Рішення

від 16.05.2019 по справі 303/3734/18

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 303/3734/18

2/303/35/19

рядок ст.зв. - 58

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2019 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі : головуючого судді Довжанин В.М.

секретар Фозекош І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мукачево цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Івашкович Оксани Михайлівни, ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та скасування записів витребування майна,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Івашкович Оксани Михайлівни, ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та скасування записів витребування майна.

Позовні вимоги мотивує тим, що позивач на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна на прилюдних торгах № 1201, виданого 30.12.2016 року приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Тромпак Н.В. набув право власності на нерухоме майно, а саме: млин завод, загальною площею 1501, 7 кв. м. та земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_1 , цільове призначення земельної ділянки: для здійснення підприємницької діяльності - обслуговування виробничої бази, площею 0,6927 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 н.

Також на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна на прилюдних торгах №1201, виданого 30.12.2016 приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Тромпак Н.В., за позивачем зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2 , цільове призначення земельної ділянки: для здійснення підприємницької діяльності-обслуговування виробничої бази, площею 0,6927 га, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності №18439490 від 30.12.2016.

У лютому 2018 року ОСОБА_5 подано позов до ОСОБА_6 (колишнього власника нерухомого майна - млинзаводу та земельної ділянки, які були придбані Позивачем з прилюдних торгів в рамках виконавчого провадження відносно боржника - гр. ОСОБА_6 ) про розірвання шлюбу та поділ майна.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.03.2018 по справі №303/737/18 затверджено мирову угоду від 19.03.201.8, за умовами якої право власності на об`єкт нерухомого майна - млинзавод та земельну ділянку передано в розмірі по Ѕ часток на їх доньок - ОСОБА_3 та ОСОБА_4

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №123399453 від 10.05.2018 Позивачу стало відомо, що 17.04.2018 та 20.04.2018 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Івашкович О.М. прийнято ряд рішень на підставі ухвали Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.03.2018 по справі №303/737/18, внаслідок чого припинено право власності Позивача на об`єкт нерухомого майна - млинзавод та земельну ділянку та внесено записи про право власності за відповідачами зокрема: рішення про припинення права власності індексний номер 40676596 від 17.04.2018 року на підставі якого внесено запис до запису про право власності №18439490 та припинено право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2 , цільове призначення земельної ділянки: для здійснення підприємницької діяльності - обслуговування виробничої бази, площею 0,6927 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; рішення про припинення права власності індексний номер 40676514 від 17.04.2018 року на підставі якого внесено запис до запису про право власності №18439439 та припинено право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - млинзавод, загальною площею 1501,7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ) б/н; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 40746292 від 20.04.2018, на підставі якого за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на 1/2 частини земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 , цільове призначення земельної ділянки: для здійснення підприємницької діяльності-обслуговування виробничої бази, площею 0,6927 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та внесено запис про право власності №25825806, дата та час державної реєстрації 17.04.2018 20:25:20; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 40746329 від 20.04.2018, на підставі якого за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на 1/2 частини земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 , цільове призначення земельної ділянки для здійснення підприємницької діяльності-обслуговування виробничої бази, площею 0,6927 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та внесено запис про право власності №25825840, дата та час державної реєстрації 17.04.2018 20:12:23; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 40746253 від 20.04.2018, на підставі якого за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на 1/2 частини млинзаводу, загальною площею 1501,7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ) б/н та внесено запис про право власності №25825782, дата та час державної реєстрації 17.04.2018 20:18:42; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 40746311 від 20.04.2018, на підставі якого за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на 1/2 частини млинзаводу, загальною площею 1501,7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ) б/н та внесено запис про право власності №25825821, дата та час державної реєстрації 17.04.2018 20:01:06.

Дії відповідача щодо прийняття оскаржуваних рішень є неправомірними та суперечать вимогам законодавства в сфері державної реєстрації, а внесені записи є незаконними, в результаті чого порушено права та законні інтереси Позивача, які підлягають захисту в судовому порядку, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Процедура державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюється Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції від 04.06.2017 (надалі за текстом - Закон про державну реєстрацію) та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127.

Відповідно п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону про державну реєстрацію державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

- відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

- відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

- відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

- наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

- наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Відповідно п. 4, 5, 6 ч. 1 до ст. 24 Закону про державну реєстрацію у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі: подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 12 Порядку розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено законодавством, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів.

Відповідно до ч.4 ст. 18 Закону про державну реєстрацію державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

На момент проведення відповідачем реєстраційних дій право власності на об`єкт нерухомого майна - млинзавод та земельну ділянку було зареєстровано за Позивачем, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містилися відповідні записи про право власності №18439439 від 30.12.2016 та №18439490 від 30.12.2016.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.03.2018 по справі №303/737/18, на підставі якої прийнято оскаржувані рішення та здійснено реєстраційні, не припинено право власності Позивача на нерухоме майно та земельну ділянку, що свідчить про наявність на момент вчинення реєстраційних дій суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, що мало бути беззаперечною підставою для відмови у проведенні державної реєстрації прав на нерухоме майно згідно п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону про державну реєстрацію.

Відповідно до ст. 2 Закону про державну реєстрацію державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 3 Закону про державну реєстрацію визначено загальні засади державної реєстрації прав, з яких зокрема, є гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Крім того, рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.07.2017 по справі №303/1323/17, залишеним в силі ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 14.09.2017, визнано недійсними електронні торги за лотом №184809 з реалізації предмета іпотеки - млинзаводу, скасовано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, №1201 від 30.12.2016.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.10.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.07.2017 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 14.09.2017 по справі №303/1323/17.

При цьому, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.10.2017 зупинено виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.07.2017 та ухвали апеляційного суду Закарпатської області від 14.09.2017 у справі №303/1323/17 до закінчення касаційного провадження.

В той же час, внаслідок незаконних реєстраційних дій Відповідача 1 спірне нерухоме майно перебуває у володінні та користуванні Відповідачів.

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до п.21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. №5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав у разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387,388 ЦК. Якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правилами статей 387, 388 ЦК.

На підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна на прилюдних торгах №1201, виданого 30.12.2016 приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Тромпак Н.В, станом на сьогодні власником нерухомого майна, а саме: млинзаводу, загальною площею 1501,7 кв.м. та земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 , площею 0,6927 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , є позивач.

В той час, як будь-які законні підставі для перебування майна у володінні та користуванні Відповідачів відсутні, у зв`язку з чим спірне майно підлягає витребуванню на користь Позивача відповідно до ст. 387 ЦК України.

30.10.2018 від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив, який останній мотивував тим, що як вбачається з викладеного у позовній заяві, позивач ОСОБА_1 набув право власності на нерухоме майно: млинзавод площею 1501,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , будинок б/н та земельну ділянку площею 0,6927 га за тією ж адресою на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна на прилюдних торгах № 1201 від , ЗО. 12.2016 року.

В наслідок розлучення та поділу майна між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вищезгадане майно було зареєстровано за їхніми спільними дітьми.

На підставі договору купівлі-продажу млинзаводу від 14.06.2018 року та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.06.2018 року, ОСОБА_2 , набув права власності на вищезазначене майно.

В позовній заяві йде мова про порушення реєстраційних дій зі сторони Відповідача - приватного нотаріуса Івашкович О.М.

Жодного відношення дії даного Відповідача 1 до ОСОБА_2 не мають, оскільки він являється добросовісним набувачем, який набув права власності на нерухоме майно в законний спосіб.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не має на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Положення ст. 388 ЦК України зазначають, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

- було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

- було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

- вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Проте, у позовній заяві жодним чином не зазначаються конкретні правові підстави передбачені ст. 388 ЦК України. Власне, доведеність саме цих правових підстав, надає можливість для звернення з віндикаційним позовом.

В таких випадках законодавець зобов`язує попереднього власника довести, що майно було загубленим, викраденим чи вибуло з володіння власника. Відсутність правової підстави свідчить про відсутність права витребувати майно у добросовісного набувача.

04.01.2019 року від представника позивача Вегера А. ОСОБА_7 . надійшла відповідь на відзив, яку мотивував тим, що предметом позову у справі №303/3734/18 є вимоги позивача про скасування незаконних реєстраційних дій відповідача, а також витребування у відповідача нерухомого майна, власником якого є позивач.

31.08.2011 ОСОБА_6 на підставі Договору іпотеки SME_WC/05450/S-1, посвідчений приватним нотаріусом Попович В.В. за реєстровим № 4034 передав в забезпечення виконання кредитних зобов`язань перед ПАТ ПІРЕУС БАНК нерухоме майно - млинзавод та земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2 розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , яке належало ОСОБА_6 на підставі:

Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер: НОМЕР_3 , виданий 16.09.2011, Виконавчим комітетом Ракошинської сільської ради; Свідоцтва про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 , видане 08.04.2009 Виконавчим комітетом Ракошинської сільської ради.

08.07.2013 рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у справі №0707/10505/2012 стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ ПІРЕУС БАНК заборгованість по кредитним договорам.

29.12.2016 ОСОБА_1 придбано вказане вище майно на прилюдних торгах проведених ВПВР ДВС ГТУЮ у Закарпатській області.

30.12.2016 приватним нотаріусом Мукачівського РНО Тромпак Н.В. видане свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_1 на нерухоме майно - млинзавод, розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Ракошино, АДРЕСА_1 ) та земельну ділянку.

17.07.2017 рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області залишене без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 14.09.2017 у справі №303/1323/17-ц за позовом ОСОБА_6 до УДВС ГТУЮ у Закарпатській області, державного підприємства СЕТАМ , ОСОБА_1 третя особа - ПАТ ПІРЕУС БАНК МКБ визнано недійсними електронні торги скасовано акт про реалізацію предмета іпотеки та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів.

09.10.2017 ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі №303/1323/17-ц зупинено виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.07.2017 та ухвали апеляційного суду Закарпатської області від 14.09.2017 до закінчення касаційного провадження.

Станом на сьогодні вказана ухвала не скасована та знаходиться на розгляді Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду, що підтверджується листом Відділу розряду звернень та надання публічної інформації Верховного суду №21283/0/222-18 від 24.09.2018, у зв`язку з чим Позивач є єдиним власником придбаного на відкритих торгах нерухомого майна.

22.02.2018 ухвалою Мукачівського міськрайонного суду відкрито провадження у справі №303/737/18-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

В підтвердження права власності на майно до позовної заяви ОСОБА_5 у справі №303/737/18-ц додані копії Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер: НОМЕР_3 видане 16.09.2011 та Свідоцтва про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 , видане 08.04.2009, які станом на день подання позову та станом на сьогодні втратили чинність в результаті придбання Позивачем на прилюдних торгах майна, зазначеного в даних Свідоцтвах.

Таким чином, предметом позову ОСОБА_5 про розподіл майна подружжя у справі №303/737/18-ц було майно, яке на день подання до суду позову належало виключно Позивачу на підставі Свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номерами 18439439, 18439490 від 30.12.2016.

20.03.2018 ухвалою Мукачівського міськрайонного суду у справі №303/737/18-ц затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за умовами якої, права власності на спірне нерухоме майно переведено на дітей

При цьому, в ухвалі Мукачівського міськрайонного суду від 20.03.2018 про затвердження Мирової угоди у справі №303/737/18-ц, жодним чином не вирішено питання про припинення права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно, яке було предметом Мирової угоди та не вирішено питання скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_1 на вказане майно, у зв`язку з чим Відповідач-1 не мала жодних підстав скасовувати записи про право власності позивача.

17.04.2018 та 20.04.2018 відповідачем на підставі ухвали Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.03.2018 по справі №303/737/18, прийняті рішення про припинення права власності Позивача на об`єкт нерухомого майна - млинзавод та земельну ділянку та реєстрацію права власності за дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6

З викладеного вбачається, що незаконні дії відповідача, які є предметом розгляду у даній справі, внаслідок яких позивача протиправне позбавлено права власності, жодним чином на залежать від результатів вирішення справи №303/1323/17-ц за позовом ОСОБА_6 до УДВС ГТУЮу Закарпатській області, ДП СЕТАМ , ОСОБА_1 третя особа -ПАТ ПІРЕУС БАНК МКБ про визнання електронних торгів недійсними, скасування акту про реалізацію предмета іпотеки та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, оскільки дія рішень у справі №303/13 23/17-ц зупинено ухвалою ВССУ, відповідно станом на день виникнення спірних відносин дані рішення не виконані.

14.06.2018 між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в особі законних представників ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та ОСОБА_2 (який у відповідності до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є співвласником з ОСОБА_6 .. ТОВ Закарпатська торгівельна компанія код ЄДРПОУ 37941028, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Ракошино, вул. Європейська (Леніна) б/н, Мукачівського району Закарпатської області) укладено договір Купівлі-продажу 1/2 частини млинзаводу та земельної ділянки.

13.09.2018 постановою Апеляційного суду Закарпатської області у справі №303/737/18-ц скасовано ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 20.03.2018 про затвердження мирової угоди. При скасуванні ухвали суду першої інстанції апеляційний суд встановив: Пунктом 1 статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, на час звернення до суду із позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя і на момент постановлення ухвали судом про затвердження мирової угоди між сторонами щодо спірного майна, ОСОБА_1 був єдиним власником млинзаводу та земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1 , б/н і суд не перевірив та не встановив на підставі належних та допустимих доказів власника майна, у зв`язку з чим не мав відповідних правових підстав вирішувати питання про розподіл майна між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

За змістом ч. 4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи, що в постанові Апеляційного суду Закарпатської області від 13.09.2018 у справі №303/737/18-ц (яка станом на сьогодні не скасована та набрала законної сили) встановлено, що станом на день винесення спірної ухвали, та на момент виникнення спірних правовідносин ОСОБА_8 В був єдиним власником майна, яке є предметом розгляду у даній справі відсутня необхідність доводити, дану обставину та в результаті незаконних дій Відповідача-1 право власності на нерухоме майно було втрачене.

Так, вимоги Позивача до Відповідача-1 обґрунтовані порушенням останнім вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції від 04.06.2017 та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, зокрема:

На момент вчинення реєстраційних дій існували суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на спірне нерухоме майно, що мало бути беззаперечною підставою для відмови у проведенні державної реєстрації прав на нерухоме майно згідно п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону про державну реєстрацію.

Як зазначалось вище, постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 13.09.2018 по справі №303/737/18 скасовано ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.03.2018 про затвердження Мирової угоди, яка була єдиною підставою для проведення спірних реєстраційних дій Відповідачем - 1 про набуття на той момент права власності на спірне майно Третіми особами.

Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не має на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Одним із випадків, коли майно можливо витребувати від добросовісного набувача, є вибуття такого майна поза волею власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі (п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України).

16.01.2019 року від відповідача ОСОБА_2 надійшли заперечення на відповідь на відзив, які мотивував тим, що відповідно до частини другої статті 273 Цивільного процесуального кодексу України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач втратив право власності на спірне майно ще 14.09.2017, оскільки рішенням суду, що набрало законної сили, було скасовано правовстановлюючий документ.

Разом з цим, відповідно до частини другої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Таким чином, станом на сьогоднішній день позивач втратив право власності на спірне майно на підставі рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 липня 2017 року у справі № 303/1323/17, яке набрало законної сили ще 14.09.2017, а тому позовні вимоги позивача є передчасними та такими, що не можуть бути задоволені, оскільки приватним нотаріусом приймались рішення про припинення права власності за позивачем на підставі рішення суду, що набрало законної сили у відповідності до частини другої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно".

Також, необхідно зазначити, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 жовтня 2017 у справі № 303/1323/17 було зупинено виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 липня 2017 року та ухвали апеляційного суду Закарпатської області від 14 вересня 2017 року, а не їх дію та набрання законної сили, оскільки на той момент чинний Цивільний процесуальний кодекс України не містив інституту зупинення касаційним судом дії оскаржуваного рішення.

Натомість, відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Варто зазначити, що жодних виконавчих проваджень по вказаним рішенням судів першої та апеляційної інстанції не здійснювалося, а тому приватний нотаріус не порушував норми чинного законодавства під час припинення права власності за Позивачем, натомість ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 жовтня 2017 у справі № 303/1323/17 була адресована саме: до органів державної виконавчої служби, а не державних реєстраторів.

Відповідно до частини четвертої статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини першої статті 61 Закону України "Про Конституційний Суд України" Конституційний Суд України за результатами розгляду справ щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України приймає рішення.

Згідно статті 69 Закону України "Про Конституційний Суд України" рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов`язковими до виконання.

Так, рішенням Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп дано офіційне тлумачення статті 55 Конституції України, зокрема Конституційним судом установлено, що "частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право коленого звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод".

В резолютивній частині рішення Конституційний суд знову зазначив, що особа може звернутися до суду за захистом своїх прав, виключно у разі порушення його прав, а також те, що "рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим ".

Згідно з частинами першою-другою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Крім того, абзацом другим пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" визначено, що "оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частина перша та друга статті З ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.".

Частиною четвертою статті 263 Цивільного процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З аналізу вищезазначених норм випливає, що головними умовами для звернення до суду із вказаним позовом є порушення, невизнання або оспорення прав Позивача саме Відповідачами, а суд повинен встановити, які саме права позивача порушено.

Тобто, ОСОБА_9 не порушив жодних прав позивача, який відповідно до норм чинного Цивільного процесуального кодексу України може звернутися з позовом до суду тільки у випадку порушення їх прав, однак, подання позову Позивачем до ОСОБА_2 є передчасним та таким, що не відповідає нормам процесуального права.

Крім того, відповідно до частини першої статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно з пунктами 22, 23, 24, 25, 26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав" від 07.02.2014 року № 5 якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред`явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК.

У зв`язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Відповідно до статті. 387 ЦК та частини третьої статті 10 ЦПК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

При цьому суди повинні мати на увазі, що право власності на рухоме майно доводиться за допомогою будь-яких передбачених процесуальним законодавством доказів, що підтверджують виникнення такого права у позивача.

Під час розгляду позову про витребування майна відповідач згідно зі статтею 388 ЦК України має право заперечити проти позову про витребування майна з його володіння шляхом подання доказів відплатного придбання ним цього майна в особи, яка не мала права його відчужувати, про що він не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому разі пред`явлення зустрічного позову про визнання добросовісним набувачем не вимагається і, крім того, не є належним способом судового захисту (стаття 16 ЦК України оскільки добросовісність набуття - це не предмет позову, а одна з обставин, що має значення для справи та підлягає доказуванню за позовом про витребування майна).

Набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Набувач не може бути визнаний добросовісним, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване не за відчужувачем або у цьому реєстрі був запис про судовий спір відносно цього майна (обтяження). Водночас запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності відчужувача не є безспірним доказом добросовісності набувача.

Відповідач може бути визнаний добросовісним набувачем за умови, що правочин, за яким він набув у володіння спірне майно, відповідає усім ознакам дійсності правочину, за винятком того, що він вчинений при відсутності у продавця права на відчуження.

Власник має право спростувати заперечення набувача про його добросовісність, довівши, що під час вчинення правочину набувач повинен був засумніватися у праві відчужувача на відчуження майна.

Відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо подальшому скасованого, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Вказані правові висновки зазначені також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду по справі №344/9922/15-ц від 27.06.2018, по справі №367/4264/14 від14.02.2018, по справі№640/8456/16-ц від 25.07.2018 та інших.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна на прилюдних торгах № 1201, виданого 30.12.2016 року приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Тромпак Н.В. позивач ОСОБА_1 набув право власності на нерухоме майно, а саме: млин завод, загальною площею 1501, 7 кв. м. та земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_1 , цільове призначення земельної ділянки: для здійснення підприємницької діяльності - обслуговування виробничої бази, площею 0,6927 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 н.

Також на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна на прилюдних торгах №1201, виданого 30.12.2016 приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Тромпак Н.В., за позивачем зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2 , цільове призначення земельної ділянки: для здійснення підприємницької діяльності-обслуговування виробничої бази, площею 0,6927 га, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності №18439490 від 30.12.2016(т.1 а.с.11-13).

17.04.2018 та 20.04.2018 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Івашкович О.М. припинено право власності Позивача на об`єкт нерухомого майна - млинзавод та земельну ділянку та внесено записи про право власності за третіми особами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зокрема: рішення про припинення права власності індексний номер 40676596 від 17.04.2018 року на підставі якого внесено запис до запису про право власності №18439490 та припинено право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2 , цільове призначення земельної ділянки: для здійснення підприємницької діяльності - обслуговування виробничої бази, площею 0,6927 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; рішення про припинення права власності індексний номер 40676514 від 17.04.2018 року на підставі якого внесено запис до запису про право власності №18439439 та припинено право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - млинзавод, загальною площею 1501,7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ) б/н; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 40746292 від 20.04.2018, на підставі якого за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на 1/2 частини земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 , цільове призначення земельної ділянки: для здійснення підприємницької діяльності-обслуговування виробничої бази, площею 0,6927 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та внесено запис про право власності №25825806, дата та час державної реєстрації 17.04.2018 20:25:20; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 40746329 від 20.04.2018, на підставі якого за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на 1/2 частини земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 , цільове призначення земельної ділянки для здійснення підприємницької діяльності-обслуговування виробничої бази, площею 0,6927 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та внесено запис про право власності №25825840, дата та час державної реєстрації 17.04.2018 20:12:23; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 40746253 від 20.04.2018, на підставі якого за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на 1/2 частини млинзаводу, загальною площею 1501,7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ) б/н та внесено запис про право власності №25825782, дата та час державної реєстрації 17.04.2018 20:18:42; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 40746311 від 20.04.2018, на підставі якого за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на 1/2 частини млинзаводу, загальною площею 1501,7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ) б/н та внесено запис про право власності №25825821, дата та час державної реєстрації 17.04.2018 20:01:06(т.1 а.с.44-48).

При цьому, рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.07.2017 по справі №303/1323/17, залишеним в силі ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 14.09.2017, визнано недійсними електронні торги за лотом №184809 з реалізації предмета іпотеки - млинзаводу, скасовано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, №1201 від 30.12.2016 (т.1 а.с.109-115).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.10.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та зупинено виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.07.2017 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 14.09.2017 по справі №303/1323/17 (т.1 а.с.107-108).

Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 ЦК ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Ураховуючи, що згідно зі статтею 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник не може завдавати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. З урахуванням положень статті 13, частини третьої статті 16, статті 319 ЦК у разі вчинення, зокрема, наведених дій суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу.

Вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).

Відповідно до статей 330, 334 ЦК право власності на нерухоме майно, відчужене особою, яка не мала на це права, виникає у добросовісного набувача з моменту реєстрації права на таке майно, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу воно не може бути витребувано у нього.

Виходячи зі змісту статті 330 ЦК, добросовісний набувач набуває право власності на майно і в тому разі, коли набрало законної сили рішення суду про відмову в задоволенні позову про витребування майна із чужого незаконного володіння, оскільки згідно з частиною другою статті 328 ЦК право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 387 ЦК та частини третьої статті 12 ЦПК особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

Як зазначено п.2 ст.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі, "оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частина перша та друга статті З ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.".

Також, необхідно зазначити, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 жовтня 2017 у справі № 303/1323/17 було зупинено виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 липня 2017 року та ухвали апеляційного суду Закарпатської області від 14 вересня 2017 року, а не їх дію та набрання законної сили, оскільки на той момент чинний Цивільний процесуальний кодекс України не містив інституту зупинення касаційним судом дії оскаржуваного рішення. Відповідно до частини другої статті 273 Цивільного процесуального кодексу України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Таким чином, позивач втратив право власності на спірне майно на підставі рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 липня 2017 року у справі № 303/1323/17, яке набрало законної сили ще 14.09.2017, а тому позовні вимоги позивача є передчасними та такими, що не можуть бути задоволені.

Разом з цим, відповідно до частини другої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Також, згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч.ч.1-3 ст. 13 ЦПК України ).

Відповідно до ч.5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України ).

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

При цьому, за вимогами ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК України ).

При зверненні до суду позивач обмежився поданням суду роздруківки відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не подавши при цьому оскаржуваних Рішень державного реєстратора про припинення права власності на земельну ділянку та на об`єкт нерухомого майна, а так само Рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, при цьому суд констатує, що питання про витребування доказів ані позивач, ані його представник перед судом не порушував.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, а також враховуючи те, що в судовому засіданні не доведено факту порушення зі сторони відповідачів цивільного права чи інтересу позивача, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно п. 8 ч.1 ст.264 ЦПК України, Під час ухвалення рішення суд вирішує , зокрема, чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує згідно ст. 141 ЦПК України .

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 169, 208, 209, 212, 214-215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Івашкович Оксани Михайлівни, ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та скасування записів витребування майна - відмовити повністю.

Зняти арешт на нерухоме майно, а саме: млин завод, загальною площею 1501, 7 кв. м. та земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_1 , цільове призначення земельної ділянки: для здійснення підприємницької діяльності - обслуговування виробничої бази, площею 0,6927 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 20 травня 2019 року.

Головуючий В.М. Довжанин