Ухвала

від 07.10.2019 по справі 916/224/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"07" жовтня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/224/19 Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання Горнович Л.О.

за участю

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрооптима": не з`явився;

від Фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни: не з`явився;

від 3-ї особи: не з`явився;

від приватного виконавця: Хлєбников О.В., посвідчення № 0129, дата видачі : 27.11.17;

розглянувши скаргу (вх. ГСОО №2-4452/19 від 16.09.2019р.) Фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатолійвни на дії та рішення приватного виконавця, подану у справі №916/224/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрооптима" (67665, Одеська обл., Біляївський р-н, сільрада Усатівська, 8 км+100 км траси Одеса-Київ-Санкт-Петербург)</a>;

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатолійвни ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 32337,89 грн.

та за зустрічним позовом : Фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни ( АДРЕСА_1 );

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрооптима" (67665, Одеська обл., Біляївський р-н, сільрада Усатівська, 8 км+100 км траси Одеса-Київ-Санкт-Петербург)</a>

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 )

про стягнення 152061,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.06.2019р. у справі №916/224/19 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрооптима" та у задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни було відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.08.2019р. рішення Господарського суду Одеської області від 04.06.2019 року у справі № 916/224/19 в частині відмови у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРООПТИМА" було скасовано та прийнято у скасованій частині нове рішення, яким позов в цій частині задоволено частково та стягнуто з фізичної особи-підприємця Семера Вікторії Анатолійвни ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки фізичної особи платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРООПТИМА" (код ЄДРПОУ 36554552) 21 787,20 грн. основного боргу, 2056,98 грн. пені, 1 101,96 грн. втрат від інфляції, 415,73 грн. 3% річних та судові витрати в сумі 3766,60 грн.

В решті первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРООПТИМА" відмовлено.

29.08.2019р. на примусове виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.08.2019р. у справі № 916/224/19 Господарським судом Одеської області видано відповідний наказ.

16.09.2019р. до суду надійшла скарга Фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни на дії та рішення приватного виконавця, згідно якої скаржник просить суд дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Хлєбникова О.В. у виконавчому провадженні №59956418 по винесенню постанов від 03.09.2019р. про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 2912,84 грн. на користь приватного виконавця та про арешт майна боржника, а також самі постанови визнати неправомірними і зобов`язати приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Згідно зазначеної вище скарги скаржник вважає, що дії приватного виконавця по винесенню постанов від 03.09.2019р. про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 2912,84 грн. на користь приватного виконавця та про арешт майна боржника та самі постанови є неправомірними з наступних підстав.

Так, скаржник, аргументуючи свою позицію зазначає, що порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016р. № 643 "Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця", однак постанова приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Хлебникова О.В. від 03.09.2019 р. ВП № 59956418 про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 2912,84 грн. на користь приватного виконавця прийнята не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, тобто, за думкою скаржника, є неправомірною. Водночас, скаржник зазначає, що винесення приватним виконавцем постанови від 03.09.2019 р. про арешт майна боржника з метою забезпечення виконання рішення суду також є неправомірним, оскільки при цьому були порушені вимоги ч.ч. 5-6 ст. 48, ч.ч. 5, 7 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження". При цьому, скаржник наполягає, що на інше майно стягнення може бути накладено тільки після встановлення, що у боржника немає коштів (після отримання виконавцем відповідей від банків та ін. - ч. 1 ст. 52 Закону), а не одночасно зі зверненням стягнення на кошти, тоді як звернення стягнення на майно обмежено, тобто не може бути звернуто на "все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику", як це зазначив у своїй постанові приватний виконавець.

Ухвалою суду від 18.09.2019 р. скаргу Фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Хлєбникова О.В. було призначено в засіданні суду на 25.09.2019 року.

Враховуючи, нез`явлення учасників справи у судове засідання, призначене на 25.09.2019 року, приймаючи до уваги неможливість вирішення скарги по суті з огляду на необхідність додаткового дослідження матеріалів скарги, ухвалою суду від 25.09.2019р. розгляд скарги було відкладено на 07.10.2019 року. Крім того, ухвалою суду було запропоновано скаржнику надати до суду письмові уточнення щодо постанов приватного виконавця, зазначених у резолютивній частині скарги.

Так, 01.10.2019 року до суду від скаржника надійшли уточнення щодо постанов приватного виконавця (вх. ГСОО №20010/19), згідно яких з метою уточнення прохання зобов`язати приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) Фізична особа-підприємець Семера Вікторія Анатоліївна просить суд зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Хлєбникова О. В. скасувати усі постанови, які були винесені ним у виконавчому провадженні №59956418, відкритому для виконання рішення (постанови) суду від 04.06.2019р. і забезпечити фактичне зняття відповідних заборон (арештів тощо). При цьому, скаржник зазначає, що на дату складання відповідних уточнень, жодна постанова не скасовано, тоді як рішення суду було виконано боржником добровільно ще 04.09.2019 року.

Водночас, 01.10.2019 року до суду від скаржника надійшла заява про розгляд скарги за відсутності заявника та/або відповідного представника.

У судове засідання 07.10.2019 р. з`явився приватний виконавець Хлєбников О.В., який проти скарги заперечував та зазначав, що підстави для задоволення скарги наразі відсутні, оскільки судом наказ визнаний таким, що не підлягає виконанню та скаржник має право звернутись до виконавця з відповідною ухвалою, наслідком чого буде закриття виконавчого провадження.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності, заслухавши пояснення приватного виконавця Хлєбников О.В. та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов таких висновків:

Згідно з ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

При цьому, відповідно до п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконання дій, або зобов`язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

За змістом ст.2 Закону України „Про судоустрій та статус суддів", завданням суду при здійсненні правосуддя, є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб. Таким чином, підставою для задоволення скарги на дії державного виконавця є, в будь-якому випадку, факт порушення вказаними діями прав та охоронюваних законом інтересів скаржника.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (надалі - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень судів України відбувається на основі виконавчих документів, які є підставою для відкриття державним виконавцем виконавчого провадження і проведення виконавчих дій, які визначені в ст. 3 Закону.

Як встановлено судом, 03.09.2019р. приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Хлєбниковим О.В. за результатами розгляду заяви директора стягувача винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за наказом №916/224/19 виданого 29.08.2019 року Господарським судом Одеської області про стягнення з фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатолійвни ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки фізичної особи платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРООПТИМА" (код ЄДРПОУ 36554552) 21 787,20 грн. основного боргу, 2056,98 грн. пені, 1 101,96 грн. втрат від інфляції, 415,73 грн. 3% річних та судові витрати в сумі 3766,60 грн. Крім того, даною постановою приватним виконавцем зобов`язано боржника у 5-ти денний строк з моменту отримання постанови подати декларацію про доходи та майно, а також попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Водночас у відповідності до п. 3 відповідної постанови, приватним виконавцем постановлено стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 2912,84 грн.

Також, 03.09.2019 року приватним виконавцем в рамках виконавчого провадження №59956418 були прийнятті постанови:

- на підставі ст. 31 Закону України „Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень і рішень інших органів", ст. 45 Закону України „Про виконавче провадження", п. 19 Порядку виплати винагороди державним виконавцем та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 №643 про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 2912,84 грн.;

- на підставі ст. 56 Закону України „Про виконавче провадження" про арешт коштів боржника;

- на підставі ст. 42 Закону України „Про виконавче провадження" про стягнення з боржника мінімальних витрат виконавчого провадження на проведення виконавчих дій у сумі 535,20 грн;

- на підставі ст. 56 Закону України „Про виконавче провадження" про арешт майна боржника, згідно якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, - 32576,51 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 5 Закону, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

У відповідності до ст. 10 Закону, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 11 Закону, строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Положеннями ст. 13 Закону визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках. Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна. Постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом. Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Положеннями ст. 18 Закону визначено обов`язки і права виконавців, обов`язковість вимог виконавців, згідно яких виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Так ч. 2 ст. 18 закону встановлено, що виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Водночас ч. 3 ст. 18 Закону передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має, зокрема, право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

При цьому ч. 4 ст. 19 Закону визначено, що сторони виконавчого провадження зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Водночас ч. 5 ст. 19 Закону встановлено обов`язок боржника, за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Частиною 7 статті 26 Закону визначено, що у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 28 закону, копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

За таких обставин, враховуючи, що боржником лише 04.09.2019 року було виконано відповідний наказ суду по справі №916/224/19, суд дійшов висновку, що приватний виконавець діяв у спосіб та у межах Закону України „Про виконавче провадження" при винесенні 03.09.2019 року оскаржуваних постанов.

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у разі: скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню .

Разом з тим, як вище встановлено судом, з урахуванням заяви вх. ГСОО №20010/19, скаржник просить суд зобов`язати відповідного приватного виконавця скасувати усі постанови, які були винесені ним у ВП №59956418.

При цьому, скаржник зазначає, що виконавцем були винесені постанови у ВП №59956418 03.09.2019р., однак рішення суду добровільно виконане боржником 04.09.2019 року, а в подальшому виконавчий документ ухвалою суду від 25.09.2019 року було визнано таким, що не підлягає виконанню, проте не зважаючи на наявність відповідної ухвали суду виконавцем не скасовано жодної постанови у виконавчому провадженні №59956418.

Так, дійсно ухвалою суду від 25.09.2019р., в порядку ст. 328 Господарського процесуального кодексу України, за результатом розгляду заяви боржника - Фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни наказ суду по справі №916/224/19 визнано таким, що не підлягає виконанню. При цьому, при постановлені відповідної ухвали суд виходив з того, що про добровільне виконання свідчать ті обставини, що наказ суду був виконаний боржником 04.09.2019 року, а примусове виконання розпочато виконавцем за один день до фактичної сплати боргу боржником.

Між тим, скаржником ніяким чином не підтверджено вжиття ним заходів щодо доведення до приватного виконавця відомостей з приводу визнання наказу суду таким що не підлягає виконанню, при цьому, суд зазначає, що про розгляд заяви в порядку ст.328 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє стягувача та боржника.

Разом з тим суд зауважує, що наявність ухвали суду від 25.09.2019 року про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню не може бути підставою для оцінки дій приватного виконавця при винесені останнім постанов від 03.09.2019 року, оскільки відповідний процесуальний документ був постановлений судом вже після відкриття виконавчого провадження та у зв`язку із сплатою боржником боргу лише 04.09.2019 року.

Згідно положень ст. 343 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За таких обставин, оскільки скаржник просить суд зобов`язати саме приватного виконавця скасувати оскаржувані постанови в рамках ВП №59956418, що не відповідає положенням ст. 343 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, навіть у разі наявності обставин порушеного права у скаржника, відновленням його може бути зняття арешту, а ніяким чином не зобов`язання приватного виконавця скасувати відповідні постанови, в зв`язку з чим у задоволенні скарги Фізичної особи-підприємця Семери Вікторії Анатоліївни слід відмовити, оскільки такого способу захисту прав заявника не існує.

Відповідно до абзацу 2 пункту 7 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2003 р. № 14, суд не вправі зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України "Про виконавче провадження" можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

З огляду на що вимоги скарги щодо забезпечення приватним виконавцем фактичного зняття заборон (арештів) у ВП №59956418 не підлягають задоволенню.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у первісній редакції скарги скаржником було зазначено про оскарження дій та постанов приватного виконавця від 03.09.2019р. - про арешт майна та стягнення основної винагороди із зазначенням необхідності визнання таких дій та постанов неправомірними.

Проте, після уточнення вимог скаржником, зазначено в прохальній частині лише про зобов`язання виконавця вчинити певні дії, а саме скасувати усі постанови від 03.09.2019 року та забезпечити зняття арешту, що на думку суду не є послідовним та таким що не відповідає положенням ст. 343 Господарського процесуального кодексу України, оскільки за наслідками розгляду скарги та у випадку встановлення її обґрунтованості суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення, що у даному випадку ніяким чином не пов`язано з зобов`язанням приватного виконавця скасувати усі постанови у виконавчому провадженні.

Водночас, з огляду на викладені обставини, оскільки ФОП Семерою В.А . викладено у скарзі вимоги без чіткого визначення постанов які оскаржуються, суд не надає оцінку твердженням скаржника щодо оскарження постанов приватного виконавця від 03.09.2019 року з приводу стягнення основної винагороди та мінімальних витрат виконавчого провадження, які за приписами ч. 2 ст. 74 Закону України „Про виконавче провадження" підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства до відповідного адміністративного суду.

В судовому засіданні від 07.10.2019 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду та повідомлено, що повний текст ухвали суду буде складено 15.10.2019 року.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні скарги відмовити.

Ухвала набрала законної сили 07.10.2019р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 15.10.2019 року.

Суддя Ю.М. Невінгловська