Постанова

від 29.10.2019 по справі 461/9239/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/9239/18 Головуючий у 1 інстанції: Фролова Л.Д.

Провадження № 22-ц/811/2277/19 Доповідач в 2-й інстанції: Курій Н.М.

Категорія: 36

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2019 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої - Курій Н.М.,

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.,

за секретаря - Матяш С.І.,

з участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника Приватного підприємства Піраміда-Тур - Стець Р.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргоюпредставника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 травня 2019 року, постановлене в складі головуючої - судді Фролової Л.Д.,

ВСТАНОВИВ:

05 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з приватного підприємства (далі - ПП) Піраміда-Тур вартість плати за туристичне обслуговування з урахуванням трьох відсотків річних, втрат від інфляційних процесів та пені, всього 12932,50 грн., стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Оазіс Тревел Україна вартість туристичного продукту з урахуванням трьох відсотків річних, втрат від інфляційних процесів та пені, всього 201957,01 грн., а також визнати недійсними останній пункт, ч. 1 та ч. 2 п. 2.1.5, п. 4.6 договору від 31 травня 2018 року. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 31 травня 2018 року ОСОБА_3 та ПП Піраміда-Тур уклали договір на туристичне обслуговування, а саме: забезпечення надання комплексу туристичних послуг (придбання авіаквитків за маршрутом Львів - Енфіда - Львів, бронювання місць за маршрутом, трансфер, розміщення в готелі та страхування від нещасного випадку). Позивачем було сплачено підприємству 45050 грн., з яких 42320,00 грн. вартість туристичного продукту у ТОВ Оазіс Тревел Україна та 2710,00 грн. - вартість послуг ПП Піраміда-Тур . В межах договору позивачеві було видано чартерні пасажирські авіаквитки та ваучер на поселення в готель на період з 29 червня по 10 липня 2018 року. Однак, за один день до вильоту представник ПП Піраміда-Тур повідомив позивача про неможливість забезпечення надання туристичних послуг, альтернативного комплексу послуг запропоновано не було. Зазначив, що неодноразово усно та письмово звертався до ПП Піраміда-Тур про повернення сплачених грошових коштів (вимоги надсилалися 01.08.2018 року та 11.10.2018 року) та до ТзОВ Оазіс Тревел Україна (вимога надіслана 20.08.2018 року), проте такі не були йому повернуті. У зв`язку з наведеним, ОСОБА_1 вважає, що його права як споживача туристичних послуг були порушені, тому просив стягнути з відповідачів сплачені грошові кошти з урахуванням трьох відсотків річних, індексу інфляції та пені відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України Про захист прав споживачів .

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 30 травня 2019 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Оазіс Тревел Україна на користь ОСОБА_1 вартість туристичного продукту у сумі 42320,00 грн., три проценти річних у сумі 434,79 грн., втрати від інфляційних процесів у сумі 502,21 грн. та пеню відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України Про захист прав споживачів у сумі 158700,00 грн., всього 201957 грн. 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Оазіс Тревел Україна на користь держави (ДСА України) судовий збір у розмірі 2019 (дві тисячі дев`ятнадцять) грн. 57 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь приватного підприємства Піраміда-Тур витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000 грн. 00 коп.

Заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою суду від 07 грудня 2018 року:

- в частині арешту на майно і грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю Оазіс Тревел Україна в межах суми 201957 (двісті одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят сім) грн. 00 коп. - продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили;

- в частині арешту на майно і грошові кошти приватного підприємства Піраміда-Тур в межах суми 12932 (дванадцять тисяч дев`ятсот тридцять дві) грн. 50 коп. - скасовано.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 травня 2019 року оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . Зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у позові до ПП Піраміда-Тур . Зазначає, що судом першої інстанції не було враховано факт визнання представниками ПП Піраміда-Тур існування обов`язку сплати позивачу основного боргу у розмірі 2710 грн. Посилається на те, що у Договорі на туристичне обслуговування, хоч і вказано що ПП Пірамід Тур діє за дорученням та на основі укладеного договору про співпрацю з туроператором Oasis Travel (не визначено ТзОВ Оазіс тревел Україна ), проте вказано на обов`язок саме Турагента (ПП Піраміда - Тур ) надати послуги за договором та нести відповідальність перед туристом за ненадання туристичних послуг. Звертає увагу на те, що ПП Піраміда-Тур не виконано умови агентського договору в частині п. 2.2.5 Договору, за що передбачена відповідальність саме ПП Піраміда-Тур . Посилається на те, що норми договору, які позивач просив визнати недійсними покладають відповідальність за ненадання туристичних послуг на туриста - позивача, що прямо суперечить ст. 20 ЗУ Про туризм . Стверджує, що судом встановлено, що договір укладено між ТзОВ Оазіс тревел Україна , від імені якого діяв ПП Піраміда-Тур , а отже оскаржені пункти договору звільняють від відповідальності за скасування авіарейсу саме ТзОВ Оазіс тревел Україна , тобто туроператора. Вважає, що висновок суду про правомірність таких норм суперечить висновку про стягнення збитків із ТзОВ Оазіс тревел Україна . Стверджує також те, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з позивача на користь ПП Піраміда-Тур витрати на правничу допомогу в сумі 6000 грн. Вважає, що реальний та необхідний обсяг доведеної правової допомоги є значно меншим, аніж заявлений.

Просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 травня 2019 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсними останнього пункту ч. 1 та ч. 2 п.2.1.5, п. 4.6 Договору від 31.05.2018 р. та про стягнення з Приватного підприємства Піраміда-Тур на користь позивача грошові кошти у розмірі 12 932 грн. 50 коп. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

27 серпня 2019 року до Львівського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ПП Піраміда-Тур , в якому вказало, що факт зазначення у відзиві інформації про те, що ПП Піраміда-Тур пропонувало звернутися позивачу із заявою про повернення коштів у розмірі 2710 грн. не свідчить про визнання позову. Звертає увагу на те, що згідно з п. 4.6 Турагент не несе відповідальності за затримку чи анулювання авіарейсу та позивач не звертався з позовами до авіакомпанії BRAVO відповідно до умов п. 2.1.6 Договору. Зазначає, що твердження в апеляційній скарзі про невідповідність витрат на правничу допомогу спростовуються наявними у матеріалах справи долученими документами - актами приймання-передачі виконаних робіт та платіжним дорученням. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у п. 11 Постанови Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги.

Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегією суддів справа переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено такі обставини.

31 травня 2018 року між ОСОБА_1 та ПП Піраміда-Тур (далі - агент), що діє від імені, під контролем та в інтересах туроператора - товариства з обмеженою відповідальністю Оазіс Тревел Україна на підставі укладеного агентського договору № 2015/3344 від 03 червня 2015 року укладено договір на туристичне обслуговування без номера. (том. 1 арк. спр. 57)

Відповідно до п.1.1. договору - турагент зобов`язався відповідно до заявки туриста забезпечити надання комплексу туристичних послуг, що сформований туроператором, а турист зобов`язаний на умовах договору прийняти та оплатити їх.

Комплекс туристичних послуг згідно п. 1.2. являє собою:

- придбання авіаквитків за маршрутом Львів - Енфіда - Львів;

- бронювання місця в транспорті за маршрутом;

- зустріч та проводи (трансфер) - груповий аеропорт - готель - аеропорт;

- розміщення в готелі;

- страхування життя та від нещасного випадку.

В підтвердження бронювання туроператором надіслано рахунок-фактуру № СФ- 182666 від 30 травня 2018 року, який підтверджує оферту. (том. 1 арк. спр. 92)

Відносини між ПП Піраміда-Тур та ТОВ Оазіс Тревел Україна врегульовані агентським договором № 2015/3344 від 03 червня 2015 року. Відповідно до умов цього договору ТОВ Оазіс Тревел Україна виступило туристичним оператором, а ПП Піраміда-Тур - туристичним агентом, який прийняв на себе зобов`язання від імені, під контролем та в інтересах туроператора укладати договори зі споживачами туристичних послуг, а також виконувати інші дії, пов`язані з реалізацією туристичного продукту. У розділі 2.4 договору визначено, що всі розрахунки за договором здійснюються у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування на поточний банківський рахунок або внесення готівкових коштів в касу туроператора. Вартість туристичних послуг у рахунку туроператора визначається за вирахуванням винагороди тур агента та підлягає оплаті у повному обсязі. (том. 1 арк. спр. 52-56)

Як встановлено з квитанцій № 451 від 31 травня 2018 року позивачем було здійснено повну оплату послуг туроператора 42320,50 грн на рахунок ТОВ Оазіс Тревел Україна . (том. 1 арк. спр. 93)

Крім того, 31 травня 2018 року на рахунок ПП Піраміда-Тур було зараховано суму 2710,00 грн. агентської винагороди, про що у матеріалах справи наявна квитанція № 31/8. (том. 1 арк. спр. 94)

Позивачеві ТОВ Оазіс Тревел Україна було надано чартерні пасажирські квитки сполученням Львів - Енфіда - Львів на ім`я ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . (том. 1 арк. спр. 5,6)

Як вбачається зі скріншоту з системи бронювання Megate Master WEB, ТОВ Оазіс Тревел Україна було здійснене бронювання туристичної послуги відповідно до договору. (том 1 арк. спр. 58)

У зв`язку з тим, що туристичні послуги ОСОБА_1 туроператором надані не були останній звертався із заявами до відповідачів щодо повернення сплачених грошових коштів, які повернені так і не були. (том. 1 арк. спр. 11, 15)

Крім того, позивач ініціював перевірку ПП Піраміда-Тур Головним управлінням Держпродспоживслужби у Львівській області.

З листа Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області від 25 вересня 2018 року № 7-1-13/8150 встановлено, що проведеною перевіркою встановлений факт того, що 29 червня 2018 року ОСОБА_1 не скористався заброньованим та проплаченим туристичним пакетом ТОВ Оазіс Тревел Україна у зв`язку зі скасуванням авіаперевізником БРАВО АВІА рейсів зі всіх міст України. (том. 1 арк. спр. 7)

Задовольняючи позовну вимогу про стягнення з відповідача ТзОВ Оазіс Тревел Україна на користь позивача вартості туристичного продукту з урахуванням трьох процентів річних, втрат від інфляційних процесів та пені, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ТзОВ Оазіс Тревел Україна не виконало зобов`язання щодо надання послуг, а грошові кошти у розмірі 42320,00 грн. не були повернуті.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення з ПП Піраміда-Тур вартості агентської послуги з урахуванням трьох процентів річних, втрат від інфляційних процесів та пені, суд першої інстанції виходив з того, що ТзОВ Оазіс Тревел Україна як туроператор, а не ПП Піраміда-Тур як турагент, несе відповідальність за невиконання умов договору про надання туристичних послуг у спірних правовідносинах.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про захист прав споживачів , послугою вважається діяльність виконавця послуг з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Договором є усний чи письмовий правочин укладений між споживачем і виконавцем.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 20 Закону України Про туризм (далі Закон), за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, турагент) за встановлену договором плату зобов`язується забезпечити надання за замовленням іншої сторони (туриста) комплексу туристичних послуг (туристичний продукт). До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом та не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 5 Закону, учасниками відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, є юридичні та фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги (перевезення, тимчасового розміщення, харчування, екскурсійного, курортного, спортивного, розважального та іншого обслуговування) чи здійснюють посередницьку діяльність із надання характерних та супутніх послуг, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства (туристи, екскурсанти, відвідувачі та інші), в інтересах яких здійснюється туристична діяльність.

Суб`єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність (далі суб`єкти туристичної діяльності), є:

- туристичні оператори (далі - туроператори) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність;

- туристичні агенти (далі - турагенти) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб`єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг.

Стаття 30 Закону визначає види відповідальності за порушення законодавства в галузі туризму, зокрема ненадання, несвоєчасне надання або надання туристові інформації, що не відповідає дійсності; порушення вимог стандартів, норм і правил у галузі туризму; порушення умов договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг.

Згідно зі ст. 33 Закону, суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов`язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 32 Закону, за неналежне виконання своїх зобов`язань туроператор, турагент, інші суб`єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб`єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.

Відповідно до ст. 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Статтею 20 Закону передбачено, що туроператор або турагент вправі відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування замовникові збитків, підтверджених у встановленому порядку та заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку, якщо це відбулося з вини туриста. Туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося: з вини туриста; з вини третіх осіб, не пов`язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин або є результатом подій, які туроператор (турагент) та інші суб`єкти туристичної діяльності, які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту, не могли передбачити.

З аналізу вищенаведених вимог закону вбачається, що майнову відповідальність несе суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичних послуг, порушив умови договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг, та з вини якого замовнику (туристу) завдано збитків.

З матеріалів справи встановлено, що саме з вини туроператора ТОВ Оазіс Тревел Україна умови договору не були виконані, позивач не зміг скористатися туристичним продуктом, оскільки Туроператор повідомив про скасування авіарейсу 29.06.2019 року та туристичні послуги, передбачені договором, не були надані.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідальність за завдані позивачу збитки в розмірі сплачених ним коштів за договором про надання туристичних послуг відповідно до його умов та положень Закону України Про туризм , повинен нести в повному обсязі Туроператор ТзОВ Оазіс Тревел Україна та солідарна відповідальність Туроператора разом з Турагентом ПП Піраміда-Тур в даному випадку виключається, оскільки відсутня вина останнього у ненаданні туристичних послуг позивачу.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про наявність підстав для стягнення з ПП Піраміда-Тур грошових коштів на користь позивача, у зв`язку з наступним.

Згідно із ч. 13 ст. 20 Закону України Про туризм , права й обов`язки, відповідальність сторін та інші умови договору між туроператором і турагентом визначаються відповідно до загальних положень про агентських договір, якщо інше не передбачено договором між ними, а також цим Законом.

Агентські відносини регулюються главою 31 Господарського кодексу України, відповідно до частин 1, 2 ст. 297 якого за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов`язується надати послуги другій стороні (суб`єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб`єкта і за його рахунок. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов`язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.

Відтак, підстави для стягнення з ПП Піраміда-Тур основного боргу з урахуванням трьох процентів річних, втрат від інфляційних процесів та пені у загальному розмірі 12 932 грн. 50 коп., де 2710 грн. основного боргу є отриманою агентською винагородою Турагента ПП Піраміда-Тур , з огляду на відсутність його вини у ненаданні туристичних послуг, відсутні.

Обґрунтованим також є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсними останнього пункту ч. 1 та ч. 2 п. 2.1.5, п. 4.6 договору від 31 травня 2018 року.

Згідно з положенням частини 1, 3 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правам та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Принцип свободи договору, як один із загальних засад цивільного законодавства, декларується в ст. 3 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 6 цього Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим ними можуть стати будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона. Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов`язки, які покладаються на них за договором.

Відповідно до положень ст. 20 Закону України Про туризм , у договорі на туристичне обслуговування зазначаються істотні умови договору.

Статтею 20 ЗУ Про туризм також передбачено, що кожна із сторін договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі може вимагати внесення змін до договору або його розірвання у зв`язку зі зміною істотних умов договору та обставин, якими вони керувались під час укладання договору.

Встановлено, що 31 травня 2018 року між ОСОБА_1 та ПП Піраміда-Тур (далі - агент), що діє від імені, під контролем та в інтересах туроператора - товариства з обмеженою відповідальністю Оазіс Тревел Україна на підставі укладеного агентського договору № 2015/3344 від 03 червня 2015 року укладено договір на туристичне обслуговування без номера. (том. 1 арк. спр. 57)

Позивач був ознайомлений з умовами вищевказаного договору. При цьому жодних заперечень з його боку під час підписання договору зазначено не було. Своїм підписом позивач підтвердив, що погоджується з умовами, викладеними в договорі.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Згідно з нормами глави 16 ЦК України, правочин може бути визнано судом недійсним з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Підставою недійсності правочину відповідно до статті 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

ОСОБА_1 посилався на недійсність останнього пункту ч. 1, 2 п. 2.1.5, п. 4.6 договору про надання туристичних послуг, оскільки такі покладають відповідальність за перевезення, яке включене до складу туристичного продукту, на позивача. Вважає такі умови договору несправедливими.

Стаття 18 ЗУ Про захист прав споживачів передбачає, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача. Якщо в результаті застосування умов договору, що обмежують права споживача, споживачеві завдано збитків, вони повинні відшкодовуватися винною особою у повному обсязі.

При цьому з аналізу умов укладеного між сторонами Договору на туристичне обслуговування від 31 травня 2018 року не встановлено порушення принципу добросовісності чи істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, його умови є чіткими та однозначними.

Договір на туристичне обслуговування від 31 травня 2018 року підписаний сторонами в момент укладення та жодних пропозицій щодо внесення змін до умов договору від позивача не надходило.

Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не дають підстави для скасування рішення суду в оскаржуваній частині.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині стягнення з позивача на користь ПП Піраміда-Тур витрат на правничу допомогу в сумі 6000 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, відповідно до змісту Розділу ІІІ Правил адвокатської етики, затверджених Установчим з`їздом адвокатів України від 17.11.2012 року; ст.ст. 26, 27 ч.3, 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ; Закону України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах ; Закону України Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні ; ст.ст. 8, 527, 687 ч.1, 795, 882 ЦК України, - належними та допустимими доказами надання та оплати правової допомоги слід вважати як договір про надання правової допомоги, такі і окремо, окрім рахунку про оплату наданих послуг та квитанції про оплату таких, - акти виконаних робіт із зазначеним розрахунком наданих та отриманих послуг у часових (годинних, хвилинних) рамках.

З матеріалів справи встановлено, що представник ПП Піраміда-Тур - Стець Р.Я. надав суду докази на підтвердження витрат, пов`язаних з правничою допомогою, зокрема акт приймання-передачі виконаних робіт до Договору про надання правової допомоги від 22 грудня 2018 р. на суму 12 000 грн. та платіжне доручення № 100 від 19 квітня 2019 року на суму 6000 грн. (том 1 арк. спр. 192)

Зважаючи на те, що витрати на правову допомогу в розмірі 6000 грн. підтверджені належними доказами, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги про завищений розмір таких безпідставними, оскільки скаржником не надано доказів на підтвердження протилежного.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, оскільки такі ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні поданих суду доказів. При цьому доводи апеляційної скарги по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 367 ЦПК України не належить до повноважень суду апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених ст. ст. 76, 77, 78 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування рішення, відповідно до ст. 376 ЦПК України, апелянтом не представлено.

Відповідно до приписів ч. 1 п. 1 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за наслідками розгляду скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись п. 1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 31 жовтня 2019 року.

Головуючий Курій Н.М.

Судді: Ванівський О.М.

Цяцяк Р.П.