Ухвала

від 25.06.2019 по справі 826/16769/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 червня 2019 року

Київ

справа №826/16769/18

адміністративне провадження №К/9901/17110/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2019 року у справі 826/16769/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕОТЕРМ до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ГЕОТЕРМ звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 07 серпня 2018 року №872609/34425051 про відмову в реєстрації податкової накладної від 09 серпня 2017 року № 11 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- визнати протиправними та скасувати рішення Комісії ДФС з питань розгляду скарг від 27 серпня 2018 року № 27207/34425051/2 про відмову в реєстрації податкової накладної від 09 серпня 2017 року № 11 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних накладної від 09 серпня 2017 року № 11 датою отримання зазначеної накладної - 14 вересня 2017 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Державна фіскальна служба України подала апеляційну скаргу.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18 лютого 2019 року відмовив задоволенні клопотань Державної фіскальної служби України про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2018 року та про звільнення від сплати судового збору; апеляційну скаргу залишив без руху, надавши строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - подання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням поважних причин його пропуску та подання доказів їх поважності, а також документа про сплату судового збору.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 3 квітня 2019 року відмовив у задоволенні клопотань Державної фіскальної служби України про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2018 року та про продовження строків для усунення недоліків апеляційної скарги; відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2018 року.

Державна фіскальна служба України звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2019 року.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України судом встановлено наступне.

Частина перша статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з частиною третьою статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно частин першої та третьої статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України повноваження представників сторін та інших учасників справи - юридичних осіб мають бути підтверджені довіреністю юридичної особи, яка від її імені видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Таким чином, у разі участі юридичної особи у судовому процесі через представника, на підтвердження повноважень останнього має бути подано оригінал довіреності, виданої за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами, або ж її копія, засвідчена у визначеному саме законом порядку.

Право підписати довіреність іншими посадовими особами повинно бути встановлено законом або установчими документами.

Статтею 75 Конституції України визначено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Відповідно, виключно у Верховної Ради України наявні повноваження приймати закони.

Стаття 1 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Кодексом адміністративного судочинства України визначено, що юридична особа бере участь у справі через свого керівника, або представника, повноваження якого, підтвердженні довіреністю, яка видана за підписом керівника.

Право підписати довіреність іншими посадовими особами повинно бути встановлено законом або установчими документами.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України регламентується Законом України "Про центральні органи виконавчої влади".

Стаття 3 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" визначає, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України.

Організація, повноваження і порядок діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України. Положення про міністерства, інші центральні органи виконавчої влади затверджує Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року №236 "Про Державну фіскальну службу України", а саме підпунктом 1 пунктом 11, визначено що ДФС очолює Голова ДФС, який здійснює керівництво діяльності Служби, представляє ДФС у відносинах з іншими органами, підприємствами, організаціями в Україні та за її межами.

Наведені норми, дають підстави для висновку, що саме на керівника податкового органу покладено обов`язки з керівництва та організації діяльності очолюваної ним юридичної особи та відповідно уповноваження інших посадових осіб на виконання певних функцій.

До матеріалів касаційної скарги додана копія довіреності, в якій вказано, що її видано 4 березня 2018 року і вона дійсна протягом одного року. Таким чином, на час звернення до суду із касаційною скаргою (13 червня 2019 року) дія відповідної довіреності закінчилась, що вказує на відсутність повноважень у особи, що підписала касаційну скаргу.

Крім того, касаційна скарга, подана від імені Державної фіскальної служби України, підписана представником ОСОБА_1 , на підтвердження повноважень надано довіреність, видану та підписану виконуючим обов`язки Голови ДФС України Власовим О., втім будь-яких доказів щодо уповноваження цієї посадової особи на вчинення таких дій у розумінні статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України до суду касаційної інстанції не надано.

Ця касаційна скарга підписана представником скаржника за відсутності належних доказів на підтвердження повноважень такої особи на здійснення представництва в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на те що, до матеріалів касаційної скарги не надано документу, що посвідчує право представника підписувати касаційну скаргу як це передбачено нормами Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про повернення такої скарги.

Одночасно суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунено обставини, що зумовили її повернення.

За правилами пункту першого частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо така підписана особою, яка не має права її підписувати.

Враховуючи викладене та керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2019 року у справі 826/16769/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕОТЕРМ до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

...........................

Н.Є. Блажівська,

Суддя Верховного Суду