Постанова

від 04.11.2019 по справі 920/1039/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2019 р. Справа№ 920/1039/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

Розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Заступника прокурора Сумської області на рішення Господарського суду Сумської області від 12.06.2019 у справі № 920/1039/18 (суддя Коваленко О.В., м. Суми, повний текст рішення складено 18.06.2019) за позовом Заступника керівника Сумської місцевої прокуратури, м. Суми в інтересах держави в особі Сумської міської ради, м. Суми до товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-Сервіс+", м. Суми про стягнення 73 201 грн 55 коп. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Сумської місцевої прокуратури (далі - прокуратур) звернулася до Господарського суду Сумської області з позовом в інтересах держави в особі Сумської міської ради про стягнення з ТОВ "Гарант-Сервіс+" на користь позивача 99 016 грн 05 коп. збитків, завданих використанням земельної ділянки, розташованої по вул. 2-га Залізнична, 1 у місті Суми, без правовстановлюючих документів, а також стягнути з відповідача судові витрати у справі на користь прокуратури Сумської області.

В подальшому, 17.05.2019 прокурор звернувся до місцевого господарського суду з заявою від 15.05.2019 №99-5658вих19, в якій просив змінити підставу позовних вимог та викласти їх у наступній редакції: стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 99 016 грн 05 коп., а також стягнути з відповідача судовий збір у сумі 1762 грн., а також заяву про закриття провадження у справі від 29.05.2019 № 99-6267вих19, відповідно до якої просить суд: закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати на суму 25 814,5 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 73 201 грн. 55 коп. Зазначені заяви мотивовані тим, що за результатами опрацювання наданих відповідачем доказів сплати земельного податку за 2016-2017 роки за користування спірною ділянкою було встановлено часткову сплату.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Сумською місцевою прокуратурою проведено вивчення стану законності щодо використання земель комунальної власності на території м. Суми без правовстановлюючих документів та встановлено, що ТОВ "Гарант-Сервіс+" 26.11.2007 набуло право власності на нежитлові приміщення по вул. 2-га Залізнична, 1 у місті Суми і до цього часу продовжує бути їх власником. Зазначені приміщення розташовані на земельній ділянці комунальної власності кадастровий номер 5910136600:06:005:0027 площею 0,2793 га.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 12.06.2019 у справі № 920/1039/18 (суддя Коваленко О.В., м. Суми, повний текст рішення складено 18.06.2019) у задоволенні позову відмовлено.

Місцевий господарський суд, з посланням на ст. 13 Закону України Про оренду землі , ст.ст. 792, 1212 Цивільного кодексу України та ст. 206 Земельного кодексу України, пп. 14.1.72, 14.1.136, 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, ст.ст. 15, 93, 120, 125 Земельного кодексу України, у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевим господарським судом встановлено факт відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження набуття відповідачем права власності на житлові приміщення по вул. 2-га Залізнична, 1 у місті Суми, розташовані на земельній ділянці комунальної власності за кадастровим номером 5910136600:06:005:0027 площею 0,2793 га, а також факт недоведеності порушення відповідачем прав позивача на отримання орендної плати за зазначену земельну ділянку в період з 27.04.2016 та протягом 2017 року, оскілки моментом порушення права судом визначено 01.06.2018 року.

Не погодившись із вказаним рішенням, Заступник прокурора Сумської області звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. В апеляційній скарзі відповідач зазначає про невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права до спірних правовідносин, обґрунтовуючи свої доводи тим, що відсутність оформлення речових прав на земельну ділянку не може бути підставою для застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України, оскільки право на користування земельною ділянкою набувається в момент набуття права власності на об`єкт нерухомості, який на цій ділянці розташований.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 22.07.2019 у справі № 920/1039/18 відкрито апеляційне провадження у даної справі; розгляд апеляційної скарги Заступника прокурора Сумської області на рішення Господарського суду Сумської області від 12.06.2019 у справі № 920/1039/18 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

06.08.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ТОВ Гарант-Сервіс+ , в якому відповідач заперечує вимоги та доводи апеляційної скарги та просить рішення Господарського суду Сумської області по справі № 920/1039/18 від 12.06.2019 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

20.08.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу від прокурора де останній підтримує вимоги апеляційної скарги і додатково зазначає про зловживання відповідачем своїх процесуальних прав під час розгляду справи в суді першої інстанції, яке полягає в приховуванні інформації щодо перереєстрації організаційно-правової форми юридичної особи 28.02.2003.

22.08.2019 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про витребування додаткових доказів, які б, на його думку, підтверджували факт того, що відповідач та ПВКП Гарант -Сервіс є однією особою, а саме: копію реєстраційної справи юридичної особи ТОВ Гарант-Сервіс+ ; копії податкових декларацій з плати за землю. Поданих відповідачем протягом 2016-2018 років.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 у справі № 925/965/18 апеляційне провадження у справі № 920/1039/18 зупинено до розгляду Великою Палатою Верхового Суду справи № 587/430/16-ц; зобов`язано сторін повідомити Північний апеляційний господарський суд про результати розгляду Великою Палатою Верхового Суду справи № 587/430/16-ц.

09.10.2019 Північним апеляційним господарським судом отримано від прокуратури клопотання в порядку ст. 230 ГПК України про поновлення апеляційного провадження по справі № 920/1039/18.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 у справі № 925/965/18 апеляційне провадження у справі № 920/1039/18 поновлено.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши подане прокурором клопотання про витребування додаткових доказів дійшов висновку, що у задоволенні його слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Приписами ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі-ГПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно ч.1, 2 ст.81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в ч.ч. 2, 3 ст. 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Так, у клопотанні прокурор стверджує, що неможливістю подання зазначених доказів в суді першої інстанції стало зловживання відповідачем процесуальних прав, а саме ст. 2, п.п. 2, 5 ч. 2 ст. 42, ст. 43 ГПК України, в порушення яких ТОВ Гарант-Сервіс+ приховав від суду відомості про перереєстрацію організаційно-правової форми юридичної особи чим ввів суд першої інстанції в оману.

Однак, прокурором в клопотанні не зазначено причин, з яких позивач не зміг самостійно отримати в органах податкової служби інформацію про розмір сплаченого відповідачем земельного податку. В клопотанні не вказано, які заходи були вчинені прокуратурою для отримання такого доказу самостійно. До клопотання не додано доказів в підтвердження того, що прокуратурі відмовлено в отриманні доказу, або відсутності відповіді на запит про отримання доказу.

Таким чином, прокурором, відповідно до вимог ст. 81 ГПК України, не обґрунтовано та не доведено причини неможливості самостійного отримання доказів та подання їх до суду першої інстанції. Крім того, відповідно до ст.ст. 80, 81 ГПК України, клопотання про витребування доказів подається відповідачем разом із відзивом на позов.

Окрім того, прокурор не звертався з аналогічним клопотання до суду першої інстанції.

Колегія апеляційної інстанції вважає, що наведені прокурором в клопотанні обставини жодним чином не свідчать про наявність неможливості подання вказаних доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від прокуратурі, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів звернення прокуратури до Господарського суду Сумської області з клопотанням про витребування у відповідних органах копії реєстраційної справи юридичної особи ТОВ Гарант-Сервіс+ .

Північний апеляційний господарський суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Зі змісту п. 3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України вбачається, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 цієї ж статті).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99 прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява є підставою для порушення справи в господарському суді.

Згідно ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 цієї ж статті).

Частиною 1 ст. 55 ГПК України встановлено, що органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті.

Зі змісту п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 вбачається, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 4 ГПК України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Відтак, тлумачення п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Аналізуючи ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" можна зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Відповідно до ст.ст. 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

У даній справі прокурор здійснює представництво інтересів держави в особі Сумської міської ради, у зв`язку з тим, що правомочності власника землі на території міста Суми від імені територіальної громади здійснює Сумська міська рада, яка відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України наділена державою повноваженнями щодо здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Статтею 18-2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Однак, відповідно до позовної заяви та матеріалів справи Сумська міська рада, не дивлячись на тривале (більше 1 року) порушення відповідачем земельного законодавства та ігнорування листів ради щодо необхідності укладення договорів оренди землі та сплати збитків за користування земельними ділянками, маючи відповідні повноваження для захисту порушених інтересів держави, з позовом до суду не зверталась.

Більше того, у відповідь на лист прокурора від 25.10.2018 щодо вжиття заходів цивільно-правового захисту Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради 15.11.2018 повідомив про неможливість самостійно звернутися до суду у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору та надав відповідні документи для вжиття заходів представницького характеру прокуратурою.

З вказаного листа Департаменту вбачається, що йому відомо про порушення відповідачем інтересів держави, яке полягає у використанні земельних ділянок значної площі без правовстановлюючих документів, однак дієвих заходів на усунення вказаного порушення та, відповідно, захисту інтересів держави, органом місцевого самоврядування не вжито і вживатись не буде, про що свідчить направлення матеріалів до органів прокуратури для вжиття відповідних заходів.

Вказане свідчить про відсутність будь-якого наміру міської ради навіть в майбутньому звернутись до суду з позовом з метою усунення порушень земельного законодавства.

Таким чином, нездійснення захисту державних інтересів у даному випадку вбачається в усвідомленій пасивній поведінці - бездіяльності Сумської міської ради, яка є уповноваженим органом по захисту відповідних інтересів у спірних правовідносинах.

Вказана бездіяльність міської ради стала підставою для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави.

Так, прокурор звернувся до позивача з листом від 25.10.2018 № 112-13291вих18, в якому просив надати інформацію стосовно вжиття заходів цивільно-правового характеру щодо стягнення з відповідача збитків. Лист отримано позивачем 26.10.2018, про що свідчить штамп на першому аркуші листа.

Листом від 15.11.2018 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради звернувся до Сумської місцевої прокуратури з проханням про вжиття заходів представницького характеру та звернення до суду з відповідним позовом.

Прокурор в листі від 14.12.2018 №112-15426вих18 зазначив про те, що Сумською місцевою прокуратурою заявляється позовна заява в інтересах держави в особі Сумської міської ради до ТОВ "Гарант-Сервіс+" про стягнення збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

На підставі наведеного вище та наявних в матеріалах справи доказів апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом та вважає обґрунтованим висновок про наявність правових підстав для звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави в особі Сумської міської ради.

Як вбачається з апеляційної скарги та позовної заяви Сумською місцевою прокуратурою проведено вивчення стану законності щодо використання земель комунальної власності на території м. Суми без правовстановлюючих документів та встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант-Сервіс+" 26.11.2007 набуло право власності на нежитлові приміщення по вул. 2-га Залізнична, 1 в м. Суми і до цього часу продовжує бути їх власником. Зазначені приміщення розташовані на земельній ділянці комунальної власності кадастровий номер 5910136600:06:005:0027 площею 0,2793 га.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Сумської міської ради від 27.04.2016 №707-МР вказану земельну ділянку надано в оренду ТОВ "Гарант-Сервіс+" строком на 5 років під розміщеною виробничою базою та встановлено орендну плату в розмірі 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

Однак, з моменту прийняття рішення міською радою з 27.04.2016 та протягом 2017 року відповідач право користування земельною ділянкою не оформив, договору оренди з Сумською міською радою не уклав, орендну плату за користування земельною ділянкою не сплачує.

Прокурор в позовній заяві зазначає, що внаслідок вищезазначених дій відповідач зберіг у себе безпідставно набуте майно - грошові кошти у розмірі орендної плати, а саме 99 016 грн. 05 коп.

Відповідно до матеріалів справи розмір збитків визначено Актом комісії з визначення збитків, заподіяних територіальній громаді міста Суми внаслідок використання земельних ділянок з порушенням законодавства від 22.05.2018 та затверджено рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 14.08.2018 № 415, повідомлення про необхідність сплати збитків спрямовано відповідачу 13.09.2018.

Відповідно ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст.792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Статтею 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Податковим кодексом України встановлено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136, 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Як зазначалось вище прокурор звернувся до місцевого господарського суду з заявою про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 25 814 грн. 50 коп. із врахуванням розміру сплаченого відповідачем земельного податку за заявлений у позові період з 27.04.2016 по 31.12.2017, а розмір безпідставно збережених коштів зменшено на суму сплаченого земельного податку - 25 814 грн 50 коп., у зв`язку з чим прокурор просив суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 73 201 грн. 55 коп.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Частинами 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (п. "е" ч. 1 ст. 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Уповноваженим органом з питань управління майном комунальної власності та земельними ресурсами територіальної громади міста Суми є Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради відповідно до п. 1.4 Положення про департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 28.09.2016 № 1128-МР.

Згідно п.3.2.42. Положення департамент організовує роботу щодо підготовки, укладання, поновлення та припинення договорів оренди земельних ділянок.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради 16.05.2017, 13.11.2017 та 15.05.2018 було направлено на адресу ТОВ "Гарант-Сервіс+" листи щодо укладення договору оренди земельної ділянки по вул . 2-га Залізнична, 1 в м. Суми, однак відповіді чи інших дій, спрямованих на укладення договору оренди від відповідача не надходило.

Зі змісту листів від 16.05.2017 та від 13.11.2017 (а.с.38,39) вбачається, що вони містять пропозиції щодо звернення відповідача до департаменту з питань оформлення документів на земельну ділянку, яка знаходиться по вул. 3-га Залізнична, 1, м. Суми, а також щодо усунення порушень вимог земельного законодавства шляхом укладення з Сумською міською радою договору оренди земельної ділянки в найкоротший термін.

Вищенаведене, на думку апеляційного суду, стало правомірною підставою для критичного оцінювання даного листа, як доказу прямої пропозиції департаменту щодо підписання договору оренди з відповідачем.

Натоміть, проаналізувавши лист Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради №06.01-16/1658 від 15.05.2018 колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що останній є належним та відповідним доказом проявів ініціативи департаменту щодо укладення договору оренди земельної ділянки, оскільки зазначеним листом відповідача було викликано для підписання договору оренди земельної ділянки по вул. 2-га Залізнична, 1, в десятиденний термін з дати отримання листа (а.с. 41, 41 зв). Вказаний лист відповідачем отримано 23.05.2018, що підтверджується копією поштового повідомлення про вручення відправлення, а також не заперечується відповідачем.

Крім того, з матеріалів справи, а саме письмового відзиву відповідача вбачається, що після отримання листа від 15.05.2018 відповідачу було вручено проект договору оренди земельної ділянки, який датовано 12.02.2018.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції грошові кошти в розмірі 73 201 грн 55 коп., які безпідставно збережені відповідачем у зв`язку з використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів, розраховані позивачем за період з 27.04.2016 по 31.12.2017.

Однак враховуючи те, що належна пропозиція укласти договір оренди землі була отримана відповідачем лише 23.05.2018, апеляційний суд вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що право позивача було порушене після сплину десятиденного строку, наданого відповідачу для явки відповідача до Департаменту забезпечення ресурсних платежів для підписання договору оренди землі, а саме 01.06.2018 року.

Як в апеляційній скарзі так і в позовній заяві, прокурор в обґрунтування своїх вимог зазначає про те, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант-Сервіс+" 26.11.2007 набуло право власності на нежитлові приміщення (контора під літ. А- площею 220,4 м 2 , склад під літ. Б площею 224,0 м 2 , контора з прибудовою під літ. В площею 75,0 м 2 , склад під літ. Г площею 600,8 м 2 , навіс під літ. О, навіс під літ. Д, огорожа № 1-2) по вул. 2-га Залізнична, 1 в м. Суми і до цього часу продовжує бути їх власником.

Зазначені приміщення розташовані на земельній ділянці комунальної власності кадастровий номер 5910136600:06:005:0027 площею 0,2793 га.

Рішенням Сумської міської ради від 27.04.2016 № 707-МР вказану земельну ділянку надано в оренду ТОВ "Гарант-Сервіс+" строком на 5 років під розміщеною виробничою базою та встановлено орендну плату в розмірі 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

Однак, відповідно до матеріалів справи, а саме Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с. 55) 26.11.2007 Приватне виробничо-комерційне підприємство "Гарант-Сервіс" набуло право власності на нежитлові приміщення (контора під літ. А- площею 220,4 м 2 , склад під літ. Б площею 224,0 м 2 , контора з прибудовою під літ. В площею 75,0 м 2 , склад під літ. Г площею 600,8 м 2 , навіс під літ. О, навіс під літ. Д, огорожа № 1-2) по вул. 2-га Залізнична, 1 в м. Суми і до цього часу продовжує бути їх власником.

Інформації та доказів на підтвердження, щодо зміни власника зазначених вище приміщень прокурором в суді першої інстанції не надано.

Згідно наявної в матеріалах справи під час розгляду справи в суді першої інстанції Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань датою державної реєстрації ТОВ "Гарант-Сервіс+" є 28.02.2003, дата запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 26.11.2007, відомості про внесення змін до організаційно-правової форми юридичної особи, її назви, перетворення або правонаступництва відсутні.

На підстав наведеного судом першої інстанції зроблено висновок, що в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження набуття 26.11.2007 відповідачем права власності на нежитлові приміщення (контора під літ. А- площею 220,4 м 2 , склад під літ. Б площею 224,0 м 2 , контора з прибудовою під літ. В площею 75,0 м , склад під літ. Г площею 600,8 м , навіс під літ. О, навіс під літ. Д, огорожа № 1-2) по вул. 2-га Залізнична, 1 в м. Суми.

З відзиву на апеляційну скаргу вбачається, що відповідач надавав в суді першої інстанції пояснення стосовно сплати земельного податку, а саме зазначив, що це було здійснено на добровільних засадах та не підтверджує фактичне користування земельною ділянкою.

Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно матеріалів справи відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку(ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції грошові кошти в розмірі 73 201 грн 55 коп., які безпідставно збережені відповідачем у зв`язку з використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів, розраховані позивачем за період з 27.04.2016 по 31.12.2017.

Проаналізувавши вищенаведене, колегія суддів зазнає, що матеріалами справи не підтверджується, що в спірний період відповідач набув статусу постійного землекористувача земельної ділянки, оскільки проект договору оренди земельної ділянки, який підготований Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради датовано лише 12.02.2018, крім того в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження набуття

відповідачем права власності на нежитлові приміщення, а тому позовні вимоги прокуратури не є підтверджені належними та допустимими доказами і правомірно визнанні такими, що не підлягають задоволенню.

Додатково, апеляційний суд має за необхідність зазначити, що під час розгляду даної справи не досліджувалися та не оцінювалися докази, додані прокуратурою до апеляційної скарги на підставі ч.З ст. 269 Господарського процесуального кодексу України

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Прокурором у апеляційній скарзі не наведено порушень норм процесуального права, передбачених ч. З ст. 277 ГПК України, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Сумської області від 12.06.2019 у справі №920/1093/18.

Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення заявлених зустрічних позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги, згідно із ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Сумської області на рішення Господарського суду Сумської області від 12.06.2019 у справі № 920/1039/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Сумської області від 12.06.2019 у справі № 920/1039/18 залишити без змін.

Справу № 920/1039/18 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко