ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2019 року Справа № 160/9300/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О.В.,
за участі:
секретаря судового засідання Максименко Е.М.,
представника позивача Верещаги Т.В.,
представників відповідача Потапова О.О., Оріхової Т.А.,
Разумової Т.Є., Коваль В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства Дніпровський коксохімічний завод до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство Дніпровський коксохімічний завод (далі - ПрАТ Дніпровський коксохімічний завод , позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправними та скасувати у повному обсязі податкові повідомлення-рішення форми Р від 05.09.2018 № 0006984617, форми В1 від 27.11.18 № 0009034617, форми В4 від 27.11.18 № 0009014617, форми Д від 27.11.18 № 0009114617, форми Д від 27.11.18 № 0009094617, форми ПС від 05.09.2018 № 0006934617.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки під час перевірки позивачем були надані всі необхідні документи на підтвердження реальності вчинених господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ АДМ-Технопром , ТОВ СДМ-ГРУП , ТОВ СТРІМ МЕД ПЛЮС , ТОВ ІНСТЕЇ , ТОВ САВ 2007 , ТОВ Транс Ленд , ТОВ Строй Інвест Сервіс 2 . Аналіз господарських взаємовідносин постачальника з іншими суб`єктами господарювання, з якими такий платник не перебував у безпосередніх відносинах, не може впливати на оцінку реальності операції, що здійснена останнім в ланцюзі постачання платником та його безпосереднім контрагентом. Відсутність у контрагента основних засобів і необхідної трудової сили не спростовує можливості використання орендованої техніки для виконання робіт і залучення до таких робіт працівників на договірній основі. В розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні сертифікати якості не є первинними документами, оскільки за своєю правовою природою не засвідчують господарські операції. Позивач вважає, що товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання чи продажу товарно-матеріальних цінностей. Порушення ТОВ Інкостіл Груп строків подання заяви про відмову від пільги ніяким чином не спростовує виконання податкових зобов`язань з ПДВ постачальником. ТОВ Інкостіл Груп нарахував податкові зобов`язання з ПДВ та відобразив їх у податкових деклараціях з ПДВ за відповідні періоди. Контролюючий орган при розрахунку додатку до акту перевірки №13.2.2 визначає як порушення збільшення суми бюджетного відшкодування, при чому суму від`ємного значення ПДВ залишає незмінною. Позивач не погоджується з висновками контролюючого органу по вказаним порушенням, тому і наслідки зазначених порушень, а саме: порушення правил формування значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту, порушення правил формування бюджетного відшкодування за перевіряємий період позивач вважає необґрунтованими та безпідставними. Висновки стосовно не нарахування ПДФО в розмірі 6094,59 грн. та військового збору в розмірі 91,42 грн. з доходів у вигляді середньої заробітної плати за вимушений прогул є безпідставними. Система електронного адміністрування реалізації пального не налаштована на отримання таких електронних документів та їх обробку, не сприймає акцизні накладні та заявки на поповнення електронного рахунку за ставкою податку 0%, тобто по операціям, по яким податкові зобов`язання не виникають.
Ухвалою суду від 11.12.2018 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.
Представником відповідача надано суду 10.01.2019 року відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками і формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. Перевіряючими встановлено, що контрагенти позивача ТОВ АДМ-Технопром , ТОВ СДМ-ГРУП , ТОВ СТРІМ МЕД ПЛЮС , ТОВ ІНСТЕЇ , ТОВ САВ 2007 , ТОВ Транс Ленд , ТОВ Строй Інвест Сервіс 2 не є виробниками продукції, а встановити походження ТМЦ не є можливим, тобто товар не має первинного походження. Позивачем не було надано транспортних та супроводжуючих документів на перевезення відходів 4 класу небезпеки. На порушення п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 року, позивачем відображено операції по податковим накладним, виписаним ТОВ Інкостіл Груп . Позивач нарахував середній заробіток за період з 14.08.2014 року по 15.12.2015 року однією сумою без утримання податків, а не заробітну плату за кожний місяць. Середній заробіток за час вимушеного прогулу розрахований судом без утримання податків та обов`язкових платежів в такій же сумі, яка зазначена в особовому рахунку працівника ОСОБА_1 -Коваль В.В. за лютий 2016 року. За період з 01.08.2017 року по дату складання акту перевірки позивачем не були складені та зареєстровані акцизні накладні за обсяги підакцизної продукції, реалізованої у лютому 2017 року, березні 2017 року, квітні 2017 року за ставкою 0%. Відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.
24.01.2019 представник позивача надав відповідь на відзив.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, наведені у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили суд в задоволенні позовної заяви відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
На підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 77.1 статті 77, пункту 77.6 статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, та наказу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 13.04.2018 №700 проведена документальна планова виїзна перевірка позивача, за наслідками якої складений акт від 09.08.2018р. № 68/28-10-46-17/05393085 (далі - акт перевірки).
Відповідно до висновків, викладених в акті перевірки, позивачем було порушено:
1) пп.134.1.1 ст.134 Податкового кодексу (в редакції чинній на момент порушення, із змінами та доповненнями), ст.1, 3, 9, 11, 12 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , зі змінами та доповненнями, п.7, 10 МСБО 18 Дохід , п.1, 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зі змінами та доповненнями, розділ І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України від 21.12.1999 за № 893/4186, п.3.10 Методичних рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності , затверджених наказом Мінфіну від 28.03.2013 № 433, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 1 756 856 грн., у тому числі:
за 2015 рік у сумі 723 307 грн.,
за 2016 рік у сумі 256 515 грн., в тому числі у розрізі періодів: І квартал 2016 року - 52 275 грн., півріччя 2016 року - 81 698 грн., три квартали 2016 року - 184 586 грн.,
за 2017 рік у сумі 777 034 грн., в тому числі у розрізі періодів: І квартал 2017 року - 27 253 грн., півріччя 2017 року - 80 708 грн., три квартали 2017 року - 306 045 грн.
2) абз. г) п.198.5 ст.198 Податкового Кодексу, що призвело до заниження суми податкових зобов`язань на суму ПДВ 80 601 373 грн., у тому числі:
січень 2016 - 3 298 651 грн., лютий 2016 - 3 646 090 грн., березень 2016 - 2 123 978 грн., квітень 2016 - 3 037 096 грн., травень 2016 - 1 445 703 грн., липень 2016 - 844 340 грн., серпень 2016 - 110 грн., березень 2017 - 4 083 168 грн., квітень 2017 - 1 730 410 грн., травень 2017 - 15 155 444 грн., червень 2017 - 25 326 700 грн., липень 2017 - 15 164 047 грн., серпень 2017 - 1 179 600 грн., вересень 2017 - 925 614 грн., жовтень 2017 - 635 169 грн., листопад 2017 - 965 146 грн., грудень 2017 - 1 040 107 грн.;
- п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.3, п.201.10 ст.201, п.45 підр.2 розд. ХХ ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту на суму ПДВ 72 997 127 грн., у тому числі: січень 2015 - 209 592 грн., березень 2015 - 8 768 грн., квітень 2015 - 141 374 грн., травень 2015 - 223 094 грн., червень 2015 - 13 190 грн., липень 2015 - 31 705 грн., серпень 2015 - 5 851 грн., вересень 2015 - 80 542 грн., жовтень 2015 - 6 023 грн., листопад 2015 - 34 348 грн., грудень 2015 - 7 523 грн., січень 2016 - 4 099 грн., лютий 2016 - 1 005 грн., березень 2016 - 180 грн., квітень 2016 - 26 351 грн., травень 2016 - 2 857 грн., червень 2016 - 1 606 грн., липень 2016 - 6 497 грн., серпень 2016 - 13 259 грн., вересень 2016 - 768 грн., жовтень 2016 - 19 483 грн., листопад 2016 - 17 237 грн., грудень 2016 грн. - 6 350 грн., січень 2017 - 5 027 грн., лютий 2017 - 4 570 грн., березень 2017 - 3 949 грн., квітень 2017 - 44 108 грн., травень 2017 - 1 018 грн., червень2017 - 8 191 грн., липень 2017 - 28 734 грн., серпень 2017 - 61 483 грн., вересень 2017 - 91 930 грн., жовтень 2017 - 6 834 883 грн., листопад 2017 - 39 297 156 грн., грудень 2017 - 25 754 376 грн.
Вищевикладене призвело до порушення п.200.1 ст.200 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), а саме:
- заниження позитивного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на 296 154 грн.;
- завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на загальну суму 153 302 346 грн.
Вищевикладене призвело до:
- порушення п.200.2 ст.200 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету в червні 2017 року в сумі 2 084 780 грн.
- порушення абз. б п.200.4 ст.200 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого завищено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 року на загальну суму ПДВ 151 513 720 грн., в тому числі: січень 2016 року - 4 064 760 грн., лютий 2016 року - 3 647 095 грн., березень 2016 року - 2 124 158 грн., квітень 2016 року - 3 063 447 грн., травень 2016 року - 1 448 560 грн., жовтень 2017 року - 70 108 915 грн., листопад 2017 року - 40 262 302 грн., грудень 2017 року - 26 794 483 грн.
3) пп. 14.1.54 п.14.1. ст.14, п.18.1, п. 18.2 ст. 18, п. 110.1 ст. 110, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.1 та 164.1.2 п. 164.1, пп.164.2.17 п.164.2 ст. 164, 165.1.36 п. 165.1 ст.165, п.167.1. ст.167, пп. 168.1.1 п. 168.1, п.168.3 ст.168, пп.169.4.1 п. 169.4 ст.169, п. 176.2 ст.176, п. 177.8 ст.177 Податкового Кодексу України в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 43 332,88 грн., у тому числі:
- вересень 2015 року-34773,71 грн;
- лютий 2016 року-6094,59 грн.;
- листопад 2017 року - 1255,14 грн.;
- грудень 2017 року-1209,44.
пп. 1.2 , 1.4, 1.6 п. 16 1 підрозділу 10 Інші перехідні положення розділу XX Перехідних положень Податкового Кодексу України, пп. 14.1.54 п.14.1. ст.14, п.18.1, п. 18.2 ст. 18, п. 110.1 ст. 110, ст. 163, пп.164.2.17 п.164.2 ст. 164, , 165.1.36 п. 165.1 ст.165, п.167.1. ст.167, пп.168.1.1 п. 168.1, п.168.3, пп. 168.4.1 п.168.4 ст. 168, пп. а п. 176.2 ст.176, 177.8 ст.177 Податкового Кодексу України в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування військового збору до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2544,99 грн., у тому числі:
- вересень 2015 року-2266,32 грн;
- лютий 2016 року-91,42 грн.;
- листопад 2017 року - 104,60 грн.;
- грудень 2017 року-82,65 грн.
п. 51.1. ст.51 та пп. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України та пп.3.1.13 п.3.1 ст. 3 Порядку № 4 заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» підприємством надано податкову звітність про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку з недостовірними даними про платника податку, які призвели до зміни платника податку;
п. 1 частини першої ст. 7, п. 5 ст. 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI2464-VI внаслідок самостійного донарахування підприємством єдиного внеску встановлено заниження розміру єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на 7339,79 грн., а саме:
- в червні 2015р. на 349,50 грн.;
- в березні 2016р. - на 1159,30 грн;
- в червні 2016р. - на 4075,97 грн.;
- в травні 2017р. - на 1755,02 грн.
пунктів 5, 6 ст. 8, п. 1 ч. 1, 2 ст. 7, ч. 4 ст. 9 Закону № 2464 та п. 9 розд ІV Порядку № 435 встановлено заниження єдиного внеску на загальну суму 9217,22 грн., а саме за:
- лютий 2016р. - 7448,94 грн.
- жовтень 2017р. - 127,39 грн.;
- листопад 2017 р. - 1610,21 грн.;
- грудень 2017р. - 30,68 грн.
4) п.231.1, п.231.3, п.231.5, п. 231.6 ст. 231 та ст.232 ПКУ, а саме: підприємством за обсяги підакцизної продукції (бензолу код УКТЗЕД 2707 10 90 00) реалізованої за ставкою 0% (в межах встановлених річних квот) ТОВ "МЕТАХІМ" (код ЄДРПОУ 35293197), не здійснювалось складання та реєстрація відповідних акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, в т.ч. по періодах:
- за лютий 2017р.- 113 402,97 л.,
- за березень 2017р.- 74 852,75 л.,
- за квітень 2017р.- 147 211,91 л.
п.231.1, п.231.3, п.231.5, п. 231.6 ст. 231 та ст.232 ПКУ стосовно недотримання граничних термінів реєстрації акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних за обсяги підакцизної продукції (бензолу код УКТЗЕД 2707 10 90 00), реалізованої ТОВ "АЛЬТЕР ГРУПП" (код ЄДРПОУ 36962995) за ставкою 0% (в межах встановлених річних квот) у обсязі 1 228 249,57 л.
пп.213.1.2 п.213.1 ст.213, п.216.6 ст. 216, ст.231 та ст.232 Податкового кодексу України за період перевірки з 01.03.2016 по 30.11.2016р., а саме: ПрАТ ДКХЗ , як платником акцизного податку, не були складені та зареєстровані у Єдиному реєстрі акцизних накладних , акцизні накладні за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД на обсяги пального, використаного для власного споживання, в т.ч.:
за березень, квітень, травень, червень та липень 2016 року паливо (код УКТ ЗЕД 2710124194) - 30 487,03 (л. прив. до t-150С).
за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень та листопад 2016 року дизельне паливо (код УКТ ЗЕД 2710194300) - 110 238,69 (л. прив. до t-150С).
п. 231.1, п.231.3 та п.231.6 ст. 231 та ст. 232 ПКУ підприємством недотримані гранични терміни реєстрації акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних на загальну суму акцизного податку 398 784,82 грн.
пп. 46.1 п.46, пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України та Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1233, із змінами та доповненнями, та Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 14, зі змінами та доповненнями, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 105/26550, а саме: ПрАТ ДКХЗ порушено встановлений законом порядок ведення податкового обліку в частині невідповідності суми операцій, які звільняються від оподаткування (по коду 14020046) за 1 кв.2017 року згідно звіту про суми податкових пільг (від 20.04.2017 № 9070368114) та даним Додатків 4 до податкових деклараціях акцизного податку (уточ. від 10.03.2017 № 9037431345, від 16.03.2017 № 9043233207 та від 19.04.2017 № 9068810977), що не призвело до заниження податкового зобов`язання по акцизному податку.
5) п.п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України, занижено суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за ІV квартал 2016 року на 233,26 грн.
6) п.11 ст.3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг - проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.
Не погоджуючись з висновками акту, позивачем 21.08.2018р на адресу Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС України, було надано заперечення вих. №01/1048 від 21.08.2018р. до акту перевірки № 68/28-10-46-17/05393085 від 09.08.2018р.
05.09.2018р. позивачем було отримано відповідь Офісу великих платників податків ДФС вих. №36155/10/28-10-46-17-12 від 31.08.2018р. згідно якої заперечення скаржника не були враховані, а висновки акту не переглянуті.
На підставі висновків акту перевірки 11.09.2018р. позивачем від Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби отримано податкові повідомлення-рішення:
- податкове повідомлення - рішення форми Р від 05.09.2018 № 0006984617 Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2 273 630,50 грн., в тому числі: за податковими зобов`язаннями 1 756 856,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 516 774,50 грн.;
- податкове повідомлення - рішення форми Р від 05.09.2018 № 0006914617 Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 2 605 975,00 грн., в тому числі: за податковими зобов`язаннями 2 084 780,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 521 195,00 грн.;
- податкове повідомлення - рішення форми В1 від 05.09.2018 № 006894617 Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, відповідно до якого позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 192 384 067,50 грн., визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість та зобов`язано сплатити суму податку у розмірі 128 256 045,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 64 128 022,50 грн.;
- податкове повідомлення - рішення форми В4 від 05.09.2018 № 0006944617 Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, відповідно до якого позивачу було зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 23 257 675 грн.;
- податкове повідомлення - рішення форми Д від 05.09.2018 № 0006964617 Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 76 824,52 грн., визначено податкове зобов`язання у розмірі 44 077,74 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 12 647,80 грн. та пені у розмірі 22 098,98 грн.;
- податкове повідомлення - рішення форми Д від 05.09.2018 № 0006974617 Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 4 419,75 грн., визначено податкове зобов`язання у розмірі 2 440,39 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 674,28 грн. та пені у розмірі 1 305,08 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 05.09.2018 р. № 0006994617 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, відповідно до якого до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 2 342,22 грн.;
- податкове повідомлення - рішення форми ПС від 05.09.2018 № 0006934617 Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, відповідно до якого до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем акцизний податок в розмірі 2 569 424,47 грн.;
- податкове повідомлення - рішення форми Р від 05.09.2018 № 0006924617 Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 291,58 грн., визначено податкове зобов`язання у розмірі 233,26 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 58,32 грн.;
- податкове повідомлення - рішення форми ПС від 05.09.2018 № 0006954617 Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, відповідно до якого позивачу було застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами в розмірі 510,00 грн.;
- податкове повідомлення - рішення форми С від 05.09.2018 № 0007024619 Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, відповідно до якого до позивача було застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в розмірі 85,00 грн.
Не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями позивач направив відповідну скаргу до Державної фіскальної служби України (вх.№54391/6 від 24.09.2018 р.), якою просив в повному обсязі скасувати вищевказані податкові повідомлення-рішення від 05.09.2018р. № 0006984617 (форма Р ), № 0006914617 (форма Р ), № 0006894617 (форма В1 ), № 0006944617 (форма В4 ), № 0006964617 (форма Д ), № 0006974617 (форма Д ), № 0006934617 (форма ПС ), № 0006924617 Офісу великих платників податків ДФС України.
Рішенням про результати розгляду скарги ДФС України №37747/6/99-99-11.01.02-25 від 21.11.18р скарга позивача була задоволена частково: скасовано податкові - повідомлення рішення Офісу ВПП ДФС від 05.09.2018 №№ 0006914617, 0006894617, 0006944617 у частині заниження податкового зобов`язання з ПДВ по операціях реалізації готової продукції за цінами, нижчими від собівартості її виготовлення за 2016-2017р.р. та у відповідній частині штрафні санкції з вказаних податків, ППР від 05.09.18 №0006964617 в частині визначення грошового зобов`язання по ПДФО по основному платежу - 35983,15 грн., штрафної санкції -11124,16 грн. та у відповідній частині суму пені, ППР від 05.09.18 №0006974617 в частині визначення грошового зобов`язання по військовому збору по основному платежу - 2348,97 грн., штрафної санкції - 651,42 грн. та у відповідній частині суму пені, а в іншій частині зазначені ППР, та ППР від 05.09.18 р. №№ 0006984617, 0006934617, 0006924617 - залишило без змін.
Позивачем не оскаржувалися податкові повідомлення-рішення:
- форми ПС від 05.09.2018 № 0006954617 Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, відповідно до якого було застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами в розмірі 510,00 грн.;
- форми С від 05.09.2018 № 0007024619 Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, відповідно до якого було застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в розмірі 85,00 грн.
Вказані штрафні санкції у загальній сумі 595,00 грн. сплачені позивачем у встановлений термін.
Позивач також сплатив у повному обсязі штрафні санкції в розмірі 2 342,22 грн., що були застосовані згідно Рішення від 05.09.2018 р. № 0006994617 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Податкове повідомлення-рішення форми Р від 05.09.2018 № 0006924617 Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 291,58 грн., визначено податкове зобов`язання у розмірі 233,26 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 58,32 грн., позивачем також не оскаржується та оплачене у встановленому порядку.
Таким чином, після завершення процедури адміністративного оскарження, з урахуванням самостійно сплачених позивачем штрафних санкцій, неузгодженими залишилися наступні ППР відповідача:
- форми Р від 05.09.2018 № 0006984617 Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, відповідно до якого було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2 273 630,50 грн., в тому числі: за податковими зобов`язаннями 1 756 856,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 516 774,50 грн.;
- форми Д від 05.09.2018 № 0006964617 Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, яке залишилось чинним у частині, відповідно до якої було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 10 321,83 грн., - визначено податкове зобов`язання у розмірі 6 094,59 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4 227,24 грн.;
- форми Д від 05.09.2018 № 0006974617 Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, яке залишилось чинним у частині, відповідно до якої було збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 154,83 грн., визначено податкове зобов`язання у розмірі 91,42 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 63,41 грн.;
- форми ПС від 05.09.2018 № 0006934617 Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, відповідно до якого було застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем акцизний податок в розмірі 2 569 424,47 грн.
30 листопада 2018 року позивачем отримано лист Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС №49725/10/28-10-46-17 від 28.11.2018 р., згідно до якого на адресу позивача направлено податкові повідомлення-рішення, складені з урахуванням рішення ДФС України про результати розгляду скарги №37747/6/99-99-11.01.02-25 від 21.11.18р:
- форми В1 від 27.11.18 № 0009034617 (замість ППР від 05.09.2018 № 006894617) Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, відповідно до якого позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 108 888 045,00 грн., а саме - визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість та зобов`язано сплатити суму податку у розмірі 72 592 030,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 36 296 015,00 грн.;
- форми В4 від 27.11.18 № 0009014617 (замість ППР від 05.09.2018 № 0006944617) Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, відповідно до якого позивачу було зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 405 097 грн.
- форми Д від 27.11.18 № 0009114617 (замість ППР від 05.09.2018 № 0006964617) Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 10 620,98 грн., а саме - визначено податкове зобов`язання у розмірі 6 094,59 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 523,64 грн. та пені у розмірі 3002,75 грн.;
- форми Д від 27.11.18 № 0009094617 (замість ППР від 05.09.2018 № 0006974617) Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 159,32 грн., а саме - визначено податкове зобов`язання у розмірі 91,42 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 22,86 грн. та пені у розмірі 45,04 грн.;
Вказані податкові повідомлення-рішення відповідачем змінені відповідно до п.5 та п.7 Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204.
Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в судовому порядку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Розглядаючи правомірність податкових повідомлень - рішень форми Р від 05.09.2018 № 0006984617, форми В1 від 27.11.18 № 0009034617, форми В4 від 27.11.18 № 0009014617, форми Д від 27.11.18 № 0009114617, форми Д від 27.11.18 № 0009094617, форми ПС від 05.09.2018 № 0006934617, суд встановив наступне.
Порушення, зафіксовані відповідачем у акті перевірки, та відносно яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення форми Р від 05.09.2018 № 0006984617, форми В1 від 27.11.18 № 0009034617 та форми В4 від 27.11.18 № 0009014617 стосуються висновків:
- про нереальність господарських операцій з придбання товарів/робіт, послуг в перевіряємий період по взаємовідносинам з наступними контрагентами: ТОВ АДМ-ТЕХНОПРОМ , ТОВ СДМ-ГРУП , ТОВ СТРІМ МЕДІА ПЛЮС , ТОВ ІНСТЕЇ , ТОВ САВ 2007 , ТОВ ТРАНС ЛЕНД , ТОВ Строй Інвест Сервіс 2 ;
- про порушення постачальником вугільного концентрату ТОВ ІНКОСТІЛ ГРУП алгоритму подання заяви, визначеною нормою п.45 підр.2 розд. XX ПКУ та п.9 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21, а саме - подання заяви протягом місяця, у якому платник не передбачає використання зазначеної пільги, що свідчить про завищення ПРАТ ДКХЗ податкового кредиту по операціям з придбання вугільного концентрату у ТОВ ІНКОСТІЛ ГРУП у період жовтень - грудень 2017р. на суму 71 574 988 грн.
Порушення, встановлені відповідачем актом перевірки, та відносно яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення форми Д від 27.11.18 № 0009114617 та форми Д від 27.11.18 № 0009094617, стосуються висновків не нарахування ПДФО та військовий збір з доходу працівника ОСОБА_2 Коваль В ОСОБА_3 В ОСОБА_3 згідно рішення суду, тобто із середньої заробітної плати за вимушений прогул.
Порушення, встановлені відповідачем актом перевірки, та відносно яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення форми ПС від 05.09.2018 № 0006934617, стосуються висновків не реєстрації акцизних накладних з операцій реалізації бензолу сирого кам`яновугільного ТОВ МЕТАХІМ та ТОВ АЛЬТЕР ГРУПП за період з 01.02.2017р. по 31.07.2017р. та недотримання граничних термінів реєстрації акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних за обсяги підакцизної продукції (бензолу код УКТЗЕД 2707 10 90 00), реалізованої ТОВ "АЛЬТЕР ГРУПП" (код ЄДРПОУ 36962995) за ставкою 0% (в межах встановлених річних квот ) у обсязі 1 228 249,57 л.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
З 01.01.2015 змінені правила податкового обліку під час визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а саме з 01.01.2015 відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами і доповненнями, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ ПК України.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України установлено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
У свою чергу, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).
Відповідно до частини другої статті 3, частини першої статті 11 Закону №996-ХІV, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов`язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.
Пунктом 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996) передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ст. 4 Закону №996 бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на принципі відповідності доходів і витрат.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку Витрати затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (далі - П(С)БO 16), визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.
Так, відповідно до положень пунктів 5 - 9 НП(С)БО №16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.
Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.
Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.
Аналіз вищевикладених норм Податкового кодексу України, НП (С)БО № 16 та Закону №996-ХІV свідчить про те, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Таким чином, формування витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування за звітний податковий період, починаючи з 1 січня 2015 року, здійснюється виходячи з національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.
Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу.
Згідно із п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 200.3 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис (852-15), або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
В акті перевірки не вказано жодного зауваження щодо порушення позивачем правил та вимог до складання первинних бухгалтерських документів. Тобто, всі первинні бухгалтерські документи, що підтверджують фактичну реальність вчинених операцій по взаємовідносинам з ТОВ АДМ-ТЕХНОПРОМ , ТОВ СДМ-ГРУП , ТОВ СТРІМ МЕДІА ПЛЮС , ТОВ ІНСТЕІ , ТОВ САВ 2007 , ТОВ ТРАНС ЛЕНД , ТОВ Строй Інвест Сервіс 2 у перевіряємий період 2015- 2017р., складені відповідно до вимог п. 2 ст. 9 Закону України № 996.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:
- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Нормами статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Досліджуючи первинну документацію по взаємовідносинам позивача з ТОВ АДМ-ТЕХНОПРОМ , встановлено наступне.
Позивачем до суду було надано договір від 19.02.2015 № 15/161 на придбання матеріально-технічних ресурсів (мотор-редуктор планетарний зубчатий типу 1МПз2-31,5-28-120-Т-УЗ,380В в кількості 3 шт.), специфікацію №1 до договору, журнали-ордери, рахунки-фактури, видаткові накладні, виписки банку, платіжні доручення. Додаток 20.1 до Акту містить інформацію про всі вищенаведені первинні документи, що в повній мірі підтверджують здійснення господарської операції.
Крім того, на підтвердження здійснення господарської операції у травні 2015р. по придбанню у ТОВ АДМ-ТЕХНОПРОМ моторів-редукторів планетарного зубчатого типу 1МПз2-31,5-28-120-Т-УЗ,380В та використання його суто у господарській діяльності позивачем надано до суду копії наступних документів:
- акт б/н приймання ТМЦ по кількості, якості та комплектності від 18.05.2015р.
- копія сторінок паспортів на мотори-редуктори із зазначенням/підтвердженням певного типу та заводських номерів моторів-редукторів;
- картка складського обліку матеріалів (типова форма М-12);
- службова записка від 12.05.2015 №17-496/12.05.15 на дозвіл на проїзд на територію підприємства з відміткою (на зворотному боці) служби охорони про час та дату ввезення ТМЦ на територію.
Відповідач у своїх поясненнях посилався на «наявну вхідну податкову інформацію від ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області від 10.09.2015р. № 2624/7/08-28-22-02 за травень 2015р., за результатами якої встановлено нереальність здійснення господарських операцій» .
Проте суд вважає, що будь-яка податкова інформація, тим більше, яка отримана три роки тому, а не в ході проведення перевірки позивача, не може спростувати факт здійснення господарської операції при наявності у позивача всіх первинних документів.
Досліджуючи первинну документацію по взаємовідносинам позивача з ТОВ СДМ-ГРУП , встановлено наступне.
Позивачем до суду було надано договір від 19.08.2015 № 15/445 на придбання матеріально-технічних ресурсів (редуктор на механізований освітлювач в кількості 4 шт.), специфікацію №1 до договору, журнали-ордери, рахунки-фактури, видаткові накладні, виписки банку, платіжні доручення. Додаток 20.2 до акту перевірки містить інформацію про всі вищенаведені первинні документи, що в повній мірі підтверджують здійснення господарської операції.
На підтвердження здійснення господарської операції у листопаді-грудні 2015р., січні 2016р. по придбанню у ТОВ СДМ -ГРУП ТМЦ та використання їх виключно у господарській діяльності позивачем надано до суду копії наступних документів:
- акт б/н приймання ТМЦ по кількості, якості та комплектності від 27.01.2016 р.
- паспортів на редуктори із зазначенням/підтвердженням певних типів та заводських номерів редукторів;
- картки складського обліку матеріалів (типова форма М-12) під №№ 1102,1103,1104,1105;
- службові записки від 23.12.2015 № 17-1736/23.12.15 та від 19.01.2016 №17/39/19.01.16 на дозвіл на проїзд на територію підприємства з відміткою (на зворотному боці) служби охорони про час та дату ввезення ТМЦ на територію.
Відповідач у своїх поясненнях посилався на «наявну вхідну податкову інформацію від Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 12.05.2016 № 224/20-38-14-02-04 щодо ТОВ «СМД ГРУП» п.н.36456673 за звітний період декларування ПДВ лютий 2014-счень 2016 року, відповідно до якої від Головного управління ДФС у Харківській області надійшли узагальнені податкові інформації від 09.03.2016р. № 120/20-40-14-08-12/39934274 по ТОВ «Інтер Холдінг» , п.н. НОМЕР_1 за січень 2016 року та від 22.02.2016 р. № 68/20-40-22-09-12/39934274 за грудень 2015 р., за результатами яких встановлено нереальність здійснення господарських операцій» .
Проте суд вважає, що будь-яка податкова інформація, тим більше, яка отримана більше двох років тому, а не в ході проведення перевірки позивача, не може спростувати факт здійснення господарської операції при наявності у позивача всіх первинних документів.
Досліджуючи первинну документацію по взаємовідносинам позивача з ТОВ ІНСТЕІ , встановлено наступне.
Позивачем до суду було надано договір від 22.07.2016р. № 16/356 на виконання робіт по капітальному ремонту трансформатора ТРДИ-32000/150 інв. № 4717, журнали-ордери, рахунки-фактури, акт приймання виконаних робіт, акт приймання - здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів, виписки банку, платіжні доручення. Додаток 20.3 до акту містить інформацію про всі вищенаведені первинні документи, що в повній мірі підтверджують здійснення господарської операції.
Крім того, на підтвердження здійснення господарської операції у вересні 2016р. по виконанню капітального ремонту трансформатора ТРДИ-32000/150 інв. №4717 ТОВ ІНСТЕІ та використання послуг виключно у господарській діяльності позивачем надано до суду копії наступних документів:
- наказ № 1120 від 21.09.2016р. Про введення в експлуатацію трансформатора ТРДИ-32000/150 інв.№4717 після проведення капітального ремонту;
- лист ТОВ ІНСТЕІ від 29.08.2016 № 08/247 про отримання пропусків на територію підприємства для виконання капітального ремонту трансформатора;
- лист ТОВ ІНСТЕІ від 02.09.2016 № 09/16 про дозвіл на ввіз на територію підприємства матеріалів для виконання капітального ремонту трансформатора;
- службова записка від 21.09.2016 № 13-414 на дозвіл на проїзд на територію підприємства з відміткою (на зворотному боці) служби охорони про час та дату проїзду на територію підприємства автомобіля ТОВ ІНСТЕІ для проведення випробувань та вимірювань трансформатору ТРДИ-32000/150 інв. № 4717 після капітального ремонту;
- сторінок журналу обліку робіт за нарядами і розпорядженнями;
- сторінок журналу реєстрації вхідного інструктажу робітників ТОВ ІНСТЕІ .
Вищевказані документи повністю підтверджують виконання капітального ремонту трансформатора ТРДИ-32000/150 інв. № 4717 зі сторони підприємства ТОВ ІНСТЕІ .
Стосовно тверджень відповідача, що ТОВ «ІНСТЕЇ» не мало необхідної кількості трудових ресурсів щодо надання послуг, суд зазначає, що відповідачем не надано доказів на підтвердження не залучення ТОВ «ІНСТЕЇ» працівників за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2018р. №К/990/4256/17.
Досліджуючи первинну документацію по взаємовідносинам позивача з ТОВ САВ 2007 , встановлено наступне.
Позивачем до суду було надано договір по поводженню відходів №2307/419 від 06.08.2015р., рахунки-фактури, акти приймання-передачі, платіжні доручення, накладні на відпуск матеріалів (типова форма № М-11), чеки зважування. Додаток 20.4 до Акту № 68 містить інформацію про всі вищенаведені первинні документи, що в повній мірі підтверджують здійснення господарської операції.
На підтвердження здійснення господарської операції у серпні 2015р. - грудні 2017р. по придбанню у ТОВ САВ 2007 послуг з поводженнями з відходами - передача відходів 4-го класу небезпеки для подальшого видалення (знищення) або утилізації та використання даних послуг виключно у господарській діяльності позивачем надано до суду копії наступних документів:
- товаро-транспортні накладні за період 2017р.;
- разові перепустки та корінці перепусток, що свідчать про час та дату в`їзду та виїзду автомобілів ТОВ САВ 2007 на територію підприємства;
- сторінок журналу реєстрації вхідного інструктажу робітників ТОВ САВ 2007 .
Стосовно тверджень відповідача, що ТОВ САВ 2007 не мало ліцензії на здійснення діяльності щодо поводження з відходами 4 класу небезпеки, судом встановлено, що на проведення даного виду діяльності не потрібна ліцензія. Відповідачем в підтвердження своєї позиції не надано жодних пояснень з посиланням на норми чинного законодавства України та не надано жодного доказу в підтвердження своєї позиції, щодо необхідності наявності у ТОВ САВ 2007 ліцензії на здійснення діяльності щодо поводження з відходами 4 класу небезпеки.
Досліджуючи первинну документацію по взаємовідносинам позивача з ТОВ СТРІМ МЕДІА ПЛЮС , встановлено наступне.
Позивачем до суду було надано договір від 29.05.2015 № 15/315 на придбання матеріально-технічних ресурсів (інструменти та ін.), специфікації №1,2 до договору, журнали-ордери, рахунки-фактури, видаткові накладні, виписки банку, платіжні доручення. Додаток 20.5 до Акту містить інформацію про всі вищенаведені первинні документи, що в повній мірі підтверджують здійснення господарської операції.
Крім того, на підтвердження здійснення господарської операції у червні 2015р. по придбанню у ТОВ СТРІМ МЕДІА ПЛЮС ТМЦ та використання їх виключно у господарській діяльності позивачем надано до суду копії наступних документів:
- акти б/н приймання ТМЦ по кількості, якості та комплектності від 23.06.2015р. (2шт.), від 30.06.2015р.;
- гарантійний лист про гарантійні обов`язки ТОВ СТРІМ МЕДІА ПЛЮС за поставлену продукцію ПрАТ ДКХЗ по накладним № 25 від 15.06.15 та № 26 від 17.06.15;
- лист ТОВ СТРІМ МЕДІА ПЛЮС про відсутність обов`язкової сертифікації в Україні згідно наказу від 01.02.2005р. № 28.;
- картки складського обліку матеріалів (типова форма М-12);
- службові записки від 15.06.2015 № 17-692/15.06.15, від 19.06.2015 № 17-726 та від 24.06.2015 №17-761/24.06.15 на дозвіл на проїзд на територію підприємства з відміткою (на зворотному боці) служби охорони про час та дату ввезення ТМЦ на територію позивача.
Відповідач у своїх поясненнях посилався на «наявну вхідну податкову інформацію від Західної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 09.10.2015 № 1135/20-33-22-03-04 шо ТОВ «СТРІМ МЕДІА ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 36035242) за звітний період декларування ПДВ червень 2015 року, доведеного на відпрацювання ДФС України у якості «транзитер» по взаємовідносинам з ПАТ «ЄВРАЗ Дніпродзержинський КХЗ» (код ЄДРПОУ 05393085) за період 01.06.2015-30.06.2015 року на суму ПДВ 13,2 тис. грн., відповідно до якої взаємовідносини не підтверджено» .
Проте суд вважає, що будь-яка податкова інформація, тим більше, яка отримана три роки тому, а не в ході проведення перевірки позивача, не може спростувати факт здійснення господарської операції при наявності у позивача всіх первинних документів.
Досліджуючи первинну документацію по взаємовідносинам позивача з ТОВ ТРАНС-ЛЕНД , встановлено наступне.
Позивачем до суду було надано договір від № УПр14/87/691 від 16.12.2014р на придбання вугільного концентрату специфікації №1 зі змінами та №2 до договору, журнали-ордери, рахунки-фактури, видаткові накладні, виписки банку, платіжні доручення, залізничні накладні, сертифікати якості. Додаток 20.6 до Акту перевірки містить інформацію про всі вищенаведені первинні документи, що в повній мірі підтверджують здійснення господарської операції.
ПРАТ "ДКХЗ" від ТОВ "ТРАНС-ЛЕНД" у січні, квітні, травні 2015р. отримано вугільний концентрат (основна сировина для коксохімічного виробництва), який використано у виробництві коксу доменного (основної виробничої продукції).
Висновок відповідача про нереальність господарських операцій було здійснено лише на підставі того, що підприємство ТОВ "ТРАНС-ЛЕНД" зареєстровано на тимчасово непідконтрольній Україні території (Луганська обл. м. Кіровськ), не зверталося за дозволами про переміщення товарів через лінію зіткнення, таким чином, за висновками перевіряючих, воно не мало змоги здійснювати діяльність на території України та здійснювати поставку вугільного концентрату.
Проте, такий висновок відповідача суперечить фактичним обставинам справи. Адже, як вбачається з наданих до суду первинних документів, виробником вугільного концентрату є підприємство ТОВ ЦЗФ Селидівська (ЄДРПОУ 317147629), яке зареєстровано у м. Селидове Донецької області. Виробничі потужності вказаного підприємства, що за своєю спеціалізацією є збагачувальною фабрикою (тобто безпосереднім виробником вугільного концентрату) - також знаходяться у м. Селидове Донецької області, яке розташовано на підконтрольній території України.
Відповідачем не доведено та не надано жодних доказів, що у період січня - травня 2015р. підприємство ТОВ "ТРАНС-ЛЕНД" повинно було отримувати дозволи на переміщення товару через лінію зіткнення для поставки вугільного концентрату позивачу.
Підприємство ТОВ "ТРАНС-ЛЕНД" - є діючим підприємством України, його реєстрація не скасована, також за даними сайту ДФС України на час розгляду справи в суді підприємство ТОВ "ТРАНС-ЛЕНД" перебуває на обліку в органах доходів та зборів України та не має податкового боргу.
Досліджуючи первинну документацію по взаємовідносинам позивача з ТОВ Строй Інвест Сервіс 2 , встановлено наступне.
Позивачем до суду було надано договір №13/204 від 28.02.2013р., № 17/60 від 10.01.2017, рахунки-фактури, видаткові накладні, виписки банку, платіжні доручення.
На підтвердження здійснення господарської операції у березні - травні 2015 року, липні - серпні 2015 року, жовтні - грудні 2015 року, січні - вересні 2016 року, листопаді - грудні 2016 року, лютому - квітні 2017 року, червні - вересні 2017 року, листопаді - грудні 2017 року. по придбанню у Строй Інвест Сервіс 2 ТМЦ та використання їх виключно у господарській діяльності позивачем надано до суду копії наступних документів:
- картки складського обліку матеріалів (типова форма М-12);
-службові записки на дозвіл на проїзд на територію підприємства з відміткою (на зворотному боці) служби охорони про час та дату ввезення ТМЦ на територію.
Крім того, позивачем до матеріалів справи надано рішення судів, відповідно до яких вже встановлено реальність господарських операцій при взаємовідносинах позивача з ТОВ Строй Інвест Сервіс 2 , ТОВ Транс-Ленд за грудень 2014 - рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2015р. по справі №804/15092/15, яке набрало законної сили 07.11.2016р., та встановлено реальність господарських операцій при взаємовідносинах позивача з ТОВ CAB 2007 , ТОВ Строй Інвест Сервіс 2 за жовтень 2017 року - рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2018 року по справі №804/3201/18 та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2019 року по справі №804/3201/18, які набрали законної сили 06.03.2019р.
Положеннями п.44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Водночас, статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Факт укладення правочинів та їх виконання обома сторонами підтверджується фактичними обставинами по справі, зокрема, первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договорів.
Досліджені судом первинні бухгалтерські документи не містять дефектів форми, змісту або походження первинних і розрахункових документів.
Отже, оглянуті судом первинні документи позивача та його контрагентів відповідають вимогам чинного законодавства України, містять необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов`язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.
Суд зазначає, що у відповідності до ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом України та іншими законами і нормативними актами.
Суд критично оцінює посилання відповідача на інформацію в інформаційних базах даних, щодо відсутності у контрагентів позивача можливості виконувати роботи (надавати послуги) не заслуговують на увагу, оскільки внесені відомості баз даних податкового органу є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань, а висновки, викладені в податковій інформації, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків. Аналогічна правова позиція з цього питання також висловлена Верховним Судом в постанові від 15.05.2018 у справі №815/423/17 (№К/9901/4625/17).
При цьому суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, власних транспортних засобів, ділової репутації, гарантій виконання зобов`язань, відповідного досвіду.
При цьому слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.
Надаючи правову оцінку доводам контролюючого органу, суд виходить із того, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.
Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на витрати з податку на прибуток, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 р. № К/9901/2923/18 та постанові від 27.03.2018 р. у справі №805/92/16-а.
Суд зазначає, що відсутність господарських ресурсів, які необхідні для провадження відповідної господарської діяльності підприємства, не доводять неможливості реального здійснення задекларованих операцій, з урахуванням того, що використання у виробничій діяльності транспортних засобів та інших фондів на підставі договорів оренди, позички чи використання власного транспорту чинним законодавством не заборонено. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №816/166/15-а) та по справі №804/4940/14.
Суд не бере до уваги і посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 року по справі №804/14515/15, від 12.12.2018 року по справі №804/931/17, від 29.01.2019 року по справі №810/844/16.
Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
Як встановлено судом, зобов`язання за договорами, укладених між позивачем та контрагентами виконувались у повному обсязі, а також доведена і їх реальність, що підтверджується належним чином оформленими документами, що містяться в матеріалах справи.
Судом встановлено, що господарські договори між позивачем та його контрагентами ТОВ АДМ-ТЕХНОПРОМ , ТОВ СДМ-ГРУП , ТОВ СТРІМ МЕДІА ПЛЮС , ТОВ ІНСТЕЇ , ТОВ САВ 2007 , ТОВ ТРАНС ЛЕНД , ТОВ Строй Інвест Сервіс 2 відповідають вимогам законодавства, у встановленому законом порядку не визнані недійсними, а на момент вчинення та виконання господарських договорів, укладених між позивачем та вищевказаними контрагентами, останні були належним чином зареєстрованими юридичними особами, які мають право вчиняти правочини, та мали свідоцтва платника ПДВ. Відповідачем як в акті перевірки, так і у письмовому відзиві, а також під час розгляду справи не оспорювався факт наявності належним чином зареєстрованих податкових накладних по всім спірним господарським операціям позивача з вищевказаними контрагентами, що становили предмет планової виїзної перевірки.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також враховуючи умови укладених договорів та специфіку придбаної позивачем продукції та послуг у ТОВ АДМ-ТЕХНОПРОМ , ТОВ СДМ-ГРУП , ТОВ СТРІМ МЕДІА ПЛЮС , ТОВ ІНСТЕЇ , ТОВ САВ 2007 , ТОВ ТРАНС ЛЕНД , ТОВ Строй Інвест Сервіс 2 , суд вказує, що позивач має та надав відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій із зазначеними контрагентами, натомість доводи контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам щодо взаємовідносин позивача з ТОВ ІНКОСТІЛ ГРУП , суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідач вказує про порушення постачальником вугільного концентрату ТОВ ІНКОСТІЛ ГРУП алгоритму подання заяви, визначеною нормою п. 45 підр. 2 розд. XX ПКУ та п. 9 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21, а саме - подання заяви протягом місяця, у якому платник не передбачає використання зазначеної пільги. Згідно висновку відповідача - вказане порушення постачальника свідчить про завищення ПРАТ ДКХЗ податкового кредиту по операціям з придбання вугільного концентрату у ТОВ ІНКОСТІЛ ГРУП у період жовтень - грудень 2017р. на суму 71 574 988 грн.
Відповідач стверджує, що ТОВ ІНКОСТІЛ ГРУП не подавши в строк заяву про відмову від пільги, зобов`язаний автоматично користуватися цією пільгою та не мав права декларувати податкові зобов`язання з ПДВ, а позивач не мав права на податковий кредит з ПДВ, що є порушенням п. 201.1, п. 201.3, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.
Суд зазначає, що відповідно до вимог пп. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 ПКУ платник податків має право: користуватися податковими пільгами за наявності підстав у порядку, встановленому цим Кодексом.
У відповідності до вимог підпунктів 30.1. 30.2, 30.3. 30.3 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.
За приписами пункту 30.4 наведеної норми платник податків вправі відмовитися від використання податкової пільги чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету.
У відповідності до пункту 30.9 цієї статті податкова пільга надається, зокрема, шляхом звільнення від сплати податку та збору.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що використання податкової пільги є правом платника податків, а не його обов`язком.
Дане твердження підтверджено також рішеннями судів, а саме - в постанові Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2018 року у справі №812/73/18 та постанові Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року у справі №812/1347/16.
Тобто, згідно з вимогами Податкового кодексу України ТОВ ІНКОСТІЛ ГРУП має право, а не обов`язок щодо користування податковими пільгами.
Жодною нормою Податкового кодексу України не визначено, що платник податків зобов`язаний автоматично користуватися податковою пільгою в разі не подання/несвоєчасного подання заяви про відмову від пільги.
Пунктом 45 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу визначено, що тимчасово, до 1 січня 2019 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання на митній території України вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2703 00 00 00, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД. При цьому платник податків може відмовитися від використання зазначеної пільги чи зупинити її використання на один або декілька звітних (податкових) періодів шляхом подання заяви.
Суд звертає увагу, що в акті перевірки відповідач наголошує про порушення норми п.45 підр.2 розд. XX ПКУ з боку саме ТОВ ІНКОСТІЛ ГРУП . Але вказане порушення, навіть якщо воно й було допущено, стосується суто діяльності ТОВ ІНКОСТІЛ ГРУП та не може бути підставою для визнання його як порушення позивачем вимог податкового законодавства.
По даному порушенню відповідач встановив, що позивачем було порушено п. 201.1, п. 201.3, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПКУ на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.3 ст. 201 ПКУ визначено, що у разі звільнення від оподаткування у податковій накладній робиться запис "Без ПДВ" з посиланням на відповідні пункти (підпункти), статті, підрозділи, розділи цього Кодексу та/або міжнародного договору, якими передбачено звільнення від оподаткування податком.
Згідно п. 201.10 ст. 201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Статтею 201 ПКУ визначено тільки один випадок, коли сума податку не може бути віднесена до податкового кредиту при звільненні від сплати - п. 201.9 не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.
Крім того, Законом України від 21.12.2016р. №1797-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні внесено зміни до ст.201 ПКУ. А саме, внесено п. 201.16 щодо режиму блокування податкових накладних, який полягає у наступному.
Усі податкові накладні і розрахунки коригування, що подаються на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, перевіряються ДФС на відповідність ознакам, вказаним в п. 5 Критеріїв оцінки міри ризиків, достатніх для призупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 р. № 567. У випадку якщо податкова накладна/розрахунок коригувань не відповідає жодній з цих ознак, то така податкова накладна підлягає моніторингу за трьома критеріями оцінки міри ризиків, визначеними в п. 6 Критеріїв оцінки. Якщо ПН відповідає одному з цих критеріїв, то реєстрація такої ПН призупиняється.
Також, з 01.07.2017 року одночасно із введенням п.201.16 ст.201 ПКУ відновлено дію абз. 3 п. 201.10 ПКУ, наведену вище.
Тобто, з 01.07.2017 року в Податковому кодексі України чітко визначено, що якщо податкова накладна пройшла реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, то ніяких претензій до неї вже не може бути, ані помилки в обов`язкових реквізитах, ані угоди з "підозрілим" контрагентом, ані наявність підтверджуючої інформації у покупця щодо подання продавцем заяви про відмову від пільги з ПДВ не можуть бути приводом для зняття податкового кредиту по операції, у покупця по таким податковим накладним.
Таку позицію підтверджено і в постанові Верховного Суду від 20.06.2018р. по справі №819/1383/17: за обставин реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, судом було правильно оцінено як наслідок неналежного виконання контролюючим органом при такій реєстрації своїх обов`язків, а тому подальше виключення сум податкового кредиту за такими податковими накладними, як і застосування до цього платника податків штрафних санкцій є неправомірним, так як за змістом вказаних норм обов`язок перевірки податкових накладних на відповідність пункту 201.10 ст. 201 при їх реєстрації покладений на контролюючий орган .
ТОВ ІНКОСТІЛ ГРУП по взаємовідносинам з позивачем склав податкові накладні в електронній формі та зареєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних у період жовтень - грудень 2017р. на суму ПДВ 71 574 988 грн., відобразив ці суми в складі податкових декларацій з ПДВ та сплатив податки до бюджету, що підтверджується відповіддю ТОВ ІНКОСТІЛ ГРУП від 13.02.2019р. №12 на лист позивача та витягами з Єдиного реєстру податкових накладних №1597893, №1597900, №1599519.
Відповідачем в ході судових засідань підтверджено та не заперечувався факт реєстрації податкових накладних виписаних ТОВ ІНКОСТІЛ ГРУП в Єдиному реєстрі податкових накладних у період жовтень - грудень 2017р. на суму ПДВ 71 574 988 грн.
Крім того, відповідачем не заперечувався той факт, що після подання ТОВ ІНКОСТІЛ ГРУП податкових декларацій з ПДВ за період жовтень - грудень 2017р. вони камерально перевірялись, в тому числі щодо застосування податкових пільг згідно п.45 підрозділ 2 розділу XX ПКУ, та в разі встановлення порушень у податковій звітності відповідач повинен був скласти Акт про результати камеральної перевірки податкових декларацій з ПДВ ТОВ ІНКОСТІЛ ГРУП за період жовтень - грудень 2017р., чого зроблено не було.
Таким чином, відповідач по сьогоднішній день не має жодних претензій до ТОВ ІНКОСТІЛ ГРУП щодо реєстрації в ЄРПН податкових накладних по взаємовідносинам з ПрАТ ДКХЗ за період жовтень - грудень 2017р. на загальну суму ПДВ 71 574 988 грн.
Відповідач зазначав, що позивач обізнаний та постійно користується правом на відмову/зупинення використання пільги передбаченої пунктом 45 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України.
Проте, Відповідачем не враховано, що Позивач не має повноважень податкового контролю, оскільки виконання таких функцій покладено на органи Державної фіскальної служби України, у зв`язку з чим позивач не може мати доступ та володіти інформацією стосовно відсутності або подання з порушенням строку заяви ТОВ ІНКОСТІЛ ГРУП про відмову від використання пільги, встановленої статтею 45 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України.
Вказана правова позиція підтверджена у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року по справі №0440/6570/18, яке набрало законної сили 26.03.2019р., суд встановив, що в разі реєстрації постачальником в ЄРПН податкових накладних покупець має право на податковий кредит, навіть за умови не подання до контролюючого органу заяви про відмову/зупинку від використання пільги, передбаченої пунктом 45 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України.
Враховуючи зазначене суд встановлює, що позивач має право для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ ІНКОСТІЛ ГРУП за період жовтень - грудень 2017р. на загальну суму ПДВ 71 574 988 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам щодо порушення позивачем податку на доходи фізичних осіб та військового збору, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідачем встановлено порушення не нарахування податку на доходи фізичних осіб з доходу працівника ОСОБА_4 згідно рішення суду, тобто із середньої заробітної плати за вимушений прогул.
Судом встановлено, що згідно рішення Заводського районного суду від 15.12.2015р. по справі № 208/6402/15-ц у лютому 2016р. працівнику ОСОБА_1 - ОСОБА_5 був нарахований дохід у вигляді середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 14.08.2014р. по 15.12.2015 р. у розмірі 27 764,25 грн. У вказаний період працівнику була надана податкова соціальна пільга (має 3-х дітей).
Згідно п.163.1 ст.163 ПКУ об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Згідно п.164.1 ст.164 ПКУ базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Згідно п.169.1 ст.169 ПКУ з урахуванням норм абзацу першого підпункту 169.4.1 пункту 169.4 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги:
169.1.1. у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку;
169.1.2. у розмірі, що дорівнює 100 відсоткам суми пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 цього пункту, - для платника податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, - у розрахунку на кожну таку дитину.
Згідно пп.169.4.1 п. 169.4 ст.169 ПКУ податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.
При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків у випадку та у розмірі, передбачених підпунктом 169.1.2 та підпунктами "а" і "б" підпункту 169.1.3 пункту 169.1 цієї статті, визначається як добуток суми, визначеної в абзаці першому цього підпункту, та відповідної кількості дітей.
Якщо платник податку отримує доходи у вигляді заробітної плати за період її збереження згідно із законодавством, у тому числі за час відпустки або перебування платника податку на лікарняному, то з метою визначення граничної суми доходу, що дає право на отримання податкової соціальної пільги, та в інших випадках їх оподаткування, такі доходи (їх частина) відносяться до відповідних податкових періодів їх нарахування.
У такому самому порядку визначаються об`єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.
Враховуючи вищезазначені норми податкового законодавства позивачем розрахунок ПДФО розраховувався за кожний період окремо та застосування податкової соціальної пільги призвело до відсутності нарахування ПДФО. Інформація щодо доходів працівника в розрізі кожного місяця зазначена у звіті по ЄСВ за лютий 2016 року, наявний в матеріалах справи.
Позивач наголошував, що відповідачем на сторінці 129 акту перевірки не в повному обсязі вказано пп.169.4.1 п. 169.4 ст.169 ПКУ та не наведено абзацу третього цієї норми, яка визначає порядок нарахування податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходів за період її збереження. Саме, часткове застосування норм Податкового кодексу України, призвело до неправомірного донарахування податку на доходи фізичних осіб.
Відповідачем в акті перевірки не наведені посилання на жодну норму Податкового кодексу України, згідно якої здійснено розрахунок, в результаті якого база оподаткування податку на доходи фізичних осіб позивача збільшилась на 6094,59 грн.
Позивач вказує, що згідно рішення суду визначена сума доходу працівнику ОСОБА_4 у вигляді середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу вказана без утримання податків та інших обов`язкових платежів.
Тобто, якщо сума вказана без урахування податків та інших обов`язкових платежів, то з їх урахуванням сума буде меншою, тобто з неї вираховуються податки та інші обов`язкові платежі.
У нормі ч. 8 ст. 65 Закону України від 21.04.99 р. № 606 - XIV "Про виконавче провадження" вказано, що у разі ухвалення судового рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи боржник є податковим агентом.
Тобто, виконуючи судове рішення, працедавець зобов`язаний з суми нарахованої середньої зарплати утримати єдиний соціальний внесок і податок на доходи фізичних осіб і вже "чисту" суму виплатити відновленому працівникові.
Дана позиція підтверджена в постанові Верховного Суду від 18.07.2018 р. по справі 359/10023/16-ц - утримання та сплата податку на доходи фізичних осіб з оподатковуваного доходу є обов`язком роботодавця. Саме тому суди у резолютивній частині, визначаючи суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу вказують, що вона визначена без урахування податків і зборів.
Відповідач також протиправно застосував натуральний коефіцієнт і до суми відпустки на дітей в сумі 1519,29 грн. Дана сума не стосується вказаного судового рішення та застосування до неї коефіцієнта є протиправним та впливає на розмір штрафної санкції та пені.
Судом встановлено, що позивач при нарахуванні працівнику Маклес- ОСОБА_5 доходу за рішенням суду правомірно застосував до таких доходів податкову соціальну пільгу, а відповідачем не спростовано правомірності застосування до таких доходів податкової соціальної пільги.
Крім того, суд зазначає, що збільшення бази оподаткування на розмір військового збору як при нарахуванні податку на доходи фізичних осіб законодавством не передбачено, про що зазначено також в листі ДФС України від 27.11.2015 р. №25405/6/99-99-17-02-01-15.
Враховуючи зазначене, висновки відповідача стосовно не нарахування податку на доходи фізичних осіб в розмірі 6094,59 грн. та військового збору в розмірі 91,42 грн. з доходів у вигляді середньої заробітної плати за вимушений прогул є безпідставними та не обґрунтованими.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам щодо не реєстрації акцизних накладних з операцій реалізації бензолу сирого кам`яновугільного ТОВ МЕТАХІМ та ТОВ АЛЬТЕР ГРУПП за період з 01.02.2017р. по 31.07.2017р. та недотримання граничних термінів реєстрації акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних за обсяги підакцизної продукції (бензолу код УКТЗЕД 2707 10 90 00), реалізованої ТОВ "АЛЬТЕР ГРУПП" (код ЄДРПОУ 36962995) за ставкою 0% (в межах встановлених річних квот ) у обсязі 1 228 249,57 л., суд вважає за необхідне зазначити таке.
Підставою для застосування до позивача штрафних санкцій відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є висновки податкового органу про несвоєчасну реєстрацію акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних.
Пункт 229.6 ст. 229 Податкового кодексу України визначає особливості оподаткування речовин, що використовуються як компоненти вироблених в Україні моторних палив, які використовуються як сировина для виробництва в хімічній промисловості.
Так, згідно пп. 229.6.1 п.229.6 ст.229 ПКУ встановлено, що речовини, які використовуються як компоненти моторних палив ( коди 2707 10 90 00, 2905 11 00 00 згідно УКТ ЗЕД) можуть бути реалізовані як сировина для виробництва в хімічній промисловості за нульовою ставкою акцизного податку. У такому разі контролюючі органи здійснюють контроль за їх цільовим використанням.
Згідно пп.229.6.2 п.229.6 ст.229 ПКУ до отримання речовин, що використовуються як компоненти моторних палив, які використовуються суб`єктами господарювання як сировина для виробництва в хімічній промисловості, виробник видає податковий вексель на суму акцизного податку, нарахованого на обсяг таких речовин виходячи із ставки, яка визначається як різниця між ставкою акцизного податку, передбаченою п.215.3 ст.215 ПКУ, та ставкою 0 євро за 1000 кілограмів. Податковий вексель може бути виданий лише суб`єктом господарювання - виробником, що використовує як сировину в хімічній промисловості речовини, які використовуються як компоненти моторних палив (пп.229.6.3 п.229.6 ст.229 ПКУ). Векселедержателем є контролюючий орган за місцем реєстрації векселедавця.
Пп.229.6.12 п.229.6 ст.229 ПКУ встановлено порядок випуску, обігу та погашення податкових векселів, які видаються до отримання речовин, що використовуються як компоненти моторних палив, для використання як сировини для виробництва в хімічній промисловості, а також перелік підприємств, що отримують такі речовини, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відвантаження речовин, що використовуються як компоненти моторних палив, які отримані як сировина для виробництва в хімічній промисловості, проводиться в межах квот, встановлених Кабінетом Міністрів України (пп.229.6.13 п.229.6 ст.229 ПКУ).
Тобто, у позивача у разі реалізації бензолу сирого кам`яновугільного (код УКТ ЗЕД 2707 10 90 00) на внутрішньому ринку України з дотриманням норм п.229.6 ст.229 ПКУ за нульовою ставкою акцизного податку вказаним покупцям податкове зобов`язання зі сплати акцизного податку не виникатиме.
Згідно п.231.1 ст. 231 ПКУ (в редакції з 01.01.2017р.) платник податку при реалізації пального зобов`язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального та зареєструвати в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.
Платник податку зобов`язаний скласти акцизну накладну на обсяги пального, використаного для власного споживання; реалізованого та/або використаного для виробництва непідакцизної продукції на умовах, встановлених статтею 229 цього Кодексу; втраченого як у межах, так і понад встановлені норми втрат; зіпсованого, знищеного, в тому числі внаслідок аварії, пожежі, повені, інших форс-мажорних обставин чи з іншої причини, пов`язаної з природним результатом, а також внаслідок випаровування в процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування такого пального.
Згідно п.231.6 ст.231 ПКУ якщо, обсяг, визначений згідно з п. 232.3 ст.232 ПКУ менше обсягу пального в акцизній накладній та/або розрахунку коригувань, які платник податку повинен зареєструвати в ЄРАН, то платник податку зобов`язаний перерахувати в бюджет суму грошових коштів в розмірі акцизного податку за відповідний обсяг реалізованого пального, самостійно розрахованого за ставками, передбаченими пп.215.3.4 п. 215.3 ст.215 ПКУ та зареєструвати заявку на поповнення обсягу залишку пального в системі електронного адміністрування реалізації пального.
Згідно абзацу є) пп.232.4.1 п.232.4 ст.232 заявка на поповнення обсягу залишку пального в системі електронного адміністрування реалізації пального повинна утримувати таке обов`язкове поле (реквізит), як ставка акцизного податку на відповідне пальне, встановлена на дату реалізації.
Судом встановлено, що позивач у період з 01.02.2017р. по 31.07.2017р. на кожну операцію реалізації бензолу сирого кам`яновугільного складені акцизні накладні, про що свідчать дані програмного продукту "M.E.Doc" та неодноразово здійснена спроба зареєструвати заявку на поповнення електронного рахунку, заповнюючи згідно до вимог ПКУ обов`язкові реквізити та ставку в розмірі "0%". Але такі операції були відхилені системою електронного адміністрування акцизного податку, що також зафіксовано в програмному продукті "M.E.Doc", документи на підтвердження цього наявні в матеріалах справи.
Законом України від 21.12.2016р. №1797-VIII в ПКУ були внесені зміни, згідно з якими з 01.01.2017р. відповідно до п. 232.3 ст. 232 ПКУ, акцизні накладні, що передбачають відвантаження пального на умовах, встановлених ст. 229 ПКУ, можуть бути виписані в межах ліміту квот, встановлених Кабінетом Міністрів України для отримувачів такого пального. Згідно абзацу з) пп. 232.4.1 п. 232.4 ст. 232 ПКУ сума акцизного податку по кожному коду товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД, розрахованого за ставкою акцизного податку, передбаченою пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 ПКУ та обсягах пального в таких заявках (крім заявок на поповнення обсягу залишку пального, яке відвантажується на умовах, встановлених ст. 229 діючого кодексу).
Позивач, починаючи з 01.01.2017р., також неодноразово здійснював спробу зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального акцизні накладні та заявку на поповнення електронного рахунку з врахування змін до вказаних пунктів ПКУ, документи на підтвердження цього наявні в матеріалах справи.
Тобто, система електронного адміністрування реалізації пального не налаштована на отримання таких електронних документів та їх обробку, не сприймає акцизні накладні та заявки на поповнення електронного рахунку за ставкою податку "0%", тобто по операціям, по яким податкові зобов`язання не виникають.
Даний факт опосередковано підтверджує, що ст. 231, 232 ПКУ не містить обов`язок платника реєструвати відсутність податкового зобов`язання акцизного податку за ставкою 0%.
Отже, позивач не мав змоги здійснити реєстрацію акцизних накладних в ЄРАН та сформувати заявку на поповнення обсягу залишків пального в системі електронного адміністрування реалізації пального.
Відповідачем вже проводились перевірки позивач за період з 01.03.2016 по 31.01.2017р. по таким самим операціям реалізації пального згідно ст.229 ПКУ тим самим покупцям ТОВ "МЕТАХІМ" та ТОВ "АЛЬТЕР ГРУПП" та застосовувались така сама відповідальність, як в даній адміністративній справі.
За результатами розгляду аналогічних порушень за аналогічними перевірками судами було скасовано нарахування протиправних штрафних санкцій, що підтверджується постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017р. по справі № 804/4994/17 та постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2017р. по справі № 804/3654/17, згідно яких податкові повідомлення-рішення, винесені за результатами перевірок скасовано та нарахування штрафних санкцій визнано безпідставними.
Тобто, через невідображення в Єдиному реєстрі акцизних накладних ліміту пального, позивача фактично було позбавлено можливості своєчасно зареєструвати акцизні накладні. При цьому відповідачем безпідставно було розраховано штрафну санкцію при реалізації обсягів підакцизної продукції за ставкою 0%.
Крім того, відповідачем в акті перевірки на сторінці 174 зазначено, що лише з 01.08.2017р. після оновлення програмного продукту у платника податків виникла можливість здійснювати оформлення та реєстрацію акцизних накладних на виконання вимог ст. 231 ПКУ по операціях реалізації бензолу сирого кам`яновугільного, реалізованого згідно ст. 229 ПКУ.
Враховуючи зазначене, оскільки платником податку в даному випадку було вчинено всі можливі і допустимі заходи для недопущення порушення законодавства при реєстрації у Єдиному реєстрі акцизних накладних, належно та своєчасно вживалось усіх заходів щодо визначення обсягів залишку пального та реєстрації акцизних накладних, а недоліки в роботі СЕАРП не залежать від дій позивача, відповідно відсутні правові підстави для застосування до позивача відповідальності у вигляді штрафу.
Щодо порушення позивачем вимог ст. 231 та ст. 232 Податкового кодексу України в частині складання та реєстрації акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних позивачем за обсяги пального використаного для власного споживання за період з 01.03.2016 по 31.01.2017р. суд зазначає наступне.
Згідно до вимог Податкового кодексу України, якщо придбане підприємством пальне використовується виключно для власних потреб (у т. ч. у разі здійснення заправки власних транспортних засобів за відомостями через власний ПЗП), обов`язок реєструватися платником акцизного податку з реалізації пального згідно з п. п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу не виникатиме, оскільки така операція не є реалізацією пального у розумінні абзацу другого п. п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.
Дана позиція підтверджена ДФС України в листах від 15.06.2016 № 13380/6/99-99-15-03-03-15 та від 21.09.2016 №20547/6/99-99-12-03-03-15.
Тобто, операції по використання пального позивачем виключно на власні цілі, що не спростовується актом перевірки, не є реалізацією пального у розумінні вищенаведених норм ПКУ.
У період діяльності з березня 2016р. по травень 2016р. позивач використовував для власного споживання обсяги пального (бензин, дизпаливо), що за даними бухгалтерського обліку формували залишок станом на 01.03.2016р. Тобто, дані обсяги не були відображені у вірно заповненому Акті інвентаризації обсягів залишку пального станом на 01.03.2016 та, відповідно, не відображені в СЕАРП. Тому, починаючи з червня 2016р. позивач реєструє акцизні накладні на обсяги пального, використаного для власних потреб, яке придбавало після 01.03.2016р. та які, на підставі вхідних акцизних накладних були відображені в СЕАРП.
За результатами перевірки не встановлено невідповідності обсягів пального, зазначених у акті інвентаризації від 17.03.2016 № 9037635252, фактичним даним та/або даним бухгалтерського обліку підприємства.
Отже, висновки відповідача стосовно порушення вимог ст. 231 та ст. 232 Податкового кодексу України в частині складання та реєстрації акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних позивачем за обсяги пального використаного для власного споживання за період з 01.03.2016р. по 31.01.2017р. є протиправними.
Враховуючи все вищезазначене, позивачем на виконання вимог закону вчинялися всі необхідні дії щодо реєстрації накладних у визначений законом строк, проте через невідображення в Єдиному реєстрі акцизних накладних ліміту пального, підприємство позивача фактично було позбавлено можливості своєчасно зареєструвати акцизні накладні. При цьому відповідачем безпідставно було розраховано штрафну санкцію при реалізації обсягів підакцизної продукції за ставкою 0 %, а тому оскаржуване повідомлення-рішення форми ПС від 05.09.2018 № 0006934617 є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд також зазначає, що відповідачем протиправно застосовано штраф в розмірі 50% по оскаржуваному ППР №0009034617 від 27.11.18р. на загальну суму 18 148 007,50 грн.
Згідно оскаржуваного ППР №0009034617 від 27.11.18р. відповідачем було застосовано штраф, відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПКУ в розмірі 50% на загальну суму 36 296 015 грн.
Згідно п. 123.1 ст. 123 ПКУ у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -
тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -
тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Проте, згідно розрахунку штрафних (фінансових) санкцій до ППР №0009034617 від 27.11.18р. відповідачем не вказано, коли протягом 1095 днів відповідачем було встановлено завищення суми бюджетного відшкодування та чи складалися протягом 1095 днів ППР про зменшення суми бюджетного відшкодування, які є узгодженими.
Позивач зазначив, що протягом 1095 днів до дати винесення оскаржуваного ППР - 27.11.18р., відповідачем складалися ППР про зменшення суми бюджетного відшкодування, які є узгодженими.
Відповідачем дані твердження не спростовані.
Тобто, відповідач повинен був застосувати штраф в розмірі 25% на суму 18 148 007,50 грн.
Враховуючи зазначене, відповідачем протиправно застосовано штраф до позивача в розмірі 50% по оскаржуваному ППР №0009034617 від 27.11.18р. на загальну суму 18 148 007,50 грн.
Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд зазначає про обґрунтованість адміністративного позову і наявність підстав для його задоволення.
Згідно Рішення Європейського суду з прав людини по справі Щокін проти України (Заяви № 23759/03 та № 37943/06); у п. 50 якого Суд вказує, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки на умовах, передбачених законом , а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення законів .
У відповідності до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінюючи докази надані сторонами, суд відзначає, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог, в той же час відповідачем не надано належних доказів на підтвердження законності спірних рішень.
Отже, за сукупності вказаних обставин висновки контролюючого органу не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, у зв`язку із чим податкові повідомлення-рішення форми Р від 05.09.2018 № 0006984617, форми В1 від 27.11.18 № 0009034617, форми В4 від 27.11.18 № 0009014617, форми Д від 27.11.18 № 0009114617, форми Д від 27.11.18 № 0009094617, форми ПС від 05.09.2018 № 0006934617, а також рішення про застосування штрафних санкцій підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
З огляду на викладене позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судовий збір, сплачений позивачем за подання до суду адміністративного позову на загальну суму 616 700,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Дніпровський коксохімічний завод» (вул. Колеусівська, 1, м. Кам`янське, 51904, код ЄДРПОУ 05393085) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС (пр. О. Поля, 57, м. Дніпро, 49600,) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС форми «Р» від 05.09.2018 № 0006984617, форми «В1» від 27.11.2018 № 0009034617, форми «В4» від 27.11.2018 № 0009014617, форми «Д» від 27.11.2018 №0009114617, форми «Д» від 27.11.2018 № 0009094617, форми «ПС» від 05.09.2018 №0006934617.
Стягнути на користь приватного акціонерного товариства «Дніпровський коксохімічний завод» (вул. Колеусівська, 1, м. Кам`янське, 51904, код ЄДРПОУ 05393085 за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996) судовий збір у розмірі 616 700,00 (шістсот шістнадцять тисяч сімсот гривень) 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 26 квітня 2019 року.
Суддя О.В. Врона
Суд | Дніпропетровський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 16.04.2019 |
Оприлюднено | 23.06.2019 |
Номер документу | 82533490 |
Судочинство | Адміністративне |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні