Постанова

від 24.06.2019 по справі 18/1774/11

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2019 р. Справа № 18/1774/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Барбашова С.В., суддя Гребенюк Н.В.

секретар судового засідання Євтушенко Є.В.

за участю представників:

прокурор - Булулуков О.О., за посвідченням;

від стягувача - не з`явився;

від боржника - не з`явився;

від органу ДВС - не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Родовід Банк , м. Київ вх. № 1513 П/З на ухвалу господарського суду Полтавської області від 04.04.2019 р. у справі № 18/1774/11 (суддя - Киричук О.А., повний текст складено та підписано 04.04.2019 р.)

за позовом прокурора Київського району м. Полтави в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства Родовід Банк , відділення Полтавське РУ , м. Полтава

до Приватного підприємства фірми Мікон , м. Полтава

про стягнення 88 532,56 грн.

за участю Київського відділу державної виконавчої служби міста Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.08.2011 р. у справі № 18/1774/11 розірвано кредитний договір від 27 червня 2008 року № 54.8/МІ-024.08.1, укладений між Публічним акціонерним товариством "Родовід Банк" та Приватним підприємством Фірма "Мікон", стягнуто із Приватного підприємства Фірма "Мікон":

- на користь Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" основну заборгованість - 6 725,35 доларів США, заборгованість по сплаті відсотків - 1 043,96 доларів США, пеню - 1 688,62 доларів США;

- в доход державного бюджету України 94,58 доларів США державного мита;

- оплату витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236,00 грн.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень рішення господарського суду Полтавської області від 25.08.2011 р. у справі № 18/1774/11 в апеляційному та касаційному порядку не оскаржувалося.

12.09.2011 р. на виконання рішення суду місцевим господарським судом видано відповідний наказ.

04.03.2019 р. до господарського суду Полтавської області надійшла скарга Публічного акціонерного товариства Родовід Банк на дії державного виконавця, в якій стягувач просить:

- визнати незаконними дії державного виконавця Київського ВДВС міста Полтава ГТУЮ у Полтавській області Коцького Ю.В. по виконавчому провадженню № 51574375 при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.11.2018 р.;

- скасувати постанову державного виконавця Київського ВДВС міста Полтава ГТУЮ у Полтавській області Коцького Ю.В. по виконавчому провадженню № 51574375 при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.11.2018 р.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 04.04.2019 р. у задоволенні скарги стягувача відмовлено.

Ухвала суду мотивована, зокрема, з тих підстав, що стягувач не надав суду доказів, які б свідчили про порушення державним виконавцем вимог Закону України Про виконавче провадження при вчиненні дій щодо винесення спірної постанови, в той час як твердження скаржника щодо нездійснення державним виконавцем всіх необхідних дій для виконання рішення суду, а також інших методів щодо виконання судового наказу, нездійснення дій, які б сприяли ефективному та своєчасному здійсненню заходів примусового виконання рішення в повному об`ємі державним виконавцем, не можуть бути підставою для задоволення вимог, які зазначені у скарзі.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою від 04.04.2019 р., стягувач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та задовольнити скаргу стягувача у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Скаржник стверджує, що з часу відкриття виконавчого провадження - 07.07.2016 р. державним виконавцем не проводилися всі необхідні виконавчі дії для виконання рішення суду, оскільки згідно з інформацією про виконавче провадження останнім вчинено лише: відкриття виконавчого провадження та приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження № 51574375.

Крім того, скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що АТ Родовід Банк перебуває на стадії ліквідації, а сплата авансового внеску в розмірі 2 % від суми стягнення у розмірі 9 457,93 доларів США після неодноразових повернень без виконання наказу суду державною виконавчою службою призведе до збільшення витрат, що негативно вплине на виконання зобов`язань банку перед його кредиторами.

24.06.2019 р., у визначений ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 р. строк, від органу ДВС надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу стягувача залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін, та клопоче про розгляд даної справи без участі представника Київського ВДВС м. Полтава ГТУЮ у Полтавській області.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 56 ГПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

Згідно з пп. 11 п. 16-1 Перехідних положень Конституції України, представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 р. не визнавалася обов`язковою явка представників учасників апеляційного провадження, яких попереджено про те, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті.

З огляду на наведене, клопотання органу ДВС про розгляд справи за відсутності його представника підлягає задоволенню.

Інші представники учасників справи, крім прокурора, у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).

За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви", заява № 41510/98, п. 27).

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84).

Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі "Comingersoll S. A." проти Португалії", заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV).

Наразі, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За приписами ст. 10 ЗУ "Про виконавче провадження", заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження", під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Згідно з ч. 2 ст. 36 ЗУ "Про виконавче провадження", розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (ч. 8 ст. 48 ЗУ "Про виконавче провадження").

Як вбачається з матеріалів справи, заявою № 23.2-11.21.-б.б/158 від 24.06.2016 р. про примусове виконання рішення (повторно) ПАТ Родовід Банк звернулося до начальника Київського ВДВС м. Полтава ГТУЮ у Полтавській області, в якій просило прийняти повторно до виконання судовий наказ господарського суду Полтавської області № 18/1774/11 від 12.09.2011 р. про стягнення боргу з ПП Фірма Мікон на користь ПАТ Родовід Банк та відкрити виконавче провадження, а також одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження накласти арешт на все майно та кошти боржника.

В липні 2016 року постановою державного виконавця ВП № 51574375 відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Полтавської області від 12.09.2011 р. № 18/1774/11.

В матеріалах виконавчого провадження № 51574375 міститься відповідь № 1020802536 від 19.10.2016 р. на запит № 22155446 від 18.10.2016 р. до Державної податкової служби України про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржниками - юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями, згідно з якою юридичну особу (код ЄДРПОУ 25166003), тобто боржника у цій справі, ліквідовано (припинено).

На підставі ст. 18 Закону України Про виконавче провадження державним виконавцем надіслано запит № 15/27994 від 26.10.2016 р. до Територіального сервісного центру № 5341 у Полтавській області, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Територіальної державної інспекції праці у Полтавській області, Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з проханням надати вичерпну інформацію про наявність будь-якого майна, що зареєстроване за боржником.

Місцевим господарським судом встановлено, що згідно з відповідями ДФС, ТСЦ 5341 розрахункові рахунки у фінансових установах відсутні, юридичну особу ліквідовано (припинено), транспортні засоби за боржником не зареєстровані, що стягувачем в апеляційному провадженні не спростовано.

Крім того, орган ДВС звернувся до господарського суду Полтавської області із запитом № 15/6112 від 26.10.2016 р. з проханням надати інформацію про наявність чи відсутність провадження про банкрутство ПП Фірма Мікон .

У відповідь на запит господарським судом Полтавської області повідомлено, що у суді відсутня справа про визнання банкрутом ПП Фірми Мікон .

Викликом державного виконавця № 3184 від 20.02.2017 р. керівника ПП Фірма Мікон Микійчука В.П. зобов`язано з`явитися до виконавця 28.02.2017 р. о 11:30 год. щодо сплати боргу за виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату.

Постановою органу ДВС ВП № 51574375 від 21.02.2017 р. встановлено, що на адресу відділу ДВС надійшла заява ПАТ Родовід Банк № 13-11-6.б/111 від 10.01.2017 р. щодо оголошення розшуку транспортного засобу, що є предметом застави - автомобіль марки ВАЗ 21061, 1982 року випуску, ДНЗ 1615 ПО, номер кузову 79665, тип кузова - сєдан, жовтого кольору (відповідно до договору застави № 54.8/мі-024/2.02.1 ВІД 27.06.2008), у зв`язку з чим оголошено в розшук зазначений автомобіль боржника.

Постановою державного виконавця ВП №51574375 від 24.03.2017 р. накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів в сумі 10 403,72 доларів США.

Згідно з інформаційною довідкою № 159838398 від 18.03.2019 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, на все нерухоме майно боржника накладено арешт.

Також, судом першої інстанції встановлено, що за боржником відсутнє зареєстроване нерухоме майно, що скаржником в апеляційній скарзі не заперечується, й протилежного ним не доведено.

Постановою ВП № 51574375 від 30.11.2018 р. наказ господарського суду Полтавської області від 12.09.2011 р. № 18/1774/11 повернуто стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку з тим, що протягом року транспортний засіб не розшукано, доходів боржника не встановлено, розрахункових рахунків боржником в банківських установах відкрито не було.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження , виконавчий документ повертається стягувачу, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Наразі, скаржник вважає, що дій, які б сприяли ефективному та своєчасному здійсненню заходів примусового виконання рішення в повному обсязі державним виконавцем не здійснено.

Як зазначено вище, транспортний засіб оголошено державним виконавцем в розшук постановою № 51574375 від 21.02.2017 р., а постановою ВП №51574375 від 24.03.2017 р. накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника в межах вищезазначених сум.

Оскільки в період часу з дня оголошення розшуку - 21.02.2017 р. до винесення оскаржуваної постанови державного виконавця - 30.11.2018 р. транспортний засіб не був розшуканий відповідними державними органами протягом більш ніж півтора року, відтак повернення виконавчого документа стягувачу саме на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження не суперечить даній нормі права, тому суд першої інстанції на законних підставах відмовив у задоволенні скарги стягувача № 16-11-б.б/1298 від 26.02.2019 р.

До того ж, суд першої інстанції правомірно зазначив, що твердження скаржника про те, що державним виконавцем не здійснено всіх необхідних дій для виконання рішення суду, а також інших методів щодо виконання судового наказу, не здійснено дій, які б сприяли ефективному та своєчасному здійсненню заходів примусового виконання рішення в повному об`ємі державним виконавцем, не можуть бути підставою для задоволення вимог, які зазначені у скарзі, оскільки стягувач оскаржує правомірність повернення виконавчого документу ПАТ Родовід Банк , а не протиправна бездіяльність державного виконавця під час виконавчого провадження.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу скаржника на те, що саме в межах скарги на бездіяльність органу ДВС досліджується питання ефективності та достатності використання державним виконавцем засобів та механізмів в межах наданих йому повноважень для виконання рішення суду, проте в даному випадку таке дослідження виходить за межі розгляду цієї скарги на дії державного виконавця.

Крім того, Східним апеляційним господарським судом двічі зверталася увага скаржника, що у скарзі на дії державного виконавця та в апеляційній скарзі він посилається на те, що згідно з інформацією про виконавче провадження органом ДВС вчинено лише відкриття виконавчого провадження та приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження № 51574375, проте така постанова державного виконавця відсутня в матеріалах оскарження ухвали господарського суду Полтавської області від 04.04.2019 р. у справі № 18/1774/11.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржником зазначеного документу до суду апеляційної інстанції не надано.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

При цьому, посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що АТ Родовід Банк перебуває на стадії ліквідації, а сплата авансового внеску після неодноразових повернень без виконання наказу суду державною виконавчою службою призведе до збільшення витрат, що негативно вплине на виконання зобов`язань банку перед його кредиторами виходять за межі розгляду згаданої скарги, тому не приймаються судовою колегією до уваги.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законною та обґрунтованою, а тому, підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284, 326, 327, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 04.04.2019 р. у справі № 18/1774/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 25.06.2019 р.

Головуючий суддя В.І. Пушай

Суддя С.В. Барбашова

Суддя Н.В. Гребенюк