Постанова

від 19.06.2019 по справі 600/61/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 600/61/18Головуючий у 1-й інстанції Гриновець О.Б. Провадження № 22-ц/817/594/19 Доповідач - Хома М.В. Категорія - 305010000

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2019 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Сташків Б. І., Щавурська Н. Б.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Крічфалушій Людмили Іллівни на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 2 квітня 2019 року, повний текст якого складено 10 квітня 2019 року, ухвалене суддею Гриновець О.Б. у цивільній справі №600/61/18 за позовом ОСОБА_2 до Козівського відділення поліції Бережанського відділу поліції Головного управління поліції в Тернопільській області про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2018 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом, в якому просив стягнути із Козівського відділення поліції Бережанського відділу поліції Головного управління поліції в Тернопільській області (далі - Козівське ВП Бережанського ВП ГУНП в Тернопільській області) в його користь моральну шкоду у сумі 50 000,00 грн, а також витрати пов`язані із наданням правничої допомоги у сумі 14 000,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 7 вересня 2017 року дільничим інспектором Козівського ВП Бережанського ВП ГУНП в Тернопільській області Андрусишином Я.М. відносно ОСОБА_2 безпідставно складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП. Постановою Козівського районного суду Тернопільської області від 29 листопада 2017 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП закрито у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення. Вказує, що незаконними діями посадової особи Козівського ВП Бережанського ВП ГУНП в Тернопільській області йому завдана моральна шкода, яка полягає у тому, що він перебував у стресовому стані, отримував повідомлення про виклик його як правопорушника, що підірвало його авторитет та репутацію як законослухняного громадянина, призвело до погіршення психоемоційного стану, нераціонального витрачання часу, виникло безсоння та порушення нормальної життєдіяльності. Крім цього, у зв`язку із притягненням до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 останній змушений був звертатись за правовою допомогою, внаслідок чого поніс відповідні витрати.

Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 2 квітня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Крічфалушій Л.І. просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Вказує, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Зокрема, застосуванню підлягала ст.1174 ЦК України, яку суд не застосував. Суд не врахував, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадової особи Козівського відділення поліції Бережанського ВП ГУНП в Тернопільській області, що ініціювала вказане провадження (складення протоколу, отримання пояснень та інше). Також зазначає, що судом не враховано правову позицію Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі №532/1243/16-ц.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення слід змінити у мотивувальній частині.

Судом встановлено, що 7 вересня 2017 року дільничим інспектором Козівського ВП Бережанського ВП ГУНП в Тернопільській області Андрусишиним Я.М. відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 173 КУпАП.

Постановою Козівського районного суду Тернопільської області від 29 листопада 2017 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП закрито у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи вимоги ч.1 ст. 1167 ЦК України у співвідношенні із ст.ст. 12, 81 ЦПК України, позивач зобов"язаний був довести : наявність моральної шкоди; наявність неправомірних дій відповідача та/чи його представників (працівників); наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та завданою позивачу моральною шкодою, а також наявність вини відповідача та/чи його представників (працівників) у заподіянні позивачу моральної шкоди. Однак, зазначені підстави для відшкодування моральної шкоди позивачем не доведені. Крім цього, позивач не вказав, на підставі якої норми матеріального права він просить відшкодувати моральну шкоду, не покликається на будь-які положення законодаства, на підставі яких могла б бути відшкодована моральна шкода у випадку складення протоколу про адміністративне правопорушення, однак судом така справа закрита за відсутністю складу адміністративного правопорушення, а норми статей 19, 56 Конституції України, на які зсилається позивач, є декларативними, ст. 56 Конституції України презюмує попереднє визнання незаконними рішень, дій, чи бездіяльності органу державної влади. Проте, позивач не надав доказів визнання незаконними тих дій відповідача, якими, на думку позивача, йому спричинена моральна шкода.

Однак, такі мотиви відмови у задоволенні позовної заяви є помилковими.

Предметом позову у даній справі є відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями посадової особи органу державної влади - Козівського ВП Бережанського ВП ГУНП в Тернопільській області, а тому у спірних правовідносинах застосуванню підлягають норми ст. 1174 ЦК України.

Та обставина, що позивач не зазначив цю норму матеріального права, не є визначальною для суду при вирішенні питання про те, яким законом необхідно керуватись при вирішенні цього спору. Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України сторона повинна довести лише обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд під час ухвалення рішення відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 264 ЦПК України вирішує питання про те, які правовідносини випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Помилковим є також висновок про те, що позивач не довів факту спричинення йому моральної шкоди.

Разом з тим, суд вірно відмовив у позові. Однак, мотиви відмови є хибними, а тому відповідно до ч.4 ст. 376 ЦПК України слід змінити мотивувальну частину рішення, виклавши її в редакції цієї постанови.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

У зв"язку з тим, що підставою для відшкодування шкоди є складення адміністративного протоколу і подальше адміністративне провадження, даних про застосування до позивача адміністративного арешту чи виправних роботи, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу судом установлено не було, тому до даних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 1174 ЦК України.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).

Вказане узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 10 січня 2019 року у справі №532/1243/16-ц, від 25 квітня 2019 року у справі №638/17403/15-ц.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо спричинення незаконними діями посадових осіб органу державної влади моральної шкоди позивачу, слід врахувати наступне.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Така шкода позивачу спричинена, оскільки неправомірні дії посадових осіб Козівського ВП Бережанського ВП ГУНП в Тернопільській області призвели до порушення конституційних прав позивача та спричинили йому моральні страждання, які полягають у перебуванні позивача у стресовому стані внаслідок безпідставного складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, якого він не вчиняв, про що свідчить відповідне судове рішення, було порушено його нормальну життєдіяльність, позивач змушений був витрачати час та кошти на відновлення своїх прав.

Разом з тим, до участі у даній справі не притягнуто належного співвідповідача - відповідний орган Державного казначейства України, який від імені держави здійснює відшкодування шкоди, спричиненої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади шляхом списання коштів державного бюджету.

Так, у пункті 10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди судам роз`яснено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, стаття 9 Закону Про оперативно-розшукову діяльність ). Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Зважаючи на те, що моральна шкода завдана ОСОБА_2 діями посадових осіб Козівського ВП Бережанського ВП ГУНП в Тернопільській області, тому поряд із цим державним органом до участі у справі повинен бути залучений співвідповідач - Державна казначейська служба України.

Позивач відповідно до вимог ст. 51 ЦПК України не подавав відповідних клопотань, тому суд першої інстанції не залучив у якості співвідповідача Державну казначейську службу України. Суд апеляційної інстанції позбавлений такої процесуальної можливості і не вправі приймати рішення про права, інтереси та (або) обов"язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Враховуючи наведене, у позові слід відмовити, оскільки до справи не залучено належного співвідповідача, який здійснює відшкодування державою з державного бюджету шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади.

В решті рішення залишити без змін.

Оскільки судом апеляційної інстанції змінено лише мотивувальну частину рішення суду першої інстанції та не задоволено позовних вимог ОСОБА_2 , тому понесені ним судові витрати у зв"язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції слід покласти на ОСОБА_2 .

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Крічфалушій Людмили Іллівни - задовольнити частково.

Рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 2 квітня 2019 року - змінити у мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови; в іншій частині рішення залишити без змін.

Судові витрати, понесені ОСОБА_2 у зв"язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на ОСОБА_2 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 19 червня 2019 року.

Головуюча

Судді