Постанова

від 19.06.2019 по справі 640/2723/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2723/19 Суддя першої інстанції: Каракашьян С.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Епель О.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Т.М.М. на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Комунального підприємства Благоустрій Шевченківського району , треті особи - державний реєстратор - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузьмишина Алла Леонідівна, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Т.М.М. , про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - Відповідач-1, ГТУЮ у м. Києві), Комунального підприємства Благоустрій Шевченківського району (далі - Відповідач-2, КП Благоустрій Шевченківського району ), треті особи - державний реєстратор - нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузьмишина Алла Леонідівна (далі - Третя особа-1, Приватний нотаріус), Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Т.М.М. (далі - Третя особа-2, ТОВ Фірма Т.М.М. ), про:

- визнання протиправною бездіяльності ГТУЮ у м. Києві щодо розгляду скарг ОСОБА_1 на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тригуб Євгенії Олегівни від 29.01.2019 року та на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьмишиної Алли Леонідівни від 01.02.2019 року;

- зобов`язання ГТУЮ у м. Києві вжити визначених законом заходів реагування на порушення державними реєстраторами - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тригуб Євгенією Олегівною та приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кузьмишиною Аллою Леонідівною щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заборон на вчинення реєстраційних дій стосовно нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення в„– АДРЕСА_2;

- скасування рішення про заборону вчинення реєстраційних дій щодо нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення АДРЕСА_2 , внесене 12.02.2019 року державним реєстратором КП Благоустрій Шевченківського району на підставі заяви ТОВ Фірма Т.М.М. , та відновлення розгляду заяви ОСОБА_1 №32370860 від 25.01.2019 року про проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно: нежитлове приміщення АДРЕСА_2

Крім того, ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просив заборонити до набрання рішенням у даній справі законної сили державним реєстраторам прав на нерухоме майно, включаючи державних реєстраторів структурних підрозділів територіальних органів Міністерства юстиції України, виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, Київської та Севастопольської міської, районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, нотаріусам, акредитованим суб`єктам державної реєстрації, та будь-яким іншим особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, приймати до розгляду заяву (заяви) Фірма Т . М.М. - Товариство з обмеженою відповідальністю (Код ЄДРПОУ 14073675, 04116, м. Київ, вул. Провіантська, 3) про заборону вчинення реєстраційних дій відносно об`єкта нерухомого майна: нежитлового приміщення АДРЕСА_2 , та вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про заборону вчинення реєстраційних дій відносно об`єкта нерухомого майна: нежитлового приміщення АДРЕСА_2 на підставі заяв (заяви) Фірма Т.М.М. - Товариство з обмеженою відповідальністю (Код ЄДРПОУ 14073675, 04116, м. Київ, вул. Провіантська, 3) про заборону вчинення реєстраційних дій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково - заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно, включаючи державних реєстраторів структурних підрозділів територіальних органів Міністерства юстиції України, виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, Київської та Севастопольської міської, районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, нотаріусам, акредитованим суб`єктам державної реєстрації, та будь-яким іншим особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про заборону вчинення реєстраційних дій щодо об`єкта нерухомого майна: нежитлове приміщення АДРЕСА_2 , на підставі заяв (заяви) Фірми Т.М.М. - Товариство з обмеженою відповідальністю (Код ЄДРПОУ 14073675, 04116, м. Київ, вул. Провіантська, 3) про заборону вчинення реєстраційних дій.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва від 25.01.2019 року №66 є власником нежитлового приміщення, яке раніше належало ТОВ Фірма Т.М . М. . Водночас, вказане товариство неодноразово вчиняло дії, спрямовані на унеможливлення здійснення Позивачем державної реєстрації права на вказане майно шляхом звернення до державних реєстраторів із заявами про заборону вчинення реєстраційних дій. Викладене, на переконання суду першої інстанції, свідчить, що ймовірність продовження звернення ТОВ Фірма Т.М.М. із вказаними заявами може істотно ускладнити виконання рішення суду або ефективний захист поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся. Поряд з цим, суд, зазначивши, що власником спірного нерухомого майна є ОСОБА_1 , вказав на очевидній протиправності рішення державного реєстратора про заборону вчинення реєстраційних дій з таким майном. Крім того, суд зауважив, що часткове задоволення заяви є достатнім і належним способом забезпечення позову.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТОВ Фірма Т.М.М. подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу суду та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. В обґрунтування своїх доводів зазначало, що аналіз змісту позовних вимог дає підстави для безумовного висновку, що у випадку задоволення позову виконання відповідного судового рішення можливе без вжиття заходів забезпечення позову. Крім того, наголошує на відсутності ознак протиправності оскаржуваного Позивачем рішення, оскільки заяви про заборону вчинення реєстраційних дій були подані ТОВ Фірма Т .М.М. як власником майна. Викладене, на переконання Апелянта, свідчить про те, що вжитий судом засіб забезпечення позову не співмірний із заявленими позовними вимогам та не пов`язаний з ними взагалі.

Після усунення визначених в ухвалі від 10.04.2019 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 15.05.2019 року.

У межах встановленого строку відзиву на апеляційну скаргу подано не було.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2019 року продовжено строк розгляду справи та відкладено її розгляд до 19.06.2019 року.

Від представника ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції 18.06.2019 року надійшли письмові пояснення, в яких останній просить закрити провадження у справі у зв`язку з тим, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.05.2019 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду та скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою від 18.02.2019 року.

Вимоги заявленого у письмових поясненнях клопотання були підтримані представником Позивача у судовому засіданні.

Протокольною ухвалою суду від 19.06.2019 року у задоволенні даного клопотання було відмовлено, оскільки предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції від 18.02.2019 року, якою вжито заходи забезпечення позову. Подальше ж скасування таких заходів судом, яким вони були вжиті, не звільняє суд апеляційної інстанції від обов`язку здійснювати перегляд ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, ініційований учасником справи шляхом подання апеляційної скарги.

У судовому засіданні представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін.

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для однозначного висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, заборони відповідачу вчиняти певні дії та заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору. Передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, ОСОБА_1 зазначав, що останній, будучи власником нежитлового приміщення АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів від 25.01.2019 року, не в змозі зареєструвати право власності на нього, адже колишнім власником майна - ТОВ Фірма Т.М.М. за участю державних реєстраторів - приватних нотаріусів та КП Благоустрій Шевченківського району до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень безпідставно вносяться записи про заборону вчинення реєстраційних дій щодо згаданого вище нерухомого майна, що, у свою чергу, є свідченням й очевидної протиправності оскаржуваного Позивачем рішення.

З урахуванням наведеного, судова колегія, надаючи оцінку позиції суду першої інстанції з урахуванням доводів апеляційної скарги, вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 25 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об`єкта нерухомого майна.

Згідно ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Тобто, право власності на нерухоме майно виникає в особи з моменту його державної реєстрації. Разом з тим, відповідна державна реєстрація можлива виключно за умови відсутності заборони вчинення реєстраційних дій.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва від 25.01.2019 року №66 набув правові підстави для державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 , власником якого було ТОВ Фірма Т.М.М. . Дане свідоцтво було видане Позивачу внаслідок завершення процедури реалізації предмету іпотеки (згаданого нежитлового приміщення) на електронних торгах, у межах яких ОСОБА_1 був визнаний переможцем.

При цьому, як вірно зауважив Окружний адміністративний суд міста Києва, згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №910/856/17 набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власник відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державне виконавча служба та організатор електронних торгів.

Крім іншого, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу, що ТОВ Фірма Т.М.М. неодноразово вчинялися дії щодо унеможливлення здійснення державної реєстрації спірного нерухомого майна за ОСОБА_1 шляхом звернення до державних реєстраторів із заявами про заборону вчинення реєстраційних дій. Викладене, на думку судової колегії, свідчить, що неодноразові звернення ТОВ Фірма Т.М.М. із заявами аналогічного змісту до державних реєстраторів вказує на те, що невжиття заходів забезпечення позову у межах даної справи може істотно ускладнити або унеможливити виконання судового рішення у даній справі, адже, як вже було зазначено вище, державна реєстрація можлива виключно за умови відсутності заборони вчинення реєстраційних дій.

Відтак, на переконання судової колегії, ТОВ Фірма Т.М . М. у своїй апеляційній скарзі помилково вказало на неподання ОСОБА_1 жодних доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення у даній справі. Крім того, на переконання суду апеляційної інстанції, викладені вище обставини свідчать про існування належного обґрунтування того, що захист прав та інтересів ОСОБА_1 істотно ускладниться без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

У справі Беєлер проти Італії Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 року у справі Інтерсплав проти України Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати справедливий баланс між інтересами особи і суспільства.

Таким чином, враховуючи що Позивачем належним чином обґрунтовано та доведено, що до ухвалення рішення в адміністративній справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам ОСОБА_1 , що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а без забезпечення позову буде неможливо виконати рішення суду, Окружний адміністративний суд міста Києва прийшов до правильного висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Судова колегія вважає за необхідне зауважити, що згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Відтак, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що твердження ТОВ Фірма Т.М.М. про обґрунтованість прийнятих державними реєстраторами за наслідками подання останнім заяв рішень про заборону вчинення реєстраційних дій із вказаним нерухомим майном не можуть бути предметом дослідження на стадії вирішення питання про забезпечення позову та охоплюються предметом доказування у даній справі під час її розгляду по суті.

Судом апеляційної інстанції враховується, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини вказав, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008 року ) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 року №3-рп/2003 наголошував на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

У межах визначеної нормативної регламентації спірних правовідносин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що заборонена державним реєстраторам вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про заборону вчинення реєстраційних дій щодо об`єкта нерухомого майна: нежитлове приміщення АДРЕСА_2 , на підставі заяв (заяви) ТОВ Фірма Т.М.М. - про заборону вчинення реєстраційних дій є допустимим та пропорційним заходом забезпечення позову, невжиття якого може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, адже навіть у випадку задоволення позову виконання судового рішення може бути ускладнене можливістю існування заборони вчинення реєстраційних дій зі спірним нерухомим майном, здійсненою на підставі заяви ТОВ Фірма Т.М.М. .

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про правильність твердження суду першої інстанції щодо часткової обґрунтованості поданої заяви про забезпечення позову, оскільки, як було встановлено вище, викладеними у ній доводами підтверджується існування підстав та обставин для вжиття відповідних заходів. У зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 150-151, 242-244, 250, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Т.М.М. - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді О.В. Епель

О.І. Шурко

Повний текст постанови складено 19 червня 2019 року.