Ухвала

від 27.06.2019 по справі 127/10502/18

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/10502/18

Провадження № 22-ц/801/1196/2019

Категорія: 30

Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А.

Доповідач:Сало Т. Б.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2019 рокуСправа № 127/10502/18м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Ковальчука О.В., Якименко М.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 березня 2019 року, ухваленого суддею Федчишеним С.А. в м.Вінниці (повне рішення складено 28 березня 2019 року), в цивільній справі за позовом керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави Регіонального фонду підтримки підприємництва по Вінницькій області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення,

встановив :

У травні 2019 року керівник Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави - Регіонального фонду підтримки підприємництва по Вінницькій області (далі по тексту - РФПП) звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Регіонального фонду підтримки підприємництва по Вінницькій області кошти на відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушення в сумі 59 950 грн.

Позовна заява мотивована тим, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23.03.2018 у кримінальному провадженні №127/21991/17, яка набрала законної сили 31.03.2018, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності.

В стислій формі слід зазначити суть кримінального правопорушення: ОСОБА_2 на протязі 2004-2006 років, перебуваючи на робочому місці у приміщенні Регіонального фонду підтримки підприємництва по Вінницькій області, за попередньою змовою з директором фонду ОСОБА_1 та головним бухгалтером фонду ОСОБА_3 , умисно шляхом зловживання своїм посадовим становищем, переслідуючи корисливий мотив, приймала грошові кошти, про що складала квитанції до прибуткового касового ордеру, після чого отриманні грошові кошти до каси товариства не вносила, а передавала їх ОСОБА_1 , який розподіляв їх між собою, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , матеріали відносно якої виділено в окреме провадження у зв`язку з розшуком останньої.

Відповідачами внаслідок вчинення кримінального правопорушення, яке полягало у зловживанні службовою особою своїм службовим становищем, спричинено шкоду інтересам держави в особі Регіонального фонду підтримки підприємництва по Вінницькій області на суму 59950 грн.

Протягом досудового розслідування, розгляду судом клопотання про звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, та на час пред`явлення позову, відповідачі у добровільному порядку завдану збитки не відшкодували.

Строк позовної давності відповідно до ст. 257 ЦК України становить 3 роки та його відлік починається з 23.03.2018 - дня постановлення ухвали Вінницьким міським судом Вінницької області, якою встановлено вину відповідачів.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись із вказаним рішенням, заступник прокурора Вінницької області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Понесені судові витрати стягнути з відповідачів.

Апеляційна скарга мотивована тим, що прокурором до пред`явлення позову попередньо повідомлено відповідний суб`єкт владних повноважень - Регіональний фонд підтримки підприємництва по Вінницькій області про представництво інтересів Держави; Вінницьким міським судом Вінницької області під час розгляду кримінального провадження, справа №127/21911/17, встановлено та відображено в ухвалі від 23.03.2018 загальну суму коштів, якими заволоділи відповідачі, що і є предметом розгляду даної цивільної справи, та в описовій частині ухвали судом вказано про трудову приналежність відповідачів по справі до Регіонального фонду підтримки підприємництва по Вінницькій області та описано службові обов`язки кожного; судом не досліджувалися матеріали кримінальної справи, суд лише обмежився констатацією факту подання прокурором неналежних у розумінні ст.ст. 76-80 ЦПК України доказів у справі; прокурором не пропущено строк позовної давності, оскільки підстави для звернення із позовною заявою виникли 23.03.2018, коли судом преюдиціально встановлено обставини та вину відповідачів у даній цивільній справі; позовна давність не поширюється на вимоги щодо погашення заборгованості перед бюджетом.

У поданих на апеляційну скаргу відзивах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 просять відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга на підставі ст. 369 ЦПК України розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Суд першої інстанції розглянув вимоги позову по суті. Підставами для відмови судом в задоволенні позову було те, що прокурор попередньо до звернення до суду не повідомляв суб`єкта владних повноважень про представництво інтересів держави, а також, прийшовши до висновку про недоведеність позову, застосував строк позовної давності до вимог.

Колегія суддів, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до наступних висновків.

Відповідно до пункту 3 частини першої ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У частині третій статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Водночас пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

У даній справі прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави, зазначивши позивачем - Регіональний фонд підтримки підприємництва по Вінницькій області.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм , спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Згідно ч. 3 ст. 17 вказаного Закону України Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва Україні , фонди підтримки підприємництва - неприбуткові організації, основними функціями яких є сприяння реалізації державної політики у сфері розвитку малого і середнього підприємництва шляхом залучення та ефективного використання фінансових ресурсів, фінансування цільових програм та проектів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про Український фонд підтримки підприємництва від 27 серпня 1995 року №687, Український фонд підтримки підприємництва створений з метою сприяння реалізації державної політики підтримки підприємництва, створення економічних і організаційно-правових умов для його розвитку.

Фонд є юридичною особою, має самостійний баланс і діє на підставі законодавства та свого Статуту, що затверджується Державною службою з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва.

Для реалізації основних завдань Фонду використовуються кошти , передбачені Державним бюджетом на фінансову підтримку підприємництва. Згідно п. 4 постанови, Міністерству фінансів під час підготовки проектів Державного бюджету слід передбачати окремим рядком виділення бюджетних коштів на фінансову підтримку підприємництва.

Проаналізувавши зазначені норми права, ключовими словами в яких є державна політика та державні кошти , суд робить висновок, що в разі встановлення судом вини відповідачів в заподіянні шкоди, яку просить стягнути прокурор, і яка є наслідком їх незаконних дій, порушуються інтереси держави, і ці інтереси повинні бути захищені, отже, прокурор звернувся до суду саме з метою захисту інтересів держави шляхом стягнення збитків на користь РФПП у Вінницькій області.

Разом з тим, таке звернення було безпідставним та передчасним з огляду на обов`язкові умови ст. 23 Закону України Про прокуратуру , а саме тих, що прокурор звертається до суду в інтересах держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор.

Прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду .

На обґрунтування підстав звернення з даним позовом до суду прокурор посилається на неналежне здійснення РФПП, як суб`єктом владних повноважень, захисту інтересів держави, яке виразилось у не зверненні останнього з позовами до суду про відшкодування збитків.

Разом з цим прокурор переконаний, що строк позовної давності за вимогами позову слід відраховувати з моменту набрання законної сили (31.03.2018) ухвали суду від 23.03.2018 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та закриття провадження у справі.

Виходячи з позиції прокурора з приводу початку перебігу строків позовної давності, у РФПП залишається можливість в строк звернутись до суду з відповідним цивільним позовом.

В даному випадку, навіть при поданні цивільного позову РФПП під час кримінального провадження, позов би не розглядався судом, так як у разі закриття справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається, а вимоги про відшкодування матеріальної шкоди у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства (п. 7 Постанови Пленуму ВСУ Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином…).

Отже, всі дії по захисту державних інтересів повинні вчинятись після закриття кримінального провадження.

До матеріалів позову прокурором була додана довідка за підписом директора РФПП по Вінницькій області адресована заступнику керівника Вінницької місцевої прокуратури, в якій вказується, що в межах кримінального провадження діючим директором регіонального фонду озвучувалось звернення до суду про необхідність відшкодування збитків від кримінального правопорушення, внаслідок чого суд роз`яснив право на звернення до суду з позовом. Також в ній говориться, що у зв`язку із фактичним припиненням фінансування поточної діяльності РФПП із сторони Вінницької обласної Ради господарча діяльність, та діяльність по опрацюванню судових процесів була унеможливлена. В зв`язку з наявною заборгованістю перед пенсійним фондом, перед працівниками фонду, дирекція Регіонального фонду зверталась до Вінницької обласної ради та до прокуратури.

Колегія суддів за змістом довідки розцінює її як обґрунтування неможливості звернутись з позовом до суду для відшкодування збитків заподіяних злочином.

Ухвала суду, якою було закрите кримінальне провадження і звільнено обвинувачених від кримінальної відповідальності постановлена 23.03.2018 (набрала законної сили 31.03.2018). З позовом до суду прокурор звернувся 04.05.2018, після отримання 02.05.2108 вищезазначеної довідки РФПП у Вінницькій області, яка була надана прокурору як відповідь на поставлені ним запитання.

Однак, з вказаної довідки не вбачається в чому полягає неможливість РФПП самостійно звернутись до суду з позовом про відшкодування збитків, при тому, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір , від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Крім цього, враховуючи розмір збитків, дана цивільна справа є малозначною, отже, представляти інтереси РФПП в суді може як керівник установи, так і особа, яка досягла вісімнадцяти років, яка має цивільну процесуальну дієздатність (на підставі довіреності), що не зобов`язує позивача укладати угоди з адвокатами.

Отже, в згаданій довідці РФПП не вказано, які види процесуальних дій включає в себе діяльність фонду по опрацюванню судових процесів, і які витрати та їх розмір необхідно понести у зв`язку з такою діяльністю.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів прийшла до висновку, що прокурор не обґрунтував наявність обставин для його звернення до суду в інтересах держави - неналежне здійснення суб`єктом владних повноважень захисту інтересів держави, а недостатнє фінансування органу державної влади не свідчить про наявність виключного випадку, за якого прокурор може представляти інтереси держави.

Судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених ст. 257 цього Кодексу (ч. 1 ст. 377 ЦПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Прокурор, який не обґрунтував обставин, за яких він має право звертатись до суду з позовом в інтересах держави, фактично позбавлений повноважень на ведення справи, а відтак, в даному випадку, судове рішення підлягає скасуванню, а позов прокурора підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 377, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 березня 2019 року скасувати.

Позов керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави Регіонального фонду підтримки підприємництва по Вінницькій області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді О.В. Ковальчук

М.М. Якименко