Постанова

від 24.06.2019 по справі 440/194/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2019 р.Справа № 440/194/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бенедик А.П.,

Суддів: Гуцала М.І. , Донець Л.О. ,

за участю секретаря судового засідання Соколової О.О.

спеціаліста Шушпанова М.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові у режимі відеоконференції із Крюківським районним судом м.Кременчука адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Слободянюк Н.І.) від 27.02.2019 року (повний текст рішення складено 01.03.2019 року) по справі №440/194/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у не розгляді по суті клопотання позивача від 28 вересня 2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області (за межами населених пунктів);

- зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 28 вересня 2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області (за межами населених пунктів) з прийняттям вмотивованого рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 28 вересня 2018 року звернувся до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області (за межами населених пунктів). Листом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №8627/0/26-18 від 12 жовтня 2018 року йому повідомлено, що за інформацією відділу у Кременчуцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області вказана земельна ділянка відноситься до земель колективної власності та враховуючи, що до повноважень Держгеокадастру належить розпорядження лише землями державної власності, правових підстав для задоволення його клопотання немає. Також позивач зазначив, що відповідачем не надано обґрунтованої відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою із зазначенням підстав для такої відмови, передбачених статтею 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та лист відповідача за своєю правовою природою не є рішенням суб`єкта владних повноважень.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.02.2019 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо результатів розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області за межами населеного пункту, від 28 вересня 2018 року (вх. № Х-14233/0/25-18 від 01 жовтня 2018 року), які відображені у листі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 8627/0/26-18 від 12 жовтня 2018 року.

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області за межами населеного пункту, від 28 вересня 2018 року (вх. № Х-14233/0/25-18 від 01 жовтня 2018 року) з урахуванням правової оцінки спірного питання, наданої судом у цьому рішенні.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40 грн.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.02.2019 року та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про їх обґрунтованість. Зазначив, що оскільки земельна ділянка, щодо якої позивач бажав отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, відноситься до земель колективної власності Колективного сільськогосподарського підприємства імені Щорса на підставі чинного державного акта на право колективної власності на землю серії ПЛ-8 від 22 квітня 1997 року, а тому у ГУ Держгеокадастру у Полтавській області відсутні повноваження щодо розпорядження цією земельною ділянкою. Також вказує, що з 01 січня 2019 року набрав чинності Закон України №2498-VIII від 10 липня 2018 року, яким доповнено пунктом 21 розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України та встановлено, що землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані.

Представник позивача надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Розгляд справи проведено у режимі відеоконференції із Крюківським районним судом м.Кременчука.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у визначеному законом порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що 28 вересня 2018 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із клопотанням (вх. Х-14233/0/25-18 від 01 жовтня 2018 року) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області за межами населеного пункту /а.с.32-33/.

До вказаного клопотання позивачем додано копії паспорта, ідентифікаційного номера та графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки /а.с. 32-34/.

Листом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №8627/0/26-18 від 12 жовтня 2018 року у задоволенні заяви позивача відмовлено, оскільки за інформацією відділу у Кременчуцькому районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області вищезазначена земельна ділянка відноситься до земель колективної власності, а відповідно до пункту "є" статті 15-1 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом /а.с. 35/.

Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо результатів розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області за межами населеного пункту, які відображені у листі, є протиправними. Також суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з урахуванням правової оцінки спірного питання, наданої судом у цьому рішенні.

Колегія суддів частково погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЗК України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 та п."а" ч. 3 ст. 22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства;

Відповідно ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст.116 ЗК України).

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч.3 ст.116 ЗК України).

Передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом (ч.1 ст. 117 ЗК України).

Згідно положень ч.ч. 6-7 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства мають право звернутися з відповідним клопотанням надавши документи.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Таким центральним орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру відповідно до Положення про нього, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15.

На підставі вищевикладеного, Держгеокадастр, його територіальні органи наділено повноваженнями передавати у власність або у користування для всіх потреб земельні ділянки сільськогосподарського призначення лише державної власності.

Положеннями частини сьомої статті 118 ЗК України встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме, надати дозвіл, або надати мотивовану відмову в наданні дозволу.

Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту. Водночас, у частині сьомій статті 118 ЗК України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.

Разом з тим, частиною дев`ятою статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та її надання.

Статтею 118 ЗК України не визначено прямого обов`язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо. Проте, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.

Правовий статус Головного управління Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333 (далі - Положення № 333).

Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність.

Вказані висновки узгоджується із правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 11.04.2018 року по справі №806/2208/17.

Згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Лист відповідача від 12 жовтня 2018 року №8627/0/26-18 за змістом та формою не може вважатись відмовою у розумінні частини сьомої статті 118 ЗК України.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 5 КАС України, способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Приймаючи до уваги вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність в даному випадку протиправної бездіяльності відповідача стосовно розгляду заяви позивача від 28.09.2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Як вбачається із адміністративного позову, позивач, серед іншого, просив визнати саме протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у не розгляді по суті клопотання позивача від 28 вересня 2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області (за межами населених пунктів).

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В даному випадку, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги та визнаючи протиправними дії відповідача щодо результатів розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, фактично вийшов за межі заявлених позовних вимог, не обґрунтувавши вказану необхідність.

В зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови про визнання протиправної бездіяльності відповідача стосовно розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені у частині 6 статті 118 ЗК України, у визначений законом строк, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з урахуванням правової оцінки спірного питання, наданої судом.

В зв`язку з вищевикладеним, рішення суду в цій частині є законним та скасуванню не підлягає.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає частковому скасуванню в частині визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про результати розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області за межами населеного пункту, від 28 вересня 2018 року (вх. № Х-14233/0/25-18 від 01 жовтня 2018 року), які відображені у листі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №8627/0/26-18 від 12 жовтня 2018 року, із прийняттям в цій частині нової постанови про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області стосовно розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області за межами населеного пункту від 28 вересня 2018 року (вх. № Х-14233/0/25-18 від 01 жовтня 2018 року).

В іншій частині рішення суду першої інстанції скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.02.2019 року по справі №440/194/19 скасувати в частині задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 щодо визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про результати розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області за межами населеного пункту, від 28 вересня 2018 року (вх. № Х-14233/0/25-18 від 01 жовтня 2018 року), які відображені у листі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 8627/0/26-18 від 12 жовтня 2018 року.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області стосовно розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області за межами населеного пункту від 28 вересня 2018 року (вх. № Х-14233/0/25-18 від 01 жовтня 2018 року).

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.02.2019 року по справі № 440/194/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя (підпис)А.П. Бенедик Судді (підпис) (підпис) М.І. Гуцал Л.О. Донець Повний текст постанови складено 27.06.2019 року.