Постанова

від 23.08.2019 по справі 916/224/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/224/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Богатиря К.В., Мишкіної М.А.

(склад колегії суддів сформовано згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2019)

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АГРООПТИМА

на рішення господарського суду Одеської області від 04.06.2019р., суддя в І інстанції Невінгловська Ю.М. повний текст якого складено 14.06.2019р. в м. Одесі

по справі № 916/224/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю АГРООПТИМА

до відповідача: фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатолійвни

про стягнення 32337,89 грн.

та за зустрічним позовом : фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю АГРООПТИМА

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_3

про стягнення 152061 грн.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю АГРООПТИМА звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи-підприємця Семери В.А. про стягнення заборгованості у загальному розмірі 32337,89 грн., з яких: 25 632 грн. основного боргу з орендної плати, 5 188,20 грн. - пені, 1 101,96 грн. - втрат від інфляції та 415,73 грн. - 3% річних, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем договору суборенди (піднайму) складських та офісних приміщень №67 від 01.05.2017р.

В обґрунтування пред`явлених вимог позивач посилався на те, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору суборенди (піднайму) складських та офісних приміщень №67 від 01.05.2017р. не сплачував своєчасно та у повному обсязі орендну плату за користування суборендованими приміщеннями, заборгованість з орендної плати складає 25 632 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача, а також на підставі п. 7.8 договору - 5 188,20 грн. - пені та на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України - 1 101,96 грн. - втрат від інфляції та 415,73 грн. - 3% річних.

ФОП Семера В.А. не визнала позов посилаючись на те, що з незалежних від неї причин, за ініціативою позивача її стосунки з ним набули такого характеру, при якому щонайменше з 01.10.2018 року вона вже не могла користуватися суборендованими приміщеннями, але позивач це у своєму розрахунку заборгованості по суборендній платі не врахував.

15.03.2019 року ФОП Семера В.А. подала до господарського суду Одеської області зустрічний позов до ТОВ "Агрооптима" про стягнення 152 061 грн. в якості відшкодування збитків, завданих орендарем суборендарю у зв`язку з неповерненням товару, що належав суборендарю та зберігався в суборендованій частині складського приміщення.

Рішенням господарського суду Одеської області від 04.06.2019 року у задоволенні позову ТОВ АГРООПТИМА відмовлено в повному обсязі. У задоволенні зустрічного позову фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни відмовлено в повному обсязі.

ТОВ АГРООПТИМА у поданій до Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовної заяви ТОВ "АГРООПТИМА" до фізичної особи - підприємця Семери В.А. про стягнення заборгованості за договором суборенди (піднайму) складського та офісного приміщення №67 від 01.05.2017 року у розмірі 32 337,89 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Скаржник вважає оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову ухваленим з наданням невірної правової оцінки обставинам, які мають значення для вирішення даного спору та з порушенням норм матеріального права.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою скаржник посилається на те, що суд ґрунтуючись на умовах п.п. 4.3 та 4.10 договору надав неправильну правову оцінку факту відсутності у матеріалах судової справи рахунків, які були виставлені та надані відповідачу на оплату, та актів виконаних робіт. Доводи відповідача про те, що їй не надавалися (не виставлялися) рахунки для проведення оплати та не надавалися акти виконаних робіт, не повинні були братися до уваги судом першої інстанції, оскільки вказане як мінімум не звільняє відповідача, як суборендаря, від обов`язку виконувати умови договору оренди в частині сплати орендної плати в обумовлені договором строки та в чітко установленому розмірі.

В пункті 4.3 договору вказано, що орендна плата перераховується згідно рахунків, однак, в договорі не визначено порядку та строку їх вручення/направлення орендарю, в тому числі відсутній обов`язок орендодавця щодо їх виставлення.

Позивач веде свою господарську діяльність та фактично знаходиться за тією ж адресою та в тому ж самому офісному приміщенні, яке було передане відповідачу відповідно до умов договору. Тобто відповідач постійно контактувала, спілкувалася із працівниками позивача та сама постійно пропонувала передавати усі документи для підпису з її сторони безпосередньо їй у руки та не марнувати час та кошти на їх пересилання поштовим зв`язком на її адресу реєстрації. Усі рахунки на оплату та акти виконаних робіт передавалися відповідачу у 2-х екземплярах, на її ж прохання, безпосередньо у руки, проте остання не повертала один екземпляр позивачу, підписаний з її сторони, оплату за договором проводила періодично, що підтверджується виписками, наявними в матеріалах справи.

Вирішуючи спір, суд не врахував, що відповідач не була позбавлена можливості і самостійно звернутися до позивача з приводу отримання рахунків та підписання актів виконаних робіт, у разі неможливості самостійного визначення розміру суми орендного платежу, що підлягав до оплати за конкретний місяць оренди, не чекаючи при цьому претензій з боку суборендодавця щодо наявної заборгованості. Відповідних доказів звернення суду не надано. До того ж, неможливість самостійного визначення такого розміру за відсутності рахунку, не може бути підставою для невнесення орендної плати взагалі протягом декількох місяців підряд, оскільки договором передбачена конкретна сума орендної плати. Однак ці докази та обставини були проігноровані судом, внаслідок чого було ухвалено незаконне рішення.

Згідно з п.п. 3.2.16 договору на суборендаря покладений обов`язок своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату.

Доказів належного виконання зобов`язання щодо внесення орендної оплати за користування нежитловими приміщеннями за період дії договору відповідачем суду не надано. Відповідно до п.2 ст. 19 ГПК України особи, які порушили права та законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

У відзиві на апеляційну скаргу ФОП Семера В.А. заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Відповідач зазначає, що предметом позову з боку позивача є вимога про сплату заборгованості по суборендній платі, а не про визнання правочину недійсним. Доводи позивача про укладання договору та підписання акту прийому-передачі приміщень не доводять наявність заборгованості у відповідача, оскільки з урахуванням умов договору цих документів для цього недостатньо, що і було встановлено судом.

Обов`язковими для сторін умовами договору було встановлено, що обов`язок відповідача щодо сплати щомісячної суборендної плати виникає при виконанні двох умов: 1) відповідачу позивачем надано (виставлено) відповідний рахунок на оплату (належним чином оформлений фінансовий документ, з підписом та печаткою позивача); 2) рахунок надано на підставі підписаного між сторонами відповідного акту виконаних робіт, який підтверджує факт користування відповідачем приміщеннями (п. 4.3, п. 4.0 договору). Факти виставлення відповідних рахунків позивач не підтвердив, підтвердження користування приміщеннями відповідачем згідно актів виконаних робіт позивач до суду не надав, що було встановлено і правильно враховано судом.

Посилання позивача на п. 2 ст. 19 ГПК України його доводів щодо необґрунтованості рішення суду ніяк не підтверджують.

Одночасно з апеляційною скаргою ФОП Семера В.А. подала до апеляційного суду клопотання призначити у справі № 916/1044/19 в апеляційному провадженні судову експертизу, на вирішення якої поставити наступне питання: - чи виконано підпис, поставлений від імені директора ТОВ АГРООПТИМА ОСОБА_4 в оригіналі апеляційної скарги ТОВ АГРООПТИМА за вих. № 533 від 02.07.2019 року особисто ОСОБА_4 (ІПН: НОМЕР_1 )?

Клопотання обґрунтовано тим, що підпис, яким підписано апеляційну скаргу ТОВ АГРООПТИМА - директору цього підприємства Бєда І.П. - не належить, що свідчить про те, що від імені ТОВ АГРООПТИМА із апеляцією до суду звернулася невідома особа, яка видає себе за директора підприємства, але ним не являється. Однозначно встановити те, що підпис, яким було підписано апеляційну скаргу від імені позивача не належить його директору ОСОБА_4 , і що цей підпис було підроблено, можна шляхом проведенні відповідної судової експертизи.

Вказане клопотання визнано апеляційним судом необґрунтованим та відхилено з огляду на таке.

Частиною 8 ст. 42 ГПК України унормовано, що якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

Згідно з ч. 3 ст. 56 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Форма і зміст апеляційної скарги визначені статтею 258 ГПК України, згідно з ч. 1 якої апеляційна скарга подається у письмовій формі.

Апеляційну скаргу позивача за первісним позовом ТОВ АГРООПТИМА підписано директором товариства ОСОБА_4 , підпис якого скріплено печаткою ТОВ АГРООПТИМА . Будь-яких документів, які б свідчили про втрату, підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі підприємства печатки ТОВ АГРООПТИМА заявником до апеляційного суду не подано. Суб`єкт господарської діяльності несе повну відповідальність за законність використання його печатки, у тому числі за засвідчення підпису керівника. Адже контроль за виготовленням, зберіганням та використанням печаток і штампів підприємства покладено на керівників підприємств, які можуть призначати осіб, які персонально відповідають за їхній облік і зберігання. Після відкриття ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.07.2019 року апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ АГРООПТИМА на рішення господарського суду Одеської області від 04.06.2019р. у справі № 916/224/19 та надсилання копії цієї ухвали сторонам, будь-яких повідомлень від ТОВ АГРООПТИМА про те, що апеляційну скаргу підписано не директором підприємства, а іншою особою, до апеляційного суду не надходило. Отже, у апеляційного суду відсутні підстави вважати, що апеляційну скаргу ТОВ АГРООПТИМА підписано особою, яка не має права її підписувати.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 01.05.2017 року між ТОВ АГРООПТИМА (орендар) та фізичною особою-підприємцем Семерою Вікторією Анатоліївною (суборендар) було укладено договір суборенди (піднайму) складських та офісних приміщень №67, згідно з п.п. 1.1, 1.2 якого орендар надає суборендарю за плату у тимчасове користування складські та офісні приміщення, забезпечені комунальними ресурсами та послугами, загальною площею 36,8 кв.м., в т. числі 6,8 кв.м офісних приміщень та 30 кв.м складських приміщень, які знаходяться в не житловому будинку за адресою: Усатівська сільрада Біляївського району Одеської області 8км+100м траси Одса-Київ-С.Петербург (далі - об`єкт).

Будівля, частиною якої є об`єкт, що передається суборендарю, належить ТОВ „Світанок" (код ЄДРПОУ 20951588) (надалі - власник) на праві власності, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі серія НОМЕР_2 від 03.08.2010 року, засвідченого 09.07.2012 року приватним нотаріусом Одеського міською нотаріального округу, зареєстрованим 03.08.2010 року у Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості, до реєстрової книги 17-неж-147 за реєстровим №67.

Згідно з п. 1.3 договору право орендаря на здачу об`єкта в суборенду витікає з договору оренди складських приміщень №00/002.03 від 01.11.2016р. (далі - договір оренди), укладеного між орендарем та власником, згідно з яким орендар користується об`єктом на умовах оренди. Орендар надає суборендарю копію зазначеного договору не пізніше ніж у день укладання цього договору суборенди.

За умовами п. 1.4 договору, згода власника на здачу об`єкта в суборенду відповідно до умов цього договору засвідчується листом № б/н від 01.11.2016р., який передається суборендарю при підписанні цього договору.

Пунктом 1.5 договору визначено, що об`єкт надається суборендарю для використання за такою метою (призначення): офісні приміщення - для використання в якості службових для персоналу суборендаря, складські - для зберігання товарів промислового, продовольчого та господарського призначення, їх обробки, пакування, перепакування, завантаження, розвантаження, тощо.

У відповідності до п. 2.1 договору, вступ суборендаря у користування об`єктом настає одночасно із підписанням сторонами договору та акта прийому-передачі об`єкту у користування, який є невід`ємною частиною цього договору. Приймання-передача об`єкта в суборенду здійснюється в день укладання даного договору.

За умовами п. 2.3 та п. 2.4 договору, об`єкт вважається повернутим орендарю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі про його фактичне повернення. На протязі 10 днів після закінчення строку дії цього договору, або у випадку його дострокового розірвання, суборендар повинен передати (повернути) об`єкт орендарю.

Розділом 3 договору визначено обов`язки орендаря, зокрема, передати суборендарю в суборенду об`єкт за актом прийому-передачі у визначений в п. 2.1 строк та в стані, придатному для використання згідно з п. 1.5 договору (п.п 3.1.1); забезпечити безперебійну працездатність усіх інженерних мереж, комунікацій та відповідного обладнання, а саме: електромереж, мереж водопостачання, каналізації, тепло забезпечення (в офісних приміщеннях), чергового освітлення (п.п. 3.1.2); забезпечити суборендарю можливість цілодобового режиму роботи (3.1.5); забезпечити суборендарю вільний прохід та проїзд легкового автотранспорту до об`єкту, а також під`їзд вантажного автотранспорту для розвантаження та завантаження вантажів (п.п. 3.1.6); відшкодувати збитки, які виникли у суборендаря через діяльність або бездіяльність та з вини орендаря, або через неналежне виконання умов цього договору орендарем згідно з діючим законодавством України (п.п. 3.1.9).

Згідно з п.п. 3.2.16 договору, суборендар зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі вносити плату за суборенду у порядку та за умов, як це передбачено у ст. 4 цього договору.

Положеннями п. 3.6 договору визначено, що суборендар має право користуватись об`єктом цілодобово, включаючи вихідні дні та свята.

За умовами п. 4.1 договору, місячна плата за суборенду складає 61 грн. з ПДВ за 1 кв.м складського приміщення; 45 грн. з ПДВ за 1 кв.м офісного приміщення. Повна сума місячної плати за суборенду об`єкта відповідно до загальної площі, зазначеної у п. 1.1 цього договору становить 2136 грн., у тому числі ПДВ 356 грн. в місяць, включаючи всі податки та збори, які повинен сплачувати орендар у зв`язку зі здачею об`єкту в суборенду (піднайм).

Відповідно до п. 4.3 договору, плата за другий та наступні місяці користування об`єктом сплачується щомісячно не пізніше 10-го числа кожного місяця, що оплачується, на підставі своєчасно наданого орендарем відповідного рахунку. Плата за суборенду об`єкта сплачується у безготівковому порядку шляхом перерахування суборендарем грошових коштів на розрахунковий рахунок орендаря.

Згідно з п. 4.7 договору плата за суборенду об`єкта нараховується з моменту фактичної передачі об`єкта суборендарю за актом приймання-передачі до моменту припинення дії договору.

За змістом п. 4.10 договору, за узгодженням сторін підтвердженням виконання умов цього договору щодо надання послуг з оперативної суборенди є підписання сторонами акту виконаних робіт, який складається щомісячно.

Договір укладено на строк 24 місяці (п. 5.1 договору).

Пунктом 6.5 договору передбачено, що орендар має право розірвати договір в односторонньому порядку, якщо суборендар систематично (протягом 3-х і більше раз, тривалістю 15 днів кожний) порушує строк сплати суборендної плати за користування об`єктом.

Згідно з п. 6.9 договору у випадку припинення або дострокового розірвання договору, суборендар повинен провести остаточні розрахунки по платі за суборенду протягом 10-ти днів з дати припинення чи розірвання договору.

За умовами п. 7.8 договору, за прострочення виплати плати за користування об`єктом, суборендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки за кожен день прострочки оплати суми, або решти суми, що не була сплачена в строк.

На виконання вказаного договору, за актом приймання-передачі складських та офісних приміщень у суборенду від 01.05.2017р., орендар передав, а суборендар прийняв в користування на умовах суборенди (піднайму) нерухоме майно - складські та офісні приміщення, забезпечені комунальними ресурсами та послугами, загальною площею 36,8 кв.м., в т.ч. 6,8 кв.м офісного приміщення та 30 кв.м складського приміщення, які знаходяться в нежитловому будинку за адресою: Усатівська сільрада Біляївського району Одеської області 8 км+100м траси Одса-Київ-С .Петербург. При цьому, із змісту зазначеного акту вбачається, що сторони претензій щодо передачі нерухомого майна одна до іншої не мають. Апеляційним судом установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що листом № 1071 від 26.10.2018р. ТОВ АГРООПТИМА повідомило ФОП Семеру В.А. про те, що у неї існує заборгованість за вищевказаним договором у розмірі 25 287,48 грн., виклало вимогу погасити існуючу заборгованість та додатково повідомило, що воно відмовляється від договору суборенди (піднайму) складських та офісних приміщень №67 від 01.05.2017, про що вона буде проінформована окремим листом. Додатком до цього листа є акт звірки розрахунків за період з 01.05.2017 - 26.10.2018 між сторонами за договором суборенди № 67.

Того ж дня, ТОВ АГРООПТИМА направило ФОП Семері В.А. повідомлення про відмову від договору оренди № 1070, в якому повідомило про те, що відповідно до п. 4 договору місячна плата за суборенду складських та офісних приміщень становить 2136 грн., але останній платіж був проведений нею 31.10.2017 року у розмірі 4272 грн., у зв`язку з чим керуючись ст. 782 ЦК України ТОВ АГРООПТИМА відмовляється від договору суборенди (піднайму) складських та офісних приміщень №67 від 01.05.2017, який був з нею укладений, та рекомендує у термін трьох робочих днів з моменту отримання даного листа забрати особисті речі (у разі наявності таких) з офісного приміщення.

У відповідь на це повідомлення про відмову від договору оренди, ФОП Семера В.А. листом від 15.11.2018р. повідомила ТОВ АГРООПТИМА про те, що з його пропозицією вважати договір суборенди (піднайму) складських та офісних приміщень №67 від 01.05.2017 припиненим з 26.10.2018 року - вона готова погодитись, розглянути та підписати акт звірки і підписати цією датою зі свого боку відповідний акт про повернення приміщень з піднайму, проте вбачає певну проблему із тим, щоб вона могла забрати своє майно зі складу.

Посилаючись на те, що станом на 29.01.2019 року заборгованість з орендної плати у розмірі 25 632 грн. ФОП Семера В.А. погашена не була, ТОВ АГРООПТИМА звернулося до господарського суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ АГРООПТИМА суд першої інстанції керувався приписами ст. ст. 6, 627, 628 ЦК України, якими врегульовано акти цивільного законодавства і договір, свободу та зміст договору, умовами п.п. 4.3, 4.10 договору № 67, якими визначено, що плата за користування об`єктом суборенди сплачується щомісячно не пізніше 10-го числа кожного місяця, що оплачується на підставі своєчасно наданого орендарем відповідного рахунку; підтвердженням виконання умов цього договору щодо надання послуг з оперативної суборенди є підписання сторонами акту виконаних робіт, який складається щомісячно, та враховуючи відсутність в матеріалах справи рахунків, що мали бути виставлені ТОВ АГРООПТИМА до сплати відповідачу за первісним позовом, і підписаних між сторонами у справі за спірний період щомісячних актів виконаних робіт за договором, які визначені як підтвердження надання послуг з суборенди, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача фізичної особи-підприємця Семери В.А. заборгованості з орендної плати у розмірі 25632 грн. Оскільки позовні вимоги про стягнення пені, індексу інфляції та 3 % річних є похідними від позовної вимоги про стягнення основного боргу, у задоволенні якої судом відмовлено, вимоги позивача щодо стягнення пені, індексу інфляції та 3% річних також задоволенню судом не підлягають.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками місцевого суду, оскільки вони зроблені без аналізу та врахування всіх даних, що містяться в матеріалах справи, та вимог закону, що регулює спірні правовідносини.

Предметом первісного позову у цій справі є вимога позивача про стягнення заборгованості за договором суборенди (піднайму) складських та офісних приміщень №67 від 01.05.2017 у загальному розмірі 32337,89 грн., з яких: 25 632 грн. основного боргу з орендної плати, 5 188,20 грн. - пені, 1 101,96 грн. - втрат від інфляції та 415,73 грн. - 3% річних.

Відповідно до частини 1 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з частиною 6 статті 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частин 1, 5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частинами 1,3 ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Статтею 795 ЦК України передбачено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

За змістом ст. 797 ЦК України плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 174 ГК України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно з статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Апеляційним судом установлено, що зміст акту приймання-передачі складських та офісних приміщень у суборенду від 01.05.2017р. підтверджує саме надання об`єкту у користування (найм) відповідачу за вказаною у договорі ціною

Відповідач також не заперечував факт користування орендованими нежитловими приміщеннями за спірний період, а заперечення відповідача стосувалися лише обставин відсутності рахунків на оплату та акту виконаних робіт.

Посилання відповідача на відсутність узгоджених рахунків на оплату відхиляються з наступних підстав.

Згідно з пунктами 4.1, 4.3 договору місячна плата за суборенду складає 61 грн. з ПДВ за 1 кв.м складського приміщення; 45 грн. з ПДВ за 1 кв.м офісного приміщення. Повна сума місячної плати за суборенду об`єкта відповідно до загальної площі, зазначеної у п. 1.1 цього договору становить 2136 грн., у тому числі ПДВ 356 грн. в місяць, включаючи всі податки та збори, які повинен сплачувати орендар у зв`язку зі здачею об`єкту в суборенду (піднайм). Плата за другий та наступні місяці користування об`єктом сплачується щомісячно не пізніше 10-го числа кожного місяця, що оплачується, на підставі своєчасно наданого орендарем відповідного рахунку. Плата за суборенду об`єкта сплачується у безготівковому порядку шляхом перерахування суборендарем грошових коштів на розрахунковий рахунок орендаря.

Тобто, ключовим в даному випадку є те, що сторони визначили чіткий розмір орендної плати, визначивши, що він в подальшому буде узгоджуватися сторонами у відповідних рахунках.

Таким чином, судом апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ АГРООПТИМА та ФОП Семера В.А. досягли згоди про визначення розміру платежів за користування наймачем об`єктом найму у договорі. При цьому, ні з боку позивача, ні з боку відповідача не було жодних заперечень щодо такого узгодження розміру орендних платежів.

В свою чергу, неотримання саме рахунків на оплату не є тією підставою, яка унеможливлює сплату орендних платежів, оскільки рахунок є лише документом, який містить платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Неотримання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а тому наявність або відсутність рахунку не звільняє орендаря від обов`язку сплатити у визначений договором строк плату за користування найманим майном.

Крім того, сторонами в договорі узгоджено та визначено розмір плати за користування найманим майном, сплату таких платежів не пізніше 10-го числа кожного місяця та банківські реквізити наймодавця, що цілком відповідає внутрішньому змісту та суті вищевказаних п.п. 4.1, 4.3 та 11 договору, а тому відсутність рахунків не позбавляла відповідача можливості сплачувати плату за користування об`єктом найму.

Також, не звільняє орендаря від обов`язку сплатити у визначений договором строк плату за користування найманим майном не складання сторонами щомісячних актів виконаних робіт, оскільки з аналізу вищезазначених норм матеріального права випливає, що такий обов`язок у орендаря виникає з самого факту користування майном, який починається з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) від орендодавця орендареві та закінчується датою оформлення відповідного акту повернення предмета договору найму орендодавцеві від орендаря. Факт користування орендованими нежитловими приміщеннями за спірний період підтверджується наявними в справі належними доказами та відповідачем не заперечується.

Відповідно до статті 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Згідно з п. 6.5 договору, орендар має право розірвати договір в односторонньому порядку, якщо суборендар систематично (протягом 3-х і більше раз, тривалістю 15 днів кожний) порушує строк сплати суборендної плати за користування об`єктом.

Таким чином, істотне порушення наймачем такої умови договору найму майна, як внесення орендної плати, є достатньою підставою для дострокового розірвання вказаного договору найму та повернення найманого майна наймодавцю.

Апеляційним судом установлено, що 26.10.2018 року на адресу відповідача було направлено лист про наявність заборгованості за договором суборенди № 1071 та повідомлення про відмову від договору суборенди № 1070, оскільки останній платіж був проведений 31.10.2017 року, які отримані відповідачем 31.10.2018 року.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди майна як внесення орендної плати є достатньою правовою підставою для відмови наймодавця від договору оренди та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).

Отже, відповідно до ч. 2 ст. 782 ЦК України договір суборенди (піднайму) складських та офісних приміщень №67 від 01.05.2017 є розірваним з 31.10.2018.

За таких встановлених судом апеляційної інстанції обставин, колегія суддів вважає висновки суду попередньої інстанції стосовно відсутності підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача суми боргу, а також пені, втрат від інфляції та 3% річних необґрунтованими та неправомірними. Апеляційним судом установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що за період з 01.05.2017 року по 31.10.2018 року (тобто за 18 місяців користування об`єктом), з урахуванням визначеного розміру орендної плати в сумі 2136 грн. щомісячно, відповідач мав сплатити позивачеві орендну плату у загальній сумі 38448 грн.

З наявних у справі банківських виписок, поданих позивачем у підтвердження пред`явлених вимог, вбачається, що 27.09.2017 року відповідачем було сплачено позивачеві 12 388,80 грн. та 31.10.2017 року - 4 272 грн. орендної плати за суборенду приміщень згідно з договором. Належних і допустимих доказів виконання в повному обсязі своїх обов`язків за договором № 67 від 01.05.2017р. щодо внесення орендних платежів у визначеному розмірі та строки, відповідач не надав.

Таким чином, судом апеляційної інстанції установлено, що відповідач не спростувавши факту укладання між сторонами договору суборенди (піднайму) складських та офісних приміщень №67 від 01.05.2017 та приймання від орендаря в суборендне користування зазначених в цьому договорі нежитлових приміщень, не надав суду належних доказів сплати орендної плати позивачеві за користування нежитловими приміщеннями за вказаний період у повному обсязі, у зв`язку з чим прострочену заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 21 787,20 грн. слід визнати такою, що підлягає стягненню.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач на підставі п. 7.8 договору нарахував відповідачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу за кожний день прострочення в сумі 5 188,20 грн. за період з 01.05.2017 по 30.10.2018, а також на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 1 101,96 грн. втрат від інфляції та 415,73 грн. 3% річних за період з 01.11.2017 по 30.10.2018, тобто за весь час прострочення.

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що порушення відповідачем умов договору оренди щодо своєчасної сплати орендної плати у встановлені строки тягне за собою обов`язок відповідача сплатити позивачеві пеню передбачену умовами п. 7.8 даного договору, а також втрати від інфляції та проценти річних.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, оскільки факт порушення встановленого умовами договору суборенди строку виконання грошового зобов`язання з боку відповідача є встановленим, і останнім не спростовано, то, відповідно, і вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та втрат від інфляції є обґрунтованими.

За результатами перевірки обчислених позивачем розрахунків процентів річних та втрат від інфляції судом апеляційної інстанції встановлено, що вони відповідають умовам укладеного сторонами договору суборенди та чинному законодавству і відповідачем не спростовані як в цілому, так і за їх складовими, доводи відповідача не містять власного контррозрахунку, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 101,96 грн. втрат від інфляції та 415,73 грн. 3% річних.

Разом з тим, дослідивши обчислений позивачем розрахунок пені, колегія суддів приходить до висновку, що він є помилковим, оскільки позивачем не враховано, що відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За обчисленими апеляційним судом розрахунками, з урахуванням часткової сплати відповідачем орендної плати 27.09.2017 в сумі 12 388,80 грн. та 31.10.2017 в сумі 4 272 грн. та в межах заявленого позивачем періоду нарахування, сума згаданої пені складає за період з 01.05.2017 по 27.09.2017 - 591,06 грн. і за період з 11.02.2018 по 30.10.2018 - 1465,92 грн., а всього - 2056,98 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

За змістом п. 4 ч.1, ч. 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні первісного позову, місцевий господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим зазначене рішення підлягає скасуванню в цій частині, з прийняттям у зазначеній частині нового рішення про часткове задоволення первісного позову та стягнення з ФОП Семера В.А. на користь ТОВ "АГРООПТИМА" 21 787,20 грн. основного боргу, 2056,98 грн. пені, 1 101,96 грн. втрат від інфляції та 415,73 грн. 3% річних.

В частині відмови у задоволенні зустрічного позову рішення господарського суду Одеської області від 04.06.2019 року у справі № 916/224/19 не оскаржується, а відтак відповідно до ст. 269 ГПК України, не є предметом апеляційного перегляду.

Згідно з ст. ст. 123, 129 ГПК України за рахунок ФОП Семера В.А. позивачеві ТОВ "АГРООПТИМА" підлягають відшкодуванню витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 1506,64 грн. та за подання і розгляд апеляційної скарги в сумі 2259,96 грн., а всього в сумі 3766,60 грн.

Керуючись ст.ст. 253, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АГРООПТИМА задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 04 червня 2019 року у справі № 916/224/19 в частині відмови у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю АГРООПТИМА скасувати.

Прийняти у скасованій частині нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Семера Вікторії Анатолійвни ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки фізичної особи платника податків: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АГРООПТИМА (код ЄДРПОУ 36554552) 21 787,20 грн. основного боргу, 2056,98 грн. пені, 1 101,96 грн. втрат від інфляції, 415,73 грн. 3% річних та судові витрати в сумі 3766,60 грн.

В решті первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю АГРООПТИМА відмовити.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у підпунктах а-г п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повна постанова складена 23.08.2019.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Богатир К.В.

Мишкіна М.А.