Постанова

від 25.02.2010 по справі 39/357

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 25.02.2010                                                                                           № 39/357

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Шипка  В.В.

 суддів:             

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

 на рішення Господарського суду м.Києва від 23.11.2009

 у справі № 39/357 ( .....)

 за позовом                               фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

 до                                                   фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

 про                                                   стягнення 34092,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача         ОСОБА_3 – дов. від 27.04.2009

від відповідача     не з’явився

ВСТАНОВИВ:

 Фізична особа – підприємець ОСОБА_2 (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (надалі – відповідач, апелянт) про стягнення з відповідача суму заборгованості за поставлену продукцію в розмірі 34 092,00 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.11.2009 у справі № 39/357 позов задоволено повністю; стягнуто з фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 на користь фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 34 092,00 грн. основного боргу, 340,92 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; крім того, повернуто фізичній особі – підприємцю ОСОБА_2 з доходу Державного бюджету 94,08 грн. державного мита, перерахованого квитанцією № 28 від 07.09.2009.

Рішення суду мотивоване тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 34 092,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки відповідачем взяті на себе зобов’язання належним чином не виконано та вартість поставленої позивачем продукції не оплачена.

Фізична особа – підприємець ОСОБА_1, не погоджуючись з названим рішенням суду, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 07.12.2009, у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 23.11.2009 у справі № 39/357 та припинити провадження у справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим судом при прийнятті рішення не враховано всіх обставин справи; також, на думку апелянта, суд зробив невірні висновки про те, що накладні, підписані сторонами, є  формою договору поставки (оскільки в них не міститься зобов’язання ОСОБА_1 сплатити суму, вказану в цих накладних); крім того, за поставлений товар відповідач розплатився в повному обсязі.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого він проти доводів апелянта заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва – без змін.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Відповідач (апелянт) своїм правом на участь у судовому засіданні апеляційної інстанції не скористався, представника не направив. Про розгляд справи у суді апеляційної інстанції відповідач повідомлений належним чином (повідомлення № 795137 наявне в матеріалах справи)

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивачем у 2008 році по накладним № 1 від 05.05.2008 на суму 19 224,00 грн. та № 2 від 19.10.2008 на суму 14 868,00 грн. поставлено відповідачу продукцію (м’ясо) загальною вартістю 34 092,00 грн.

Факт отримання вказаної продукції відповідачем не заперечується та підтверджується печаткою підприємця на названих накладних.

У відповідності до ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи підтверджено, що з метою отримання оплати позивачем було направлено відповідачу лист від 21.10.2009 (а.с.15) з вимогою погасити заборгованість за отриманий товар у розмірі 34 092,00 грн. у строк до 28.10.2009.

Вказана вимога відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 34 092,00 грн.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст. 530 ЦК України).

Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що, оскільки лист щодо оплати заборгованості за поставлену продукцію в розмірі 34 092,00 грн. позивачем було надіслано відповідачу 22.10.2009 (фіскальний чек № 2792 від 22.10.2009 та опис вкладення у цінний лист наявні в матеріалах справи – а.с. 17-18), то відповідач повинен був виконати свої зобов’язання по оплаті поставленої продукції у семиденний строк з 22.10.2009.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач належним чином свої зобов'язання не виконав, оскільки ним своєчасно (у строк не пізніше 28.10.2009) та у повному обсязі не було здійснено оплату поставленої позивачем продукції.

Сума боргу відповідача перед позивачем станом на час подання позову складає                 34 092,00 грн. Вказана обставина відповідачем належними та допустимими доказами не спростована.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході розгляду справи судом першої інстанції відповідач не надав суду відзиву на позов та будь-яких доказів, які б спростовували доводи позивача щодо наявності у відповідача заборгованості за поставлену продукцію.      

Апелянтом (відповідачем) в апеляційній скарзі також не наведено жодного доводу та суду апеляційної інстанції не надано жодного належного та допустимого доказу, які б спростовували по суті висновки суду першої інстанції (щодо наявності у відповідача боргу перед позивачем у розмірі 34 092,00 грн.) та доводили б помилковість оскаржуваного рішення.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 34 092,00 грн. є підставними й обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення Господарського суду м. Києва від 23.11.2009 у справі №39/357.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 23.11.2009 у справі № 39/357 за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 – без змін.

2.   Матеріали справи № 39/357 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді