Рішення

від 15.01.2020 по справі 910/3319/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.01.2020Справа № 910/3319/18 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Локомотив-7"

про стягнення 315 116,11 грн.,

Представники учасників справи:

Від позивача: Драчова М.С.;

Від відповідача: Веда В.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Локомотив-7" стягнення заборгованості за надані згідно Договору №9574/4-14 від 13.07.2001 р. послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 315 116,11 грн., з яких: 249 958,23 грн. - основна заборгованість, 10 363,88 грн. - 3% річних, 21 710,49 грн. - інфляційні втрати, 8 087,69 грн. - пеня та 24 995,82 грн. - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору на послуги водопостачання та водовідведення №9574/4-14 від 13.07.2001 р. в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.08.2019 у справі № 910/3319/18 позов задоволено повністю. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Локомотив-7" (02091, м. Київ, вулиця Вербицького, будинок 9-Є, 9-Д; код ЄДРПОУ 22895285) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок 1-А; код ЄДРПОУ 03327664) 174 790 (сто сімдесят чотири тисячі сімсот дев`яносто) грн. 67 коп. - заборгованості за надані послуги з водопостачання та приймання стічних вод через приєднанні мережі, 21 710 (двадцять одна тисяча сімсот десять) грн. 49 коп. - інфляційних втрат, 10 363 (десять тисяч триста шістдесят три) грн. 88 коп. - 3% річних, 8 087 (вісім тисячі вісімдесят сім) грн. 69 коп. - пені, 24 995 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто п`ять) грн. 82 коп. - штрафу, 3 599 (три тисячі п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 23 коп. - судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 апеляційну скаргу житло-будівельного кооперативу "Локомотив-7" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2018 у справі № 910/3319/18 - без змін. Поновлено дію рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2018 у справі № 910/3319/18.

Постановою Верховного Суду від 11.10.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2019 і Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 скасовано, справу передано на новий розгляд.

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу справи від 22.10.2019 справу № 910/3319/18 передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2019 прийнято до розгляду справу № 910/3319/18, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.11.2019.

22.11.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У підготовчому судовому засіданні 25.11.2019 представник позивача заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для підготовки відповіді на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2019, яку занесено до протоколу судового засідання, задоволено усне клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання та відкладено підготовче засідання по справі № 910/3319/18 на 09.12.2019.

05.12.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли пояснення.

06.12.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли пояснення.

09.12.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву, в яких відповідач заперечив проти позовних вимог та вказав, що ЖБК не є виробником послуг із водопостачання та водовідведення, не має ліценції на ці види діяльності та не може виступати стороною у договірних відносинах та нараховувати власникам квартир кошти за водопостачання та водовідведення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2019, яку занесено до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання по справі № 910/3319/18 на 23.12.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 15.01.2020 року.

Представник позивача у судовому засіданні 15.01.2020 підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.01.2020 заперечив проти позовних вимог, з підстав викладених у відзиву та у доповненнях до відзиву.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 15.01.2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.07.2001 року між Державним комунальним об`єднанням "Київводоканал" (перетворено в Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", в подальшому перейменовано на Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал"; далі по тексту - постачальник, позивач, ПрАТ "АК "Київводоканал") та Житлово-будівельним кооперативом "Локомотив-7" (далі по тексту - відповідач, Абонент) укладено Договір № 9574/4-14 на послуги водопостачання та водовідведення (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п.1.1. Договору) Постачальник зобов`язується надавати Абоненту послуги з постачання питної води та приймати від абонента каналізаційні стоки, а Абонент зобов`язується розрахуватися за вищевказані послуги на умовах, які визначені цим Договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994p. (надалі - правила)

Згідно з п. 2.1. Договору Постачальник забезпечує, як уже зазначалося вище, постачання питної води, якість якої відповідає чинним стандартам, та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин.

Абонент, своєю чергою, зобов`язується сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів, сплата послуг Абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору (п. 2.2. Договору).

Згідно з п. 3.1. Договору кількість води, що подається Постачальником та використовується Абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих Постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником Постачальника.

Відповідно до п. 3.4. Договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника.

Згідно з п. 3.6. Договору Абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством, у п`ятиденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів до банківської установи.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг Абонент зобов`язаний у п`ятиденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані Постачальника вважаються прийнятими Абонентом (п. 3.7. Договору).

В позовній заяві позивач зазначає, що Абонент про незгоду щодо кількості або вартості отриманих з 01.01.2015р. по 31.10.2017р. послуг не повідомляв, свого представника з для проведення звіряння розрахунків та підписання акту не направляв. Тому, в силу положень п. 3.7. Договору, кількість та вартість наданих ПрАТ "АК "Київводоканал" з 01.01.2015 по 31.10.2017 послуг з водопостачання та водовідведення вважаються прийнятими Абонентом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок порушення відповідачем зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати вартості отриманих від позивача послуг, відповідно до умов Договору, у відповідача перед позивачем (за період з 01.01.2015 року по 31.10.2017 року включно) виникла заборгованість з їх повної оплати в розмірі 174 790,67 грн.

Спір у даній справі виник з приводу оплати послуг з постачання питної води та водовідведення за умовами Договором.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріалами справи підтверджується вартість фактично наданих позивачем та прийнятих відповідачем послуг (за період з 01.01.2015 року по 31.10.2017 року включно) вартістю 961 823,14 грн., з яких сплачено відповідачем 787 032,47 грн., внаслідок чого у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 174 790,67 грн.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов`язання виконав належним чином, згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не сплатив на користь позивача повну вартість отриманих послуг (за період з 01.01.2015 року по 31.10.2017 року включно), в зв`язку з чим має перед позивачем заборгованість з їх повної оплати в розмірі 174 790,67 грн.

Як встановлено судом постачання питної води та водовідведення за укладеним між сторонами у справі договором здійснювалось до багатоквартирних будинків, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Архітектора Вербицького, 9-Є та 9-Д для задоволення потреб їх мешканців.

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг та, зокрема послуг з водопостачання та водовідведення між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, регулюються спеціальними Законами України "Про житлово-комунальні послуги" та "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення".

Відповідно до частини першої статті 19 Закону Україну "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 02.10. 2012 року № 5400-VI) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

26.04.2014 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" від 10.04.2014 №1198-VII, яким, зокрема, внесено зміни до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Так, враховуючи внесені Законом України від 10.04.2014 № 1198-VII зміни, стаття 19 Закону Україну "Про житлово-комунальні послуги" встановлює, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Водночас, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 279 від 10.08.2012 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення", яка діяла протягом спірного періоду до 18.05.2017 включно, та постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 307 від 22.03.2017 (чинна з 19.05.2017) вид господарської діяльності у сфері централізованого водопостачання та/або водовідведення визначено такою, що підлягає ліцензуванню.

Статтею 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" (в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 18.05.2017 № 2047-VIII) передбачено, що питне водопостачання - діяльність, пов`язана з виробництвом, транспортуванням та/або постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та/або систем питного водопостачання; централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення стічних вод за допомогою системи централізованого водовідведення.

Згідно з ст. 4 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення"(в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 18.05.2017 №2047-VIII) суб`єктами відносин у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення є: органи державної влади, до сфери управління яких належать об`єкти питного водопостачання та водовідведення; органи місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать об`єкти питного водопостачання та водовідведення; підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення; споживачі питної води та/або послуг з водовідведення.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила). Ці Правила є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими, виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод (пункт 1.1 Правил).

Згідно з пунктом 3.7 Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Відповідно до пункту 3.13 Правил суб`єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

За приписами статей 509, 607 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають, зокрема, з договорів. Зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що ЖБК Локомотив -7 здійснює господарську діяльність з централізованого водопостачання та/або водовідведення; є підприємством питного водопостачання у розумінні Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" та ліцензіатом у сфері централізованого водопостачання та/або водовідведення; чи є балансоутримувачем теплового пункту, до якого здійснюється подача води.

Таким чином, неможливість виконання зобов`язання з боку відповідача полягає у законодавчій забороні укладати з мешканцями, власниками та орендарями (споживачами послуг) договорів на надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за відсутності відповідної ліцензії, якої у відповідача немає. Внаслідок внесення зазначених змін відповідач не є балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду, не є виконавцем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення по відношенню до власників квартир та орендарів багатоквартирного будинку, на законодавчому рівні позбавлений можливості здійснювати будь-які нарахування за комунальні послуги, у тому числі з водопостачання та/або водовідведення. Відтак, відповідач втратив підстави виступати стороною в Договорі. Саме позивач (виконавець послуг) зобов`язаний укласти прямі договори на послуги з центрального опалення та гарячого водопостачання із безпосередніми споживачами цих послуг (фізичними та юридичними особами) або балансоутримувачами та вчинити інші дії, передбачені законодавством України.

До аналогічних висновків приходив Верховний Суд України у своїй постанові від 25 травня 2017 року у справі № 910/31573/15 та Верховний суд у постанові від 15.02.2018р. у справі № 910/973/16.

Відповідних висновків щодо припинення аналогічних договорів на послуги водопостачання та водовідведення із неможливістю їх виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає - набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії", дійшов Верховний Суд в постановах від 10.01.2020 у справі № 910/17776/17, від 15.02.2018 у справі №910/973/16, від 16.04.2018 у справі № 910/1541/16.

Посилання позивача на те, що укладений сторонами договір є дійсним та у судовому порядку не розірваний суд відхиляє, оскільки вказані твердження позивача не спростовують факту припинення з 26.04.2014 зобов`язань сторін за договором на підставі статті 607 ЦК України у зв`язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії".

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи вище викладене, з огляду на припинення з 26.04.2014 зобов`язань сторін за договором № 9574/4-14 на послуги водопостачання та водовідведення від 13.07.2001, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення з

Житлово-будівельного кооперативу "Локомотив-7" суми основної заборгованості у розмірі 174 790, 67 грн. за вказаним договором.

Оскільки позовні вимоги про стягнення з ЖБК "Локомотив - 7" на користь ПрАТ " АК "Київводоканал" пені, штрафу, інфляційних втрат та 3 % річних є похідними від вимог про стягнення основного боргу, суд відмовляє у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 21 710, 49 грн. - інфляційних втрат, 10 363,88 грн - 3 % річних, 24 995, 82 грн. - штрафу, 8 087, 69 грн. - пені.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вище наведене, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Житлово-будівельного кооперативу "Локомотив -7" про стягнення 174 790, 67 грн. основного боргу, 21 710, 49 грн. - інфляційних втрат, 10 363,88 грн. - 3 % річних, 24 995, 82 грн. - штрафу, 8 087, 69 грн. - пені.

Судові витрати за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись статями 74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" відмовити.

2. Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Згідно з п.п.17.5 п.17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 13.02.2020 року.

Суддя М.Є.Літвінова