Постанова

від 11.10.2019 по справі 910/3319/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/3319/18

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Баранця О.М. (головуючий), Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю., Селіваненка В.П., Ткаченко Н.Г., Ткача І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Локомотив-7"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Якименко М.М.

від 21.08.2018

та постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Пономаренко Є.Ю., Смірнова Л.Г., Дідиченко М.А.

від 11.02.2019

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Локомотив-7"

про стягнення 315 116,11 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У березні 2018 року Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу Локомотив-7 , в якому з урахуванням додаткових пояснень № 1085/12 від 01.08.2018, в яких зменшило розмір позовних вимог, просило стягнути

- 174 790,67 грн основного боргу,

- 21 740,49 грн інфляційних втрат,

- 10 363,88 грн три проценти річних,

- 8 087,69 грн пені,

- 24 995,82 грн штрафу.

Позовні вимоги (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору на послуги водопостачання та водовідведення № 9574/4-14 від 13.07.2001, укладеного з відповідачем, у період з 01.01.2015 до 31.10.2017 надав відповідачу послуги з водопостачання і водовідведення на суму 961 823,14 грн, які відповідач оплатив лише частково, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість у сумі 174 790,67 грн, з яких: 52 940,76 грн - за кодом абонента 2-853 (питна вода та її водовідведення) та 121 849, 91 грн - за кодом абонента 2-40853 (відведення гарячої води), яка має бути стягнута з відповідача з урахуванням трьох відсотків річних, інфляційних втрат згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України та штрафними санкціями.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

13.07.2001 між Державним комунальним об`єднанням Київводоканал , яке було перетворене у Відкрите акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал та в подальшому змінило своє найменування на Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал , як постачальником (позивач) та Житлово-будівельним кооперативом Локомотив-7 як абонентом (відповідач) був укладений договір на послуги водопостачання та водовідведення № 9574/4-14 (далі по тексту - договір), за умовами пункту 1.1. якого постачальник зобов`язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймати від абонента каналізаційні стоки, а абонент зобов`язався розрахуватися за вищевказані послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 (надалі - Правила).

Згідно з пунктами 2.1., 2.2. договору постачальник забезпечує:

- постачання питної води, якість якої відповідає чинним стандартам,

- приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин.

Абонент зобов`язується сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів, сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору.

Згідно з пунктом 3.1. договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника.

Відповідно до пункту 3.4. договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника.

Згідно з пунктом 3.6. договору абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством, у п`ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов`язаний у п`ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом (пункт 3.7. договору).

На виконання умов договору постачальник відповідно до актів про зняття показань з приладів обліку, які підписані представником абонента, за період з 01.01.2015 по 31.10.2017 надав абоненту послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 961 823,14 грн, зокрема по коду абонента 2-853 (питна холодна вода та її водовідведення) на загальну суму 673 503,50 грн та по коду 2-40853 (відведення гарячої води) - на загальну суму 288 319,64 грн.

Абонент не повідомляв постачальнику про свою незгоду щодо кількості або вартості отриманих послуг у період з 01.01.2015 по 31.10.2017, свого представника для проведення звіряння розрахунків та підписання акту не направляв.

Житлово-будівельний кооператив Локомотив-7 за отримані протягом періоду з 01.01.2015 по 31.10.2017 за договором № 9574/4-14 послуги розрахувався частково, сплативши постачальнику 787 032,47 грн, внаслідок чого у Житлово-будівельного кооперативу Локомотив-7 перед Приватним акціонерним товариством Акціонерна компанія Київводоканал виникла заборгованість.

21.03.2018 Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу Локомотив-7 про стягнення заборгованості за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 9574/4-14 від 13.07.2001, що виникла за період з 01.01.2015 по 31.10.2017, та нарахованих на суму заборгованості інфляційних втрат, трьох відсотків річних, пені та штрафу за порушення та прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як встановили суди попередніх інстанцій відповідач сплатив за отримані по договору послуги загальну суму 787 032,47 грн, з яких:

- 711 864, 91 грн сплачено до подання позову,

- 10 000,00 грн - до подання позову (12.03.2018) з призначенням платежу за 2016 рік, який входить до заявленого позивачем позовного періоду;

- 10 000, 00 грн - після подання позову (23.04.2018) з призначенням платежу за 2017 рік, який входить до заявленого позивачем позовного періоду;

- 55 167, 56 грн - після подання позову у період з 26.03.2018 по 30.06.2018 у вигляді переплат за надані послуги за наступний (після позовного) період.

Отже, позивач з урахуванням додаткових пояснень № 1085/12 від 01.08.2018, в яких зменшив розмір позовних вимог, просив стягнути:

- 174 790,67 грн основного боргу, з яких: 52 940,76 грн - заборгованість по коду абонента 2-853 (питна холодна вода та її водовідведення) та 121 849,91 - заборгованість по коду абонента 2-40853 (відведення гарячої води);

- 21 740,49 грн інфляційних втрат,

- 10 363,88 грн три проценти річних,

- 8 087,69 грн пені,

- 24 995,82 грн штрафу.

3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Господарський суд міста Києва рішенням від 21.08.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2019, позов задовольнив повністю. Стягнув з відповідача на користь позивача 174 790,67 грн заборгованості за надані послуги з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі, 21 710,49 грн інфляційних втрат, 10 363,88 грн 3% річних, 8 087,69 грн пені, 24 995,82 грн штрафу та судовий збір.

Господарські суди виходили з того, що надання послуг з постачання питної води та з приймання стічних вод, до складу яких також входять стоки гарячої води, регулюється умовами укладеного між сторонами договору на послуги водопостачання та водовідведення і вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (відповідачем). Суди визнали доведеними факт надання позивачем відповідачу цих послуг по договору та факт порушення відповідачем умов договору щодо повної оплати вартості отриманих послуг, у зв`язку з чим дійшли висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги, інфляційних втрат, 3% річних та штрафних санкцій за порушення та прострочення виконання грошового зобов`язання в заявленому позивачем до стягнення розмірі. При цьому, за висновком судів, позивач правильно здійснив нарахування обсягів наданих послуг з відведення гарячої води відповідно до показів того приладу обліку, який у нього зареєстрований.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі відповідач - Житлово-будівельний кооператив Локомотив-7 просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2019, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. За твердженням скаржника, суди попередніх інстанцій:

- зробили висновки у справі щодо доведеності обсягу стоків по гарячій воді на підставі актів між Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція", які є неналежними доказами у справі, оскільки відповідач не є стороною цих актів та залишили поза увагою те, що чинне законодавство, яким регулюються спірні правовідносини, не містить вимог, які дозволяють використовувати покази приладу обліку одного абонента по відношенню до іншого, відсутні такі умови і в укладеному між сторонами у справі договорі на послуги водопостачання та водовідведення;

- не дослідили в повному обсязі укладений між Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція" договір про надання з центрального постачання питної холодної води, що призначена для виробництва послуг з центрального постачання гарячої води, та залишили поза увагою обставини того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція" не надає відповідачу послуги з гарячого водопостачання;

- залишили поза увагою те, що позивач здійснив нарахування за послуги з водовідведення (стоки) гарячої води за методикою, яка не передбачена ні умовами укладеного між сторонами у справі договору, ні Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008;

- не застосували до спірних правовідносин Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, які регулюють нарахування коштів по стоках гарячої води, та підлягають застосуванню у разі відсутності на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води (стоків), що має місце у спірних правовідносинах;

- не перевірили обставини, передбачені пунктами 3.6., 3.7. укладеного між сторонами у справі договору, щодо надсилання позивачем саме до банківської установи, яка обслуговує відповідача, платіжних документів із розміром сум до сплати, не дослідили відповідні докази, не з`ясували обставини щодо обсягів наданих позивачем відповідачу послуг по водовідведенню гарячого водопостачання, розмір вартості наданих послуг з водовідведення за спірний період;

- помилково застосували до відповідача пункт 3.7. договору, оскільки залишили поза увагою те, що відповідач не отримував від позивача за спірний період платіжних документів по стоках за гарячу воду;

- залишили поза увагою факт набрання з 26.04.2014 чинності Законом України Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії , яким були внесені зміни зокрема до Закону України Про житлово-комунальні послуги , з огляду на що не з`ясували, чи може відповідач виконувати укладений з позивачем договір № 9574/4-14 від 13.07.2001, чи є відповідач внаслідок внесення змін до зазначеного закону виконавцем послуг з централізованого водопостачання та/або водовідведення та чи наділений можливістю на законодавчому рівні здійснювати будь-які нарахування за комунальні послуги, тобто чи має відповідач підстави виступати стороною договору;

- не застосували до спірних правовідносин статтю 607 Цивільного кодексу України та не надали оцінку факту припинення з 26.04.2014 зобов`язань сторін за договором № 9574/7-84 від 13.07.2001 на підставі цієї статті Цивільного кодексу України у зв`язку з набранням чинності Законом України Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії ;

- не дослідили та залишили поза увагою те, що відповідач не здійснює господарської діяльності з централізованого водопостачання та/або водовідведення, не є підприємством питного водопостачання у розумінні Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення та ліцензіатом у сфері централізованого водопостачання та/або водовідведення;

- не врахували правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду України від 25.05.2017 у справі № 910/31573/15 та постановах Верховного Суду від 15.02.20108 у справі № 910/973/16, від 16.04.2018 у справі № 910/1541/16, від 12.06.2018 у справі № 910/20226/16, від 20.11.2018 у справі № 910/17959/17, відповідно до якого неможливість виконання зобов`язання з боку особи, яка не є виконавцем певних послуг полягає у законодавчій забороні укладати з мешканцями, власниками та орендарями (споживачами послуг) договорів на надання послуг з централізованого водопостачання та/або водовідведення, за відсутності відповідної ліцензії;

- порушили частину 1 статті 86 та частину 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України щодо ухвалення рішення на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 залишити без змін, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій в повному обсязі дослідили матеріали справи, ухвалили правильні рішення відповідно до норм чинного законодавства, а доводи скаржника в касаційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими і не спростовують правильні висновки судів.

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Стратієнко Л.В., Мамалуй О.О., Студенець В.І. ухвалою від 15.03.2019 відкрив касаційне провадження у справі № 910/3319/18 за касаційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу Локомотив-7 , призначив касаційну скаргу до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

22.04.2019 у зв`язку з відпусткою судді Мамалуя О.О. був проведений повторний автоматизований розподіл судової справи та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 22.04.2019 був визначений склад колегії суддів: Стратієнко Л.В., Ткач І.В., Студенець В.І.

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Стратієнко Л.В., Студенця В.І., Ткача І.В. ухвалою від 24.06.2019 передав справу № 910/3319/18 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з підстав необхідності відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 20.11.2018 у справі № 910/17959/17.

Відповідно до зазначеного висновку, викладеного в постанові від 20.11.2018 у справі № 910/17959/17, з 26.04.2014 - з моменту набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії , яким були внесені зміни зокрема до Закону України Про житлово-комунальні послуги , відповідач у справі - Житлово-будівельний кооператив Арсеналець-3 не може виконувати зобов`язання за договором на послуги водопостачання та водовідведення, укладеним з ПАТ Київводоканал , та втратив підстави виступати стороною договору, а зобов`язання за договором припинились на підставі статті 607 Цивільного кодексу України неможливістю їх виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. Неможливість виконання зобов`язань полягає у законодавчій забороні відповідачу, який не є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та/або водовідведення (не має ліцензії на надання цих послуг, не є балансоутримувачем теплового пункту, до якого здійснюється подача води), укладати з мешканцями, власниками та орендарями (споживачами послуг) багатоквартирного будинку договори на надання цих послуг та здійснювати нарахування за ці комунальні послуги.

Підставою для передачі справи № 910/3319/18 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду колегія суддів визначила необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 20.11.2018 у справі № 910/17959/17 про те, що набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії (26.04.2014) усуває обов`язок відповідача оплатити вартість наданих йому позивачем послуг.

За висновком колегії суддів Касаційного господарського суду підставою для відступлення від зазначеного висновку є те, що наявність укладених фізичними особами та власниками (наймачами, орендарями) житлових приміщень/квартир як споживачами договорів про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення не нівелюють (не усувають) обов`язку відповідача оплатити вартість наданих позивачем послуг у період щодо якого відсутні докази того, що споживачем (абонентом) наданих позивачем послуг були інші особи, а не відповідач.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду ухвалою від 09.07.2019 прийняв до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 910/3319/18 за позовом Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал до Житлово-будівельного кооперативу Локомотив-7 про стягнення 315 116,11 грн, касаційне провадження в якій відкрите за касаційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу Локомотив-7 на рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2019. Призначив касаційну скаргу до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Позиція Верховного Суду

Касаційний господарський суд у складі суддів об`єднаної палати, здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, обговоривши доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи, надану господарськими судами попередніх інстанцій та повноту їх встановлення, з`ясувавши правову природу спірних правовідносин, дослідивши правові норми, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, правильність застосування судами норм матеріального та дотримання норм процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір на послуги водопостачання та водовідведення № 9574/4-14 від 13.07.2001 є договором про надання послуг.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановили суди попередніх інстанцій предметом укладеного між сторонами у справі договору є надання позивачем відповідачу послуг з: постачання питної води та приймання каналізаційних стоків (пункти 1 та 2.1. договору).

Відповідно до статті 1 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення питне водопостачання - діяльність, пов`язана з виробництвом, транспортуванням та/або постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та/або систем питного водопостачання; водовідведення - діяльність із збирання, транспортування та очищення стічних вод за допомогою систем централізованого водовідведення або інших споруд відведення та/або очищення стічних вод.

Суб`єктами відносин у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення є: органи державної влади, до сфери управління яких належать об`єкти питного водопостачання та водовідведення; органи місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать об`єкти питного водопостачання та водовідведення; підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення; споживачі питної води та/або послуг з водовідведення (статті 4 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення ).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 279 від 10.08.2012 Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення", яка діяла протягом спірного періоду до 18.05.2017, та постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 307 від 22.03.2017 (чинна з 19.05.2017) вид господарської діяльності у сфері централізованого водопостачання та/або водовідведення визначено такою, що підлягає ліцензуванню.

Як встановили суди попередніх інстанцій постачання питної води та водовідведення за укладеним між сторонами у справі договором здійснювалось до багатоквартирних будинків, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Архітектора Вербицького, 9-Є та 9-Д для задоволення потреб їх мешканців.

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг та, зокрема послуг з водопостачання та водовідведення між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, регулюються спеціальними Законами України Про житлово-комунальні послуги та Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення .

Згідно зі статтею 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Виходячи з положень пункту 1 частини 1 статті 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) послуги з централізованого постачання холодної, централізованого постачання гарячої води та водовідведення за своїм функціональним призначенням належать до житлово-комунальних послуг.

Згідно зі статтею 3 Закону України Про житлово-комунальні послуги (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоуправління, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором

У пункті 1 та підпункті а пункту 2.2. договору сторони передбачили зобов`язання абонента (відповідача) здійснювати розрахунки з постачальником за зазначені вище послуги, сплачувати вартість наданих послуг на умовах, визначених договором та чинним законодавством.

26.04.2014 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії № 1198-VII від 10.04.2014, яким були внесені зміни до Закону України Про житлово-комунальні послуги . Зокрема стаття 19 Закону була доповнена частиною 5, згідно з якою виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Також, вказаним Законом № 1198-VII від 10.04.2014 були внесені зміни до статті 29 Закону України Про житлово-комунальні послуги шляхом її доповнення частиною 3, відповідно до якої договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 21 Закону України Про житлово-комунальні послуги в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, виконавець комунальної послуги зобов`язаний: підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Тому саме на виконавця послуг покладено обов`язок укладати зі споживачами договори про надання житлово-комунальних послуг.

Отже, з 26.04.2014 з огляду на набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії № 1198-VII від 10.04.2014 існує законодавча заборона для суб`єктів господарювання, які не провадять господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення та не є ліцензіатами у цій сфері, виступати виконавцями цих послуг за відсутності відповідної ліцензії та заборона на укладення з власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем багатоквартирного будинку договорів на надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Однак, суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин наведені вище положення Закону України Про житлово-комунальні послуги .

Господарські суди попередніх інстанції не врахували зазначеного та не встановили з достовірністю обставини того, чи може відповідач - Житлово-будівельний кооператив Локомотив-7 внаслідок внесення змін до зазначеного вище законодавства України здійснювати господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення, чи є підприємством питного водопостачання в розумінні Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення , чи має ліцензію на здійснення господарської діяльності у сфері централізованого водопостачання та водовідведення та, відповідно чи може бути виконавцем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення по відношенню до власників квартир, орендарів чи квартиронаймачів багатоквартирного будинку, до якого ним надаються ці послуги, чи має право на законодавчому рівні здійснювати нарахування за ці комунальні послуги. Також суди не дослідили, чи покладено на позивача як виконавця послуг відповідно до законодавства України обов`язок укладення прямих договорів із безпосередніми споживачами цих послуг (фізичними та юридичними особами) або балансоутримувачами та вчинення інших дій, передбачених законодавством України.

Відповідно до визначення термінів, що містяться у статті 1 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення споживач питної води - юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

Згідно із статтею 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послуг.

Частина 6 статті 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачає, що особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Однак, суди попередніх інстанцій не з`ясували, чи є відповідач балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду, зокрема багатоквартирних будинків що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Архітектора Вербицького, 9-Є та 9-Д, чи може вважатися споживачем в розумінні Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення та Закону України Про житлово-комунальні послуги .

Відповідно до статей 6, 19 та 19-1 Закону України Про кооперацію кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.

Для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси. Джерелами формування майна кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних; інші надходження, не заборонені законодавством. Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.

Член житлово-будівельного, кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Однак, суди попередніх інстанцій не встановили, чи перебувають квартири у багатоквартирних будинках, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Архітектора Вербицького, 9 -Є та 9-Д у власності відповідача - Житлово-будівельного кооперативу Локомотив-7 , а не його мешканців та, відповідно чи може кооператив, як власник квартир (будинку) споживати надані позивачем за укладеним між ними договором № 9574/4-14 від 13.07.2001 комунальні послуги по водопостачанню та водовідведенню від позивача та, відповідно чи може виступати стороною цього договору.

Відповідно до статті 607 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Обставини, які викликають неможливість виконання, можуть бути як юридичними (заборона певної діяльності), так і фактичними (загибель індивідуально визначеної речі, яка мала б бути об`єктом виконання). Головна умова полягає в тому, що за такі обставини не буде відповідати жодна із сторін зобов`язання.

Отже, не встановивши зазначені вище обставини, суди дійшли передчасного висновку про те, що відповідач зобов`язаний виконати умови укладеного між ним та позивачем договору на послуги водопостачання та водовідведення № 9574/4-14 від 13.07.2001, не встановили чи існує у відповідача можливість виконання зобов`язання за цим договором та відповідно не з`ясували, чи є підстави вважати зобов`язання за цим договором припиненими відповідно до статті 607 Цивільного кодексу України.

Передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не дають суду касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Встановлення зазначених обставин, оцінка доказів виходить за межі розгляду справи в суді касаційної інстанції та є підставою для скасування рішення місцевого і постанови апеляційного господарських судів з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Крім того, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що без належного з`ясування судами попередніх інстанцій з достовірністю та в повному обсязі зазначених вище обставин, зокрема щодо того, чи може відповідач бути стороною укладеного між ним та позивачем договором № 9574/4-14 від 13.07.2001 та чи має можливість виконати зобов`язання за договором, суд касаційної інстанції вважає недоцільним та неможливим вирішення питання щодо відступу від висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 20.11.2018 у справі 910/17959/17, порушеного в ухвалі Верховного Суду від 24.06.2019 про передачу цієї справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Згідно з частинами 3, 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на те, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, враховуючи межі розгляду справи в суді касаційної інстанції, об`єднана палата Касаційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2018 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене вище, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

9. Судові витрати

Відповідно до підпунктів "б", "в" пункту 4 частини 1 статті 315 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа передається на новий розгляд до місцевого господарського суду, розподіл судових витрат у справі, в тому числі, й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 302, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Локомотив-7" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 у справі № 910/3319/18 скасувати.

3. Справу № 910/3319/18 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Баранець

Судді І. Булгакова

Т. Дроботова

Б. Львов

В. Селіваненко

Н. Ткаченко

І. Ткач