Постанова

від 27.06.2019 по справі 915/869/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2019 року м. ОдесаСправа № 915/869/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Лавриненко Л.В., Поліщук Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційні скарги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі: Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту) та Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» в особі: Філії Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» «Миколаївський річковий порт»

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2019

по справі №915/869/18

за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі: Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту)

до Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» в особі: Філії Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» «Миколаївський річковий порт»

про стягнення 38439,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі: Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту) звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» в особі: Філії Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» «Миколаївський річковий порт» в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у сумі 38439,37 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, посилаючись на умови укладеного між сторонами договору про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України, позивач зазначив, що відповідач у серпні 2017 року на морському причалі перевантажив вантаж своїми силами та засобами за схемою «борт» -«борт» на підставі чого позивачем був виставлений відповідачу рахунок та складений акт наданих послуг з організації НРР за схемою «борт» -«борт» біля причалів силами та засобами клієнта на загальну суму 30478,24 грн. В свою чергу, відповідач акт наданих послуг не підписав, нараховані послуги не сплатив, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом та додаткового нарахування на суму основного боргу пені, 3% річних та втрат від інфляції.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2019 у задоволенні позову відмовлено.

В мотивах оскаржуваного рішення місцевим господарським судом зазначено, що сторонами у договорі про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України погоджено плату за надання послуги по організації НРР за схемою «борт» -«борт» , біля причалів силами та засобами клієнта згідно вільної ціни (тарифу), яка діє у порту Миколаїв на момент надання відповідної послуги, які повинні були сплачені відповідачем.

За твердженням суду першої інстанції, при здійснені навантажувальних робіт у порту Миколаїв відповідач виступає як портовий оператор, а не лише як судновласник. Таким чином, портові збори відповідач сплачує за захід своїх плавзасобів у порт як судновласник, а за безпосередньо здійснення перевантажувальних робіт та користування у цих цілях акваторією порту, відповідач має сплачувати за відповідні послуги вже як портовий оператор.

З огляду на що, Господарський суд Миколаївської області дійшов висновку про правомірність тверджень позивача стосовно можливості надання та споживання відповідачем такої послуги як організація НРР за схемою «борт» -«борт» в межах укладеного між сторонами договору.

Натомість, стосовно фактичного надання вказаних послуг, місцевим господарським судом зазначено, що позивач в підтвердження факту надання послуги з організації навантажувально-розвантажувальних робіт надав лише акт наданих послуг (виконаних робіт), який не підписаний та оспорюється відповідачем.

З огляду на таке невизнання надання послуги, на думку суду першої інстанції, фактичне надання послуг має бути підтверджено іншими первинними документами, які свідчать про здійснення організації робіт щодо безпечної обробки судна, узгодження диспетчерською службою роботи структурних підрозділів адміністрації, суден, інших транспортних організацій, заповнення суднових справ з вказівкою усіх операцій, які відбуваються з судном, внесення інформації до «Системи інформаційного забезпечення основної виробничої діяльності» , виконання диспетчерських добових зведень, оформлення щотижневих звітів в Міністерство інфраструктури України та на митний пост «Миколаївський-морський» відносно наявності та руху вантажів стосовно судна т/х « Hekmeh» у серпні 2017 року та здійснення інших операцій стосовно вказаного судна за спірний період, які зазначені позивачем як складові спірних послуг.

Отже, за твердженням суду першої інстанції, позивачем не доведено суду самого факту надання позивачем та споживання відповідачем спірних послуг з організації НРР за схемою «борт-борт» , а отже - і не доведено підстав для зобов`язання відповідача сплатити кошти за надані та, відповідно, спожиті послуги.

Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулось Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі: Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту) з апеляційною скаргою в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, про задоволення позову повністю.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що в оскаржуваному рішенні не наведена мотивована оцінка доказам позивача, які підтверджують факт надання послуги з організації навантажувально-розвантажувальних робіт біля причалу та додані до позовної заяви, а саме листу, яким відповідач повідомив Адміністрацію про намір здійснити перевантаження вантажу своїми силами та засобами за схемою борт-борт .

За твердженням апелянта, вказаний лист є заявкою, що зумовило надання позивачем відповідної послуги, оскільки відповідач офіційно повідомив про свої наміри здійснити у морському порту на перевантаження вантажу на судно за схемою борт-борт .

Апелянт зазначає, що згідно каботажного коносаменту від 02.08.2017, накладної (BILL OF LADING), вантажного маніфесту (Cargo Manifest), документу Убытие по договорам на судне HEKMEH вантажні операції з судном здійснило два підприємства: - ТОВ Стивідорна інвестиційна компанія (за схемою склад-борт) та відповідач (за схемою борт-борт). Позивачем було виставлено рахунок за надання послуги та складено акт наданих послуг, які відправлено відповідачу електронною поштою. Даний рахунок відповідачем не був оплачений.

Враховуючи на вказане, позивач вважає, що судом не враховані докази надання послуги з організації НРР, а саме: каботажний коносамент та факт отримання відповідачем рахунку та акту виконаних робіт. Мотивована оцінка вказаним доказам в оскаржувану рішенні не наведена.

Скаржник стверджує, що сутність послуги з організації НРР, як об`єкта господарського обороту передбачає здійснення надавачем послуги дій, спрямованих на задоволення господарської потреби суб`єкта (замовника послуги). Тобто результатом надання послуги має бути отримання замовником корисного ефекту від вчинення дії або діяльності послугодавця. В даному випадку корисний ефект для замовника (відповідача) полягає у виконанні позивачем функції із контролю та організації вантажно-розвантажувальних робіт за схемою борт-борт біля причалів силами та засобами клієнта. Відповідач скористався корисним ефектом діяльності позивача, що підтверджується тим, що він мав безпечну можливість використати місце для перевантаження вантажу та задовольнив свої господарські потреби.

Як наголошує апелянт, вказані обставини вже встановлені у судовій справі №915/883/16 та не підлягають доказуванню в новій справі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.04.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №915/869/18 за апеляційною скаргою Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі: Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту) на рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2019 та визначено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

06.05.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» в особі: Філії Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» «Миколаївський річковий порт» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2019 в якій відповідач просить змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2019р. по справі № 915/869/18 в частині визнання Приватного акціонерного товариства Судноплавна компанія Укррічфлот в особі Філії Приватного акціонерного товариства Судноплавна компанія Укррічфлот Миколаївський річковий порт портовим оператором, шляхом заміни (виключення) з мотивувальної частини рішення від 02.04.2019р. по справі №915/869/18 наступних абзаців: ...Отже, при здійсненні навантажувальних робіт у порту Миколаїв відповідач виступає як портовий оператор, а не лише як судновласник. Таким чином, портові збори відповідач сплачує за захід своїх плавзасобів у порт як судновласник, а за безпосередньо здійснення перевантажувальних робіт та користування у цих цілях акваторією порту, відповідач має сплачувати за відповідні послуги вже як портовий оператор. Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які спростовують вказані обставини. Отже, суд дійшов висновку про правомірність тверджень позивача стосовно можливості надання та споживання відповідачем такої послуги як організація НРР за схемою борт-борт в межах договору № 44-П-АМПУ-16 від 09.03.2016р.... , на наступні (включення) абзаци: ...Незважаючи на зазначене вище, позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів наявності під час здійснення діяльності АСК Укррічфлот інших ознак, притаманних портовому оператору, зокрема щодо наявності правових підстав стверджувати, що Відповідачем здійснювалася чи здійснюється на теперішній час експлуатація морського терміналу... . Залишити рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2019 р. у справі №915/869/18 в іншій частині без змін.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що відповідно до вимог чинного законодавства визначення портового оператора, зазначене у Законі України Про морські порти України передбачає сукупність ознак діяльності суб`єкта господарювання для класифікації його як портового оператора. Втім, незважаючи на те, що сукупність ознак передбачає необхідність наявності в діяльності суб`єкта господарювання всіх ознак, притаманних портовому оператору (стивідорній компанії), Господарський суд Миколаївської області відніс відповідача до категорії портового оператора лише за наявності серед зареєстрованих можливих видів діяльності останнього однієї ознаки, а саме здійснення операцій з навантаження та розвантаження вантажів або багажу незалежно від виду транспорту, що використовується для перевезення навантаження. Втім, Як вказує апелянт, означене не дає підстави вважати відповідача портовим оператором згідно положень чинного законодавства України.

Посилаючись на приписи п. 11 ст. 1 Закону України Про морські порти України апелянт зазначає, що включення чи не включення окремих частин чи всієї території (акваторії) Філії Миколаївський річковий порт АСК Укррічфлот до меж акваторії (території) морського порту Миколаїв було одним з предметів дослідження судами під час розгляду по суті справи №915/567/15 в якій суд дійшов висновку, що в межі акваторії морського порту Миколаїв не включено операційну акваторію 6-го та 7-го причалів Філії Миколаївський річковий порт АСК Укррічфлот , а також будь-яку іншу територію (акваторію) філії Миколаївський річковий порт АСК Укррічфлот .

За твердженням апелянта, АСК Укррічфлот безпосередньо чи в особі Філії Миколаївський річковий порт АСК Укррічфлот не є морським терміналом чи портовим оператором та не здійснює експлуатацію морського терміналу в морському порту Миколаїв, що не дає змоги наділяти Філію Миколаївський річковий порт АСК Укррічфлот статусом портовий оператор .

Окрім того, апелянт відзначає, що п. 11 ст. 1 Закону України Про морські порти України не містить в собі тексту, який би свідчив про те, що для того щоб суб`єкт господарювання був портовим оператором, йому необхідно характеризуватися лише однією з перелічених ознак, тобто виключно здійснювати навантажувально-розвантажувальні роботи. Портовий оператор здійснює повний комплекс дій, визначений п. 11 ст. 1 Закону України Про морські порти України

Скаржник відзначає, що відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України Про морські порти України до Реєстру морських портів України вносяться, зокрема, такі відомості: перелік портових операторів та послуг, які вони надають, перелік причалів та морських терміналів у межах морського порту.

За твердженням апелянта, в Реєстрі морських портів України серед переліку портових операторів морського порту Миколаїв відсутня інформація про такий портовий оператор, як АСК Укррічфлот в особі Філії Миколаївський річковий порт АСК Укррічфлот , з вказівкою який саме морський термінал дана юридична особа експлуатує та які послуги надає.

До того ж, як стверджує апелянт, судом проігноровано чітку норму чинного законодавства - відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України Про морські порти України цей закон не поширюється на річкові порти. Таким чином, законодавчих та фактичних підстави вважати АСК Укррічфлот в особі Філії Миколаївський річковий порт АСК Укррічфлот портовим оператором відсутні.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 відкрито провадження у справі №915/869/18 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» в особі: Філії Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» «Миколаївський річковий порт» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2019, об`єднано апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» в особі: Філії Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» «Миколаївський річковий порт» та Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі: Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту) в одне апеляційне провадження, визначено розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» в особі: Філії Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» «Миколаївський річковий порт» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2019 у справі №915/869/18 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

17.05.2019 Південно-західним апеляційним господарським судом отримано відзив на апеляційну скаргу від Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» в особі: Філії Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» «Миколаївський річковий порт» в якому відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача в повному обсязі та задовольнити апеляційну скаргу відповідача.

В своїх запереченнях відповідач зазначає, що лист від 01.08.2017, на який посилається скаржник, не можна вважати замовленням надання будь-якої додаткової послуги, в тому числі і послуги організації НРР робіт за схемою борт-борт силами та засобами клієнта, оскільки не містить в собі необхідного об`єму інформації про замовлену послуги, зокрема найменування, зміст послуги, кількість, тривалість, тощо.

Щодо посилань позивача на каботажний коносамент від 02.08.2017 відповідач зазначає, що вказаний документ містить інформацію про вантажовідправника, вантажоодержувача, назву судна, місце відправлення/призначення, найменування і кількість вантажу та відмітку про прийняття вантажу представником перевізника. Проте, жодної інформації про надання відповідачеві чи будь-якій іншій особі послуг дані документи не містять. Вказаний документ складений без участь Адміністрації. До того ж, вказаний коносамент не відповідає приписам ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні , а тому не є первинним документом та не може підтверджувати факт надання позивачем будь-яких послуг відповідачеві.

Також у відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив заяву розглянути справу з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2019 у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» в особі: Філії Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» «Миколаївський річковий порт» про розгляд справи №915/869/18 з повідомленням (викликом) сторін - відмовлено.

07.06.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення на відзив відповідача в яких позивач посилається на обставини встановлені у справі №915/883/16 які, на його думку,є преюдиційними при розгляді даної справи, зокрема щодо замовлення відповідачем послуги з організації НРР за схемою борт-борт силами та засобами клієнта, наявність коносаменту на підтвердження надання послуги та не підписання відповідачем акту наданих послуг, що свідчить про невиконання останнім умов укладеного між сторонами договору.

За твердженням позивача, доказами на підтвердження надання послуг є листи відповідача, які зумовили надання відповідної послуги, каботажні коносаменти, які підтверджують перевантаження з суден за схемою борт-борт , виставлені позивачем рахунки та акти наданих послуг, які відповідачем не підписані та не сплачені.

Позивач також відзначає, що плата за послугу із контролю та організації вантажно-розвантажувальних робіт за схемою борт-борт біля причалів силами та засобами клієнта не є державно регульованих тарифом та встановлюється за вільними цінами. До того ж, як стверджує позивач, витрати з організації вантажопереробки вантажів на рейді та/або за варіантом борт-борт біля причалів не покриваються послугами/тарифами встановленими наказами Міністерства інфраструктури України Про портові збори та про затвердження тарифів на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України .

Також 07.06.2019 Південно-західним апеляційним господарським судом отримано відзив від Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі: Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту) надійшов на апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» в особі: Філії Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» «Миколаївський річковий порт» , в якому позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, задовольнити апеляційну скаргу позивача та рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2019 скасувати повністю, ухваливши нове рішення про задоволення позову Адміністрації повністю.

Свої заперечення позивач обґрунтовує тим, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачено такого поняття як статус портового оператора, жодною нормою закону не визначено, що задля отримання такого статусу суб`єкту господарювання слід пройти певну процедуру чи реєстрацію. Так особі, для того щоб вважатись портовим оператором, згідно ст. 1 Закону України Про морські порти України слід бути суб`єктом господарювання та проводити один із видів діяльності, що притаманний портовому оператору.

Позивач також зазначає, що реєстр морських портів України є лише інформаційною базою, відомості до якої вносяться за волею та бажанням суб`єктів, які несуть відповідальність за достовірність цих відомостей.

За твердженням позивача, відповідач помилково вказує, що портовим оператором вважається лише суб`єкт, який оперує морським терміналом. Так, в морському порту Миколаїв серед десятків портових операторів, лише двоє оперують морськими терміналами.

Стосовно інформації, яка розміщена на веб-сайті позивача щодо переліку портових операторів, позивач відзначає, що дана інформація розмішена для інформування за заявами самих портових операторів, які бажали зазначити про себе на ресурсі, для того, щоб потенційні клієнти мали змогу ознайомитись з переліком послуг у морському порту, які надаються стивідорними компаніями.

Посилаючись на приписи ст. 19 Закону України Про морські порти України позивач зазначає, що послуги, пов`язані зі здійсненням операцій з вантажами, мають інший характер та не пов`язані з портовими зборами. Портові збори не мають відношення до послуг з проведення вантажно-розвантажувальних робіт.

Як стверджує позивач, здійснювати перевантажувальні роботи у морському порту має право портовий оператор, а не судновласник. Відповідач проводить перевантажувальні роботи, отже вважається портовим оператором. Водночас, відповідач є і судновласником плавзасобів, за допомогою яких він перевантажує вантаж на/з великотоннажних суден. Таким чином, відповідач сплачує портові збори як судновласник, а при здійсненні навантажувальних робіт у порту Миколаїв виступає як портовий оператор, а не лише як судновласник.

Позивач відзначає, що судами у справі № 915/883/16 чітко встановлено, що відповідач ПрАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» в особі Філії «Миколаївський річковий порт» вважається і портовим оператором у розумінні Закону України «Про морські порти України» , оскільки здійснює притаманні йому функції згідно з визначенням у Законі України «Про морські порти України» , а саме здійснює навантажувально-розвантажувальні роботи.

Розпорядженням керівника апарату Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи у зв`язку із перебуванням судді Філінюка І.Г. у відпустці.

У відповідності до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2019 для розгляду справи №915/869/18 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Лавриненко Л.В., Поліщук Л.В.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 справу №915/869/18 прийнято до провадження колегіє суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Лавриненко Л.В., Поліщук Л.В.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, сторони були повідомлені про відкриття провадження у справі та розгляд справи без повідомлення учасників справи.

В ході апеляційного розгляду даної справи Південно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України. Сторони скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.03.2016 р. між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Миколаївського морського порту), як адміністрацією, та Публічним акціонерним товариством «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (в особі Філії публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» «Миколаївський річковий порт» , як морським агентом, був укладений договір №44-П-АМПУ-16 про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України, відповідно до п.1.1 якого сторони узгодили, що предметом договору є: надання послуг суднам на підходах і безпосередньо в акваторії морського порту для їх безпечного судноплавства, маневрування та стоянки; порядок надання (виконання) адміністрацією порту судно заходу за плату послуг (робіт) при обслуговуванні суден морським агентом в морських портах України, а також врегулювання порядку нарахування та оплати портових зборів та інших послуг (робіт), наданих (виконаних) адміністрацією порту суднозаходу та організація інформаційного забезпечення під час приходу, перебування та виходу судна із морського порту; послуги із забезпечення проведення криголамних робіт протягом періоду оголошеної льодової кампанії. Перелік послуг не є вичерпним, адміністрація порту суднозаходу за можливості може надавати морському агенту інші послуги (перелік яких зазначається в додатках, які є невідємною частиною цього договору), за його письмовою заявкою з оплатою згідно з діючими та затвердженими вільними цінами (тарифами) адміністрації порту суднозаходу.

Відповідно до пункту 2.1.5. договору Адміністрація зобов`язана надавати Морському агенту рахунки (у тому числі попередні рахунки по портовим зборам) після отримання від Морського агента заявки на надання послуг з додаванням інформації про основні розміри судна, а також інші документи, які підтверджують надані послуги.

Згідно з п. 2.2.1. договору, адміністрація має право в односторонньому порядку змінювати вільні ціни (тарифи) на послугу по даному договору та вводити нові тарифи. При цьому адміністрація порту суднозаходу сповіщає про такі зміни морського агента шляхом опублікування їх на офіційному сайті та/або електронною поштою/фактом.

Перелік послуг, які надаються Миколаївською філією ДП АМПУ (адміністрацією Миколаївського морського порту), згідно з затвердженими вільними цінами (тарифами) з 01.01.2016 р. сторони погодили в додатку №6 до Договору №44-П-АМПУ-16.

Пунктом 3.2. Договору сторони погодили, що розмір зборів, тарифів на послуги, що надаються адміністрацією порту суднозаходу та які не підлягають державному регулюванню, визначаються згідно з вільними цінами (тарифами) адміністрації порту суднозаходу, що діють на момент надання відповідних послуг.

Пунктом 3.6. Договору передбачено, що остаточні рахунки по суднозаходу, а також по інших послугах, наданих адміністрацією порту суднозаходу, оплачуються Морським агентом відповідно до затверджених вільних цін (тарифів) адміністрації порту суднозаходу протягом 20-ти банківських днів з дати виставлення рахунку.

Наказом Адміністрації Миколаївського морського порту від 15.04.2016р. №267 введено в дію вільну ціну (тариф) на послугу по організації навантажувально-розвантажувальних робіт (НРР) за схемою «борт-борт» , біля причалів силами та засобами клієнта в розмірі 9,70 грн. за одну тонну перевантаженого вантажу.

01.08.2017 р. за вих. №01/08/03 відповідач повідомив позивача, що він здійснюватиме власними силами та засобами перевантаження вантажу «руда» у кількості орієнтовно 3000 тонн за схемою «борт» -«борт» з т/х « Hekmeh» , прапор - Vanuatu, орієнтовна дата підходу 01-02.08.2017 р., який буде знаходитись на причалі №11, а також гарантував оплату портових зборів згідно договору.

02 серпня 2017 року відповідач здійснив перевантаження 2618,405 тонн вантажу з т/х « Hekmeh» своїми силами та засобами за схемою «борт» -«борт» , що підтверджується копією відповідного каботажного коносаменту, у зв`язку з чим позивачем 03.08.2017 р. був виставлений відповідачу рахунок №54262647 на суму 30478,24 грн. за надання послуги згідно з тарифом 9,70 грн. *2618,405+ПДВ та акт наданих послуг від 03.08.2017 р. на цю ж суму.

Вказані акт та рахунок відправлені відповідачу 17.08.2017 р., що підтверджується копією витягу журналу реєстрації рахунків та витягу з реєстру поштових відправлень.

Відповідач акт наданих послуг не підписав, примірник акту не повернув, виставлений рахунок не сплатив, що стало підставою для звернення позивача із позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 ЦК України встановлено обов`язковість договору для виконання його сторонами.

За приписами ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про морські порти України" акваторія морського порту (портова акваторія) це визначена межами частина водного об`єкта (об`єктів), крім суднового ходу, призначена для безпечного підходу, маневрування, стоянки і відходу суден.

Згідно з п. 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про морські порти України" морський порт це визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов`язаних з цим видів господарської діяльності

Частиною 1 ст. 19 Закону України "Про морські порти України" визначено, що у морських портах надаються послуги з обслуговування суден, здійснення операцій з вантажами, у тому числі проведення вантажно-розвантажувальних робіт, послуги з обслуговування пасажирів та інші послуги, передбачені законодавством.

В укладеному договорі про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України сторони погодили, що певні послуги надаються Адміністрацією лише за заявкою Морського агента.

Між тим, колегія суддів відзначає, що наявні матеріали справи не містять доказів подання відповідачем заявок на замовлення послуг, передбачених Додатком №6 до Договору. Акти приймання-передачі наданих послуг, підписані в односторонньому порядку тільки адміністрацією Миколаївського морського порту та не були підписані відповідачем, тобто послуги не були прийняті.

Судова колегія вважає, що наявні у справі листи ПрАТ «СК «Укррічфлот» , якими останній інформує позивача про те, що ним здійснюватиметься перевантаження вантажу своїми силами та засобами, не є заявками на отримання послуги по організації НРР за схемою «борт-борт» , оскільки ними не підтверджується факт замовлення таких послуг та у вказаних листах відсутні посилання на укладений між сторонами договір. До того ж, у вказаних листах відповідач зазначає, що виконавцем робіт є безпосередньо компанія відповідача.

Наявні матеріали справи не містять доказів того, що адміністрацією Миколаївського морського порту дійсно були надані відповідачеві спірні послуги.

Так, факт проведення позивачем господарських операцій з надання послуг за договором має підтверджуватись первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій, їх обсяг, характер, вартість.

Проте, в матеріалах справи наявні лише підписані позивачем акти наданих послуг та рахунки на оплату цих послуг, які відповідач відмовився підписувати та оплачувати з тих підстав, що такі послуги ним не замовлялися, а тому означені акти не можуть бути доказами надання позивачем послуг за замовленням відповідача.

Судова колегія відзначає, що акти наданих послуг та рахунки на оплату цих послуг не містять відомостей, які саме послуги з організації НРР надавались позивачем, а з наявних у справі доказів неможливо встановити, які послуги надавалися позивачем з організації НРР та споживались відповідачем в процесі здійснення ним цих робіт.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження надання Адміністрацією послуг та їх споживання відповідачем.

При цьому колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на каботажні коносаменти, оскільки останні не містять інформації щодо місця, способу проведення навантажувально-розвантажувальних робіт, відповідальних за здійснення таких робіт, не містять відмітки щодо прийняття відповідачем таких робіт, тощо.

До того ж, каботажний коносамент не може доводити факт надання будь-яких послуг, оскільки є супроводжуючим товаротранспортним документом.

Щодо тверджень ПрАТ «СК «Укррічфлот» про помилковість визначення місцевим господарським судом відповідача як портового оператора, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України «Про морські порти України» передбачено, що портовий оператор (стивідорна компанія) - суб`єкт господарювання, що здійснює експлуатацію морського терміналу, проводить вантажно-розвантажувальні роботи, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден і пасажирів, а також інші пов`язані з цим види господарської діяльності

Відповідно до п.3.1 Правил надання послуг у морських портах України вантажно-розвантажувальні роботи в морському порту здійснюють портові оператори, оператори терміналів на підставі договорів перевалки або інших договорів. Перелік портових операторів, операторів терміналів у кожному морському порту, а також перелік послуг, які вони надають, визначено в Реєстрі морських портів України, ведення якого здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що серед видів економічної діяльності відповідача є транспортне оброблення вантажів (код КВЕД 52.24). Даний клас включає: навантаження та розвантаження вантажів або багажу пасажирів незалежно від виду транспорту, що використовують для перевезення навантаження, у т.ч. закріплення, вантажу та розвантаження суден (стивідорські роботи) навантаження та розвантаження вантажних залізничних вагонів. Таким чином, здійснюючи навантажувальні роботи у порту Миколаїв відповідач виступає як портовий оператор, а не лише як судновласник, та за безпосереднє здійснення перевантажувальних робіт, користування у цих цілях акваторією порту він має сплачувати плату за відповідні послуги вже як портовий оператор.

З огляду на природу та умови укладеного між сторонами про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України та специфіку діяльності відповідача, колегія суддів вважає, що відсутність визначення у Реєстрі морських портів України в переліку портових операторів відповідача, не свідчить про те, що ПрАТ «СК «Укррічфлот» не є портовим оператором.

Колегія суддів відзначає, що обставини щодо наявності у ПрАТ «СК «Укррічфлот» статусу портового оператора досліджувані під час розгляду справи №915/883/16.

Так, у постанові від 18.04.2017 р. Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що ПрАТ «СК «Укррічфлот» при здійсненні навантажувальних робіт у порту Миколаїв виступає як портовий оператор. Судом касаційної інстанції також вказано, що договір про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України підписаний відповідачем з Адміністрацією саме морського порту і йдеться про надання позивачем послуг саме в морському порту.

Відтак судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що при здійсненні НРР відповідач має сплачувати відповідні послуги (у разі їх надання) як портовий оператор, а не як судновласник.

За наведених підстав, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ПрАТ «СК «Укррічфлот» та зміни мотивувальної частини рішення шляхом виключення певних висновків суду першої інстанції і їх викладення в редакції відповідача.

Отже, судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст. ст. 277-279 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене судова колегія вважає, що рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2019 р. у справі №915/869/18 є законним, обґрунтованим та таким, що прийнято з додержання норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 02.04.2019 р. у справі №915/869/18 залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Датою ухвалення та складання повного судового рішення є 27.06.2019.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Лавриненко Л.В.

Суддя Поліщук Л.В.