Постанова

від 26.06.2019 по справі 500/2410/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2019 рокуЛьвів№857/5681/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Бруновської Н.В., Кузьмича С.М.,

при секретарі судового засідання: Луців І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року про закриття провадження у справі №500/2410/18 (головуючий суддя Баб`юк П.М. ухвала проголошена о 11:48 год. у м. Тернополі, повний текст ухвали складений 13.05.2019р.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Хоростківської міської ради Гусятинського району Тернопільської області третя особа ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася в суд з адміністративним позовом до Перемилівської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виступає на стороні відповідача: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення Перемилівської сільської ради від 13.11.2017 №145 Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок гр. ОСОБА_2 .

На адресу суду від представника третьої особи повторно надійшло клопотання про закриття провадження в адміністративній справі №500/2410/18, в якому представником зазначено інші підстави для закриття провадження. Зокрема, в обґрунтування клопотання зазначено, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства у спосіб, характерний для приватноправових відносин, а не за правилами адміністративного судочинства, оскільки даний спір стосується приватизації земельної ділянки яка вже перебуває у користуванні третьої особи.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року провадження у справі закрито.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, тому підлягає скасуванню. Зокрема доводи апелянта зводяться до того, що згідно із частиною першої статті п`ятої КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист зокрема шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичнихосіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Частинами першою, другою, третьою та четвертою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Із змісту статей 116, 118 ЗК України вбачається, що набуття особами права власності на земельну ділянку відбувається поетапно - починаючи з отримання дозволу на розробку документації із землеустрою (проект землеустрою, технічна документація), який оформлюється відповідним рішенням органу місцевого самоврядування або органу державної влади, погодження та затвердження такої документації із землеустрою та завершується рішенням про передачу земельної ділянки у власність. Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою / технічної документації є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом. Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Третьою особою поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 звернулась із заявою до Перемилівської сільської ради про надання їй дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 0.9178 га, які перебувають у її користуванні, з метою передачі у власність.

Рішенням Перемилівської сільської ради від 13.11.2017 №145 Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок гр. ОСОБА_2 , враховуючи свідоцтво на право власності на нерухоме майно та розглянувши матеріали інвентаризації земельних ділянок гр. ОСОБА_2 , вирішено надати ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) з метою передачі у власність загальною площею 0,9178 га, а саме: площею 0.2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 ; площею 0.2687 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 ; площею 0.2091 га для ведення особистого селянського господарства в с. Перемилів, Гусятинського району, Тернопільської області; площею 0.1200 га для ведення особистого селянського господарства в с. Перемилів, Гусятинського району, Тернопільської області; площею 0.0700 га для ведення особистого селянського господарства в с. АДРЕСА_1 Гусятинського району АДРЕСА_2 Тернопільської області.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 19.10.2018 за ОСОБА_2 23.11.2016 зареєстровано право спільної часткової власності частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами загальною площею 109,4 кв. м., житловою площею 70,3 кв. м., які розташовані по АДРЕСА_1 . (розмір частки 1/4 та 1/8).

Позивач вважає рішення Перемилівської сільської ради від 13.11.2017 №145 Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок гр. ОСОБА_2 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Отже, одним із учасників адміністративного спору є суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.

Відповідно до положень статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Адміністративне судочинство - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом.

Отже, одним із учасників адміністративного спору є суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.

При вирішенні питання щодо компетенції суду слід врахувати критерій суб`єктного складу спірних правовідносин, одним з яких є участь суб`єкта владних повноважень, визначити характер правовідносин, із яких виник спір, і кінцеву мету пред`явлення позову. За своїм змістом земельний спір, що виник із розпорядження органом місцевого самоврядування землею комунальної власності, є складним і комплексним із правової точки зору. При прийнятті рішення про передачу земельної ділянки у власність ці органи, з одного боку, перебувають у статусі суб`єкта владних повноважень, а з другого - реалізують право власності на землю територіальної громади. Крім того, таке рішення як правовий акт індивідуальної дії є підставою, з якої виникає речове право власності чи користування землею у суб`єктів приватного права.

Як слідує зі змісту позовної заяви вимогами позивача є визнання протиправним та скасування рішення Перемилівської сільської ради від 13.11.2017 №145 Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок гр. ОСОБА_2 .

Частина 1 статті 118 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) передбачає особливості набуття земельної ділянки у власність (її приватизацію) громадянами у разі, якщо вказана земельна ділянка перебуває у їх правомірному користуванні.

Відповідно до частин першої, другої статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Із карти аерозйомки від 1965 року слідує, що ОСОБА_2 ще з 1965 року користується житловим будинком з господарськими будівлями і спорудами та земельною ділянкою на якій вони розміщені за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що користування третьою особою зазначеною земельною ділянкою підтверджується матеріалами інвентаризації земельних ділянок гр. ОСОБА_2 , на підставі яких Перемилівською сільською радою приймалось оскаржуване рішення №145 від 13.11.2017, а також кадастровими планами земельних ділянок, в яких землекористувачем вказано ОСОБА_2 .

Отже, земельна ділянка на котрій розташовані вищевказані житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, як станом на 13 листопада 2017 року, так і станом на день звернення із даним клопотанням перебувала та перебуває у користуванні ОСОБА_2

Також, судом першої інстанції вірно зазначено, що посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду в справі №380/624/16-ц є невірним, оскільки у вказаній постанові міститься висновок відносно рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо вільної земельної ділянки.

Натомість предметом даного спору є оскарження рішення про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок які вже перебувають у користуванні третьої особи з метою її подальшої передачі у власність (приватизація), а не щодо виготовлення проекту землеустрою на вільну земельну ділянку.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відсутні підстави для визначення даного спору як адміністративного, оскільки частина 1 статті 118 ЗК України визначає особливості набуття земельної ділянки у власність (її приватизацію) громадянами у разі, якщо вказана земельна ділянка перебуває у їх правомірному користуванні. Тобто у позивача виникли відповідні цивільні права, які підлягають судовому захисту у порядку цивільного судочинства.

З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення органу місцевого самоврядування поглинається спором про речове, приватне право, яке належало особі до звернення до органу місцевого самоврядування, і захист якого має відбуватись у порядку цивільного судочинства у спосіб, характерний для приватноправових відносин.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм процесуального права висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 04 квітня 2018 року (справа №676/3596/16-а), від 18 квітня 2018 року (справа № 707/1580/15-й).

Що стосується доводів апелянта про те, що суд першої інстанції не надав правової оцінки правомірності користування ОСОБА_2 земельними ділянками площами 0,2687 га, 0,2091 га, 0,1200 га, 0, 0700 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 , чим порушив норми процесуального права, то такі є невірними та безпідставними, з урахуванням наведених вище висновків суду.

Окрім цього, наведений довід апелянта фактично свідчить про наявність спору щодо земельної ділянки, розгляд якого відповідно повинен відбуватись в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

З урахуванням наведених норм КАС України, суд роз`яснює, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції загальних судів у порядку цивільного судочинства.

Отже, приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 320, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року про закриття провадження у справі №500/2410/18 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді Н. В. Бруновська С. М. Кузьмич