Постанова

від 27.11.2019 по справі 467/1445/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

27.11.19

22-ц/812/1479/19

Єдиний унікальний номер судової справи № 467/1445/18

Провадження № 22-ц/812/1479/19

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 листопада 2019 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б.,

при секретарі судового засідання - Біляєвій В.М.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача ФГ Віра - Порхуна В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

ОСОБА_2

на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 19 червня 2019 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Кірімовою О.М., повний текст якого складено 24 червня 2019 року, у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вісла до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , фермерського господарства Віра , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Арбузинська селищна рада Миколаївської області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вісла про розірвання договору оренди землі,-

В С Т А Н О В И В

У грудні 2018 року товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вісла (далі -ТОВ Агрофірма Вісла ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , фермерського господарства Віра (далі - ФГ Віра ), про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував, що між ТОВ Агрофірма Вісла та ОСОБА_4 , якій згідно державних актів на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 740021 та серія 111 МК № 033682 належали земельні ділянки площею 7,12 га та 8,09 га відповідно, загальною площею 15.21 га, що розташовані на території Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, було укладено договір оренди землі строком на 10 років.

Даний договір було зареєстровано у книзі державної реєстрації договорів оренди в Миколаївській регіональній філії від 29 травня 2006 року за № 040600500689.

19 вересня 2007 року між ТОВ Агрофірма Вісла та ОСОБА_4 укладено додатковий договір до договору оренди від 29 травня 2006 року, яким п.8 Договору викладено в новій редакції із зазначенням, що договір укладено на 15 років, а п.9 договору збільшено розмір орендної плати. Додаток до договору оренди зареєстровано в Арбузинському реєстраційному секторі № 5 від 22 серпня 2007 року за № 0407005004558.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. До її спадкоємців доньки ОСОБА_3 та сина ОСОБА_2 , які прийняли спадщину на вказані земельні ділянка, перейшли усі права та обов`язки спадкодавця за цим договором.

18 липня 2018 року позивачу стало відомо, що в період дії чинного договору, 23 березня 2018 року державним реєстратором Арбузинської селищної ради Миколаївської області було здійснено реєстрацію договорів оренди даних земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладених 19 березня 2018 року між ОСОБА_3 та ФГ "Віра" строком на 10 років площею 7,1162 га кадастровий номер 4820382600:06:000:0030 та цього ж дня між ОСОБА_2 та ФГ "Віра" строком на 10 років площею 8,0809 га кадастровий номер 4820382600:06:000:0031.

Строк дії договору, який укладено між ТОВ Агрофірма Вісла та ОСОБА_4 на даний час не сплив. Вказаний договір оренди землі укладено в письмовій формі, здійснено його державну реєстрацію відповідно до чинного на момент укладення договору законодавства, а тому є чинним. Достроково договір не був припинений.

Посилаючись на ці обставини, ТОВ Агрофірма Вісла просить визнати недійсним договір оренди, укладений 19 березня 2018 року між ОСОБА_3 та ФГ "Віра" зареєстрований 23 березня 2018 року державним реєстратором Арбузинської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області за номером 40266533, визнати недійсним договір оренди, укладений 19 березня 2018 року між ОСОБА_2 та ФГ "Віра" зареєстрований 23 березня 2018 року державним реєстратором Арбузинської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області за номером 40266596 та стягнути із відповідачів понесені судові витрати.

Не погоджуючись із вимогами заявленого позову, у лютому 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ТОВ Агрофірма Вісла про розірвання договору оренди землі.

Позовна заява мотивована тим, що дійсно між ТОВ Агрофірма Вісла та ОСОБА_4 було укладено договір оренди землі на належні останній земельні ділянки та який було зареєстровано у визначений законом порядку 29 травня 2006 року за № 040600500689 строком до 2016 року включно.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Він, як спадкоємець, 15 січня 2010 року отримав свідоцтво про право на спадщину на належну спадкодавцю земельну ділянку.

Оскільки ТОВ Агрофірма Вісла з 2005 року по 2010 рік включно орендувало земельну ділянку належну ОСОБА_4 , однак в подальшому не виконувало умови договору оренди щодо виплати орендної плати та не мало наміру продовжувати будь-які відносини за спірним договором, в тому числі використовувати орендовану земельну ділянку за призначенням, за згодою керівництва ТОВ Агрофірма Вісла , ОСОБА_2 на початку 2011 року передав належну йому земельну ділянку в користування ФГ "Віра".

З 2011 року по теперішній час ОСОБА_2 отримує орендну плату від ФГ "Віра". За вказаний період ТОВ Агрофірма Вісла в порушення п.п.11,15 договору оренди землі, укладеного між останнім та ОСОБА_4 , та який зареєстровано 29 травня 2006 року за № 040600500689, не користується спірною земельною ділянкою, не нараховує та не виплачує орендної плати за договором, що свідчить про свідоме невиконання ТОВ Агрофірма Вісла погоджених сторонами умов договору оренди землі.

Оскільки ТОВ Агрофірма Вісла свідомо систематично не вносить орендної плати, що є істотним порушенням умов договору, просив суд розірвати договір оренди землі укладений між ТОВ Агрофірма Вісла та ОСОБА_4 , який зареєстрований у книзі державної реєстрації договорів оренди в Миколаївській регіональній філії від 29 травня 2006 року за № 040600500689 та стягнути із відповідача понесені ним судові витрати.

Ухвалою Арбузинського районного суду від 11 березня 2019 року позови об`єднано в одне провадження.

Рішенням того ж суду від 19 червня 2019 року позов ТОВ Агрофірма Вісла до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ФГ Віра задоволено.

Визнано недійсними договір оренди землі площею 7,1162 га розташованої на території Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області, укладений 19 березня 2018 року між ФГ Віра та ОСОБА_3 , який зареєстрований 23 березня 2018 року державним реєстратором Арбузинської селищної ради Миколаївської області Костаньян Є.І. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень за № 40266533 від 23 березня 2018 року та договір оренди землі площею 8,0908 га розташованої на території Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області, укладений 19 березня 2018 року між ФГ Віра та ОСОБА_2 , який зареєстрований 23 березня 2018 року державним реєстратором Арбузинської селищної ради Миколаївської області Костаньян Є.І. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень за № 40266596 від 23 березня 2018 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ФГ Віра на користь ТОВ Агрофірма Вісла сплачений судовий збір по 1174 грн. 67 коп. з кожного.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ТОВ Агрофірма Вісла про розірвання договору оренди землі відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу.

Мотивуючи доводи якої вказував, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив про його скасування та ухвалення нового судового рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У суді апеляційної інстанції представники ТОВ Агрофірма Вісла апеляційну скаргу не визнала, просила її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник ФГ Віра апеляційну скаргу визнав, просив про її задоволення.

Відповідач ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у судове засідання не зявилися, про дату та час розгляду справи повідомлені відповідно до вимог ст.128 ЦПК України. Направили до суду заяви про розгляд справи без їх участі за наявних в матеріалах справи доказах.

Третя особа- Арбузинська селищна рада про дата, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

В силу ст.372 ЦПК України справу розглянуто за відсутності осіб, які не з`явилися у судове засідання.

Заслухавши доповідь судді, осіб, які з`явилися у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та ( або) відзиві на неї.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), а також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди земельної ділянки.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У силу ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі від 06 жовтня 1998 року №161-XIV.

За змістом ст. ст. 18, 20 Закону України Про оренду землі укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених названою статтею, а також порушення вимог ст.ст. 4-6, 11, 17, 19 зазначеного Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

В той же час, вирішуючи питання про дійсність договору оренди землі, необхідно брати до уваги положення ст. 4 ЦПК України та 15 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання .

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 740021, виданого 01 липня 2005 року належала земельна ділянка площею 7.12 га та на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-МК № 033682, виданого 03 грудня 2001 року земельна ділянка площею 8.09 га на території Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 1 а.с. 11,12).

29 травня 2006 року у книзі державної реєстрації договорів оренди в Миколаївській регіональній філії за № 040600500689 зареєстровано договір оренди, укладений без дати між ТОВ Агрофірма Вісла та ОСОБА_4 , строком на 10 років (т.1 а.с. 7-8).

За умовами якого передбачено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається (п.39), перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору (п.40), договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації ( п.43).

19 вересня 2007 року між ТОВ Агрофірма Вісла та ОСОБА_4 укладено додатковий договір до договору оренди, яким внесені зміни до п.8 Договору та зазначено, що договір укладено на 15 років, а в п. 9 Договору збільшено розмір орендної плати до 2878 грн.24 коп.

Додатковий договір зареєстровано в Арбузинському реєстраційному секторі № 5 від 22 серпня 2007 року за № 0407005004558 (т. 1 а.с. 9, т. 2 а.с. 28-29).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.

Після її смерті спадщину у встановленому законом порядку як спадкоємці першої черги прийняти її діти ОСОБА_3 та ОСОБА_2

15 січня 2010 року спадкоємці отримали свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене Другою дніпровською державною нотаріальною конторою на майно, зокрема, земельну ділянку площею 7.12 га кадастровий номер 4820382601:03:000:030, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 740021 та земельну ділянку площею 8.09 га, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ІІІ-МК № 033682, що знаходяться на території Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в рівних частках ( т.1 а.с.13).

За договором про розподіл спадкового майна (т. 1 а.с. 174, 195) після смерті ОСОБА_4 , у власність ОСОБА_3 перейшла земельна ділянка площею 7.12 га, кадастровий номер 4820382601:03:000:0030, що знаходиться в Миколаївській області, Арбузинського району, на території Новоселівської сільської ради, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а у власність ОСОБА_2 - земельна ділянка розміром 8.09 га, що знаходиться в Миколаївській області, Арбузинського району, Новоселівської сільської ради, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно копії реєстраційної справи (т.1 а.с.15-17, 46-53, 161-180) видно, що ОСОБА_3 та ФГ "Віра" уклали 19 березня 2018 року договір оренди земельної ділянки без номеру строком на 10 років, згідно якого в оренду надана земельна ділянка площею 7.1162 га кадастровий номер 4820382600:06:000:0030.

На підставі рішення № 40266533 від 23 березня 2018 року державним реєстратором Арбузинської селищної ради Миколаївської області проведено реєстрацію цього договору оренди земельної ділянки.

Також, відповідно копії реєстраційної справи (т.1 а.с.15-17, 46-53, 181-200) ОСОБА_2 та ФГ "Віра" уклали 19 березня 2018 року договір оренди земельної ділянки без номеру строком на 10 років, згідно якого в оренду надана земельна ділянка площею 8.0908 га кадастровий номер 4820382600:06:000:0031.

На підставі рішення № 40266596 від 23 березня 2018 року державним реєстратором Арбузинської селищної ради Миколаївської області проведено реєстрацію цього договору оренди земельної ділянки.

18 червня 2018 року голова ФГ "Віра" Лагно К.С. повідомив ТОВ Агрофірма Вісла про набуття господарством права оренди на земельні ділянки, що належать ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 14)

Відповідно до ст.13 Закону України Про оренду землі договір, оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 18 Закону України Про оренду землі договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

За змістом ст. 20 Закону України Про оренду землі укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до приписів ст. ст. 125, 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 5 ст. 116 ЗК України передбачено правило неможливості передачі в користування земельної ділянки без припинення права попереднього користування, в тому числі і орендаря.

Підпунктом 6 пункту 2 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Згідно з п.п.1 та 3 ч. 3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Частина 1 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачає право державного реєстратора запитувати від органів виконавчої влади відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі й на земельні ділянки.

Виходячи з положень ст. 638 ЦК України, договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Така правова позиція висловлена Верховним судом України у постанові від 13 червня 2016 р. у справі № 6-643цс16.

Оскільки ОСОБА_4 за життя, як орендодавець та ТОВ Агрофірма Вісла , як орендар досягнувши згоди щодо усіх істотних умов, притаманних договору оренди земельної ділянки, виклавши свої домовленості у письмовій формі та підписавши їх уклали договір оренди належних ОСОБА_4 земельних ділянок. Даний договір пройшов державну реєстрацію 29 травня 2006 року, та відразу набрав чинності, і з урахуванням п. 1.1 Додаткового договору до договору оренди землі, який також пройшов державну реєстрацію 22 серпня 2007 року до визначеного п. 8 договору оренди землі строку дії договору якого передбачено 15 років, та є діючим до 29 травня 2021 року.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З аналізу наведених положень закону вбачається, що підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

За положеннями ч. 1 ст. 24 Закону України Про оренду землі орендодавець не має права вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Зважаючи на обставини справи, у період дії договору, укладеного між ТОВ Агрофірма Вісла та ОСОБА_4 , спадкоємці останньої ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , до яких перейшли усі права та обов`язки за договором оренди, уклали 19 березня 2018 року договори оренди тієї ж земельної ділянки з іншим орендарем.

Таким чином, на час укладення та реєстрації оспорюваних договорів оренди земельної ділянки між ОСОБА_3 і ТОВ Віра та між ОСОБА_2 і ТОВ Віра був чинним договір оренди цього ж об`єкта, укладений між ОСОБА_4 і ТОВ Агрофірма Вісла , який зареєстрований 29 травня 2006 року ( з врахуванням змін до нього від 22 серпня 2007 року), яким визначено строк його дії до 29 травня 2021 року і в установленому законом порядку не припинений.

Ухвалюючи рішення у справі про задоволення позовних вимог ТОВ Агрофірма Вісла , суд першої інстанції, з висновками якого погоджується й апеляційний суд, правильно керувався тим, що він укладений до закінчення дії попереднього договору, укладеного із ОСОБА_4 .

Одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам закону, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, та призводить до порушення права позивача як орендаря.

Такий висновок відповідатиме правовій позиції, викладеній Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року по справі № 587/2110/16-ц, від 02 жовтня 2019 року по справі 587/2331/16-ц.

Доводи апеляційної скарги щодо незгоди з рішенням суду в цій частині, висновки суду не спростовують.

За такого, в силу ст.375 ЦПК України рішення суду в цій частині слід залишити без змін.

Відмовляючи у задоволені зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем ОСОБА_2 не доведено як наявність обставин порушення відповідачем умов договору, які б давали підстави для розірвання договору оренди землі, так і факту порушення відповідачем умов договору, а також істотного порушення в діях відповідача в контексті абз.2 ч.2 ст.651 ЦК України.

Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком виходячи з такого.

Так, відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, що визначено п.1 ч. 1 ст.11 ЦК України.

За змістом ст.792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Відповідно до ст. 2 Закону України Про оренду землі від 06 жовтня 1998 р. № 161- ХІV (далі Закон № 161- ХІV) відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в поряду, передбачених ЗК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч.1 ст. 6 Закону № 161- ХІV).

Статтею 93 ЗК України та ст. 1 Закону № 161- ХІV визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 13 Закону № 161- ХІV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 21 Закону № 161- ХІV орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Отже, розмір та умови оплати, указані в договорі, не можуть суперечити чинному на час укладення законодавству.

У ст.15 Закону № 161- ХІV визначено ті умови, які є істотними для договору оренди землі і серед інших це - орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області площею 7.12 та 8.09 га, які належали на праві власності ОСОБА_4 перебували у користуванні ТОВ Агрофірма Вісла на підставі укладеного між сторонами договору, який зареєстрований у книзі державної реєстрації договорів оренди в Миколаївській регіональній філії від 29 травня 2006 року за № 040600500689.

Пунктом 9 договору оренди землі( з урахуванням змін внесених додатковою угодою) визначено, що орендна плата в розмірі 1,7% від проіндексованої грошової оцінки земельної ділянки становить 1557 грн.20 коп. Починаючи з 01 січня 2008 року орендна плата становить 2,5% від проіндексованої грошової оцінки земельної ділянки і на дату укладання цього Договору складає 2878 грн.24 коп. Орендна плата вносить вноситься орендарем щорічно у грошовій або натуральній формі. У випадку, якщо орендна плат вносить в натуральній формі, ціна продукції встановлюється на рівні ціни, за якою орендар продає аналогічну продукцію третім особам.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції( п.10).

Орендна плата за звітний рік виплачується Орендарем Орендодавцю до 31 грудня звітного року ( п.11).

Пунктом 13 цього договору визначено умови перегляду розміру орендної плати.

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, орендарем сплачується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення за кожен день прострочення( п.14 Договору).

З моменту підписання договору та до кінця 2010 року земельна ділянка оброблялася орендарем ТОВ Агрофірма Вісла . З початку 2011 року земельна ділянка обробляється ФГ Віра , що не заперечується сторонами.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Частиною 4 ст. 32 Закону № 161- ХІV (в редакції, яка була чинною на час укладання Договору) передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

В пункті 40 Договору сторони передбачили, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

В силу ч. 1 ст. 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

За такого, набувши в порядку спадкування за законом, право власності на передану в оренду відповідачу за Договором земельну ділянку, ОСОБА_2 набув, відповідно, і усі права та обов`язки орендодавця за цим договором.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).

Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку (ч. 3 ст. 148-1 ЗК України).

Представник ТОВ Агрофірма Вісла , не заперечуючи факту несплати орендної плати за договором з ОСОБА_4 , при цьому вказувала, що невиконання умов договору було зумовлено бездіяльністю ОСОБА_2 , який не повідомив Товариство про те, що він є спадкоємцем і має право на отримання орендної плати за користування земельною ділянкою.

Проте таке не заслуговує на увагу, оскільки спростовується зібраними по справі доказами. Так, відповідно до відомостей з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків за період з1 квартал 2010 р. по 3 квартал 2018 р., вбачається надходження позивачеві за реєстраційний номер облікової картки платника податківу 4 кварталі 2011 року коштів у розмірі - 2888 грн.39 коп. від ТОВ Агрофірма Вісла з зазначенням коду та назви доходу 106 -надання майна в лізинг.

Відповідно до довідника ознак доходу (основні коди) - для податкового розрахунку форми 1 ДФ, кодоване найменування 106 ( надання майна і лізинг, оренду або суборенду згідно з п.170.1 ст.170 ПК України )- це дохід вiд надання майнa в лізинг, оренду абo суборенду (строкове володіння тa/абo користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 170.1 стaтті 170 ПК України.

Такі кошти було направлено Товариством і на адресу іншого спадкоємця ОСОБА_3 .

Доказів укладання договору лізингу між сторонами, представником відповідача до суду не надано.

Отже, таке підтверджує обізнаність Товариства про перехід до ОСОБА_2 прав за договором оренди землі між Товариством та ОСОБА_4 .

Згідно із ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Представник Товариства не заперечує, що з 2011 року орендна плата ОСОБА_2 за договором оренди не сплачується, що зазначено у поданих відзивах на зустрічний позов та апеляційну скаргу.

Отже, колегією суддів встановлено, що орендна плата позивачу з 2011 року не була виплачена.

Наявна в матеріалах справи довідка Товариства від 13 травня 2019 року ( т.2 а.с.64) не підтверджує виконання умов договору як щодо нарахування, так і виплати орендної плати Орендодавцю.

Згідно зі ч.1 ст. 32 Закону № 161- ХІV на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 24 Закону № 161- ХІV передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Разом з тим ЦК України містить окрему норму, яка регламентує саме договір найму земельної ділянки та відсилає до спеціального законодавства в даній галузі права - це ст.792 ЦК України.

Згідно із п. д ч.1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання як договору оренди, так і договору суборенди земельної ділянки, тоді як разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12.

Установивши, що відповідач не виконував істотної умови укладеного між сторонами договору оренди, систематично не сплачував орендодавцю передбачену договором суму орендної плати, а саме у період з 2011 по 2018 роки, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для розірвання договору оренди землі, що відповідає вимогам п. д ч.1 ст. 141 ЗК України, ч.1 ст.32 Закону України Про оренду землі та п. 38 договору оренди землі.

Матеріали справи не містять даних про умисне ухилення позивача від отримання орендної плати та вчинення будь-яких дій з боку відповідача для належного виконання ним обов`язку щодо сплати орендної плати.

Доводи ТОВ Агрофірма Вісла про те, що з 2009 року воно не мало обов`язку платити орендну плату у зв`язку з тим, що не використовувало спірну земельну ділянку, є безпідставними, оскільки суперечать умовам укладеного між сторонами договору оренди, за якими в період чинності договору обов`язок орендаря зі сплати орендної плати є безумовним.

Колегія суддів, проаналізувавши наведені обставини, положення закону та правові висновки Верховного Суду України, надані сторонами докази, встановивши фактичні обставини справи, а саме, що внаслідок порушення умов договору орендарем - систематичної невиплати орендної плати, орендодавець - ОСОБА_2 не отримує орендну плату, на яку розраховував та має право згідно з умовами договору, що, на думку суду, є істотним порушенням договору, а тому є підставою для розірвання договору оренди.

Суд першої інстанції вищевказаних обставин та норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не врахував, безпідставно відмовив позивачеві у задоволені зустрічного позову

Отже доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими, а висновки суду такими, що не відповідають обставинам справи.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Як вбачається із матеріалів справи, між спадкоємцями проведено реальний поділ спадкового майна - земельних ділянок з виділенням кожному із них окремої ділянки та проведенням реєстрації права власності, відповідно до вимог чинного законодавства.

З позовом про розірвання договору оренди землі до суду звернувся лише ОСОБА_2 , який є власником земельної ділянки площею 8,0908 га, розташованої на території Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області.

ОСОБА_3 з вимогами про розірвання договору оренди до суду не зверталася.

Оскільки за договором оренди землі, укладеним між ОСОБА_4 та ТОВ Агрофірма Вісла , останньому передано в користування дві окремі земельні ділянки, ОСОБА_6 не є власником земельної ділянки 7.1247 га, ним не доведено порушення відповідачем його прав щодо цієї земельної ділянки, колегія суддів вважає, що розірванню підлягає договір оренди землі лише щодо земельної ділянки площею 8,0908 га, власником якої є ОСОБА_2 .

У розірвання договору оренди землі укладеного між Товариством та ОСОБА_4 щодо земельної ділянки площею 7.1162 га, власником якої є ОСОБА_3 слід відмовити.

За встановлених судом обставин та враховуючи наведене, в силу п.3,4ч.1 ст.376 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені зустрічного позову підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про його часткове задоволення.

Це ж рішення суду в частині задоволення первісного позову Товариства та розподілу судових витрат залишити без змін.

З врахуванням вимог п.8 ч.1 ст.176 ЦК України, абз.2 п/п.1п.1 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір розмір судового збору який підлягав сплаті при зверненні ОСОБА_2 до суду з позовом про розірвання договору оренди складає 768 грн.40 коп. За такого розмір судового збору за оскарження рішення суду в цій частині складає 1152 грн.60 коп.

В силу ч.1 ст.141 ЦПК України з ТОВ Агрофірма Вісла на користь ОСОБА_2 слід стягнути судовий збір у розмірі 1021 грн.96 коп., з якого: 408 грн.78 коп. (768.4х 53.2% :100%) за суд першої інстанції, 613 грн.18 коп.( 1152.6х53.2%:100%) за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 367,368,374, 376, 381,382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 19 червня 2019 року в частині відмови у задоволені зустрічного позову скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вісла про розірвання договору оренди землі - задовольнити частково.

Розірвати договір оренди землі укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вісла та ОСОБА_4 , який зареєстрований у книзі державної реєстрації договорів оренди в Миколаївській регіональній філії від 29 травня 2006 року за № 040600500689 щодо земельної ділянки площею 8,0908 га, розташованої на території Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області.

У розірвані договору оренди землі укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вісла та ОСОБА_4 , який зареєстрований у книзі державної реєстрації договорів оренди в Миколаївській регіональній філії від 29 травня 2006 року за № 040600500689 щодо земельної ділянки площею 7.1162 га, розташованої на території Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області відмовити.

Стягнути з ТОВ Агрофірма Вісла ( ЄДРПОУ 33434835) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ) 1021(одна тисяча двадцять одна) грн. 96 коп. судового збору.

Це ж рішення суду в іншій частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Т.Б. Кушнірова

Повний текст постанови складено 27 листопада 2019 р.