Рішення

від 04.06.2019 по справі 916/224/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" червня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/224/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Горнович Л.О.

за участю представників:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрооптима": Крупка О.О. (на підставі довіреності);

від Фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатолійвни: Семера В.А. (за паспортом);

від ОСОБА_1: не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрооптима" (67665, Одеська обл., Біляївський р-н, сільрада Усатівська, 8 км+100 км траси Одеса-Київ-Санкт-Петербург);

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатолійвни ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 32337,89 грн.

та за зустрічним позовом : Фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни ( АДРЕСА_1 );

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрооптима" (67665, Одеська обл., Біляївський р-н, сільрада Усатівська, 8 км+100 км траси Одеса-Київ-Санкт-Петербург)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 )

про стягнення 152061,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

01.02.2019 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрооптима" звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою вх. ГСОО №240/19 до відповідача - Фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатолійвни, в якій просив суд стягнути з відповідача загальну суму заборгованості за договором суборенди (піднайму) складських та офісних приміщень №67 від 01.05.2017 року у загальному розмірі 32337,89 грн. та понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у розмірі 1 921, 00 грн. При цьому, із змісту позовної заяви вбачається, що розмір загальної заборгованості у сумі 32337,89 грн. складається з: 25632,00 грн. - заборгованість з орендної плати, 5188,20 грн. - пеня, 1101,96 грн. - інфляційні, 415,73 грн. - 3% річних.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору суборенди (піднайму) складських та офісних приміщень №67 від 01.05.2017 року, в частині сплати орендної плати.

Ухвалою суду від 01.03.2019 року за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/224/19 за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням розгляду справи по суті на 29.03.2019 року.

15.03.2019 року за вх. ГСОО №1154/19 Господарським судом Одеської області одержано клопотання Фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатолійвни, згідно якого остання просить суд в порядку ст. 50, 80 Господарського процесуального кодексу України залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 та зобов`язати зазначену особу надати відзив на позов та витребувати у даної особи пояснення щодо порядку, в якому відповідач допускався до суборендованої частини складського приміщення.

15.03.2019 року до суду від Фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатолійвни, надійшов відзив на позовну заяву вх. ГСОО №5162/19, в порядку ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого вона вважає вимоги ТОВ "Агрооптима", необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вони не враховують дійсних правовідносин, які склалися між сторонами у ході виконання договору, не враховують обставин, за якими відповідач звільняється від сплати суборендної плати та наявності у відповідача зустрічних вимог до ТОВ "Агрооптима" так, як вільного доступу до орендованого приміщення вона не мала, а лише за дозволом керівництва позивача. При цьому, звертає увагу суду на те, що перебувала з позивачем у трудових відносинах.

Водночас, 15.03.2019 року за вх. ГСОО №721/19 Господарським судом Одеської області було одержано зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатолійвни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрооптима", в якій позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом суму збитків, завданих суборендарю у зв`язку з неповерненням товару, що належав суборендарю та зберігався в суборендованій частині складського приміщення у розмірі 152061,00 грн., а також судовий збір у розмірі 2280,91 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач за зустрічною позовною заявою посилається на порушення ТОВ "Агрооптима" умов договору суборенди (піднайму) складських та офісних приміщень №67 від 01.05.2017 року, чим завдано Фізичній особі-підприємцю Семері Вікторії Анатоліївні збитки, як власнику майна, яке знаходилось у орендованому приміщені за відповідним договором. При цьому, Фізична особа-підприємець Семера Вікторія Анатоліївна зазначає, що ТОВ "Агрооптима" повідомляло її про відсутність належного їй товару, який був придбаний нею у ТОВ "Агрооптима" за договором поставки №49 від 23.03.2018р.

Ухвалою суду від 20.03.2019р. за результатами розгляду матеріалів даної зустрічної позовної заяви, в порядку ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення відповідних недоліків.

27.03.2019 року до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору вх. ГСОО №2-1388, в порядку ст.50 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтовуючи необхідність свого вступу до участі у справі зазначена особа посилається на те, що у період з 02.10.2017р. до 14.08.2018р. він працював комірником на складі ТОВ "Агрооптима".

У судовому засіданні від 29.03.2019р. судом було оголошено перерву у розгляді справи до 17.04.2019 року.

Ухвалою суду від 03.04.2019 року, приймаючи до уваги, що зустрічний позов Фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни взаємопов`язаний з первісним позовом і спільний їх розгляд є доцільним та після усунення визначених судом недоліків відповідає вимогам ст.180 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни до розгляду разом з первісним позовом у справі №916/224/19 за правилами загального позовного провадження.

Крім того, даною ухвалою суду за клопотанням Фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни та окремих заяв вх. ГСОО №2-1155/19, №2-1154/19, судом в порядку ст. 50 Господарського процесуального кодексу України було залучено ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача за зустрічним позовом.

15.04.2019 року від третьої особи до суду надійшли пояснення вх. ГСОО №7453/19, згідно яких ОСОБА_1 повідомив суд, що йому як комірнику складу ТОВ „Агрооптима" з 02.10.2017р. до 14.08.2018р. було відомо, що між ТОВ „Агрооптима" та Фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни існують договірні відносини згідно з якими на певній частині складу розміщувалися та зберігалися товари, які належали останній, які також періодично відпускалися (відвантажувалися) зі складу. При цьому, третя особа стверджує, що допуск до складу Фізична особа-підприємець Семера Вікторія Анатоліївна мала виключно по вказівкам керівництва ТОВ „Агрооптима" і рух її товарів здійснювався під його контролем та ключів від дверей складу вона не мала. Разом з тим, ОСОБА_1, вказує на те, що товари іноді просто переміщувались з іншої частини складу на виділену частину приміщення для Фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни та стверджує, що на день його звільнення, 14.08.2018 року на частині складу, де завжди зберігався товар Фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни, дійсно знаходився саме той товар, який було зазначено останньою у зустрічному позові. При цьому, переміщення спірного товару безпосередньо відбувалося при його присутності.

17.04.2019 року до суду від ТОВ „Агрооптима" надійшов відзив на зустрічну позовну заяву вх. ГСОО №7670/19, в порядку ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого товариство проти зустрічного позову заперечує посилаючись на те, що частина приміщення, яка була надана в оренду Фізичній особі-підприємцю Семері Вікторії Анатоліївні була огороджена сіткою, що виключає можливість потрапляння однієї з сторін на територію іншої. При цьому, обставини щодо відсутності вільного доступу до частини складського приміщення вважає надуманими, оскільки акт приймання-передачі складських та офісних приміщень нею підписаний та тривалий час, а саме до звернення товариства з позовом до суду жодних претензій з цього приводу не висловлювала, тоді як на територію, де знаходиться складське приміщення їй було надано пропуск для відповідного транспорту, тоді як ключі 14.11.2018 року від орендованих приміщень були повернуті її чоловіком, однак без складання відповідного акту. Разом з тим, відповідач за зустрічним позовом зазначає, що не втручався у господарську діяльність позивача, тоді як обов`язок щодо зберігання, комплектування, розвантаження чи навантаження товару за договором оренди на ТОВ „Агрооптима" не покладався та спірний товар придбаний Фізичною особою-підприємцем Семерою Вікторією Анатоліївною відповідно до договору поставки за відповідною видатковою накладною був переданий у власність позивача за зустрічним позовом. Крім того, товариство зазначає про проведення 29.10.2018р. перевірки, якою було встановлено, що у орендованому складському приміщенні відсутній товар Фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни, як і відсутній доступ до офісного приміщення.

У судовому засіданні 17.04.2019 року судом було постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання, в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, на 15.05.2019 року.

25.04.2019 року до суду від Фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву вх. ГСОО № 8322/19, згідно якої вона не погоджується з доводами відповідача за зустрічним позовом та вказує на те, що частина площі складського приміщення переданого їй в оренду не є ізольованою, а тому у розумінні державних стандартів не може бути відокремленим приміщенням, а є лише невідокремленою частиною єдиного складського приміщення. При цьому, щодо встановлення будь-яких огорож у складському приміщенні, які відокремлювали частину складської площі, де розміщувався її товар ніколи не було та є технологічно не можливим, тоді як наявність пропуску, за думкою позивача за зустрічним позовом, дійсність якого викликає сумнів, не свідчить про наявність вільного доступу до складу, а є підтвердженням доступу на територію бази, яка складається з окремих приміщень та будівель, зокрема, адміністративної, оскільки Семера В.А. перебувала певний час у трудових відносинах з ТОВ „Агрооптима". Більш того, позивач за зустрічним позовом заперечує щодо наявності ключів до складських приміщень. Разом з тим, Фізична особа-підприємець Семера Вікторія Анатоліївна наполягає на тому, що акт приймання-передачі від 01.05.2017 року має формальний характер, тоді як їй фактично не передавалась зазначена в договорі частина складського приміщення, в зв`язку з не наданням ключів для доступу до складу, де знаходилась відповідна частина приміщення, доступ був обмежений, лише за дозволом керівництва відповідача за зустрічним позовом та не було забезпечено можливості користуватися суборендованою за договором частиною складського приміщення, оскільки такий доступ мав бути цілодобовим, тоді як ТОВ „Агрооптима" не забезпечило технічну (фізичну) можливість збереження свого товару на складі окремо, ізольовано від товарів обох сторін, з виключенням несанкціонованого доступу працівників товариства. Більш того, Фізична особа-підприємець Семера Вікторія Анатоліївна також заперечує щодо дійсності обставин відсутності товару позивача встановлених проведеною ТОВ „Агрооптима" перевіркою, тоді як продаж товару нею не здійснювався та він весь час знаходився на зберіганні на погодженій між сторонами території. При цьому, підпис директора товариства, який вчинений на процесуальних документах так і на поданих доказах викликає у неї сумнів у його достовірності.

Разом з тим, у відповіді на відзив вх. ГСОО № 8322/19 та окремому письмовому клопотанні вх. ГСОО №2-1959/19 Фізична особа-підприємець Семера Вікторія Анатоліївна просить суд, в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, витребувати від ОСОБА_4 , як від свідка, в якості доказу - показання (які мають бути викладені ним у заяві свідка): щодо того, чи спостерігав він при відвідуванні складу ТОВ „Агрооптима" наявність огорож тих чи інших зон (площ з товаром тощо), влаштованих за допомогою сітки рабіца та стелажів; якщо не спостерігав цього, то чи бачив він сліди в асфальтовому покритті підлоги складу, які б могли залишитись від стовпців, за які кріпилася сітка рабіца (в тому числі у формі плям цементної суміші, що затвердилася, якою пошкодження асфальтового покриття після демонтажу стовпців); з показанням схематично того, де саме приблизно були влаштовані такі огорожі, чи де йшли зазначені сліди.

10.05.2019 року від ТОВ „Агрооптима" надійшли заперечення на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву вх. ГСОО №9074/19, згідно яких товариство з твердженнями позивача за зустрічним позовом не погоджується, зокрема з підстав викладених раніше в заявах по суті спору та вказує на здійсненні Фізичною особою-підприємцем Семерою Вікторією Анатоліївною часткові проплати за договором суборенди, що за думкою товариства, спростовує обставини щодо відсутності доступу до суборендних приміщень та наполягає на тому, що позивач за зустрічним позовом ніколи не зверталась з вимогами щодо наявності перешкод в доступі до орендованих приміщень.

13.05.2019 року до суду від третьої особи надійшли пояснення вх. ГСОО №9190/19, згідно яких ОСОБА_1 повідомив суд, що протягом періоду, коли він перебував у трудових відносинах з ТОВ „Агрооптима" ніяких огорож із сітки на складі ніколи не було, а твердження товариства щодо наявності у позивача за зустрічним позовом ключів від складу не відповідають дійсності.

Розглянувши клопотання позивача викладені у відповіді на відзив вх. ГСОО № 8322/19 та окремому клопотанні вх. ГСОО №2-1959/19 у судовому засіданні 15.05.2019 року, судом було відмовлено у його задоволенні, оскільки воно не відповідає положенням чинного Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 15.05.2019р., в порядку ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження у даній справі було закрито та призначено розгляд справи по суті на 29.05.2019 року.

28.05.2019 до суду від Фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни надійшли клопотання про надання додаткового строку для подачі заперечень та доказів вх. ГСОО №10561/19 та відповідні заперечення вх. ГСОО №10566/19. Відповідне клопотання було задоволено судом, а заперечення разом з доданими доказами були залучені до матеріалів справи, між тим, судом зазначено, що заява свідка ОСОБА_5 не приймається, як доказ у даній справі, оскільки здійснена даною особою по іншій господарській справі. Так, позивач за зустрічним позовом не погодується з обставинами щодо розміщення частини орендованих ним складських приміщень, а щодо відсутності претензій в частині доступу до приміщення посилається на родинні, дружні та трудові відносини з засновниками товариства, які в подальшому набули негативного характеру.

Також, разом з відповідними запереченнями Фізичною особою-підприємцем Семерою Вікторією Анатоліївною 28.05.2019р. було подано до суду клопотання про витребування доказів у відповідача за зустрічним позовом, в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого остання просила суд витребувати копії наказів щодо призначення посадових осіб ТОВ „Агрооптима".

Розглянувши зазначене клопотання про витребування доказів у судовому засіданні від 29.05.2019 року, судом було відмовлено у його задоволенні з підстав заявлення такого клопотання з порушенням приписів ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні від 29.05.2019 року судом було оголошено перерву у розгляді справи до 04.06.2019 року.

31.05.2019 року до суду від третьої особи надійшли пояснення вх. ГСОО №9190/19, які були надісланні засобами поштового зв`язку 28.05.2019р., згідно яких ОСОБА_1 , зокрема, зазначає про невідповідність зазначених ТОВ „Агрооптима" обставин щодо схеми розміщення частини суборендованого приміщення.

31.05.2019 року до суду від Фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни надійшла заява про надання виправленої заяви свідка ОСОБА_5 , відповідні докази були залучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні від 04.06.2019 року представник позивача за первісним позовом заявлені позовні вимоги підтримав, проти задоволення судом зустрічного позову заперечував.

Фізична особа-підприємець Семера Вікторія Анатоліївна у судовому засіданні 04.06.2019р. в повному обсязі підтримала заявлені зустрічні позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні, проти задоволення первісного позову заперечувала.

Третя особа - ОСОБА_1 у судові засідання не з`являвся, між тим надав пояснення по суті спору. При цьому про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення судових відправлень.

В судовому засіданні 04.06.2019р. судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 14.06.2019р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

В силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів кожного.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Так, первісні позовні вимоги ТОВ „Агрооптима" направленні на стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати, пені та відповідних нарахувань здійснених на відповідну заборгованість, за неналежне виконання умов договору №67 від 01.05.2017р.

При цьому, позивач за первісним позовом, обґрунтовуючи свою позицію, наголошує на належному виконанні ним зобов`язань за договором №67 від 01.05.2017р.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як встановлено матеріалами справи, 01.05.2017 між ТОВ „Агрооптима" (надалі - орендар) та Фізичною особою-підприємцем Семерою Вікторією Анатоліївною (надалі - суборендар) було укладено договір суборенди (піднайму) складських та офісних приміщень №67 (надалі - договір), за умовами якого орендар надає суборендарю за плату у тимчасове користування складські та офісні приміщення, забезпечені комунальними ресурсами та послугами, загальною площею 36,8 кв.м., в т. числі 6,8 кв.м офісних приміщень та 30 кв.м складських приміщень, які знаходяться в не житловому будинку за адресою: Усатівська сільрада Біляївського району Одеської області 8км+100м траси Одса-Київ-С.Петербург (далі - об`єкт).

Будівля, частиною якої є об`єкт, що передається суборендарю, належить ТОВ „Світанок" (код ЄДРПОУ 20951588) (надалі - власник) на праві власності, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі серія САС № 439904 від 03.08.2010 року, засвідченого 09.07.2012 року приватним нотаріусом Одеського міською нотаріального округу, зареєстрованим 03.08.2010 року у Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості, до реєстрової книги 17-неж-147 за реєстровим №67 (п. 1.2 договору).

Положення п. 1.3 договору встановлено, що право орендаря на здачу об`єкта в суборенду витікає з договору оренди складських приміщень №00/002.03 від 01.11.2016р. (далі - договір оренди), укладеного між орендарем та власником, згідно з яким орендар користується об`єктом на умовах оренди. Орендар надає суборендарю копію зазначеного договору не пізніше ніж у день укладання цього договору суборенди.

За умовами п. 1.4 договору, згода власника на здачу об`єкта в суборенду відповідно до умов цього договору засвідчується листом № б/н від 01.11.2016р., який передається суборендарю при підписанні цього договору.

Пунктом 1.5 договору встановлено, що об`єкт надається суборендарю для використання за такою метою (призначення): офісні приміщення - для використання в якості службових для персоналу суборендаря, складські - для зберігання товарів промислового, продовольчого та господарського призначення, їх обробки, пакування, перепакування, завантаження, розвантаження, тощо.

У відповідності до п. 2.1 договору, вступ суборендаря у користування об`єктом настає одночасно із підписанням сторонами договору та акта прийому-передачі об`єкту у користування, який є невід`ємною частиною цього договору.

За умовами п. 2.3 та п. 2.4 договору, об`єкт вважається повернутим орендарю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі про його фактичне повернення. На протязі 10 днів після закінчення строку дії цього договору, або у випадку його дострокового розірвання, суборендар повинен передати (повернути) об`єкт орендарю.

Розділом 3 договору визначено обов`язки орендаря, зокрема, передати суборендарю в суборенду об`єкт за актом прийому-передачі у визначений в п. 2.1 строк та в стані, придатному для використання згідно з п. 1.5 договору (п.п 3.1.1); забезпечити безперебійну працездатність усіх інженерних мереж, комунікацій та відповідного обладнання, а саме: електромереж, мереж водопостачання, каналізації, тепло забезпечення (в офісних приміщеннях), чергового освітлення (п.п. 3.1.2); забезпечити суборендарю можливість цілодобового режиму роботи (3.1.5); забезпечити суборендарю вільний прохід та проїзд легкового автотранспорту до об`єкту, а також під`їзд вантажного автотранспорту для розвантаження та завантаження вантажів (п.п. 3.1.6); відшкодувати збитки, які виникли у суборендаря через діяльність або бездіяльність та з вини орендаря, або через неналежне виконання умов цього договору орендарем згідно з діючим законодавством України (п.п. 3.1.9).

Відповідно до п. 3.2 договору, орендар не має ніяких прав на товар та інше майно, що зберігається суборендарем на площах, які орендуються.

Згідно п.п. 3.2.16 договору, суборендар зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі вносити плату за суборенду у порядку та за умов, як це передбачено у ст. 4 цього договору.

Положеннями п. 3.6 договору визначено, що суборендар має право користуватись об`єктом цілодобово, включаючи вихідні дні та свята.

За умовами п. 4.1 договору, місячна плата за суборенду складає 61 грн. з ПДВ за 1 кв.м складського приміщення; 45 грн. з ПДВ за 1 кв.м офісного приміщення. Повна сума місячної плати за суборенду об`єкта відповідно до загальної площі, зазначеної у п. 1.1 цього договору становить 2136 грн., у тому числі ПДВ 356 грн. в місяць, включаючи всі податки та збори, які повинен сплачувати орендар у зв`язку зі здачею об`єкту в суборенду (піднайм).

Договір укладено на строк 24 місяці (п. 5.1 договору).

За умовами п. 7.8 договору, за прострочення виплати плати за користування об`єктом, суборендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки за кожен день прострочки оплати суми, або решти суми, що не була сплачена в строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 774 Цивільного кодексу України, передача наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому суд зазначає, що сторонами у справі не оспорюється наявність у орендаря права передання об`єкту у суборенду, як і наявність такої згоди власника, що цілком приймається судом.

На виконання вказаного договору, за актом приймання-передачі складських та офісних приміщень у суборенду від 01.05.2017р., орендар передав, а суборендар прийняв в користування на умовах суборенди (піднайму) нерухоме майно - складські та офісні приміщення, забезпечені комунальними ресурсами та послугами, загальною площею 36,8 кв.м., в т. ч. 6,8 кв.м офісного приміщення та 30 кв.м складського приміщення, які знаходяться в нежитловому будинку за адресою: Усатівська сільрада Біляївського району Одеської області 8км+100м траси Одса-Київ-С.Петербург. При цьому, із змісту зазначеного акту вбачається, що сторони претензій щодо передачі нерухомого майна одна до іншої не мають.

Згідно до ч.ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в аспекті спірних правовідносин, суд в першу чергу виходить із умов укладеного між сторонами договору суборенди, як джерела матеріального права, визначеного на розсуд сторін та безпосередньо виходячи з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 Цивільного кодексу України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності, суд вказує таке:

Частина третя статті 6 Цивільного кодексу України визначає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, проте не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

При цьому, норму статті 6 Цивільного кодексу України розкриває стаття 627 цього Кодексу, в якій зазначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до п. 4.3 договору, плата за другий та наступні місяці користування об`єктом сплачується щомісячно не пізніше 10-го числа кожного місяця, що оплачується, на підставі своєчасно наданого орендарем відповідного рахунку.

За змістом п. 4.10 договору, за узгодженням сторін підтвердженням виконання умов цього договору щодо надання послуг з оперативної суборенди є підписання сторонами акту виконаних робіт, який складається щомісячно.

За таких обставин, виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, суд зазначає, що враховуючи відсутність в матеріалах справи рахунків, що мали бути виставлені ТОВ „Агрооптима" до сплати відповідачу за первісним позовом (відсутність таких рахунків жодним чином не заперечується позивачем, як і Фізичною особою-підприємцем Семерою Вікторією Анатоліївною), тоді як обов`язок зі сплати орендної плати виникає у суборендаря на підставі своєчасно наданого орендарем рахунку.

Водночас, враховуючи відсутність підписаних між сторонами у справі за спірний період щомісячних актів виконаних робіт за договором №67 від 01.05.2017р., які визначені сторонами, як підтвердження надання послуг з суборенди, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача Фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатолійвни заборгованості з орендної плати у розмірі 25632,00 грн.

Отже, на підставі викладеного, приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи рахунків та актів виконаних робіт за договором №67 від 01.05.2017 року, щодо спірного періоду, суд не має можливості встановити момент настання прострочення виконання зобов`язання з боку суборендаря зі сплати орендних платежів та взагалі стверджувати що таке прострочення наразі настало та мало місце.

Разом з тим, твердження учасників справи щодо індивідуального визначення об`єкта суборенди, можливості його відокремлення та фактичної передачі частини складу в суборенду можуть мати місце на стадії вчинення такого правочину або встановлення обставин щодо дійсності даного договору суборенди, між тим, жодною із сторін відповідні вимоги не заявлено, а дійсність договору, як і виникнення на підставі нього у сторін прав та обов`язків не заперечується ними, тоді як фактична передача об`єкта оренди та відсутність у сторін з даного приводу претензій, зафіксована представниками обох сторін, шляхом складання акта прийому-передачі частини приміщення у суборенду, проте докази з якими пов`язане встановлення обставин щодо підтвердження його виконання, а саме актів виконаних робі, як то визначено у договорі №67, в матеріалах справи відсутні, що цілком визнається сторонами у справі.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 25632,00 грн.

Крім того, позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 5188,20 грн., інфляційні у розмірі 1101,96 грн. та 3% річних у розмірі 415,73 грн.

Оскільки позовні вимоги про стягнення пені, індексу інфляції та три проценти річних є похідними від позовної вимоги про стягнення основного боргу, у задоволенні якої судом відмовлено, вимоги позивача щодо стягнення пені, індексу інфляції та трьох процентів річних задоволенню судом не підлягають, як і пені, нарахованої на суму орендної плати на порушення термінів сплати відповідачем якої ТОВ „Агрооптима" посилається з 01.05.2017 року.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ „Агрооптима" про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі стягнення 32337,89 грн., не підлягають задоволенню судом у зв`язку з їх не відповідністю фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства, недоведеністю та безпідставністю.

Стосовно вимог Фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни за зустрічним позовом про стягнення з ТОВ „Агрооптима" збитків, завданих суборендарю у зв`язку з неповерненням товару, що належав суборендарю та зберігався в суборендованій частині складського приміщення у розмірі 152 061,00 грн., суд зазначає таке:

Так, матеріалами справи підтверджується та жодним чином не заперечується сторонами, що Фізична особа-підприємець Семера Вікторія Анатоліївна, як покупець, за видатковими накладними №78 від 23.03.2018 року та №348 від 01.06.2018 року на підставі договору поставки товару №49, укладеного з ТОВ „Агрооптима", як постачальником за відповідним договором, прийняла товар у власність на загальну суму 152 061,00 грн.

У відповідності до п. 4.1 договору поставки №49 від 23.03.2018 року, право власності на товар переходить до покупця в момент одержання ним товару та підписання відповідної накладної на товар.

Як стверджує позивач за зустрічним позовом, місцем поставки цього товару був склад, щодо суборенди частини приміщення в якому було оформлено договір суборенди №67 від 01.05.2017р. При цьому, Фізична особа-підприємець Семера Вікторія Анатоліївна стверджує, що відповідний товар не було продано та зі складу не забирався та момент дострокового розірвання за ініціативою ТОВ „Агрооптима" договору суборенди, цей товар мав знаходитись на зберіганні у відповідача за зустрічним позовом і мав бути повернутий їй.

Як встановлено матеріалами справи, листом від 26.10.2018 року за №1070 (том І а.с.201) ТОВ „Агрооптима", зокрема, повідомило позивача за зустрічним позовом щодо встановлення перевіркою факту відсутності товару Фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни на території складського приміщення, яке було передано в оренду відповідно до умов договору №67 від 01.05.2017 року, яка оформлена актом про перевірку наявності товару та речей на суборендованій частині складу та суборендованій частині офісного приміщення від 29.10.2018 року.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази складання між сторонами у справі акту повернення об`єкту оренди до ТОВ „Агрооптима", як то передбачено умовами п. 2.3 та п. 2.4 договору №67 від 01.05.2017р., тоді як проведена ТОВ „Агрооптима" перевірка була здійснена за відсутності Фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни, що вбачається із акту перевірки від 29.10.2018 року (том 2 а.с. 11).

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За приписами ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна , а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такого виду господарської санкції, як відшкодування збитків, необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи); шкідливого результату такої поведінки - збитків, їх наявності та розміру; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Крім того, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Умовою відповідальності за правопорушення є вина заподіювача збитків, тобто винною дією є невиконання, відмова від виконання або неналежне виконання зобов`язань. Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт наявності протиправної поведінки боржника, розмір збитків, причинний зв`язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Однак, позивачем за зустрічним позовом в порушення вимог ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, не надано будь-яких доказів з яких суд міг би дійти висновку щодо наявності у неї на момент розгляду справи залишків товарно-матеріальних цінностей, які були придбані за договором №49 від 23.03.2018 року, тоді як, зокрема, з наявних в матеріалах справи банківських виписок (а.с. 194-200) вбачається здійснення Фізичною особою-підприємцем Семерою Вікторією Анатоліївною господарської діяльності, що не заперечується позивачем за зустрічним позовом. Отже, суд позбавлений можливості зробити висновок щодо знаходження відповідного товару на складі ТОВ „Агрооптима".

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні також докази, які свідчили, що відповідний товар знищено або втрачено, тоді як обставини встановлені у акті перевірки від 29.10.2018 року у розумінні ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України не є таким доказом, оскільки лише містить посилання на відсутність відповідного товару на частині складу, який був переданий в користування Фізичній особі-підприємцю Семері Вікторії Анатоліївні.

Більш того, суд зазначає, що договір суборенди №67 від 01.05.2017 року не містить положень, згідно яких на ТОВ „Агрооптима" покладався обов`язок щодо зберігання майна Фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївна, яке розміщувалось в частині приміщення, переданого їй у суборенду, в зв`язку з чим доводи позивача за зустрічним позовом з приводу порушення орендарем умов договору №67 щодо зберігання товару позивача та як наслідок неповернення такого товару та понесення нею збитків у розмірі 152061,00 грн., що становить вартість такого майна, судом до уваги не приймаються.

Враховуючи, що позивачем за зустрічним позовом недоведено належним чином наявність протиправної поведінки відповідача, яка полягала у вчиненні ним відповідних дій чи бездіяльності відповідача щодо збереження майна, за відсутності доказів втрати, знищення чи пошкодження такого майна, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ТОВ „Агрооптима" збитків у розмірі 152061,00 грн.

При цьому, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Враховуючи вищевикладене суд не дає правову оцінку іншим доводам та запереченням учасників справи, оскільки вони не впливають на вирішення справи по суті.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на відмову у задоволені судом позовних вимог як за первісним позовом, так і зустрічним позовом, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивачів за відповідними заявами.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрооптима" - відмовити в повному обсязі.

2. У задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни - відмовити в повному обсязі.

3. Судові витрати відшкодуванню не підлягають та покладаються на позивачів.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14 червня 2019 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська