Постанова

від 19.06.2019 по справі 220/358/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3639/19 Справа № 220/358/18 Суддя у 1-й інстанції - Юр`єв О. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

Категорія 48

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2019 року Дніпровський Апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Каратаєвої Л.О.

за участю секретаря - Гречишникової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог Орган опіки та піклування Великоновосільської РДА, Орган опіки та піклування Межівської РДА, про стягнення аліментів та визначення місця проживання дітей,

за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог Орган опіки та піклування Слов`янської сільської ради, Орган опіки та піклування Великоновосільської РДА про визначення місця проживання малолітніх дітей

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2018 року ,-

В С Т А Н О В И В:

20 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей та визначення місця проживання дитини. 10.04.2018 року уточнила свої позовні вимоги. В обґрунтування уточнених позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що з 08 серпня 2014 року вона перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В період подружнього життя вони проживали в будинку батьків відповідача. Подружнє життя між ними не склалося. В січні 2018 року з метою реабілітації після пологів, вона разом з молодшим сином ОСОБА_5 поїхала за місцем своєї реєстрації, до батьків пройти медичне обстеження та курс реабілітації. В цей період вона дійшла висновку, що їх подружнє життя з відповідачем не може більше продовжуватися і вона вирішила пожити окремо. 07 лютого 2018 року разом зі своїми батьками вона відправилася до відповідача, щоб забрати старшого сина та речі, але зробити цього не змогла у зв`язку з відмовою відповідача. Працівники поліції, яких вона викликала, пояснили, що відібрання малолітнього сина ОСОБА_6 можливе лише за згодою обох батьків або за рішенням суду. Згоди між нею та відповідачем щодо місця перебування дітей не має. Вона вважає, що в інтересах дитини проживати саме з нею, оскільки вона має достатньо часу приділяти дітям належну увагу, водити сина до садочка, займатися з дітьми вечорами, гратися, організовувати їх відпочинок та іншим чином піклуватися про дітей. Вона має всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дітей. Таким чином, проживання дітей разом з нею відповідає їх інтересам і на сам перед в зв`язку з тим, що малолітні діти в першу чергу потребують материнської любові, ласки та уваги. Позивач просила суд визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з нею; стягнути з відповідача на її користь кошти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, від заробітку відповідача щомісячно, починаючи із дня пред`явлення цього позову і до досягнення дітьми повноліття; та стягнути з відповідача на користь позички судові витрати (т.1 а.с.1-4, а.с.40-44).

26 квітня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог: Орган опіки та піклування Слов`янської сільської ради, Орган опіки та піклування Великоновосілківської РДА про визначення місця проживання малолітньої дитини. В обґрунтування позову посилався на аналогічні зазначеним у відзиві на первісну позовну заяву. Просить суд визначити місце проживання малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з батьком за місцем проживання та реєстрації батька дитини ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_4 - АДРЕСА_1 (т.1 а.с.83-108).

Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2018 року уточнену позовну заяву ОСОБА_1 про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини задоволено. Визначено місце проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом з матір`ю.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти на утримання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в розмірі 1/3 частини всіх вивід заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 20.02.2018 року і до досягнення дітьми повноліття.

Допущено негайне виконання рішення суду в межах місячної суми стягнення аліментів.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визначення місяця проживання малолітніх дітей відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат (том 3 а.с.156-172).

В апеляційній скарзі не погоджуючись з рішенням суду в повному обсязі та посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неповним з`ясуванням обставин справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_2 (том 3 а.с.189-204).

Відповідно п.1 ч.1ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Судом 1 інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб 09 серпня 2014 року, актовий запис №26. На момент розгляду вказаної справи шлюб між подружжям не розірвано.

Від шлюбу подружжя має малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого виконавчим комітетом Слов`янської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області 10 квітня 2015 ІНФОРМАЦІЯ_4 та копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого виконавчим комітетом Слов`янської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області 20 жовтня 2017 року.

Відповідно до довідок про реєстрацію місця проживання особи №542 від 01.12.2017 року виданих виконавчим комітетом Слов`янської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, діти ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зареєстровані за місцем проживання батька ОСОБА_2 , а саме за адресою АДРЕСА_1 . Старший син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає разом з батьком, ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 , також за вказаною адресою проживають батьки ОСОБА_2 , а саме: ОСОБА_9 - батько, ОСОБА_10 - мати. Молодший син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 . Встановлено, що за вказаною адресою також проживають батьки ОСОБА_1 : ОСОБА_11 - батько, ОСОБА_12 - мати.

Судом 1-ї інстанції також встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не можуть самостійно дійти згоди щодо того, з ким із них будуть проживати малолітні діти, що підтверджується також висновком ДОП СП Межівського ВП Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетрновській області лейтенанта поліції Кирпиченка Є.В.

Згідно довідки характеристики №165 від 12.02.2018 року виданої виконкомом Костянтинопільської сільської ради вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до адміністративної відповідальності адміністративною комісією сільської ради не притягувалася. В зловживанні спиртними напоями не помічена. В конфліктні ситуації не вступає. У побуті спокійна, врівноважена. Виховує двох дітей, гарна мати. Заяв від мешканців селища на неї не надходило. Працює бухгалтером розрахункового відділу у ДП ДГ Забойщик ДД СДС НААНУ Великоновосілківського району, Донецької області з 13 травня 2010 року (н. №47/к від 12.05.2010 р.) по теперішній час. За час роботи зарекомендувала себе з позитивної сторони. Всю роботу виконує добросовісно та вчасно. Підтримує добрі стосунки в колективі. Має шану колективу. 14 грудня 2012 року заочно закінчила Донецький державний університет управління та здобула кваліфікацію бакалавра з економіки підприємства. 30 червня 2014 року заочно закінчила Донецький державний університет управління і отримала повну вищу освіту за спеціальністю Економіка підприємства та здобула кваліфікацію спеціаліста з економіки підприємства. В повсякденному житті це чуйна, добропорядна людина, дуже дружелюбна у спілкуванні, намагається всім допомогти, добра господиня, виховує двох маленьких діток, що підтверджується довідками №9 від 09.02.2018 року виданої ДПДГ Забойщик та характеристикою виданою 09 лютого 2018 року ДПДГ Забойщик .

З акту обстеження умов проживання від 12.02.2018 року складеного за результатами проведеного обстеження умов проживання ОСОБА_1 , встановлено, що житло розміщено на одному поверсі одноповерхового будинку, складається з трьох кімнат загальною площею 50,5 кв.м., житлова - 36 кв.м. Умови проживання задовільні. Продукти харчування та сировина для опалення будинку в достатній кількості. Родина займається підсобним господарством. Цекот Тихомир, ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю проживають у будинку дідуся та бабусі. У дитини є все необхідне для розвитку. За цією адресою проживають і мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , бабуся; ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , дідусь. В сім`ї створені умови для проживання та утримання малолітніх дітей.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 є хворобливою дитиною, про що свідчить його історія розвитку дитини, а саме амбулаторна картка. Дитина часто знаходиться на стаціонарному лікуванні в КЗ Межівський ЦРЛ Дніпропетровської обласної ради з різними діагнозами починаючи з 03.03.2016 року, що підтверджується виписками із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №104, №148, №163, №384. З 15.01.2018 року по 25.01.2018 року дитина знаходилася на лікуванні в КЗ МЦРЛ ДОР, що підтверджується випискою із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №23. 07 лютого 2018 року ОСОБА_13 був направлений на обстеження до Обласної клінічної лікарні з діагнозом мовою оригіналу задержка речового развития , що підтверджується направленням виданим СКЗОЗ Межівський центр первинної медико-санітарної допомоги Слов`янська амбулаторія загальної практики-сімейної медицини . Встановлено, що ОСОБА_7 часто страждає ГРВІ з гіпертермічним синдромом.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ще в 2016 році намагалися визначити місце проживання старшого сина ОСОБА_3 , 2015 року народження. Так з відповіді Слов`янської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області №501/02-10 від 04.08.2016 року вбачається, що ОСОБА_1 подавала заяву для зняття з реєстрації ОСОБА_4 , проте їй було зазначено, що у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами зняття з реєстрації місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, разом з одним із батьків здійснюється за письмовою згодою другого із батьків у присутності особи, яка приймає заяву або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків.

Згідно рішення ради опіки та піклування виконавчого комітету Слов`янської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області №1 від 04 серпня 2016 року Про встановлення графіку спілкування батька з дитиною вбачається, що на підставі заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , було встановлено ОСОБА_2 графік перебування дитини ОСОБА_3 , 2015 року народження, з батьком: по тижню двічі на місяць.

Судом також встановлено, що молодший син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем реєстрації, а саме: АДРЕСА_1 , проживав перщі три місяці після народження, наразі ж проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_3 - АДРЕСА_2 . Згідно висновків органу опіки та піклування Межівської районної державної адміністрації щодо визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_14 та ОСОБА_15 вбачається, що ОСОБА_1 працює бухгалтером ДП ДГ ЗАБОЙЩИК ДДСДС НААНУ з 13 травня 2010 року. На даний час знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, має постійний дохід і має можливість забезпечити дітей всім необхідним. ОСОБА_1 зареєстрована та проживає у житлі своїх батьків за адресою: АДРЕСА_3 - АДРЕСА_2 . За місцем проживання ОСОБА_1 створені належні умови для розвитку та навчання дітей. За місцем проживання ОСОБА_1 характеризується з позитивної сторони. Згідно медичної карти огляду осіб від 06 березня 2018 року КЛІІ Великоновоселківська центральна районна лікарня ОСОБА_1 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря психіатра не перебуває. ОСОБА_1 дає можливість батькові зустрічатися з сином у його вихідні за місцем реєстрації, проте батько ОСОБА_2 меншого сина протягом 2018 року жодного разу не відвідував. Згідно акту обстеження умов проживання від 16 липня 2018 року встановлено, що ОСОБА_2 разом зі своїм сином ОСОБА_16 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , в будинку своїх батьків. У будинку для проживання дітей виділено окрему кімнату, в якій є необхідні меблі, дитячі іграшки, телевізор. Дитина забезпечена усім необхідним. Виходячи із вищезазначеного, рекомендаціями комісії з питань захисту прав дитини при районній державній адміністрації, з метою забезпечення реалізації прав, свобод, та законних інтересів дитини, орган опіки та піклування районної державної адміністрації вважає за доцільне визначити місцем проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з матір`ю ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 . Таким чином, встановлено, що органи опіки та піклування рекомендують визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з матір`ю ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 .

Крім того, судом 1-ї інстанції встановлено, що мати дітей - ОСОБА_1 , перебуває у відпустці по догляду за дитиною Тихомиром і може в достатній та необхідній мірі займатися вихованням обох дітей. В той час, як батько дітей - ОСОБА_2 , працює повний робочий день і замість нього в цей час дитина перебуває з бабусею.

Отже, задовольняючи вимоги позивача за первісним позовом ОСОБА_1 , суд 1-ї інстанції виходив з того, що перебування обох дітей - рідних братів, разом під постійним наглядом та вихованням матері якнайкраще відповідає інтересам дітей, яким на момент розгляду справи виповнилося лише три роки та один рік відповідно. Також суд дійшов висновку, що оскільки діти будуть проживати з матір`ю, то на її користь слід стягувати аліменти на утримання дітей з їх батька.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 суд 1-ї інстанції виходив з того, що проживання дітей з матір`ю не позбавляє батька права виховувати дітей, утримувати їх, спілкуватися з ними нарівні із матір`ю.

Із вказаними висновками суду 1 інстанції, колегія суддів погоджується, оскільки вони зроблені судом без порушення норм матеріального та процесуального права, а рішення суду в оскарженій частині є обґрунтованим та відповідає вимогам закону.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Згідно ч. ч. 1, 2 статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками. У справі Хант проти України вказано, що права дитини мають перевагу над правами батьків.

Так, 11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) було винесено рішення у справі М.С. проти України , у якому йдеться визначення інтересів дитини , їх місця у взаємовідносинах між батьками.

При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосується дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Аналіз вищезазначених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків витікає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд першої інстанції, встановив наявність однакових належних матеріально-побутових умов у матері і у батька для проживання малолітніх дітей, їх позитивних характеристик, обґрунтовано вважав, що сторони можуть у повному обсязі створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, задовольнити гармонійний розвиток її особистості в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, враховуючи вік малолітніх ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_9 , які на день ухвалення рішення не можуть дати об`єктивної згоди на проживання з одним із батьків самостійно, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_6 та Тихомира разом з матір`ю, що буде відповідати найкращим інтересам дітей.

Крім того, врахувавши конкретні обставини справи, стан здоров`я та матеріальне становище малолітніх дітей та їх батька, й інші обставини, виходячи з положень ст. ст. 180, 181, 182, 183 СК України, суд 1 інстанції обґрунтовано стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей в розмірі 1/3 частини всіх вивід заробітку (доходу) щомісячно.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта щодо безпідставності, на його думку, визначення місця проживання малолітніх дітей разом з матір`ю, оскільки вони належним чином не обґрунтовані, а суд 1 інстанції при вирішенні цього питання, в першу чергу керувався інтересами малолітніх дітей, та врахувавши їх вік, прийшов до обґрунтованого висновку щодо їх місця проживання разом з мамою.

При цьому, апелянт під час розгляду справи не скористався наданими йому правами, не обґрунтував заперечення проти позову та доводи зустрічного позову й апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, оскільки згідно із ч. 1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч., ч. 1, 5, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та фактично зводяться до незгоди з рішенням суду та особистого тлумачення норм права та обставин справи. Судом першої інстанції у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами. Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому його слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-383 ЦПК України , апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: