Рішення

від 19.06.2019 по справі 467/1445/18

АРБУЗИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 467/1445/18

2/467/83/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2019 року Арбузинський районний суд Миколаївської області

в складі:головуючого - судді Кірімової О.М.,

за участю секретаря судового засідання Картоусова С.О.,

представника ТОВ Агрофірма Вісла Рибакової Л.А.,

представника ФГ Віра Лагно К.С.,

Порхун В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Арбузинка цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вісла до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , фермерського господарства Віра , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Арбузинська селищна рада Миколаївської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним

та зустрічний позов ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вісла про розірвання договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вісла (далі ТОВ Агрофірма Вісла ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , фермерського господарства (далі ФГ Віра ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Арбузинська селищна рада Миколаївської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Свої вимоги мотивує тим, що між ТОВ Агрофірма Вісла та ОСОБА_3 , яка згідно державних актів на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 та серія НОМЕР_2 була власником земельних ділянок площею 7,12 га та 8,09 га відповідно, загальною площею 15.21 га, що розташовані на території Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, було укладено договір оренди землі строком на 10 років.

Даний договір було зареєстровано у книзі державної реєстрації договорів оренди в Миколаївській регіональній філії від 29 травня 2006 року за № 040600500689. Вказаний договір оренди вважає чинним.

19 вересня 2007 року між ТОВ Агрофірма Вісла та ОСОБА_3 укладено додатковий договір до договору оренди від 29 травня 2006 року, яким п.8 Договору викладено в новій редакції із зазначенням, що договір укладено на 15 років, п.9 договору збільшено розмір орендної плати. Додаток до договору оренди зареєстровано в Арбузинському реєстраційному секторі № 5 від 22 серпня 2007 року за № 0407005004558.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, спадкоємцями померлої є її донька ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 , які прийняли спадщину на вказані земельні ділянка, а тому відповідно до ст. 1216 ЦК України до них переходять усі права та обов`язки спадкодавця.

18 липня 2018 року позивачу стало відомо, що в період дії чинного договору, 23 березня 2018 року державним реєстратором Арбузинської селищної ради Миколаївської області було здійснено реєстрацію договорів оренди даних земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладених 19 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ФГ "Віра" строком на 10 років площею 7,1162 га кадастровий номер НОМЕР_3 та цього ж дня між ОСОБА_2 та ФГ "Віра" строком на 10 років площею 8,0809 га кадастровий номер НОМЕР_5.

Строк дії договору, який укладено між ТОВ Агрофірма Вісла та ОСОБА_3 на даний час не сплив. Вказаний договір оренди землі укладено в письмовій формі, здійснено його державну реєстрацію відповідно до чинного на момент укладення договору законодавства, а тому є чинним. Такий договір не був достроково припинений.

Посилаючись на ці обставини, ТОВ Агрофірма Вісла просить визнати недійсним договір оренди, укладений 19 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ФГ "Віра" зареєстрований 23 березня 2018 року державним реєстратором Арбузинської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області за номером 40266533, визнати недійсним договір оренди, укладений 19 березня 2018 року між ОСОБА_2 та ФГ "Віра" зареєстрований 23 березня 2018 року державним реєстратором Арбузинської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області за номером 40266596 та стягнути із відповідачів понесені судові витрати.

Не погоджуючись із вимогами заявленого позову, у лютому 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ТОВ Агрофірма Вісла про розірвання договору оренди землі.

Позовна заява мотивована тим, що дійсно між ТОВ Агрофірма Вісла та ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі на належні останній земельні ділянки та який було зареєстровано у визначений законом порядку 29 травня 2006 року за № 040600500689 строком до 2010 року включно.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.Він, як спадкоємець, 15 січня 2010 року отримав свідоцтво про право на спадщину на належну спадкодавцю земельну ділянку.

Оскільки ТОВ Агрофірма Вісла з 2005 року по 2010 рік включно орендувало земельну ділянку належну ОСОБА_3 , однак в подальшому не виконувало умови договору оренди щодо виплати орендної плати та не мало наміру продовжувати будь-які відносини за спірним договором, в тому числі використовувати орендовану земельну ділянку за призначенням, за згодою керівництва ТОВ Агрофірма Вісла , ОСОБА_2 на початку 2011 року передав належну йому земельну ділянку в користування ФГ "Віра".

З 2011 року по теперішній час ОСОБА_2 отримує орендну плату від ФГ "Віра". За вказаний період ТОВ Агрофірма Вісла в порушення п. 11, 15 договору оренди землі, укладеного між останнім та ОСОБА_3 , та який зареєстровано 29 травня 2006 року за № 040600500689, не користується спірною земельною ділянкою, не нараховує та не виплачує орендної плати за договором, що свідчить про свідоме невиконання ТОВ Агрофірма Вісла погоджених сторонами умов договору оренди землі.

Оскільки ТОВ Агрофірма Вісла свідомо систематично не вносить орендної плати, що є істотним порушенням умов договору, просив суд розірвати договір оренди землі укладений між ТОВ Агрофірма Вісла та ОСОБА_3 , який зареєстрований у книзі державної реєстрації договорів оренди в Миколаївській регіональній філії від 29 травня 2006 року за № 040600500689 та стягнути із відповідача понесені ним судові витрати.

Ухвалою Арбузинського районного суду від 11 березня 2019 року позови об`єднано в одне провадження.

Головою ФГ "Віра" на адресу суду направлено відзив на пред"явлений первісний позов, в якому зазначає, що укладений між ТОВ Агрофірма Вісла та ОСОБА_3 договір оренди землі строком на 10 років, станом на 23 березня 2018 року був припинений, тому укладення нових договорів оренди землі не призвело до порушення права ТОВ Агрофірма Вісла на використання земельних ділянок. Договори оренди землі, укладені 19 березня 2018 року між ФГ "Віра" та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 зареєстровані згідно закону, правомірність державного реєстратора щодо реєстрації оскаржуваних договорів підтверджується Наказом Міністерства юстиції України № 1595/7 від 08.05.2018 року. Крім того, відсутність орендних договірних відносин між ТОВ Агрофірма Вісла та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків з останніх. На підставі викладеного просив суд відмовити ТОВ Агрофірма Вісла у задоволенні позову в повному обсязі.

Правом подачі до суду відзиву на позов як відповідачі за первісним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не скористалися.

Представником ТОВ Агрофірма Вісла направлено суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якій зазначає, що договір, укладений між ним та ОСОБА_3 є чинним. Після смерті ОСОБА_3 саме позивач, як спадкоємець з 2009 року, в порушення вимог ст. 148-1 ЗК України, самостійно почав обробляти успадковані ним земельні ділянки, здійснював господарську діяльність з метою отримання прибутку, чим на протязі багатьох років порушував умови договору оренди землі та позбавив ТОВ Агрофірма Вісла того, на що розраховувало підприємство при укладенні договору. Вважає, що саме ОСОБА_2 , оформивши спадщину після смерті матері та набувши право власності на землю, не повідомив про таке ТОВ Агрофірма Вісла , як користувача такої земельної ділянки, що перешкодило останньому вчасно виплатити орендну плату та встановити особу спадкоємця. За вказаних обставин зазначене звільняє ТОВ Агрофірма Вісла від відповідальності за порушення строків виплати орендної плати. Крім того вказує, що орендна плата за землю, це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Тому просила суд відмовити в задоволенні зустрічної позовної заяви з підстав викладених у позовній заяві.

Ухвалою суду від 26 квітня 2019 року справу призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник ТОВ Агрофірма Вісла повністю підтримала заявлені позовні вимоги за первісним позовом та просила суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Зазначала, що спірні договори оренди землі, укладені між ФГ "Віра" та ОСОБА_2 , ОСОБА_1. є недійсними, оскільки вони не відповідають вимогам чинного законодавства, є такими, що укладені до закінчення строку дії попереднього договору оренди землі. Вважала, що одна й та сама земельна ділянка не може бути об`єктом оренди двох договорів оренди землі, укладених з різними орендарями та не може бути передана в користування без припинення права попереднього користувача (орендаря).

Між тим просила суд відмовити в задоволенні заявлених вимог ОСОБА_2 , оскільки позивач, оформивши спадкові права на спірну земельну ділянку, не повідомив про набуття ним права власності на земельну ділянку, свідомо не з`являвся для отримання орендної плати, що звільняє орендаря від відповідальності за порушення строків виплати такої. Факт наявності договірних відносин між ТОВ Агрофірма Вісла та ОСОБА_3 , позивачем за зустрічним позовом не оспорюється. Крім того, вказаний ОСОБА_2 на той факт, що ТОВ Агрофірма Вісла не сплачувало податки за 2009-2018 роки, то таке не відповідає вимогам п. 162.3 ст. 162 ПК України. Крім того, набувши право власності у 2010 році, на початку 2011 року він розпорядився земельною ділянкою, яка є об`єктом договору оренди, на власний розсуд, та передав у користування ФГ "Віра". Посилаючись на ст. 762 ЦК України, вважала, що ТОВ Агрофірма Вісла звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає .

ОСОБА_1. в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи в її відсутність. Позовні вимоги ТОВ Агрофірма Вісла не визнала.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність та письмові пояснення щодо заявлених вимог ТОВ Агрофірма Вісла згідно яких вказує, що належна йому земельна ділянка перебуває у користуванні ФГ "Віра" з 2011 року, а в грудні 2015 року проведена державна реєстрація договору оренди землі укладеного між ним та ФГ "Віра". 15 березня 2018 року ТОВ Агрофірма Вісла зверталося до Міністерства юстиції України із скаргою на рішення державних реєстраторів щодо речового права виниклого на підставі договорів оренди укладених між ним та ФГ "Віра" у 2015 року, об`єктом якого була і земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_5 . Однак, Наказом Міністерства юстиції України від 08 травня 2018 року №1595/7 ТОВ Агрофірма Вісла було відмовлено в задоволенні скарги, а тому, вважає, що саме з цієї дати, державою в особі Міністерства юстиції України не визнано за позивачем за первісним позовом право користування земельною ділянкою кадастровий номер НОМЕР_5 на підставі договору оренди землі зареєстрованого 13.11.2008 року реєстраційний номер 040800500027. На підставі викладеного просив відмовити в задоволенні заявлених вимог ТОВ Агрофірма Вісла .

Натомість, вимоги зустрічного позову підтримав, просив суд про їх задоволення та зазначив, що після отримання свідоцтва про право на спадщину, відразу звернувся до ТОВ Агрофірма Вісла з вимогою отримати орендну плату за 2009 рік, однак отримав відмову. Тому на початку 2011 року передав у користування ФГ "Віра". Зазначає, що ТОВ Агрофірма Вісла з 2011 року жодних претензій щодо земельної ділянки до нього не висувало. Посилаючись на систематичну несплату йому орендної плати орендарем ТОВ Агрофірма Вісла , просив розірвати договір оренди землі, зареєстрований 29 травня 2006 року за № 040600500689.

В судовому засіданні представник ФГ "Віра" Порхун В.М. просив суд відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог ТОВ Агрофірма Вісла з тих підстав, що права позивача жодним чином не порушені, посилаючись на наявність Наказу Міністерства юстиції України від 08 травня 2018 року №1595/7, яким було відмовлено ТОВ Агрофірма Вісла в задоволенні скарги на рішення державних реєстраторів з підстав недоведення факту порушення його прав у результаті прийняття оскаржуваних рішень про державну реєстрацію прав у 2015 році, об`єктом яких були земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_3 та НОМЕР_5 та які використовувалися ФГ "Віра" згідно договору оренди укладеним між останнім та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 . Вказаний договір був припинений у зв`язку із укладенням у 2018 році договорів оренди між тими ж сторонами та предметом яких були ті ж земельні ділянки, тобто договір оренди укладений між ФГ "Віра" та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_6 та НОМЕР_5 . Під час проведення державної реєстрації вказаних договорів у 2018 році, була відсутня будь-яка інформація щодо наявності інших договорів оренди на ці ж земельні ділянки. Тому вважає, що договір оренди землі, укладений між ТОВ Агрофірма Вісла та ОСОБА_3 є нечинним, припинений та жодним чином не порушує права позивача.

В судовому засіданні представник ФГ "Віра" Лагно К.С. позовні вимоги позивача не визнав та підтримав позицію представника ФГ "Віра" Порхун В.М.

Представник Арбузинської селищної ради Миколаївської області, як третя особа. яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача до суду не з`явився, причини неявки суду не відомо. За погодженням учасників справи, позови розглянуто без участі представника третьої особи.

Суд, вислухавши думки учасників судового процесу, в межах заявлених позовних вимог всебічно, повно та безпосередньо дослідивши надані сторонами докази з точки зору належності і допустимості, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до наступного.

Так, відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), а також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди земельної ділянки.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

В силу ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі від 06 жовтня 1998 року №161-XIV.

За змістом ст.ст. 18, 20 Закону України Про оренду землі укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених названою статтею, а також порушення вимог ст.ст. 4-6, 11, 17, 19 зазначеного Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

В той же час, вирішуючи питання про дійсність договору оренди землі, необхідно брати до уваги положення ст. 4 ЦПК України та 15 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 належала земельна ділянка площею 7.12 га та на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 належала земельна ділянка площею 8.09 га, загальною площею 15.21 га на території Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. (т. 1 а.с. 11-12, т. 2 а.с. 5-6).

29 травня 2006 року у книзі державної реєстрації договорів оренди в Миколаївській регіональній філії за № 040600500689 зареєстровано договір оренди землі, укладений без дати між ТОВ Агрофірма Вісла та ОСОБА_3 , яка згідно державних актів на право власності на земельні ділянки серія НОМЕР_1 та серія НОМЕР_2 була власником земельних ділянок загальною площею 15,21 га, які розташовані на території Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області, строком на 10 років (т. 1 а.с. 7-8, т. 2 а.с. 7-8, 26-27)

Пунктом 39 договору визначено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. Відповідно до п. 43 договору, договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

19 вересня 2007 року між ТОВ Агрофірма Вісла та ОСОБА_3 , укладено додатковий договір до договору оренди, яким п.8 Договору визначено, що договір укладено на 15 років, п. 9 договору збільшено розмір орендної плати, та який зареєстровано в Арбузинському реєстраційному секторі № 5 від 22 серпня 2007 року за № 0407005004558 (т. 1 а.с. 9, т. 2 а.с. 3, 28-29)

Як видно із свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 січня 2009 року (т. 1 а.с. 13) ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцями майна померлої, а саме земельної ділянки площею 7.12 га кадастровий номер НОМЕР_7 на території Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 є діти померлої: ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Відповідно до копії договору про розподіл спадкового майна (т. 1 а.с. 174, 195) після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 15 січня 2010 року у власність ОСОБА_1 переходить земельна ділянка розміром 7.12 га, кадастровий номер НОМЕР_8 , що знаходиться в Миколаївській області, Арбузинського району, с. Новоселівська сільська рада, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. У власність ОСОБА_2 переходить земельна ділянка розміром 8.09 га, що знаходиться в Миколаївській області, Арбузинського району, с. Новоселівська сільська рада, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно копії реєстраційної справи (т. 1 а.с. 15-17, 46-53, 161-180) видно, що ОСОБА_1 та ФГ "Віра" уклали 19 березня 2018 року договір оренди земельної ділянки без номеру строком на 10 років, згідно якого в оренду надана земельна ділянка, власником якої є ОСОБА_1 площею 7.1162 га кадастровий номер НОМЕР_6 .

На підставі рішення № 40266533 від 23 березня 2018 року державним реєстратором Арбузинської селищної ради Миколаївської області, було проведено реєстрацію договору оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_6 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений між ОСОБА_1 та ФГ "Віра" строком на 10 років площею 7.1162 га.

Також, відповідно копії реєстраційної справи (т. 1 а.с. 15-17, 46-53, 181-200) ОСОБА_2 та ФГ "Віра" уклали 19 березня 2018 року договір оренди земельної ділянки без номеру строком на 10 років, згідно якого в оренду надана земельна ділянка, власником якої є ОСОБА_2 площею 8.0908 га кадастровий номер НОМЕР_5 .

На підставі рішення № 40266596 від 23 березня 2018 року державним реєстратором Арбузинської селищної ради Миколаївської області, було проведено реєстрацію договору оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_5 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений між ОСОБА_2 та ФГ "Віра" строком на 10 років площею 8.0908 га.

18 червня 2018 року Голова ФГ "Віра" Лагно К.С. повідомив ТОВ Агрофірма Вісла про набуття ним права оренди на земельні ділянки, що належать ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 14)

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір, оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 18 Закону України Про оренду землі договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

За змістом ст. 20 Закону України Про оренду землі укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до приписів ст. ст. 125, 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 5 ст. 116 ЗК України передбачено правило неможливості передачі в користування земельної ділянки без припинення права попереднього користування, в тому числі і орендаря.

Підпунктом 6 пункту 2 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Згідно з п.п. 1 та 3 ч. 3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Частина 1 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачає право державного реєстратора запитувати від органів виконавчої влади відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі й на земельні ділянки.

Виходячи з положень ст. 638 ЦК України, договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Така правова позиція висловлена Верховним судом України у постанові від 13 червня 2016 р. у справі № 6-643цс16.

Оскільки ОСОБА_3 за життя, як орендодавець та ТОВ Агрофірма Вісла , як орендар досягнувши згоди щодо усіх істотних умов, притаманних договору оренди земельної ділянки, виклавши свої домовленості у письмовій формі та підписавши їх уклали договір оренди належних ОСОБА_7 земельних ділянок. Даний договір пройшов державну реєстрацію 29 травня 2006 року, та відразу набрав чинності, і з урахуванням п. 1.1 Додаткового договору до договору оренди землі, який також пройшов державну реєстрацію 22 серпня 2007 року до визначеного п. 8 договору оренди землі строку дії договору якого передбачено 15 років, та є діючим до 29 травня 2021 року.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З аналізу наведених положень закону вбачається, що підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

За положеннями ч. 1 ст. 24 Закону України Про оренду землі орендодавець не має права вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

З наведеного вище вбачається, в період дії договору, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ Агрофірма Вісла та зареєстрованого 29 травня 2006 року, після укладання ними 19 вересня 2006 року додаткової угоди про внесення змін у п. 8 договору оренди, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як спадкоємці померлої ОСОБА_3 , до яких перейшли усі права та обов`язки за договором оренди, уклали 19 березня 2018 року договори оренди тієї ж земельної ділянки з іншим орендарем.

За такого, на час укладання спірних договорів від 19 березня 2018 року між ФГ "Віра" та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , договір оренди землі, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ Агрофірма Вісла , не був припинений, укладання оспорюваних договорів оренди землі на вже орендовану позивачем земельну ділянку з іншим орендарем свідчить про недодержання в момент його вчинення сторонами вимог актів цивільного законодавства (ст. 24 Закону України Про оренду землі ), а тому існують підстави для визнання його недійсним відповідно до приписів ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Враховуючи, що право користування земельною ділянкою, яке виникло та існує в позивача на підставі договору було порушено внаслідок укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки між відповідачами, і таке право підлягає захистові в обраний позивачем спосіб, тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ТОВ Агрофірма Вісла .

Такий висновок відповідатиме правовій позиції, викладеній Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року по справі № 587/2110/16-ц.

Щодо заявленогозустрічного позову.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 Земельного Кодексу України, (далі - ЗК України) орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Стаття 13 Закону визначає, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 21 цього Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати (стаття 24 Закону).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 15 Закону істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 31 Закону договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Правилами частини першої статті 32 Закону також передбачені умови розірвання договору оренди землі, якими є невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, випадкове знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також підстави, визначені земельним законодавством та іншими законами України.

Положеннями статей 24, 25 Закону визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Стаття 141 ЗК України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Разом з тим за ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, необхідно дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Таким чином, суд застосовує до даних спірних правовідносин приписи ч. 2 ст. 651 ЦК України та з`ясовує суттєві обставини цієї справи як щодо наявності факту порушення відповідачем умов договору, так і щодо наявності критерію істотності цього порушення договору. Отже, гарантовано стабільність вказаних правовідносин.

Відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Судом встановлено та сторонами не заперечувався, як видно із письмових пояснень позивача, факт укладення між ТОВ Агрофірма Вісла та ОСОБА_3 договору оренди землі, на земельні ділянки загальною площею 15,21 га, які належали останній на праві власності. Даний договір зареєстровано 29 травня 2006 року у книзі державної реєстрації договорів оренди в Миколаївській регіональній філії за № 040600500689. Вказану земельну ділянку ОСОБА_3 передала у тимчасове користування ТОВ Агрофірма Вісла згідно з актом передачі земельної ділянки (т. 2 а.с. 9)

Додатковим договором від 19 вересня 2007 року укладеним між ТОВ Агрофірма Вісла та ОСОБА_3 , строк дії договору оренди землі збільшено до 15 року, та такий зареєстровано в Арбузинському реєстраційному секторі № 5 від 22 серпня 2007 року за № 0407005004558. За такого, строк дії договору оренди землі, укладений між ТОВ Агрофірма Вісла та ОСОБА_3 до 2021 року.

Відповідно до пунктів 9-11 вказаного договору орендна плата сплачується щорічно після збирання урожаю з 15 серпня по 31 грудня звітного року у розмірі 1.7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 1891,22 грн. у грошовій, відробітковій (послугами) та натуральній формі за згодою сторін.

Згідно з пунктами 36, 37 договору він припиняється у випадках, передбачених законом, в тому числі шляхом його розірвання на вимогу однією із сторін - у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Пунктом 29 договору передбачено обов`язок орендодавця не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Відомості про дострокове розірвання договору або визнання його недійсним в матеріалах справи відсутні.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

В пункті 40 Договору сторони передбачили, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - орендаря, переходить до спадкоємців.

Відповідно до ст. 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

За такого, набувши в порядку спадкування за законом, право власності на передану в оренду відповідачу за договором земельну ділянку, ОСОБА_2 набув, відповідно, і усі права та обов`язки орендодавця за цим договором.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки, найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання находження нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку (ч. 3 ст. 148-1 ЗК України).

За змістом ч. 3 ст. 1223 ЦК України спадщина належить спадкодавцю від дня відкриття спадщини. Тобто дата оформлення спадщини, а саме отримання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину не може обмежувати можливість реалізації належних спадкоємцю правомочностей власника від дня відкриття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилася 04 жовтня 2008 року. Саме з цієї дати ОСОБА_2 повинен був повідомити відповідача про прийняття ним у спадщину спірної земельної ділянки, в порядку визначеному ст. 148 - 1 ЗК України.

Про перехід права власності від померлої ОСОБА_3 до її сина ОСОБА_2 орендаря повідомлено не було.

Згідно довідки ТОВ Агрофірма Вісла від 13.05.2019 року (т.2 а.с. 61) позивачу нарахована орендна плата з 2009 року, однак не виплачена в зв`язку з відсутністю інформації про спадкоємців даної земельної ділянки.

Посилання ОСОБА_8 та ОСОБА_2 на той факт, що останній звертався доТОВ Агрофірма Вісла з вимогою про виплату йому орендної плати за 2009 рік, не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні та жодними доказами не підтверджено.

Зазначене свідчить про виконання відповідачем умов Договору оренди щодо нарахування орендної плати.

Між тим, 19 березня 2018 року ОСОБА_2 порушивши умови договору та не припинивши договірні відносини з ТОВ Агрофірма Вісла , уклав із ФГ "Віра" договір оренди земельної ділянки без номеру строком на 10 років, згідно якого в оренду надана земельна ділянка, власником якої є ОСОБА_2 площею 8.0908 га кадастровий номер НОМЕР_6 . Зазначений договір пройшов державну реєстрацію на підставі рішення від 23 березня 2018 року.

Сторонами визнано, що орендна плата ОСОБА_2 не сплачувалася ТОВ Агрофірма Вісла з 2009 року та по теперішній час така виплата не здійснюється.

Як не заперечувалось представником ТОВ Агрофірма Вісла , та на чому наполягав ОСОБА_2 , останній на початку 2011 року передав належну йому земельну ділянку, яка є предметом спору, ФГ "Віра", яке з 2011 року користується такою, веде обробіток спірної земельної ділянки та з 2011 року сплачує позивачу орендну плату. Отже, ТОВ Агрофірма Вісла не веде обробіток спірної земельної ділянки, як визнали сторони з початку 2011 року, внаслідок зайняття її іншим орендарем.

Отже, з початку 2011 року ТОВ Агрофірма Вісла було позбавлене можливості користуватись земельною ділянкою з вини ОСОБА_2 , який передав спірну земельну ділянку за договором оренди іншій особі, внаслідок чого припинилась і виплата орендної плати, яка за своєю суттю є платою за фактичне користування землею.

Отже, суд приходить до висновку про відсутність підстав для дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав систематичної несплати орендної плати. Перебування сторін у договірних відносинах передбачає наявність у кожної із сторін прав і обов`язків.

Дана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 травня 2019 року справа № 469/905/15-ц провадження № 61-28489св18. Зазначений висновок також викладений у постанові Верховного Суду від 28 березня 2019 року справа № 469/912/15-ц провадження № 61-33986св18.

Крім того, позивач не надав суду доказів звернення до відповідача із заявою про бажання отримати орендну плату або із пропозицією перегляду розміру орендної плати, визначеної умовами Договору оренди, про виплату заборгованої орендної плати чи поінформування орендаря про банківські реквізити з бажанням отримати орендну плату через банківський картковий рахунок, чи використати спосіб поштового переказу грошей. Даних про звернення позивача до каси ТОВ Агрофірма Вісла за отриманням орендної плати за спірний період з 2009 року в порядку виконання договору оренди, а також і відомостей про відмову орендаря сплатити належну позивачеві орендну плату судовим розглядом не здобуто. Також позивачем не представлено і доказів про висування ним пропозиції до відповідача про укладення нового договору на інших умовах або укладення додаткової угоди до договору оренди землі.

Тож, крім встановленого, що ТОВ Агрофірма Вісла було позбавлене можливості користуватись земельною ділянкою з вини ОСОБА_2 , також невиплата орендної плати за договором за спірний період з 2009 року відбулась не з вини орендаря, а через небажання позивача і не вчинення ним дій, спрямованих на безперешкодне отримання ним орендної плати від орендаря, оскільки він не повідомив своєчасно орендаря про успадкування орендованої земельної ділянки, не висунув вимогу про здійснення виплати орендної плати, не висунув пропозицію про укладення договору від свого імені на тих само умовах, або про укладення нового договору на нових умовах; не здійснив дії у відповідності із вимогами договору оренди щодо отримання орендної плати; не навів у спірний період прохання і банківські реквізити про отримання орендної плати на картковий рахунок. А навпаки, позивач, отримавши в 2010 році свідоцтво про право на спадщину, на початку 2011 року уклав із іншою юридичною особою договір оренди успадкованої ним земельної ділянки, не поінформувавши про це чинного орендаря, у фактичному користуванні якого на підставі не припиненого та не скасованого договору оренди перебувала спірна земельна ділянка.

Неотримання ОСОБА_2 грошей за оренду від орендаряТОВ Агрофірма Вісла , як впевнився суд, витікає з дій позивача, який, про що він особисто зазначає, на початку 2011 року передав у користування ФГ "Віра" та отримував від останнього орендну плату, а в подальшому 19 березня 2018 року уклав із ФГ "Віра" новий договір оренди цієї ж земельної ділянки. Такі дії, при чинності договору оренди укладеного між ТОВ Агрофірма Вісла та його покійною матір`ю ОСОБА_3 , не узгоджуються із вимогами ст. 13 ЦК України щодо здійснення цивільних прав особи в межах, наданих договором або актами цивільного законодавства, та з упередженням порушення прав інших осіб. Із зазначеною обставиною укладення нового договору оренди із іншою юридичною особою законодавець, а також сторони при укладені оспорюваного договору оренди землі не пов`язують підстави для розірвання чинного договору оренди із відповідачем.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема в тому числі, розірвання договору, а відповідальність особи, яка порушила зобов`язання, наступає лише за наявності її вини у формі умислу або необережності, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Отже, з огляду на зібрані докази в сукупності не вбачається вини орендаря у невиплаті орендодавцеві орендної плати за спірний період з 2009 року. Обставини щодо несвоєчасної виплати орендної плати впродовж 2009-2018 років не пов`язані з винними діями відповідача. Таким чином, посилання позивача на те, що відповідачем не виконувались умови договору оренди землі щодо своєчасного і повного внесення орендної плати є безпідставними, оскільки позивач своїх позовних вимог не довів, що є його процесуальним обов`язком відповідно до статей ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

За такого, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_2 , оскільки позивач не довів суду наявність обставин (порушення відповідачем умов договору), які б давали підстави для розірвання договору оренди землі, позивачем не доведено факту порушення відповідачем умов договору, а також істотного порушення в діях відповідача в контексті абз. 2 ч. 2 ст. 651 ЦК України, не доведено факту порушення прав позивача. Не є обгрунтованами доводи позивача також з огляду на положення ч. 6 ст. 762 ЦК України, відповідно до якої наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Посилання представника ФГ "Віра" на ту обставину, що договір оренди землі, укладений між ТОВ Агрофірма Вісла та ОСОБА_3 станом на 19 березня 2018 року (час укладення договорів між ФГ "Віра" та ОСОБА_2 ). був припинений, суд вважає неспроможним з наступних підстав.

Як видно, договір оренди землі, укладений між ТОВ Агрофірма Вісла та ОСОБА_3 строком на 10 років було зареєстровано у книзі державної реєстрації договорів оренди в Миколаївській регіональній філії від 29 травня 2006 року за № 040600500689 (т. 2 а.с. 26-27).

19 вересня 2007 року між ТОВ Агрофірма Вісла та ОСОБА_3 було укладено додатковий договір до договору оренди від 29 травня 2006 року, яким п. 8 Договору збільшено строк оренди землі на 15 років. Додатковий договір до договору оренди зареєстровано в Арбузинському реєстраційному секторі №5 від 22 серпня 2007 року за № 0407005004558 (т. 2 а.с. 28-29). Як зазначалося вище, такий є діючим до 29 травня 2021 року.

Доказів, які б спростували даний висновок суду, представникиФГ "Віра", ОСОБА_1, та ОСОБА_2 суду не надали.

Щодо посиланьпредставника ФГ "Віра" на Наказ Міністерства юстиції України від 08 травня 2018 року № 1595/7 (т. 1 а.с. 54-57), яким відмовлено ТОВ Агрофірма Вісла у задоволенні скарги на рішення державних реєстраторів в тому числі договорів оренди землі укладених між ФГ "Віра" та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . 29 грудня 2015 року з кадастровими номерами кадастровий номер НОМЕР_6 та кадастровий номер НОМЕР_5 , то відмова полягала в тому, що скарга не була оформлена належним чином, та особа, яка подала скаргу не підтвердила порушення її прав внаслідок прийняття рішень про державну реєстрацію договорів оренди. Вказане не є підставою для розірвання договору оренди землі та жодним чином не впливає на прийнятий судом висновок по даній справі. Також, як пояснив представник ФГ "Віра", дані договори від 29 грудня 2015 року є припиненими.

Щодо посиланьпредставника ФГ "Віра", як на докази виконання орендних зобов`язань між ним та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а саме: відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період з 1 кварталу 2010 року по 3 квартал 2018 року, податкові декларації з фіксованого сільськогосподарського податку, податкові розрахунки, відомості про наявність земельних ділянок, квитанції (т. 1 а.с. 58-142, 153-157) то такі не можуть бути підставою для визнання відсутності договірних взаємовідносин між ТОВ Агрофірма Вісла та ОСОБА_1 , ОСОБА_2

На спростування тверджень представника ТОВ Агрофірма Вісла про те, що останньому не було відомо про нових власників земельної ділянки, що унеможливлювало здійснити виплату орендної плати, представник ФГ "Віра" посилався на відомість з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків (т. 1 а.с. 60 зворот), яка містить дані про виплату ТОВ Агрофірма Вісла в четвертому кварталі 2011 року ОСОБА_2 . орендної плати в розмірі 2888,39 грн.

Однак, даючи оцінку даному доказу, не можна беззаперечно стверджувати про отримання ОСОБА_2 від ТОВ Агрофірма Вісла саме орендної плати, оскільки з відомості достовірно вбачається, що ОСОБА_2 отримав грошові кошти, які надійшли від ТОВ Агрофірма Вісла за надання майна в лізинг.

Крім того, представник ТОВ Агрофірма Вісла категорично заперечувала факт виплати ОСОБА_2 орендної плати з 2009 року та таке підтверджується наданою суду довідкою від 13.05.2019 року (т. 2 а.с. 61) про те, що позивачу нарахована орендна плата з 2009 року, однак не виплачена в зв`язку з відсутністю інформації про спадкоємців даної земельної ділянки.

Про отримання орендної плати в 2011 році від ТОВ Агрофірма Вісла не зазнається і позивачем ОСОБА_2 а ні в змісті зустрічної позовної заяви, а ні в його письмових поясненнях.

Даний доказ не узгоджується із сукупністю інших доказів у справі, дає підстави для припущення про здійснення ТОВ Агрофірма Вісла виплати орендної плати. Проте, відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тому суд вважає вказане посилання необґрунтованим. Доказів на спростування даного висновку, представникФГ "Віра" суду не надав.

З підстав наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ТОВ Агрофірма Вісла за первісним позовом та відмову в задоволенні позову за зустрічним позовом.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Матеріали справи містять документальне підтвердження понесених ТОВ Агрофірма Вісла при зверненні до суду судових витрат (судового збору) в розмірі 3524 грн. 00 коп. (а.с. 5,6).

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи, що позов ТОВ Агрофірма Вісла задоволено, тому з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ФГ Віра на користь ТОВ Агрофірма Вісла підлягає стягненню сплачений судовий збір по 1174 грн. 67 коп. з кожного.

Оскільки в задоволенні вимог ОСОБА_2 відмовлено, в задоволенні заявлених ним вимог в частині стягнення із ТОВ Агрофірма Вісла на його користь сплаченого судового збору, необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вісла (ЗКПО 33434835, 55010, Миколаївська область, Арбузинський район, с. Новоселівка, вул. Центральна,35) до ОСОБА_1 (код платника податків НОМЕР_9 ), ОСОБА_2 (код платника податків НОМЕР_10 ), фермерського господарства Віра (код ЄДРПОУ 20881416, 55301, Миколаївська область, смт Арбузинка, пров. Вишневий,10), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Арбузинська селищна рада Миколаївської області (адреса: 55301, Миколаївська область, смт Арбузинка, пров. Каштановий,18) про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі площею 7,1162 га розташованої на території Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області, укладений 19 березня 2018 року між фермерським господарством Віра та ОСОБА_1 , який зареєстрований 23 березня 2018 року державним реєстратором Арбузинської селищної ради Миколаївської області Костаньян Є.І. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень за № 40266533 від 23 березня 2018 року.

Визнати недійсним договір оренди землі площею 8,0908 га розташованої на території Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області, укладений 19 березня 2018 року між фермерським господарством Віра та ОСОБА_2 , який зареєстрований 23 березня 2018 року державним реєстратором Арбузинської селищної ради Миколаївської області Костаньян Є.І. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень за № 40266596 від 23 березня 2018 року.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , фермерського господарства Віра на користь товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вісла сплачений судовий збір по 1174 грн. 67 коп. з кожного.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вісла про розірвання договору оренди землі, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено та оголошено 24 червня 2019 року о 08 годині 00 хвилин

Суддя Арбузинського

районного суду О.М. Кірімова