Постанова

від 18.06.2019 по справі 914/2086/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2019 р. Справа №914/2086/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Галушко Н.А.

Кордюк Г.Т.

секретар судового засідання Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агролайф транссервіс", б/н від 11.03.2019 (вх. № ЗАГС 01-05/1060/19 від 19.03.2019)

на рішення Господарського суду Львівської області від 20.02.2019, суддя Рим Т.Я., повний текст складено 22.02.2019

у справі №914/2086/18

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Смарт" (надалі ТзОВ "Агро-Смарт"), с. Нижнє Гусне, Турківський район, Львівська область

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Агролайф транссервіс" (надалі ТзОВ "Агролайф транссервіс"), с. Давидів, Пустомитівський район, Львівська область

про стягнення 1 370 322,77 грн

за участю представників учасників справи:

від позивача: Мельничук В.А. - адвокат (ордер серії ЛВ № 170356 від 20.05.2019)

від відповідача: Харченюк І.С. - адвокат (свідоцтво ЛВ 000969 від 10.04.2018, довіреність б/н від 03.01.2019)

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ "Агро-Смарт" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ "Агролайф транссервіс" про стягнення 1 370 322,77 грн, з яких: 1 219 764,06 грн - основний борг, 77 213,81 грн - пеня, 60 853,06 грн - інфляційні втрати, 12 491,84 грн - 3% річних за неналежне виконання умов договору поставки №27/02/18 від 27.02.2018.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.02.2019 у справі № 914/2086/18 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТзОВ "Агролайф транссервіс" на користь ТзОВ "Агро-Смарт" 1 069 764,06 грн основного боргу, 36 '492,52 грн інфляційних втрат, 12 124,46 грн - 3% річних, 71 422,53 грн пені та 19 772,05 грн відшкодування витрат на оплату судового збору. Закрито провадження у справі в частині стягнення 125 000,00 грн основного боргу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції встановив, що позивач за умовами договору від 27.02.2018 поставив відповідачеві продукцію. Отримавши спірну продукцію, відповідач за неї в повному обсязі не розрахувався, його заборгованість станом на момент розгляду справи становить 1 069 764,06 грн, яка підлягає до задоволення. Водночас, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум 3 % річних, інфляційних втрат та пені, період їх нарахування та здійснивши власний перерахунок, суд дійшов висновку, що з відповідача належить стягнути, окрім заявленої суми заборгованості, 3 % річних в розмірі 12 124,46 грн, інфляційних втрат на суму 36 492,52 грн та пені на суму 71 422,53 грн, нарахованих у зв`язку із простроченням оплати за поставлений товар. Закрито провадження у справі в частині стягнення 125 000,00 грн основного боргу, оскільки така сума була сплачена відповідачем під час розгляду справи. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Не погоджуючись з даним рішенням, ТзОВ "Агролайф транссервіс" подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати в частині стягнення 12 124,46 грн - 3% річних, 36 492,52 грн інфляційних втрат, 71 422,53 грн пені, в цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з ТзОВ "Агролайф транссервіс" на користь ТзОВ Агро-Смарт 11978,79 грн - 3 % річних, 35 132,57 грн інфляційних втрат та 52 782,52 грн пені. Зокрема, скаржник вважає, що судом першої інстанції не правильно було здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача інфляційних втрат, 3 % річних та пені, оскільки судом не було враховано повернення товару на суму 110 618,94 грн.

Ухвалою суду від 21.05.2019 в складі колегії суддів: суддя доповідач - Кравчук Н.М., судді Галушко Н.А. та Желік М.Б. розгляд апеляційної скарги відкладено на 18.06.2019.

Згідно з витягом протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2019, у зв`язку з перебуванням судді - члена колегії Желіка М.Б. у відрядженні з 18.06.2019 по 21.06.2019 справу №914/2086/18 розподілено до розгляду судді Кордюк Г.Т., в зв`язку з чим склад колегії сформовано з суддів: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, судді - члени колегії Галушко Н.А. та Кордюк Г.Т.

Скаржник в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав, представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив в усному порядку, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасників справи, Західний апеляційний господарський суд встановив наступне.

27.02.2018 між ТзОВ Агро-Смарт (постачальник) та ТзОВ Агролайф транссервіс (покупець) укладено договір поставки №27/02/18 згідно з умовами якого постачальник зобов`язується відповідно до поданих покупцем та узгоджених з постачальником замовлень (у строки, вказані в замовленнях та в межах складських записів постачальника) здійснити поставку покупцеві м`ясокісткового борошна, а покупець зобов`язується приймати товар та своєчасно сплачувати його вартість (а.с. 22-23 том І).

Найменування, сорт, кількість, ціна та інші індивідуально визначені відомості про товар визначаються у товарних накладних та специфікації до договору, які є невід`ємними частинами цього договору (п. 1.2 договору).

У п. 3.3 договору зазначено, що оплата конкретної партії товару проводиться на умовах відтермінування але не більше 7 календарних днів з моменту поставки.

На виконання умов договору постачальник поставив, а покупець прийняв товару на загальну суму 1'897'038,00 грн, що підтверджується видатковими накладними:

- №00000000003 від 08.05.2018 на суму 36'150,00 грн;

- №00000000004 від 14.05.2018 на суму 133'755,00 грн;

- №00000000005 від 14.05.2018 на суму 146'046,00 грн;

- №00000000010 від 30.05.2018 на суму 138'575,00 грн;

- №00000000011 від 30.05.2018 на суму 139'057,00 грн;

- №00000000026 від 22.06.2018 на суму 122'669,00 грн;

- №00000000027 від 25.06.2018 на суму 123'392,00 грн;

- №00000000031 від 06.07.2018 на суму 139'780,00 грн;

- №00000000032 від 09.07.2018 на суму 141'708,00 грн;

- №00000000034 від 20.07.2018 на суму 131'345,00 грн;

- №00000000042 від 09.08.2018 на суму 125'561,00 грн;

- №00000000044 від 28.08.2018 на суму 128'250,00 грн;

- №00000000045 від 04.09.2018 на суму 131'250,00 грн;

- №00000000049 від 10.09.2018 на суму 131'750,00 грн;

- №00000000051 від 17.09.2018 на суму 127'750,00 грн (а.с. 24-38 том І).

Згідно банківських виписок по рахунку, відповідачем оплачено товар на загальну суму 576 655,00 грн (а.с. 39-40, 135 том І).

Листом № 111 від 06.09.2018 відповідач повідомив позивача, що умовам якості відповідає лише одна поставка товару, яка відбулася 11.05.2018 (а.с. 91-93 том І).

09.08.2018 відповідачем повернуто позивачу товару на загальну суму 110 618,94 грн, про що представлено видаткову накладну (повернення) №at-0000002 від (а.с. 41 том І).

В зв`язку з невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати отриманої продукції, 24.10.2018 позивачем було надіслано відповідачу претензію про сплату боргу на суму 1 245 014,00 грн (а.с. 43-44 том І).

Після подання позовної заяви відповідач сплатив 140 000,00 грн, про що свідчать банківські виписки по рахунку (а.с. 135, 151 том І) та платіжні доручення (а.с. 160-162 том І): від 09.11.2018 на суму 15'000,00 грн.; від 01.02.2019 на суму 25'000,00 грн.; від 08.02.2019 на суму 50'000,00 грн.; від 13.02.2019 на суму 25'000,00 грн; від 15.02.2019 на суму 25'000,00 грн. Таким чином, загалом відповідач сплатив 716 655,00 грн за отриманий товар.

Отже, неоплаченим є товар у сумі 1 069 764,06 грн. Зазначена обставина не заперечується відповідачем.

Відтак, позивач просить стягнути з відповідача на його користь 1 069 767,06 грн основного боргу, 12 491,84 грн - 3% річних, 60 '853,06 грн інфляційних втрат та 77 213,81 грн пені.

В свою чергу відповідач не погоджується з розрахунками позивача щодо стягнення інфляційних, річних та пені. За його підрахунками сума 3% річних становить 11 978,79 грн, інфляційні втрати становлять 35 132,57 грн, пеня - 52 782,52 грн.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Пункт 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір поставки № 27/02/18 від 27.02.2018.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Приписами ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Нормою ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень ст. 525, ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 897 038,00 грн.

В свою чергу відповідачем за отриманий товар оплачено лише 716 655,00 грн, частину товару на суму 110 618,94 грн повернуто позивачу. Таким чином неоплаченим залишився товар на суму 1 069 764,06 грн.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази оплати решти товару.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги про стягнення з ТзОВ Агролайф транссервіс на користь ТзОВ Агро-Смарт 1 069 764,06 грн основного боргу. В частині стягнення 125 000,00 грн основного боргу правомірно закрито провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки часткову оплату відповідачем суми боргу було сплачено після подання позову до суду.

Щодо аргументів відповідача про неналежну якість товару, то колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до положень ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.

Пунктом 4.5 договору встановлено, що у випадку виявлення лабораторією невідповідності заданих показників, покупець має право не прийняти товар та/або повернути прийнятий товар у випадку встановлення невідповідності якісних характеристик товару специфікації чи іншим документам/стандартам необхідними для даного виду товару та не здійснювати оплати у визначений термін, в такому випадку (повернення) витрати по загрузці та транспортуванню товару бере на себе постачальник.

Відповідач скористався своїм правом на повернення товару неналежної якості вартістю 110 618,94 грн, що враховано позивачем та судом при визначенні основної суми боргу. Щодо інших поставок, то відповідач не скористався своїм правом не прийняти чи повернути товар, таким чином зобов`язаний його оплатити його вартість.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати вартості отриманої продукції підтверджується матеріалами справи та не заперечується і самим відповідачем.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У п. 5.2 договору сторони узгодили, що у випадку порушення термінів оплати, зазначених у пункті 3.3 цього договору, за поставлений товар покупець виплачує на користь постачальника пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості неоплаченого в строк товару, за кожний день прострочення.

Позивачем подано розрахунок пені, згідно з яким до стягнення підлягає 77 213,81 грн, розрахованої по кожній видатковій накладній (а.с. 45-81 том І).

Приписами ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем за прострочення виконання грошового зобов`язання нараховано по кожній видатковій накладній та заявлено до стягнення з відповідача 12 491,84 грн - 3% річних та 60 853,06 грн - інфляційних втрат (розрахунок а.с. 45-81 том І).

Як зазначалося вище, на виконання умов договору постачальник поставив, а покупець прийняв товару на загальну суму 1 897 038,00 грн, що підтверджується видатковими накладними:

- №00000000003 від 08.05.2018 на суму 36'150,00 грн;

- №00000000004 від 14.05.2018 на суму 133'755,00 грн;

- №00000000005 від 14.05.2018 на суму 146'046,00 грн;

- №00000000010 від 30.05.2018 на суму 138'575,00 грн;

- №00000000011 від 30.05.2018 на суму 139'057,00 грн;

- №00000000026 від 22.06.2018 на суму 122'669,00 грн;

- №00000000027 від 25.06.2018 на суму 123'392,00 грн;

- №00000000031 від 06.07.2018 на суму 139'780,00 грн;

- №00000000032 від 09.07.2018 на суму 141'708,00 грн;

- №00000000034 від 20.07.2018 на суму 131'345,00 грн;

- №00000000042 від 09.08.2018 на суму 125'561,00 грн;

- №00000000044 від 28.08.2018 на суму 128'250,00 грн;

- №00000000045 від 04.09.2018 на суму 131'250,00 грн;

- №00000000049 від 10.09.2018 на суму 131'750,00 грн;

- №00000000051 від 17.09.2018 на суму 127'750,00 грн (а.с. 24-38 том І).

У п. 3.3 договору зазначено, що оплата конкретної партії товару проводиться на умовах відтермінування, але не більше 7 календарних днів з моменту поставки.

Судом встановлено, що до подання позову, відповідачем було сплачено за отриманий товар лише 576 655,00 грн, про що свідчать банківські виписки по рахунку (а.с. 39-40, 135 том І):

від 18.05.2018 на суму 30'000,00 грн.; від 01.06.2018 на суму 39'905,00 грн;

від 08.06.2018 на суму 50'000,00 грн.; від 03.07.2018 на суму 70'000,00 грн.;

від 19.07.2018 на суму 35'000,00 грн.; від 20.07.2018 на суму 25'000,00 грн.;

від 23.07.2018 на суму 10'000,00 грн.; від 24.07.2018 на суму 24'000,00 грн.;

від 21.08.2018 на суму 10'000,00 грн.; від 22.08.2018 на суму 10'000,00 грн.;

від 28.08.2018 на суму 30'000,00 грн.; від 30.08.2018 на суму 10'000,00 грн.;

від 04.09.2018 на суму 20'000,00 грн.; від 04.09.2018 на суму 10'000,00 грн.;

від 05.09.2018 на суму 19'000,00 грн.; від 07.09.2018 на суму 10'000,00 грн.;

від 12.09.2018 на суму 30'000,00 грн.; від 14.09.2018 на суму 20'000,00 грн.;

від 21.09.2018 на суму 15'000,00 грн.; від 26.09.2018 на суму 25'000,00 грн.;

від 28.09.2018 на суму 13'500,00 грн.; від 02.10.2018 на суму 10'000,00 грн.;

від 10.10.2018 на суму 15'000,00 грн.; від 17.10.2018 на суму 10'000,00 грн.;

від 25.10.2018 на суму 15'000,00 грн.; від 30.10.2018 на суму 10'250,00 грн.;

від 07.11.2018 на суму 10'000,00 грн.

Тобто, відповідачем було прострочено оплату товару по кожній накладній.

Суд, перевіривши розрахунки позивача, виявив деякі помилки, зокрема позивачем не враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Беручи до уваги зазначене, судом першої інстанції, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН", було здійснено перерахунок заявлених до стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат в межах визначених позивачем періодів та по кожній видатковій накладній.

Так загальний розмір пені за видатковими накладними склав 71 422,53 грн:

- №РН-00000000004 від 14.05.2018 становить 70,91 грн;

- № РН-00000000004 від 14.05.2018 становить 1'461,33 грн.

- № РН-00000000005 від 14.05.2018 становить 4'041,66 грн.

- № РН-00000000010 від 30.05.2018 становить 4'548,92 грн.

- № РН-00000000011 від 30.05.2018 становить 6'228,09 грн.

- № РН-00000000026 від 22.06.2018 становить 6'199,28 грн.

- № РН-00000000027 від 25.06.2018 становить 7'660,44 грн.

- № РН-00000000031 від 06.07.2018 становить 7'825,77 грн.

- № РН-00000000032 від 09.07.2018 становить 7'865,76 грн.

- № РН-00000000034 від 20.07.2018 становить 6'597,84 грн.

- № РН-00000000042 від 09.08.2018 становить 5'103,28 грн.

- № РН-00000000044 від 28.08.2018 становить 4'044,27 грн.

- № РН-00000000045 від 04.09.2018 становить 3'689,38 грн.

- № РН-00000000049 від 10.09.2018 становить 3'313,60 грн.

- № РН-00000000051 від 17.09.2018 становить 2'772,00 грн.

Загальна сума інфляційних втрат склала 36 492,52 грн.

Загальна сума 3% річних становить 12 124,46 грн.

Скаржник стверджує, що місцевим господарським судом при розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат не було враховано повернення товару у сумі 110 618,94 грн. Так, за підрахунками відповідача, розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат слід розраховувати з 20.07.2018, тобто, з дати останньої поставки товару, що передувала поверненню товару 09.08.2018.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким твердженням скаржника, оскільки останнім не уточнено по якій саме накладній було повернуто зазначений товар. Відтак, оскільки товар є річчю, визначеною родовими ознаками, визначити, за якою видатковою накладною він поставлений, є неможливо, невідомим є період часу, який минув з моменту поставки цієї частини товару, суд враховував таке повернення як оплату.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені та перевіривши розрахунок місцевого господарського суду, колегія суддів визнає обґрунтованим висновок суду про стягнення з відповідача 71 422,53 грн пені за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором (розрахунок додається). В частині стягнення 5 791,28 грн пені правомірно відмовлено за безпідставністю.

Щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, то колегія суддів звертає увагу на те, що при перерахунку заявлених сум, судом було враховано Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", лист Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ".

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 549, 611, 625 ЦК України передбачено, що наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання є право кредитора вимагати, крім сплати заборгованості, також і нараховані впродовж періоду прострочення на неї 3% річних та інфляційні втрати.

Суд апеляційної інстанцій, перевіривши здійснений судом розрахунок 3% річних на суму 12 124,46 грн та інфляційних втрат на суму 36 492,52 грн, визнає їх арифметично вірними 9розрахунок додається), у зв`язку з чим вважає позовні вимоги у цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. В частині стягнення з відповідача 367,38 грн - 3% річних та 24 360,54 грн - інфляційних втрат правомірно відмовлено за безпідставністю.

Враховуючи установлений судом факт виконання позивачем договірних зобов`язань за спірним договором, настання строку їх оплати, зважаючи на несплату відповідачем вартості отриманого товару, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанцій про наявність підстав для стягнення з відповідача несплаченої суми боргу, а також 3 % річних в розмірі 12 124,46 грн, інфляційних втрат на суму 36 492,52 грн та пені на суму 71 422,53 грн, нарахованих у зв`язку із простроченням оплати за поставлений товар.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про часткове задоволення позову, місцевий господарський суд всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, не знайшло свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, апелянтом всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

В свою чергу позивачем належним чином підтверджено свої доводи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Оскільки, апеляційна скарга до задоволення не підлягає, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишається за скаржником.

Керуючись, ст.ст. 269, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 20.02.2019 у справі № 914/2086/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки передбаченні ст.288 ГПК України.

4. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

судді Н.А. Галушко

Г.Т. Кордюк