Постанова

від 20.06.2019 по справі 903/921/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2019 року Справа №903/921/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Тимошенко О.М. , суддя Юрчук М.І.

при секретарі судового засідання - Вавринчук А.І.

Представники сторін в судове засідання не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного суду апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "БУГ" на рішення господарського суду Волинської області від 20.03.2019 року у справі №903/921/18 (суддя Дем`як В.М. повний текст рішення складено 22.03.2019 року)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг - Україна"

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "БУГ"

про стягнення 84 006,73грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 20.03.2019р., з урахуванням ухвали господарського суду Волинської області від 18.04.2019р. про виправлення описок, у справі №903/921/18, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг - Україна" до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "БУГ" про стягнення 84 006,73 грн. задоволено.

Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "БУГ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг - Україна" 64 977,00 грн. додаткових відсотків, 17 281,16 грн. пені, 1 748,57 грн. 3 % річних та 1 762,00грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "БУГ" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 20.03.2019р. у справі №903/921/18 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обгрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що наведений позивачем розрахунок є хибним, а загальна сума заявлених ним позовних вимог є такою, що не має здатності до арифметичної перевірки.

Так, відповідно до змісту позову, позивач, окрім 3% річних та пені, стягує додаткові відсотки.

Наявні розрахунки позивача не містять визначення відсоткової ставки та бази вирахування (суми, з якої винаходяться ці відсотки).

Позивач подвоїв суми винагороди у кожному місяці, коли відповідачем було допущене прострочення, причому половину подвоєної суми він відніс до основного боргу, а половину до відсотків.

Такий спосіб визначення відсотків винагороди в разі прострочення боржника, прямо суперечить положенням п. 5.7. договору, який передбачає, що в разі прострочення сплати сублізингоодержувачем сублізингових платежів більш ніж на п`ятнадцять календарних днів сума винагороди сублізингодавця у вигляді відсотків за договором, підлягає сплаті у подвійному розмір, протягом всього строку прострочки, виходячи з розміру винагороди сублізингодавця у вигляді відсотків в періоді в якому допущене таке прострочення.

Позивачем було здійснено подвоєння сум винагороди, які зазначені в графіку як такі, що підлягають сплаті в разі належного виконання зобов`язання. Однак, алгоритм нарахування винагороди в разі прострочення боржника, передбачений п. 5.7. договору вимагає визначення прострочення та його періоду.

Позивачем порушений порядок визначення відсотків винагороди сублізингодавця, передбачений п. 5.7. договору; розрахунок позовних вимог здійснений з порушенням; вирахувані позивачем в порушення приписів п. 5.7. договору на власний розсуд позивача віднесені до основного боргу або відсотків , без диференціації за видом сублізингових платежів.

Апелянт вважає, що неможливо належним чином провести об`єктивну та повну арифметичну перевірку заявлених до стягнення сум позовних вимог.

Однак суд першої інстанції не звернув увагу, на відсутність самого акту звірки розрахунків, що відповідно до положень договору позбавляє позивача можливості стягнення штрафних санкцій.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2019 року колегією суддів у складі: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Юрчук М.І., суддя Тимошенко О.М. залишено без руху апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "БУГ" на рішення господарського суду Волинської області від 20.03.2019р. у справі №903/921/18, зобов`язано апелянта протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки.

Відповідно до п.9.1. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, затверджених Рішенням зборів суддів Північно-західного апеляційного господарського суду №1 від 04.10.2018 року, повторний автоматизований розподіл судових справ між суддями застосовується у випадках визначених законом, а також з метою заміни одного, декількох суддів, всього складу суду, в порядку, визначеному у підпунктах 6.1-6.4, 6.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду.

Розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2019 року №01-04/285 у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Крейбух О.Г. та відповідно до статті 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 19, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 9.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №903/921/18.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2019 року визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Тимошенко О.М., суддя Юрчук М.І.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2019 року колегію суддів у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Тимошенко О.М., суддя Юрчук М.І. прийнято до провадження апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "БУГ" на рішення господарського суду Волинської області від 20.03.2019 року у справі №903/921/18.

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді-учасника колегії Юрчука М.І. у період з 13.05.2019 року по 27.05.2019 року включно, судове засідання у справі №903/921/18 27.05.2019 р. об 11:00 год. не відбулось.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2019 року призначено апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "БУГ" у справі №903/921/18 до розгляду на 20 червня 2019 р.

20.05.2019 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг - Україна" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "БУГ" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 20.03.2019 року у справі №903/921/18 залишити без змін.

В судове засідання 20.06.2019 року представники сторін не з`явились.

Сторони по справі були належним чином повідомлені про час та дату судового засідання, що підтверджується долученими до матеріалів справи рекомендованими повідомленнями.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційниої скарги, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "БУГ" на рішення господарського суду Волинської області від 20.03.2019 року у справі №903/921/18 не підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 23.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промагролізинг-Україна» (сублізингодавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "БУГ" (сублізингоодержувач) укладено договір фінансового сублізингу №61/09Л.

Відповідно до умов договору сублізингодавець передає сублізингоодержувачу на умовах сублізингу у строкове платне володіння та користування з правом викупу майно, а сублізингоодержувач зобовязується прийняти об`єкт сублізингу у володіння та користування на строк, визначений п. 3.2 договору та здійснювати сублізингові платежі на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2 договору договірна ціна об`єкту сублізингу складає 495 000,00грн.

Відповідно до п. 4.1 договору передача обєкта сублізингу здійснюється протягом 3 календарних днів після надходження на рахунок сублізингодавця авансового платежу за умови фактичної наявності обєкта сублізингу на складі сублізингодавця.

Згідно п. 4.5 договору підписання акту приймання-передачі обєкта сублізингу сторонами свідчить про прийняття сублізингоодержувачем обєкта сублізингу у тимчасове володіння і користування та є підставою для нарахування сублізингодавцем сублізингових платежів.

Відповідно до п. 5.1 договору до сублізингового платежу за цим договором згідно додатку № 3 «Графіку сублізингових платежів» входить викупна вартість обєкту сублізингу 495000 грн, винагорода сублізингодавця у вигляді відсотків 111 078,00грн, інші витрати сублізигодавця 29 700грн.

Відповідно до п. 5.2 договору сублізингоодержувач в строк до 30 липня 2015 року сплачує в безготівковій формі на рахунок сублізингодавця авансовий платіж, визначений у додатку № 3 «Графік сублізингових платежів» , що є невідємною частиною договору.

Відповідно до п. 5.3 договору сублізингові платежі вносяться сублізингоодержувачем в безготівковій формі у розмірі та строки, вказані у додатку №3 до договору.

Датою оплати сублізингових платежів є дата зарахування даних платежів на рахунок сублізингодавця. Якщо дата сублізингового платежу згідно додатку № 3 припадає на вихідний чи святковий день, то сублізинговий платіж здійснюється в попередній робочий день (пункти 5.4, 5.5 договору).

До позовної заяви позивачем долучено специфікацію (додаток № 1) опис майна, що являється об`єктом сублізингу: трактор "Беларус - 892" вартістю 495 000,00грн з ПДВ.

Пунктом 3.1, 3.2. договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Строк сублізингу по даному договору складає 36 (тридцять шість) місяців та відраховується з моменту фактичної передачі Об`єкта сублізингу від сублізингодавця до сублізингоодержувача, тобто з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі об`єкта лізингу.

До матеріалів справи додано акт приймання-передачі об`єкту сублізингу від 30.09.2015р., згідно якого сублізингодавець передав, а сублізингоодержувач прийняв об`єкт лізингу - трактор "Беларус - 892" у кількості 1 штука, заводський № 90825759, двигун № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 . Сторони засвідчили, що майно, яке передається в сублізинг, є технічно справним, повністю укомплектованим, згідно наведених у таблиці даних, та таким, що відповідає техніко-економічним характеристикам. З моменту підписання даного акту сублізингоодержувач прийняв на себе відповідальність за збереженням об`єкту сублізингу та обов`язок по захисту за власний рахунок права власності на нього лізингодавця, в тому числі зобов`язується вживати необхідних заходів по попередженню втрати чи пошкодження об`єкту сублізингу.

Пунктами 4.1, 4.5 - 4.9. договору передбачено, що передача Об`єкта сублізингу здійснюється протягом 7 (семи) календарних днів після надходження на рахунок сублізингодавця авансового платежу за умови фактичної наявності об`єкта лізингу на складі Лізингодавця. Підписання Акту приймання-передачі Об`єкта сублізингу Сторонами свідчить про прийняття сублізингоодержувачем Об`єкта сублізингу у тимчасове володіння і користування та є підставою для нарахування сублізингодавцем сублізингових платежів. Сублізингоодержувач з моменту підписання Акту приймання-передачі Об`єкта сублізингу приймає на себе відповідальність за збереження Об`єкту сублізингу та обов`язок по захисту за власний рахунок права власності на нього сублізингодавця, в тому числі вживати необхідних заходів по попередженню втрати чи пошкодження Об`єкту сублізингу. Підписання Акту приймання-передачі підтверджує комплектність Об`єкта сублізингу та його відповідність техніко-економічним характеристикам. Після підписання Акту приймання-передачі ризик випадкової втрати, пошкодження чи загибелі Об`єкта сублізингу в частині, що не покривається страховими випадками, переходить до сублізингоодержувача. З дати приймання об`єкта сублізингу сублізингоодержувач відмовляється від будь-яких прямих чи непрямих претензій до сублізингодавця з приводу якості Об`єкта сублізингу.

Згідно п. 5.1-5.6 договору до сублізингового платежу за цим договором згідно додатку №3 Графіку лізингових платежів входить: викупна вартість Об`єкту сублізингу - 495000,00грн., винагорода сублізингодавця у вигляді відсотків - 111 078,00грн., інші витрати сублізингодавця - 29 700,00грн. Сублізингоодержувач у строк до « 30» вересня 2015 року сплачує в безготівковій формі на рахунок сублізингодавця авансовий платіж, визначений у додатку №3 «Графік лізингових платежів» (надалі - Додаток №3), що є невід`ємною частиною даного договору. сублізингові платежі вносяться сублізингоодержувачем в безготівковій формі у розмірі та в строки, вказані у додатку №3 до договору. Датою оплати сублізингових платежів є дата зарахування даних платежів на рахунок сублізингодавця. Якщо дата сублізингового платежу згідно додатку № 3 припадає на вихідний чи святків день, то сублізинговий платіж здійснюється в попередній робочий день. Сторони можуть змінювати розміри та строки оплати чергових сублізингових платежів шляхом письмового внесення таких змін до додатку №3 до даного договору.

Сублізингоодержувач зобов`язаний бережно користуватися Об`єктом сублізингу, зберігати його цінність, експлуатувати Об`єкт сублізингу виключно у відповідності до його цільового призначення, а також нести витрати по утриманню та утримувати Об`єкт сублізингу в робочому стані, керуючись інструкцією по експлуатації, стандартами, санітарними нормами, правилами технічної та пожежної безпеки; своєчасно вносити лізингові платежі згідно додатку №3 до даного договору. Письмово повідомляти сублізингодавця про будь-які випадки, які сталися з Об`єктом сублізингу та призвели до його пошкодження, знищення, крадіжки (викрадення) тощо, протягом 24 годин з моменту настання такого випадку. У випадку, якщо Об`єкту сублізингу була завдана шкода з причин, що не підпадають під страховий випадок, за власний рахунок відремонтувати Об`єкт сублізингу, при цьому за сублізингодавцем зберігається обов`язок сплати всіх платежів, визначених даним договором ( п. 7.2.2, 7.2.8, 7.2.12, 7.2.14 договору).

Додатковою угодою №2 від 22.08.2017р. сторони виклали реквізити сублізингодавця в іншій редакції, зокрема змінили адресу на: 02002, Україна, м. Київ, вул. Є. Сверстюка 11А, оф. 511.

До матеріалів справи долучено копії банківських виписок по рахунку позивача на підтвердження обставин, щодо сплати відповідачем лізингових платежів (а.с. 26 -69).

31.10.2018р. позивач звернувся до відповідача з претензією №928 в якій повідомляв про прострочення сплати лізингових платежів та просив сплатити відповідну заборгованість, пеню та додаткові відсотки (докази направлення в матеріалах справи а.с. 85-86).

Відповідач відповіді на претензію не надав, 31.10.2018р. перерахував позивачу заборгованість по сплаті сублізингової плати за вересень 2018 року в розмірі 20 163,00грн..

А тому, позивач - ТзОВ "Промагролізинг - Україна" звернувся до господарського суду Волинської області з позовом до СГ ТзОВ "БУГ", в якому просив суд стягнути 84 006,73грн заборгованості, в т.ч. 20 163,00грн. заборгованості по сплаті сублізингових платежів, 64 614,00грн. додаткових відсотків.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору № 61/09Л фінансового сублізингу від 14.09.2015р.

Розглянувши позовні вимоги господарський суд Волинської області дійшов висновку про задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання

Згідно ч. 1ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору фінансового лізингу.

Відповідно до ст. 806, 807, 809 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом. Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметом договору лізингу земельні ділянки та інші природні об`єкти, а також інші речі, встановлені законом. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета договору лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Статтею 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що Лізингодавець зобов`язаний: 1) у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору; 2) попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров`я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним; 3) відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов`язання щодо утримання предмета лізингу; 4) відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором.

Згідно ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов`язаний: 1) прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору; 2) відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов`язання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані; 3) своєчасно сплачувати лізингові платежі; 4) надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання; 5) письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк і продавця предмета, про всі випадки виявлення несправностей предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі; 6) письмово повідомляти про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета лізингу, - негайно, але у будь-якому разі не пізніше другого робочого дня після дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором; 7) у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором. Умови ремонту і технічного обслуговування предмета лізингу можуть визначатися окремим договором. Лізингоодержувач може мати інші права та обов`язки відповідно до умов договору лізингу, цього Закону та нормативно-правових актів.

Як вбачається з матеріалів справи, об`єкт лізингу був переданий позивачем відповідачу у придатному для використання стані 30.09.2015р. (а.с. 25).

Відповідач сплачував лізингові платежі не у повному обсязі та з порушенням графіку платежів затвердженого обома контрагентами, що підтверджується платіжними дорученнями №270 від 16.01.2018 року, №327 від 14.02.2018 року, №1109 від 30.05.2018 року, №1133 від 26.07.2018 року, №1166 від 10.09.2018 року, №517 від 31.10.2018 року (а.с. 64 - 69).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що строки оплати лізингових платежів узгоджені сторонами в графіку лізингових платежів, що є додатком до договору і містить чіткі дати оплати кожного платежу (а.с. 19 - 20).

Відповідач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "БУГ" в порушення договору №61/09Л свої зобов`язання щодо сплати щомісячних лізингових платежів у період з червня 2016 року по жовтень 2018 року виконувало з порушенням встановлених додатком №3 "Графік сублізингових платежів" до договору №61/09Л строків, у зв`язку з чим позивач нарахував відповідачу до сплати: 64 977,00грн. передбаченої п. 5.7 договору №61/09Л винагороди лізингодавця у вигляді додаткових відсотків; 17281,16грн. передбаченої п. 8.4. договору №61/09Л пені у розмірі подвiйної облiкової ставки НБУ від непогашеної суми заборгованості за кожен день прострочення, 1748,57грн. передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України трьох відсотків річних.

Позивач також просив стягнути з відповідача суму винагороди у подвійному розмірі, в зв`язку з простроченням сплати лізингових платежів в розмірі 64 977,00грн.

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п. 5.7 договору у разі прострочення сплати сублізингоодержувачем сублізингових платежів більше ніж на 15 календарних днів сума винагороди лізингодавця у вигляді відсотків за договором підлягає сплаті у подвійному розмірі протягом всього строку прострочки, виходячи з розміру винагороди сублізингодавця у вигляді відсотків в період в якому допущено таке прострочення.

З графіку лізингових платежів, банківської виписки та розрахунку позивача, вбачається, що з 12.08.2016р. за відповідачем обліковувалось прострочення сплати лізингових платежів протягом більше як 15 днів.

Позивач просив стягнути з відповідача суму винагороди у вигляді відсотків згідно графіку за прострочення сплати сублізингодержувачем сублізингових платежів більше ніж на 15 календарних днів в розмірі 22 279,94 грн, яка складається:

- з суми 4719,00грн відсотків за несвоєчасно внесений платіж в сумі 4719,00грн. 12.08.2016р., з терміном сплати 30.06.2016р.,

- з суми 44719,00грн відсотків за несвоєчасно внесений платіж в сумі 4719,00грн. 14.09.2016р., з терміном сплати 30.07.2016р.,

- з суми 4356,00грн відсотків за невнесений платіж в сумі 4356,00грн 30.09.2016р., з терміном сплати 30.08.2016р.,

- з суми 13993,00грн відсотків за невнесений платіж в сумі 13993,00грн. 31.01.2017р. з терміном сплати 30.09.2016р.,

- з суми 3630,00грн відсотків за невнесений платіж в сумі 3630,00грн. 31.01.2017р., з терміном сплати 30.10.2016р.,

- з суми 3630,00грн відсотків за невнесений платіж в сумі 3630,00грн. 31.01.2017р., з терміном сплати 30.11.2016р.,

- з суми 3630,00грн відсотків за невнесений платіж в сумі 3630,00грн. 20.03.2017р. з терміном 30.12.2016р.,

- з суми 3630,00грн відсотків за невнесений платіж в сумі 3630,00грн. 20.03.2017р. з терміном 30.01.2017р.,

- з суми 3267,00грн відсотків за невнесений платіж в сумі 3267,00грн. 30.03.2017р. з терміном 28.02.2017р.,

- з суми 2904,00грн відсотків за невнесений платіж в сумі 2904,00грн. 02.08.2017р. з терміном 30.03.2017р.,

- з суми 2904,00грн відсотків за невнесений платіж в сумі 2904,00грн. 02.08.2017р. з терміном 30.04.2017р.,

- з суми 2904,00грн відсотків за невнесений платіж в сумі 2904,00грн. 02.08.2017р. з терміном 30.05.2017р.,

- з суми 2904,00грн відсотків за невнесений платіж в сумі 2904,00грн. 02.08.2017р. з терміном 30.06.2017р.,

- з суми 2904,00грн відсотків за невнесений платіж в сумі 2904,00грн. 07.09.2017р. з терміном 30.07.2017р.,

- з суми 22178,00грн відсотків за невнесений платіж в сумі 2178,00грн. 09.11.2017р. з терміном 30.09.2017р.,

- з суми 1815,00грн відсотків за невнесений платіж в сумі 1815,00грн. 16.01.2018р. з терміном 30.11.2017р.,

- з суми 1815,00грн відсотків за невнесений платіж в сумі 1815,00грн. 16.01.2018р. з терміном 30.12.2017р.,

- з суми 1815,00грн відсотків за невнесений платіж в сумі 1815,00грн. 30.05.2018р. з терміном 30.01.2018р.,

- з суми 1452,00грн відсотків за невнесений платіж в сумі 1452,00грн. 30.05.2018р. з терміном 28.02.2018р.,

- з суми 1089,00грн відсотків за невнесений платіж в сумі 1089,00грн. 30.05.2018р. з терміном 30.03.2018р.,

- з суми 1089,00грн відсотків за невнесений платіж в сумі 1089,00грн. 26.07.2018р. з терміном 30.04.2018р.,

- з суми 1089,00грн відсотків за невнесений платіж в сумі 1089,00грн. 26.07.2018р. з терміном 30.05.2018р.,

- з суми 1089,00грн відсотків за невнесений платіж в сумі 1089,00грн. 26.07.2018р. з терміном 30.06.2018р.,

- з суми 1089,00грн відсотків за невнесений платіж в сумі 1089,00грн. 10.09.2018р. з терміном 30.07.2018р.,

- з суми 363,00грн відсотків за невнесений платіж в сумі 363,00грн. 31.10.2018р. з терміном 30.09.2018р.,

Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а суму подвійного розміру винагороди лізингодавця у розмірі 64977,00грн (за червень - вересень 2016р., жовтень - грудень 2016р., січень - липень 2017р., вересень 2017р., листопад - грудень 2017р., січень - липень 2018р., вересень 2018р.) такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Матеріали справи свідчать, що винагорода позивача за умовами графіку платежів відповідачем взагалі не сплачувалася, тобто відповідачем було допущено прострочення по оплаті винагороди більше ніж на 15 календарних днів.

А тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума винагороди у вигляді відсотків за прострочення сплати сублізингоодержувачем сублізингових платежів більше ніж на 15 календарних днів в розмірі 64 977,00грн. заявлена до стягнення є обґрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки передбачена умовами п. 5.7 договору, а її розрахунок є математично вірним.

Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 17 281,16грн. колегія суддів вважає занеобхідне зазначити наступне.

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до частин 1 та 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

За змістом ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано..

Згідно п. 8.4 договору сторони погодили, що нарахування пені за даним договором не обмежується шестимісячним строком її нарахування. У разі прострочення сплати сублізингоодержувачем сублізингових платежів, а також усіх інших платежів, які належать до сплати сублізингоодержувачем згідно до даного договору та чинного законодавства, сублізингодавець має право стягнути з сублізингоодержувача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від непогашеної заборгованості по лізингових платежах та/або інших платежах за кожний день прострочки за весь період часу протягом якого не виконано зобов`язання зі сплати по день фактичної оплати.

Отже сторони погодили інший строк нарахування пені, ніж передбачений ч. 6 ст. 231 ГК України.

Перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення пені, колегія суддів вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а сума пені у розмірі 17 281,16грн. є такою, що підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Окрім того, позивач просив стягнути з відповідача суму 3% річних у розмірі 1748,57грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, колегія суддів вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, а сума 3% річних у розмірі 1 748,57грн. є такою, що підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Щодо посилань апелянта на те, що наданий позивачем розрахунок є хибним, а загальна сума заявлена ним позовних вимог є такою, що не має здатності до арифметичної перевірки, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у справі, яка розглядається є позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг - Україна" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "БУГ" про стягнення заборгованості за Договором фінансового сублізингу №61/09Л від 14.09.2015 р. у розмірі 84 006,73 грн.

На підтвердження своїх позовних вимог позивачем, відповідно до ст.74 ГПК України, долучено до матеріалів справи всі необхідні докази, серед яких: договір фінансового сублізингу №61/09Л від 14.09.2015 р., за умовами якого розраховано заявлену до стягнення заборгованість, платіжні доручення по яким можна визначити як суми, так і дати руху сплачених відповідачем на користь позивача коштів за отримане в сублізинг майно.

З п.5.7. Договору фінансового сублізингу №61/09Л від 14.09.2015 р. вбачається, що сторони погодили, що у разі прострочення сплати Сублізингоодержувачем сублізингових платежів більше ніж на п`ятнадцять календарних днів сума винагороди Сублізингодавця у вигляді відсотків за Договором, підлягає сплаті у подвійному розмірі, протягом всього строку прострочки, виходячи з розміру винагороди Сублізингодавця у вигляді відсотків в періоді, в якому допущено таке прострочення.

В Додатку №3 до Договору фінансового сублізингу №61/09Л від 14.09.2015 р. викладено погоджений та підписаний Сторонами Графік сублізингових платежів, в якому кожний щомісячний сублізинговий платіж викладено в розрізі суми винагороди у вигляді відсотків та суми відшкодування викупної вартості об`єкта сублізингу.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що розмір винагороди сублізингодавця у вигляді відсотків встановлений у Договорі фінансового сублізингу №61/09Л від 14.09.2015 р. у розмірі фіксованої суми, яку визначено у п. 5.1. Договору.

В подальшому вказану суму в Графіку сублізингових платежів у фіксованому розмірі розділено відносно кожного чергового щомісячного сублізингового платежу, за яким в подальшому і розраховується додаткова винагорода сублізингодавця.

Згідно з п.8.5. Договору фінансового сублізингу №61/09Л від 14.09.2015 р. у випадку виникнення заборгованості по сплаті сублізингових платежів перед Сублізингодавцем, Сублізингоодержувач зобов`язаний сплатити Сублізингодавцю у відповідності до п.5.7. цього Договору суму винагороди у вигляді відсотків у подвійному розмірі протягом всього строку прострочки, виходячи з розміру винагороди Сублізингодавця у вигляді відсотків в періоді в якому допущено таке прострочення по першій вимозі останнього протягом 5 банківських днів з дати отримання такої вимоги.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до умов п.5.7. та п.8.5. договору фінансового сублізингу №61/09Л від 14.09.2015 р. позивачем нараховано відповідачу відсотки у подвійному розмірі відносно фіксованого розміру відсотків у конкретному лізинговому періоді, в якому відповідачем було допущено прострочення.

А тому, ніякої відсоткової ставки та бази вирахування, про які зазначає апелянт не може бути, оскільки умовами договору фінансового сублізингу №61/09Л від 14.09.2015 р. визначено інший порядок нарахування відсотків у подвійному розмірі.

Колегія суддів звертає увагу на те, апелянтом не обгрунтовано належними та допустимими доказами в чому саме полягає хибність долучених до матеріалів справи розрахунків позивача, та яким чином заявлені позивачем до стягнення з відповідача грошові суми не мають здатності до арифметичної перевірки.

Окрім того, власного контррозрахунку або акту звірки розрахунків апелянтом не надано, як і ненадано жодних доказів в обгрунтування доводів викладених в апеляційній скарзі.

Враховуючи вище викладене посилання апелянта на те, що наданий позивачем розрахунок є хибним, а загальна сума заявлена ним позовних вимог є такою, що не має здатності до арифметичної перевірки, колегія суддів вважає безпідставними.

Інші доводи апелянта викладені ним в апеляційній скарзі висновку суду першої інстанції не спростовують.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Статею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції в зв`язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вище викладене в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення господарського суду Волинської області від 20.03.2019 року у справі №903/921/18 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права та з врахуванням обставин справи, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги, у зв`язку з відмовою в її задоволенні покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "БУГ" на рішення господарського суду Волинської області від 20.03.2019 року у справі №903/921/18 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 20.03.2019 року у справі №903/921/18 залишити без змін.

3. Справу №903/921/18 повернути до господарського суду Волинської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складений "21" червня 2019 р.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Юрчук М.І.