Постанова

від 25.03.2020 по справі 220/358/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

25 березня 2020 року

м. Київ

справа № 220/358/18

провадження № 61-14155св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач, відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,

відповідач, позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,

треті особи: Орган опіки та піклування Великоновосільської районної державної адміністрації, Орган опіки та піклування Межівської районної державної адміністрації, Орган опіки та піклування Слов`янської сільської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Великоновосільської районної державної адміністрації, Орган опіки та піклування Межівської районної державної адміністрації, про стягнення аліментів та визначення місця проживання дітей, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Орган опіки та піклування Слов`янської сільської ради, Орган опіки та піклування Великоновосільської районної державної адміністрації, про визначення місця проживання малолітніх дітей,

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2018 року у складі судді Юр`єва О. Ю. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2019 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. О., Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних заяв

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, уточнивши який просила визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з нею; стягнути з відповідача на її користь грошові кошти на утримання синів у розмірі 1/3 частки, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, від заробітку відповідача щомісячно, починаючи з дня пред`явлення цього позову і до досягнення дітьми повноліття; та стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

В обґрунтування уточнених позовних вимог ОСОБА_1 зазначала про те, що з 08 серпня 2014 року вона перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, в якому народилися сини: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , однак подружнє життя не склалося.

У січні 2018 року з метою реабілітації після пологів, вона разом з молодшим сином ОСОБА_4 поїхала до батьків за місцем своєї реєстрації для проходження медичного обстеження та курсу реабілітації.

07 лютого 2018 року позивач разом зі своїми батьками приїхали до відповідача, щоб забрати старшого сина ОСОБА_3 та речі, однак зробити цього не змогла у зв`язку з відмовою відповідача.

Працівники поліції, яких вона викликала, пояснили, що відібрання малолітнього сина ОСОБА_3 можливе лише за згодою обох батьків або за рішенням суду. Згоди між нею та відповідачем щодо місця перебування дітей не має.

Вважаючи, що проживання дітей разом з нею відповідає їх інтересам, оскільки малолітні діти в першу чергу потребують материнської любові, ласки та уваги, а вона має достатньо часу приділяти дітям належну увагу, водити сина до садочка, займатися з дітьми вечорами, гратися, організовувати їх відпочинок та іншим чином піклуватися про дітей, та має всі необхідні умови для проживання, нормального розвитку дітей, просила позов задовольнити.

У квітні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним зустрічним позовом, в якому просив визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком за його місцем проживання та реєстрації, по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову посилався на те, що з січня 2018 року старший син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з ним, якого він виховує і утримує, в чому йому допомагають батьки. Він працює водієм в С(Ф)Г Чайка і має постійний дохід, характеризується позитивно. Дитина має власну кімнату, є ігрова кімната, розвиваючі ігри, повністю забезпечений усім необхідним.

Син ОСОБА_3 є хворобливою дитиною, про що свідчить його історія розвитку дитини. Зазначав, що дружина також страждала від захворювань нервової системи, у неї часом траплялися нервові зриви. ОСОБА_1 наразі не підтримує необхідних життєвих зв`язків з дитиною та не дуже бажає спілкуватися, виховувати та утримувати старшого сина ОСОБА_3 .

Щодо стягнення аліментів на сина ОСОБА_4 , то він не заперечує, але у розмірі 1/4 частки від його заробітку (доходу) на одну дитину.

Просив у частині вимог щодо зміни місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , з місця проживання батька на місце проживання матері - відмовити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Межівський районний суд Дніпропетровської області рішенням від 14 грудня 2018 року уточнену позовну заяву ОСОБА_1 задовольнив. Визначив місце проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом з матір`ю ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 . Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти на утримання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 20 лютого 2018 року і до досягнення дітьми повноліття. Допустив негайне виконання рішення суду в межах місячної суми стягнення аліментів. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Рішення районного суду мотивоване тим, що перебування обох дітей - рідних братів, разом під постійним наглядом та вихованням матері якнайкраще відповідає інтересам дітей, яким на момент розгляду справи виповнилося лише три роки та один рік відповідно. Оскільки діти будуть проживати з матір`ю, то на її користь слід стягувати аліменти на утримання дітей з їх батька. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд виходив з того, що проживання дітей з матір`ю не позбавляє батька права виховувати дітей, утримувати їх, спілкуватися з ними нарівні із матір`ю.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Дніпропетровський апеляційний суд постановою від 19 червня 2019 року рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2018 року залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно та

всебічно дослідив обставини справи, перевірив їх доказами, які оцінив на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, встановив наявність однакових належних матеріально-побутових умов у матері і у батька для проживання малолітніх дітей, їх позитивних характеристик, обґрунтовано вважав, що сторони можуть у повному обсязі створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, задовольнити гармонійний розвиток її особистості в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, враховуючи вік малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які на день ухвалення рішення не можуть дати об`єктивної згоди на проживання з одним із батьків самостійно, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про визначення місця проживання малолітніх дітей разом з матір`ю, що буде відповідати найкращим інтересам дітей.

Врахувавши конкретні обставини справи, стан здоров`я та матеріальне становище малолітніх дітей та їх батька, й інші обставини, суд обґрунтовано стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій 18 липня 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 просить скасувати рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2019 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, щооскаржувані судові рішення винесені судами з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягають скасуванню.

Сторони ще в 2016 році намагалися визначити місце проживання старшого сина ОСОБА_3 . Рішення ради опіки та піклування виконавчого комітету Слов`янської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області від 04 серпня 2016 року № 1 Про встановлення графіку спілкування батька з дитиною на підставі заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , встановлено ОСОБА_2 графік перебування дитини ОСОБА_3 , з батьком: по тижню двічі на місяць.

Суди проігнорували той факт, що вказане рішення, стосується тільки однієї дитини старшого сина ОСОБА_3 , оскільки молодшого сина ОСОБА_4 ще не було, і це рішення не виконувалося ОСОБА_1 , хоча вони обмінялися розписками не чинити один одному перешкоди у побаченнях з дитиною, але позивачка його фактично не виконувала.

На час ухвалення рішень у цій справі вже було два сини відносно яких стосувався спір, а суди, постановляючи свої рішення керувалися лише одним рішенням органу опіки та піклування від 04 серпня 2016 року № 1, тобто про другу дитину, яка також потребує лікування.

Поза увагою апеляційного суду залишилося те, що висновок ДОП СП Межівського ВП Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Кирпиченка Є. В. не є висновком органу опіки та піклування, та не відповідає вимогам закону.

З боку відповідача було заявлено клопотання щодо надання висновку про огляд позивача лікарем психіатром, адже її стан здоров`я з цього приводу офіційно не підтверджений, а тому і невідомий, оскільки її поведінка в соціумі, в сім`ї коли вони мешкали разом викликала дуже багато питань, однак на ініціювання з боку відповідача отримати такий висновок суд не звертав уваги.

Крім того, суди залишили поза увагою те, що весь час поки старший син ОСОБА_3 проживав з ним, він знаходився на його утриманні, та безпідставно стягнули аліменти на його утримання на користь матері з 20 лютого 2018 року.

Отже, справу розглянуто судами без належного висновку третьої особи, що є порушенням вимог норм матеріального та процесуального права.

12 вересня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу , мотивований тим, що суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для визначення місця проживання дітей з матір`ю та відсутність правових підстав для розлучення їх з нею, правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів.

Посилання заявника, що на момент винесення рішень судів першої та апеляційної інстанції було дві дитини відносно яких стосувався спір, а суди, постановляючи свої рішення керувалися лише одним рішенням органу опіки та піклування від 04 серпня 2016 року № 1, спростовується наявними в матеріалах справи висновками органів опіки та піклування Великоновосілківської райдержадміністрації та органу опіки та піклування Межівської районної державної адміністрації, які дійшли ідентичного висновку щодо визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Зазначаючи, що в період судових розглядів справи з його боку заявлено клопотання щодо надання висновку про огляд позивача лікарем психіатром вводить суд в оману, оскільки жодного клопотання з даного приводу не подавалося ОСОБА_2 .

До участі в судових засіданнях були залучені представники третіх осіб органи опіки та піклування, які дуже ретельно вивчили ситуацію, яка склалася, надали їй оцінку та не менш змістовно надали пояснення суду, і хоча на думку заявника всі висновки носять рекомендаційний характер, на її думку вони заслуговують на увагу суду хоча і не є основоположними.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Межівського районного суду Дніпропетровської області.

03 жовтня 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

09 серпня 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб, який на час розгляду справи не розірвано.

У шлюбі народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до довідок про реєстрацію місця проживання особи від 01 грудня 2017 року № 542 виданих виконавчим комітетом Слов`янської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані за місцем проживання батька ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 .

Старший син ОСОБА_3 проживає разом з батьком ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , за вказаною адресою проживають батьки ОСОБА_2 , а саме: ОСОБА_8 - батько, ОСОБА_9 - мати.

Молодший син ОСОБА_4 проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 , де також проживають батьки ОСОБА_1 : ОСОБА_10 - батько, ОСОБА_11 - мати.

Сторони не можуть самостійно дійти згоди щодо місця проживання малолітніх дітей, що також підтверджується висновком ДОП СП Межівського ВП Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Кирпиченка Є. В .

Згідно довідки характеристики від 12 лютого 2018 року № 165 виданої виконкомом Костянтинопільської сільської ради ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до адміністративної відповідальності адміністративною комісією сільської ради не притягувалася. В зловживанні спиртними напоями не помічена. В конфліктні ситуації не вступає. У побуті спокійна, врівноважена. Виховує двох дітей, гарна мати. Заяв від мешканців селища на неї не надходило. Працює бухгалтером розрахункового відділу у ДП ДГ Забойщик ДД СДС НААНУ Великоновосілківського району Донецької області з 13 травня 2010 року по теперішній час. За час роботи зарекомендувала себе з позитивної сторони. Всю роботу виконує добросовісно та вчасно. Підтримує добрі стосунки в колективі. Має шану колективу. 14 грудня 2012 року заочно закінчила Донецький державний університет управління та здобула кваліфікацію бакалавра з економіки підприємства. 30 червня 2014 року заочно закінчила Донецький державний університет управління і отримала повну вищу освіту за спеціальністю Економіка підприємства та здобула кваліфікацію спеціаліста з економіки підприємства. В повсякденному житті чуйна, добропорядна людина, дуже дружелюбна у спілкуванні, намагається всім допомогти, добра господиня, виховує двох маленьких діток.

З акта обстеження умов проживання від 12 лютого 2018 року, складеного за результатами проведеного обстеження умов проживання ОСОБА_1 , встановлено, що житло розміщено на одному поверсі одноповерхового будинку, складається з трьох кімнат загальною площею 50,5 кв. м, житлова - 36 кв. м, умови проживання задовільні. Продукти харчування та сировина для опалення будинку в достатній кількості. Родина займається підсобним господарством. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю проживають у будинку дідуся та бабусі. У дитини є все необхідне для розвитку. В сім`ї створені умови для проживання та утримання малолітніх дітей.

ОСОБА_3 є хворобливою дитиною, про що свідчить його історія розвитку дитини, а саме амбулаторна картка. Дитина часто знаходиться на стаціонарному лікуванні в КЗ Межівський ЦРЛ Дніпропетровської обласної ради з різними діагнозами. 07 лютого 2018 року ОСОБА_3 був направлений на обстеження до Обласної клінічної лікарні з діагнозом мовою оригіналу затримка мовного розвитку, часто страждає ГРВІ з гіпертермічним синдромом.

Сторони ще в 2016 році намагалися визначити місце проживання старшого сина ОСОБА_3 , 2015 року народження.

Висновком органу опіки та піклування Слов`янської сільської ради Межівського району щодо визначення місця проживання малолітньої дитини від 19 квітня 2018 року № 171/02-10 визначено, що в ОСОБА_2 , який проживає по АДРЕСА_1 , створені всі матеріально-побутові умови для повноцінного проживання та виховання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Діючи виключно в інтересах малолітньої дитини Великоновосілківської райдержадміністрації як орган опіки та піклування підтримує позовні вимоги та вважає доцільним проживання ОСОБА_3 разом з матір`ю ОСОБА_1 (висновок органу опіки та піклування Великоновосілківської райдержадміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 від 04 червня 2018 року № 186/01-35).

Висновком органу опіки та піклування Слов`янської сільської ради щодо визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зазначено, що при обстеженні матеріально-побутових умов проживання батька малолітніх дітей встановлено, що у цьому домоволодінні створені хороші умови для проживання обох дітей.

Висновком Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області щодо визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано за доцільне визначити місцем проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом з матір`ю ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 .

Представник органу опіки та піклування Межівської РДА Земляна Л. О. у

судовому засіданні пояснила, що 11 липня 2018 року до Межівської РДА звернулася ОСОБА_1 . Було проведено обстеження умов проживання у с. Слов`янка (за місцем проживання батька). Встановлено, що умови хороші, будинок великий. Комісія складалася з 9 осіб. Умови проживання у ОСОБА_1 досліджувалися документально, оскільки ОСОБА_1 проживає в іншому районі. Обговоривши питання 24 липня 2018 року винесено рішення одноголосно - визначити місце проживання обох дітей разом з матір`ю у с. Розлив. 30 серпня 2018 року була розглянута заява ОСОБА_2 про перегляд даного питання, додані медичні документи дітей, клопотали про виклик лікарів - педіатрів на засідання комісії. Питання про визначення місця проживання дітей було розглянуто, лікарі не з`явилися через відпустку і лікарняний і було винесено рішення, що підстав для зміни попереднього висновку немає.

Представник органу опіки та піклування Слов`янської сільської ради Антоненко І. І. у судовому засіданні пояснила, що було зібрано комісію, на якій були присутні сторони, проведено обстеження умов проживання ОСОБА_2 , за результатами якого було складено акт, провести обстеження умов проживання у ОСОБА_1 не видалося можливим через віддаленість її місця проживання. Комісією було надано рекомендаційний висновок щодо можливості проживання обох дітей у кожного з батьків. Оскільки на момент проведення комісії малолітня дитина, ОСОБА_4 був на грудному вигодовуванні ОСОБА_1 тому комісія не прийняла одностайної думки щодо проживання дітей. Тому вирішили, що діти поки що можуть жити так як вони жили - старший син з ОСОБА_2 , молодша дитина з ОСОБА_1

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно з частинами першою, другою статті 161 цього Кодексу якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

В силу частини першої статті 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі статтею 9 зазначеної Конвенції держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі Хант проти України зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Олсон проти Швеції (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13 у справі М.С. проти України , йдеться про визначення інтересів дитини , її місця у взаємовідносинах між батьками. У цьому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Аналіз норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Визначаючи місце проживання дітей з матір`ю, розуміючи, що спір стосується чутливої сфери правовідносин, в яких батьки не дійшли спільного рішення, суди надали першочергове значення саме найкращими інтересами дітей та не впливатиме на їх взаємовідносини з батьком, оскільки визначення місця проживання дітей з однім із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.

Батько дітей, який безсумнівно відіграє важливу роль у їх житті та розвитку, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дітей, стан їх розвитку, незалежно від того з ким вони будуть проживати.

Ураховуючи наведене Верховний Суд погоджується з рішеннями судів в частині визначення місця проживання малолітніх дітей.

Аргументи касаційної скарги, що поза увагою апеляційного суду залишилося те, що висновок ДОП СП Межівського ВП Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Кирпиченка Є. В. не є висновком органу опіки та піклування, та не відповідає вимогам закону на увагу не заслуговують, оскільки суд використав його як доказ неможливості сторін самостійно дійти згоди щодо визначення місця проживання малолітніх дітей, а не як висновок органу опіки та піклування, необхідність якого визначена законом.

Доводи касаційної скарги про те, що суди, постановляючи свої рішення керувалися одним рішенням органу опіки та піклування від 04 серпня 2016 року № 1, тобто про другу дитину, яка також потребує лікування стосовно затримки розвитку, спростовуються висновком Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області щодо визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (аркуші справи 148-150 том 2).

Інші аргументи касаційної скарги висновки судів в зазначеній частині не спростовують, на законність рішень не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з їх оцінкою, наданою судами щодо відсутності підстав для визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3 разом із батьком, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.

Отже, рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2018 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2019 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітніх дітей підлягають залишенню без змін.

Проте, не можна погодитися повністю із судовими рішеннями в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення на її користь аліментів на утримання синів, оскільки суд першої інстанції, ухвалюючи рішення в цій частині, не звернув уваги на те, що старший син ОСОБА_3 на час звернення ОСОБА_1 з позовом ( 20 лютого 2018 року) проживав разом із батьком, що не заперечувалося сторонами, та знаходився на його утриманні. Не встановивши з якого часу ОСОБА_3 проживає з ОСОБА_1 районний суд передчасно стягнув з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 з 20 лютого 2018 року.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку апеляційний суд на допущені судом першої інстанції порушення уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про залишення рішення районного суду в цій частині без змін.

За таких обставин аргументи касаційної скарги в указаній частині заслуговують на увагу.

Ураховуючи, що суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановити час з якого малолітній ОСОБА_3 проживає з матір`ю, відсутні і правові підстави для ухвалення рішення у цій частині.

Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи наведене Верховний Суд дійшов висновку про скасування постанови Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2019 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, та передачу справи в цій частині на новий розгляд до апеляційного суду для встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 400, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2019 року в частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Великоновосільської районної державної адміністрації, Орган опіки та піклування Межівської районної державної адміністрації, про стягнення аліментів скасувати справу в цій частині направити на новий розгляд до апеляційного суду.

Рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2019 року в частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Великоновосільської районної державної адміністрації, Орган опіки та піклування Межівської районної державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Орган опіки та піклування Слов`янської сільської ради, Орган опіки та піклування Великоновосільської районної державної адміністрації, про визначення місця проживання малолітніх дітей залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Зайцев

Судді С. Ю. Бурлаков

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

В. П. Курило