Ухвала

від 01.10.2019 по справі 826/16769/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 жовтня 2019 року

м. Київ

справа №826/16769/18

адміністративне провадження №К/9901/27301/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2019 у справі №826/16769/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕОТЕРМ до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

30.09.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС) на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2019 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2018. Касаційну скаргу направлено засобами поштового зв`язку 27.09.2019.

Під час перевірки зазначених матеріалів встановлено, що касаційна скарга подана з пропуском строків, встановлених статтею 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та не відповідає вимогам статті 330 КАС України, а тому підлягає залишенню без руху, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини другої вказаної статті учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

З поданих матеріалів касаційної скарги вбачається, що ухвала апеляційного суду постановлена 15.04.2019, проте касаційну скаргу направлено до суду поштою лише 27.09.2019, тобто з пропуском строку встановленого для цього.

У касаційній скарзі ГУ ДФС заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду, яке вмотивоване тим, що первісна касаційна скарга була подана в строки, визначені процесуальним законодавством, проте касаційну скаргу ухвалою Верховного Суду від 13.09.2019 було повернуто. Посилається на те, що нормами КАС визначено право сторони на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення. При цьому, Кодекс не врегульовує питання визначення строку на повторне звернення з касаційною скаргою, натомість встановлено крайній строк для її подання, який становить один рік. Також зазначає, що ГУ ДФС постійно вживалися заходи щодо реалізації свого права на касаційне оскарження, а саме: первинну касаційну скаргу було подано у строки, визначені законодавством, вживалися заходи щодо недопущення повернення первинної скарги. Враховуючи, що ГУ ДФС не мало можливості первинно подати касаційну скаргу, яка б відповідала вимогам статті 330 КАС України, у зв`язку з неможливістю сплатити судовий збір, це свідчить про об`єктивність причин пропуску такого строку та дає підстави для його поновлення.

Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування заявленого клопотання, колегія суддів вважає, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження є неповажними з огляду на таке.

Судом встановлено, що вперше касаційну скаргу у цій справі ГУ ДФС було подано 17.05.2019. Ухвалою Верховного Суду від 27.05.2019 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 332 КАС України у зв`язку з не наданням документу, що посвідчує право представника підписувати касаційну скаргу. Як вбачається з відомостей реєстраційної картки поштового повідомлення (провадження №К/9901/14231/19) копію зазначеної ухвали було отримано ГУ ДФС 01.06.2019.

13.06.2019 ГУ ДФС повторно подало касаційну скаргу у цій справі, яка ухвалою Верховного Суду від 25.06.2019 знову була повернута з тих самих підстав. Як вбачається з відомостей реєстраційної картки поштового повідомлення (провадження №К/9901/17122/19) копію зазначеної ухвали було отримано ГУ ДФС 01.07.2019.

30.07.2019 ГУ ДФС втретє подало касаційну скаргу у цій справі, яка ухвалою Верховного Суду від 09.08.2019 знову була повернута з тих самих підстав. Як вбачається з відомостей реєстраційної картки поштового повідомлення (провадження №К/9901/21706/19) копію зазначеної ухвали було отримано ГУ ДФС 16.08.2019.

09.09.2019 ГУ ДФС вчетверте подало касаційну скаргу у цій справі, яка ухвалою Верховного Суду від 13.09.2019 знову була повернута з тих самих підстав.

Отже, доводи скаржника, що ГУ ДФС постійно вживалися заходи щодо реалізації свого права на касаційне оскарження та недопущення повернення первинної скарги, проте не мало можливості первинно подати касаційну скаргу, яка б відповідала вимогам статті 330 КАС України, є безпідставними, оскільки підставою для повернення касаційних скарг у цій справі стало недотримання суб`єктом владних повноважень вимог процесуального законодавства в частині належного підтвердження повноважень підписантів касаційних скарг.

При цьому ці обставини не є об`єктивно непереборними, які не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами, а тому не є поважними причинами пропуску строку.

Неповажними причинами пропуску строку є і зазначені скаржником доводи щодо неможливості своєчасної сплати судового збору, оскільки у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу належного урядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Отже, неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб, а так само відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивними причинами, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такими причинами є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, який діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних чи фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо забезпечення неухильного виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту, ва також сплати судового збору.

Доводи скаржника, що повторна касаційна скарга направлена в межах строку, передбаченого частиною п`ятою статті 333 КАС України є безпідставними, оскільки цією нормою встановлено присічний строк на касаційне оскарження судових рішень суб`єктами владних повноважень незалежно від поважності причин пропуску строку, натомість не встановлює можливість незастосування до таких суб`єктів строку на касаційне оскарження судових рішень, встановлених статтею 329 КАС України, який становить тридцять днів, а так само не встановлює наявність у суб`єктів владних повноважень безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України, касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків на касаційне оскарження і підстави, вказані у заяві про поновлення строку, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право вказати інші підстави для поновлення строку.

З огляду на наведене, подана касаційна скарга підлягає залишенню без руху для надання скаржнику часу повідомити суд про інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження.

Крім того, відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 330 КАС України до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору, а також копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи. Якщо касаційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.

Проте, скаржник до касаційної скарги документ про сплату судового збору не додав. Натомість ГУ ДФС заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке вмотивоване незадовільним майновим становищем.

Вирішуючи заявлене клопотання, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно частин першої і другої статті 8 Закону України Про судовий збір від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI), враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

При цьому, майновий стан сторони не є тотожним відсутності кошторисних призначень суб`єкта владних повноважень. Повне звільнення від сплати судового збору може бути застосовано до тих осіб, рівень статків яких не дозволяє робити будь-які судові витрати, інакше вони неспроможні будуть забезпечити свої найнеобхідніші життєві потреби. В даному випадку клопотання про звільнення від сплати судового збору заявлено бюджетною установою, яка діє як суб`єкт владних повноважень, а тому обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати. Крім того, доводи скаржника про зупинення операції з бюджетними коштами за усіма рахунками, що позбавляє можливості сплатити судовий збір у цій справі, не підтверджені належними доказами.

З огляду на наведене суд вважає, що клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Відповідно до підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI, за подання до адміністративного суду касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 1 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 1921 гривні, тому за подання касаційної скарги у цій справі скаржник має сплатити судовий збір у розмірі 1921 гривні.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду сплачується шляхом внесення або перерахування коштів на розрахунковий рахунок 31219207026007, отримувач коштів: УК у Печерському районі/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, код банку отримувача (МФО): 899998, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходу бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)", символ звітності банку: 207, призначення платежу: " 101; судовий збір за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), номер справи (чи номер касаційного провадження), Касаційний адміністративний суд".

З огляду на наведене, подана касаційна скарга підлягає залишенню без руху для надання скаржнику часу повідомити суд про інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження, а також надати документ про оплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі встановленому Законом № 3674-VI.

Керуючись положеннями статей 44, 133, 329-330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про звільнення від сплати судового збору.

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2019 у справі №826/16769/18 - залишити без руху.

Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:

- вказати інші (поважні) причини пропуску строку на касаційне оскарження;

- надати платіжний документ про оплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі встановленому Законом № 3674-VI.

Роз`яснити, що у разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

М.Б. Гусак

Є.А. Усенко ,

Судді Верховного Суду