Ухвала

від 25.06.2019 по справі 826/16769/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 червня 2019 року

Київ

справа №826/16769/18

адміністративне провадження №К/9901/17122/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕОТЕРМ до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ГЕОТЕРМ звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 07 серпня 2018 року №872609/34425051 про відмову в реєстрації податкової накладної від 09 серпня 2017 року № 11 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- визнати протиправними та скасувати рішення Комісії ДФС з питань розгляду скарг від 27 серпня 2018 року № 27207/34425051/2 про відмову в реєстрації податкової накладної від 09 серпня 2017 року № 11 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних накладної від 09 серпня 2017 року № 11 датою отримання зазначеної накладної - 14 вересня 2017 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у м. Києві подало апеляційну скаргу.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18 лютого 2019 року відмовив задоволенні клопотань Головного управління ДФС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2018 року та про відстрочення сплати судового збору; апеляційну скаргу залишив без руху, надавши строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - подання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням поважних причин його пропуску та подання доказів їх поважності, документа про сплату судового збору та належним чином завіреної копії довіреності представника.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15 квітня 2019 року відмовив у задоволенні клопотань Головного управління ДФС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2018 року та про продовження строків для усунення недоліків апеляційної скарги; відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2018 року.

Головне управління ДФС у м. Києві звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року та направити справу на розгляд відповідного суду.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України судом встановлено наступне.

Частина перша статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з частиною третьою статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно частин першої та третьої статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України повноваження представників сторін та інших учасників справи - юридичних осіб мають бути підтверджені довіреністю юридичної особи, яка від її імені видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Таким чином, у разі участі юридичної особи у судовому процесі через представника, на підтвердження повноважень останнього має бути подано оригінал довіреності, виданої за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами, або ж її копія, засвідчена у визначеному саме законом порядку.

Право підписати довіреність іншими посадовими особами повинно бути встановлено законом або установчими документами.

Статтею 75 Конституції України визначено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Відповідно, виключно у Верховної Ради України наявні повноваження приймати закони.

Стаття 1 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Кодексом адміністративного судочинства України визначено, що юридична особа бере участь у справі через свого керівника, або представника, повноваження якого, підтвердженні довіреністю, яка видана за підписом керівника.

Право підписати довіреність іншими посадовими особами повинно бути встановлено законом або установчими документами.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.137-1 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України уповноважена особа контролюючого органу - посадова (службова) особа контролюючого органу, уповноважена керівником такого органу на виконання певних його функцій в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України регламентується Законом України "Про центральні органи виконавчої влади".

Частиною третьою статті 21 Закону України Про центральні органи виконавчої влади передбачено, що територіальні органи центрального органу виконавчої влади діють на підставі положень, що затверджуються керівником центрального органу виконавчої влади. Типове положення про територіальні органи центрального органу виконавчої влади затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 563 на виконання вимог частини третьої статті 21 Закону України Про центральні органи виконавчої влади затверджено Типове положення про територіальні органи міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади, в якому пунктом 11 визначено повноваження керівника територіального органу, серед яких, зокрема, здійснення керівництва територіальним органом, організація його діяльності.

Наведені положення кореспондуються з приписами підпункту 1 пункту 11 Положення про Головне управління ДФС у м. Києві, затвердженого наказом Державної фіскальної служби України від 9 лютого 2019 року №80.

Таким чином, саме на керівника територіального податкового органу покладено обов`язки з керівництва та організації діяльності очолюваної ним особи, зокрема щодо уповноваження інших осіб на виконання певних функцій контролюючого органу.

Касаційна ж скарга від імені Головного управління ДФС у м. Києві підписана ОСОБА_1 як представником й на підтвердження цих повноважень подано довіреність, яка видана і підписана заступником начальника цього податкового органу ОСОБА_2 на підставі наказу від 21 березня 2019 року №3562 Про право підпису документів , втім будь-яких доказів щодо уповноваження цієї посадової особи на вчинення таких дій у розумінні статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України до суду касаційної інстанції не надано.

Ця касаційна скарга підписана представником заявника за відсутності належних доказів на підтвердження повноважень такої особи на здійснення представництва в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на те що, до матеріалів касаційної скарги не надано документу, що посвідчує право представника підписувати касаційну скаргу як це передбачено нормами Кодексу адміністтративного судочинства України, суд дійшов висновку про повернення такої скарги.

Одночасно суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунено обставини, що зумовили її повернення.

За правилами пункту першого частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо така підписана особою, яка не має права її підписувати.

Враховуючи викладене та керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року у справі №826/16769/18 повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

...........................

Н.Є. Блажівська,

Суддя Верховного Суду