Рішення

від 07.06.2019 по справі 369/6664/16-ц

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/6664/16-ц

Провадження № 2/369/395/19

РІШЕННЯ

Іменем України

07.06.2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

секретаря Середенко Б.С.

за участі

представника позивача ОСОБА_1 .

представник позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу , -

в с т а н о в и в :

У липні 2017 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що між ним та ОСОБА_5 12 вересня 2013 року укладено договір позики. За даним договором відповідач отримав у борг грошові кошти в розмірі 287 748 грн., що на момент укладення було еквівалентно 36 000 дол. США, які зобов`язувався повернути в строк до 12 вересня 2014 року. За укладеним 07 липня 2014 року договору про внесення змін до договору позики термін повернення коштів було продовжено на строк до 12 вересня 2015 року. Проте відповідач умови договору не виконав та кошти не повернув. Оскільки в договорі був погоджений еквівалент суми боргу в доларах, тому повернення коштів має відбуватись саме в доларах США - 36 000 дол. США в еквіваленті на час прийняття рішення.

Зазначив, що умовами договору було погоджено штрафні санкції за несвоєчасне повернення коштів в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення, що за період з 12 вересня 2015 року по 20 липня 2016 року становить 13004,37 дол. США. Також відповідач зобов`язаний сплатити три відсотки річних на підставі ч.2 ст.625 ЦК України за період з 12 вересня 2015 року по 21 липня 2016 року - 927,45 дол. США.

Просила суд стягнути з ОСОБА_5 заборгованість за договором позики 49 931,82 дол. США, в гривневому еквіваленті на день ухвалення рішення за курсом, встановленим НБУ, з яких основний борг - 36 000 дол.США, три відсотки річних - 927,45 дол. США та пеня в розмірі 13 004,37 дол. США; судові витрати покласти на відповідача.

При розгляді справи відповідач подав суду заяву про застосування строків позовної давності (а.с.77). Вказав, що строк виконання зобов`язання настав 12 вересня 2015 року. З позовом до суду ОСОБА_4 звернулась до суду в липні 2017 року, а пеню нарахувала поза межами строками позовної давності. Просив застосувати строки позовної давності до вимог ОСОБА_4 про стягнення пені.

При розгляді справи ОСОБА_4 подала заяву про збільшення розміру позовних вимоги (а,.с. 78-80). Вказала, що після подання позову сума заборгованості не погашена, а період виникнення заборгованості збільшився. Штрафні санкції за несвоєчасне повернення коштів в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення, що за період з 12 вересня 2015 року по 17 лютого 2017 року становить 19 077,46 грн. Також відповідач зобов`язаний сплатити три відсотки річних на підставі ч.2 ст.625 ЦК України за період з 12 вересня 2015 року по 21 лютого 2017 року - 1 562 дол. США.

Просила суд стягнути з ОСОБА_5 заборгованість за договором позики 39469,46 дол. США, в гривневому еквіваленті на день ухвалення рішення за курсом, встановленим НБУ, з яких основний борг - 36 000 дол.США, три відсотки річних - 1562 дол. США та пеня в розмірі 19 077,46 дол. США; судові витрати покласти на відповідача.

21 лютого 2017 року до суду подано письмові заперечення проти позову (а.с.83-84) та 26 вересня 2018 року відзив на позовну заяву (а.с.126-128). Вказав, що умовами договору вони не передбачили привернення боргу за договором у доларах США, тому безпідставним вважає повернення коштів в доларах США по курсу на дату прийняття рішення. Оскільки договором передбачена сума коштів в гривні, тому має бути повернута в гривнах. Позовні вимоги про стягнення 49 931,82 дол. США вважає необґрунтованими.

До вимог про стягнення пені просив застосувати строк позовної давності. Також пеню та 3% річних слід нараховувати та стягувати в національній валюті. Тому поданий розрахунок су перить правовим висновкам ВСУ.

Просив відмовити в задоволенні позову.

За клопотанням відповідача ухвалами Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 лютого 2017 року та від 03 жовтня 2017 року по справі призначались судові почеркознавчі експертизи, які повернуті без виконання.

Ухвалою судді від 27 червня 2018 року провадження по справі відновлено.

На підставі розпорядження та повторного авторозподілу 10 грудня 2018 року справи передана до провадження судді Пінкевич Н.С.

22 березня 2019 року ОСОБА_4 подала заяву про збільшення розміру позовних вимоги. Вказала, що після подання позову сума заборгованості не погашена, а період виникнення заборгованості збільшився. Штрафні санкції за несвоєчасне повернення коштів в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення, що за період з 12 вересня 2015 року по 19 березня 2019 року становить 1 099 951,35 грн. (розрахунок наведений в національній валюті). Також відповідач зобов`язаний сплатити три відсотки річних на підставі ч.2 ст.625 ЦК України за період з 12 вересня 2015 року по 19 березня 2019 року - 3799,23 дол. США.

Просила суд стягнути з ОСОБА_5 заборгованість за договором позики 36000 дол. США, в гривневому еквіваленті на день ухвалення рішення за курсом, встановленим НБУ, три відсотки річних - 3799,23 дол. США та пеня в розмірі 1 099 951,35 грн.; судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду від 22 березня 2019 року закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Суду пояснила, що кошти передавались в доларах США. Оскільки договір містить еквівалент в іноземній валюті, тому на підставі ст.ст. 524, 533 ЦК України основа сума боргу має вираховуватись на день ухвалення судом рішення. Просив суд задоволити позов.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував. Вказав, що кошти передавались в гривнах, тому всі розрахунки мають проводитись в гривнах. За весь час кошти за договором не повертались. Просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (сума позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

При розгляді справи судом встановлено, що 12 вересня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір позики. Відповідно до умов договору позичальник отримує в борг грошові кошти в сумі 287 748 грн., що на момент передачі позики за курсом НБУ становить 36 000 дол. США (п.1).

Згідно зі статтею 1047 цього Кодексу договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суди для визначення факту укладення договору, його умов та його юридичної природи з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України повинні виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, розписка як документ, або договір, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

У договорі позики сторони погодили, що договір є укладеним з моменту передання позикодавцем грошей позичальникові. Підписанням цього договору сторони підтверджують факт одержання позичальником від позикодавця позики. (п.15).

П.2 договору передбачено, що зазначену в п.1 суму грошей без нарахування відсотків позичальник зобов`язується повернути позикодавцю готівкою в строк до 12 вересня 2014 року в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

07 липня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уклали договір про внесення змін до договору позики грошей. А саме внесені зміни до п.2: зазначену в п.1 суму грошей без нарахування відсотків позичальник зобов`язується повернути позикодавцю готівкою в строк до 12 вересня 2015 року в порядку та на умовах, передбачених цим договором .

За ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

При вирішенні справи суд також враховує правову позицію Верховного Суду України у справі за N 6-284цс17. Так, згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Разом з тим частина друга статті 524 та частина друга статті 533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Оцінюючи подані докази в сукупності суд вважає, що позивачем надано докази, що підтверджують укладення договору позики та неналежне виконання відповідачем ОСОБА_5 умов договору позики. Обставини щодо отримання коштів та порушення строків повернення позики відповідачем по справі не оспорювалось.

Посилання відповідача, що кошти передавались в гривнах, суд до уваги не бере, оскільки дані пояснення протирічить поясненням представника позивача щодо передачі коштів у іноземній валюті. Належних та допустимих доказів суду не подав, обмежившись лише поясненнями. Тому при вирішенні справи суд враховує положення ст.ст.524, 533 ЦК України, право сторін погодити грошовий еквівалент в іноземній валюті. На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що до стягнення з боржника ОСОБА_5 заборгованість за договором позики в розмірі 36 000 дол. США, що станом на 07 червня 2019 року за курсом Національного банку України (100 дол. США - 2679.5094 грн.) становить 964 623,38 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За. ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи та поданого договору вбачається, що строк повернення коштів був погоджений - у буд-якому випадку не пізніше 12 вересня 2015 року.

За ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки кошти не були повернуті в строк, тому обґрунтовані є доводи позову щодо стягнення трьох відсотків річних. Разом з тим, при розрахунку сум до стягнень, суд враховує, що грошовою одиницею є гривна, нарахування штрафних санкцій має відбуватись на грошову одиницю - гривну, тому за період з 12 вересня 2015 року по 19 березня 2019 року три відсотки річних становлять 101 800,72 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

За ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За правилом ст. 550, 551 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих неналежним виконання зобов`язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

П.7 договору позики сторони погодили, що у разі якщо позичальник своєчасно не поверне суму позики, він зобов`язаний сплатити суму боргу, а також штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення.

Оскільки відповідач порушив умови договору щодо повернення позики у строк не пізніше 12 вересня 2015 року, тому позивач також просив стягнути з відповідача пеню. Перевіривши подані суду розрахунки щодо нарахованої пені, відповідач не спростував його, суд вважає, що за період з 12 вересня 2015 року по 19 березня 2019 року пеня становить 1 099 951,35 грн.

При вирішенні питання про стягнення штрафних санкцій (пені) суд враховує наступні обставини.

Відповідач у поданому відзиві просив при стягненні неустойки та трьох відсотків річних відповідач застосувати строк позовної давності.

Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 р. "Про судове рішення у цивільній справі" роз`яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, згідно з вимогами п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За правилами ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до вимог ч. 5 зазначеної вище статті, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Крім того, суд враховує положення ст. 551 ЦК України, за якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають значення для справи.

Так, за ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Відповідно до роз`яснень п. 27 постанови №5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду з розгляду цивільних та кримінальних справ Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин від 30 березня 2012 року істотними обставинами в розумінні ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на вагу (відсутність негативних наслідків для позивача через просторочене виконання зобов`язань).

При вирішенні питання про стягнення пені судом враховують наступні встановлені обставини.

Так, отримуючи грошові кошти в борг ОСОБА_5 зобов`язувався їх повернути у строк у будь-якому разі не пізніше 12 вересня 2015 року. Борг не повернув. Але на час вирішення спору курс значно зріс та відповідно фактично позикодавець не зазнав збитків щодо інфляційних втрат. Матеріали справи також не містять доказів на підтвердження наявності істотних збитків у позикодавця, що обумовлювали стягнення пені в розмірі, що перевищує суму боргу. Інших доказів на підтвердження даних вимог позивач суду не надав, не заявив клопотань про поновлення строку звернення до суду для вирішення питання про стягнення пені за весь період заборгованості. Також суд враховує стягнення і трьох відсотків річних. Тому суд вважає зменшити розмір пені з врахуванням заявленої заяви про застосування строку позовної давності, та визначає пеню в розмірі 100 000 грн., що підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд здійснює розподіл судових витрат.

При подачі позову позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 6890 грн., які підлягають стягненню з відповідачів відповідно до задоволеної частини позовних вимог в розмірі 3709,58 грн.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргузадоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики в розмірі 964 623,38 грн. (дев`ятсот шістдесят чотири тисячі шістсот двадцять три грн. 378 коп.), три відсотки річних в розмірі 101 800,72 грн. (сто одна тисяча вісімсот грн. 72 коп.), пеню за порушення виконання умов договору в розмірі 100 000 грн. (сто тисяч грн.), судовий збір в розмірі 3709,58 грн. (три тисячі сімсот дев`ять грн. 58 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Інформація про позивача: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Інформація про відповідача: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 17 червня 2019 року.

Суддя Н.С. Пінкевич