Постанова

від 25.06.2019 по справі 760/7243/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2019 року м. Київ

Унікальний номер справи № 760/7243/17

Апеляційне провадження № 22-ц/824/9016/2019

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.

при секретарі - Слободяник Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 11 березня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Букіної О.М., по справі за позовом Обслуговуючого кооперативу ЖБК Україна до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про зобов`язання привести в попередній стан приміщення загального користування, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2018 року представник позивача ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому зазначив, що будинок АДРЕСА_1 в межах Солом`янського району перебуває на балансі Обслуговуючого кооперативу ЖБК Україна , який зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до вимог чинного законодавства.

У жовтні 2015 року мешканці квартир сьомого цокольного під`їзду № НОМЕР_1 ОСОБА_2 та № НОМЕР_2 ОСОБА_1 самовільно, без дозволу адміністрації обслуговуючого кооперативу встановили в приміщенні загального користування, а саме на вході на площадку першого поверху сьомого цокольного під`їзду вказаного житлового будинку металеві двері, чим створили окреме ізольоване приміщення для власного користування. Встановлення дверей позбавило позивача можливості здійснення нагляду за інженерними та загальнобудинковими мережами, а також інших співвласників права користування приміщеннями загального користування, оскільки доступ до них був перекритий внаслідок самовільного встановлення дверей.

26 жовтня 2015 року на зборах співвласників будинку та адміністрації Обслуговуючого кооперативу ЖБК Україна було прийнято резолюцію, в якій зафіксовано факт незаконного встановлення на першому поверсі сьомого цокольного під`їзду житлового будинку АДРЕСА_1 металевих дверей та зобов`язано відповідачів усунути перешкоди в доступі до приміщень загального користування та здійснити демонтаж самовільно встановлених дверей.

03 грудня 2015 року текст даної резолюції був вручений відповідачам особисто, проте, виконана вона не була.

17 грудня 2015 року через невиконання вимог резолюції, мешканцями будинку із залученням адміністрації кооперативу було демонтовано незаконно встановлені металеві двері.

Зазначав, що в подальшому відповідачі без будь-яких дозвільних документів і без погодження з іншими співвласниками приміщень загального користування та позивачем повторно встановили металеві двері.

16 березня 2016 року на засіданні правління Обслуговуючого кооперативу ЖБК Україна було прийнято рішення про наявність в діях мешканців квартир НОМЕР_1 ОСОБА_2 та НОМЕР_2 ОСОБА_1 порушень Правил користування приміщеннями житлових будинків , затверджених Постановою КМУ №572 від 08 жовтня 1992 року та повторно зобов`язано демонтувати самовільно встановлені металеві двері та забезпечити доступ до місць загального користування працівників позивача та інших співвласників. Дане рішення було направлено відповідачам 15 серпня 2016 року засобами поштового зв`язку, однак, дані вимоги виконані не були.

Таким чином, просив зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 демонтувати самовільно встановлені двері в загальному коридорі першого поверху сьомого цокольного під`їзду житлового будинку АДРЕСА_1 та привести приміщення у попередній стан відповідно до проектної документації, судові витрати розподілити відповідно до закону (а.с. 1-31).

20 липня 2018 року представник відповідачів Селецька О.В . надіслала на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову. Зазначала, що позивач приховав той факт, що підвальне приміщення, в якому знаходяться інженерні та загально будинкові мережі, знаходиться під цокольними поверхами і доступ та входи до них розташовані окремо від квартирних коридорів та ніяким чином не сполучаються з квартирами відповідачів. Крім того, докази у справі свідчать про те, що інженерні та загальнобудинкові мережі розміщені на технічному поверсі, який знаходиться під цокольними поверхами та вхід до нього здійснюється окремо, і до площадки першого поверху ніякого відношення не має. Таким чином, надані позивачем документи, які містяться в матеріалах справи, свідчать про відсутність об`єктів, які зобов`язано відповідачів привести у попередній стан відповідно до проектної документації, крім того, ці документи спростовують обставини, на які посилається позивач у позовні заяві (т. 2 а.с. 99-114).

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 11 березня 2019 року позов Обслуговуючого кооперативу ЖБК Україна до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про зобов`язання привести в попередній стан приміщення загального користування задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 демонтувати самовільно встановлені двері в загальному коридорі першого поверху сьомого цокольного під`їзду житлового будинку АДРЕСА_1 та привести приміщення у попередній стан відповідно до проектної документації. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Обслуговуючого кооперативу ЖБК Україна судовий збір в розмірі 800,00 грн. з кожної (т. 2 а.с. 168, 170-176).

Не погодившись з рішенням районного суду, 22 квітня 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Селецька О.В. подала до суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю. На обґрунтування скарги зазначила, що суд неправильно з`ясував обставини справи, які мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, а тому дійшов помилкового висновку про задоволення позову. Вказувала, що відповідачі ОСОБА_2 та Селецька О.В. , починаючи з часу створення та реєстрації Обслуговуючого кооперативу ЖБК Україна є членами кооперативу, сплатили пайові внески та є власниками квартир НОМЕР_1 та АДРЕСА_3 . Зазначала, що інших квартир на першому цокольному поверсі в сьомому цокольному під`їзді немає та вбудовані приміщення відсутні. Звертала увагу на те, що суд першої інстанції взагалі не розглянув заяву про забезпечення судом доказів та безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи. Вважає, що не можна вважати достовірними, належними та достатніми докази, надані позивачем, оскільки у своїй сукупності вони не дають змоги дійти висновку про наявність чи відсутність обставин справи, а тому позов не може бути задоволений (т. 2 а.с. 186-207).

З огляду на положення ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокатСелецька О.В. підтримала скаргу і просила її задовольнити, представник Обслуговуючого кооперативу ЖБК Україна - Тарасенко В.В. заперечувала проти скарги і просила її відхилити.

Інші особи до суду не прибули, були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Факт належного сповіщення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 їх представник - адвокатСелецька О.В. в суді не заперечувала про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (а.с. 216-232).

Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольнивши позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення відповідачами спірних металевих дверей у загальному коридорі на першому поверсі сьомого цокольного під`їзду будинку АДРЕСА_1 проведене без дотримання встановленого законом порядку та не відповідає нормам законодавства в галузі містобудування, без згоди інших співвласників квартир в багатоквартирному будинку, який перебуває на балансі Обслуговуючого кооперативу ЖБК Україна .

Колегія суддів погодилась з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, що 12 лютого 1973 року відбулася державна реєстрація юридичної особи - Обслуговуючого кооперативу ЖБК Україна , запис про яку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців був внесений 16 листопада 2004 під №1 073 120 0000 001598, код ЄДРПОУ - 22907479, місцезнаходження юридичної особи: 03049, м. Київ, Солом`янський район, вул. Юліуса Фучика, буд. 8, що підтверджується відповідним Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 1 а.с. 6-9).

Будинок АДРЕСА_1 був переданий на баланс Обслуговуючого кооперативу ЖБК Україна на підставі акту державного приймання будівлі (спорудження) від 28 березня 1978 року, затвердженого Виконкомом Київської Міської Ради Депутатів трудящих №443 від 03 квітня 1978 року (т.1 а.с.10-16) та видано 04 березня 1981 року Міським житловим управлінням відповідний технічний паспорт на даний будинок Обслуговуючого кооперативу ЖБК Україна (т. 1 а.с. 17-23).

Згідно з розділом 3 статуту Обслуговуючого кооперативу ЖБК Україна , метою його діяльності є належне утримання будинку та прибудинкової території, управління нерухомістю, забезпечення підтримування порядку на території будинку та інше (т. 1 а.с.174).

Так, відповідно до ст. 18 ЖК України управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником.

Обслуговуючий кооператив у розумінні Закону України Про кооперацію - це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги управитель багатоквартирного будинку - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Згідно з вимогами ст. 8 Закону України Про житлово-комунальні послуги управитель має право вимагати від споживача дотримання вимог правил експлуатації жилих приміщень та прибудинкової території, санітарно-гігієнічних правил і правил пожежної безпеки, інших нормативно-правових актів у сфері комунальних послуг; доступу до приміщень, будинків і споруд для ліквідації аварій, усунення неполадок, що виникли у санітарно-технічному та інженерному обладнанні, його встановлення і заміни, проведення технічних і профілактичних оглядів у порядку, визначеному законодавством і договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

Отже, суд дійшов вірного висновку, що в розумінні чинного законодавства Обслуговуючий кооператив ЖБК Україна є особою, на яку законом покладено обов`язок щодо належного утримання та ремонту спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території, а тому має право на звернення до суду з даним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 жовтня 2015 року під час обстеження сьомого цокольного під`їзду будинку АДРЕСА_1 виявлено, що на вході на площадку першого поверху сьомого цокольного під`їзду, самовільно, без погодження з адміністрацією обслуговуючого кооперативу, встановлені металеві двері в приміщенні, яке є місцем загального користування, про що було складено відповідний акт обстеження уповноваженими представниками Обслуговуючого кооперативу ЖБК Україна (т. 1 а.с. 28).

26 жовтня 2015 року відбулися збори мешканців, за результатами яких присутніми було складено та підписано резолюцію, якою зафіксовано факт встановлення незаконних металевих дверей, внаслідок чого було перекрито доступ до ряду приміщень загального користування. Дана резолюція була вручена безпосередньо відповідачам 03 грудня 2015 року (т. 1 а.с. 24-25).

17 грудня 2015 року було проведено демонтаж металевих дверей на вході на площадку першого поверху сьомого цокольного під`їзду будинку АДРЕСА_1 , які були встановлені без дозволу адміністрації обслуговуючого кооперативу та без згоди співвласників будинку, про що було складено відповідний акт обстеження уповноваженими представниками Обслуговуючого кооперативу ЖБК Україна та присутніми мешканцями будинку (т. 1 а.с. 29).

25 січня 2016 рокупід час проведення чергового обстеження приміщення будинку АДРЕСА_1представниками Обслуговуючого кооперативу ЖБК Україна було виявлено на вході на площадку першого поверху сьомого цокольного під`їзду будинку повторне самовільне, без дозволу адміністрації кооперативу та без згоди співвласників будинку, встановлення відповідачами металевих дверей в приміщенні, яке є місцем загального користування, про що було складено відповідний акт обстеження (т. 1 а.с. 30).

Під час засідання правління Обслуговуючого кооперативу ЖБК Україна 16 березня 2016 року було прийнято рішення зобов`язати жителів квартир № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 сьомого цокольного під`їзду демонтувати в найкоротший термін незаконно, без дозволу адміністрації кооперативу, додатково встановлені металеві двері в їхньому під`їзді, не передбачені проектом будинку (т. 1 а.с. 26).

Як встановлено судом з наданої представником позивача інвентаризаційної справи №1 будинку АДРЕСА_1 , де міститься поверховий план будівлі, внаслідок самовільно встановлених відповідачами дверей були створені перешкоди і позивач був позбавлений можливості доступу і користування приміщеннями загального користування XLVII, XLVIII, XLIX, L, LI, LII розташованими саме на першому поверсі 7-го цокольного під`їзду з єдиним входом (т. 1 а.с. 94-108; т. 2 а.с. 140-145).

Згідно з по поверховим планом на будинок АДРЕСА_1 будь-яких дверей в парадному №7 на першому цокольному поверсі між сходовою клітиною і квартирами № НОМЕР_1, НОМЕР_2 не передбачено та не було встановлено.

Цих обставин, зокрема встановлення металевих дверей на вході на площадку першого поверху сьомого цокольного під`їзду будинку, представники сторін в суді апеляційної інстанції не заперечували, надавши пояснення про фактичне зняття дверного полотна після ухвалення оскаржуваного рішення із залишенням дверного короба в дверному отворі, про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (а.с. 229-230).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

У ч. 1 ст. 5 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , зазначено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Відповідно до ч. 2 статті 5 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до ст. 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Наявність або відсутність загальнобудинкових інженерних мереж та комунікацій у приміщеннях загального користування XLVII, XLVIII, XLIX, L, LI, LII розташованих на першому поверсі 7-го цокольного під`їзду з єдиним входом, доступ до яких був обмежений встановленням відповідачами металевих дверей, не має вирішального значення для вирішення цього спору, оскільки за вищевказаних вимог законодавства окремі співвласники багатоквартирного будинку не вправі обмежувати доступ іншим співвласникам, управителю цього будинку у приміщення загального користування багатоквартирного будинку, у т.ч. встановленням металевих дверей, тому колегія суддів відхилила відповідні доводи апелянта про відсутність загально будинкових мереж у вищевказаних приміщеннях.

З цих підстав, колегія суддів визнала неспроможними і відхилила доводи апелянта про необхідність призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи, оскільки правомірність дій відповідачів по встановленню металевих дверей на вході на площадку першого поверху чим фактично створені перешкоди доступу у приміщення загального користування багатоквартирного будинку має бути предметом оцінки суду.

Відповідно до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проте відповідачі не довели, а в матеріалах справи відсутні докази того, що на встановлення дверей було отримано дозвіл та таке передбачено проектною чи технічною документацією на будинок.

Враховуючи викладене, районний суд дійшов правильного висновку, що відповідачі своїми діями порушили встановлені для багатоквартирних будинків будівельні і житлові норми та правила, не отримавши дозвіл на встановлення дверей в приміщенні загального користування.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що відповідачі є співвласниками спірних приміщень загального користування, а тому мають право на встановлення дверей для облаштування коридору, суд апеляційної інстанції відхилив.

Враховуючи те, що предметом спору є зобов`язання відповідачів демонтувати самовільно встановлені двері в загальному коридорі першого поверху сьомого цокольного під`їзду житлового будинку АДРЕСА_1 , інші доводи апеляційної скарги, які не стосуються предмету спору, також відхиляються судом апеляційної інстанції.

Безпідставними є посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що судом не надана належна оцінка доказів під час вирішення спору, оскільки зі справи вбачається, що суд правильно й повно встановив обставини справи і надав належну оцінку усім доказам.

Крім того апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було розглянуто заяву про забезпечення судом доказів. Однак як вбачається з матеріалів справи, вказана заява надійшла до суду лише 13 березня 2019 року, в той час, як оскаржуване рішення вже було ухвалено 11 березня 2019 року. Таким чином, вказані доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Відповідно до ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими закон пов`язує можливість скасування чи зміни оскарженого рішення, і висновків суду не спростовують, тому в задоволенні скарги слід відмовити на підставі ст. 375 ЦПК України.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 11 березня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 26 червня 2019 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

В.М. Ратнікова

О.В. Борисова