Постанова

від 02.06.2020 по справі 910/3319/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2020 р. Справа№ 910/3319/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Чорногуза М.Г.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Король Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київводоканал"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2020

(повний текст рішення складено 13.02.2020)

у справі № 910/3319/18 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Локомотив-7"

про стягнення 315 116,11 грн.

за участю представників:

від позивача: Драчова М.С.,

від відповідача: Веда В.О.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року ПрАТ "АК "Київводоканал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ЖБК "Локомотив-7", в якому з урахуванням додаткових пояснень № 1085/12 від 01.08.2018, в яких зменшило розмір позовних вимог, просило стягнути 174 790,67 грн. основного боргу, 21 740,49 грн. інфляційних втрат, 10 363,88 грн. три проценти річних, 8 087,69 грн. пені, 24 995,82 грн. штрафу.

Позовні вимоги (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору на послуги водопостачання та водовідведення № 9574/4-14 від 13.07.2001, укладеного з відповідачем, у період з 01.01.2015 до 31.10.2017 надав відповідачу послуги з водопостачання і водовідведення на суму 961 823,14 грн., які відповідач оплатив лише частково, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість у сумі 174 790,67 грн., з яких: 52 940,76 грн. - за кодом абонента 2-853 (питна вода та її водовідведення) та 121 849, 91 грн. - за кодом абонента 2-40853 (відведення гарячої води), яка має бути стягнута з відповідача з урахуванням трьох відсотків річних, інфляційних втрат згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України та штрафними санкціями.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.08.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2019, позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 174 790,67 грн. заборгованості за надані послуги з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі, 21 710,49 грн. інфляційних втрат, 10 363,88 грн. 3% річних, 8 087,69 грн. пені, 24 995,82 грн. штрафу та судовий збір.

Постановою об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 11.10.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 скасовано, справу передано на новий розгляд.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду вказала, що суди не встановили чи може відповідач внаслідок внесення змін до законодавства України здійснювати господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення; чи є відповідач підприємством питного водопостачання в розумінні Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення"; чи має відповідач ліцензію на здійснення господарської діяльності у сфері централізованого водопостачання та водовідведення; чи може відповідач бути виконавцем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення по відношенню до власників квартир, орендарів чи квартиронаймачів багатоквартирного будинку, до якого ним надаються ці послуги; чи має відповідач право на законодавчому рівні здійснювати нарахування за ці комунальні послуги; чи покладено на позивача як виконавця послуг відповідно до законодавства України обов`язок укладення прямих договорів із безпосередніми споживачами цих послуг (фізичними та юридичними особами) або балансоутримувачами та вчинення інших дій, передбачених законодавством України; чи перебувають квартири у будинках у власності відповідача, а не його мешканців та, відповідно чи може кооператив, як власник квартир (будинку) споживати надані позивачем за укладеним між ними договором № 9574/4-14 від 13.07.2001 комунальні послуги по водопостачанню та водовідведенню від позивача та, відповідно чи може виступати стороною цього договору.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 в позові відмовлено.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог з огляду на припинення з 26.04.2014 зобов`язань сторін за договором № 9574/4-14 на послуги водопостачання та водовідведення від 13.07.2001.

Не погодившись з рішенням, ПрАТ "Київводоканал" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 51 103,79 грн., інфляційних страт в розмірі 20 437,44 грн., 3% річних в розмірі 5 409,00 грн., пеню в розмірі 5 080,30 грн. та штраф в розмірі 5 110,38 грн.

За твердженням скаржника договір № 9574/4-14 на послуги водопостачання та водовідведення від 13.07.2001 є дійсним, пункт 2 розділ І Закону "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" втратив чинність з 10.06.2018 відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", листом відповідач підтвердив, що продовжує взаємовідносини з позивачем як колективний споживач до 01.05.2020, відповідач як ЖБК є балансоутримувачем будинків відповідно до Закону України "Про кооперацію", Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", надання таких послуг мешканцям багатоквартирних будинків обслуговуючими організаціями не потребують ліцензії, фактичне виконання відповідачем обов`язків, споживання послуг, за договором підтверджується підписаними актами зняття показань, частковими оплатами виставлених рахунків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 у справі № 910/3319/20 та призначено до розгляду на 12.05.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 розгляд справи було відкладено на 02.06.2020.

27.05.2020 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ЖБК "Локомотив-7" просило залишити рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 у справі № 910/3319/18 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з огляду на її безпідставність. Відповідач звернув увагу, що позовні вимоги стосуються періоду з січня 2015 по жовтень 2017, тому до цих вимог потрібно застосовувати законодавство, яке було чинним на період спірних правовідносин, незважаючи на те, що станом на сьогоднішній час воно вже втратило чинність.

В судовому засіданні представник позивача вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, заявляючи про необґрунтованість рішення суду першої інстанції та виражаючи свою незгоду з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду у даній справі.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечив.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 13.07.2001 між Державним комунальним об`єднанням "Київводоканал" (перетворено в Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", в подальшому перейменовано на Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал") як постачальником та ЖБК "Локомотив-7" як абонентом був укладений договір № 9574/4-14 на послуги водопостачання та водовідведення, на умовах якого (п.1.1 договору) постачальник зобов`язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймати від абонента каналізаційні стоки, а абонент зобов`язався розрахуватися за вищевказані послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994.

Згідно із п. 2.1 договору постачальник забезпечує, як уже зазначалося вище, постачання питної води, якість якої відповідає чинним стандартам, та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин.

Абонент, у свою чергу, зобов`язався сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів, сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору (п. 2.2 договору).

Згідно із п. 3.1 договору кількість води, що подається постачальником та використовується Абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника.

Відповідно до п. 3.4 договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника.

Згідно із п. 3.6 договору абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством, у п`ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов`язаний у п`ятиденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом (п. 3.7 Договору).

У п 1 та підп. "а" п. 2.2 договору сторони передбачили зобов`язання абонента (відповідача) здійснювати розрахунки з постачальником за зазначені вище послуги, сплачувати вартість наданих послуг на умовах, визначених договором та чинним законодавством.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що абонент про незгоду щодо кількості або вартості отриманих з 01.01.2015 по 31.10.2017 послуг не повідомляв, свого представника для проведення звіряння розрахунків та підписання акту не направляв. Тому, в силу положень п. 3.7 договору, кількість та вартість наданих ПрАТ "АК "Київводоканал" з 01.01.2015 по 31.10.2017 послуг з водопостачання та водовідведення вважаються прийнятими абонентом.

Позивач стверджує, що внаслідок порушення відповідачем зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати вартості отриманих від позивача послуг, відповідно до умов договору, у відповідача перед позивачем за період з 01.01.2015 по 31.10.2017 включно виникла заборгованість з їх повної оплати в розмірі 174 790,67 грн.

Під час нового розгляду справи ПрАТ "Київводоканал" надано суду уточнений розгорнутий розрахунок позовних вимог до ЖБК "Локомотив-7", з якого вбачається, що з урахуванням довідки ТОВ "Євро-реконструкція" за кодом абонента 2-40853 (відведення гарячої води) наявна переплата у розмірі 1 836,97 грн., а за кодом абонента 2-853 (питна вода та її водовідведення) - заборгованість у розмірі 52 940,76 грн. При цьому, позивач просить стягнути з відповідача 174 790,67 грн. основного боргу, 21 740,49 грн. інфляційних втрат, 10 363,88 грн. три проценти річних, 8 087,69 грн. пені, 24 995,82 грн. штрафу.

Отже, за своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір на послуги водопостачання та водовідведення № 9574/4-14 від 13.07.2001 є договором про надання послуг. Предметом укладеного між сторонами у справі договору є надання позивачем відповідачу послуг з: постачання питної води та приймання каналізаційних стоків (п. 1 та 2.1 договору).

При цьому, за укладеним між сторонами у справі договором постачання здійснювалось до багатоквартирних будинків, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Архітектора Вербицького, 9-Є та 9-Д для задоволення потреб їх мешканців.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором

Згыдно із ст. 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" питне водопостачання - діяльність, пов`язана з виробництвом, транспортуванням та/або постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та/або систем питного водопостачання; водовідведення - діяльність із збирання, транспортування та очищення стічних вод за допомогою систем централізованого водовідведення або інших споруд відведення та/або очищення стічних вод.

Суб`єктами відносин у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення є: органи державної влади, до сфери управління яких належать об`єкти питного водопостачання та водовідведення; органи місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать об`єкти питного водопостачання та водовідведення; підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення; споживачі питної води та/або послуг з водовідведення (ст. 4 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення").

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 279 від 10.08.2012 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення", яка діяла протягом спірного періоду до 18.05.2017, та постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 307 від 22.03.2017 (чинна з 19.05.2017) вид господарської діяльності у сфері централізованого водопостачання та/або водовідведення визначено такою, що підлягає ліцензуванню.

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг та, зокрема послуг з водопостачання та водовідведення між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, регулюються спеціальними Законами України "Про житлово-комунальні послуги" та "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення".

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Виходячи з положень п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) послуги з централізованого постачання холодної, централізованого постачання гарячої води та водовідведення за своїм функціональним призначенням належать до житлово-комунальних послуг.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоуправління, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

26.04.2014 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" № 1198-VII від 10.04.2014, яким були внесені зміни до Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Зокрема ст. 19 Закону була доповнена частиною 5, згідно за якою виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Також, вказаним Законом № 1198-VII від 10.04.2014 були внесені зміни до статті 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" шляхом її доповнення частиною 3, відповідно до якої договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, виконавець комунальної послуги зобов`язаний: підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Тому саме на виконавця послуг покладено обов`язок укладати зі споживачами договори про надання житлово-комунальних послуг.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 11.10.2019 вказала, що з 26.04.2014 з огляду на набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" № 1198-VII від 10.04.2014 існує законодавча заборона для суб`єктів господарювання, які не провадять господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення та не є ліцензіатами у цій сфері, виступати виконавцями цих послуг за відсутності відповідної ліцензії та заборона на укладення з власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем багатоквартирного будинку договорів на надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Як встановлено місцевим господарським судом та не спростовано скаржником ЖБК "Локомотив-7" внаслідок внесення змін до зазначеного вище законодавства України не може здійснювати господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення, оскільки не є підприємством питного водопостачання в розумінні Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", не має ліцензії на здійснення господарської діяльності у сфері централізованого водопостачання та водовідведення та, відповідно не може бути виконавцем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення по відношенню до власників квартир, орендарів чи квартиронаймачів багатоквартирного будинку, до якого позивачем надаються ці послуги, відповідач не має права на законодавчому рівні здійснювати нарахування за ці комунальні послуги. Крім того, саме на позивача як виконавця послуг відповідно до законодавства України було покладено обов`язок укладення прямих договорів із безпосередніми споживачами цих послуг (фізичними та юридичними особами) або балансоутримувачами та вчинення інших дій, передбачених законодавством України.

Відповідно до визначення термінів, що містяться у ст. 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" споживач питної води - юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послуг.

Частина 6 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачає, що особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідач не може вважатися споживачем в розумінні Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" та Закону України "Про житлово-комунальні послуги", за положеннями яких споживачами послуг ПрАТ "Київводоканал" є власники квартир у багатоквартирних будинках, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Архітектора Вербицького, 9-Є та 9-Д. Докази того, що квартири у багатоквартирних будинках, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Архітектора Вербицького, 9 -Є та 9-Д перебувають у власності відповідача - ЖБК "Локомотив-7", а не його мешканців в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 6, 19 та 19-1 Закону України "Про кооперацію" кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.

Для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси. Джерелами формування майна кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних; інші надходження, не заборонені законодавством. Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.

Член житлово-будівельного, кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Відповідно до статті 607 ЦК України зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Обставини, які викликають неможливість виконання, можуть бути як юридичними (заборона певної діяльності), так і фактичними (загибель індивідуально визначеної речі, яка мала б бути об`єктом виконання). Головна умова полягає в тому, що за такі обставини не буде відповідати жодна із сторін зобов`язання.

У даному випадку неможливість виконання зобов`язання з боку відповідача полягає у законодавчій забороні укладати з мешканцями, власниками та орендарями (споживачами послуг) договорів на надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за відсутності відповідної ліцензії, якої у відповідача немає. Внаслідок внесення зазначених змін відповідач не є балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду, не є виконавцем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення по відношенню до власників квартир та орендарів багатоквартирного будинку, на законодавчому рівні позбавлений можливості здійснювати будь-які нарахування за комунальні послуги, у тому числі з водопостачання та/або водовідведення. Відтак, відповідач втратив підстави виступати стороною в Договорі. Саме позивач (виконавець послуг) зобов`язаний укласти прямі договори на послуги з центрального опалення та гарячого водопостачання із безпосередніми споживачами цих послуг (фізичними та юридичними особами) або балансоутримувачами та вчинити інші дії, передбачені законодавством України.

До аналогічних висновків приходив Верховний Суд України у своїй постанові від 25.05.2017 у справі № 910/31573/15 та Верховний Суд у постанові від 15.02.2018 у справі № 910/973/16.

Відповідних висновків щодо припинення аналогічних договорів на послуги водопостачання та водовідведення із неможливістю їх виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає - набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії", дійшов Верховний Суд в постановах від 10.01.2020 у справі № 910/17776/17, від 15.02.2018 у справі № 910/973/16, від 16.04.2018 у справі № 910/1541/16.

Посилання позивача на те, що укладений сторонами договір є дійсним та у судовому порядку не розірваний мотивовано було відхилено судом першої інстанції, оскільки вказані твердження позивача не спростовують факту припинення з 26.04.2014 зобов`язань сторін за договором на підставі статті 607 ЦК України у зв`язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії".

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника з посиланням на зміни в регулюванні правовідносин з надання комунальних послуг, оскільки зазначені положення не покладають на відповідача погашення боргів фактичних споживачів послуг за період з 01.01.2015 по 31.10.2017.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Скаржником не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження позовних вимог та тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 у справі № 910/3319/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 у справі № 910/3319/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/3319/18 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді М.Г. Чорногуз

О.В. Агрикова