Постанова

від 13.06.2019 по справі 359/7697/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у І інстанції Муранова-Лесів І.В. Провадження № 22-ц/824 /7140/2019 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розглядуцивільних справ:

Головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Іванової І.В., Мельника Я.С.,

при секретарі Зубленку Ю.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенніКиївського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Русанівка , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, директор Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Русанівка Шупік Людмила Володимирівна, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом, в якому просивпоновити його на посаді оперативного чергового лікаря Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Русанівка ; стягнути з відповідача на його користь середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу із розрахунку середньомісячного заробітку в розмірі 7 876,89 грн. станом на день винесення рішення; стягнути з відповідача грошову компенсацію в сумі 10 000 грн. за завдану моральну шкоду; допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення місячного розміру середньої заробітної плати.

Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на те, що 01.11.2013 року вінбув прийнятий на роботу до Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Русанівка на посаду оперативного чергового лікаря, де пропрацював до 31.08.2018 року.

На початку липня ОСОБА_1 було повідомлено про реорганізацію, а саме скорочення штату з 01.09.2018 року. В подальшому він поставив підпис на папері про подію, хоча зміст цього повідомлення (так звана шапка) була відсутня. Відповідний наказ позивачудля ознайомлення не надавався і він його не читав. В подальшому (на початку серпня) керівниками були зібрані збори коллективу , на яких було повідомлено, що є два варіанти у зв`язку з реорганізацією структурного підрозділу: перший - звільнення за власним бажанням, другий - звільнення за власним бажанням та при бажанні переведення до швидкої допомоги іншої юридичної особи. Згодом знову були проведені збори , на яких було повідомлено, що переведення на швидку допомогу до іншої юридичної особи не буде, але ця установа гарантує прийняття усіх бажаючих на посаду після звільнення, про що свідчить лист Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м. Києва від 28.08.20 18 року№ 2058.

31.08.2018 року ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади без пропонування будь-якої іншої роботи з підстав відмови від переведення на роботу (п. 6 ст. 36 КЗпП), про що свідчить наказ відповідача від 31.08.2018 року № 92. При цьому, в трудовій книжці було здійснено запис про звільнення у зв`язку з відмовою працівника від переведення.

Позивач вважає, що його звільнення відбулось з порушенням ст.ст.42, 49-2 КЗпП, а саме: наказ про реорганізацію був виданий 03.07.2018 року, після чого його було усно повідомлено про реорганізацію та можливе звільнення, а фактичне звільнення відбулось 31.08.2018 року, тобто з порушенням встановленого законом двомісячного строку попередження про звільнення. Крім того, позивач мав переважне право на залишення на роботі, так як він є кваліфікованим працівником та має тривалий безперервний стаж роботи. Також зазначав, що йому не було запропоновано будь-якої роботи на підприємстві; посилався на те, що має місце невідповідність підстав звільнення, оскільки п.6 ст.36 КЗпП передбачає, що підставами припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці. При цьому, насправді не існувало ніякого переведення відповідача (установи) в іншу місцевість і зміни істотних умов праці, і він, позивач, не відмовлявся від переведення, якого не було. Також позивач зазначив, що його було звільнено без згоди профспілки з порушенням встановленого ст.43 КЗпП України порядку. Оскільки звільнення з вищенаведених підстав було незаконним, позивач підлягає поновленню на роботі та йому має бути виплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу, виходячи із середньоденної заробітної плати 394 грн.

Крім того, позивач в позові зазначив, що незаконним звільненням йому було завдано моральної шкоди, яка полягає у негативних емоціях і переживаннях через негативні зміни у його житті. Моральна шкода посилена тим, що відповідач до цього часу не вчинив жодних дій з метою поновлення його прав. Наслідки події призвели до появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін: порушення сну, швидка втомлюваність, пасивність, знижений настрій, пригніченість, нервозність, дратівливість, образливість, чутливість, реакції замикання, фіксованість на негативних переживаннях, емоційна напруга, насторога, невпевненість в собі, тривога з приводу майбутнього. Були порушені актуальні життєві плани позивача , погіршені можливості побудови та реалізації нових життєвих перспектив, позивач був змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя.Розмір моральної шкоди позивач оцінив у 10 000 грн., які також просив стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2 01 9року позов задоволеночастково.

Змінено формулювання причини, підставу та дату звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до наказу Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Русанівка №95 від 31.08.2018 року Про припинення трудової угоди , а саме: замість причини звільнення п.6 ст.36 КЗпП України - відмова працівника від переведення на роботу , змінити на звільнення на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці, скорочення штату працівників , дату звільнення 31 серпня 2018 року змінити на 03 вересня 2018 року .

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Русанівка на користь держави судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп.

Не погоджуючись з рішенням, позивач ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Зокрема, позивач посилався на те, що судом не взято до уваги ту обставину, що йому не було запропоновано роботу у тій же установі, як не запропоновано ніякої іншої посади в порушення вимог ст. 49-2 КЗпП України. В разі, коли судом буде встановлено незаконність звільнення позивача, поновлення його на роботі є обов`язковим, оскільки установа, з якої позивача звільнено, не ліквідована. На думку апелянта, судом також не з`ясовано, чи існують обмеження стосовно позивача на звільнення, і чи має він переважне право на залишення на роботі.

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа - директор Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Русанівка Шупік Л.В. зазначила, що позивачу було запропоновано декілька варіантів працевлаштування. Враховуючи, що штатним розписом Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Русанівка Дніпровського району м. Києва станом на 01.09.2018 року не передбачено посади, яку займав ОСОБА_1 до реорганізації підприємства, йому було запропоновано посаду лікаря-педіатра відповідно до Сертифікату спеціаліста №2666, виданого ОСОБА_1 11.11.2014 року Національною медичною Академією післядипломної освіти ім. П.Л. Шупіка. Крім того, позивачу було запропоновано переведення в Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва. Про відмову позивача від запропонованого працевлаштування, 29.08.2018 року було складено акт, що підтверджується матеріалами справи. В зв`язку із тим, що звільнення позивача було проведено з дотриманням норм трудового законодавства, третя особа просила суд залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду - без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 власну апеляційну скаргу підтримав та просив про її задоволення з викладених у ній підстав.

Представник відповідача та третя особа Шупік Л.В. в апеляційному суді проти апеляційної скарги позивача заперечили та просили залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що даними трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 (а.с.7), а також наказом №107 від 31.10.2013 року (а.с.76) підтверджується та сторонами не оспорюється, що позивач ОСОБА_1 01.11.2013 року був прийнятий на посаду оперативного чергового лікаря центру невідкладної медичної допомоги вдома.

Відповідно до наказу Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Русанівка Дніпровського району м.Києва від 03.07.2018 року № 151 Про реорганізацію ЦНМДВ в КНП ЦПМСД Русанівка Дніпровського району м. Києва , відповідно до Закону України Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення від 19.10.2017 року, Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження порядку реалізації державних гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій для первинної медичної допомоги від 25.04.2018 року №407, Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 року №1101 Про створення національної служби здоров`я України (далі НІДЗУ), Наказу МОЗ України від 19.03.2018 року №504 Про затвердження порядку надання первинної медичної допомоги , договору з НІДЗУ № 01.01981655.0000.00 про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій від 05.06.2018 року, проводиться оптимізація роботи Центру невідкладної медичної допомоги вдома (далі ЦНМДВ) з 01.09.2018 року, в зв`язку із чим було затверджено нову структуру ЦНМДВ (додаток №1), графік роботи ЦНМДВ з 01.09.2018 року (додаток №2) (а.с.42-44).

Пунктом 2 цього наказу інспектору з кадрів ОСОБА_3 наказано попередити співробітників ЦНМДВ про можливе скорочення, запропонувати працевлаштування на інші посади в ЦПМСД №1, 2, 3, 4 Русанівка Дніпровського району м.Києва.

Відповідно до розробленої та введеної в дію з 01.09.2018 року Структури Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Русанівка Дніпровського району м.Києва на 01 вересня 2018 року виключено зі структури КНП ЦПМСД Центр невідкладної медичної допомоги вдома, а також посади оперативного чергового лікаря центру невідкладної медичної допомоги вдома (а.с.68-70).

Встановлено, що 03.07.2018 року позивача ОСОБА_1 в числі інших працівників Центру невідкладної медичної допомоги вдома Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Русанівка Дніпровського району м.Києва адміністрацією КНП ЦПМСД Русанівка було повідомлено, що проводиться оптимізація роботи Центру невідкладної медичної допомоги вдома і введення їх в дію з 01.09.2018 року, а також про наступне можливе звільнення, зміну істотних умов праці, а також, що у разі їх незгоди на переведення на іншу запропоновану їм вакантну посаду, їх буде звільнено у порядку, встановленому КЗпП України (а.с.45-47). Факт підписання зазначеного повідомлення буввизнаний в судовому засіданні позивачем ОСОБА_1 . , підпис якого стоїть у списку працівників, ознайомлених з повідомленням (а.с.45).

З дослідженого в судовому засіданні Протоколу зборів працівників Центру невідкладної допомоги вдома КНП ЦПМСД Русанівка від 21 серпня 2018 року (а.с.48-50), на якому був присутній позивач, що підтверджується його підписом у списку присутніх на зборах, та ним не оспорюється, вбачається, що на зборах виступила заступник директора з медичного обслуговування ОСОБА_5 . - голова зборів, яка пояснила ситуацію з ліквідації ЦНМДВ та запропонувала працівникам Центру наступні можливості працевлаштування: переведення в Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф; угода сторін; працевлаштування в ЦПМСД Русанівка ; звільнення за власним бажанням.

Відповідно до Протоколу доручень, напрацьованих під час апаратної наради Дніпровського районної в місті Києві державної адміністрації із фінансовою службою управління охорони здоров`я, головним лікарем КМКЛ №11, директорами комунальних некомерційних підприємств Центрів первинної медико-санітарної допомоги, директорами комунальних некомерційних підприємств Консультативно-діагностичних Центрів 28.08.2018 року (а.с.61-67), затвердженого начальником управління охорони здоров`я Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації Д.Карабаєвим, в підпункті 1.1. п.1 передбачено: надати інформацію про організаційні заходи щодо припинення роботи Центру невідкладної медичної допомоги станом на 31.08.2018 року, виконавець - Шупік Л.В.

Розпорядженням директора Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Русанівка Дніпровського району м.Києва Шупік Л. В. Про ліквідацію Центру невідкладної медичної допомоги вдома ГНП ЦПМСД Русанівка Дніпровського району м.Києва від 29.08.2018 року №174 (а.с.73) створено комісію для передачі матеріальних цінностей Центру, а також доручено інспектору з кадрів ОСОБА_3 передати трудові книжки співробітникам ЦНМДВ до відділу кадрів Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м.Києва, які за переведенням будуть працевлаштовані у ЦЕМД та МК актом прийому-передач.

Згідно з Актом №1 про відмову від пропонованого працевлаштування від 29 серпня 2018 року, складеного від імені інспектора з кадрів ОСОБА_3 , заступника директора з медичного обслуговування Буглак Н. В . , головної медичної сестри ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , лікарю оперативно-диспетчерської служби ЦНМДВ, згідно Розпорядження №174 від 29.08.2018 року Про ліквідацію ЦНМДВ КНП ЦПМСД Русанівка Дніпровського району м.Києва було запропоновано: переведення в Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф; угода сторін; працевлаштування в ЦПМСД Русанівка на посаду лікаря педіатра, звільнення за власним бажанням (а.с.72). За змістом вказаного акту від запропонованих пропозицій щодо працевлаштування ОСОБА_1 відмовився та письмового пояснення не надав.

Факт складання акту підтвердили допитані в судовому засіданні свідки- працівники КНП ЦПМСД Русанівка Дніпровського району м.Києва ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , які підтвердили, що Акт був складений інспектором з кадрів ОСОБА_3 та підписаний двома іншими працівниками на її прохання. Згідно з показами свідка ОСОБА_3 , позивач в її присутності відмовився від працевлаштування на вакантну посаду педіатра за спеціальністю та від переведення до іншого медичного закладу Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, а також заперечував щодо звільнення за угодою сторін чи власним бажанням, як зробили інші звільнені працівники.

ПозивачОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечував той факт, щовін не подававадміністрації КНП ЦПМСД Русанівка письмових заяв про переведення, в тому числі не надавав згоди на переведення в Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, а також на працевлаштування на вакантну посаду лікаря педіатра.

Враховуючи вищевикладені докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність в судовому засіданні факту проведення в установі відповідача змін в організації виробництва та праці шляхом скорочення штату, факту вручення позивачу повідомлення про звільнення з пропозицією переведення на вакантні посади та доведеність факту відмови позивача від запропонованих посад.

Згідно з наказом №95 від 31.08.2018 року Про припинення трудової угоди ОСОБА_1 директора Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Русанівка Дніпровського району м.Києва Шупік Л.В. (а.с.74) позивача звільнено з 31 серпня 2018 року, причина звільнення - п.6 ст.36 КЗпП України - відмова працівника від переведення на роботу. Підстава звільнення не зазначена. Відповідний запис про звільнення позивача із займаної посади на підставі п.6 ст.36 КЗпП України, відмова працівника від переведення, внесена до трудової книжки позивача (а.с.7).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для поновлення позивача ОСОБА_1 на роботі, разом з тим, через встановлені порушення вимог ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України та неправильну юридичну кваліфікацію підстав звільнення, позов задовольнив в частині зміни формулювання причини та дати звільнення позивача , і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.26 КЗпП України підставами припинення трудового договору, зокрема, є: відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

За змістом ч.1-4 ст.32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я.

У зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, дійшов правильного висновку про те, що фактично в установі відповідача відбулось скорочення чисельності та штату працівників, а отже, звільнення позивача мало відбуватись на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, за змістом якої трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до вимог ч.2 ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Крім того, відповідно до вимог ч.ч.1-3 ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Встановлено, що звільнення позивача відбулось до спливу зазначеного в ч.1-3 ст.49-2 КЗпП України двомісячного строку з моменту попередження про майбутнє звільнення, а також формулювання підстав звільнення позивача, зазначених у відповідному наказі та в трудовій книжці позивача, є неправильним та не відповідає встановленим в судовому засіданні дійсним підставам звільнення.

Згідно з ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до ч.3 цієї статті, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до роз`яснень Верховного суду України, викладених в п.18 Постанови Пленуму № 9 від 06.11. 19 92 року Про практику розгляду судами трудових спорів , з наступними змінами і доповненнями, при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення. Якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п.19 Постанови, в усіх випадках звільнення за п.1 ст.40 КЗпП провадиться з наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених главою III-А КЗпП. Чинне законодавство не передбачає виключення із строку попередження працівника про наступне звільнення (не менш ніж за 2 місяці) часу знаходження його у відпустці або тимчасової непрацездатності. При недодержанні строку попередження працівника про звільнення, якщо він не підлягає поновленню на роботі з інших підстав, суд змінює дату його звільнення, зарахувавши строк попередження, протягом якого він працював.

Оскільки роботодавцем при звільненні позивача зазначено неправильну причину звільнення - п.6 ст.36 КЗпП України - відмова працівника від переведення на роботу , замість тієї, яка дійсно мала місце, - п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці, скорочення штату працівників , обґрунтованим є висновок суду про зміну цієї підстави, та зміну дати звільнення позивача з 31 серпня 2018 року на 03 вересня 2018 року , після спливу визначеного ч.1 ст.49-2 КЗпП України строку попередження про наступне вивільнення, який обчислюється з дня вручення попередження - 03 липня 2018 року і закінчується, відповідно, 03 вересня 2018 року.

Правильним є і висновок суду про відсутність підстав до задоволення вимоги позивача про поновлення його на роботі, оскільки в судовому засіданні було встановлено та підтверджено доказами, що у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників та ненадання позивачем згоди на його переведення на іншу вакантну посаду в даній установі - посаду лікаря педіатра, яка була запропонована йому роботодавцем, у відповідача були законні підстави для розірвання трудового договору з позивачем згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

В зв`язку із тим, що у задоволенні позовної вимоги про поновлення на роботі позивачу відмовлено, обґрунтованим є і висновок суду про відмову у задоволенні його вимог про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та завданої йому відповідачем моральної шкоди, оскільки ці вимоги є похідними від вимоги про поновлення позивача на роботі, і їхнє задоволення прямо залежить від встановлення факту незаконності звільнення позивача.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що йому всупереч вимог ст. 49-2 КЗпП України не пропонувалося жодної іншої посади як в установі, в якій він працював, так і в іншій установі, колегією суддів відхиляються, оскільки ці доводи спростовуються наявними в справі доказами, зокрема Актом №1 про відмову від пропонованого працевлаштування від 29 серпня 2018 року, та показами свідків - працівників КНП ЦПМСД Русанівка Дніпровського району м.Києва ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , які підтвердили, що Акт був складений інспектором з кадрів ОСОБА_3 та підписаний двома іншими працівниками на її прохання. При цьому, свідок ОСОБА_3 в суді показала, що позивач в її присутності відмовився від працевлаштування на вакантну посаду педіатра за спеціальністю та від переведення до іншого медичного закладу Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, а також заперечував щодо звільнення за угодою сторін чи власним бажанням, як зробили інші звільнені працівники.

Інші доводи апеляційної скарги позивача зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції та власного тлумачення характеру спірних правовідносин і встановлених судом обставин; ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об`єктивну оцінку у своєму рішенні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги позивача цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, а скарги ОСОБА_1 - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: