Постанова

від 11.06.2019 по справі 461/9239/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/9239/18 Головуючий у 1 інстанції: Фрололва Л.Д.

Провадження № 22-ц/811/345/19 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 57

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Жукровської Х.І.

з участю представника відповідача Стець Р . Я .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в приміщенні Львівського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства Піраміда-Тур на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 07 грудня 2018 року в складі судді Фролової Л.Д. в справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства Піраміда-Тур , Товариства з обмеженою відповідальністю Оазіс Тревел Україна про стягнення грошових коштів,-

встановила:

В грудні 2018 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачів ПП Піраміда-Тур , ТзОВ Оазіс Тревел Україна про стягнення грошових коштів, просив стягнути на свою користь з ПП Піраміда-Тур 12932,50 грн., з ТзОВ Оазіс Тревел Україна 201957,01 грн., що включає в себе вартість туру, вартість туристичного обслуговування, три проценти річних, пеню та інфляційні витрати за період з 30 червня 2018 року по 02 листопада 2018 року.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 07 грудня 2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства Піраміда-Тур , товариства з обмеженою відповідальністю Оазіс Тревел Україна про стягнення грошових коштів. Призначено підготовче засідання.

Одночасно з позовом позивач ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти ПП Піраміда-Тур в межах суми 12932,50 грн., на майно і грошові кошти ТзОВ Оазіс Тревел Україна в межах суми 201957,01 грн.

Заява обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову. Про це, на думку позивача, свідчить неповернення відповідачами грошових коштів навіть після письмового звернення до них. У відповідачів відсутнє нерухоме майно, не здійснюється фінансове забезпечення.

Оскаржуваною ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 07 грудня 2018 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову до приватного підприємства Піраміда-Тур , товариства з обмеженою відповідальністю Оазіс Тревел Україна - задоволено.

Накладено арешт на майно і грошові кошти приватного підприємства Піраміда-Тур в межах суми 12932 (дванадцять тисяч дев`ятсот тридцять дві) грн. 50 коп.

Накладено арешт на майно і грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю Оазіс Тревел Україна в межах суми 201957 (двісті одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят сім) грн. 01 коп.

Ухвалу суду оскаржив відповідач ПП Піраміда-Тур , вважає її незаконною та необґрунтованою, такою, що постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд дійшов помилкового висновку, що між сторонами існує спір з приводу повернення коштів, оскільки ПП Піраміда-Тур не відмовлялось повернути кошти в сумі 2710 грн проте відповідних заяв, звернень позивач не долучив.

При цьому, отримавши відповідь з приводу можливості звернення до ПП Піраміда-Тур для повернення коштів агентської винагороди турагента в розмірі 2710 грн позивач не скористався своїм правом, не оформив та не подав відповідну заяву, а звернувся в суд з позовом про стягнення коштів з неустойкою.

Крім цього, суд не навів жодних мотивів, що невжиття заходів забезпечення позову зможе унеможливити ефективний захист прав позивача, зокрема позивач не надав доказів, що підприємство приймає заходи щодо відчуження грошових коштів чи інших активів, як і не надав доказів, що рахунок, на який накладено арешт, не використовується для виплати заробітної плати, пенсії, стипендії.

Просить скасувати ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 07 грудня 2018 рокута постановити нову ухвалу, якою в задоволенні заяви про забезпечення позову до ПП Піраміда-Тур відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ПП Піраміда-Тур Стеця Р.Я. на підтримку доводів скарги, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що скаргу необхідно залишити без задоволення виходячи із такого.

Зважаючи на те, що ухвала Галицького районного суду м. Львова від 07 грудня 2018 року оскаржується лише відповідачем ПП Піраміда-Тур та тільки стосовно вимог заявлених до цього підприємства, колегія суддів за правилами ст. 367 ЦПК України оскаржувану ухвалу в іншій частині не перевіряє.

З виділених матеріалів встановлено, що в провадженні Галицького районного суду м. Львова знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства Піраміда-Тур , Товариства з обмеженою відповідальністю Оазіс Тревел Україна про стягнення грошових коштів.

Тобто, позивач звернувся в суд за захистом порушених прав, предметом якого є стягнення загалом 214889 грн. 51 коп., що складається із суми вартості туру, вартості туристичного обслуговування, трьох процентів річних, пені та інфляцією за період з 30 червня 2018 року по 02 листопада 2018 року.

Підставами позову є порушення відповідачем ПП Піраміда-Тур договірних умов.

Зокрема, 31.06.2018 року позивач ОСОБА_2 та ПП Піраміда-Тур підписали договір щодо надання туристичних послуг.

Згідно листа Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області від 25 вересня 2018 року, при укладенні договору на туристичне обслуговування ОСОБА_2 було сплачено на рахунок ТзОВ Оазіс Тревел Україна 42320,50 грн., на рахунок ПП Піраміда-Тур - 2710,00 грн.

В свою чергу, позовні вимоги, як зазначалось вище, обґрунтовані також і стягненням трьох процентів річних, пені та інфляційних втрат.

Таким чином, твердження відповідача ПП Піраміда-Тур про відсутність спору, оскільки останнє не відмовлялося повернути позивачу кошти в розмірі 2710 грн., власне підтверджує наявність спору між сторонами, який полягає у відповідній сумі, яку бажає позивач стягнути в судовому порядку.

Постановляючи оскаржувану ухвалу та задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами дійсно існує спір та невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити ефективний захист оспорюваних прав позивача в разі задоволення позову, вимоги заяви про забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Крім цього, суд зазначив, що вжиті заходи не порушують прав відповідачів, оскільки арешт на майно і грошові кошти накладається судом в межах сум, які заявлені позивачем до стягнення.

Колегія суддів погоджується з висновком районного суду з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Статтею 149 ЦПК України передбачено підстави для забезпечення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Метою забезпечення позову є негайні, проте, тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання шкоди позивачу.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника).

З огляду на викладене, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову позивач повинен, по - перше, аргументовано обґрунтувати причини, у зв"язку з якими потрібно забезпечити позов та необхідність у цьому, по - друге, довести, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Тобто, підставність заяви про скасування заходів забезпечення позову повинна бути доведена в суді заявником, в силу вимог ст. 12 ЦПК України.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Виходячи з викладеного та правильно встановивши, що між сторонами справи дійсно виник спір стосовно, як зазначає позивач, неналежного виконання відповідачами договірних зобов`язань, враховуючи співмірність вжитих заходів заявленим позовним вимогам, колегія суддів приходить висновку, що вжиті місцевим судом заходи забезпечення позову є вчасними та необхідними, а оскаржувана ухвала відповідає вимогам співмірності та є правильною по суті.

Таким чином, враховуючи, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, відсутності відомостей стосовно наявності майна у відповідачів, яке б було співмірним до заявлених позовних вимог по вартості, обраний спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідачів в межах суми позову - є обґрунтованим та співмірним із заявленими позовними вимогами та може забезпечити ефективний захист прав та законних інтересів позивачів, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги є суб`єктивним трактуванням апелянтом норм матеріального та процесуального права, тому підстав для її задоволення немає.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 381, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Піраміда-Тур - залишити без задоволення.

Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 07 грудня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 12 червня 2019 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк