Постанова

від 25.06.2019 по справі 760/22159/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№22-ц/824/7704/2019

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2019 року місто Київ

справа № 760/22159/15-ц

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючого судді Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.

за участю секретаря судового засідання - Волошина В.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 24 вересня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Усатової І.А., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Моторно (транспортне) страхове бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди ,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року позивач звернулася до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь:

- матеріальну шкоду у розмірі 97034,66 грн.;

- моральну шкоду у розмірі 2000 грн.

В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що 21 грудня 2012 року близько 11 .00 год. ОСОБА_1 в місті Києві на вул. Волинська, 65, керуючи автомобілем Buick , д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості, здійснив обгін на перехресті, не впорався з керуванням та здійснив виїзд на тротуар, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль Infiniti , д.н.з. НОМЕР_2 , якого від зіткнення відкинуло на автомобіль Audi , д.н.з. НОМЕР_3 , що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 25 січня 2013 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Вказувала, що згідно звіту №6160 від 28 лютого 2013 року про оцінку транспортного засобу вартість відновлювального ремонту автомобіля Infiniti , д.н.з. НОМЕР_2 становить 97570,98 грн.

Зазначала, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Buick , д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ СК Лафорт , а тому вона звернулася до страхової компанії із повідомленням про страховий випадок, однак листом ПрАТ СК Лафорт від 24 січня 2013 року страхова відмовила їй у виплаті страхового відшкодування в зв`язку з тим, що по страховому полісу №АВ/7765025 вже були здійсненні страхові виплати в повному обсязі.

В зв`язку з цим, позивач звернулася з даним позовом саме до відповідача, оскільки саме ним було заподіяно позивачу майнову шкоду.

Посилалася на те, що у березні 2013 року нею за власні кошти було відремонтовано пошкоджений автомобіль, на що було витрачено 97034,66 грн.

Вказувала, що їй було завдано моральну шкоду , яку позивач обгрунтувала тим, що до повернення їй автомобіля після проведення ремонтних робіт, вона змушена була користуватися громадським транспортом та у виняткових випадках таксі, задля проведення ремонту пошкодженого автомобіля , вона вимушена була позичати кошти, що перешкоджало нормальному та звичному життю тапризвело до моральних страждань та хвилювань.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 24 вересня 2018 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 97034,66 грн., моральну шкоду у розмірі 1000 грн., а також судовий збір у розмірі 990,35 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що суд першої інстанції не мав брати до уваги наданий позивачем лист страхової компанії ПрАТ СК Лафорт від 24 січня 2013 року №762, оскільки він є сфальшований.

Вказував, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована у ПрАТ СК Лафорт на підставі відповідного полісу №АВ/7765025 від 13 червня 2012 року, ПрАТ Страхова компанія Лафорт припинено 22 лютого 2016 року, тобто виконання обов`язків за цим полісом у разі банкрутства/ліквідації страховика законодавством покладено на МТСБУ, а тому позивач мав пред`являти претензію щодо відшкодування заподіяної йому шкоди у межах страхової суми до МТСБУ, а не до відповідача.

Зазначав, що звіт №6160 з оцінки транспортного засобу, що покладено в основу рішення суду був сфальсифікований, оскільки виготовлений заднім числом та із застосуванням невідомої (підробленої) програми обрахунку вартості відновлювального ремонту транспортних засобів.

Зауважував, що призначена судом за клопотанням представника позивача автотоварознавча експертиза не була виконана у зв`язку із ухиленням саме позивача від її проведення, водночас, в оскаржуваному рішенні судом зазначено про обставини непроведения автотоварознавчої експертизи, але жодного висновку, в порядку ст.146 ЦПК України не зроблено.

Посилався на те, що позивачем не було доведено розміру матеріальної шкоди у сумі 97034,66 грн., оскільки не надано доказів обсягу та виду пошкоджень, вартості відновлювального ремонту, наявності причинно-наслідкового зв`язку із вчиненням ДТП саме 21 грудня 2012 року.

Вказував на те, що судом першої інстанції безпідставно не було розглянуто клопотання про витребування доказів та не задоволено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи для встановлення/перевірки обставин недостовірності та недопустимості квитанції до прибуткового касового ордеру №15 від 20 березня 2013 року.

Зазначав, що спричинення моральної шкоди позивачеві не підтверджено жодним доказом.

Відзиву на апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції надано не було.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційного суду апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з вищевказаних підстав

В судовому засіданні апеляційного суду позивач заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася судом належним чином.

Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у її відсутність на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явились у судове засідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 та стягуючи з ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 97034,66 грн., суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є особою, винними діями якої скоєна дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої був пошкоджений автомобіль позивача, крім того, позивач зверталася до страхової компанії ПрАТ СК Лафорт із повідомленням про страховий випадок, та їй було відмовлено у виплаті страхового відшкодування, оскільки за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/7765025 від 13 червня 2012 року станом на 20 січня 2013 року вже виплачено страхову суму в повному обсязі.

При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що витрати у розмірі 97034,66 грн., позивач понесла для відновлення свого порушеного права, а тому вони повинні бути відшкодовані відповідачем.

Колегія суддівне погоджується зтакими висновкамисуду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу на праві приватної власності належить автомобіль Infiniti FX-35 , д.н.з. НОМЕР_2 .

21 грудня 2012 року близько 11 .00 год. ОСОБА_1 в місті Києві на вул. Волинська, 65, керуючи автомобілем Buick , д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості, здійснив обгін на перехресті, не впорався з керуванням та здійснив виїзд на тротуар, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль Infiniti , д.н.з. НОМЕР_2 , якого від зіткнення відкинуло на автомобіль Audi , д.н.з. НОМЕР_3 , що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 25 січня 2013 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Із поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/7765025 від 13 червня 2012 року вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Buick Park Avenue , д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ СТ Лафорт , ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 50000 грн. Строк дії полісу з 14 червня 2012 року по 13 червня 2013 року.

24 грудня 2012 року ОСОБА_3 звернулася до ПрАТ СТ Лафорт з повідомленням про подію, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виданого СК Лафорт .

Листом від 24 січня 2013 року №762 ПрАТ СК Лафорт відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на те, що за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/7765025 від 13 червня 2012 року станом на 20 січня 2013 року виплачено страхову суму в повному обсязі.

Відповідно до звіту №6160 про оцінку транспортного засобу від 28 лютого 2013 року, складеного СПД ФОП ОСОБА_4 вартість відновлювального ремонту автомобіля Infiniti FX -35 , д.н.з. НОМЕР_2 складає 97570,98 грн., а вартість матеріального збитку, завданого власнику даного автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП - 50474,39 грн.

Позивач вказувала на те, що вона здійснила ремонт пошкодженого автомобіля за власні коштина суму 97034,66 грн. , на підтвердження чого надала квитанцію до прибуткового касового ордеру №15 від 20березня 2013 року СДП ОСОБА_5 .

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_3 зазначала, що оскільки винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_1 , а ПрАТ СТ Лафорт відмовило у виплаті страхового відшкодування, отже саме відповідач повинен відшкодувати їй завдану майнову шкоду у розмірі 97034,66 грн.

Згідно з ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події ( страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (стаття 22 вказаного Закону).

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №14-176цс18.

Відповідно до ст.19 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин дія договору може бути припинена в односторонньому порядку з ініціативи страховика у разі, якщо виплачена сума відшкодування за чинним договором перевищила агрегатну страхову суму.

Агрегатна страхова сума визначається додаванням страхових сум за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, та за шкоду, заподіяну майну потерпілих, на одного потерпілого.

У цьому випадку страховик зобов'язаний письмово повідомити страхувальника протягом 24 годин. Договір вважається дійсним протягом 10 календарних днів з дня надіслання повідомлення щодо припинення договору.

У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача вказував на те, що ніяких виплат за полісом цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/7765025 від 13 червня 2012 року на користь третіх осіб проведено не було та ПрАТ СТ Лафорт не повідомляло відповідача про дострокове припинення договору страхування з ініціативи страховика відповідно до положень ст.19 вказаного Закону.

Разом з тим, як вбачається з листа Моторно (транспортного) страхового бюро України від 21 червня 2016 року №3/1-05/17290, останнє повідомило про відсутність у нього будь-якої інформації щодо нарахувань та виплат відшкодувань по полісу цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/7765025 від 13 червня 2012 року.

А тому колегія суддів вважає, що на час звернення позивача до суду з позовом у грудні 2015 року саме страхова компанія повинна відшкодовувати шкоду заподіяну майну позивача, оскільки цивільна відповідальність власника автомобіля Buick Park Avenue , д.н.з. НОМЕР_1 на час дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПрАТ СТ Лафорт та що дані, які викладені у листі ПрАТ СК Лафорт від 24 січня 2013 року №762 не можна брати до уваги, оскільки вони не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи.

При цьому, позивачем не пред`являлися вимоги в судовому процесі до ПрАТ СТ Лафорт про відшкодування шкоди в результаті заподіяної дорожньо-транспортної пригоди

Крім того, протягом розгляду справи у суді першої інстанції юридична особа ПрАТ СК Лафорт 22 лютого 2016 року була припинена (номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи: 10741170036029485), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, яка є загальнодоступною.

Згідно з п.20.3 ст.20 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов'язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов'язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.

За правилами ч.22.1 ст.22вказаного Закону у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров 'ю, майну третьої особи.

Відповідно до вимог п.п.ґ) п.41.1 ст.40 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом у разі її заподіяння: у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Аналогічна норма передбачена і у п.п.а) п. 41.2 ст.40 зазначеного Закону.

Частина 1 ст.48 ЦПК України визначає, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Відповідачем є особа, на яку вказує позивач як на порушника своїх прав.

На відміну від позивача відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Частиною 2 ст.51 ЦПК України передбачено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Тобто, саме позивач, звертаючись з позовом до суду, визначає коло відповідачів та визначає предмет та підстави позову.

З матеріалів справи вбачається, що за клопотанням представника відповідача судом було залучено до участі у справі в якості третьої особи Моторно (транспортне) страхове бюро України.

Проте позивач не зверталася до суду з клопотанням про залучення до участі у справі як співвідповідача Моторно (транспортного) страхового бюро України.

При стягненні з відповідача майнової шкоди, суд першої інстанції на вказані обставини не звернув уваги, не перевірив належним чином доводи сторін і не дав належної правової оцінки наявним у справі доказам, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення саме з відповідача ОСОБА_1 майнової шкоди.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.3 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Згідно з ст.5 зазначеного Закону, суб`єктами оціночної діяльності є: суб`єкти господарювання, зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Статтею 7 Закону передбачено, що проведення оцінки майна є обов`язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Частиною 1 ст.12 Закону встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Відповідно до п.п. д) п.1.4 Наказу Міністерства юстиції України фонду державного майна України Про затвердження методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів від 24.11.2003 року №142/5/2092 встановлено, що методика застосовується з метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ.

Пунктом 4.3 Методики передбачено, що за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ.

Таким чином, аналіз даної норми права дає можливим дійти до висновку про те, що належним підтвердженням розміру оціненої шкоди є звіт або акт оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності.

Відповідно до ст.9 вищевказаного Закону методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна (1440-2003-п, 1442-2004-п,

1655-2006-п, 1185-2007-п), що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Статтею 31 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні визначено, що оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності зобов`язані дотримуватися під час здійснення оціночної діяльності вимог цього Закону та нормативно-правових актів з оцінки майна, забезпечувати об`єктивність оцінки майна, повідомляти замовника про неможливість проведення об`єктивної оцінки у зв`язку з виникненням обставин, які цьому перешкоджають.

Згідно з ст.32 Закону оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності несуть відповідальність за порушення вимог цього Закону в порядку, встановленому законами. Оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на підтвердження розміру завданої матеріальної шкоди, було надано звіт №6160 з оцінки транспортного засобу від 28 лютого 2013 року, складений СПД ФОП ОСОБА_4 , згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобіля Infiniti FX-35 , д.н.з. НОМЕР_2 складає 97570,98 грн., а вартість матеріального збитку, завданого власнику даного автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП - 50474,39 грн.

Однак, вказаний звіт №6160 з оцінки транспортного засобу від 28 лютого 2013 року не може бути взятий до уваги колегією суддів, з огляду на наступне.

З вказаного звіту вбачається, що у п.4 переліку інформаційних джерел, які були використані при проведенні оцінки, зазначено: програмний продукт AUDATEX AURORA .

На сторінці 2 копії цього звіту у розділі 1 вказано: Визначення засобів та обсягу відновлювальних робіт для усунення дефектів, виявлених під час огляду ДТЗ, дані про час та місце проведення огляду ДТЗ, відомості про осіб, які брали участь в огляді об`єкта оцінки, ідентифікаційні дані свідоцтва про реєстрацію ДТЗ, показання одометра наведені в Додатку №1, калькуляція відновлювального ремонту наведена у Додатку №2, фотографічні зображення наведені в Додатку №3 .

Як вбачається з акту №6160 технічного стану транспортного засобу (додаток №1), він містить дату його складення - 26 грудня 2013 року.

Разом з тим, у звіті зазначена дата оцінки - 28 лютого 2013 року .

Тобто, дата проведення огляду транспортного засобу на 8 місяців пізніша за всі дії з оцінки технічного стану.

При цьому, як вбачається з наданої копії акту №6160 останній не підписаний взагалі ніким.

Також, з копії калькуляції №6160 від 28 лютого 2013 року, яка додана до звіту вбачається, що в ній не зазначено зVIN-коду автомобіля, що обраховувався, але зазначено модель - Infmiti FX, д.н.з. НОМЕР_4 , та об`єм двигуна - 3,5 л.

На усіх сторінках копії калькуляції зазначається, що вона зроблена у системі AUDATEX.

Програмний продукт AUDATEX, відповідно до інформації його розробника (власника) створений для програмного забезпечення підрахунку вартості відновлювального ремонту автомобілів, потерпілих внаслідок ДТП, стихійних лих чи інших пошкоджень та є єдиною базою даних, в якій зберігається інформація щодо технологій ремонту транспортних засобів, норм часу, цін і так далі. Тобто, неліцензована програма може містити недостовірні чи неактуальні дані щодо обсягу та вартості ремонтних робіт та запасних частин.

Відповідно до листа ТОВ АУДАТЕКС УКРАЇНА №97-16/08/2016 від 16 серпня 2016 року станом на 28 лютого 2013 року ФОП ОСОБА_6 була офіційним користувачем програмного продукту AUDATEX .

Надана калькуляція №6160 від 28 лютого 2013 року з VIN кодом НОМЕР_8 не виконувалась на програмному забезпеченні AUDATEX.

За допомогою програмного забезпечення AUDATEX було зроблено одну калькуляцію по транспортному засобу з VIN кодом НОМЕР_8 з користувачем ПрАТ СК АХА Страхування , номер справи 1.102.15.02443, дата 07 вересня 2015 року (а.с.99).

При цьому, як вбачається з калькуляції №6160 вартість запчастин у розділі Запчастини було введено вручну.

Також, як вбачається з матеріалів справи, 15 вересня 2016 року представником позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 з метою встановлення розміру завданої шкоди, вартості відновлювального ремонту та розміру втрати товарної вартості автомобіля було заявлено клопотання про призначення по справі автотоварознавчої експертизи.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 15 листопада 2016 року у даній справі було призначено автотоварознавчу експертизу, проведення якої було доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

19 травня 2017 рокуматеріали вказаної справи повернулися на адресу суду без виконання ухвали суду від 15 листопада 2016року, разом з повідомленням про неможливість надання висновку №4712/17-54від 04 травня 2017 року.

Повідомлення про неможливість надання висновку обґрунтоване тим, що огляд автомобіля Infiniti , д.н.з. НОМЕР_2 був призначений на 10.00 год 13 квітня 2017 року, в зазначений час жодна із сторін або їх представники для участі в огляді не прибули, автомобіль на огляд не надали та не повідомили про можливі причини неявки, а наявні в матеріалах справи дані є малоінформативними та не забезпечують всебічного виконання поставлених судом питань.

Положеннями ст.109 ЦПК України передбачено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Позивач посилалася на те що, вона здійснила ремонт пошкодженого автомобіля за власні коштина суму 97034,66 грн. , на підтвердження чого надала копію квитанції до прибуткового касового ордеру №15 від 20 березня 2013 року.

Разом з тим, позивачем ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не було надано доказів - акту виконаних робіт (переліку робіт) на підтвердження того, які саме ремонтно-відновлювальні роботи були проведені для усунення пошкоджень автомобіля Infiniti , д.н.з. НОМЕР_2 , завдані внаслідок ДТП, яка відбулася 21 грудня 2012 року.

У суді апеляційної інстанції позивач пояснила, що актів виконаних робіт у неї немає. Також зазначала, що з моменту ДТП пройшло багато часу.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що ДТП відбулася 21 грудня 2012 року, а з позовом до суду позивач звернулася лише 16 грудня 2015 року.

Нормами ЦПК передбачено, що саме на позивача покладено обов`язок довести розмір спричиненої шкоди.

Однак, доказів того, що кошти у розмірі 97034,66 грн., були сплачені саме за ремонтно-відновлювальні роботи автомобіля Infiniti , д.н.з. НОМЕР_2 , завдані внаслідок ДТП, яка відбулася 21 грудня 2012 року стороною позивача надано не було.

А відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність позивачем вимог про відшкодування матеріальної шкоди та про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 97034,66 грн.

З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 24 вересня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди у розмірі 97034,66 грн. підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового про відмову у задоволенні вказаних вимог.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 1000 грн., суд першої інстанції виходив з встановленого факту понесеної моральної шкоди позивачем, що виявилося у душевних стражданнях, яких ОСОБА_3 зазнала у зв`язку з пошкодженням його майна.

Колегія суддів погоджується з висновками суду про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди з наступних підстав.

Частиною 1 ст.1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю. Відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до вимоги чинного законодавства України особа, якій завдано збитків, має також право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є поставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 3 ст.23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Згідно з п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Колегія суддів вважає, що розмір коштів на відшкодування моральної шкоди, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача суд визначив правильно, виходячи з обставин її заподіяння, пошкодження майна позивача та виходячи із засад розумності, виваженості, співмірності та справедливості.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки доказам заподіяння позивачу моральної шкоди, колегія суддів відхиляє, оскільки судом вірно було встановлено, що саме з вини ОСОБА_1 було пошкоджено автомобіль позивача, що потягло зміну звичного укладу її життя, а тому відповідач повинен відшкодовувати завдану моральну шкоду в розмірі визначеному судом першої інстанції.

Згідно з ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Виходячи з положень ст.141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнутих судових витрат пропорційно до розміру задоволеної частини позовних вимог, зменшивши суму судового збору з 990,35 грн. до 243,60 грн. та стягнути з позивача на користь відповідача витрати понесені ним за подання апеляційної скарги у розмірі 1820,91 грн.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 24 вересня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди у розмірі 97034 грн. 66 коп. скасувати та ухвалити в цій частині нове.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Моторно (транспортне) страхове бюро України про відшкодування матеріальної шкоди відмовити.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 24 вересня 2018 року в частині стягнення судового збору у розмірі 990 грн. 35 коп. змінити, зменшивши розмір судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 з 990 грн. 35 коп. до 243 грн. 60 коп.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 на користь ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 судові витрати понесені ним за подання апеляційної скарги у розмірі 1820 грн. 91 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 27 червня 2019 року.

Головуючий:

Судді: