Ухвала

від 21.06.2019 по справі 810/2401/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 червня 2019 року

Київ

справа №810/2401/18

адміністративне провадження №К/9901/16474/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Усенко Є.А.,

суддів: Олендера І.Я., Гусака М.Б.,

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби (ДФС) у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2019 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Юридична компанія Феміда-В до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2019, позов задоволено: визнано протиправним рішення Головного управління ДФС у Київській області про відмову у взятті на облік договору довірчого управління майном від 10.11.2017 шляхом реєстрації платником податку на додану вартість управителя майном ТОВ Юридична компанія Феміда-В , викладене в листі від 20.02.2018; зобов`язано Головне управління ДФС у Київській області взяти на облік договір довірчого управління майном від 10.11.2017 шляхом реєстрації платником податку на додану вартість управителя майном ТОВ Юридична компанія Феміда-В .

Головне управління ДФС у Київській області подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2019, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняте нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина третя статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених частиною четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи характер правовідносин, з приводу прав і обов`язків сторін в яких виник спір, що є предметом судового розгляду у цій адміністративній справі, предмет доказування, обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, ця адміністративна справа підпадає під критерії визначення справи незначної складності.

Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позов, виходили з того, що відмова контролюючого органу в реєстрації платником податку на додану вартість ТОВ Юридична компанія Феміда-В як управителя майна за договором довірчого управління майном від 10.11.2017 у зв`язку з тим, що операції з корпоративних прав, виражених в інших формах, ніж цінні папери, не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, не відповідає нормам підпункту 5 пункту 180.1 статті180, статті 181, пункту 183.1 статті 183 Податкового кодексу України.

Правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права до встановлених обставин є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини, за яких судові рішення у справі незначної складності підлягають касаційному оскарженню, не встановлені. В касаційній скарзі доводи щодо наявності таких обставин не наведені.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи, що оскаржувані позивачем судові рішення прийняті у справі незначної складності, а передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини відсутні, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись статями 12, 248, пунктом 2 частини п`ятої статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2019.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Є.А. Усенко

І.Я.Олендер

М.Б. Гусак ,

Судді Верховного Суду