Рішення

від 01.02.2010 по справі 2-674/10

БУДЬОННІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДОНЕЦЬКА

                                          Справа № 2-674/10

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01 лютого 2010 року                                         м. Донецьк

Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:

Головуючий – суддя                             Сенчишин Ф.М.

При секретарі                                 Мазур О.В.

За участю позивача                             ОСОБА_1

    представника відповідача                     ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства „Синапс” про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку,

    ВСТАНОВИВ:

Згідно позову, позивач ОСОБА_1 з 01.10.2008 року по 05.08.2009 року працював на підприємстві відповідача ПП „Синапс” на посаді інженера – будівельника. 05.08.2009 року він був звільнений з займаної посади згідно ст. 36 п. 1 КЗпП України. У день звільнення з позивачем не був проведений остаточний розрахунок. За підрахунками позивача, заборгованість із заробітної плати при звільненні склала 1622,03 гривень.

Позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість із заробітної плати та середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 6456,96 гривень.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав в повному обсязі заявлені позовні вимоги та доводи позовної заяви на яких вони ґрунтуються. Пояснив, що в день звільнення він був на підприємстві отримував трудову книжку. Заперечив проти пропозиції відповідача на примирення з виплатою боргу з заробітної плати в повному обсязі та середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку у розмірі 3000 гривень, посилаючись на те, що він заборгував більше.

Представник відповідача ОСОБА_2 заперечив проти задоволення позовних вимог. Пояснив, що заборгованість із заробітної плати підприємства перед відповідачем існує дійсно, але у розмірі 1503,77 гривень. Виникла вона через те, що головний бухгалтер підприємства, яка на цей час звільнилася, не включила ОСОБА_1 до відомості з виплати заробітної плати за червень 2009 року. Зазначена помилка виправлена і зазначена заробітна плата включена до відомості за грудень 2009 року. Через відсутність коштів на підприємстві у зв’язку із кризою, виплата заробітної плати затримується. Крім того, при звільненні позивач залишився користувачем корпоративної системи зв’язку, за яку сплачує підприємство. Визнає, що підприємство порушило вимог законодавства про оплату праці, але просить суд врахувати вищенаведені фактичні обставини, оскільки при стягнені з підприємства значної суми, решті працівників не буде чим платити заробітну плату. На запитання головуючого пояснив, що розбіжність у сумі нарахованої позивачеві заробітної плати за червень 2009 року, зазначеної у довідці наданій позивачу для пред’явлення до центру зайнятості – 2079,58 гривень (а.с. 8) та наданій відповідачем в судове засідання – 1958,20 гривень (а.с. 64), пояснюється тим, що позивач перед звільнення використав відпустку, яка за тривалістю перевищувала відпрацьований ним час, тому був зроблений перерахунок сум що підлягали виплаті ОСОБА_1 Фактично останньому за червень 2009 року нарахована заробітна плата у розмірі 2079,58 гривень. Підтвердив, що в день звільнення позивач був на підприємстві, отримував трудову книжку.

На підставі досліджених в судовому засіданні письмових доказів судом встановлені наступні фактичні обставини:

Згідно копії трудової книжки (а.с. 5-7), позивач ОСОБА_1 з 01 жовтня 2008 року був прийнятий на посаду інженера – будівельника в Приватне підприємство „Синапс”. Згідно наказу по підприємству від 05 серпня 2009 року № 46-к він був звільнений з підприємства з 05 серпня 2009 року за ст. 36 ч. 1 КЗпП України за погодженням сторін. На підставі оцінених в сукупності пояснень сторін, копії довідки про розмір заробітної плати (а.с. 8), розрахункової відомості з виплати заробітної плати по ПП „Синапс” за грудень 2009 року (а.с. 63), кінцевого розрахунку виплати заробітної плати (а.с. 70), судом встановлено, що на час звільнення позивач мав заборгованість з частини нарахованої за червень 2009 року заробітної плати у розмірі 1503,77 гривень, які залишаються невиплаченими і на час розгляду справи в суді.

    Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо стягнення заборгованості із остаточного розрахунку при звільненні, суд виходить з того, що відповідач згідно ч. 7 ст. 43 Конституції України, ч. 1 ст. 115 КЗпП України, мав виплачувати працівникам заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. Ще за час роботи позивача на підприємстві відповідача, останній прострочив виплату заробітної плати, внаслідок чого утворилася заборгованість. Згідно ст.ст. 47, 116 КЗпП України, наявну заборгованість із заробітної плати відповідач мав оплатити позивачеві у день звільнення. За наведених обставин позовні вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати підлягають задоволенню. Суд враховує, що позивач просить стягнути заборгованість із заробітної плати у розмірі 1622,03 гривень. Наскільки вбачається з позову, такий розрахунок заборгованості позивачем здійснений без урахування утримання частини заробітної плати за надмірно сплачені відпускні. Як зазначено вище, фактична заборгованість із заробітної плати складає 1503,77 гривень, які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, суд виходить з того, що згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” від 24 грудня 1999 року № 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності у цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. Відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що остаточний розрахунок при звільненні позивача був проведений не з його вини, а посилання відповідача на відсутність грошових коштів не приймається судом до уваги, оскільки не виключає відповідальності відповідача. Посилання відповідача на використання позивачем корпоративного мобільного зв’язку після звільнення (а.с. 52-62), не приймається судом до уваги, оскільки це не є спором про розмір сум що підлягають виплату працівникові при звільненні (відповідач посилається на обставини, які мали місце після звільнення працівника) і не стосується предмету судового розгляду. За наведених обставин позовні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні ґрунтуються на законі, відповідають фактичним обставинам по справі та підлягають задоволенню. Визначаючи розмір такого середнього заробітку, суд враховує вимоги абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, згідно якого у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата. Згідно п. 8 вказаного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Суд виходить з наступних розрахунків

-   суд визначає, що останніми двома повними місяцями роботи позивача є червень - липень 2009 року (а.с. 5-7);

-   кількість фактично відпрацьованих позивачем календарних днів в зазначений період становить за червень 2009 року – 20, та за липень 2009 року – 0 (а.с. 69);

-   позивачеві за цей період нарахована заробітна плата у розмірі 2079,58 гривень (а.с. 8, 70);

-   середньоденний заробіток позивача за останні два повні місяця роботи (червень - липень 2009 року) становить  2079,58 / 20 = 103,979 гривень;

-   кількість робочих днів з 06.08.2009 року по 01.10.2009 року (включно) складає 124;

-   середній заробіток за зазначений період 103,979 х 124 =  12893,40 гривень;

Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” від 24 грудня 1999 року № 13, при частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи. Суд виходить з того, що санкція у вигляді стягнення з роботодавця середньго заробітку за час затримки остаочного розрахунку при звільненні спрямована на забезпечння виконання роботодавцем своїх зобовязань, визначених ст. 116 КЗпП України, і не спрямована на безпідставне збагачення працівника. За наведених обставин, з урахуванням фактичних обставин виникнення заборгованості, економічної ситуації в країні вцілому, розміру заборгованості із заробітної плати позивача, його позиції по справі, срямованої не на якнайшвидше отримання заборгованост із заробітної плати, а на отримання якомога більшого розміру коштів з роботодавця, суд вважає за можливе зменшити розмір середньго заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача та стягнути такий середній заробіток у розмірі  2500 гривень.

    Посилання позивача в обґрунтування розміру середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні на лікування дітей (а.с. 28-29) не приймається судом до уваги, оскільки жодним чином не впливає на результат розгляду справи.

    Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України, з відповідача в дохід держави необхідно стягнути оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень та судовий збір у розмірі 51 гривня.

Згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, рішення в частині стягнення заборгованості із заробітної плати, яка є заборгованістю за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Керуючись ч. 7 ст. 43 Конституції України,  ч. 1 ст. 115, ст. 116, ч. 1 ст. 117 КЗпП України, абз. 3 п. 2, п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, Постановою Пленуму Верховного суду України “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” від 24 грудня 1999 року № 13, та ст.ст.  10, 60, 212 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства „Синапс” про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства “Синапс” (83080, м. Донецьк, Ленінський р-н, пр-т Ленінський, б. 136, к. 46, код ЄДРПОУ 13478542) на користь ОСОБА_1, який мешкає за адресою: м. Донецьк, вул. Нижньокурганська, б. 39, кв. 20, іпн НОМЕР_1:

-   заборгованість із заробітної плати за червень 2009 року у розмірі 1503 гривні 77  копійок;

-   середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 2500 гривень;

усього стягнути 4003 (чотири тисячі три) гривні 77 (сімдесят сім) копійок.

У задоволені решти позовних вимог – відмовити.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення заборгованості із заробітної плати у розмірі 1503  (одна тисяча п’ятсот три) гривні 77 ( сімдесят сім ) копійок.

Стягнути з Приватного підприємства “Синапс” в дохід держави судовий збір у розмірі 51 (п’ятдесят одна) гривня та оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120 (сто двадцять) гривень.

На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження у Апеляційний суд Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга може бути подана у тому ж порядку  протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання такої заяви.

    Рішення набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  встановлений строк,  рішення  набирає законної сили після закінчення цього строку. У  разі  подання  апеляційної скарги рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий :