Рішення

від 12.06.2019 по справі 920/1039/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.06.2019 Справа № 920/1039/18 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Коваленко О.В., розглянувши матеріали справи №920/1039/18

за позовом: Заступника керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Сумської міської ради (40000, м. Суми, пл. Незалежності, 2, код 23823253)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Гарант-Сервіс+ (40000, м. Суми, вул. 2-га Залізнична, 1, код 30408865)

про стягнення 73 201 грн. 55 коп. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати,

за участю представників сторін:

від позивача: Заїка І.В., довіреність від 28.12.2018 р.;

від відповідача: Гордієнко Р.П., довіреність №1 від 08.05.2019 р.;

прокурор: Вортоломей М.Ф., службове посвідчення №035621 від 07.09.2015 р.

при секретарі судового засідання Молодецькій В.О.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 02.01.2019 у справі №920/1039/18 позовну заяву було повернуто Заступнику керівника Сумської місцевої прокуратури без розгляду.

Відповідно до постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2019 ухвалу господарського суду Сумської області від 02.01.2019 у справі №920/1039/18 скасовано, справу передано на розгляд до Господарського суду Сумської області.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 12.04.2019 р. провадження у справі №920/1039/18 відкрито в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 13.05.2019 р.

В судовому засіданні 13.05.2019 р. було оголошено перерву в розгляді справи до 30.05.2019 р.

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 30.05.2019 р. розгляд справи №920/1039/18 по суті відкладено на 12.06.2019 р.

СУТЬ СПОРУ: прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 99 016 грн. 05 коп. збитків, завданих використанням земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 2-га АДРЕСА_2 , без правовстановлюючих документів, а також стягнути з відповідача судові витрати у справі на користь прокуратури Сумської області.

В заяві №99-5658вих19 від 15.05.2019 про зміну підстав позову прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 99 016 грн. 05 коп., а також стягнути з відповідача судові витрати у справі на користь прокуратури Сумської області.

Від прокурора надійшла заява №99-6267вих19 від 29.05.2019, в якій він просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати на суму 25 814 грн. 50 коп., стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 73 201 грн. 55 коп., а також стягнути з відповідача судові витрати у справі в розмірі 1 762 грн. 00 коп. на користь прокуратури Сумської області.

Прокурором подано письмові пояснення №99-6494 вих 19 від 04.06.2019 з обґрунтуваннями правових підстав для звернення з даним позовом в інтересах держави в особі Сумської міської ради.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник позивача письмових пояснень по суті позовних вимог не подав, в судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в письмовому відзиві №12 від 08.05.2019 р. та №16 від 06.08.2019 проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що обов`язок з підготовки, укладання, поновлення та припинення договору оренди земельних ділянок покладено на позивача, проте позивач листом №06.01-16/1658 від 15.05.2018 р. запропонував відповідачу з`явитися для підписання договору оренди земельної ділянки по вул. 2-а Залізнична, 1 в десятиденний термін з дати отримання цього листа. І лише після цього відповідачем було отримано проект договору оренди земельної ділянки, датований 12.02.2018 р. Крім того, зазначив, що не є власником нежитлових приміщень, зазначених у інформаційній довідці, на яку посилається прокурор та позивач, а їх власником є Приватне виробничо-комерційне підприємство Гарант-сервіс .

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:

Зі змісту п. 3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України вбачається, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 1 ст. 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 цієї ж статті).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. №3-рп/99 прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява є підставою для порушення справи в господарському суді.

Згідно ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 цієї ж статті).

Частиною 1 ст. 55 ГПК України встановлено, що органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті.

Зі змісту п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 вбачається, що під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах , зазначеним у частині другій статті 4 ГПК України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Відтак, тлумачення п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Аналіз ч.3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Відповідно до ст. ст. 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

В даному випадку прокурор здійснює представництво інтересів держави в особі Сумської міської ради, у зв`язку з тим, що правомочності власника землі на території міста Суми від імені територіальної громади здійснює Сумська міська рада, яка відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України наділена державою повноваженнями щодо здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Статтею 18-2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Однак, Сумська міська рада, не дивлячись на тривале (більше 1 року) порушення відповідачем земельного законодавства та ігнорування листів ради щодо необхідності укладення договорів оренди землі та сплати збитків за користування земельними ділянками, маючи відповідні повноваження для захисту порушених інтересів держави, з позовом до суду не зверталась.

Більше того, у відповідь на лист прокуратури від 25.10.2018 щодо вжиття заходів цивільно-правового захисту Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради 15.11.2018 повідомив про неможливість самостійно звернутися до суду у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору та надав відповідні документи для вжиття заходів представницького характеру прокуратурою.

З вказаного листа Департаменту вбачається, що йому відомо про порушення відповідачем інтересів держави, яке полягає у використанні земельних ділянок значної площі без правовстановлюючих документів, однак дієвих заходів на усунення вказаного порушення та, відповідно, захисту інтересів держави, органом місцевого самоврядування не вжито і вживатись не буде, про що свідчить направлення матеріалів до органів прокуратури для вжиття відповідних заходів.

Вказане свідчить про відсутність будь-якого наміру міської ради навіть в майбутньому звернутись до суду з позовом з метою усунення порушень земельного законодавства.

Таким чином, нездійснення захисту державних інтересів у даному випадку виявляється в усвідомленій пасивній поведінці - бездіяльності Сумської міської ради, яка є уповноваженим органом по захисту відповідних інтересів у спірних правовідносинах.

Вказана бездіяльність міської ради стала підставою для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави.

Так, прокурор звернувся до позивача з листом від 25.10.2018 №112-13291вих18, в якому просив надати інформацію стосовно вжиття заходів цивільно-правового характеру щодо стягнення з відповідача збитків. Лист отримано позивачем 26.10.2018, про що свідчить відмітка на першому аркуші листа.

Листом від 15.11.2018 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради звернувся до Сумської місцевої прокуратури в проханням вжити заходів представницького характеру та звернутися до суду з відповідним позовом.

Прокурор в листі від 14.12.2018 №112-15426вих18 зазначив про те, що Сумською місцевою прокуратурою заявляється позовна заява в інтересах держави в особі Сумської міської ради до ТОВ Гарант-Сервіс+ про стягнення збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави в особі Сумської міської ради.

Прокурор в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що Сумською місцевою прокуратурою проведено вивчення стану законності щодо використання земель комунальної власності на території м. Суми без правовстановлюючих документів та встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю Гарант-Сервіс+ 26.11.2007 набуло право власності на нежитлові приміщення по вул. 2-га Залізнична, 1 в м. Суми і до цього часу продовжує бути їх власником. Зазначені приміщення розташовані на земельній ділянці комунальної власності кадастровий номер 5910136600:06:005:0027 площею 0,2793 га.

Рішенням Сумської міської ради від 27.04.2016 №707-МР вказану земельну ділянку надано в оренду ТОВ Гарант-Сервіс+ строком на 5 років під розміщеною виробничою базою та встановлено орендну плату в розмірі 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

Однак, з моменту прийняття рішення міською радою з 27.04.2016 та протягом 2017 року відповідач право користування земельною ділянкою не оформив, договору оренди з Сумською міською радою не уклав, орендну плату за користування земельною ділянкою не сплачує. Прокурор зазначає, що внаслідок вищезазначених дій відповідач зберіг у себе безпідставно набуте майно - грошові кошти у розмірі орендної плати в розмірі 99 016 грн. 05 коп.

Розмір збитків визначено Актом комісії з визначення збитків, заподіяних територіальній громаді міста Суми внаслідок використання земельних ділянок з порушенням законодавства від 22.05.2018 та затверджено рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 14.08.2018 №415, повідомлення про необхідність сплати збитків спрямовано відповідачу 13.09.2018.

Відповідно до ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст.792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72 , 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності .

Прокурором було подано заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 25 814 грн. 50 коп. із врахуванням розміру сплаченого відповідачем земельного податку за заявлений у позові період з 27.04.2016 р. по 31.12.2017 р., а розмір безпідставно збережених коштів зменшено на суму сплаченого земельного податку - 25 814 грн. 50 коп., у зв`язку з чим прокурор просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 73 201 грн. 55 коп.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України .

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України . Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України ). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт е частини першої статті 141 цього Кодексу ).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 Земельного кодексу України ).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України ).

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Відповідно до п. 1.4 Положення про департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 28.09.2016 №1128-МР департамент здійснює управління майном комунальної власності територіальної громади міста Суми та забезпечує реалізацію державної політики у сфері регулювання земельних відносин у межах, визначених Сумською міською радою та цим Положенням, і є її уповноваженим органом з питань управління майном комунальної власності та земельними ресурсами.

Згідно п.3.2.42. Положення департамент організовує роботу щодо підготовки, укладання, поновлення та припинення договорів оренди земельних ділянок .

Прокурор та позивач наголошують на тому, що Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради 16.05.2017, 13.11.2017 та 15.05.2018 направлялися на адресу ТОВ Гарант-Сервіс+ листи щодо укладення договору оренди земельної ділянки по вул. 2-га Залізнична, 1 в м. Суми, однак відповіді чи інших дій, спрямованих на укладення договору оренди від Відповідача не надходило.

В той же час, суд критично ставиться до змісту листів від 16.05.2017 та від 13.11.2017 /а.с.38,39/, оскільки з їх змісту прямо не вбачається пропозиції позивача щодо підписання договору оренди з відповідачем, а лише містить пропозиції звернутись з питань оформлення документів на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. 3-га Залізнична, 1, а також щодо усунення порушень вимог земельного законодавства шляхом укладення з Сумською міською радою договору оренди земельної ділянки в найкоротший термін.

В свою чергу, лист Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради №06.01-16/1658 від 15.05.2018 суд розцінює як належний прояв ініціативи щодо укладення договору оренди земельної ділянки, оскільки зазначеним листом відповідача було викликано для підписання договору оренди земельної ділянки по вул. 2-га Залізнична, 1, в десятиденний термін з дати отримання листа /а.с. 41, 41 зв/. Лист отримано відповідачем 23.05.2018 р., що підтверджується копією поштового повідомлення про вручення відправлення, а також не заперечується відповідачем.

Більш того, з письмового відзиву відповідача вбачається, що після отримання листа від 15.05.2018 р. відповідачу було вручено проект договору оренди земельної ділянки, який датовано 12.02.2018 р.

Судом встановлено, що грошові кошти в розмірі 73 201 грн. 55 коп., які безпідставно збережені відповідачем у зв`язку з використанням земельної ділянки без правовстановлювальних документів, розраховані позивачем за період з 27.04.2016 р. по 31.12.2017 р.

Проте, беручи до уваги те, що належна пропозиція укласти договір оренди землі була отримана відповідачем лише 23.05.2018 р., право позивача було порушене після сплину десятиденного строку, наданого відповідачу для явки відповідача до Департаменту забезпечення ресурсних платежів для підписання договору оренди землі.

Крім того, прокурор в обґрунтування своїх вимог зазначає про те, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно товариство з обмеженою відповідальністю Гарант-Сервіс+ 26.11.2007 набуло право власності на нежитлові приміщення (контора під літ. А- площею 220,4 м 2 , склад під літ. Б площею 224,0 м 2 , контора з прибудовою під літ. В площею 75,0 м 2 , склад під літ. Г площею 600,8 м 2 , навіс під літ. О, навіс під літ. Д, огорожа № 1-2) по вул. 2-га Залізнична АДРЕСА_3 1 в м. Суми і до цього часу продовжує бути їх власником.

Зазначені приміщення розташовані на земельній ділянці комунальної власності кадастровий номер 5910136600:06:005:0027 площею 0,2793 га.

Рішенням Сумської міської ради від 27.04.2016 №707-МР вказану земельну ділянку надано в оренду ТОВ Гарант-Сервіс+ строком на 5 років під розміщеною виробничою базою та встановлено орендну плату в розмірі 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

В той же час, судом встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна /а.с.55/ 26.11.2007 Приватне виробничо-комерційне підприємство Гарант-Сервіс набуло право власності на нежитлові приміщення (контора під літ. А- площею 220,4 м 2 , склад під літ. Б площею 224,0 м 2 , контора з прибудовою під літ. В площею 75,0 м 2 , склад під літ. Г площею 600,8 м 2 , навіс під літ. О, навіс під літ. Д, огорожа № 1-2) по вул. 2-га Залізнична АДРЕСА_3 1 в м. Суми і до цього часу продовжує бути їх власником.

Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань датою державної реєстрації ТОВ Гарант-Сервіс+ є 28.02.2003, дата запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 26.11.2007, в реєстрі відомості про внесення змін до організаційно-правової форми юридичної особи, її назви, перетворення або правонаступництва відсутні.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що в письмових матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження набуття 26.11.2007 відповідачем права власності на нежитлові приміщення (контора під літ. А- площею 220,4 м 2 , склад під літ. Б площею 224,0 м 2 , контора з прибудовою під літ. В площею 75,0 м 2 , склад під літ. Г площею 600,8 м 2 , навіс під літ. О, навіс під літ. Д, огорожа № 1-2) по вул. 2-га Залізнична АДРЕСА_2 .

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує прав; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення. Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що прокурором та позивачем не подано доказів порушення права позивача, а отже позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 73 201 грн. 55 коп. за період з 27.04.2016 р. по 31.12.2017 р. є неправомірними, необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України Про судовий збір та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, судові витрати в розмірі 1 762 грн. 00 коп. покладаються на прокурора.

Керуючись ст.ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Заступника керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Сумської міської ради до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Гарант-Сервіс+ про стягнення 73 201 грн. 55 коп. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати - відмовити.

2. Судові витрати в розмірі 1 762 грн. 00 коп. покласти на прокурора.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 18.06.2019 р.

Суддя О.В. Коваленко