Рішення

від 20.06.2019 по справі 905/398/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.06.2019р. Справа №905/398/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міталбуд", м.Кременчук

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс", м.Маріуполь

до відповідача 2 Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат

"Запоріжсталь", м.Запоріжжя

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Київекспроммет", м.Київ

про стягнення заборгованості в сумі 468000,00 грн.

Суддя Левшина Г.В.

при секретарі судового засідання Купченко Р.В.

Представники сторін:

від позивача: Запорожець В.В.

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: не з`явився

від третьої сторони: не з`явився

В засіданні суду брали участь:

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий зміст позовних вимог:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міталбуд", м.Кременчук, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс", м.Маріуполь та до відповідача 2, Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м.Запоріжжя, про стягнення в солідарному порядку з відповідачів заборгованості в сумі 468000,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наявність у відповідачів солідарного обов`язку зі сплати вартості товару, який був відвантажений позивачем за залізничною накладною №44580157 від 20.04.2018р.

2. Стислий зміст заперечень відповідача 1:

Відповідач 1 у відзиві на позов від 15.03.2019р., який надійшов на адресу суду 18.03.2019р., позовні вимоги не визнав, посилаючись на відсутність жодних правових відносин з поставки товару, зокрема, лому чорних металів, між позивачем та відповідачем 1, відповідних договірних зобов`язань перед позивачем. При цьому, відповідач 1 зазначив, що спірний товар за залізничною накладною №44580157 від 20.04.2018р., на яку посилається позивач, Товариством з обмеженою відповідальністю "Київекспроммет" та надалі переданий відповідачу 1 за видатковою накладною №02/18 від 30.04.2018р. на підставі укладеного правочину між відповідачем 1 та даним товариством.

3. Стислий зміст заперечень відповідача 2:

Відповідач 2 у відзиві на позов від 13.03.2019р., який надійшов на адресу суду 15.03.2019р., заперечив проти задоволення позовних вимог, також стверджуючи те, що між ним та позивачем відсутні договірні відносини з купівлі-продажу або поставки металобрухту. Спірний товар був отриманий відповідачем 2 від відповідача 1 згідно акту приймання чорних металів №84426 від 26.04.2018р., видаткової накладної №04/02-03 на підставі укладеного між ними договору №229/16/20/2016/3691 від 19.12.2016р., та який був оплачений відповідачем 2 у повному обсязі шляхом перерахування на рахунок відповідача 1 попередньої оплати відповідно до платіжних доручень №332169 від 24.04.2018р., №3324465 від 26.04.2018р.

4. Стислий зміст пояснень третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київекспроммет", м.Київ, яке за клопотанням позивача залучено до участі у справі в якості є третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1, надало 07.05.2019р. письмові пояснення, в яких підтвердило факт існування договірних відносин з відповідачем 1, в межах яких ТОВ "Київекспроммет" спірний товар відвантажений, а відповідачем 2 прийнятий за залізничною накладною №44580157 від 20.04.2018р., видатковою накладною №02/18 від 30.04.2018р. та оплачений у повному обсязі. Третя особа стверджує про те, що будь-яких договорів, предметом яких є постачання товару, зокрема, лому чорних металів, між ТОВ Київекспроммет та позивачем не укладалось.

5. Щодо порядку господарського судочинства під час розгляду справи судом:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.02.2019р. відкрите провадження у справі №905/398/19, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 21.03.2019р. о 14.30 год.

12.03.2019р. від відповідача 1 на електронну адресу суду надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 13.03.2019р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс", м.Маріуполь про проведення судового засідання у режимі відеоконференції №974/2 від 06.03.2019р. задоволено та доручено забезпечення проведення відеоконференції по справі №905/398/19 Приморському районному суду м. Маріуполя.

15.03.2019р. від відповідача 2 до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву.

18.03.2019р. від відповідача 1 до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву.

19.03.2019р. від відповідача 1 до канцелярії суду надійшло клопотання про залучення документів.

21.03.2019р. від позивача до канцелярії суду надійшов лист про направлення документів.

У підготовче судове засідання 21.03.2019р. з`явились представники сторін, позивач підтримав заявлені позовні вимоги, представник відповідачів заперечував проти позовних вимог з підстав, викладених у відзивах.

Після проведення підготовчого засідання, 21.03.2019р. позивачем надано суду клопотання про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

21.03.2019р. представник відповідача 1 подав нарочно через канцелярію суду клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 21.03.2019р. задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс", м.Маріуполь про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, доручено забезпечення проведення відеоконференції по справі №905/398/19 Приморському районному суду м.Маріуполя та відкладено підготовче засідання на 09.04.2019 року о 15:00 год.

26.03.2019р. від позивача до канцелярії суду надійшло клопотання про проведення відеоконференції.

Ухвалою від 27.03.2019р. задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Міталбуд", м.Кременчук про проведення судового засідання в режимі відеконференції №03/79 від 22.03.2019р., доручено забезпечення проведення відеоконференції по справі №905/398/19 Автозаводському районному суду м. Кременчука на 09.04.2019 року о 15:00 год.

08.04.2019р. від відповідача 1 до канцелярії суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У підготовче судове засідання 09.04.2019р. в режимі відеоконференції з`явились представники позивача та відповідачів. Проте, під час намагання провести відповідне судове засідання з використанням системи групового відеоконференцзв`язку, виникли технічні збої, які стосувались якості звуку та відео, при повторному з`єднанні з судами в режимі відеоконференцзв`язку якість звуку та відео не покращилася, внаслідок чого такий зв`язок був припинений.

Ухвалою від 09.04.2019р. відкладено підготовче засідання на 18.04.2019 року о 12:00 год.

Ухвалою від 18.04.2019р. продовжено строк підготовчого провадження по справі №905/398/19 на 30 днів, відкладено розгляд справи та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Київекспроммет" .

07.05.2019р. від третьої особи до канцелярії суду надійшли письмові пояснення з доданими до них документами.

Ухвалою від 14.05.2019р. відкладено підготовче засідання на 27.05.2019р.

15.05.2019р. від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи та клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Ухвалою від 27.05.2019р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 20.06.2019 року о 14:00 год.

В судовому засіданні 20.06.2019р. позивачем підтримано свою правову позицію.

5. Встановлені судом та неоспорені сторонами обставини справи:

20.04.2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Міталбуд", м.Кременчук на адресу Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м.Запоріжжя (отримувач) зі станції Кременчук на станцію Запоріжжя - Ліве Придніпровської залізниці відвантажило за залізничною накладною №44580157 у вагоні №68824754 вантаж - брухт чорних металів, не пойменоване в алфавіті, вид 510, масою 60000 кг.

При оформленні залізничної накладної №44580157 відправником у графі 7 заяви відправника вказано: у власність ТОВ "Метінвест-Ресурс", м.Маріуполь.

Відомості, зазначені у залізничній накладній, з боку сторін не заперечуються.

Як вказує позивач у позові, з будь-ким з відповідачів письмового договору укладено не було.

У відповідності до висновку №П-142 експертного товарознавчого дослідження від 09.11.2018р. ринкова вартість переданого відповідачам товару становить 7800 грн. за 1 тону.

Листом №01/374 від 11.11.2018р. позивачем направлено на адресу відповідача 1 рахунок на оплату зазначеного товару.

Листом №01/373 від 22.11.2018р. позивачем направлено відповідачу 2 рахунок на оплату зазначеного товару.

Згідно ч.5 ст.626 Цивільного кодексу України правочин є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Оскільки дії з передачі права власності на товар є такими, що спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, за твердженням позивача, відповідачі мають нести солідарну відповідальність за невиконання зобов`язання з оплати вартості товару.

На підставі викладених обставин, позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

В свою чергу, відповідачі заперечують наявність будь-яких правовідносин з позивачем, посилаючись на ті обставини, що 20.04.2018р. спірний товар прибув на станцію та прийнятий уповноваженими представниками ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", про що було складено приймально-здавальний акт №84426 форми №69, 26.04.2018р., згідно якого значиться: постачальник вантажу - ТОВ Метінвест-Ресурс , відправник ТОВ "Міталбуд", договір №229/16/20/2016/3691 від 19.12.2016р.

За умовами договору №229/16/20/2016/3691 від 19.12.2016р. ТОВ Метінвест-Ресурс є постачальником на користь ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" металів чорних вторинних згідно ДСТУ 4121-2002.

30.04.2018р. між ТОВ "Метінвест-Ресурс", м.Маріуполь (відповідач 1) та ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (відповідач 2) підписано накладну №04/02-3 від 30.04.2018р. про передачу у власність останньому товару - брухту чорних металів, зокрема, вид №510 на підставі та на виконання укладеного між ними вищевказаного договору №229/16/20/2016/3691 від 19.12.2016р., специфікації до нього.

При цьому, відповідач 1 отримав даний товар у власність від ТОВ Київекспроммет за договором поставки №74/18-Д від 07.05.2018р., видатковою накладною №02/18 від 30.04.2018р., приймально-здавальним актом №84426 від 26.04.2018р.

Будь-які правовідносини з позивачем, які б породжували виникнення солідарного обов`язку зі сплати вартості товару, зазначеного у залізничній накладній, відповідачі заперечують.

6. Оцінка суду і визначені відповідно до встановлених обставин правовідносини:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно із ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Погоджена дія двох або більше сторін є дво- чи багатостороннім правочином.

Згідно ч.1 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України).

При цьому, за приписами ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Зокрема, ч.1 ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар є підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин.

Викладене відображає правову позицію Вищого господарського суду України, яка доведена у оглядовому листі від 29.04.2013р. N01-06/767/2013 Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , інформаційному листі від 17.07.2012р. N01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права .

Таким чином, з урахуванням вимог ст.ст.11, 202, 205, 207, 334, 509, 639, 639 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 181 Господарського кодексу України належним доказом виникнення між сторонами певних зобов`язань з оплати вартості товару є або наявність укладеного письмового договору або факт передачі товару однією стороною та прийняття останнього іншою, що може підтверджуватися видатковою накладною, актом приймання-передачі тощо.

Всупереч викладеному, доказів наявності належним чином підписаного письмового договору з відповідачами або будь-яким з відповідачів позивачем до справи не надано.

Одночасно, матеріали справи також не містять належним чином оформлених видаткових накладних, актів приймання-передачі, підписаних між позивачем та відповідачем 1 або відповідачем 2 на підтвердження існування між ними господарських відносин.

Інших належних та допустимих доказів пропозиції однієї сторони - "Міталбуд" укласти договір постачання товару у спрощений спосіб (оферти) та прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною - ТОВ "Метінвест-Ресурс" та ПАТ Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь , досягнення домовленостей між ними щодо всіх істотних умов договору, позивачем до матеріалів справи також не надано.

Згідно ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов`язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України, підтверджується складанням транспортної накладної.

Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України залізнична накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

Таким чином, оскільки ч.2 ст.307 Господарського кодексу України та ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України вказують на можливість підтвердження укладання договору перевезення вантажу фактом складання провізного документу, у тому числі накладної, складена залізнична накладна №44580157, на яку позивач посилається як на підставу виникнення грошових зобов`язань у відповідачів, є свідченням факту існування між позивачем та залізницею відносин, предметом яких є перевезення вантажу, прийнятого залізницею до транспортування.

Одночасно, суд звертає увагу, що даний залізничний документ не є підтвердженням переходу права власності на майно до відповідача 1 в розумінні статті 334 Цивільного кодексу України, не є доказом виникнення між сторонами справи зобов`язань відповідно до вимог ст.ст.11, 509, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 265 Господарського кодексу України, тому не породжує договірні відносини з поставки вказаного у ній товару.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст.13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

При цьому, відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За відсутністю між сторонами укладеного договору, недоведеною є й наявність у відповідачів обов`язку зі сплати вартості товару позивача та, як наслідок, порушення цього обов`язку.

Відповідно до ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Згідно з ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. За приписами ч.2 ст.20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно; особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Крім цього, згідно із ст.387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України).

Відповідних вимог до відповідачів про повернення, витребування майна позивачем не заявлено.

Щодо інших наданих сторонами документів, як вказав Європейський суд з прав людини, пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, вирішуючи питання щодо обґрунтування відхилення всіх доводів сторін, суд виходить із статті 6 Конвенції, у світлі конкретних обставин даної справи, що входять до предмету спору. (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

При цьому, відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів наявності між сторонами правовідносин з поставки спірного товару, порушення відповідачами зобов`язань з оплати даного товару, позовні вимоги є необґрунтованими та не доведеними, підлягають залишенню без задоволення.

Судовий збір підлягає віднесенню на позивача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 12, 13, 74, 76, 86, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Міталбуд", м.Кременчук до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс", м.Маріуполь та Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м.Запоріжжя про стягнення заборгованості в сумі 468000,00 грн.

В судовому засіданні 20.06.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 20.06.2019р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина