Рішення

від 09.03.2010 по справі 11/12-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.03.10

          Справа № 11/12-10.

за позовом          Суб‘єкта підприємницької діяльності – фізичної особи

                            ОСОБА_1, м. Суми

до відповідача   Малого приватного виробничо-торгівельного підприємства “ВМ”, м. Суми

про визнання договорів недійсними

                                                                                         СУДДЯ Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ

Представники сторін:

Від позивача –        ОСОБА_3, ОСОБА_4 довіреність б/н від 13.07.09 р.,

Від відповідача –    не прибув

За участю секретаря судового засідання Лєпкової О.О.

Суть спору: позивач просить суд визнати недійсними договори оренди торгівельних місць № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, укладених між сторонами 24.12.2007 року, а також судові витрати, пов‘язані з розглядом справи.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, відзив на позовну заяву не подав, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, зокрема ухвалами суду від 28.01.2010 р., від 16.02.2010 р., які були надіслані на адресу відповідача рекомендованими листами від 28.01.2010 р., від 16.02.10 р., про що свідчить поштове повідомлення про вручення 18.02.2010 року (а.с. 36). про причини не прибуття суд не повідомив.

Явка представників сторін не визнавалася судом обов’язковою, а тому не з’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представнику позивача роз‘яснено вимоги ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його процесуальних прав та обов‘язків.

Представник позивача заявив клопотання про недоцільність здійснення фіксації судового процесу технічними засобами.

Суд задовольнив клопотання представника позивача, оскільки воно відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача подав заяву, якою не заперечує проти оголошення резолютивної частини рішення по справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

24 грудня 2007 року між позивачем та відповідачем були укладені договори № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3. Відповідно до п. 1.1 вищевказаних договорів, відповідач передав, а відповідач прийняв у платне користування торгівельні місця № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 на території ринку, розміщеного за адресою: м. Суми, вул. Леваневського, 2ж.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що ці договори являються оспорюваними та мають бути визнані недійсними виходячи з наступних підстав.

Згідно рішення VIII сесії Сумської міської Ради народних депутатів XXII скликання від 29.11.1995р. МПВТП «ВМ» надано в користування земельну ділянку під будівництво торгівельної зони, площею 0,10 га на вулиці Леваневського, 2ж, у місті Суми. На підставі цього рішення між МПВТП «ВМ» та Сумською міською радою був укладений договір на право тимчасового користування землею № 25 від 10.01.1996р. строком до 10.01.2006.

Рішенням Сумської міської ради від 29.10.08 №1974-МР було скасоване рішення Сумської міської ради від 29.11.1995 «Про відведення та закріплення земельних ділянок підприємствам, установам, організаціям», на підставі якого було укладено договір на право тимчасового користування землею № 25 від 10.01.1996 р.

Також слід зазначити, що постановою Вищого господарського суду України від 08.10.2009р. по справі № 13/131-06 скасовано рішення Господарського суду Сумської області від 17.04.06 у справі № 13/131-06, яким договір оренди земельної ділянки № 25 від 10.01.1996р. був поновлений на 10 років на умовах, що передбачені цим договором.

З наведеного вбачається, що МПВТП «ВМ» на підставі рішення VIII сесії Сумської міської Ради народних депутатів XXII скликання від 29.11.1995р. та договору на право тимчасового користування землею № 25 від 10.01.1996р. до 10 січня 2006р. належали майнові права на земельну ділянку площею 0,10 га на вул. Леваневського, 2ж, у місті Суми.

Згідно вимог ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється  в разі закінчення  строку, на який  його було  укладено.

Після цієї дати МПВТП «ВМ» продовжувало користуватися земельною ділянкою без будь-яких правових підстав так як згідно п. 34 статті 26, п. 2 статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин, у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки, вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а рішення Сумської міської ради з приводу подовження строку дії договору оренди чи укладення нового договору з МПВТП «ВМ» не приймалося.

Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» передбачена можливість поновлення договору оренди землі у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, але цією нормою не передбачений порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки, оскільки в ній не зазначено, що договір вважається поновленим, а визначено, що в такому разі договір підлягає поновленню.

В даному випадку поновлення договору оренди земельної ділянки не відбулось, а тому він припинив свою дію у зв’язку з закінчення строку , на який його було укладено, 10 січня 2006 року ( ч.1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі») .

Згідно з приписами статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Приписами статті 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Наведеною нормою, зокрема, визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Крім того, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності та волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України, судом може  бути визнане недійсним повністю або частково господарське зобов‘язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуд‘єктності).

Відповідно до ст. 761 Цивільного кодексу України (ЦК України) право передання майна у найм  має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Договори оренди торгівельних місць від 24 грудня 2007р. № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 суперечать положенням статті 761 ЦК України, так як на момент їх укладення МПВТП «ВМ» не являвся власником або особою, якій належали майнові права на торгівельні місця № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 на території торгівельної зони за адресою: м. Суми, вул. Леваневського, 2ж, тому МПВТП «ВМ» 24 грудня 2007 року не мав права на передачу в найм (оренду) цього майна, а ці обставини згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України є безумовною підставою для визнанням недійсним цього правочину.

Зважаючи на все вищевикладене, суд вважає позовні вимоги суб‘єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 щодо визнання недійсними договорів оренди торгівельних місць від 24.12.2007 року № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3, які були укладені між МПВТП «ВМ» та СПДФО ОСОБА_1 правомірними, обґрунтованими та підлягаючими  задоволенню.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені позивачем покладаються на відповідача.  

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати недійсним договір оренди торгівельного місця від 24 грудня 2007 року № НОМЕР_2, укладений між Суб‘єктом підприємницької діяльності – фізичною особою ОСОБА_1 та Малим приватним виробничо-торгівельним підприємством «ВМ».

3.          Визнати недійсним договір оренди торгівельного місця від 24 грудня 2007 року № НОМЕР_3, укладений між Суб‘єктом підприємницької діяльності – фізичною особою ОСОБА_1 та Малим приватним виробничо-торгівельним підприємством «ВМ».

4.          Стягнути з Малого приватного виробничо-торгівельного підприємства «ВМ» (40035, м. Суми, вул. Заливна, б. 15, код ЄДРПОУ 14001718) на користь Суб‘єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 85 грн. 00 коп. державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. 00 коп.

5.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                                                       Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Повний текст рішення підписано 10.03.2010 р.

    Суддя