Рішення

від 24.06.2019 по справі 924/273/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" червня 2019 р. Справа № 924/273/18

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., за участю секретаря судового засідання Тлустої У.О., розглянувши у залі судового засідання № 306 справу

за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_10

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри", м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області

2. Акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_2, м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри" - ОСОБА_10 м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_3 , м. Хмельницький

про визнання недійсним іпотечного договору з моменту його укладення,

представники сторін:

позивача: Бокуліч В.П. - представник згідно ордера

відповідача 1: ОСОБА_2 - керівник

відповідача 2: Панченко Д.В. - представник за довіреністю від 04.02.2019 р.

третьої особи 1: ОСОБА_2

третьої особи 2 (третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри"): не з`явився

третьої особи 3 (третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_3 ): Цюпик О.В. ордер серія ХМ №008315

У судовому засіданні 24.06.2019р. відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Процесуальні дії по справі.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 22.08.2018р. по справі № 924/273/18 у позові відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2018р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Хмельницької області від 22 серпня 2018 року у справі №924/273/18 задоволено. Рішення господарського суду Хмельницької області від 22 серпня 2018 року у справі №924/273/18 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсним іпотечний договір від 22 лютого 2018 року, укладений між публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Товтри", посвідчений приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського міського нотаріального округу Рибаком С.Й., зареєстрований в реєстрі за № 439, з моменту його укладення. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри" (32300, м. Кам`янець-Подільський, Хмельницької області, вул. Першотравнева, 1) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) 881,00 гривень витрат зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви та 1321,50 гривень витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м.Київ, вул.Ковпака, 29) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) 881,00 гривень витрат зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви та 1321,50 гривень витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постановою Верховного Суду від 23.01.2019р. касаційну скаргу акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задоволено частково. Рішення господарського суду Хмельницької області від 22.08.2018р. та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2018р. у справі за № 924/273/18 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2019р. справу № 924/273/18 передано для розгляду судді Заверусі С.В.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 04.03.2019р. постановлено прийняти справу № 924/273/18 до розгляду, розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 09.04.2019р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 924/273/18 на 30 днів.

Ухвалою господарського суду області від 14.05.2018р. залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_3 , м. Хмельницький.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 28.05.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Корчинська Наталія Борисівна у позовній заяві просить суд визнати недійсним іпотечний договір від 22.02.2008р., укладений між публічним акціонерним товариством „Укрсоцбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю „Товтри", посвідчений приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського міського нотаріального округу Рибаком С.Й., зареєстрований в реєстрі за № 439, з моменту його укладення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, відзначає, зокрема, що ОСОБА_1 є учасником товариства з обмеженою відповідальністю „Товтри", що володіє 33,3% статутного капіталу та є учасником товариства з 19.12.2000р., про що свідчать зміни і доповнення до статуту товариства з обмеженою відповідальністю „Товтри", зареєстровані 19.12.2000р. за № 1093. Крім того, як вказано позивачем, учасником товариства є ОСОБА_5 , що володіє 33,3% статутного капіталу даного товариства з дня його створення, про що свідчить статут товариства, зареєстрований виконавчим комітетом Кам`янець-Подільської міської ради від 06.03.2000 року за № 384. Разом з тим, ОСОБА_5 є директором товариства. Інший учасник товариства, ОСОБА_6 , що володіла 33,3% статутного капіталу товариства, яка також набула статусу учасника товариства з 19.12.2000р., померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_7 . у товаристві не відбулися зміни учасників за правилами правонаступництва, визначені ст. 55 Закону України „Про господарські товариства". Таким чином, учасниками товариства в даний час є ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Позивач стверджує, що 27.03.2018р. під час проведення загальних зборів учасників товариства з розгляду питань, пов`язаних з подальшою діяльністю товариства та шляхів виходу його з критичного фінансового стану, позивачем була внесена пропозиція стосовно продажу незадіяних у виробництві частин виробничих приміщень, а кошти, отримані від їх реалізації, запропоновано спрямувати на основні напрямки виробничої діяльності.

Позивачем у позові звернуто увагу на те, що під час обговорення питань, пов`язаних з організацією діяльності товариства, директором підприємства ОСОБА_2 повідомлено про те, що усі виробничі приміщення товариства, загальною площею 2202,5 кв.м., які знаходилися на балансі товариства, перебувають в іпотеці на підставі іпотечного договору від 22.02.2008р., укладеного між товариством та ПАТ „Укрсоцбанк", у забезпечення виконання позичальником генерального договору № 890/65-ГД 14 від 22.02.2008р. При цьому, під час з`ясування обставин було встановлено, що позичальником за вказаним генеральним договором є громадянин ОСОБА_10 , який не є учасником товариства. Також, як зазначає позивач, за оспорюваним іпотечним договором товариство виступило майновим поручителем за борговими зобов`язаннями іншої особи.

Отже, на переконання позивача, внаслідок укладення іпотечного договору від 22.02.2008р. між ПАТ „Укрсоцбанк" та ТОВ „Товтри" відбулося порушення його корпоративних прав та інтересів як учасника товариства.

ОСОБА_1 звернуто увагу, що рішення учасників товариства з приводу надання згоди директору на укладання оспорюваного правочину з іншими особами не приймалися та згоди інших учасників не надавалися.

Так, відповідно до п. 8.2 Статуту ТОВ „Товтри" виконавчим органом товариства є директор. Відповідно до п. 8.10 директор товариства має право: без довіреності діяти від імені товариства, представляти його у всіх установах, організаціях, підприємствах як в Україні, так і за кордоном; здійснювати всякого роду угоди та інші юридичні акти, видавати довіреності, відкривати в банках рахунки. Однак, позивачем відзначено, що п. 8.12 Статуту передбачено, що договори на суму, які перевищують 5000 гривень, повинні обов`язково узгоджуватись з учасниками товариства.

Із зазначеного, позивач робить висновок, що відповідно до статуту ТОВ "Товтри", для укладення оспорюваного договору від імені ТОВ "Товтри" необхідно було погодження учасників товариства. Також, як вбачається з преамбули оспорюваного іпотечного договору, від імені ТОВ „Товтри" зазначений договір був підписаний директором ОСОБА_2, що діє на підставі статуту. Проте, документ, який би підтверджував погодження учасниками товариства на укладання цього договору, відсутній. Зазначене підтверджується довідкою позивача про відсутність у протоколах загальних зборах товариства рішень про укладання цього договору.

Посилаючись на зміст ст.ст. 97, 98, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, ст. 89 Господарського кодексу України, позивач вказує, що рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п`ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом. Водночас, позивач звертає увагу суду на те, що станом на момент укладання спірного договору розмір іпотечного майна товариства від загальної його маси становив 53,8 %, що підтверджується довідкою ТОВ „Товтри" № 1/04-18 від 04.04.2018р. В даному випадку вказана імперативна норма вимагає надання згоди на відчуження приміщень, переданих товариством в іпотеку іпотекоотримувачу, за згоди не менш як у 3/4 голосів учасників товариства, згода яких не надавалася, що також тягне визнання спірного правочину недійсним з моменту його укладення, стверджує позивач.

Крім того, посилаючись на окремі правові позиції Верховного Суду України, позивач відзначає, що якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

З посиланням на ст. 98 ЦК України та вважаючи, договір іпотеки, правочином відчуження майна, позивач звертає увагу суду, що рішення загальних зборів щодо відчуження майна товариства на суму, що становить п`ятдесят і більше відсотків майна товариства приймаються більшістю не менше як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

У відповіді на відзив від 25.03.2019р. позивачем звернуто увагу суду, зокрема, на те, що ТОВ "Товтри" є лише майновим поручителем за зобов`язаннями гр. ОСОБА_10 на підставі іпотечного договору від 22.02.2008р., укладеного між ТОВ "Товтри" та ПАТ "Укрсоцбанк", у забезпечення виконання гр. ОСОБА_10 умов генерального договору від 22.02.2008р. Також вказано, що дії директора ТОВ "Товтри" ОСОБА_2 щодо підписання спірного договору іпотеки були спрямовані не в інтересах самого товариства, а в інтересах його самого, тому як позичальником за вказаним генеральним договором є його син - ОСОБА_10 Окрім того, відзначає позивач, на запит позивача від 18.03.2019р. з приводу схвалення іпотечного договору ТОВ "Товтри" листом від 21.03.2019р. повідомило, що будь-якого схвалення вищевказаного договору товариство з 22.02.2008р. (дня укладення) по день звернення позивача не здійснювалося. Тому, на переконання позивача, за наслідком несхвалення ТОВ "Товтри" спірного іпотечного договору від 22.02.2008р. відбулося порушення корпоративних прав та інтересів позивача, як учасника товариства.

Щодо заяви відповідача 1 про застосування строків позовної давності, то ОСОБА_1 надано письмові заперечення, у яких відмічено, зокрема, що під час зборів учасників ТОВ "Товтри" 27.03.2018р. директором товариства повідомлено, що продаж невикористаних приміщень товариства є неможливим через те, що все нерухоме майно товариства перебуває у заставі на підставі іпотечного договору від 22.02.2008р. у забезпечення виконання позичальником ОСОБА_10 генерального договору від 22.08.2008р. На думку позивача, підписання іпотечного договору без згоди учасників є незаконним та порушує корпоративні права учасників. При цьому офіційного схвалення правочину товариством не відбулося, тому про його існування іншим учасникам товариства не було відомо. Разом з тим, як стверджує позивач, в облікових бухгалтерських матеріалах товариства не значилося відомостей про обтяження майна товариства та його відчуження, що теж не давало підстав для його виявлення. Водночас, виходячи зі слів директора, останній пояснив, що він свідомо приховав факт укладення правочину від інших учасників товариства з метою уникнення скандалу та оголошення йому недовіри. Крім того, на адресу ТОВ "Товтри" не було жодного разу надіслано ПАТ "Укрсоцбанк" будь-якої претензії, вимог чи листів про невиконання боржником зобов`язання за договором кредиту.

Позивач з-поміж іншого вказує, що він звертався до з повідомленням про злочин до Кам`янець-Подільського відділу поліції, однак останнім повідомлено листом від 04.03.2019р. про відсутність складу злочину, оскільки відносини, що склалися між позивачем та ОСОБА_2 є цивільно-правовими. Також позивач аргументує свою позицію про відсутність можливості знати про укладений договір іпотеки тим, що Закон України "Про господарські товариства" та статут товариства надають право, а не обов`язок учасникам товариства брати участь в управлінні справами товариства. Крім того, позивачем відмічено, що вона проживала в період 2006-2017рр. в м. Києві та здійснювала догляд за онуком, який є інвалідом з дитинства.

На підставі вищезазначеного позивачем зроблено висновок, що про існування спірного договору іпотеки і водночас порушення своїх прав позивач дізнався лише 27.03.2018р. під час проведення зборів учасників товариства, які затверджені протоколом, тому у задоволенні заяви про застосування строку позовної давності необхідно відмовити.

Представник позивача в судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник акціонерного товариства "Укрсоцбанк" у відзиві від 18.03.2019р., зважаючи на висновки Верховного Суду, проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позову, відзначивши, зокрема, що, підписуючи іпотечний договір, директор товариства ОСОБА_5 діяв від імені без довіреності на підставі п. 8.10 Статуту, відповідно до якого директор товариства має право: без довіреності діяти від імені товариства, представляти його у всіх установах, організаціях, підприємствах як в Україні так і за кордоном; здійснювати всякого роду угоди та інші юридичні акти, видавати довіреності, відкривати в банках рахунки. Як зазначив представник відповідача 2, для укладення іпотечного договору було надано статут ТОВ „Товтри" із змінами та доповненнями, протокол зборів учасників товариства про прийняття рішення про обрання директором ОСОБА_2 Тому, при укладенні іпотечного договору ПАТ „Укрсоцбанк" не володіло інформацією щодо обмежень повноважень директора ОСОБА_2 на його підписання, оскільки для вчинення правочину було надано повний пакет необхідних документів, вказав представник АТ „Укрсоцбанк".

Як стверджує представник відповідача 2, повний пакет документів був наданий нотаріусу під час вчинення правочину для підтвердження повноважень директора на його підписання. При цьому, повноваження директора та інші документи було перевірено нотаріусом при посвідченні оспорюваного правочину. Нотаріальне посвідчення правочину означає, що його зміст, час і місце здійснення, наміри суб`єктів правочину, його відповідність закону та інші обставини перевірені та офіційно зафіксовані нотаріусом, а тому розглядаються як достовірні. Тому, як вказує представник відповідача 2, під час укладення іпотечного договору було додержано усіх вимог щодо його форми, нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Представником АТ "Укрсоцбанк" звернуто увагу на правову позицію, що сам лише факт вчинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Також відповідачем відзначено, що наведені у позові обставини щодо перевищення повноважень, незаконності та протиправності дій з боку директора ТОВ "Товтри" ОСОБА_2 не підтверджені належними доказами. При цьому не підтверджено жодним доказом те, що ОСОБА_1 не знала про укладення договору іпотеки, оскільки могла та мала повне право на отримання такої інформації. Звернуто увагу, що у своїй позовній заяві позивач не посилається на те, яку саме вимогу законодавства сторонами було порушено в момент укладення даного правочину.

Окрім того, у заяві від 18.03.2019р. представник АТ "Укрсоцбанк" просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову у зв`язку зі спливом строків позовної давності. В обґрунтування вказаної заяви відповідач 2 повідомляє, що ОСОБА_2, як засновник товариства, повинен був здійснювати контроль за діяльністю товариства, надавати інформацію щодо майна товариства, його обтяження, а тому позивачу повинно було бути відомо про перебування нерухомого майна під обтяженням у зв`язку із передачею його в іпотеку.

14.05.2019р. представником відповідача 2 надано суду клопотання про долучення копій документів до матеріалів справи, зокрема, довідки щодо узгодження укладення договору іпотеки, Генерального договору № 890/65-ГД 14 від 22.02.2008р., укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (кредитор) та ОСОБА_10 (позичальник), іпотечного договору від 22.02.2008р., додаткової угоди у вигляді договору невідновлювальної кредитної лінії № 890/163-НКЛ 20 від 02.04.2008р. з додатками №№ 1, 2, договору про внесення змін від 10.06.2008 р. до додаткової угоди у вигляді договору невідновлювальної кредитної лінії № 890/163-НКЛ 20 від 02.04.2008р., договору про внесення змін № 1 від 25.06.2008р. до додаткової угоди у вигляді договору невідновлювальної кредитної лінії № 890/163-НКЛ 20 від 02.04.2008р., договору про внесення змін № 2 від 07.10.2008р. до додаткової угоди у вигляді договору невідновлювальної кредитної лінії № 890/163-НКЛ 20 від 02.04.2008р., договору про внесення змін № 3 від 17.07.2013р. до додаткової угоди у вигляді Договору невідновлювальної кредитної лінії № 890/163-НКЛ 20 від 02.04.2008р., договору про внесення змін № 4 від 18.07.2013р. до додаткової угоди у вигляді договору невідновлювальної кредитної лінії № 890/ 163-НКЛ 20 від 02.04.2008р. з додатками №№ 1, 2, договору про внесення змін № 5 від 18.07.2013р. до додаткової угоди у вигляді договору невідновлювальної кредитної лінії № 890/163-НКЛ 20 від 02.04.2008р. з додатками № № 1, 2, 11) Копію договору про внесення змін №6 від 09.01.2014 р. до додаткової угоди у вигляді Договору невідновлювальної кредитної лінії №890/163-НКЛ 20 від 02.04.2008 р. з додатками №1,2, договору про внесення змін № 7 від 09.01.2014р. до додаткової угоди у вигляді договору невідновлювальної кредитної лінії № 890/163-НКЛ 20 від 02.04.2008р. з додатками №№ 1, 2, договору про внесення змін № 8 від 09.01.2014р. до додаткової угоди у вигляді договору невідновлювальної кредитної лінії № 890/163-НКЛ 20 від 02.04.2008р. з додатками №№ 1, 2, додаткової угоди у вигляді договору невідновлювальної кредитної лінії № 890/98-НКЛ 10 від 12.03.2008р. з додатками №№ 1, 2, договору про внесення змін від 07.10.2008р. до додаткової угоди у вигляді договору невідновлювальної кредитної лінії № 890/98-НКЛ 10 від 12.03.2008р., договору про внесення змін № 1 від 17.07.2013р. до договору кредиту № 890/98-НКЛ 10 від 12.03.2008р., договору про внесення змін № 2 від 17.07.2013р. до договору кредиту № 890/98-НКЛ 10 від 12.03.2008р. з додатками №№ 1,2, договору про внесення змін № 3 від 09.01.2014р. до договору кредиту № 890/98-НКЛ 10 від 12.03.2008р., договору про внесення змін № 4 від 09.01.2014 р. до договору кредиту № 890/98-НКЛ 10 від 12.03.2008р. з додатками №№ 1, 2, додаткової угоди у вигляді договору кредиту № 890/67-РК 26 від 22.02.2008р. з додатками №№ 1, 2, договору про внесення змін від 07.10.2008р. додаткової угоди у вигляді договору кредиту № 890/67-РК 26 від 22.02.2008р., договору про внесення змін № 1 від 17.07.2013р. до договору кредиту № 890/67-РК 26 від 22.02.2008р. з додатками №№ 1, 2, договору про внесення змін № 2 від 17.07.2013р. до договору кредиту № 890/67-РК 26 від 22.02.2008р. з додатком № 1; договору про внесення змін № 3 від 09.01.2014р. до договору кредиту № 890/67-РК 26 від 22.02.2008р., договору про внесення змін № 4 від 09.01.2014р. до договору кредиту № 890/67-РК 26 від 22.02.2008р. з додатками №№ 1, 2.

Представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_32., надано суду письмові пояснення від 25.05.2019р., у яких просить суд позов задовольнити. В обґрунтування своєї позиції представник ОСОБА_32. зазначає, зокрема, про порушення корпоративних прав та інтересів ОСОБА_7., ОСОБА_17 (на даний час ОСОБА_3 ) з боку директора ТОВ "Товтри" ОСОБА_2 при підписанні останнім договору іпотеки від 22.02.2008р., не маючи при цьому відповідних повноважень. Також звернуто увагу на відсутність доказів, які підтверджують погодження учасниками товариства укладання іпотечного договору. Третьою особою подано в матеріали справи трудовий контракт з директором товариства від 16.07.2000р., договори купівлі-продажу товарів та протоколи зборів учасників товариства за 2008 роки.

У клопотанні від 20.06.2019р. представник ОСОБА_3. просить суд долучити до матеріалів справи копії наступних документів, а саме: супровідний лист від 13.06.2019р., договори купівлі-продажу партії товарів від 01.02.2008р., від 19.02.2008р., від 20.02.2008р., протоколи зборів учасників ТОВ "Товтри" від 28.01.2008р., від 15.02.2008р., від 16.07.2000р., трудовий контракт від 16.07.2000р.

Представник відповідача 2 в судове засідання з`явився, вважає позов не обґрунтованим, просить застосувати строки позовної давності.

Представник відповідача 1 в судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав.

ОСОБА_10 (третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри") в судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, проте у заяві від 27.07.2018р. повідомив суд, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 в судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_3 в судовому засідання з`явився, позовні вимоги підтримав.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

22.02.2008р. між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк", в подальшому - публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (кредитором) та фізичною особою ОСОБА_10 (позичальником) було укладено генеральний договір № 890/65-ГД 14, відповідно до п. 1 якого кредитор зобов`язується надавати позичальнику грошові кошти у гривнях та/або доларах США, євро (кредит), в межах загального ліміту, що дорівнює або є еквівалентним за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України станом на дату укладення цього договору 2000000 грн., на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, а позичальник зобов`язується повернути кредит у строк та на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, сплатити проценти у розмірі, що визначатиметься у додаткових угодах до цього договору, а також сплачувати комісії у розмірі та у порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, що містяться в додаткових угодах до цього договору, та є його невід`ємною частиною.

22.02.2008р. між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк", в подальшому - публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (іпотекодержателем) та товариством з обмеженою відповідальністю „Товтри" (іпотекодавцем) в особі директора ОСОБА_2, який діє на підставі статуту, зареєстрованого виконкомом Кам`янець-Подільської міської ради за № 384 від 06.05.2000р., зі змінами та доповненнями від 19.12.2000р. № 1093, що є майновим поручителем за зобов`язаннями громадянина України ОСОБА_10 (позичальник), було укладено іпотечний договір.

Згідно з п. 1.1. договору іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання позичальником зобов`язань за генеральним договором № 8920/65-ГД 14 від 22.02.2008р., укладеним між іпотекодержателем та позичальником, наступне нерухоме майно, належне іпотекодавцю: комплекс в„– 1 по вул. Першотравневій в м . Кам`янець -Подільський Хмельницької області, загальною площею 2202,5 кв.м. Вартість предмету іпотеки за згодою сторін (заставна вартість) становить 5000000 грн., що в еквіваленті складає 990099,01 доларів США, 671891,29 євро за офіційним курсом Національного банку України на дату укладення цього договору (п. 1.2. договору). Загальна вартість предмету іпотеки, згідно витягу з реєстру, наданого Кам`янець-Подільським БТІ № 16770555 від 23.11.2007р., складає 1300000 грн. (п. 1.3.).

Цей договір скріплений підписами начальника Кам`янець-Подільського відділення Хмельницької обласної філії АКБ „Укрсоцбанк" та директора товариства з обмеженою відповідальністю „Товтри" та печатками сторін, посвідчений 22.02.2008р. приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 439.

Відповідно до протоколу зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Товтри" № 1 від 02.03.2000р., постановлено, зокрема, обрати ОСОБА_5 директором товариства. На виконання даного рішення зборів видано відповідний наказ № 1-К від 06.03.2000р. "Про призначення".

Згідно з протоколом зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Товтри" № 2 від 18.12.2000р., вирішено: задовольнити прохання ОСОБА_1 та ввести її до складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Товтри"; збільшити розмір статутного фонду товариства на суму 487000 грн.; затвердити новий розмір статутного фонду в сумі 494000 грн.; у зв`язку із збільшенням розміру статутного фонду та складу засновників товариства провести перерозподіл статутного фонду в такому порядку: ОСОБА_5 - 33,3%, що становить 164635,2 грн.; ОСОБА_18 - 33,3%, що становить 164635,2 грн.; ОСОБА_1 - 33,3%, що становить 164635,2 грн.; затвердити відповідні зміни та доповнення до статуту та установчого договору товариства з обмеженою відповідальністю „Товтри".

До статуту товариства з обмеженою відповідальністю „Товтри" вносились зміни і доповнення, зокрема, щодо розміру статутного капіталу (фонду), відповідно до протоколів зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Товтри" № 2 від 18.12.2000р., № 4 від 19.05.2006р., № 12 від 29.03.2013р., № 13 від 14.10.2013р., № 14 від 21.10.2013р., № 15 від 08.11.2013р.

Таким чином, ОСОБА_1 є учасником товариства з обмеженою відповідальністю „Товтри" з 2000 року та володіє 33,3% статутного капіталу означеного товариства, як це зазначено у п. 6.2. статуту товариства з обмеженою відповідальністю „Товтри".

Розділом 7 статуту товариства з обмеженою відповідальністю „Товтри" визначені права та обов`язки учасників товариства, зокрема, у п. 7.1. вказано, що учасники товариства мають право: приймати участь в управлінні справами товариства; одержувати частину прибутку від діяльності товариства; одержувати повну інформацію про діяльність товариства, враховуючи право знайомитися з усіма документами товариства; одержувати на правах користування майно, яке належить товариству, за згодою решти учасників; бути носієм інших прав, які передбачені установчим договором та цим статутом.

Відповідно до п. 7.1. статуту учасники товариства мають право: приймати участь в управлінні справами товариства, одержувати частину прибутку від діяльності товариства, одержувати повну інформацію про діяльність товариства, враховуючи право знайомитися з усіма документами товариства, одержувати, на правах користування, майно, яке належить товариству за згодою решти учасників, бути носієм інших прав, які передбачені установчим договором та цим статутом.

Як передбачено п. 7.2. статуту, за вимогою учасника товариство зобов`язане надати йому для знайомства річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протокол зборів.

Згідно з п. 7.3. статуту права учасників по передачі своїх прав (своєї частки) іншим учасникам, третім особам, порядок повернення внесеного вкладу учаснику, який вибуває з товариства, а також права правонаступників визначаються установчим договором та чинним законодавством.

Пунктом 7.4. статуту передбачено, що учасники товариства зобов`язані: вносити додаткові вклади в статутний фонд товариства в порядку, який визначений установчим договором та статутом, а також рішенням зборів учасників товариства; не розголошувати конфіденційну інформацію про діяльність товариства; виконувати положення установчих документів товариства; не розпоряджатися самостійно своєю долею статутного фонду товариства; виконувати рішення зборів учасників товариства і органів управління товариства; нести інші обов`язки, якщо це передбачено законодавчими актами України, установчим договором або цим статутом.

Порядок виходу та виключення учасника з товариства визначається установчим договором та чинним законодавством України (п. 7.5. статуту).

Пунктом. 8.1. статуту визначено, що вищим органом товариства є збори його учасників, які складаються з учасників товариства, або призначених ними представників.

Згідно п.п. 8.2, 8.8. статуту, виконавчим органом товариства є директор.

Як передбачено п. 8.4. статуту, до компетенції зборів учасників товариства відносяться питання: визначення основних напрямків діяльності товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання; внесення змін до статуту товариства; обрання та відкликання директора та ревізійної комісії; затвердження річних результатів діяльності товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, визначення порядку покриття збитків; створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень; винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб товариства; затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства; визначення умов оплати праці службових осіб товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв; прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії та затвердження ліквідаційного балансу; встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів; вирішення питання про придбання товариством частки учасника; виключення учасника з товариства. З питань, зазначених у пунктах "а", "б", "и", "к", необхідна одностайність у вищому органі. З решти питань рішення приймається простою більшістю голосів.

У відповідності до умов п. 8.9. статуту директор товариства: затверджує поточні плани діяльності товариства і міроприємства, необхідні для їх виконання; затверджує штатний розклад, посадові оклади і виробничі показники співробітників апарату, встановлює розміри та строки їх преміювання; створює органи, які необхідні для виконання завдань товариства; розпоряджається всім майном товариства, враховуючи грошові ресурси; приймає та звільняє з роботи співробітників товариства; організовує ведення бухгалтерського обліку та звітності товариства; надає зборам учасників товариства річний баланс та звіт товариства; забезпечує вирішення завдань, які поставлені зборами учасників.

Відповідно до п. 8.10. статуту директор товариства має право: без довіреності діяти від імені товариства, представляти його у всіх установах, організаціях, підприємствах як в Україні, так і за кордоном; здійснювати всякого роду угоди та інші юридичні акти, видавати довіреності, відкривати в банках рахунки.

Як передбачено п. 8.11 статуту, за рішенням зборів учасників товариства до компетенції директора можуть бути віддані питання, які входять до компетенції зборів товариства.

Пунктом 8.12. статуту встановлено, що договори на суму, які перевищують 5000 грн., повинні обов`язково узгоджуватися з учасниками товариства.

У протоколі зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Товтри" № 1 від 27.03.2018р., у розділі 2. „Слухали" зазначено, зокрема, що ОСОБА_1 повідомила, що основним джерелом отримання товариством коштів для відновлення виробничих потреб та зменшення витрат на формування собівартості продукції можливо лише отримання товариством коштів з реалізації невикористаного нерухомого майна, а саме приміщень, які стоять декілька років без використання та потребують постійних витрат для їх утримання. Директор ОСОБА_2 повідомив, що продаж невикористаних приміщень товариства є неможливим через те, що все нерухоме майно товариства знаходиться у заставі. На питання ОСОБА_1., з яких підстав майно товариства знаходиться у заставі, директор ОСОБА_5 відповів, що на підставі іпотечного договору від 22.02.2008р., який укладений між ПАТ „Укрсоцбанк" та ТОВ „Товтри" у забезпечення виконання позичальником ОСОБА_10 генерального договору № 890/65-ГД 14 від 22.02.2008р. На запитання, чим керувався директор під час підписання вказаного договору, останній відповів, що на підставі статуту товариства. Також директор товариства вніс пропозицію про надання згоди учасниками на укладання вказаного договору іпотеки та поставив дане питання на голосування.

ОСОБА_1 повідомила, що відповідно до п. 8.12 Статуту товариства питання необхідно було узгодити та отримати згоду усіх 3-х учасників товариства до підписання вказаного договору, а не зараз, коли залишилося всього два учасники товариства, так як ОСОБА_24 немає в живих і згода не буде мати юридичного значення. Підписання товариством вказаного договору без згоди учасників є незаконним, яке порушує корпоративні права та інтереси усіх учасників.

Директор ОСОБА_5 вніс пропозицію учасникам щодо надання ними згоди на укладення ТОВ „Товтри" іпотечного договору від 22.02.2008р. з ПАТ „Укрсоцбанк" у забезпечення виконання позичальником ОСОБА_10 генерального договору № 890/65-ГД 14 від 22.02.2008р.

Також, як зазначено у протоколі зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Товтри" № 1 від 27.03.2018р., рішення з розгляду внесеної директором ОСОБА_2 пропозиції щодо надання згоди на укладення ТОВ „Товтри" іпотечного договору від 22.02.2008р. з ПАТ „Укрсоцбанк" у забезпечення виконання позичальником ОСОБА_10 генерального договору № 890/65-ГД 14 від 22.02.2008р. не набрало законної сили.

Товариством з обмеженою відповідальністю „Товтри" видано довідку № 1/04-18 від 04.04.2018р. про те, що станом на 22.02.2008р. нерухоме майно, яке іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю, складає 53,8 відсотків загальної вартості майна підприємства.

07.03.2019р. ОСОБА_1 (потерпіла особа) звернулася із повідомленням про злочин до Начальника Кам`янець-Подільського міського відділу поліції УМВС України в Хмельницькій області з вимогою внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати досудове слідство по фактам кримінального правопорушення, скоєного директором ТОВ "Товтри", передбаченого ст. 364-1 Кримінального кодексу України.

У відповідь на вказане повідомлення Кам`янець-Подільським відділом поліції листом від 14.03.2019р. сповіщено, що в ході проведеної перевірки встановлено відсутність будь-яких ознак кримінального чи адміністративного правопорушення. Відносини, що склалися між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 являються цивільно-правовими.

ОСОБА_1 листом від 18.03.2019р. звернулася до директора ТОВ "Товтри" ОСОБА_2 з проханням повідомити чи був схвалений іпотечний договір від 22.02.2008р. ТОВ "Товтри" у будь-який законний спосіб після його укладення по день звернення із даним запитом.

На вказаний запит директором ТОВ "Товтри" ОСОБА_2 повідомлено листом від 21.03.2019р., що будь-якого схвалення договору іпотеки від 22.02.2008р. з дня його укладення по день звернення із запитом товариством не здійснювалось.

Згідно протоколу № 1/05 від 21.05.2018р. позачергових загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри" вирішено, зокрема, виключити ОСОБА_7 зі складу учасників ТОВ "Товтри" у зв`язку із смертю; прийняти ОСОБА_17 до складу учасників ТОВ "Товтри", як спадкоємицю частки у статутному капіталі товариства, що належала померлому учаснику ОСОБА_7.; розділити частки учасників у статутному капіталі товариства в наступному порядку: ОСОБА_2 - 33,333%, що в грошовому еквіваленті становить 1062918,09 грн., ОСОБА_1 - 33,333%, що в грошовому еквіваленті становить 1062918,09 грн., ОСОБА_17 - 33,334%, що в грошовому еквіваленті становить 1062918,10 грн.

Відповідно до протоколу № 2/05 від 25.05.2018р. позачергових загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри" вирішено, зокрема, затвердити вихід ОСОБА_17 зі складу учасників товариства у зв`язку із відчуженням належної їй частки статутного капіталу товариства в розмірі 33,334% на користь ОСОБА_3 відповідно до умов договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ "Товтри" від 25.05.2018р.; розділити частки учасників у статутному капіталі товариства в наступному порядку: ОСОБА_2 - 33,333%, що в грошовому еквіваленті становить 1062918,09 грн., ОСОБА_1 - 33,333%, що в грошовому еквіваленті становить 1062918,09 грн., ОСОБА_3. - 33,334%, що в грошовому еквіваленті становить 1062918,10 грн.; затверджено нову редакцію статуту товариства.

В матеріалах справи також наявні копії: свідоцтва про смерть ОСОБА_7 , виданого 07.04.2017р.; картки фізичної особи-платника податків від 14.05.2002р. на ім`я ОСОБА_1 , свідоцтво про народження № 170641 від 25.06.2004р., свідоцтво про розірвання шлюбу № 005374 від 16.08.2005р., посвідчення № 042955 від 08.11.2010р., витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00020562661 від 14.07.2018р., консультативний висновок № 20 від 31.08.2010р., довідка № 5687 від 27.10.2017р. тощо.

Позивач, вважаючи порушені свої права як учасника товариства укладенням спірного правочину, звернувся до суду з позовом про визнання недійсним іпотечного договору з моменту його укладення.

За наслідками неодноразового розгляду даного спору Верховним Судом ухвалено постанову від 23.01.2019р. по справі №924/273/18 згідно якої: місцевим та апеляційним господарським судом залишено поза увагою та без належної правової оцінки пункти 7.1 - 7.5 статуту ТОВ "Товтри", які визначають права та обов`язки учасників товариства. Не надано оцінки пунктам 8.8 - 8.11 статуту ТОВ "Товтри" про повноваження директора товариства як виконавчого органу. Наголошено, що якщо господарським судом буде з`ясовано, що статутом товариства з обмеженою відповідальністю право виконавчого органу цього товариства на укладення договору не обмежено, тобто такий орган уклав договір без порушення наданих йому повноважень, то сам лише факт неузгодження договору після його підписання не може бути підставою для визнання договору недійсним. Окрім того, згідно даної постанови суди не з`ясували питання подальшого схвалення ТОВ "Товтри" зазначеного договору відповідно до вимог ст. 241 ЦК України, враховуючи те, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого її представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Положеннями ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Отже, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи ст.ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 06.07.2016 у справі № 910/1891/14, від 21.09.2016 у справі № 902/841/15).

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Разом з тим, в даному випадку порушені корпоративні права та охоронювані законом інтереси позивача, оскільки, як встановлено судом, останній є учасником товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри" з грудня 2000 року та володіє 33,3% статутного капіталу (зміст статуту товариства (змін та доповнень до нього).

Так, за змістом ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Аналіз норм чинного законодавства дає підстави дійти висновку, що якщо учасник товариства обґрунтує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав, він може оспорити договір, вчинений господарським товариством.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому, особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).

Управління товариством також здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (стаття 97 ЦК України).

За системним аналізом норм ЦК України (статті 99, 145, 147), ГК України (стаття 89), Закону України "Про господарські товариства" (статті 58, 59, 62, 63) виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов`язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства або іншого його органу. Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав.

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Згідно з частиною першою статті 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Частинами першою та третьою статті 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Водночас, сам лише факт вчинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Суд, на виконання вказівок, викладених в постанові Верховного Суду, аналізуючи умови статуту ТОВ "Товтри", дійшов до висновку, що пункти 7.1-7.5 статуту, які визначають права та обов`язки учасників товариства, не містять пунктів щодо узгодження та затвердження договорів товариства, як і не містять жодних обмежень повноваження директора товариства як виконавчого органу на укладення будь-яких договорів (п.п. 8.8 - 8.11 статуту) .

Водночас, пунктом 8.12. статуту врегульовано, що договори на суму, які перевищують 5000 грн., повинні обов`язково узгоджуватися з учасниками товариства.

З огляду на зміст пункту 8.12 та враховуючи, що вищим органом товариства є збори його учасників, які складаються з учасників товариства, а також приймаючи до уваги, що збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні всі учасники товариства, зокрема з питань що потребують одностайності (п. 8.1 та п. 8.5 статуту), суд погоджується з позицією позивача, що саме збори товариства узгоджують договори на суму, які перевищують 5000 грн. При цьому, не зазначення безпосередньо у пункті 8.4 статуту компетенції загальних зборів можливості узгодження угод, не є свідченням неможливості зазначення даного факту в іншому пункті статуту, зокрема у п. 8.12.

Враховується, що згідно ст. 59 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції чинній на момент укладення іпотечного договору) до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю крім питань, затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства, належить також визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів.

Так, даною нормою вказаного вище Закону передбачено не укладення договорів, а їх затвердження. Однак, дане затвердження повинно відбуватися, саме до підписання договору, оскільки інше не передбачено самим статутом, та буде суперечити форми контролю за діяльністю виконавчого органу, яку визначили учасники товариства. Отже, судом з`ясовано, що статутом товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри" право виконавчого органу цього товариства на укладення договору на суму, які перевищують 5000 грн. обмежено.

Приймається до уваги зміст трудового контракту з товариством від 16.07.2000р., згідно з яким керівник (в даному випадку третя особа) зобов`язується здійснювати оперативне управління товариством, організовувати його виробничо-господарську діяльність, забезпечувати виконання завдань товариства, передбачених його статутом, попередньо до підписання узгоджувати з Вищим органом (учасниками) товариства договори на суму, які перевищують 5000,00 грн. (п.п. 2.2.1, 2.2.2, 4.2 контракту).

Окрім того, надані в матеріали справи договори купівлі-продажу та протоколи зборів учасників товариства за період 2008 року, свідчать про узгодження договорів сума яких перевищує 5000 грн. саме до укладання даних правочинів та саме загальними зборами, як вищим органом товариства.

Разом з викладеним враховується посилання позивача на приписи ч. 2 ст. 98 ЦК України відповідно до якої рішення про відчуження майна товариства на суму, що становить п`ятдесят і більше відсотків майна товариства, приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів. Так, згідно виданої товариством з обмеженою відповідальністю „Товтри" довідки № 1/04-18 від 04.04.2018р. станом на 22.02.2008р. нерухоме майно, яке іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю, складає 53,8 відсотків загальної вартості майна підприємства (що відповідачами не спростовано), а тому оспорюваний договір було спрямовано на відчуження майна товариства на суму, що становить п`ятдесят і більше відсотків майна товариства. При цьому, за умовами іпотечного договору (п. 4.6) іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки, в тому числі шляхом передачі іпотекодержателю (відповідачу 2) права власності на предмет іпотеки, в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань.

Дефекти в компетенції, обсязі повноважень виконавчого органу товариства, коли цей орган вступає в правовідносини із третіми особами, можуть залежати від дефектів реалізації учасниками товариства корпоративних прав. У такому випадку дефекти волі товариства, обмеження повноважень його виконавчого органу можуть перебувати поза межами розумного контролю з боку третьої особи, не викликаючи в третьої особи обґрунтованих сумнівів у правомірності дій виконавчого органу товариства.

Частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Разом із тим, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це.

При цьому судом враховується, що сторонами спірного правочину досягнуто згоди у пункті 1.1. договору, що іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання позичальником зобов`язань за генеральним договором № 8920/65-ГД 14 від 22.02.2008р., укладеним між іпотекодержателем та позичальником, наступне нерухоме майно, належне іпотекодавцю: комплекс в„– 1 по вул. Першотравневій в м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області, загальною площею 2202,5 кв.м.

Згідно п. 1.2. договору вартість предмету іпотеки за згодою сторін (заставна вартість) становить 5000000 грн., що в еквіваленті складає 990099,01 доларів США, 671891,29 євро за офіційним курсом Національного банку України на дату укладення цього договору.

Пунктом 1.3. договору передбачено, що загальна вартість предмету іпотеки, згідно витягу з реєстру, наданого Кам`янець-Подільським БТІ № 16770555 від 23.11.2007р., складає 1300000 грн.

Умовами пунктів 4.1., 4.2. договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим договором, іпотекодержавтель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Із змісту п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 вбачається, що позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). У зв`язку з наведеним господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо: такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 ЦК України); про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Так, виходячи з вищевказаних норм законодавства, суд приходить до висновку, що публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", укладаючи іпотечний договір із товариством з обмеженою відповідальністю "Товтри" в особі його директора ОСОБА_2 не міг не знати про наявні обмеження повноважень виконавчого органу (директора), що діяв на підставі статуту (стаття 1 іпотечного договору), на укладення такого договору. Тому, доводи відповідача 2 стосовно відсутності інформації щодо обмежень повноважень директора на підписання оспорюваного договору судом оцінюються критично. При цьому судом зважується, що відповідачу 2 для укладення іпотечного договору було надано повний пакет документів, зокрема, статуту ТОВ "Товтри" із змінами та доповненнями, протокол зборів учасників товариства, тобто ПАТ "Укрсоцбанк" володів вказаними документами та не був позбавлений права самостійно ознайомитися із ними, незважаючи на те, що такі документи надавалися в подальшому нотаріусу для підтвердження повноважень директора на його підписання.

Досліджуючи питання наступного схвалення спірного договору, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з`ясовувати пов`язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину (п. 3.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

З наведеного вбачається, що наступне схвалення оспорюваного правочину має місце при його подальшому виконанні та не може вважатись наявним, у розумінні ст. 241 ЦК України, на момент його укладення.

Загальне правило, що випливає зі змісту норм статті 241 Цивільного кодексу України, таке: представництво з перевищенням повноважень не породжує властиві представництву наслідки, тобто не створює діями представника права й обов`язки в іншої особи, від імені якої вчинено правочин. У наведеній статті зазначається лише про один варіант поведінки особи, представник якої вийшов за межі наданих йому повноважень, а саме - схвалення нею цих його дій.

При оцінці судами обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення.

Відповідно до правової позиції, викладеній Верховним Судом України в постанові від 06.04.2016 року №3-84гс16, законодавець не ставить схвалення правочину в обов`язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки утвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання.

Також, у постановах Верховного суду України від 19.08.2014 року у справі № 3-38гс14 і від 19.08.2014 року у справі № 3-59гс14 висловлено позицію про те, що за змістом статті 241 ЦК України схвалення правочину не залежить від прийняття юридичного рішення про таке схвалення, підтвердженням схвалення правочину можуть бути дії з його виконання, вчинені особою, в інтересах якої його укладено; схвалення може також відбутися у формі мовчазної згоди чи у вигляді певних поведінкових актів (конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу).

Судом взято до уваги висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за 2010-2011рр. від 01.06.2012р. у спорах щодо визнання правочинів недійсними, у яких роз`яснено, що позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю і фізичною особою, підлягають задоволенню, якщо директор товариства не мав належним чином оформлених повноважень на укладення такого договору у зв`язку з тим, що відповідно до п. "і" ч. 5 ст. 41, статей 59, 62 Закону України від 19 вересня 1991р. № 1576-XII "Про господарські товариства" та статуту товариства укладення оспорюваного правочину належить до виключної компетенції зборів учасників товариства й для подальшого визнання такого договору дійсним необхідним є його затвердження саме зборами учасників товариства. У разі якщо подальші дії товариства не свідчать про схвалення договору учасниками товариства, підстави для визнання такого договору дійсним відповідно до ст. 63 ЦК УРСР (ч. 2 ст. 241 ЦК) відсутні (постанова Верховного Суду України від 28 лютого 2011р. у справі № 6-2цс10 (Постанова № 6-2цс11).

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами не надано будь-яких належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів, як це передбачено ст.ст. 76-79 ГПК України, подальшого схвалення іпотечного договору від 22.02.2008р. Тобто у справі відсутні докази письмових звернень чи вимог АТ "Укрсоцбанк" до ТОВ "Товтри" чи представника товариства (директора) з приводу виконання іпотечного договору; також відсутні докази доступу та сприяння перевірці банком умов збереження предмету іпотеки, що підтверджується відповідним актом перевірки наявності та збереження заставного майна складеного та підписаного представником іпотекодержателя та директором іпотекодавця; доказів вчинення директором товариства дій, які свідчать про схвалення правочину (наприклад, підписання додаткових угод (зокрема, що стосуються зміни графіку повернення кредиту, порядку погашення заборгованості, зміни строків та умов виконання зобов`язання, зміни кінцевого терміну повернення кредиту).

Крім того, судом береться до уваги, що на запит (лист від 18.03.2019р.) Корчинської Н.Б. директором товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри" ОСОБА_2 повідомлено у листі від 21.03.2019р. про те, що будь-якого схвалення іпотечного договору від 22.02.2008р., укладеного між ТОВ "Товтри" та ПАТ "Укрсоцбанк", з дня його укладення по день звернення із запитом не здійснювалося. Інших доказів на спростування вказаних обставин АТ "Укрсоцбанк" не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні, а самим відповідачем 2 не було надано суду належних та допустимих доказів такого наступного схвалення спірного іпотечного договору від 22.02.2008р.

При дослідженні питання подальшого схвалення оспорюваного правочину (на що звертав увагу Верховний Суд у постанові від 23.01.2019р.) судом взято до уваги з-поміж іншого постанову Вищого господарського суду України від 28.11.2016р. у справі № 910/6720/15-г.

При прийнятті рішення враховується принцип верховенства права, який закріплений у статті 8, 55 Конституції України.

Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

У рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) Суд зазначив: "Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.".

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.".

Верховний Суд констатує, що встановивши наявність порушеного права позивача, суд повинен при прийнятті рішення враховувати мету звернення позивача до суду та забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, у зв`язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

Стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України від 25.07.2002 зазначено таке:

- відповідно прецедентної практики Суду стаття 1 Протоколу № 1 містить три окремі норми: перша, що виражається в першій фразі першого абзацу та несе в собі загальний характер, виражає принцип поваги до права власності; друга, що міститься в другій фразі того ж абзацу, має за об`єкт позбавлення права власності за певних умов; що стосується третьої, згаданої в другому абзаці, вона визнає саме можливість державам-учасницям регламентувати на власний розгляд використання майна в загальних інтересах. Тим не менш, тут не йдеться про абсолютно не зв`язані між собою норми. Друга та третя є особливими прикладами, що стосуються права власності; крім того, вони повинні тлумачитися в світлі принципу, закріпленого першою нормою (рішення у справі "Бейєм проти Італії", § 98);

- акції, якими володів заявник, мали безсумнівно економічну цінність та становили "майно" в розумінні статті 1 Протоколу № 1;

- у зв`язку з цим, що "акція товариства є складною річчю. Вона свідчить про те, що власник має частину акціонерного капіталу та відповідні права. Тут мова не йде лише про непрямий контроль за акціонерними активами, оскільки й інші права, особливо право голосу та право впливати на товариство, можуть випливати з акції" (N 11189/84, "Товариство S. і T. проти Швеції", рішення від 11.12.86, Рішення та Звіти (D.R.) 50, с. 158).

- несправедливий характер, який мало провадження у справах, має прямий зв`язок з правом заявника на повагу до його майна.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.06.2018р. у справі № 908/4550/15.

Стосовно заяви ПАТ "Укрсоцбанк" про сплив строку позовної давності та застосування наслідків спливу строку позовної давності до спірних правовідносин, господарський суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частинами 4, 5 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

При цьому визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил статті 261 ЦК України.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, зокрема, він має корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20 грудня 2007 року за заявою №23890/02 у справі Фінікарідов проти Кіпру ).

За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналогічні положення містяться в пункті 2.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.05.2013р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", де зазначається, що перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

У визначенні моменту виникнення права на позов відображаються як об`єктивні, так і суб`єктивні моменти: об`єктивні - сам факт порушення права, суб`єктивний - особа дізналася або могла дізнатися про це порушення.

В позовній заяві та в письмових поясненнях позивач вказує, що дізнався про порушення свого права 27.03.2018р. під час проведення загальних зборів учасників ТОВ „Товтри". Зокрема, позивач не знав і не міг знати про існування вказаного договору іпотеки з тих підстав, що стороною спірного іпотечного договору є дві юридичні особи - ТОВ „Товтри" та ПАТ „Укрсоцбанк". Вказаний іпотечний договір від імені ТОВ „Товтри" підписаний одноосібно директором товариства, без згоди інших учасників товариства, який посвідчений нотаріусом, та який відповідно до положень ст. 8 Закону України „Про нотаріат" набув статусу нотаріальної таємниці. Крім того, в облікових бухгалтерських матеріалах товариства, право доступу до яких мав позивач, не значиться відомостей про обтяження майна товариства та його відчуження.

За наявності існуючих законодавством визначених обмежень (ч. 2 ст. 98 Цивільного кодексу України, ст. 18 ЗУ "Про іпотеку", пункт 8.10 та пункт 8.12 Статуту товариства) щодо укладання спірного договору іпотеки, позивач не мав підстав щодо сумніву про можливе вчинення директором товариства вказаного правочину у діючий законно захищений спосіб корпоративних прав усіх учасників товариства щодо розпорядженням майном товариства.

Як вбачається із заперечень на заяву про застосування строків позовної давності, директором ОСОБА_2 навмисно приховано факт укладення іпотечного договору від 22.02.2008р. від інших учасників товариства з метою уникнення скандалу та оголошення йому недовіри. При цьому директором повідомлено учасників товариства про існування оспорюваного договору лише 27.03.2018р. під час проведення загальних зборів учасників товариства з вирішення питання відчуження невикористаних приміщень товариства для залучення коштів від їх реалізації на відновлення основних засобів виробництва. Вказане не спростовується ні банком, ні самим директором.

Щодо тверджень АТ "Укрсоцбанк", що ОСОБА_2, як засновник товариства, повинен здійснювати контроль за діяльністю товариства, надавати інформацію щодо майна товариства, його обтяження, а тому позивач мав би бути обізнаний з приводу укладення іпотечного договору з часу його укладення, судом відзначається, що за відсутності заявлених вимог іпотекодержателя до іпотекодавця за невиконання основного зобов`язання боржника перед кредитором об`єктивно неможливо дізнатися про існування спірного іпотечного договору. При цьому іпотекодержателем не надано суду доказів звернення в будь-якій формі до іпотекодавця з будь-якими листами чи вимогами впродовж дії договірних відносин. Всі інші пояснення АТ "Укрсоцбанк" щодо можливості позивача бути обізнаною про існування спірного договору не можуть братися до уваги з підстав необґрунтованості.

На підставі викладеного, суд робить висновок, що позов подано Корчинською ОСОБА_26 у межах встановленого статтею 257 ЦК України трирічного строку позовної давності, оскільки позивач дізнався про порушення свого права 27.03.2018р. під час проведення загальних зборів учасників товариства, а тому перебіг позовної давності обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК України з часу, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права, а саме 27.03.2018р. під час проведення загальних зборів учасників ТОВ "Товтри".

Таким чином, суд, підсумовуючи вищезазначене, зважаючи, що матеріали, зібрані у справі, свідчать про те, що оспорюваний договір було укладено директором позивача з перевищенням необхідного обсягу цивільної дієздатності (і про що повинен був знати відповідач 2 у справі), та, враховуючи, що оспорюваний договір був укладений з метою протиправного позбавлення позивача права власності на майно, а його сторони, зокрема ПАТ "Укрсоцбанк" та директор ТОВ "Товтри" ОСОБА_2 діяли недобросовісно і нерозумно, тобто знали і за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могли не знати про обмеження в повноваженнях виконавчого органу товариства, беручи до уваги відсутність подальшого схвалення іпотечного договору від 22.02.2008р., вважає що позов є обґрунтованим, підтверджений належними доказами та підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідачів в рівних частках.

Окрім того, враховуючи, що позивачем подавалася апеляційна скарга на рішення господарського суду Хмельницької області від 22 серпня 2018 року у справі №924/273/18, суд вважає за необхідне судові витрати за подання даної скарги також покласти на відповідачів в рівних частках.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 , АДРЕСА_10 до товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри", м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області, акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_2, м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри" - ОСОБА_10 м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_3 , м. Хмельницький про визнання недійсним іпотечного договору з моменту його укладення, задовольнити.

Визнати недійсним іпотечний договір від 22.02.2008р., укладений між публічним акціонерним товариством „Укрсоцбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю „Товтри", посвідчений приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського міського нотаріального округу Рибаком С.Й., зареєстрований в реєстрі за № 439, з моменту його укладення.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Товтри" (Хмельницька область, м. Кам`янець-Подільський, вул. Першотравнева, 1, ідентифікаційний код 30743182) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 881,00 грн. (вісімсот вісімдесят одну гривню 00 коп.) витрат зі сплати судового збору, 1321,50 грн. (одну тисячу триста двадцять одну гривню 50 коп. ) судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Видати наказ.

Стягнути з акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (м. Київ, вул. Ковпака, 29, ідентифікаційний код 00039019) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 881,00 грн. (вісімсот вісімдесят одну гривню 00 коп.) витрат зі сплати судового збору, 1321,50 грн. (одну тисячу триста двадцять одну гривню 50 коп. ) судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24.06.2019 року.

Суддя С.В. Заверуха

Віддруков. 6 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (32300, с . Мукша Китайгородська Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, вул. Чкалова, буд . 53 );

3 - відповідачу 1 (32300, м. Кам`янець-Подільський, Хмельницька обл., вул. Першотравнева, 1);

4 - відповідачу 2 (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29);

5 - третій особі ( ОСОБА_2 , АДРЕСА_8 );

6 - третій особі ( ОСОБА_10 АДРЕСА_8 ).

7 - третій особі ( ОСОБА_3 , АДРЕСА_9 ).

Всім рекомендованим з повідомленням.