Постанова

від 03.06.2019 по справі 459/3124/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 459/3124/18 Головуючий у 1 інстанції: Жураковський А.І.

Провадження № 22-ц/811/949/19 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

Категорія:54

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2019 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Цяцяка Р.П.,

суддів: Крайник Н.П. та Шеремети Н.О.,

за участю: секретаря Цапа П.М.;

позивача ОСОБА_1 і його представника - адвоката Романіва С.І.;

Чернявського Р.І. та Бондарук О.О. -

представників ДП Волиньвугілля ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 28 січня 2019 року,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства Волиньвугілля , треті особи: виконуючий обов`язки генерального директора державного підприємства Волиньвугілля Пилипюк Андрій Петрович та первинна профспілкова організація Державного підприємства "Волиньвугілля", про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у якому просив: 1) визнати незаконним та скасувати наказ від 10 вересня 2018 року № 72 Про застосування дисциплінарного стягнення ; 2) визнати незаконним та скасувати наказ від 10 вересня 2018 року № 126-к Про звільнення ОСОБА_1 ; 3) поновити його на посаді директора Відокремленого підрозділу Шахта № 9 Нововолинська Державного підприємства Волиньвугілля ; 4) стягнути з Державного підприємства Волиньвугілля в його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що вище згаданим наказом в.о генерального директора ДП Волиньвугілля від 10 вересня 2018 року № 72 до нього застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення (п.1) та наказано начальнику відділу кадрів і соціальних питань підготувати наказ про звільнення з посади відповідно до п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України, а наказом від 10 вересня 2018 року № 126-к його звільнено з посади директора ВП Шахта № 9 Нововолинська на підставі п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України у зв`язку із одноразовим грубим порушенням трудової дисципліни.

За змістом згаданих наказів, такі порушення полягали у невиконанні без поважних причин покладених на нього трудових обов`язків, а саме: Плану з реорганізації ДП Волиньвугілля шляхом виділу ВП Шахта № 9 Нововолинська згідно наказу Міненерговугілля від 21.08.2015 року № 550 (з наступними змінами) в частині не надання розподільчого балансу голові з реорганізації ДП Волиньвугілля , що призвело до зупинки виробничого процесу та порушення термінів виконання заходів з реорганізації Волиньвугілля шляхом виділу ВП Шахта № 9 Нововолинська .

Позивач вважає, що грубого порушення трудових обов`язків він не вчиняв, оскільки наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 21.08.2015 року № 550, додатком до нього - Планом заходів з реорганізації ДП Волиньвугілля шляхом виділу ВП Шахта № 9 Нововолинська із наступними змінами до них на нього не покладено будь-яких обов`язків щодо вжиття заходів по реорганізації, як і його участі у таких заходах. Наказом в.о. генерального директора ДП Волиньвугілля від 17.07.2018 року № 63 Про виконання заходів з реорганізації ДП Волиньвугілля його зобов`язано скласти та надати ДП Волиньвугілля розподільчий баланс станом на 30.06.2018 року в термін до 20.07.2018 року. При цьому розподільчий баланс був складений та підписаний ним і головним бухгалтером ВП Шахта № 9 Нововолинська і переданий в комісію з реорганізації ДП Волиньвугілля 20.07.2018 року, про що він повідомив Міністра палива та енергетики України і Державного секретаря Міненерговугілля. Після цього розподільчий баланс перебував на розгляді даної комісії, оскільки між членами комісії немає порозуміння щодо подальшої роботи з виконанням наказу Міненерговугілля 21.08.2015 року № 550 та планом заходів з реорганізації. Крім того, в оскаржуваних наказах не зазначено у чому на думку керівника ДП Волиньвугілля полягало припинення виробничого процесу. Зазначає, що видобуток кам`яного вугілля по ВП Шахта № 9 Нововолинська було зупинено згідно наказу в.о. генерального директора ДП Волиньвугілля від 09.08.2018 року № 54 у в зв`язку із закінченням строку дії спеціального дозволу на користування надрами. Крім того, вважає, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення застосовано до нього з порушенням строку, встановленого ст. 148 КЗпП України, оскільки строк складення і надання розподільчого балансу - до 20.07.2018 року, а днем вчинен такого, на думку відповідача, порушення вважається 21.07.2018 року. З повідомлення керівника ДП Волиньвугілля від 06.08.2018 року № 1201/11/10 видно, що 06.08.2018 року він вважав, що позивачем не виконано такої вимоги. Однак дисциплінарне стягнення застосовано 10.09.2018 року, тобто - з порушенням встановленого ч.1 ст. 148 КЗ України строку. Вважає, що всупереч ч.1 ст. 149 КЗпП України до нього застосовано дисципліне стягнення без отримання його письмових пояснень. Застосовуючи одним наказом дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, а в подальшому звільнивши його іншим наказом, за одне і теж порушення керівник ДП Волиньвугілля застосував до два дисциплінарних стягнення за одне і теж порушення, що є порушенням вимог ч.2 ст. 149 КЗпП України (а.с. 1-4).

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено (а.с. 144-150).

Дане рішення оскаржив позивач .

Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та на порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Вважає, що висновок суду про вчинення ним одноразового грубого порушення трудових обов`язків в зв`язку з невиконанням обов`язку передати розподільчий баланс в ДП Волиньвугілля до 20.07.2018 року відповідно до наказу від 17.07.2018 р. № 63 зроблений без належного з`ясування характеру проступку та обставин, за яких його вчинено, а саме: не враховано, що розподільчий баланс ним було складено та підписано, однак такий в ДП Волиньвугілля не був переданий лише через вилучення його зі службового кабінету позивача членом комісії з реорганізації - головою ППО НПГУ Гурою В.В., який мав на меті не допустити виконання Плану заходів з реорганізації, оскільки це призвело б до ліквідації шахти, і останній визнав це в суді та наведене відображено в Протоколі засідання комісії з реорганізації від 17.08.2018 року (а.с. 25, 63-64).

Вважає, що судом не було встановлено термінів виконання Плану заходів з реорганізації, а відтак висновок суду про порушення таких термінів вважає помилковим, оскільки матеріалами справи стверджується, що Наказом Міненерговугілля № 550 (Планом заходів з реорганізації) в редакції Наказу від 15.08.2018 року № 428 (п.1.3) терміном завершення заходів з реорганізації зазначено 31.08.2018 р. , а також не з`ясовано чи були виконані інші заходи з реорганізації та чи можливе завершення виконання Плану заходів з реорганізації без їх виконання.

Вважає, що судом першої інстанції не враховано його доводів про те, що станом на день закінчення розгляду справи (28.01.2019 року), тобто - майже через 5 місяців після його звільнення, план заходів з реорганізації ДП Волиньвугілля так і не виконано, з чим погодились й представники відповідача, що свідчить про те, що не передання ним розподільчого балансу в ДП Волиньвугілля до 20.07.2018 року не перебувало у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку із порушенням терміну виконання Плану заходів з реорганізації.

Вважає, що при застосуванні до нього заходів дисциплінарного стягнення не було враховано ступінь тяжкості проступку і шкоди, що стверджується також й наказом ДП Волиньвугілля від 25.09.2018 року № 75 про відміну наказу від 10.09.2018 року № 72 з цих підстав (а.с.25).

Висновок суду про те, що відповідачем не порушено встановленого ст. 148 КЗпП України строку, вважає таким, що суперечить обставинам справи, оскільки згідно наказу розподільчий баланс він мав подати в ДП Волиньвугілля до 20.07.2018 року, а оскаржуваними наказами його звільнено 10.09.2018 року, тобто - після закінчення встановленого ст. 148 КЗпП України місячного строку.

Апелянт заперечує факт його відмови від надання пояснень та вважає, що відповідачем не представлено доказів врахування при звільнені його попередньої роботи.

Вважає, що судом не враховано фактичного продовження відповідачем з ним трудових відносин, зокрема - зобов`язання його взяти під особистий контроль відвантаження вугілля та надання йому дозволу на списання майна (а.с. 72, 73).

Вважає, що судом першої інстанції не враховано того, що Наказом № 550 від 21.08.2015 року та Планом заходів з реорганізації чітко визначено осіб, яких зобов`язано виконати ті чи інші заходи з реорганізації, та залишено поза увагою, що обов`язок складення за результатами інвентаризації ВП Шахта № 9 Нововолинська розподільчого балансу покладено на голову комісії з реорганізації, і не перевірено правомірності перекладення такого обов`язку керівником ДП Волиньвугілля на позивача (а.с. 15, 51-52).

Звертає увагу на те, що наявними у справі доказами стверджується, що виконання Наказу № 550 взагалі було зупинене на виконання Окремого доручення міністра і лише після повідомлення листом Міненерговугілля від 16.07.2018 року про відсутність для цього юридичного підґрунтя з попередженням керівника ДП Волиньвугілля про можливу дисциплінарну відповідальність за невиконання вказаного наказу і зобов`язання його вжити заходів для його виконання у повному обсязі, останній наступного дня терміново своїм наказом від 17.07.2018 року № 63 поклав обов`язок складення розподільчого балансу за результатами інвентаризації на позивача, знявши його тим самим із голови комісії з реорганізації, який зобов`язаний був це зробити за змістом Плану заходів з реорганізації (а.с. 157-163).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта і його представника на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони представників відповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, відмову у задоволенні позовних вимог суд мотивував тим, що вважає доведеним факт вчинення позивачем, як директором відокремленого підрозділу - шахта № 9, одноразового грубого порушення трудових обов`язків, а саме - Плану заходів з реорганізації ДП Волиньвугілля шляхом виділу ВП Шахта № 9 Нововолинська , затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (в подальшому - План заходів з реорганізації … та Міністерство ) від 21.08.2015 року № 550 (з наступними змінами), в частині ненадання розподільчого балансу голові з реорганізації ДП Волиньвугілля .

При цьому суд погодився із доводами позивача, що стороною відповідача не було надано належних та допустимих доказів того, що наслідком порушення позивачем трудових обов`язків стала зупинка виробничого процессу, і висновки суду в цій частині відповідачем не оспорюються та не оскаржуються .

Щодо висновків суду стосовно порушення позивачем Плану заходів з реорганізації … в частині ненадання розподільчого балансу голові з реорганізації ДП Волиньвугілля , як правової підстави для звільнення його з займаної посади на підставі пункту 1 статті 41 КЗпП, то колегія суддів приходить до висновку про те, що ці висновки судом зроблені за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, а відтак такі не відповідають фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Пунктом 1 ч.1 ст.41 КЗпП України встановлено, до трудовий договір може бути розірваний з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності.

Як вбачається зі змісту вище згаданої норми закону, підставами для звільнення працівника за п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України є його відповідні винні дії, вчинення яких передувало виданню наказу (постанови) про припинення трудового договору, і йдеться про одноразове порушення трудових обов`язків, а не про триваюче.

У п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 „Про практику розгляду судами трудових спорів" міститься роз`яснення про те, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясовувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), і перевіряти їх відповідність законові і що суд не вправі визнати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення; у п.22 - що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за (зокрема) п.1 ст.41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника, а у п.27 - про те, що при вирішенні питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку ним завдано (могло бути завдано) шкоду.

Судом встановлено та стверджується матеріалами справи наступне .

Згідно Положення про Відокремлений підрозділ Шахта № 9 Нововолинська Державного підприємства Волиньвугілля від 2006 року , згаданий підрозділ є цілісним майновим комплексом, не є юридичною особою, управління яким здійснює його керівник, який призначається та звільняється керівником Державного підприємства Волиньвугілля (а.с. 8-12).

Наказом Міністерства від 21.08.2015 року № 550 Про створення ДП Шахта № 9 Нововолинська шляхом виділу було прийнято рішення виділити зі складу Державного підприємства Волиньвугілля Відокремлений підрозділ Шахта № 9 Нововолинська і створити на його базі Державне підприємство Шахта № 9 Нововолинська . Цим же наказом Міністерства було затверджено План заходів з реорганізації ДП Волиньвугілля шляхом виділу ВП Шахта № 9 Нововолинська , пунктом 4 якого було передбачено складання розподільчого балансу, який до 01.11.2015, але не раніше закінчення строку для заявлення вимог кредиторами, з висновками Комісії, надати Міненерговугілля на затвердження , а пунктом 9 - завершити до 31.01.2016 року заходи з реорганізації ДП Волиньвугілля (а.с. 53). В подальшому в даний наказ неодноразово вносились зміни, в тому числі - і в строки складення розподільчого балансу та завершення заходів з реорганізації ДП (а.с. 51-56).

Наказом по ДП Волиньвугілля від 30.06.2016 року № 129-к ОСОБА_1 (позивача) було призначено виконуючим обов`язки директора відокремленого підрозділу Шахта № 9 , а наказом від 14.12.2016 року № 237-к - директором згаданого відокремленого підрозділу (а.с. 13. 14).

Як стверджується матеріалами справи в їх сукупності, фактично наказ Міністерства від 21.08.2015 року № 550 та затверджений ним План заходів з реорганізації ДП Волиньвугілля передбачали ліквідацію шахти № 9 . Про наведене свідчать чисельні вимоги різних профспілкових організації на ім`я керівників, як відокремленого підрозділу шахта № 9, так і ДП Волиньвугілля , а також керівників Міністерства, з яких вбачається, що заходи з фактичної ліквідації шахти призвели до соціального збурення, як в трудовому колективі шахти, так і в регіоні, та до акцій протесту (а.с. 89-94), а також розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.07.2015 року № 696-р Про ліквідацію деяких збиткових вугледобувних підприємств , яке в переліку збиткових вугледобувних підприємств, які ліквідуються, містить і відокремлений підрозділ Шахта № 9 Нововолинська ДП Волиньвугілля (а.с. 97).

В результаті 05.05.2018 року Міністр енергетики та вугільної промисловості України окремим дорученням - у зв`язку з неодноразовими зверненнями трудових колективів, профспілкових організацій ДП Волиньвугілля , народних депутатів України … та з метою продовження виробничої діяльності ВП Шахта № 9 Нововолинська - доручив вжити заходів із призупинення дії наказу Міненерговугілля від 21.08.2015 року № 550 Про створення ДП Шахта № 9 Нововолинська шляхом виділу в частині виконання заходів по ліквідації ВП Шахта № 9 Нововолинська на строк до перегляду техніко-економічного обґрунтування доцільності подальшої роботи шахти та у разі потреби внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.07.2015 №696-р Про ліквідацію деяких збиткових вугледобувних підприємств (а.с. 88).

На вище згадане окреме доручення Міністра міститься посилання і в листі в.о. генерального директора ДП Волиньвугілля від 09.07.2018 року , яким той повідомляє Департамент корпоративних та майнових відносин про те, що на виконання наведеного вище доручення (окреме доручення Міністра від 05.05.2018 року) призупинено дію наказу Міненерговугілля від 21.08.2015 р. № 550 … та розробляється техніко-економічне обґрунтування доцільності подальшої роботи шахти (а.с. 104).

Як вбачається з листа Заступника Міністра енергетики та вугільної промисловості України від 17 вересня 2018 року, станом на 17 вересня 2018 року вище згадане окреме доручення Міністра від 05.05.2018 року залишалося чинним, однак не виконаним, оскільки саме ДП Волиньвугілля (відповідач) - незважаючи на загрозу соціального вибуху в регіоні - так і не подало до Міністерства ТЕО доцільності подальшої роботи шахти № 9 Нововолинська разом позитивним експертним звітом або не повідомило Міністерство про недоцільність виконання згаданого ТЕО (а.с. 230).

Незважаючи на те, що Міністром енергетики та вугільної промисловості України 05.05.2018 року окремим дорученням було доручено вжити заходів із призупинення дії наказу Міненерговугілля від 21.08.2015 року № 550 … на строк до перегляду техніко-економічного обґрунтування доцільності подальшої роботи шахти (а.с. 88), в.о. генерального директора ДП Волиньвугілля наказом від 17.07.2018 року № 63 - з посиланням за згаданий наказ від 21.08.2015 року № 550 (!) - зобов`язує директора шахти № 9 ОСОБА_1 (позивача) скласти та надати в термін до 20.07.2018 року в ДП Волиньвугілля розподільчий баланс (а.с. 18).

Незважаючи на очевидні суперечності між наведеним в окремому дорученні Міністра від 05.05.2018 року та наказом в.о. генерального директора ДП Волиньвугілля від 17.07.2018 року № 63, такий розподільчий баланс відокремленим підрозділом Шахта №9 було складено та підписано директором (позивачем) і головним бухгалтером шахти та передано в комісію з реорганізації ДП Волиньвугілля : наведене стверджується службовими записками директора шахти ОСОБА_1 на ім`я Міністра енергетики та вугільної промисловості України та Державного секретаря згаданого Міністерства (а.с. 22, 23, 32), пояснювальною запискою на ім`я генерального директора ДП Волиньвугілля (а.с. 28), а також поясненнями в судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_2 та письмовими поясненнями поданими останнім до суду апеляційної інстанції (а.с. 202-203), який є членом комісії з реорганізації ДП Волиньвугілля та головою первинної профспілкової організації незалежної профспілки гірників України ВП Шахта № 9 Нововолинська ДП Волиньвугілля , у яких він визнає те, що директором шахти розподільчий баланс до комісії з реорганізації було подано, однак цей розподільчий баланс забрав саме він ( ОСОБА_2 ) - щоб перешкодити закриттю підприємства , оскільки на позмінних зборах трудового колективу шахти йому було заборонено здійснення будь-яких заходів щодо виділення шахти, так як це може призвести до її ліквідації.

За вище наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що були відсутніми правові підстави для звільнення позивача за пунктом 1 частини 1 статті 41 КЗпП, оскільки:

- зміст наказу в.о. генерального директора ДП Волиньвугілля від 17.07.2018 року № 63 суперечить викладеному в окремому дорученні Міністра від 05.05.2018 року, яке (окреме доручення) залишалося чинним на час видачі цього наказу та наказу про звільнення позивача з роботи;

- розподільчий баланс відокремленим підрозділом Шахта № 9 було складено та передано в комісію з реорганізації ДП Волиньвугілля , а справжньою перешкодою такої реорганізації стали трудовий конфлікт та соціальні збурення в регіоні, які були пов`язані з намірами ліквідації та закриття згаданої шахти.

Відтак, на думку колегії суддів, адміністрацією ДП Волиньвугілля , а у подальшому - судом, не було враховано всіх фактичних обставин по справі в їх сукупності, які мали місце, зокрема - сумнівність самого факту проступку і ступінь його тяжкості та відсутність заподіяння реальної шкоди, оскільки станом на час апеляційного розгляду справи (через майже 9-ть місяців після звільнення позивача з роботи) реорганізацію ДП Волиньвугілля згідно наказу Міністерства від 21.08.2015 року № 550 завершено так і не було (пункти 22 і 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 „Про практику розгляду судами трудових спорів").

Вище наведене знайшло своє відображення і у наказі ДП Волиньвугілля від 25.09.2018 року № 75 , яким було відмінено наказ від 10.09.2018 року № 72 про звільнення позивача з роботи (а.с. 29), який (в свою чергу) був скасованим наказом від 12.11.2018 року № 92, як такий що суперечить ст. 232 КЗпП України (а.с. 67), хоча статтею 232 КЗпП України встановлено лише категорії трудових спорів, які розглядаються безпосередньо судами .

Як стверджується довідкою про доходи від 16.11.2018 року № 399, позивач і після 10.09.2018 року продовжував виконувати трудові обов`язки директора шахти, оскільки протягом серпня-жовтня 2018 року відпрацював по 23-25 робочих дні щомісячно, за які йому і було нараховано та виплачено заробітну плату (а.с. 98).

Факт фактичного виконання позивачем обов`язків директора шахти і після його звільнення зі згаданої посади наказом від 10.09.2018 року № 72 стверджується також ухвалою слідчого судді Нововолинського міського суду Волинської області від 27.11.2018 року , якою було задоволено клопотання слідчого в рамках кримінального провадження та ухвалено відсторонити ОСОБА_1 від фактично займаної посади директора відокремленого підрозділу Шахта № 9 Нововолинська Державного підприємства Волиньвугілля строком на два місяці , а також зобов`язано здати слідчому на зберігання ключі від службового кабінету (а.с. 126-127).

В подальшому ухвалою слідчого судді Нововолинського міського суду Волинської області від 25.01.2019 року строк відсторонення ОСОБА_1 від посади директора відокремленого підрозділу Шахта № 9 Нововолинська Державного підприємства Волиньвугілля було продовжено на один місяць, тобто - до 25.02.2019 року (а.с. 218-220).

За вище наведених обставин в їх сукупності колегія суддів приходить до висновку про незаконність наказів Державного підприємства Волиньвугілля від 10 вересня 2018 року № 72 Про застосування дисциплінарного стягнення та № 126-к Про звільнення ОСОБА_1 , а відтак - про задоволення позовної вимоги про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді директора відокремленого підрозділу Шахта № 9 Нововолинська Державного підприємства Волиньвугілля .

Ст. 235 КЗпП України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Після звільнення з роботи 10.09.2018 року позивач продовжував виконувати обов`язки директора відокремленого підрозділу Шахта № 9 Нововолинська Державного підприємства Волиньвугілля , за що і отримував заробітну плату, і фактично був відсторонений від роботи лише вище згаданою ухвалою слідчого судді від 27.11.2018 року (а.с. 126-127).

Як вбачається з довідки Підприємства про заробітну плату позивача, його середній заробіток за 1 (один) робочий день становив 612 грн. 00 коп. (а.с. 98).

Останній день відсторонення позивача від посади директора відокремленого підрозділу Шахта № 9 Нововолинська Державного підприємства Волиньвугілля - 25 лютого 2019 року (а.с. 218-220).

А тому на користь позивача слід стягнути його середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 лютого 2019 року по 03 червня 2019 року включно в сумі 39 780 грн. 00 коп. з розрахунку:

612 грн. 00 коп. / за 1 робочий день х 65 робочих днів = 39780 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.2, 376 ч.1 п.п. 1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 28 січня 2019 рокускасувати і ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 частково задовольнити.

Визнати незаконними та скасувати накази Державного підприємства Волиньвугілля :

-від 10 вересня 2018 року № 72 Про застосування дисциплінарного стягнення ;

-від 10 вересня 2018 року № 126-к Про звільнення ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді директора відокремленого підрозділу Шахта № 9 Нововолинська Державного підприємства Волиньвугілля .

Стягнути з відокремленого підрозділу Шахта № 9 Нововолинська Державного підприємства Волиньвугілля на користь ОСОБА_1 його середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 лютого 2019 року по 03 червня 2019 року включно в розмірі 39 780 (тридцять дев`ять тисяч сімсот вісімдесят) грн. 00 коп. (з урахуванням всіх обов`язкових платежів і зборів, які підлягають відрахуванню з заробітної плати).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 11 червня 2019 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Крайник Н.П.

Шеремета Н.О.