Постанова

від 19.06.2019 по справі 194/1457/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2774/19 Справа № 194/1457/18 Суддя у 1-й інстанції - Корягін В. О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

Категорія 59

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2019 року Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Каратаєвої Л.О., Деркач Н.М.

за участю секретаря - Гречишникової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом Тернівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення коштів зайво сплаченої індексації

за апеляційною скаргою Тернівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області

на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2018 року,-

В С Т А Н О В И В:

20 вересня 2018 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів зайво сплаченої індексації. В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у відділенні з 02 листопада 1995 року, має зареєстрований страховий випадок профзахворювання, що отримане 01 липня 1994 року. За висновком МСЕК від 01 листопада 1995 року потерпілому встановлена стійка втрата професійної працездатності 15% безстроково. На відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок професійного захворювання, Фонд виплачує потерпілому щомісячні страхові виплати, які відповідно до п. 15 ст. 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування , в редакції яка діяла на момент виникнення правовідносин, підлягають індексації в порядку, передбаченому Законом України Про індексацію грошових доходів громадян та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078 зі змінами та доповненнями. Зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на застрахованих осіб покладено обов`язок своєчасно повідомляти страхувальника та страховика про обставини, що впливають на умови або зміни розміру матеріального забезпечення та соціальних послуг, а відповідно до Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Кожен потерпілий, який стає на облік у відділення для отримання страхових виплат, знайомиться зі своїми обов`язками, як застрахованої особи, про що ставить особистий підпис та дату ознайомлення. Кожного року відділенням Фонду проводиться звірка даних потерпілих. Для подальшого нарахування і виплати індексації ОСОБА_1 відділенням проводилась звірка даних його трудової книжки та інформації, яку він надав, про те, що дійсно не працює та не перебуває в трудових відносинах згідно КЗпП та ЦК України за договорами цивільно-правового характеру. 27 березня 2017 року та 05 вересня 2017 року ОСОБА_1 було надано дані трудової книжки з останнього місця роботи з датою звільнення 04 червня 2002 року, відповідач не повідомив свідомо про те, що працював офіційно без запису в трудовій книжці. Про те, що ОСОБА_1 працював у відділі освіти Тернівської міської ради з червня 2016 року по жовтень 2016 року, відділення дізналося з програми ЕІАС, відносно чого було зроблено запит до ПФУ по застрахованій особі, та отримано дані про працевлаштування за вищевказаний період. Крім того, відділенням було зроблено запит до відділу освіти Тернівської міської ради та отримано відповідь про те, що відповідач був прийнятий в КДНЗ №6 Зоряний сторожем з 25 червня 2016 року та звільнений 18 жовтня 2016 року. У разі, коли особа працює та отримує інший грошовий дохід, в першу чергу індексується оплата праці. В зв`язку з тим, що відповідач своєчасно не надав відповідну інформацію про факт свого працевлаштування, відділення не мало даних про зростання грошових доходів потерпілого ОСОБА_1 та проіндексувало суму його страхових виплат. Отже, відділенням відповідачу нарахована переплата зайво сплаченої індексації за період з червня 2016 року по березень 2018 року у розмірі 11729,33 грн. Відділення намагалося досудовому порядку врегулювати питання стосовно погашення боргу по зайво сплаченій індексації, направивши відповідачу вимогу про сплату заборгованості в порядку ст. 542 ЦК України, але ОСОБА_1 не відреагував на вищевказану вимогу та рекомендований лист з повідомленням було повернуто на адресу відділення по закінченню строку зберігання.оги в розмірі 5833 грн. 51 коп., яку позивач на підставі ст.1212 ЦК України просив стягнути з відповідачки (а.с.3-5).

Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2018 року у задоволенні позовних вимог Тернівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення коштів зайво сплаченої індексації - відмовлено (а.с.36-41).

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвали нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.47-53).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду 1 інстанції залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Судом 1 інстанції встановлено, що за період з червня 2016 року по березень 2018 року Тернівським міським відділенням УВД ФССУ було виплачено ОСОБА_1 індексацію страхових виплат у розмірі 11729,33 грн., дане підтверджується довідкою про доходи ОСОБА_1 , виданої Тернівським міським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (а.с. 6).

Згідно відповіді на запит до ПФУ по застрахованій особі ОСОБА_1 від 03 квітня 2018 року ОСОБА_1 з червня по жовтень 2016 року включно працював (працюючий інвалід) у відділі освіти Тернівської міської ради (а.с. 7).

Відповідно до повідомлення відділу освіти Тернівської міської ради від 15 травня 2018 року за вих. № 307, ОСОБА_1 прийнятий в КДНЗ №6 Зоряний сторожем з 25 червня 2016 року згідно наказу №48-к від 24 червня 2016 року. Звільнений з займаної посади 18 жовтня 2016 року згідно наказу №80-к від 17 жовтня 2016 року (а.с. 8).

Тернівське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області 22 червня 2018 року за вих. № 06-17/2025 звернулося до ОСОБА_1 з вимогою про сплату заборгованості по зайво сплаченій індексації в розмірі 11729,33 грн., в порядку ст. 542 ЦК України.

Вище зазначена вимога була повернута до Тернівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області по закінченню встановленого строку зберігання.

Дана обставина підтверджуються копією листа Тернівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області 22 червня 2018 року за вих. № 06-17/2025 та копією поштового повідомлення (а.с. 9-11).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд 1 інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що відповідач, як застрахована особа, був попереджений позивачем про його обов`язки, згідно ч. 2 ст. 16 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці від 28 грудня 2014 року №77-VII, який набрав чинності 01 січня 2015 року, а також не довів суду належними доказами про недобросовісність з боку відповідача щодо підроблення, виправлення в документах, подання недостовірних відомостей Фонду щодо його матеріального забезпечення.

Вказані висновки суду відповідають нормам матеріального та процесуального права й ґрунтуються на вимогах закону.

Так, у відповідності до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Отже, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про індексацію грошових доходів населення , індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.

Статтею 8 Закону України Про індексацію грошових доходів населення передбачено, що перегляд розмірів державних соціальних гарантій та гарантій оплати праці відповідно до умов, визначених цим Законом, здійснюється уповноваженими на це органами протягом місяця, у якому виникли підстави для перегляду.

Частиною 15 статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування передбачено, що індексація суми страхової виплати проводиться відповідно до частини другої статті 37 цього Закону.

Відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 , обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Частиною 2 ст. 16 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці від 28 грудня 2014 року №77-VII передбачено, що застраховані особи зобов`язані: надавати страхувальнику, страховику достовірні документи, на підставі яких призначається матеріальне забезпечення та надаються соціальні послуги відповідно до цього Закону; своєчасно повідомляти страхувальника та страховика про обставини, що впливають на умови або зміни розміру матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Згідно з ч.3 ст.15 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування , достовірність зазначених у документах даних перевіряється Фондом. У разі подання недостовірних відомостей, використання роботодавцем коштів Фонду з порушенням встановленого порядку роботодавець добровільно чи на підставі рішення суду повинен відшкодувати страховику заподіяну шкоду.

Частиною 3 ст. 16 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування передбачено, що застрахована особа несе відповідальність згідно із законом за незаконне одержання з її вини (підроблення, виправлення в документах, подання недостовірних відомостей тощо) матеріального забезпечення та соціальних послуг за соціальним страхуванням.

Відповідно до ч.9 ст.47 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування , суми, одержані в рахунок страхових виплат потерпілим або особою, яка має право на ці виплати, можуть бути утримані Фондом, якщо рішення про їх виплату прийнято на підставі підроблених документів або подано свідомо неправдиві відомості, а також якщо допущено помилку, яка впливає на суму страхових виплат.

Отже, Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування передбачено, що застрахована особа несе відповідальність згідно із законом за незаконне одержання з її вини (підроблення, виправлення в документах, подання недостовірних відомостей тощо) матеріального забезпечення та соціальних послуг за соціальним страхуванням.

Частиною 1 ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Отже, закон встановлює два виключення із правила щодо повернення безпідставно набутого майна: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене уст. 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Вказаний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 25 червня до 18 жовтня 2016 року працював в КДНЗ №6 Зоряний відділу освіти Тернівської міської ради.

Також представником позивача визнано той факт, що працівником Тернівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області при нарахуванні індексації ОСОБА_1 за оспорюваний період рахункових помилок не було допущено.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги, розрахунок індексації страхових виплат як підставу для стягнення заявленої суми позову в розмірі 11729,33 грн., оскільки зазначена індексація була проведена позивачем добровільно без помилок в розрахунку.

Будь-яких доказів на підтвердження тих обставин, що ОСОБА_1 навмисно зазначив, що не працює, а також що він надав трудову книжку, яка не відповідає дійсності (в трудовій книжці не було зазначено, що останній працював) ані суду 1 інстанції, ані суду апеляційної інстанції надано не було.

Також позивачем не надано доказів попередження позивачем застрахованої особи ОСОБА_1 про його обов`язки, згідно до ч. 2 ст. 16 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці від 28 грудня 2014 року №77-VII, який набрав чинності 01 січня 2015 року.

Судом 1 інстанції також було встановлено, що будь-яких доказів недобросовісності (винуватості) відповідача, як застрахованої особи, щодо підроблення, виправлення в документах, подання недостовірних відомостей Фонду щодо його матеріального забезпечення не встановлено.

Отже, доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 допустив зловживання чи подав недостовірні докази суду не надано.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду 1 інстанції є обґрунтованим та відповідає нормам чинного законодавства, оскільки нарахування та виплата індексації щомісячних страхових виплат проведена позивачем на користь відповідача добровільно, без рахункових помилок з боку позивача і без встановлення факту недобросовісності з боку відповідача, отже відповідно до статті 1215 ЦК України поверненню зазначена сума не підлягає.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що суд 1 інстанції безпідставно відмовив у задоволення позовних вимог, колегія суддів не приймає до уваги оскільки, такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Судом було встановлено та апелянтом не спростовано, що нарахування та виплата індексації щомісячних страхових виплат проведена позивачем на користь відповідача добровільно, без рахункових помилок з боку позивача і без встановлення факту недобросовісності з боку відповідача.

Тобто під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивач не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої позовні вимоги, та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, оскільки згідно із ч. 1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч., ч. 1, 5, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України , апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Тернівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення .

Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2018 року - залишити без змін .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: