Постанова

від 18.06.2019 по справі 808/2042/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

18 червня 2019 року

справа №808/2042/18

адміністративне провадження №К/9901/10891/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фіскальної служби України

на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2019 року (судді - Шлай А.В., Круговой О.О., Прокопчук Т.С.)

у справі №808/2042/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Надія-2009

до Державної фіскальної служби України

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Мелітопольській олійноекстракційний завод

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Надія-2009 (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернувся до суду з адміністративним позовом до Держаної фіскальної служби України (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просить суд визнати Рішення Комісії Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг за №1385/36378496/2 від 02 травня 2018 року протиправним та скасувати його та зобов`язати Державну фіскальну службу України здійснити дії по реєстрації (зареєструвати) податкової накладної №33 від 29 вересня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

16 липня 2018 року Запорізький окружний адміністративний суд рішенням адміністративний позов задовольнив частково.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державною фіскальною службою України 01 серпня 2018 року подано апеляційну скаргу.

12 вересня 2018 року ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу відповідача залишено без руху та надано строк десять днів з моменту отримання заявником копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду апеляційної інстанції документу про сплату судового збору у розмірі 2643 грн.

На виконання розпорядження голови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2018 року №9-РО Про зупинення реєстрації судових справ та їх передачу , відповідно до пункту 4 частини ІІІ Плану заходів з ліквідації апеляційних судів, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 20 вересня 2018 року № 476 Про забезпечення виконання Указу Президента України від 29 грудня 2017 року №455/2017 та з метою забезпечення виконання Указу Президента України від 29 грудня 2017 року №455/2017 Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах , адміністративну справу № 804/2607/18 передано до Третього апеляційного адміністративного суду.

Вимоги суду, викладені в ухвалі від 12 вересня 2018 року, відповідачем не виконані, подано клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, в обґрунтування якої зазначено, що після надходження оригіналу платіжного доручення від Державної казначейської служби України, останнє негайно буде направлено до суду апеляційної інстанції.

11 жовтня 2018 року ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду, апеляційну скаргу повернуто апелянту на підставі частини четвертої статті 169, частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України.

22 січня 2019 року відповідачем вдруге подана апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції від 16 липня 2018 року, тобто після спливу тридцятиденного строку на апеляційне оскарження з дня отримання повного рішення суду.

15 лютого 2019 року ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу податкового органу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання заяви про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з наведенням інших причин його пропуску.

Копія цієї ухвали отримана Товариством 21 лютого 2019 року (а.с.196).

11 березня 2019 року на адресу суду апеляційної інстанції податковим органом подана заява про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивоване тим, що апеляційна скарга вперше була подана ним в межах строку на апеляційне оскарження, проте через несплату судового збору повернута судом скаржнику.

14 березня 2019 року ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнані неповажними, у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено, відмовлено у відкритті провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

15 квітня 2019 року податковим органом подана касаційна скарга до Верховного Суду на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2019 року, у якій відповідач (скаржник у справі), із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Відзив позивача на касаційну скаргу податкового органу не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

19 квітня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито провадження за касаційною скаргою податкового органу після усунення її недоліків на виконання вимог ухвали від 14 березня 2019 року, справу 808/2042/18 витребувано з суду першої інстанції.

23 травня 2019 року справа 808/2042/18 надійшла на адресу Верховного Суду.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено строки апеляційного оскарження.

Частиною першою вказаної статті визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Як на підставу поважності пропуску строку на апеляційне оскарження та його поновлення відповідач посилався на вчасне подання апеляційної скарги вперше, проте її повернення судом з підстав несплати ним судового збору та вказав на факт сплати судового збору при повторному зверненні до апеляційного суду.

Суд вважає, що наведені скаржником доводи не можуть бути підтвердженням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

У пункті 41 справи "Пономарьов проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що "Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків".

Таким чином, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів тощо. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

З огляду на зазначене, Суд приходить до висновку, що у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2019 року у справі №808/2042/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Р.Ф. Ханова

І.А. Гончарова

І.Я. Олендер