Рішення

від 12.06.2019 по справі 908/298/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/20/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2019 Справа № 908/298/19

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом публічного акціонерного товариства “Державна продовольчо-зернова корпорація України” (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 1)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Андріївське” (72250, Запорізька область, Якимівський район, с. Андріївка, вул. Кірова, буд. 16)

про стягнення 3885115,81 грн.

господарський суд Запорізької області у складі судді Носівець В.В.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

учасники справи:

від позивача: адвокат Михайлик Л.Г., довіреність № 730 від 18.12.2018;

від відповідача: 12.06.2019 – не з'явився (09.04.2019, 20.05.2019 адвокат Сосніна Л.І., довіреність № 3 від 05.02.2019

До господарського суду Запорізької області 11.02.2019 надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства “Державна продовольчо-зернова корпорація України” № 130-2-19/642 від 04.02.2019 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Андріївське” 3885115,81 грн., яка складається з 1650000,00 грн. основного боргу за договором № ДНП0061П-Ф поставки зерна майбутнього врожаю від 22.12.2017, 444848,77 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами (п. 5.4 договору), 412500,00 грн. штрафу (п. 5.4 договору), 552767,04 грн. пені (п. 6.3 договору) та 825000,00 грн. штрафу (п. 6.3 договору). В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на ст.ст. 11, 16, 212, 546, 549, 629, 693 ЦК України, ст.ст. 193, 199, 230, 231 ГК України.

Ухвалою суду від 18.02.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі № 908/298/19, присвоєно справі номер провадження 18/20/19, призначено підготовче судове засідання на 13.03.2019; підготовче засідання відкладалося на 09.04.2019; строк підготовчого провадження продовжувався на тридцять днів, оголошувалась перерва до 20.05.2019. В судовому засіданні 20.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 12.06.2019

Судове засідання 12.06.2019 з розгляду справи по суті проводилось в режимі відеоконференції.

Від відповідача 12.06.2019 надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з хворобою представника відповідача з проханням без участі відповідача справу не розглядати. Також від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру суми санкцій та пені та надання строку для подання доказів.

Представник позивача розгляд заяви про відкладення розгляду справи залишив на розсуд суду. Проти клопотання відповідача про зменшення розміру суми санкцій та пені та надання строку для подання доказів представник позивача заперечив, посилаючись на пропущення відповідачем строку на подання такого клопотання, клопотання про поновлення строку відповідачем не надано.

Суд клопотання відповідача про відкладення розгляду справи залишив без розгляду на підставі ст. 207 ГПК України, з огляду на обмежений 30 днями процесуальний строк розгляду справи по суті, який спливає 19.06.2019, при цьому відповідач просив не призначати розгляд справи на 19.06.2019 та 26.06.2019, а залишку строку розгляду справи по суті не достатньо для належного сповіщення учасників справи про наступне судове засідання та для забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції за клопотанням позивача, при цьому матеріалів справи достатньо для прийняття рішення у справі.

Клопотання відповідача в частині зменшення розміру суми санкцій та пені долучено до матеріалів справи та прийнято судом до уваги.

Клопотання відповідача в частині надання строку на подання доказів судом залишено без розгляду на підставі ст.ст. 80, 182, 207 ГПК України з огляду на стадію судового процесу, не зазначення переліку конкретних доказів, які мають бути подані, для оцінки доцільності їх долучення до справи, а також недотримання порядку їх подання відносно поважності причин неможливості їх надання у підготовчому провадженні.

В судовому засіданні 12.06.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача позовні вимоги підтримав. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на порушення відповідачем положень договору поставки зерна майбутнього врожаю № ДНП0061П-Ф від 22.12.2017 з додатковими угодами № 1 від 03.09.2018, № 3 від 14.09.2018. За вказаним договором позивач перерахував відповідачу суму попередньої оплати в розмірі 1650000,00 грн., а відповідач в строк по 21.09.2018 (з урахуванням додаткової угоди № 3 від 14.09.2018) мав поставити українського походження зерно пшениці 3 класу в кількості 550 метричних тон. Відповідачем на підставі складських квитанцій на зерно надано 12.09.2018 пшеницю 6 класу вагою 30 000,00 кг, 01.10.2018 пшеницю 6 класу вагою 47990,00 кг, 01.10.2018 пшеницю 5 класу вагою 28740,00 кг, тобто недопоставлені 443,27 тон пшениці. Оскільки в строк, обумовлений договором, зерно поставлене не було, позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу від 31.01.2019 про повернення отриманої за договором суми та сплати штрафних санкцій, передбачених умовами договору за невиконання зобов'язань. Вказана вимога не була задоволена відповідачем, що обумовило звернення позивача до суду з відповідним позовом. На підставі положень пунктів 5.4 та 6.3 договору позивач нарахував та заявив до стягнення 412500,00 грн. штрафу (п. 5.4 договору), 552767,04 грн. пені (п. 6.3 договору) та 825000,00 грн. штрафу (п. 6.3 договору). Посилаючись на положення ст.ст. 11, 16, 212, 546, 549, 629, 693 ЦК України, ст. 193, 199, 230, 231 ГК України, позивач просив позов задовольнити.

Відповідач у відзиві проти заявлених позовних вимог заперечив та вказав, що договір поставки зерна майбутнього врожаю № ДНП0061П-Ф від 22.12.2017 розірваний на вимогу позивача з проханням повернути всю суму попередньої оплати. Однак при розрахунку суми попередньої оплати, яка підлягає поверненню, позивачем не враховано вартість отриманої кількості зерна (106,73 тони). Позивач не відмовлявся від вказаної кількості зерна. Відповідач вважає, що поверненю з суми попередньої оплати підлягає тільки різниця між отриманою сумою та вартістю зерна, переданого у власність позивача 1650000,00 грн. - 320190,00 грн. = 1329810,00 грн. При цьому в розрахунках користування чужими грошовими коштами позивачем неправомірно врахована вартість отриманого товару, а також неправомірно включено період користування коштами по 21.09.2018, тобто період до завершення виконання відповідачем своїх зобов'язань. Аналогічні заперечення висловлені відповідачем відносно нарахування пені та штрафів. Відповідач вважає, що з відмовою від договору, відповідно припиняються та змінюються зобов'язання сторін, а саме слід повернути кошти, а не поставити товар, тому що позивач втратив інтерес до предмету договору. Посилаючись на положення ст.ст. 653, 693, 1048 ЦК України та умови договору відповідач просив відмовити у позові.

Позивач у додаткових поясненнях, які надійшли до суду 19.04.2019, посилання відповідача на факти, викладені у відзиві заперечив та вказав, що розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами здійснений на різницю між сумою передоплати та вартістю поставленого зерна – 1329810,00 грн. За умовами договору при його невиконанні повертається вся сума попередньої оплати, тому позивач просить її стягнути повністю. Штрафні санкції (пеня та штрафи) також нараховуються за умовами договору на всю суму отриманої попередньої оплати. Відносно припинення та зміни зобов'язань сторін договору у зв'язку із відмовою від договору та безпідставність нарахування штрафних санкцій, позивач зазначає, що по-перше, вони нараховані до дати направлення листа-вимоги від 31.01.2019 про повернення отриманої за договором суми, а по-друге, умовами договору передбачена їх сплата і при умові зупинення виконання зобов'язань сторін, і при відмові від їх виконання повністю або частково.

Наданий відповідачем 15.05.2019 Сертифікат № 2300-19-0187 про форс-мажорні обставини, виданий 14.05.2019 за № 03.3/215 Запорізькою ТПП не прийнято судом в якості доказу про що зазначено в ухвалі від 20.05.2019.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі – покупець, позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «Андріївське» (далі – постачальник, відповідач у справі) 22.12.2017 підписаний договір поставки зерна майбутнього врожаю № ДНП0061П-Ф (далі – договір), згідно з пунктами 1.1.-1.2., 3.1., пп. 3.1.1. п. 4.1. якого в порядку та на умовах договору постачальник у строк по 01.09.2018 поставляє покупцю зернову культуру українського походження (далі – товар) - зерно пшениці 3 класу в кількості 550,00 метричних тон, а постачальник протягом 15 календарних днів з моменту набрання чинності договором перераховує на поточний рахунок постачальника попередню оплату в розмірі 1650000,00 грн. (з ПДВ), за вирахуванням грошової суми, передбаченої у п. 4.2. договору.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що покупець утримує грошові суми із коштів, які належні до виплат постачальнику у відповідності до п. 4.1. договору, у розмірі, зазначеному в договорі добровільного страхування посівів сільськогосподарських культур та в договорі комплексного страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур, і сплачує їх як страхові платежі на підставі виставлених рахунків-фактур.

За приписами пункту 8.2 договору вказаний договір набирає чинності з моменту його укладення. Укладеним він вважається виключно з моменту набрання чинності договором добровільного страхування, укладення договору комплексного страхування, договору застави майбутнього врожаю та підписання і погодження уповноваженими особами.

Згідно п. 2.6.1 Договору № 2036009940.17 добровільного страхування посівів сільськогосподарських культур, укладеного 14.12.2017 ПАТ «АСК «ІНГО Україна» та відповідачем, цей договір набуває чинності з 00 годин 00 хвилин дня вказаного у п 1.11 цього договору (14.12.2017) як дата початку дії договору, але не раніше 00 годин 00 хвилин дня, що настає за днем сплати страхового платежу. Днем сплати страхового платежу вважається дата надходження суми страхового платежу на поточний рахунок страховика. Розмір страхового внеску – 76516,00 грн., строк сплати – 31.01.2018 (п. 1.10 цього договору).

Платіжним дорученням № 1571634 від 26.12.2017 покупцем сплачено на користь ПАТ «АСК «ІНГО Україна» суму страхового внеску в розмірі 76516,00 грн., платіж проведений банком 28.12.2017.

Згідно пункту 7.1 Договору комплексного страхування посівів майбутнього врожаю сільськогосподарських культур № 203600941.17, укладеного 14.12.2017 ПАТ «АСК «ІНГО Україна» та відповідачем, цей договір набирає чинності з дня оплати страхового платежу в розмірах та в строки, визначені п. 6.3. цього договору на поточний рахунок страховика в повному обсязі та діє до 01.09.2018. Розмір страхового внеску – 57142,80 грн., строк сплати – не пізніше 31.01.2018 (п. 6.3 цього договору).

Платіжним дорученням № 1571637 від 26.12.2017 покупцем сплачено на користь ПАТ «АСК «ІНГО Україна» суму страхового внеску в розмірі 57142,80 грн., платіж проведений банком 28.12.2017.

Платіжним дорученням № 1571636 від 26.12.2017 відповідачу перераховано решту суми попередньої оплати в розмірі 1516341,20 грн., платіж проведений банком 28.12.2017.

Сторонами спору в особі уповноважених осіб 22.12.2017 укладений, підписаний та нотаріально посвідчений договір застави майбутнього врожаю (реєстровий номер 810 нотаріус Огороднік Ж.А.)

Отже договір поставки зерна майбутнього врожаю № ДНП0061П-Ф в розумінні пункту 8.2. набрав чинності.

Всього покупцем сплачено 1650000,00 грн. попередньої оплати, чим підтверджується належне виконання з його боку умов договору.

Пунктом 5.4 договору сторони визначили, що у разі невиконання постачальником своїх зобов'язань, або за наявності очевидних підстав вважати, що останній не виконає своїх зобов'язань у встановлений термін або виконає їх неналежним чином (у т.ч. з підстав, у настанні яких відсутня вина постачальника, розірвання та/або припинення договору тощо), або у разі отримання покупцем інформації, що постачальник не вживає/неналежним чином вживає заходів щодо оформлення страхового випадку у відповідності до умов Договору добровільного страхування та/або Договору комплексного страхування, передбачених п. 5.6. договору, або постачальником змінено без погодження з покупцем Вигодонабувача у Договорі добровільного страхування та/або Договорі комплексного страхування, передбачених п. 5.6. договору, або у випадку інформація, яка надається для укладення/виконання цього договору виявиться/стане такою, що не відповідає дійсності, покупець має право зупинити виконання своїх зобов'язань, відмовитись від їх виконання частково або в повному обсязі, при цьому постачальник зобов'язаний повернути покупцю (на підставі письмової вимоги) всі кошти, перераховані на користь постачальника на виконання умов цього договору, у т.ч. суму грошових коштів, що визначені згідно п. 4.2. договору (попередня оплата), та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних за період одержання першої частини попередньої оплати від покупця до дня її повернення останньому та штраф у розмірі 25% від загальної суми отриманої попередньої оплати. Сторони погодили, що достатнім доказом наявності обставин, що визначені попереднім реченням, є лист-вимога покупця.

Додатковою угодою № 1 від 03.09.2018 до договору поставки зерна майбутнього врожаю сторони зокрема змінили строк поставки (п. 1.2 договору) та визначили його – по 14.09.2018. включно.

Додатковою угодою № 3 від 14.09.2018 до договору поставки зерна майбутнього врожаю сторони зокрема змінили строк поставки (п. 1.2 договору) та визначили його – по 21.09.2018. включно.

У пунктах 3, 6 обох додаткових угод встановлено, що вони набирають чинності з моменту їх підписання сторонами та є невід'ємними частинами договору .

Відповідачем передано на зерновий склад всього 106,73 т пшениці на підставі складських квитанцій на зерно:

№ 535 від 12.09.2018 пшеницю 6 класу вагою 30000,00 кг,

№ 676 від 01.10.2018 пшеницю 5 класу вагою 28740,00 кг,

№ 677 від 01.10.2018 пшеницю 6 класу вагою 47990,00 кг.

Актами приймання-передавання зерна № 1123 від 12.09.2018, № 1338 від 01.10.2018, № 1340 від 01.10.2018 підтверджується прийняття зерна пшениці новим поклажодавцем – позивачем.

Таким чином, недопоставленими є 443,27 т пшениці, а 106,73 т пшениці передані позивачу мають клас 5-6, а не 3 як обумовлено договором, що вказує на неналежне виконання відповідачем взятих на себе за договором зобов'язань. Однак можливість та умови прийняття покупцем зерна іншої якості передбачені п. 6.6. договору.

Листом № 1 від 25.01.2019 відповідач повідомив позивача, що зобов'язується закрити поточну заборгованість в термін не пізніше 01.03.2019 та гарантує сплату всіх штрафних санкцій за договором.

Позивач 01.02.2019 направив відповідачу лист-вимогу вих. № 130-2-19/590, в якій, з посиланням на умови договору та ст. 693 ЦК України, вимагав повернути передоплату та сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами, а також сплатити штрафні санкції за невиконання договору. Згідно інформації з сайту Укрпошта поштове відправлення 0101908546505 вручене відповідачу 13.02.2019.

Оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Стаття 11 ЦК України передбачає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін

Згідно статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписи ст.ст. 627, 628 ЦК України передбачають, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 693 ЦК України передбачає, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не виконано в обумовлений договором строк зобов'язання з поставки сільськогосподарської продукції українського походження - зерна пшениці 3 класу в кількості 443,27 т пшениці, що свідчить про неналежне виконання відповідачем взятих на себе за договором зобов'язань. Лист-вимогу відповідач отримав 13.02.2019, що, за домовленістю сторін, є достатнім доказом наявності обставин, передбачених п. 5.4. договору.

Відповідно до п. 5.4. відповідач має повернути всі кошти, перераховані на його користь на виконання умов договору, в т.ч. передбачені п. 4.2. договору.

З огляду на умови договору доводи відповідача відносно повернення частини передоплати із вирахуванням суми вартості переданого зерна є хибними.

Доказів повернення та перерахування на користь позивача 1650000,00 грн. попередньої оплати відповідач не надав, тому суд визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача 1650000,00 грн. попередньої оплати, які визначені позивачем в якості основного боргу, та в цій частині позов задовольняє.

Відносно стягнення 30% за користування чужими грошовими коштами за період з 26.12.2017 по 05.02.2019 суд також визнав ці вимоги обґрунтовано заявленими, проте в цій частині позов підлягає частковому задоволенню.

В п. 5.4 договору вказано, що проценти за користування чужими грошовими коштами сплачуються за період з дня одержання першої частини попередньої оплати.

Попередня оплата, яв встановлено судом вище, перерахована банком і, відповідно, отримана відповідачем 28.12.2017, отже початком періоду нарахування відповідних процентів є 28.12.2017.

Нарахування позивачем 30% за користування чужими грошовими коштами виконано на суму боргу (передоплати) 1329810,00 грн., що є обґрунтованим та спростовує помилкові доводи відповідача про неправильне їх нарахування щодо всієї суми передоплати.

Перерахувавши належну до стягнення суму відсотків, суд визнав, що за період з 28.12.2017 по 05.02.2019 на суму 1329810,00 грн. до стягнення належить 442662,78 грн. 30% за користування чужими грошовими коштами.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 442662,78 грн. 30% за користування чужими грошовими коштами задовольняються, в частині стягнення 2185,99 грн. 30% за користування чужими грошовими коштами в позові відмовляється з огляду на безпідставність їх нарахування.

Також позивачем заявлено до стягнення 412500,00 грн. 25% штрафу від загальної суми отриманої передоплати (п. 5.4 договору), 552767,04 грн. 0,3% пені від суми непоставленого товару за період з 22.09.2018 по 28.01.2019 (п. 6.3 договору) та 825000,00 грн. 50% штрафу за прострочення зобов'язання щодо поставки товару понад 15 днів.(п. 6.3 договору).

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, видами штрафних санкцій є штраф та пеня.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17 та від 22.03.2018 у справі №911/1351/17).

Пункт 5.4. договору наведено вище за текстом і його умови передбачають стягнення 25% штрафу від загальної суми отриманої передоплати за невиконання постачальником своїх зобов'язань, достатнім доказом чого є лист-вимога покупця.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що у разі невиконання/неналежного виконання постачальником зобов'язань щодо поставки товару, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю неустойку в розмірі 0,3% від суми непоставленого товару, за кожен день прострочення зобов'язання, а за прострочення зобов'язання щодо поставки товару понад 15 днів постачальник, окрім неустойки, сплачує також штраф у розмірі 50% від загальної суми отриманої попередньої оплати, що визначена п. 3.1.1. та п. 3.2.1 договору.

Доводи відповідача відносно припинення та зміни зобов'язань сторін договору у зв'язку із відмовою від договору та безпідставність нарахування штрафних санкцій, є помилковими, оскільки, що по-перше, підстави для застосування відповідальності за невчасну поставку товару мали місце і до дати направлення листа-вимоги від 31.01.2019 про повернення отриманої за договором суми, а по-друге, умовами договору передбачена їх сплата і при умові зупинення виконання зобов'язань сторін, і при відмові від їх виконання повністю або частково.

Обидва штрафи та 0,3% пені за неповернення передоплати та невчасну поставку товару за визначений позивачем період (з урахуванням укладення додаткових угод, зміни строків поставки і дат передачі зерна на склад) розраховані правильно, заявлені до стягнення обґрунтовано, вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню, однак суд, враховуючи обставини справи у сукупності, суб'єктний склад сторін спору, сільськогосподарський характер діяльності відповідача (основний вид економічної діяльності код КВЕД 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур), співмірність нарахованих штрафних санкцій, визнав за можливе зменшити їх розмір та задовольнити в цій частині позов частково.

Так, норми ЦК України та ГК України передбачають можливість зменшення судом розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню, за наявності певних умов.

Частиною 1 статті 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, при застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття значно та надмірно є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку.

Слід враховувати, що правила ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Відсутність чи невисокий розмір збитків також може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

З викладеного вбачається, що вирішення питання про зменшення штрафних санкцій законодавством віддано на розсуд суду, який досліджує та об'єктивно оцінює докази у справі, та при прийнятті рішення керується, в тому числі, власним переконанням, заснованим на суті правових норм та оцінці доказів у їх сукупності.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

При цьому, при стягненні штрафних санкцій суд також повинен виходити з принципів справедливості, добросовісності та розумності.

Розглядаючи питання про зменшення штрафних санкцій, суд враховує те, що предметом позову у даній справі є повернення попередньої оплати, яке сторони в договорі не пов'язали з настанням форс-мажорних обставин. Також суд враховує, що відповідач є сільгоспвиробником, на діяльність якого впливають природні фактори, сезонність роботи, економічні умови ведення підприємницької діяльності, як зазначалося вище основним видом економічної діяльності відповідача є –вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур(код КВЕД 01.11).

Відповідно до ч. 2 ст.233 ГК України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Позивач, обґрунтовуючи розмір штрафних санкцій в судових засіданнях зазначав, що грошові кошти, надані відповідачу в якості передоплати є взятими ним у кредит і позивач має зобов'язання по їх поверненню перед іншим кредитором, проте, посилаючись на комерційну таємницю, не надав доказів на підтвердження зазначеного в частині отримання на умовах кредиту таких коштів, строків та умов кредитування, процентних ставок за користування кредитними коштами тощо.

Суд зазначає, що штрафні санкції, які позивач заявив до стягнення з відповідача пеня та штрафи у сукупності складають 1790267,04 грн., отже, становлять 108,5 % від суми попередньої оплати – 1650000,00 грн., та є неспівмірними та надмірно великими порівняно із можливими збитками кредитора.

Крім того, суд враховує, що відповідач має повернути всю суму попередньої оплати без урахування вартості поставленого зерна, отже ймовірні збитки кредитора вже є частково покриті.

Враховуючи приписи ст. 86 ГПК України, оцінюючи обставини справи у сукупності, з урахуванням відсутності доказів нанесення збитків як кредитору, так і третім особам, та стягнення 30% річних за користування чужими грошовими коштами, суд дійшов висновку про доцільність застосування положень ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо зменшення штрафних санкцій на 70% до 123750,00 грн. штрафу (п. 5.4. договору), 165830,11 грн. пені (п. 6.3. договору), та 247500,00 грн. штрафу (п. 6.3. договору).

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В частині зменшених судом позовних вимог про стягнення штрафних санкцій судовий збір покладається на відповідача виходячи із суми обґрунтовано заявлених до стягнення штрафних санкцій (1790267,04 грн.).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 42, 46, 74-80, 86, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю “Андріївське” (72250, Запорізька область, Якимівський район, с. Андріївка, вул. Кірова, буд. 16, ідентифікаційний код 31120867) на користь публічного акціонерного товариства “Державна продовольчо-зернова корпорація України” (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 1, ідентифікаційний код 37243279) 1 650 000,00 грн. (один мільйон шістсот п'ятдесят тисяч грн. 00 коп.) попередньої оплати (основного боргу), 442 662,78 грн. (чотириста сорок дві тисячі шістсот шістдесят дві грн. 78 коп.) відсотків за користування чужими грошовими коштами (п. 5.4. договору), 123 750,00 грн. (сто двадцять три тисячі сімсот п'ятдесят грн. 00 коп.) штрафу (п. 5.4. договору), 165 830,11 грн. (сто шістдесят п'ять тисяч вісімсот тридцять грн. 11 коп.) пені (п. 6.3. договору), 247500,00 грн. (двісті сорок сім тисяч п'ятсот грн. 00 коп.) штрафу (п. 6.3. договору) та 58243,95 грн. (п'ятдесят вісім тисяч двісті сорок три грн. 95 коп.) судового збору. Видати наказ.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 24.06.2019.

Суддя                                                   В.В. Носівець