Рішення

від 10.06.2019 по справі 440/963/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/963/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Ніценко А.О.,

представника позивача - Оніщенко А.Ю.,

представника відповідача - Довженко В.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "М.В.-ЕНЕРГОСОЇЛ" до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування припису,

В С Т А Н О В И В:

19.03.2019 товариство з обмеженою відповідальністю "М.В.-ЕНЕРГОСОЇЛ" (надалі - ТОВ "М.В.-ЕНЕРГОСОЇЛ", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби геології та надр України (надалі також - відповідач) про визнання протиправним та скасування припису Державної служби геології та надр України від 04.03.2019 №29/4549.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що спірний припис винесений з порушенням основних принципів державного нагляду (контролю) визначених статтею 3 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Стверджував, що позивач письмово не повідомлено про проведення планового заходу до здійснення відповідного заходу, перевірку намагався здійснити територіальний орган, а не центральний орган державного нагляду (контролю), направлення на проведення перевірки та акти недопущення до перевірки не відповідає вимога Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Ухвалою суду від 25.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/963/19. Розгляд справи проводиться за правилами загального позовного провадження.

23.04.2019 до суду надійшов відзив відповідача на позов згідно якого останній просив в задоволенні адміністративного позову відмовити посилаючись на те, що позивача було своєчасно повідомлено про проведено перевірки. Стверджував, що Північний міжрегіональний відділ є підрозділом Департаменту державного геологічного контролю Держгеонадр у складі структурного підрозділу центрального апарату Держгеонадр, а тому начальник Північного міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Держгеонард Коляда Ю.В. та головний спеціаліст Північного міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Держгеонард Злочевська В.Є. є посадовими особами центрального органу виконавчої влади та мають повноваження здійснювати перевірки на підставі наказу Держгеонадр від 28.11.2018 №450. Отже, що позивач безпідставно не допустив представників відповідача до проведення перевірки. Вказував на те, що п. 5.3 угоди №4549 укладеної між Держгеонадрами та позивачем, яка є невід`ємною частиною Дозволу №4549 позивач зобов`язаний допускати представників Держеонадр для здійснення державного геологічного контролю. Враховуючи викладене посадовими особами відділу перевірки Держгеонадр правомірно складено спірні приписи (а.с.95-102).

Ухвалою суду від 10.06.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав у повному обсязі. Крім того, просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ТОВ "М.В.-ЕНЕРГОСОЇЛ" витрати з правничої допомоги у розмірі 20501,50 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

ТОВ "М.В.-ЕНЕРГОСОЇЛ" у встановленому законом порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 38719162 (а.с.83-88).

Позивач має спеціальний дозвіл на користування надрами №4549 від 23.07.2014 (а.с.17-18).

Наказом Державної служби геології та надр України від 28.11.2018 №450 затверджено річний план здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державною службою геології та надр України на 2019 рік (а.с.43-44).

На виконання вказаного наказу Державною службою геології та надр України винесено наказ від 06.02.2019 №45 "Про проведення планових заходів державного нагляду (контролю) Державною службою геології та надр України у березні 2019 року" (а.с.45-47).

04.03.2019 посадовими особами відповідача, разом із залученим провідним геологом ДО "Північно-Східна територіальна інспекція державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр" Самойленком Ю.В., на підставі направлення на проведення перевірки від 28.02.2019 №14 (а.с.20), здійснено виїзд до позивача, який є власником спеціального дозволу на користування надрами №4549 від 23.07.2014, для проведення планової перевірки вимог законодавства у сфері надрокористування.

ТОВ "М.В.-ЕНЕРГОСОЇЛ" вважаючи, що законні підстави для проведення планового заходу державного нагляду (контролю) відсутні, не допустив до перевірки посадових осіб відповідача та провідного геолога ДО "Північно-Східна територіальна інспекція державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр". Відповідачу були надані письмові пояснення щодо підстав відмови у допуску до перевірки, які викладені у листі №7 від 04.03.2019 (а.с.23-29).

У зв`язку з не допуском до перевірки відповідачем складено акт від 04.03.2019 №29/4549 про недопущення до перевірки (а.с.30-32).

Відповідач на підставі вказаного акту виніс припис від 04.03.2019 №29/4549 згідно якого, позивача зобов`язано у строк до 11.03.2019 усунути порушення вимог законодавства у сфері надрокористування шляхом надання до Північного міжрегінального відділу Департаменту державного геологічного контролю Держгеонадр завірених належним чином копій документів та матеріалів що підтверджують дотримання ТОВ "М.В.-ЕНЕРГОСОЇЛ" вимог законодавства про надрокористування відповідно до Переліку матеріалів (додаток 1) (а.с.33-35).

Позивач, не погоджуючись із приписом Державної служби геології та надр України від 04.03.2019 №29/4549, звернувся до суду з вимогою про визнання його протиправним та скасування.

Надаючи правову оцінку спірним приписам, суд дійшов до таких висновків.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877-V).

Відповідно до статті 1 Закону України №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом; наявності одного органу державного нагляду (контролю) у складі центрального органу виконавчої влади /стаття 3 Закону України №877-V/.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України №877-V виключно законами встановлюються органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності.

Статтею 61 Кодексу України про надра визначено, що державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним використанням надр України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Державний нагляд за веденням робіт з геологічного вивчення надр, їх використанням та охороною, а також використанням і переробкою мінеральної сировини (державний гірничий нагляд) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Державний контроль за використанням і охороною надр у межах своєї компетенції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 №391, Державна служба геології та надр України є центральним органом виконавчої влади , діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

З вищевикладеного слід дійти висновку, що органом, який має повноваження здійснювати у відповідності до Закону № 877-V державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності є центральний орган виконавчої влади - Державна служба геології та надр України.

Частиною другою статті 7 Закону № 877-V визначено, що на підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Отже, повноваження щодо оформлення та підпису направлення на проведення перевірки належить керівнику органу державного нагляду (контролю) або його заступнику.

Згідно Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.11.2011 №1145-р "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної служби геології та надр", утворено міжрегіональні територіальні органи як структурні підрозділи апарату Служби за переліком: Північний міжрегіональний відділ, Південний міжрегіональний відділ, Західний міжрегіональний відділ, Східний міжрегіональний відділ, Центральний міжрегіональний відділ, Азово-Чорноморський міжрегіональний відділ.

Із зазначеного вбачається, що Північний міжрегіональний відділ Департаменту державного геологічного контролю Державної службі геології та надр України є міжрегіональним територіальним органом Державної служби геології та надр, як структурний підрозділ апарату Служби.

Згідно частини четвертої статті 5 Закону № 877-V органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб`єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.

Суб`єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу.

Матеріали справи свідчать, що позивачем було отримано повідомлення про проведення планової перевірки №2804/03/14-19 від 11.02.2019, в якому зазначено, що перевірку будуть проводити посадові особи Державної служби геології та надр України (а.с.19), а не міжрегіонального територіального органу - Північний міжрегіональний відділ Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України.

Статтею 7 Закону № 877-V передбачено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки /частина перша/.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою /частина 2/.

Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення) /частина п`ята/.

Аналіз наведених норм Закону №877-V свідчить, що виключно за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом /шоста сьома/.

На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу /частина сьома/.

Наведене свідчить, що виявлення порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства можливе лише в ході здійснення заходу державного нагляду (контролю).

Водночас, в даному випадку факт недопуску до проведення планової перевірки підтверджується наявними матеріалами справи листом №7 від 04.03.2019, актом від 04.03.2019 про недопущення до проведення перевірки №29/4549, а також безпосередньо самим оскаржуваним приписом та не заперечується відповідачем.

Відповідно до частини восьмої статті 7 Закону №877-V припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Тобто, прийняття припису можливе виключно у разі безпосереднього здійснення (проведення) заходу державного нагляду (контролю), а відтак суд не погоджується з твердженнями відповідача, що акт про недопущення до перевірки, як і безпосередньо акт перевірки складаються за результатами здійснення заходу.

Акт про недопущення до перевірки фіксує саме факт недопуску посадових осіб контролюючого органу до здійснення заходу контролю.

Частиною першою статті 10 Закону № 877-V передбачено, що суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю).

За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача, що встановлення порушення вимог законодавства суб`єктом господарювання можливе виключно у разі допуску останнім посадових осіб контролюючого органу до здійснення заходу контролю.

Частиною третьою статті 7 Закону № 877-V обумовлено, що у посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

В направлені на проведення перевірки №14 від 28.02.2019 відповідачем зазначено, що воно видане на ім`я начальника Північного міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Держгеонадр Коляда Ю.В., головного спеціаліста Північного міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Держгеонадр Злочевська В.Є, провідного геолога ДО "Північно-Східна територіальна інспекція державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр" ОСОБА_1 (а.с.20).

Працівник Державної організації "Північно-Східна територіальна інспекція державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр" ОСОБА_1 , в розумінні Закону № 877-V не відноситься до посадових осіб органу державного нагляду (контролю). Вказана організація є окремою юридичною особою, і в розумінні Закону № 877-V не є контролюючим органом.

Суд зазначає, що стаття 8 Закону №877-V визначає повноваження та обов`язки органу державного нагляду (контролю). З аналізу вказаної статті, суд не встановив право відповідача на залучення інших, не посадових осіб органу державного нагляду (контролю) при здійсненні державного нагляду. Лише в статті 17 Закону № 877-V обумовлено випадок коли орган державного нагляду (контролю) має право залучати інших осіб до здійснення заходів державного нагляду (контролю) - експертів при призначенні експертизи.

Варто зазначити, що Закон №877-V взагалі не передбачає механізм залучення інших осіб для проведення заходу державного контролю.

Таким чином, суд погоджується з позицією позивача що суб`єкт господарювання не зобов`язаний допускати сторонніх осіб до перевірки, оскільки згідно з статтею 11 Закону №877-V зобов`язаний допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом.

Крім того, в абз. 9 частини другої статті 5 Закону №877-V зазначено, що виключно в межах переліку питань орган державного нагляду (контролю) залежно від цілей заходу та ступеня ризику визначає питання , щодо яких буде здійснюватися державний нагляд (контроль), та зазначає їх у направленні на перевірку.

Направлення на проведення перевірки №14 від 28.02.2019, яке вручене позивачу, не містить вказаного переліку питань залежно від цілей заходу та ступеня ризику, а відтак воно не відповідає вимогам Закону №877-V.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем надано достатні докази, якими підтверджується правомірність не допуску позивачем посадових осіб Північного міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Державної службі геології та надр України та залучених спеціалістів до перевірки.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх дій щодо складання припису.

За таких обставин, відповідач, виконуючи свої повноваження, діяв не на підставі, не у межах та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи зі змісту заявлених позовних вимог та враховуючи пункт 2 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправним та скасувати припис Державної служби геології та надр України від 04.03.2019 №29/4549.

Отже, позов підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання позову до суду позивач поніс витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 1921,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 18.03.2019 (а.с.4).

Крім того, під час розгляду справи позивачем подана заява про розподіл судових витрат, в якій просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ТОВ "М.В.-ЕНЕРГОСОЇЛ" витрати з правничої допомоги у розмірі 20501,50 грн.

Згідно пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд при цьому звертає увагу на положення частини шостої та сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до яких, визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а згідно з п. 1 ч. 3 цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Доказами того, що особа є адвокатом, виходячи з положень ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 12, та ст. 17 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) є свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю на момент подання клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомоги.

Суд зазначає, що системний аналіз наведених вище норм Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави вважати, що матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів.

Крім того, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Крім того, до суду необхідно надати і детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги разом із відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена, а також із доказами, які підтверджують здійснення відповідних витрат (у разі понесення таких).

При цьому, розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.

Положеннями частини третьої статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон № 5076) встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно частиною першою статті 26 Закону №5076-VI документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги можуть бути серед іншого: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, схвалених схвалених Національною асоціацією адвокатів України 09.06.2017 (далі - Правила адвокатської етики), формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно частиною другою статті 30 Закону № 5076-VI порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно з п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 статті 19 Закону № 5076 до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

При цьому, за визначенням п. 6 статті 1 Закону № 5076 інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ст. 1 Закону № 5076).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таким чином, суд зазначає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до суду: 1) ордер на надання правової допомоги ПТ №375/007613 від 18.03.2019 (а.с.66); 2) договір про надання правничої допомоги № 375/3 від 04.03.2019, укладений між позивачем та Адвокатським бюро "Андрія Оніщенка" (а.с.67-70); додаткова угода №2 до договору про надання правової допомоги №375/3 від 04.03.2019 (а.с.71); розрахунок вартості робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги на загальну суму 20501,50 грн (8,5 год. - витрачено на складання позовної заяви * 1921,00 грн - вартість послуги за 1 годину роботи = 16328,50 грн; представництво в суді 4173,00 грн) (а.с.72); рахунок-фактура №375/3 від 18.03.2019 на суму 20501,50 грн (а.с.73); платіжне доручення №2 від 18.03.2019 на суму 20501,50 грн (а.с.74); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №375 (а.с.75); копію витягу з Єдиного реєстру адвокатів України (а.с.76); копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.77-78).

При цьому, суд зазначає, що такий розмір витрат на правову допомогу є співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини другої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статтею 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Суд також зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. ОСОБА_7 угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), № 31107/96).

З огляду на викладене, враховуючи положення Кодексу адміністративного судочинства України та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби геології та надр України на користь ТОВ "М.В.-ЕНЕРГОСОЇЛ" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20501,50 грн понесених позивачем при розгляді позову.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "М.В.-ЕНЕРГОСОЇЛ" (вул. Парижської Комуни, 2/16, кв. 32, м.Полтава, Полтавська область, 36020, код ЄДРПОУ 38719162) до Державної служби геології та надр України (вул. Антона Цедіка, 16, м.Київ, 03057, код ЄДРПОУ 37536031) про визнання протиправним та скасування припису задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати приписи Державної служби геології та надр України від 04 березня 2019 року №29/4549.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби геології та надр України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "М.В.-ЕНЕРГОСОЇЛ" (код ЄДРПОУ 38719162) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921,00 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня), витрати на правничу допомогу в розмірі 20501,50 (двадцять тисяч п`ятсот одна гривня п`ятдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено 18 червня 2019 року.

Головуючий суддя Г.В. Костенко