Рішення

від 10.06.2019 по справі 400/910/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2019 р. Справа № 400/910/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Малих О.В., за участю секретаря судового засідання Ткач Г.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївбудресурси , вул. Мала Морська, 108, оф. 713, м. Миколаїв, 54017 до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.03.2019 року № 00016631401, № 00016641401, № 00016681406, За участю:

від позивача: Степанової О.С.,

від відповідача: Черно К.А.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Миколаївбудресурси (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ ДФС), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.03.2019 року № 00016641401 на загальну суму 1864225,00 грн., від 14.03.2019 року № 00016681406 на суму 6745,60 грн. та від 14.03.2019 року № 00016631401 в частині суми 2241721,25 грн.

Ухвалою від 01.04.2019 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні 10.06.2019 року суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що ним під час перевірки були надані усі первинні та інші необхідні документи, що підтверджують факт реальної поставки на його адресу товарів від постачальників-підприємств та послуг від постачальника-ФОП та використання цих товарів та послуг у власної господарської діяльності. Вказані документи в більшій частині, але не в повному обсязі, були відображені в акті перевірки. Документи, що не були відображені в акті, але такі, на які в акті перевірки є посилання як на відсутні у позивача, були надані відповідачу разом з запереченням на Акт перевірки. На час здійснення господарських операцій всі постачальники позивача були та досі включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та є платниками ПДВ (крім ФОП Мацюк В.Г.). В Акті перевірки відсутні посилання на докази, що спростовують реальність господарських операцій.

В заяві про уточнення позовних вимог від 24.05.2019 року позивач визнав правомірними податкове повідомлення-рішення від 14.03.2019 року № 00016631401 на суму 3180,00 грн.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому з посиланнями на Акт перевірки вказав на нереальність господарських операцій позивача за перевіряємий період, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 1491380,00 грн. та порушення ведення касових операцій, а саме: сума 3389,78 грн., так як зазначена видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача, сума поднадлімітних коштів склала 3372,80 грн. В задоволенні позову відповідач просив відмовити.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

ТОВ Миколаївбудресурси зареєстровано як юридична особа 01.01.1995 року та з 19.01.1995 року перебуває на податковому обліку в органах ГУ ДФС. Основний вид економічної діяльності - виробництво машин і устаткування для добувної промисловостіта будівництва (код за КВЕД 28.92).

У період з 30.01.2019 року по 12.02.2019 року посадовими особами ГУ ДФС проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Миколаївбудресурси з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 року по 30.09.2018 року, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2016 року по 30.09.2018 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 30.09.2018 року.

За результатами перевірки складено Акт від 19.02.2019 року № 224/14-29-14-01/22427805 (далі та вище за текстом - Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем:

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1795921,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість на загальну суму 1491380,00 грн.;

- п. 201.10 ст. 201 ПК України - позивачем допущено реєстрацію в Єдиному державному реєстрі податкових накладних/розрахунків корегування із порушенням граничного строку, встановленого чинним законодавством: із запізненням на 365 календарних днів зареєстровано 1 податкову накладну на суму ПДВ 333,33 грн.;

- ст. 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті в частині недотримання законодавчо встановлених термінів розрахунків за імпортним контрактом № 2 від 28.11.2017 року з фірмою-нерезидентом SURPLEX GMBH (Germany);

- п. 27 розділу 3, пп. 3 п. 58 розділу 4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 29.12.2017 р. № 148 (далі - Положення № 148) що призвело до перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі на суму 3372,80 грн.;

- п. 3.5 гл. 3, п. 5.8 гл.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року№ 637 - видача готівки з касами на загальну суму 1644,00 грн. не підтверджена підписом одержувача;

- п. 51.1 ст. 51, пп. б п. 176.2 ст. 176 ПК України, а саме: податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за IV квартал 2016 року наданий несвоєчасно;

- пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 ПК України, а саме: позивачем несвоєчасно перераховано податок з доходів фізичних осіб під час виплати заробітної плати за серпень 2017 року - травень 2018 року, липень та вересень 2018 року на загальну суму 7137,71 грн.;

- п. 16 прим. 1 підр. 10 ПК України, а саме: позивачем несвоєчасно перераховано військовий збір під час виплати заробітної плати за січень 2017 року - травень 2017 року, серпень 2017 року - травень 2018 року, липень та вересень 2018 року на суму 945,57 грн.

Обґрунтовуючи висновки Акту перевірки про заниження позивачем податку на прибуток та податок на додану вартість ГУ ДФС посилається на відсутність реальності (не підтвердження реальності) здійснення господарських операцій між позивачем та його постачальниками.

Так, в Акті перевірки є посилання на те, що за перевіряємий період встановлено взаємовідносини позивача з приводу придбання послуг у ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та товарів промислового призначення у підприємств-постачальників ПП Буд-Опт-Прайм (код ЄДРПОУ 40848409), ТОВ Арідна (код ЄДРПОУ 42131944), ТОВ Афіна Оптторг (код ЄДРПОУ 41771243), ПП А-Оптторгсервіс (код ЄДРПОУ 40821214), ТОВ Транзит Про (код ЄДРПОУ 40812388), ПП Трайгон-Херсон-Південь (код ЄДРПОУ 40852132), ТОВ Ньюлайн Сістемс (код за ЄДРПОУ 38997841), ТОВ Восток-Сервіс-Миколаїв (код за ЄДРПОУ 31946649).

Обґрунтовуючи висновки Акту перевірки, відповідач посилається на наступне: у деяких наданих до перевірки первинних документах (видаткових накладних) не зазначено відповідальних осіб та відсутні дані відповідних довіреностей на отримання ТМЦ; не встановлено взаємовідносини платника податків з перевізниками, вказаними у товарно-транспортних накладних (ТТН), через відсутність інформації щодо залучення фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру для виконання вказаних робіт та виплати доходу за ознакою 157; постачальники не декларують об`єкти оподаткування, не встановлено відображення у податковому кредиті послуг оренди складських приміщень, не встановлено виплати доходів за ознакою 157, не встановлено наявність основних засобів, що свідчить про відсутність технічних можливостей для зберігання ТМЦ у задекларованій кількості; при проведені аналізу податкової звітності постачальників та інформації, що міститься в базі даних Єдиний реєстр податкових накладних встановлено, що постачальники декларували податкові зобов`язання за рахунок реалізації товарів відмінних від тих, що були придбані у відповідні періоди; у постачальників відсутня можливість фактичного здійснення господарських операцій з одержання/поставки товарів, оскільки всі вони не відображають у податковій звітності інформацію, що свідчить про наявність у них основних фондів, транспортних засобів, необхідних трудових та виробничих ресурсів.

Щодо взаємовідносин позивача з ФОП Мацюк В.Г. з отримання послуг по механічній обробці та збірці окремих деталей, агрегатів і вузлів, відповідач вказує на їх нереальність, посилаючись при цьому на те, що: первинні документи є дефектними та такими, що не відповідають дійсності, а саме - в наданих актах здачі-прийняття робіт відсутні будь-які записи щодо кількості задіяних працівників та кількості витрачених людино-годин на виконання робіт, не вказане обладнання та матеріали; незрозуміло чи залучалися виконавцем субпідрядники до виконання вказаних робіт (послуг); виконавець не має трудових та виробничих ресурсів, необхідних для виконання робіт (надання послуг), обумовлених його угодою з замовником.

Обґрунтовуючи висновки Акту перевірки про порушення позивачем законодавства про обіг готівки, ГУ ДФС посилається на відсутність підпису одержувача (працівника позивача ОСОБА_2 ) у відомості на виплату готівки № ВЗП-00004 за лютий 2018 року про одержання готівки на суму 3389,78 грн., в той час як згідно п. 27 Положення № 148 видаткові касові ордери або видаткові відомості не приймаються для виведення залишку готівки в касі, якщо видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Таким чином, відповідач встановив перевищення позивачем ліміту залишків готівки в касі на суму 3372,80 грн. (3389,78 - 17,00 = 3372,80) та застосував до останнього згідно податкового рішення 3 штрафні (фінансові) санкції у подвійному розмірі суми перевищення ліміту каси (3372,80х2 = 6745,60 грн.) на підставі положень ч. І Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12.06.1995 року № 436.

На підставі Акту перевірки ГУ ДФС 14.03.2019 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 00016631401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1795921,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 448980,25 грн., разом: 2244901,25 грн.;

- № 00016691406, яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6745,60 грн.;

- № 00016641401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1491380,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 372845,00 грн., разом: 1864225,00 грн.

Не погоджуючись з зазначеним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон України № 996) передбачено, що первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України № 996 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операції є первині документи, які фіксують факти здійснення господарських операції.

Позивачем були надані особам, що здійснювати перевірку, усі первинні та інші необхідні документи, що підтверджують факт реальної поставки на його адресу товарів від постачальників-підприємств та послуг від постачальника-ФОП, та використання цих товарів та послуг у власної господарської діяльності. Зазначені документи в більшій частині були відображені в Акті перевірки. Документи, що не були відображені в Акті перевірки, були надані відповідачу в порядку, передбаченому п.44.6 ст.44 ПК України разом з запереченнями на Акт перевірки № 01/10-юр від 28.02.2019 року.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

На підставі пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку).

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

При цьому дата отримання платником податку товарів, що підтверджено податковою накладною, є датою виникнення права платника податків на віднесення сум податку до податкового кредиту (п. 198 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Вказані в деклараціях позивача з податку на додану вартість за перевіряємий період дані відповідають даним Реєстру отриманих та виданих податкових накладних платника податків в частині отриманих накладних, які всі (накладні), що були отримані від контрагентів, були надані особам, що здійснювали перевірку, для відображення в акті перевірки. Як було вказано вище. Відповідач не заперечує проти наявності у позивача на момент перевірки усіх вказаних актів виконаних робіт, видаткових та податкових накладних.

Що стосується твердження відповідача про відсутність у первинних документах даних особи, якій доручено отримання ТМЦ, та посилань на відповідні довіреності, слід зазначити, що всі первинні документи підписані керівником підприємства, отже необхідність у видачі довіреності відсутня. До того ж, бланки довіреності не є бланками суворої звітності.

На час здійснення господарських операцій всі постачальники позивача були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та є платниками податку на додану вартість (крім ФОП ОСОБА_1 ).

Відповідно до п. 180.1 ст.180 ПК України платник податку - будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку. Платник податку самостійно відповідає за своєчасність та повноту нарахування та сплати податку.

Позивач не має та не може мати вплив на дотримання постачальниками вимог податкового та іншого законодавства (наприклад, дотримання податкової дисципліни, у тому числі виконанні обов`язків щодо нарахування та сплати ПДФО). Діючим законодавством встановлений принцип не втручання в господарську діяльність інших господарюючих суб`єктів не інакше як у випадках та на підставах, прямо передбачених законом.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тобто підприємство не може бути притягнено до відповідальності за порушення, яке ним не було вчинене.

Тобто, законодавством не передбачає відповідальності платника податків за дії інших платників, в тому числі підприємств, установ, підприємств, організацій, з якими платник мав господарські стосунки.

Крім того, згідно із практикою Європейського Суду з прав людини, яка, на підставі ст. 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини від 23.02.2006 року № 3477-IV, повинна застосуватися як джерело права, платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником своїх зобов`язань (рішення від 22.01.2009 року по справі Булвес АД проти Болгарії ,). На думку суду, таки вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного Інтересу та вимогами захисту права власності.

Висновок про недопустимість покладення тягаря негативних наслідків від встановлення протиправності дій контрагента платника податків Європейський суд з прав людини також зробив 09.01.2007 року у рішенні Інгерсплав проти України та у рішенні від 18.03.2010 р. по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії . При цьому у п. 23 вказаного рішення Європейський суд з прав людини наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника ( Бізнес Сепорт Сентре ) це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків та наголошує, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність господарських операцій, а відтак не є вичерпним доказом при встановленні або нереальності операції, або відсутності в ній ділової мети.

За таких обставин, за чинними нормами права будь-яка відповідальність, у тому числі цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на позивача не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов`язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності.

Водночас, нормами податкового законодавства визначено, що формування складу валових витрат та нарахування податкового кредиту здійснюються на підставі відповідного первинного документу та податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, відповідні податкові накладні були зареєстровані на користь позивача в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вищий адміністративний суд України підтримує позицію про те, що доводи щодо відсутності товарно-транспортної накладної чи неналежного її заповнення не підтверджують безтоварності операцій в разі, якщо мала місце операція з поставки товарів. ВАС України наголошує, що в такому випадку основне - це наявність первинних документів на підтвердження саме факту постачання товарів, а підтвердження їх перевезення є другорядним. Зокрема, в Ухвалі від 28.07.2015 року у справі № К/800/20004/15 Вищий адміністративний суд України встановлює таке: ...відсутність належним чином оформлених товарно-транспортної накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платника податків. Документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно- матеріальних цінностей... .

Зазначена позиція також відображена в рішеннях Вищого адміністративного суду України, зокрема в ухвалі від 23.09.2015 року у справі № К/800/22363/15, ухвалі від 27.07.2015 року у справі № К/800/56974/13 та ухвалі від 07.12.2015 року у справі № К/800/17289/13.

Відповідно до п. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, товарно-транспортні накладні, відображені в Акті перевірки, мають всі реквізити, необхідні для достатньої ідентифікації сторін правочину, номенклатури вантажу, міст завантаження та розвантаження (маршрут руху).

Всі ТТН були надані посадовим особам ГУ ДФС під час перевірки, але Акт перевірки має посилання на відсутність низки документів, а саме: документів, що підтверджують транспортування товару від ТОВ Арідна , ТОВ Ньюлайн Сістемс , ТОВ Восток-Сервіс-Миколаїв та транспортування ТМІД на адресу ФОП ОСОБА_1 і назад. З вказаного приводу відповідачем був складений акт від 12.02.2019 року № 148/14-29-14-01/22427805, на який існують посилання у Аті перевірки.

У відповідності до п. 44.7 ст. 44 ПК України, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу (п. 86.7 ст. 86 ПК України).

Керуючись зазначеними нормами, позивачем 28.02.2019 року складено заперечення на Акт перевірки (вих. № 01/10-юр), до якого додано належним чином завірені копії відповідних товарно-транспортних накладних та документів, що підтверджують використання придбаних товарів промислового призначення відповідної номенклатури та послуг у своєму власному виробництві та наступної реалізації результатів робіт покупцям, перелічених в Акті перевірки (картки рахунків, оборотно-сальдові відомості, документи складського обліку, господарські договори з додатками, первинна документація (переважно видаткові накладні), ТТН та інше).

Згідно абз. 2 п. 44.6 ст. 44 ПК України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Отже, позивачем до прийняття податкових рішень були надані всі документи, що підтверджують наявність господарської мети в придбанні товарів промислового призначення відповідної номенклатури та послуг по обробці ТМЦ з метою приведення їх у стан, необхідний для використання у виробництві. Вказані товари були використані у власному виробництві позивача. Результати виробництва (готова продукція - деталі, агрегати, вузли та інші складові конвеєрного обладнання) були реалізовані покупцям, переважно гірничо- збагачувальним комбінатам-резидентам України.

Щодо встановлених ГУ ДФС порушень законодавства про обіг готівки у частині перевищення позивачем ліміту готівки у касі, суд зазначає наступне:

Згідно Акту перевірки позивачем надано до перевірки відомість на виплату готівки № ВЗП-00004 (видача заробітної плати за лютий 2018 року) та відомість № ВЗП-00004/1, за якою свою заробітну плату отримував саме працівник позивача Дубовець ОСОБА_3 І. (з підписом вказаного отримувача), якій був відсутній під час видачі заробітної плати працівникам відповідного цеху, а знаходився на іншої виробничої ділянці. Свою заробітну плату за лютий 2018 року ОСОБА_2 отримав наступного дня.

Згідно п. 18 розділу 2 Положення № 148 установи/підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу) понад установлений ліміт каси протягом п`яти робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку.

При цьому готівка, одержана в банку на інші виплати, видається установою/підприємством своїм працівникам у той самий день. Суми готівки, одержані в банку і не використані за призначенням протягом установлених пунктом 18 розділу 2 цього Положення строків, повертаються установою/підприємством до банку не пізніше наступного робочого дня банку або можуть залишатися в його касі (у межах установленого ліміту).

За таких обставин, позивачем порушень допущено не було.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності оскаржуваних рішень, натомість позивачем надано усіх необхідних доказів в підтвердження обґрунтованості його позовних вимог, що є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївбудресурси (вул. Мала Морська, 108, оф. 713, м. Миколаїв, 54017, код ЄДРПОУ 22427805) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 39394277) - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 14.03.2019 року № 00016631401 в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївбудресурси штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 2241721,25 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 14.03.2019 року № 00016641401.

4. податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 14.03.2019 року № 00016681406.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 39394277) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївбудресурси (вул. Мала Морська, 108, оф. 713, м. Миколаїв, 54017, код ЄДРПОУ 22427805) судові витрати у сумі 19210,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень 00 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 14.06.2019 року.

Суддя О.В. Малих