Рішення

від 22.02.2010 по справі 15/275-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.02.10

          Справа № 15/275-09.

за позовом   Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Суми

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Верес”, м. Суми

про стягнення 44 098 грн. 49 коп.

                                                                   СУДДЯ                    Резніченко О.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_3, довіреність б/н від 21.09.2009р.

Від відповідача:  не з‘явився

        В судовому засіданні 25.01.2010р. оголошувалася перерва  до 08.02.2010р о 10 год. 30 хв., в судовому засіданні 08.02.2010р. оголошувалася перерва до 15.02.2010р. о 12 год. 10 хв., в судовому засіданні 15.02.2010р.  оголошувалася перерва до 22.02.2010р. о 11 год. 30 хв.

       Суть спору: Позивач просить стягнути з відповідача 44 098 грн. 49 коп. заборгованості по договору купівлі-продажу б/н від 01.01.2005р.

         Відповідач подав письмовий  відзив на позов, в якому вимоги викладені позивачем не визнає з огляду на наступне: сума позовної заяви повинна бути зменшена на 21800 грн. 00 коп. у зв‘язку з проведенням оплати; до накладних від 04.01.2007р., 01.02.2007р., 04.04.2007р., 06.09.2007р., 02.10.2007р., 03.01.2008р., 18.08.2008р., 06.09.2008р., 01.06.2007р. не додано жодного документу підтверджуючого отримання товарно-матеріальних цінностей (довіреності), що є порушенням вимог п. 14 Інструкції затвердженої наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996р.

         В судове засідання 08.02.2010р. відповідач подав для долучення до матеріалів справи складений ним акт звірки і підписаний тільки представником відповідача, копію платіжного доручення №702 від 29.11.2004р. про сплату 10 000 грн. 00 коп., яка не була врахована позивачем при подачі позовної заяви, та копію банківської виписки від 26.11.2004р. Вказаний акт звірки був вручений представнику позивача для звіряння. Також в судовому засіданні представниками відповідача було пояснено, що у акті поданому позивачем містяться неточності, і заборгованість відповідача перед позивачем складає 9285 грн. 01 коп.

       В судове засідання 15.02.2010р.  позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 34 101 грн. 49 коп. заборгованості по договору купівлі-продажу б/н від 01.01.2005р. Відповідно до ст. 22  ГПК України заява про зменшення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

       Відповідач у судовому засіданні 15.02.2010р. усно пояснив, що позивачем не обґрунтовано виставлено до стягнення суму боргу у розмірі 34 101 грн. 49 коп., так як по спірним накладним №В-рн305 від 03.04.2006р. та №01/09 від 06.09.2008р. відповідачем не видавалися довіреності на отримання товару, а без довіреностей товар не повинен був бути переданий, так як це є порушенням вимог Інструкції затвердженої наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996р.

        Таким чином, оскільки всім учасникам судового процесу була надана можливість в установлений законом термін обґрунтувати свою позицію, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

        Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем 01.01.2005р. був укладений договір купівлі-продажу, за умовами п. 1.2 якого продавець (позивач) передає у власність покупця товар, а покупець (відповідач) приймає і оплачує отриманий товар.

Предметом даного договору є товар, що має слідуючи характеристики: найменування – сувенірні вироби, матеріали для виготовлення сувенірної продукції ( п. 1.3 договору).

Порядок оплати – послідуючий (п. 2.6 договору), а форма оплати – платіжне доручення (п. 2.7 договору).

        По видатковим накладним за період з 30.05.2006р. по 06.09.2008р. позивач поставив відповідачу товар (сувенірні вироби та матеріали для виготовлення сувенірної продукції) на загальну суму 51 228 грн. 93 коп., за яку відповідач у встановлений договором строк оплати повністю розрахунок не провів, розрахувався лише частково і заборгованість відповідача перед позивачем залишилася у розмірі  44 098 грн. 49 коп.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, позивач направив відповідачу претензію б/н від 12.10.2009р. з вимогою погасити заборгованість за поставлену продукцію у розмірі 44 098 грн. 49 коп. (в підтвердження направлення відповідачу вимоги позивач подав копію поштової квитанції №2700 від 12.10.2009р. та копію опису вкладення у поштове відправлення від 12.10.2009р., а в підтвердження отримання відповідачем вимоги  позивач подав копію повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу  23.10.2009р.)

Стаття 530 ЦК України  передбачає, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а  якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-якій час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Але, як пояснив представник позивача, відповідач заборгованість перед позивачем у сумі 44 098 грн. 49 коп. не погасив і на день подачі позовної заяви до суду заборгованість відповідача перед позивачем по основному боргу склала  44 098 грн. 49 коп.

          Під час розгляду справи відповідачем було зазначено, що дійсно між ним та позивачем укладався вказаний договір купівлі-продажу, і позивачем відповідачу поставлявся товар, але сума заборгованості за договором менша ніж зазначає позивач і відповідач не впевнений, що по всім видатковим накладним, які долучені до матеріалів справи ним отримувався товар.

          Для складання сторонами акту звірки взаєморозрахунків судовий розгляд справи неодноразово переносився.

          В судове засідання 08.02.2010р. відповідач подав для долучення до матеріалів справи складений ним акт звірки і підписаний тільки представником відповідача, копію платіжного доручення №702 від 29.11.2004р. про сплату 10 000 грн. 00 коп., яка не була врахована позивачем при подачі позовної заяви, та копію банківської виписки від 26.11.2004р. Вказаний акт звірки був вручений представнику позивача для звіряння. Також в судовому засіданні представниками відповідача було пояснено, що у акті поданому позивачем містяться неточності, і заборгованість відповідача перед позивачем складає 9285 грн. 01 коп.

        Тобто, відповідачем визнано заборгованість по договору купівлі-продажу б/н від 01.01.2005р. тільки у сумі 9285 грн. 01 коп.

         В судове засідання 15.02.2010р. позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 34 101 грн. 49 коп. заборгованості по договору купівлі-продажу б/н від 01.01.2005р. Відповідно до ст. 22  ГПК України заява про зменшення позовних вимог була прийнята судом до розгляду.

       У зазначеній заяві про зменшення позовних вимог, позивач надає пояснення з огляду на зазначені відповідачем неточності, що на думку відповідача містяться у акті звірки позивача, а саме позивач зазначає, що дійсно в розрахунку позивача не врахована оплата з боку відповідача згідно платіжного доручення №702 від 29.11.2004р. на суму 10 000 грн. 00 коп. Ця обставина визнається позивачем  і у зв‘язку з нею розмір заборгованості заявленої до стягнення позивачем було зменшено на 10 000 грн. 00 коп.

        Також позивачем подано таке пояснення по спірним позиціям, що містяться у акті звірки:

-          за рядком 159 розрахунку позивача – отримання товару підвереджується накладною №В-рн305 від 03.04.2006р. на суму 11 151 грн. 18 коп. – отже сума позивачем врахована правильна;

-          за рядком 164 розрахунку позивача – довіреність серії ЯНУ №413102 від 26.03.2007 року на ім‘я ОСОБА_4 підтверджує отримання товару на загальну суму 14 198 грн. 41 коп. за двома накладними: №В-рн399 від 04.04.2007р. на суму 11 914 грн. 38 коп. та №В-рн384 від 04.04.2007р. на суму 2284 грн. 03 коп. – отже сума нарахована правильно;

-          за рядком 179 розрахунку позивача – отримання товару підтверджується накладною №01/09 від  06.09.2008р. на суму 1750 грн. 00 коп., що слід відрізняти від накладної №01/09 від 06.09.2007р. на суму 1750 грн. 00 коп., за якою поставлялись матеріали аналогічного асортименту – отже сума нарахована правильно;

-          за рядком 162 розрахунку позивача дійсно допущена незначна технічна помилка та зазначена сума  4316 грн. 49 коп. замість необхідної суми 4319 грн. 49 коп., згідно накладної №В-рн347 від 04.01.2007р., отже позивач збільшив заборгованість заявлену зо стягнення на 3 грн. 00 коп.

 Таким чином, на думку позивача, вірною сумою заборгованості відповідача перед позивачем є сума 34 101 грн. 49 коп. (44 098 грн. 49 коп. – 10 000 грн. 00 коп. + 3 грн. 00 коп. = 34 101 грн. 49 коп.).

 При цьому, позивачем зазначено, що у рядку 17 акту звірки, який складений відповідачем, допущена незначна технічна помилка та вказана сума 22 006 грн. 02 коп. замість необхідної  суми 22 006 грн. 92 коп. згідно накладної №1/05 від 04.05.2005р.

Тобто, спираючись на розрахунок відповідача, на думку позивача заборгованість відповідача повинна складати 34 101 грн. 47 коп. (9 285 грн. 01 коп. + 0 грн. 90 коп. + 11 151 грн. 18 коп. + 11 914 грн. 38 коп. + 1 750 грн. 00 коп. = 34 101 грн. 47 коп.).

          Відповідач у судовому засіданні усно пояснив, що позивачем не обґрунтовано виставлено до стягнення суму боргу у розмірі 34 101 грн. 49 коп., так як по спірним накладним №В-рн305 від 03.04.2006р. та №01/09 від 06.09.2008р. відповідачем не видавалися довіреності на отримання товару, а без довіреностей товар не повинен був бути переданий, так як це є порушенням вимог Інструкції затвердженої наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996р.

      Суд вважає за необхідне зазначити, що  відповідно до п.п. 1, 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 року (інструкція поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності), сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів, при цьому довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві, в свою чергу, довіреність особам, що не працюють на даному підприємстві, може бути видана з дозволу керівника підприємства, якщо підприємство, де працює дана особа, видало їй довіреність на одержання тих саме цінностей і такої ж кількості з цього підприємства.

           Абзац 3 п. 13 вказаної Інструкції встановлює, що при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

          З матеріалів справи вбачається, що одержувач цінностей (відповідач) поставив свій підпис про одержання товару на спірних накладних №В-рн305 від 03.04.2006р. та №01/09 від 06.09.2008р. та скріпив вказаний підпис печаткою підприємства.

          Стаття 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Оскільки, відповідач не надав доказів в підтвердження того, що його заборгованість перед позивачем складає  тільки 9285 грн. 01 коп., викладені заперечення відповідача не можуть бути взяті судом до уваги.

           Як вбачається з матеріалів справи, неодноразова вимога суду про складання між позивачем та відповідачем загального акту звірки сторонами виконана не була, позивачем і відповідачем були подані акти звірки складені і підписані тільки в односторонньому порядку.

          Звіряння розрахунків здійснюється для з’ясування їх стану, наявності та розміру заборгованості, виходячи із первинних документів, зокрема, укладених між сторонами договорів, накладних, платіжних доручень тощо.

          Позивачем було надано суду належним чином засвідчені копії первинних документів, що складалися позивачем і відповідачем у межах правовідносин по договору купівлі-продажу б/н від 01.01.2005р.

          Тобто на підставі дослідження наявних у справі копій первинних документів судом зроблено висновок про доведеність зменшених позовних вимог позивача.

Так, факт отримання відповідачем продукції за договором підтверджується матеріалами справи, а саме договором купівлі-продажу б/н від 01.01.2005р., видатковими накладними на яких міститься підпис повноважної особи відповідача та відбиток печатки відповідача, довіреностями на отримання товару (копії вказаних документів долучені до матеріалів справи).

Таким чином, зменшена згідно заяви про зменшення позовних вимог заборгованість відповідача перед позивачем по основному боргу у розмірі 34 101 грн. 49 коп. підтверджується матеріалами справи.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов‘язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов’язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов’язання.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому зменшені вимоги позивача щодо стягнення 34 101 грн. 49 коп. боргу за поставлений товар, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі  ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526,  527, 530 Цивільного кодексу України.

  Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені позивачем покладаються на відповідача з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Верес” (40004, м. Суми, вул. Робітниче селище, 17, код 23299272) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (40024, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 34 101 грн. 49 коп. основного боргу, 341 грн. 01 коп. витрат по держмиту, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                                                                   О.Ю.Резніченко

В судовому засіданні оголошено та підписано  повний текст рішення.

    Суддя