Ухвала

від 24.06.2019 по справі 910/3319/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/3319/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Студенець В.І.,Ткач І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу житлово - будівельного кооперативу Локомотив - 7 ,

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Якименко М.М.)

від 21.08.2018,

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Пономаренко Є.Ю., судді - Смірнова Л.Г., Дідиченко М.А.)

від 11.02.2019,

за позовом приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал ,

до житлово - будівельного кооперативу Локомотив - 7 ,

про стягнення 315 116, 11 грн

В С Т А Н О В И В:

у березні 2018 року приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) про стягнення з відповідача 174 790,67 грн основного боргу за послуги з водопостачання та водовідведення за договором № 9574/4-14 від 13.07.2001, 21 710,49 грн інфляційних втрат, 10 363,88 грн 3% річних, 8 087,69 грн пені та 24 995,82 грн штрафу.

Позовні вимоги (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) обґрунтовані тим, що на виконання умов договору на послуги водопостачання та водовідведення № 9574/4-14 від 13.07.2001 у період з 01.01.2015 до 31.10.2017 відповідачу було надано послуги з водопостачання і водовідведення на суму 961 823, 14 грн, які відповідачем були оплачені частково, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість у сумі 174 790,67 грн (52 940, 76 грн - за кодом абонента 2-853 (питна вода та її водовідведення) та 121 849, 91 грн - за кодом абонента 2-40853 (відведення гарячої води), яка має бути стягнута з 3 % річними, інфляційними втратами згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України та штрафними санкціями.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.08.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2019, позов задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 174 790,67 грн заборгованості за надані послуги з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі, 21 710,49 грн інфляційних втрат, 10 363,88 грн 3% річних, 8 087,69 грн пені, 24 995,82 грн штрафу та судовий збір.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди виходили з того, що на виконання умов договору № 9574/4-14 від 13.07.2001 позивач надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 961 823,14 грн за період з 01.01.2015 до 31.10.2017, що підтверджується копіями актів про зняття показань з приладів обліку, які підписані представником абонента. Відповідач за вказані послуги розрахувався частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у загальній сумі 174 790,67 грн (52 940,76 грн - за кодом абонента 2-853 (питна холодна вода та її водовідведення) та 121 849,91 грн за кодом 2-40853 (відведення гарячої води). Суди зазначили, що надання послуг з постачання питної води та з приймання стічних вод (зокрема, щодо гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного між сторонами договору на послуги водопостачання та водовідведення № 9574/4-14 і вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (відповідач) на користь позивача. З урахуванням вказаного, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 174 790,67 грн заборгованості за надані послуги з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі, 21 710,49 грн інфляційних втрат, 10 363,88 грн 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України, 8 087,69 грн пені та 24 995,82 грн штрафу.

Колегія суддів Верховного Суду з такими висновками господарських судів погоджується, з огляду на таке.

За ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг з водопостачання та водовідведення між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, регулюються спеціальними Законами України Про житлово-комунальні послуги та Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення .

Згідно з ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб`єктами у сфері житлово-комунальних послуг є виробник та виконавець послуг, балансоутримувач, власник та споживач житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 5 ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 1 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення встановлено, що питне водопостачання - діяльність, пов`язана з виробництвом, транспортуванням та/або постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та/або систем питного водопостачання; водовідведення - діяльність із збирання, транспортування та очищення стічних вод за допомогою систем централізованого водовідведення або інших споруд відведення та/або очищення стічних вод.

Відповідно до ст. 22 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги з централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно з п. 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Стічні води підприємств - це усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території підприємства (з урахуванням субабонентів).

Надання послуг з постачання питної води та з приймання стічних вод (у тому числі, гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного між сторонами договору № 9574/4-14 від 13.07.2001 і вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (відповідачем) на користь позивача.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувались ними.

Постановою Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 910/17959/17 за позовом ПАТ Київводоканал до житлово-будівельного кооперативу Арсеналець-3 про стягнення 582 593,74 грн за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 04240/4-09 від 05.03.1997(з яких 392 881,81 грн - основний борг, 4 241,60 грн - пеня, 78 576,36 грн - штраф, 91 636,16 грн - інфляційні втрати та 15 257,81 грн - 3 % річних) залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2018, якими у задоволенні позову відмовлено. Залишаючи без змін судові рішення, Верховний Суд, врахувавши п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008, а також те, що 26.04.2014 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії (яким внесено зміни, зокрема, до ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги ), ст. ст. 509, 607 ЦК України, виходив, в тому числі, з того, що суди попередніх інстанцій дійшли правомірного та обґрунтованого висновку про те, що неможливість виконання зобов`язань за укладеним сторонами договором з боку ЖБК Арсеналець-3 полягає у законодавчій забороні укладати з мешканцями, власниками та орендарями (споживачами послуг) договори на надання послуг з централізованого водопостачання та/або водовідведення, а також з централізованого опалення та постачання гарячої води за відсутності відповідних ліцензій, яких у ЖБК "Арсеналець-3" немає. ЖБК Арсеналець-3 не є балансоутримувачем теплового пункту, до якого здійснюється подача води, не є виконавцем послуг з постачання теплової енергії, послуг з централізованого водопостачання та/або водовідведення та на законодавчому рівні позбавлений можливості здійснювати будь-які нарахування за такі комунальні послуги. Тобто, ЖБК Арсеналець-3 втратив підстави виступати стороною в договорі. Саме ПАТ Київводоканал як виконавець послуг зобов`язаний був укласти прямі договори із безпосередніми споживачами цих послуг (фізичними та юридичними особами) або балансоутримувачами, які й повинні їх оплачувати. На думку суду касаційної інстанції, суди, встановивши факт припинення з 26.04.2014 зобов`язань сторін за договором неможливістю їх виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає - набранням чинності Законом України Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії , дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення з ЖБК Арсеналець-3 на користь ПАТ Київводоканал 392 881,81 грн основного боргу, а також інфляційних втрат, 3 % річних, штрафних санкцій, які є похідними від вимог про стягнення основного боргу.

Частиною 2 ст. 302 ГПК України визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Оскільки колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду у справі № 910/17959/17 від 20.11.2018 про те, що набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії (26.04.2014) усуває обов`язок відповідача оплатити вартість наданих йому позивачем послуг, якого дійшла колегія суддів Касаційного господарського суду, що входить до складу іншої палати - судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності‚ а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством, справа № 910/3319/18 підлягає передачі на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду згідно з ч. 2 ст. 302 ГПК України.

Наявність укладених фізичними особами та власниками (наймачами, орендарями) житлових приміщень/квартир як споживачами договорів про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення не нівелюють (не усувають) обов`язку відповідача оплатити вартість наданих позивачем послуг у період щодо якого відсутні докази того, що споживачем (абонентом) наданих позивачем послуг були інші особи, а не відповідач.

Водночас, колегія суддів Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 25.05.2017 у справі № 910/31573/15, адже у цій справі вирішувалось питання щодо наявності чи відсутності підстав для виконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості теплової енергії, поставленої за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1210024 від 01.11.2000, а не за надані послуги за договором на послуги водопостачання та водовідведення. Правовідносини у справі № 910/31573/15 підпадають під правове регулювання ч. 4 ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги , якою вказану статтю було доповнено Законом України Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії 1198-VII, Законом України Про теплопостачання , в той час як спірні правовідносини регулюються ч. 5 ст. 19 Законом України Про житлово-комунальні послуги , Законом України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення та Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008.

Керуючись ст. ст. 234, 235 ч. 2 ст. 302 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 910/3319/18 за позовом приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до житлово - будівельного кооперативу "Локомотив - 7" про стягнення 315 116,11 грн, касаційне провадження в якій відкрите за касаційною скаргою житлово - будівельного кооперативу "Локомотив - 7" на рішення Господарського суду міста Києва від 21 серпня 2018 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 лютого 2019 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді В. Студенець

І. Ткач