Постанова

від 20.06.2019 по справі 910/17999/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/17999/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Стратієнко Л.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

матеріали касаційної скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області

на рішення Господарського суду Одеської області

(суддя - Погребна К.Ф.)

від 05.04.2018

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Колоколов С.І., судді: Принцевська Н.М., Богацька Н.С.)

від 17.12.2018

у справі № 910/17999/17

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області,

Головного управління державної фіскальної служби в Одеській області,

Прокуратури Одеської області,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейлер-Південь",

про відшкодування завданої майнової шкоди у розмірі 305 306, 24 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної казначейської служби України, Головного управління державної фіскальної служби в Одеській області, Прокуратури Одеської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейлер-Південь" про відшкодування завданої майнової шкоди у розмірі 305 306, 24 грн.

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що внаслідок неправомірних дій посадових осіб в межах кримінального провадження позивачу були завдані збитки на загальну суму у розмірі 305 306, 24 грн.

1.3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2017 було виключено Державну казначейську службу України зі складу відповідачів у справі № 910/17999/17, залучено до участі у справі іншого відповідача - Головне управління казначейської служби України в Одеській області. Справу № 910/17999/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області, Прокуратури Одеської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейлер-Південь", Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення 305 306, 24 грн, надіслано за підсудністю до Господарського суду Одеської області.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.04.2018 позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Головного управління державної фіскальної служби в Одеській області та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейлер-Південь" задоволено повністю. Суд стягнув з Держави Україна шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 252 883 грн. 89 коп. завданої майнової шкоди та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейлер-Південь" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 52 422 грн. 35 коп. завданої майнової шкоди.

2.2. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 рішення Господарського суду Одеської області від 05.04.2018 залишено без змін.

2.3. Господарськими судами встановлено такі фактичні обставини справи:

- ОСОБА_1 14.01.2008 була зареєстрована суб`єктом підприємницької діяльності;

-Суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 15.01.2008 взята на облік як платник податків у державній податковій інспекції Малиновського району м. Одеси.

-позивачці 14.02.2008 видано свідоцтво платника податку на додану вартість. Основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є оптова торгівля м`ясними продуктами;

-в період часу з 30.09.2010 по 24.11.2010 співробітниками ДПІ у Малиновському районі м. Одеси було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.07.2009 по 31.06.2010;

-за результатами перевірки складено акт №8650/17-128/2830817469 від 29.11.2010;

-згідно з даним актом було встановлено порушення СПД-ФО ОСОБА_1 пункту 19.1. статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" та статей 3, 4, 6, 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що виразилося у неналежному обліку доходів і витрат по формі №10, а саме в неповному відображенні обсягу доходів та витрат, які безпосередньо пов`язані з одержанням доходу, в результаті чого були занижені податок з доходів фізичних осіб на суму 1 396 319, 12 грн та податкові зобов`язання з податку на додану вартість на суму 2 373 712, 00 грн;

-на підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.12.2010 №0074221701/0, яким за порушення статей 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" визначено суму податкового зобов`язання СПД-ФО ОСОБА_1 з податку з доходів фізичних осіб у сумі 1 396 319, 12 грн, та №0074231701/0, яким за порушення п.п.3.1.1. п.3.1. ст.3, п.4.1. ст.4, п.п.6.1.1. п.6.1. ст.6, п.п.7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено суму податкового зобов`язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) СПД-ФО ОСОБА_1 з податку на додану вартість у сумі 3 560 568, 00 грн, в тому числі за основним платежем у сумі 2 373 712, 00 грн та за фінансовими санкціями у сумі 1 186 856, 00 грн;

-10.01.2011 ОСОБА_1 оскаржила ці повідомлення-рішення до Одеського окружного адміністративного суду, шляхом подання адміністративного позову до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, в якому просила визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 23.12.2010 №0074221701/0, якими позивачці нараховано 1 396 319,12 грн. зобов`язань з податку з доходів фізичних осіб та №0074231701/0 про донарахування 3 560 568 грн податку на додану вартість, в тому числі 1 186 856, 00 грн штрафних (фінансових) санкцій;

-постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01.08.2011 позов задоволено частково, зменшено зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб на 2 161 грн, з податку на додану вартість - на 1 059, 00 грн та штрафних (фінансових санкцій) - 529, 50 грн;

-постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2011 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.08.2011 було скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено повністю, визнано неправомірними та скасовано податкові повідомлення рішення ДПІ в Малиновському районі м. Одеси №0074221701/0 від 23.12.2010 №0074231701/0 від 23.12.2010;

-ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.11.2013 постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2011 залишено без змін;

-незважаючи на те, що ОСОБА_1 оскаржила податкові повідомлення-рішення до суду, в зв`язку з чим до набрання законної сили судовим рішенням податкове зобов`язання вважалось неузгодженим,11.03.2011 слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА в Одеській області Мех В.А. винесено постанову про порушення кримінальної справи відносно СПД-ФО ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України;

-як зазначено в даній постанові ОСОБА_1, з метою ухилення від сплати податку з доходів фізичних осіб, в порушення п.11.10 ст.22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а також в порушення ст.ст.9, 13 ,14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" в період з 2 кварталу 2009 року по 2 квартал 2010 року не відобразила в повному обсязі вартість реалізованої м`ясної продукції, в результаті чого не нарахувала та не перерахувала у бюджет держави податок з доходів фізичних осіб у сумі 1 396 319, 12 грн. Окрім цього, ОСОБА_1 , в порушення п.п.3.1.1. п.3.1. ст.3, п.4.1. ст.4, п.п.6.1.1. п.6.1. ст.6, п.п.7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", з метою ухилення від сплати податків, занизила податкові зобов`язання з податку на додану вартість на суму 2 482 343, 00 грн, не нарахувала їх та не сплатила цього податку до бюджету держави;

-згідно з протоколом обшуку від 18.03.2011 слідчий з ОВС СВ ПМ ДПА в Одеській області Мех В.А. на підставі постанови Малиновського районного суду від 17.03.2011 про проведення обшуку, провів обшук в офісному приміщенні та в приміщеннях складу, які використовувались ОСОБА_1 для провадження підприємницької діяльності;

-в результаті обшуку у позивача була вилучена м`ясна продукція, яка за рішенням слідчого була перевантажена на автомобільний транспорт та передана на зберігання ТОВ "Трейлер-Південь";

-між ТОВ "Трейлер-Південь" (як зберігачем) та слідчим відділом податкової міліції ДПА в Одеській області (як поклажодавцем) 18.03.2011 укладено договір зберігання №11/3-18, за умовами якого зберігач зобов`язаний отримати товари зі складу поклажодавця, зберігати товари (проводити навантажувально-розвантажувальні роботи, транспортування та інші складські роботи, здійснювати посередницькі послуги, пов`язані з передачею та зберіганням товарів) поклажодавця, та повернути їх останньому у схоронності;

-20.03.2011 слідчий з ОВС СВ ПМ ДПА в Одеській області Мех В.А. та директор ТОВ "Трейлер-Південь" підписали накладну №20-03 за якою слідчий передав, а ТОВ "Трейлер-Південь" прийняло м`ясну продукцію згідно з переліком;

-між даними особами також був підписаний акт опису, оцінки та передачі майна (м`ясної продукції);

-відповідно до протоколу виїмки від 24.03.2011 слідчий з ОВС СВ ПМ ДПА в Одеській області Мех В.А. провів виїмку в СПД-ФО ОСОБА_1 первинних бухгалтерських документів на м`ясну продукцію, яка була вилучена під час проведення обшуку в складських приміщеннях;

-згідно з квитанціями №5279446 та №5279633 від 24.03.2011 ОСОБА_1 сплатила на рахунок отримувача ГУ ДКУ в Одеській області 2 373 712, 00 грн податку на додану вартість та 1 396 319, 12 грн податку з доходів фізичних осіб;

-відповідно до квитанцій від 24.03.2011 ОСОБА_1 сплатила 23 737, 12 грн та 13 963, 19 грн комісії за послуги банку;

-24.03.2011 після сплати ОСОБА_1 грошових коштів, останній було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд;

-постановою від 24.03.2011 слідчий Мех В.А. прийняла рішення про повернення ОСОБА_1. вилученої м`ясної продукції;

-25.03.2011 ТОВ "Трейлер-Південь" виставило СПД-ФО ОСОБА_1. рахунок на оплату послуг зі зберігання в розмірі 183 508, 17 грн;

-28.03.2011 ТОВ "Трейлер-Південь" надало СПД-ФО ОСОБА_1 . рахунок-фактуру №1/03 на оплату послуг зі зберігання, транспортування, експедирування в розмірі 210 889, 44 грн, які ОСОБА_1 оплатила згідно з квитанцією 4822.205.1 від 31.03.2011;

-за проведення даного розрахунку ОСОБА_1 , згідно з квитанцією 4822.205.2 від 31.03.2011 сплатила на користь банку 2 108, 89 грн комісійної винагороди;

-згідно з актом №1/03 здачі-приймання робіт (надання послуг) ТОВ "Трейлер-Південь" передало, а СПД-ФО ОСОБА_1 прийняла послуги зі зберігання, транспортування, навантажувально-розвантажувальні роботи, експедирування за договором №11/3-18 від 18.03.2011 на суму 210 889, 44 грн (з ПДВ);

-01.04.2011 між ТОВ "Істейт Інвест" (виконавцем) та СПД-ФО ОСОБА_1 (замовником) був укладений договір про надання навантажувально-розвантажувальних послуг №041ПР, за умовами якого виконавець приймає на себе обов`язки з надання для замовника навантажувально-розвантажувальних послуг, які оплачує замовник;

-02.04.2011 ОСОБА_1 подала скаргу, адресовану прокурору Одеської області, прокурору Малиновського району м. Одеси, начальнику УМВС України в Одеській області, начальнику слідчого відділу ПМ ДПА в Одеській області, в якій скаржилася на те, що з 24.03.2011 ТОВ "Трейлер-Південь" не віддає їй товар, а також вимагало сплатити послуги цього підприємства та укласти договір з ТОВ "Істейт Інвест" на навантажувально-розвантажувальні послуги. В цій заяві позивачка також вказала про виявлену недостачу товару під час його перерахунку на складі ТОВ "Трейлер-Південь";

-04.04.2011 ТОВ "Істейт Інвест" виставило СПД-ФО ОСОБА_1 на оплату рахунок-фактуру №СФ-0000238 на суму 13 200, 00 грн за організацію навантажувально-розвантажувальних робіт;

-05.04.2011 ОСОБА_1 оплатила вказаний рахунок-фактуру повністю (квитанція №2208 від 05.04.2011). Додатково нею було сплачено 132 грн за оплату комісії за послуги банку (квитанція від 05.04.2011);

-05.04.2011 ТОВ "Істейт Інвест" надало СПД-ФО ОСОБА_1. на оплату наступний рахунок-фактуру №СФ-0000239 на суму 6 080 грн за організацію навантажувально-розвантажувальних робіт, який ОСОБА_1 оплатила в той же день, та додатково сплатила ще 60, 80 грн комісійної винагороди банку (квитанція 4479.78.1 від 05.04.2011);

-06.04.2011 ТОВ "Істейт Інвест" надало СПД-ФО ОСОБА_1. на оплату рахунок-фактуру №СФ-0000249 на суму 1 480 грн за організацію навантажувально-розвантажувальних робіт, який ОСОБА_1 оплатила в той же день, що підтверджується квитанцією 4479.114.3 від 06.04.2011;

-відповідно до рахунку ТОВ "Трейлер-Південь" від 06.04.2011 №2/04 та квитанції банку 4479.114.1. від 06.04.2011 ОСОБА_1 сплатила на користь цього підприємства 10 973, 16 грн в якості оплати послуг зі зберігання;

-14.04.2011 ОСОБА_1 звернулася до слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Одеській області Мех В.А. з заявою, в якій вказала на те, що отримавши від ТОВ "Трейлер-Південь" вилучену у неї раніше м`ясну продукцію, була виявлена недостача цієї продукції на загальну суму 52 422, 35 грн;

-проте, будь-яких заходів реагування на нестачу товару з боку органу досудового розслідування вжито не було, товар на суму 52 422, 35 грн, ОСОБА_1 повернутий не був;

-27.05.2011 слідчий з ОВС СВ ПМ ДПА в Одеській області Мех В.А. виніс постанову про притягнення ОСОБА_1 в якості обвинуваченої з скоєння злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України;

-17.01.2013, у зв`язку з набранням чинності новим Кримінальним процесуальним кодексом України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за №3201317000000084 про скоєння ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України;

-20.02.2013 слідчий повідомила ОСОБА_1 про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України;

-26.03.2013 слідчий повідомив ОСОБА_1 про завершення досудового розслідування;

-30.04.2013 старшим прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції прокуратури Одеської області Швець Р.В. затверджено складений старшим слідчим з ОВС СУ ДПС в Одеській області Мех В.А. обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №3201317000000084 від 17.01.2013, стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про умисне ухилення від сплати податків, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету грошових коштів в особливо великому розмірі, в якому вказано про вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України;

-14.01.2014 Малиновським районним судом м. Одеси ухвалено вирок, яким ОСОБА_1 за пред`явленим обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.212 КК України визнано невинуватою та по суду виправдано у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення;

-13.03.2014 апеляційним судом Одеської області винесено ухвалу, якою вказаний вирок від 14.01.2014 залишено без змін;

-позивачка зазначає, що під час незаконного кримінального провадження ОСОБА_1. було завдано майнову шкоди, яка виразилася у сплачених витратах та у вартості недоотриманого товару, в загальному розмірі 343 230, 75 грн;

-у зв`язку з цим 02.04.2015 ОСОБА_1 . звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до держави Україна, в особі Державної казначейської служби України Головного управління державної фіскальної служби України в Одеській області, прокуратури Одеської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішення діями органу, що здійснює досудове розслідування та прокуратури на підставі ч. 1 ст. 11 ЦК України та Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду";

- ОСОБА_1 просила суд стягнути з Державного бюджету України на свою користь 343 230, 75 грн на відшкодування завданої майнової шкоди та 500 000 грн в рахунок компенсації завданої моральної шкоди;

-рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27.01.2016 у справі №521/5306/15-ц позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто на її користь 252 883, 89 грн майнової шкоди та 150 000, 00 грн моральної;

-рішенням апеляційного суду Одеської області від 28.07.2016 рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27.01.2016 в частині відмови у стягненні 37 700, 31 грн та 225 грн скасовано, та в цій частині позов задоволено. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27.01.2016 у частині вирішення позову ОСОБА_1 про стягнення 210 889, 44 грн, сплачених за зберігання товару; стягнення 2 108, 09 грн комісії банку; стягнення 20 952, 80 грн, сплачених за організацію навантажувально-розвантажувальних робіт; стягнення 10 973, 16 грн за послуги зберігання вилученого товару; стягнення 7 959, 60 грн, сплачених за проведення експертизи, а також рішення суду в частині відмови у позові про стягнення 52 422, 35 грн вартості недоотриманого товару на загальну суму 305 305, 44 грн - скасовано. Відмовлено ОСОБА_1 у позові щодо стягнення грошових коштів, сплачених за зберігання товару, за організацію навантажувально-розвантажувальних робіт, витрат сплату комісійної винагороди банка і за проведення експертизи, вартості недоотримано товару на суму 305 305, 44 грн. В частині стягнення 150 000 грн на відшкодування моральної шкоди, рішення суду, першої інстанції змінено, та стягнуто 70 000 грн в цій частині;

-ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 30.08.2017 рішення апеляційного суду Одеської області від 28.07.2016 залишено без змін.

2.4. Задовольняючи позовні вимоги повністю, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з їх обґрунтованості та доведеності.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Одеської області від 05.04.2018 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2018, Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги:

- судами попередніх інстанцій порушено норми статті 43 Бюджетного кодексу України, оскільки не враховано, що Державна казначейська служба України здійснює казначейське обслуговування Державного бюджету України, а не уособлює Державний бюджет України або Державу;

- стягнення з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України матеріальної шкоди у розмірі 252 833, 89 грн призведе до нецільового використання бюджетних коштів, оскільки таке відшкодування має здійснюватися за рахунок відповідної бюджетної програми;

- положення Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" не розповсюджуються на відшкодування шкоди фізичній особі-підприємцю, а регулюють відповіді правовідносини за участю лише громадянина. З огляду на наведене, скаржник вважає, що у позивачки відсутнє право на пред`явлення позову про стягнення 252 883, 89 грн з підстав визначених законом;

-витрати у розмірі 7 959, 60 грн на проведення експертизи є судовими витратами при розгляді кримінальної справи, а тому не мають бути відшкодовані з бюджету як шкода;

-послуги зберігача ТОВ "Трейлер-Південь" були безпідставно оплачені позивачкою, яка не була стороною договору зберігання, а отже не підлягають відшкодуванню;

-кошти сплачені позивачкою ТОВ "Істейт Інвест" є витратами, пов`язаними з її господарською діяльністю;

-витрати у розмірі 252 883, 89 грн мають відшкодовуватись у іншому встановленому законом порядку, а не з Державного бюджету України, стягнення таких коштів має здійснюватися з рахунків Головного управління ДФС в Одеській області за умови встановлення неправомірний дій з його боку по відношенню до позивачки. Судами попередніх інстанцій наведеного не враховано, оскільки не застосовано положення Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судовий рішень".

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався суд

4.1. Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Головного управління державної фіскальної служби в Одеській області, Прокуратури Одеської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейлер-Південь" про відшкодування завданої майнової шкоди у розмірі 305 306, 24 грн, яка складається з:

210 889, 44 грн за послуги ТОВ "Трейлер-Південь" зі зберігання переданої йому слідчим м`ясної продукції та 2 108, 89 грн комісійної винагороди банкові за вказаний платіж;

20 952, 80 грн за послуги ТОВ "Істейт Інвест" за організацію навантажувально-розвантажувальних робіт щодо вилученого товару;

10 973, 16 грн за послуги ТОВ "Трейлер-Південь" зі зберігання вилученого товару;

7 959, 60 грн вартості проведеної Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України комісійної судово-економічної експертизи, висновок якої був покладений в основу виправдувального вироку;

52 422, 35 грн - розмір нестачі товару при поверненні зі зберігання.

4.2. Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області не погоджуються з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог у розмірі 252 883, 89 грн, які стягнуто з Держави Україна. При цьому доводи касаційної скарги не стосуються позовних вимог в частині майнової шкоди в розмірі 52 422, 35 грн, яка стягнута з ТОВ "Трейлер-Південь".

Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з наведеного положення, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в частині позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди з Держави Україна у розмірі 252 883, 89 грн.

4.3. Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 Цивільного кодексу України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 Цивільного кодексу України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 Цивільного кодексу України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 Цивільного кодексу України.

Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади чи посадової особи до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії органу державної влади чи посадової особи, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України.

4.4. Відповідно до положень статті 186 Кримінально-процесуального кодексу України, який був чинний на момент існування спірних правовідносин, при обшуку або виїмці можуть бути вилучені лише предмети і документи, які мають значення для справи, а також цінності і майно обвинуваченого або підозрюваного з метою забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації майна. Всі документи і предмети, які підлягають вилученню, слідчий повинен пред`явити понятим та іншим присутнім особам і перелічити в протоколі обшуку або виїмки чи в доданому до нього опису з зазначенням їх назви, кількості, міри, ваги, матеріалу, з якого вони виготовлені, та індивідуальних ознак. У необхідних випадках вилучені предмети і документи повинні бути на місці обшуку або виїмки упаковані і опечатані.

Інструкцією про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, яка затверджена наказом Генеральної прокуратури України, Державної податкової адміністрації України, Верховного Суду України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державної судової адміністрації України від 27.08.2010 № 51/401/649/471/23/125, встановлено єдині правила вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів, цінностей та іншого майна на стадії дізнання, досудового слідства і судового розгляду, а також порядок виконання рішень органів досудового слідства, дізнання і суду щодо речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна.

Згідно з абзацом 4 пункту 13 Інструкції витрати, пов`язані із зберіганням речових доказів, цінностей та іншого вилученого майна, несе орган, на зберіганні якого знаходиться вилучене майно. У випадках, коли майно передається на зберігання в інші установи, підприємства, організації як таке, що потребує спеціальних умов зберігання, такі витрати покриваються за рахунок держави.

4.5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що оплата послуг ТОВ "Трейлер-Південь" у розмірі 210 889, 44 грн та 10 973, 16 грн зі зберігання переданої йому слідчим м`ясної продукції, вилученої у позивачки, була здійснена самою позивачкою. Також позивачкою було сплачено 2 108, 89 грн комісійної винагороди банкові, про що свідчать квитанції від 31.03.2011 року № 205.1 та №4822.205.2. Окрім того, позивачкою було укладено договір з ТОВ "Істейт Інвест" про надання навантажувально-розвантажувальних послуг від 01.04.2011 №041ПР, за умовами якого дане підприємство взяло на себе обов`язок надати ОСОБА_1 навантажувально-розвантажувальні послуги, а остання зобов`язалась оплатити їх. Даний договір мав похідний характер по відношенню до підписаного між слідчим відділом податкової міліції ДПА в Одеській області з ТОВ "Трейлер-Південь" договору від 18.03.2011 року№11/3-18, оскільки був укладений на виконання робіт з навантаження та передання вилученого товару позивача від ТОВ "Трейлер-Південь". На виконання умов договору від 18.03.2011 №11/3-18 позивачкою було також оплачено послуги ТОВ "Істейт Інвест" у сумі 20 760, 00 грн, що підтверджується належними доказами по справі. Позивач також додатково сплатив ще 60, 80 грн комісійної винагороди банку за квитанцією від 05.04.2011року 4479.78.1.

При цьому, як встановлено господарськими судами, орган, який здійснював досудове слідство, в особі слідчого, не здійснив всіх необхідних та достатніх дій, щоб повернути вилучений товар ОСОБА_1

4.6. Виходячи з наведених положень законодавства, яким регулювалися спірні правовідносини на момент їх виникнення, а також фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, колегія суддів погоджується з їх висновками про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки такі витрати позивачки були здійснені нею з метою повернення свого майна, а тому є майновою шкодою, завданою позивачці.

4.7. Щодо позовних вимог в частині стягнення 7 959, 60 грн вартості проведеної Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України комісійної судово-економічної експертизи, висновок якої був покладений в основу виправдувального вироку, колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про їх обґрунтованість з огляду на те, що у даному випадку причиною (підставою) для понесення витрат на проведення експертизи стало безпідставне порушення стосовно ОСОБА_1 кримінальної справи та незаконне обвинувачення її в ухиленні від сплати податків, що потягло за собою необхідність проведення експертизи та оплати її вартості з метою захисту від безпідставного обвинувачення.

4.8. З огляду на наведене, колегією суддів відхиляються доводи касаційної скарги про те, що витрати у розмірі 7 959, 60 грн на проведення експертизи є судовими витратами при розгляді кримінальної справи, а тому не мають бути відшкодовані з бюджету як шкода; послуги зберігача ТОВ "Трейлер-Південь" були безпідставно оплачені позивачкою, яка не була стороною договору зберігання, а отже не підлягають відшкодуванню; кошти сплачені позивачкою ТОВ "Істейт Інвест" є витратами, пов`язаними з її господарською діяльністю.

4.9. Інші доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та безпідставне стягнення майнової шкоди саме з Державного бюджету шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, колегією суддів відхиляються з огляду на таке.

Особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до наведених вище положень Цивільного кодексу України, та відповідачем у справі є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Таким органом у цій справі є Головне управління державної фіскальної служби в Одеській області, як особа, відповідальна у за збереження та повернення вилученого майна, та Казначейська служба, яка здійснює списання коштів з державного бюджету на підставі рішення суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17.

4.10. Доводи касаційної скарги про те, що положення Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" не розповсюджуються на відшкодування шкоди фізичній особі-підприємцю, а регулюють відповіді правовідносини за участю лише громадянина, у зв`язку з чим скаржник вважає, що у позивачки відсутнє право на пред`явлення позову про стягнення 252 883, 89 грн з підстав визначених законом, колегією суддів також відхиляються з огляду на таке.

Матеріально-правовою підставою позову у даній справі є положення Цивільного кодексу України, а саме: статей 1166, 1173, 1174, а не Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".

Окрім того, відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Частиною 11 статті 11 Господарського процесуального кодексу України також передбачено, що забороняється відмова у правосудді з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, а також враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

6. Судові витрати

6.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 та рішення Господарського суду Одеської області від 05.04.2018 у справі № 910/17999/17 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

Л. Стратієнко