Постанова

від 19.06.2019 по справі 320/6454/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6454/18 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Літвіної Н.М.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Згурівської районної державної адміністрації Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Згурівської районної державної адміністрації Київської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Згурівської районної державної адміністрації Київської області (далі - відповідач) про визнання протиправними дії відповідача щодо відмові у наданні дозволу на розробку технічної документації (проекту) з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), організації території земельних часток (паїв), оформлення речових прав на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Новоолександрівської сільської ради Згурівського району за межами населеного пункту власникам земельних часток (паїв) ПАТ " Новоолександрівське " ОСОБА_1 ; зобов`язання відповідача прийняти рішення (розпорядження) про розробку технічної документації (проекту) з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) організації території земельних часток (паїв), оформлення речових прав на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Новоолександрівської сільської ради Згурівського району за межами населеного пункту власникам земельних часток (паїв) ПАТ "Новоолександрівське" ОСОБА_1 .

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. На думку апелянта, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що члени ВАТ Новоолександрівське реалізували своє право на отримання у власність земельних ділянок із земель колективної власності шляхом паювання останніх відповідно до Указу Президента України від 08.08.1995 року, стали власниками саме земельних ділянок (паїв), а не власниками землі, яка знаходиться у колективній власності. Після отримання членами підприємства сертифікатів на право на земельну частку (пай) та розпаювання земель колективної власності, Державний акт на право колективної власності на землю, який видавався ВАТ Новоолександрівське втратив свою актуальність, а землі, згідно вказаного державного акту, втратили статус земель колективної власності. На думку апелянта, після розпаювання земель, які перебували у колективній власності, частина із них набула статусу приватної власності, а тому не підлягає розпаюванню.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення є законним та обґрунтованим. Також вказав, що багаторічні насадження є майном колишнього радгоспу і можуть бути розпайовані у вигляді майнових паїв.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач була працівником ВАТ Новоолександрівське , яке є правонаступником радгоспу Новоолександрівський .

25.02.2000 року Новоолександрівською сільською радою було прийнято рішення №45, згідно якого ВАТ Новоолександрівське у колективну власність передано 2796,00 га сільськогосподарських угідь.

01.06.2000 року акціонерами ВАТ Новоолександрівське було вирішено схвалити Схему поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) ВАТ Новоолександрівське , якою передбачено розподіл 1750,2 га сільськогосподарських угідь на 705 земельних часток (паїв); не здійснювати розподіл (паювання) земель під багаторічними насадженнями (садів і ягідників).

29.06.2000 року Новоолександрівською сільською радою Згурівського району прийнято рішення , яким затверджено Схему поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) ВАТ Новоолександрівське , якою передбачений розподіл 1750,2 га сільськогосподарських угідь на 705 земельних часток (паїв).

18.10.2000 року позивачу та іншим членам ВАТ Новоолександрівське видані сертифікати на земельні частки (паї), що підтверджується Книгою реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай).

24.05.2002 року позивачем було оформлено право приватної власності на земельну ділянку, із земель колективної власності ВАТ Новоолександрівське , площею 2,560 га, що підтверджується державним актом серії НОМЕР_1 .

08.10.2016 року на загальних зборах власників земельних часток (паїв) ПАТ Новоолександрівське прийнято рішення про розподіл (паювання) земельних ділянок ПАТ Новооолександрівське площею 738,9801 га, які знаходяться під багаторічними насадженнями.

14.02.2017 року 599 власників земельних часток (паїв) ПАТ Новоолександрівське звернулись до Згурівської районної державної адміністрації із заявами про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), організації території земельних часток (паїв), оформлення речових прав на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Новоолесандрівської сільської ради Згурівського району за межами населеного пункту.

20.08.2018 року позивач та інші власники земельних часток (паїв) повторно звернулися до Згурівської районної державної адміністрації із заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), організації території земельних часток (паїв), оформлення речових прав на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Новоолесандрівської сільської ради Згурівського району за межами населеного пункту.

Листом від 06.09.2018 року №295 Згурівська районна державна адміністрація Київської області повідомила позивача та інших осіб, які звертались з відповідним зверненням, про відсутність підстав виділення, земельних часток (паїв), оскільки до заяв не були додані документи, які б підтверджували право на земельну частку (пай) ВАТ Новоолександрівське .

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернулась до суду.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Згідно зі ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб (ст. 12 Земельного кодексу України).

Статтею 2 Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" від 10.11.94 року № 666/94 було передбачено, що кожному члену підприємства, кооперативу, товариства видається сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай) із зазначенням у ньому розміру частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному виразі.

Механізм реалізації даного положення був передбачений Указом Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08.08.95 року № 720/95.

Статтею 1 Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" визначено, що паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). Право на земельний пай засвідчується Сертифікатом на право на земельну частку (пай), який видається сільською, селищною або міською радою.

Пунктом 5 Указу передбачено, що видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

За приписами ст. 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)") право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Статтею 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" передбачено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

У відповідності до пункту 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Як встановлено статтею 3 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" підставами для виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада чи районна державна адміністрація приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Згідно ст. 7 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" передбачено, що проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляється суб`єктами господарювання, які мають у своєму складі сертифікованих інженерів-землевпорядників, погоджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і затверджується на зборах більшістю власників земельних часток (паїв) у межах земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, та оформляється відповідним протоколом.

У проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) визначаються місце розташування земельних ділянок, їх межі та площі сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), їх цільове призначення, дії обмежень (обтяжень) у використанні земельних ділянок, у тому числі земельних сервітутів.

У разі необхідності в проектах землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) здійснюється перерахунок розміру в умовних кадастрових гектарах та вартості земельної частки (паю).

Із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу, виключаються: деградовані, малопродуктивні, а також техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації; заболочені землі; землі, на яких розміщені розвідані родовища корисних копалин загальнодержавного значення, запаси яких затверджені у встановленому законодавством порядку; інші землі, які недоцільно використовувати для сільськогосподарських потреб.

Проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) зберігається у відповідній сільській, селищній, міській раді за місцем проживання більшості власників земельних часток (паїв) та в районному відділі земельних ресурсів.

У відповідності до ст. 118 Земельного кодексу України, що визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових положень дає підстави для висновку, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17.

З матеріалів справи вбачається, що ВАТ Новоолександрівське у колективну власність було передано 2796,00 га сільськогосподарських угідь, з яких 1750,2 га було розпайовано серед 705 членів підприємства. Решта земель сільськогосподарського призначення площею 1045,8 га залишились у колективній власності ВАТ Новоолександрівське .

У апеляційній скарзі апелянт зазначив, що після отримання членами підприємства сертифікатів на право на земельну частку (пай) та розпаювання земель колективної власності, Державний акт на право колективної власності на землю, який видавався ВАТ Новоолександрівське втратив свою актуальність, а землі, згідно вказаного державного акту, втратили статус земель колективної власності. На думку апелянта, після розпаювання земель, які перебували у колективній власності, частина із них набула статусу приватної власності, а тому не підлягає розпаюванню. При цьому апелянт посилається на рішення Згурівського районного суду Київської області від 09.10.2014 року по цивільній справі №365/462/14-ц, яким, як зазначає апелянт, визнано за ВАТ Новоолександрівське право власності на земельні ділянки (які входили до складу земель колективної власності) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Так, рішенням Згурівського районного суду Київської області від 09.10.2014 року у справі №365/462/14-ц було, зокрема задоволено зустрічний позов ВАТ (ВАТ) Новоолександрівське до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на майно та визнано за ВАТ (ВАТ) Новоолександрівське право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме на:

- земельну ділянку, кадастровий номер якої НОМЕР_2 , площею 0,9306 га,що розташована на території Новоолександрівської сільської ради Згурівського району Київської області;

- земельну ділянку, кадастровий номер якої НОМЕР_3 , площею 0,114 га, що розташована на території Новоолександрівської сільської ради Згурівського району Київської області;

- земельну ділянку, кадастровий номер якої НОМЕР_4 , площею 27,3028 га, що розташована на території Новоолександрівської сільської ради Згурівського району Київської області;

- земельну ділянку, кадастровий номер якої НОМЕР_5 , площею 0,2211 га, що розташована на території Новоолександрівської сільської ради Згурівського району Київської області;

- земельну ділянку, кадастровий номер якої НОМЕР_6 , площею 6,1379 га, що розташована на території Новоолександрівської сільської ради Згурівського району Київської області;

- земельну ділянку, кадастровий номер якої НОМЕР_5 , площею 0,2211 га, що розташована на території Новоолександрівської сільської ради Згурівського району Київської області;

- земельну ділянку, кадастровий номер якої НОМЕР_7 , площею 2,9279 га., що розташована на території Новоолександрівської сільської ради Згурівського району Київської області;

- земельну ділянку, кадастровий номер якої НОМЕР_8 ,площею 217,2425 га, що розташована на території Новоолександрівської сільської ради Згурівського району Київської області;

- земельну ділянку, кадастровий номер якої НОМЕР_9 , площею 5,779 га, що розташована на території Новоолександрівської сільської ради Згурівського району Київської області;

- земельну ділянку, кадастровий номер якої НОМЕР_10 , площею 26,0246 га, що розташована на території Новоолександрівської сільської ради Згурівського району Київської області;

- земельну ділянку, кадастровий номер якої НОМЕР_11 , площею 6,5202 га, що розташована на території Новоолександрівської сільської ради Згурівського району Київської області;

- земельну ділянку, кадастровий номер якої НОМЕР_12 , площею 18,835 га, що розташована на території Новоолександрівської сільської ради Згурівського району Київської області;

- земельну ділянку, кадастровий номер якої НОМЕР_13 , площею 2,2857 га, що розташована на території Новоолександрівської сільської ради Згурівського району Київської області;

- земельну ділянку, кадастровий номер якої НОМЕР_14 , площею 0,5036 га, що розташована на території Новоолександрівської сільської ради Згурівського району Київської області;

- земельну ділянку, кадастровий номер якої НОМЕР_15 , площею 397,4269 га,що розташована на території Новоолександрівської сільської ради Згурівського району Київської області;

- земельну ділянку, кадастровий номер якої НОМЕР_16 , площею 6,0061 га, що розташована на території Новоолександрівської сільської ради Згурівського району Київської області;

- земельну ділянку, кадастровий номер якої НОМЕР_17 , площею 0,0545 га, що розташована на території Новоолександрівської сільської ради Згурівського району Київської області;

- земельну ділянку, кадастровий номер якої НОМЕР_18 , площею 0,8879 га, що розташована на території Новоолександрівської сільської ради Згурівського району Київської області;

- земельну ділянку, кадастровий номер якої НОМЕР_19 , площею 0,3094 га, що розташована на території Новоолександрівської сільської ради Згурівського району Київської області;

- земельну ділянку, кадастровий номер якої НОМЕР_20 , площею 1,9418 га, що розташована на території Новоолександрівської сільської ради Згурівського району Київської області;

- земельну ділянку, кадастровий номер якої НОМЕР_21 , площею 0,7564 га, що розташована на території Новоолександрівської сільської ради Згурівського району Київської області.

Як зазначає апелянт, вказані земельні ділянки є тими самими ділянками, під багаторічними насадженнями, які входили до складу земель колективної власності та про які йде мова у позові. Право власності на них було зареєстровано згідно діючого законодавства.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 18.11.2014 року було роз`яснено рішення Згурівського районного суду Київської області від 09.10.2014 року у справі № 365/462/14-ц, а саме зазначено, що за ВАТ Новоолександрівське визнано право колективної власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Указані рішення та ухвала Згурівського районного суду Київської області оскаржені не були, а тому набрали законної сили.

Отже, колегія суддів констатує, що вказаним рішенням та ухвалою суду визнано за ВАТ Новоолександрівське право колективної власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що спростовує доводи апелянта про те, що землі під багаторічними насадженнями, набули статусу приватної власності.

Як встановлено судом першої інстанції, 08.10.2016 року загальними зборами власників земельних часток (паїв) ВАТ Новоолександрівське було прийняте рішення, оформлене протоколом №2 від 08.10.2016 року, про розподіл (паювання) земельних ділянок сільськогосподарського призначення, переданих у колективну власність ВАТ Новооолександрівське площею 738,9801 га, які знаходяться під багаторічними насадженнями.

У лютому 2017 року та серпні 2018 року (повторно) більшість власників земельних часток (паїв) ВАТ Новоолександрівське (599 із 705 власників) звернулись до Згурівської районної державної адміністрації із заявами про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), організації території земельних часток (паїв), оформлення речових прав на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Новоолесандрівської сільської ради Згурівського району за межами населеного пункту.

Проте, Згурівською районною державною адміністрацією Київської області повідомлено позивача та інших осіб, які звертались з відповідним зверненням, про відсутність підстав виділення, земельних часток (паїв), оскільки до заяв не були додані документи, які б підтверджували право на земельну частку (пай) ВАТ Новоолександрівське .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відмова відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) ВАТ Новоолександрівське є необґрунтованою, оскільки заява позивача та інших 598 власників земельних часток (паїв) ВАТ Новоолександрівське стосувались земель, що залишилися у колективній власності ВАТ Новоолександівське після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню та відведення їх у власність

Надання ж сертифікатів про право на земельну частку (пай) в даному випадку є неможливим, оскільки на їх підставі власниками земельних часток (паїв) ВАТ Новоолександрівське були отримані державні акти на право власності на земельну ділянку, а тому підставою для розпаювання нерозподілених земель є рішення власників земельних часток (паїв) про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства.

Наведене також узгоджується зі змінами у Законі №899-IV, що набрали чинності з 01.01.2019, та були внесені до нього Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні від 10.07.2018 2498-VIII.

Статтею 14-1 Закону №899-IV передбачено, що у разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 1 січня 2019 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).

Організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.

Отже, підставою для розподілу земель колективної власності сільськогосподарських підприємств, що залишились після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 01.01.2019 року - є рішення власників земельних часток (паїв), після 01.01.2019 - ініціатива сільської, селищної, міської ради, на території якої розташовані землі комунальної власності.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що дії відповідача щодо відмови у наданні дозволу на розробку технічної документації (проекту) з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), організації території земельних часток (паїв), оформлення речових прав на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Новоолександрівської сільської ради Згурівського району за межами населеного пункту власникам земельних часток (паїв) ПАТ " Новоолександрівське " ОСОБА_1 , є протиправними, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 10 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Зважаючи на природу та підстави даного спору, також враховуючи, що спірні правовідносини стосувались розподілу земель колективної власності ВАТ Новоолександрівське між власниками земельних часток (паїв) і не стосувались відведення земельної частки (паю) безпосередньо позивача, - колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зобов`язання відповідача прийняти рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) - власникам земельних часток (паїв) ПАТ Новоолександрівське .

Доводи апелянта про те, що зобов`язуючи відповідача прийняти рішення (розпорядження) про розробку технічної документації (проекту), суд першої інстанції фактично перебрав на себе повноваження Згірівської районної державної адміністрації колегія суддів вважає необгрунтованими з огляду на наступне.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

В даній справі, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні, регламентовано статті 118 ЗК України. Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Згурівської районної державної адміністрації Київської області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 19.06.2019 року.

Головуючий суддя: Є.В Чаку

Судді: В.В. Файдюк

Н.М. Літвіна