Постанова

від 26.06.2019 по справі 355/613/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 355/613/18 Головуючий у суді І інстанції Литвиненко О.Л.

Провадження № 22-ц/824/6371/2019 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ігнатченко Н.В.,

суддів : Олійника В.І., Кулікової С.В.,

за участю секретаря судового засідання - Черниш С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Корм на рішення Баришівського районного суду Київської області від 30 січня 2019 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Корм до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області, товариства з обмеженою відповідальністю Будагро Компані про визнання договору оренди землі та договору суборенди земельної ділянки недійсними,

в с т а н о в и в:

У квітні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю Корм (далі - ТОВ Корм ) звернулося до суду указаним вище позовом, мотивуючи його тим, що 27 травня 2004 року між ним та Баришівською районною державною адміністрацією Київської області (далі - Баришівська РДА) було укладено договір оренди землі, за умовами якого позивач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 129 га, яка знаходиться на землях державної власності, що перебувають у запасі Паришківської сільської ради Баришівського району Київської області. Договір оренди землі укладено строком на 11 років 6 місяців та 9 червня 2004 року зареєстровано у Баришівському районному відділі Київської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 9 червня 2004 року № 97.

У зв`язку з тим, що Головне управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Київській області), до повноважень якого відноситься надання в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності зволікало з укладенням додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, позивач звернувся до Господарського суду Київської області з відповідним позовом, за результатом розгляду якого 16 березня 2017 року було ухвалено рішення, що набрало законної сили, згідно якого визнано укладеною між ГУ Держгеокадастру у Київській області та ТОВ Корм з 10 січня 2016 року додаткову угоду до договору оренди землі від 27 травня 2004 року, у тому числі в частині строку дії договору оренди землі до 10 січня 2026 року та переважного права орендаря на поновлення цього договору на новий строк після закінчення його дії.

Позивач зазначив, що у січні 2018 року звернувся до державного реєстратора із заявою про реєстрацію права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі та рішення суду, однак 15 січня 2018 року приватним нотаріусом Поздняковою Н.М. було прийнято рішення про відмову у такій державній реєстрації, оскільки 1 вересня 2016 року між ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру у Київській області вже укладено договір оренди цієї земельної ділянки, державна реєстрація якого проведена 9 грудня 2016 року. Крім того, 8 серпня 2017 року між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю Будагро Компані (далі - ТОВ Будагро Компані )укладено договір суборенди земельної ділянки, який зареєстрований 23 серпня 2017 року.

Посилаючись на те, що зазначені договори укладено з порушення переважного права товариства на поновлення договору оренди, всупереч рішення господарського суду та положень норм ЗК України, ЦК України, Закону України Про оренду землі , позивач просив суд визнати договір оренди землі, укладений 1 вересня 2016 року між ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру у Київській області та додаткову угоду до цього договору від 14 лютого 2017 року № 11/57-17-ДО недійсними та вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право № 17969887. При цьому, оскільки договір суборенди земельної ділянки, укладений 8 серпня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ Будагро Компані , за своєю природою є похідним від основного договору оренди, то цей договір також має бути визнаний недійсним, а запис в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно про інше речове право № 22161364 - вилучений.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 30 січня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з указаним судовим рішенням, позивач, через свого представника - адвоката Оленцевич А.В., подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що договір оренди землі від 27 травня 2004 року було вчинено його сторонами з дотриманням усіх істотних умов такого договору, він нотаріально посвідчений та зареєстрований у встановленому на той час порядку уповноваженим органом, тому висновок суду про відсутність у позивача права оренди земельної ділянки не відповідає обставинам справи. Висновок суду про те, що земельна ділянка, яка була передана в оренду ТОВ Корм , не була зареєстрована як об`єкт речового права спростовується технічною документацією, яка затверджена Баришівською РДА, а також кадастровим планом земельної ділянки. У 2004 році законодавством України не був належним чином визначений порядок присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам, проте суд першої інстанції цього не врахував, як і не звернув уваги на пояснення ГУ Держгеокадастру у Київській області щодо порядку формування спірної земельної ділянки.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Зінченко О.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Представник відповідача вважає, що належними і допустимими доказами, які були досліджені судом першої інстанції, спростовується наявність у ТОВ Корм переважного чи будь-якого іншого права щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 , яку отримав в орендне користування ОСОБА_1 в порядку, передбаченому чинним законодавством України. При цьому земельна ділянка як об`єкт речового права на дату укладення договору оренди землі від 27 травня 2004 року виникала виключно після реєстрації такої земельної ділянки у Державному реєстрі земель та присвоєння їй кадастрового номеру. Крім того, державній реєстрації підлягав і договір оренди землі, однак належної реєстрації цього договору так і не відбулася у встановленому на той час законодавством порядку, тому право оренди за договором взагалі не виникло, а сам договір є неукладеним. З огляду на викладене, переважне право на поновлення неукладеного договору оренди не порушувалося і не могло бути порушене. За відсутності невідповідностей вимогам закону, зокрема відсутність інших осіб, що оформили речове право на земельну ділянку згідно зі статтею 126 ЗК України, відповідач ОСОБА_1 правомірно отримав в оренду земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 . Представник звертає увагу на те, що в апеляційній скарзі ТОВ Корм не оспорює ряд обставин, які були встановлені судом першої інстанції, зокрема факт того, що земельна ділянка, якою користувалося позивач і земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 - це різні земельні ділянки, які мають різне цільове призначення, різну площу, а отже й різні межі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ГУ Держгеокадастру у Київській області- Шкарбан А.П. також просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Свої вимоги представник відповідача мотивувала тим, що в порядку статті 123 ЗК України до ГУ Держгеокадастру у Київській області звернувся ОСОБА_1 з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 129,0164 га, яка розташована на території Паришівської сільської ради Баришівського району Київської області. За результатами розгляду у порядку визначеному чинним законодавством головним управлінням прийнято наказ Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою від 14 березня 2018 року № 10-3728/15-16-сг. При прийнятті цього наказу головним управлінням була отримана інформація від Управління Держгеокадастру у Баришівському районі Київської області, щодо земельної ділянки, яку виявив бажання отримати в оренду ОСОБА_1 , відповідно до якої земельна ділянка не перебувала у користуванні (власності) третіх осіб. Враховуючи, що проект погоджений у відповідності до вимог законодавства (стаття 186 ЗК України),а витяг з Державного земельного кадастру підтверджує реєстрацію земельної ділянки,підстави для надання відмови у затвердженні проекту та передачі спірної земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 у головного управління були відсутні та був прийнятий наказ від 1 вересня 2016 року № 10-18236/15-16-сг Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду . В подальшому, за відсутності невідповідностей вимогам закону, зокрема відсутність інших осіб, що оформили речове право на земельну ділянку згідно зі статтею 126 ЗК України, між відповідачами було укладено договір оренди землі. Вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відмітка про внесення в Державний реєстр земель від 9 червня 2004 року запису за № 97 не відповідає вимогам Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відзивів на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 27 травня 2004 року між ТОВ Корм та Баришівською РДА було укладено договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Баришівського нотаріального округу Київської області Шемчук М.Ф. за реєстровим № 1600.

За умовами цього договору, Баришівська РДА на підставі розпорядження голови райдержадміністрації від 17 травня 2004 року № 185 Про надання в оренду земельної ділянки ТОВ Корм надала, а позивач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 129 га (рілля), яка знаходиться на землях державної власності, що перебувають у запасі Паришківської сільської ради Баришівського району Київської області.

Зазначений договір 9 червня 2004 року зареєстровано у Баришівському районному відділі Київської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 9 червня 2004 року № 97.

У грудні 2016 року позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до ГУ Держгеокадастру у Київській областіпро визнання додаткової угоди до договору від 27 травня 2004 року оренди землі укладеною.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16 березня 2017 року у справі № 911/2/17 даний позов задоволено частково.

Визнано укладеною між ГУ Держгеокадастру у Київській області та ТОВ Корм з 10 січня 2016 року додаткову угоду до договору оренди землі від 27 травня 2004 року, зареєстрованого у Баришівському районному відділі Київської регіональної філії ДП ЦДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 9 червня 2004 року № 97, у наступній редакції: Додаткова угода про поновлення договору оренди землі від 27 травня 2004 року, зареєстрованого у Баришівському районному відділі Київської регіональної філії ДП ЦДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 9 червня 2004 року № 97. Смт. Баришівка. 10 січня 2016 року. Орендодавець - Головне управління Держгеокадастру у Київській області, в особі начальника Головного управління, який діє на підставі Положення про Головне управління Держгеокадастру у Київській області, з одного боку, та Орендар - товариство з обмеженою відповідальністю Корм , код 32445631, в особі директора товариства Канівця Ю. В ., який діє на підставі статуту товариства, з другого боку, уклали цю додаткову угоду про таке: 1. Орендодавець і Орендар, на підставі ст. 15-1, 93, 122, 123, 124 Земельного кодексу України, ст. 30, 33 Закону України Про оренду землі , глави 53 Цивільного кодексу України, дійшли згоди щодо поновлення договору оренди землі від 27 травня 2004 року (зареєстрованого у Баришівському районному відділі Київської регіональної філії ДП ЦДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 9 червня 2004 року № 97) на тих самих умовах строком на 10 років та внесли наступні зміни до цього Договору: 2. Викласти п. 8 договору у такій редакції: Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 10 січня 2026 року. Після закінчення терміну дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію . 3. Ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди землі від 27 травня 2004 року, зареєстрованого у Баришівському районному відділі Київської регіональної філії ДП ЦДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 9 червня 2004 року № 97. 4. Інші умови договору оренди землі від 27 травня 2004 року, не зачеплені даною додатковою угодою, залишаються незмінними і сторони підтверджують по ним свої зобов'язання. Орендодавець: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, код 39817550, за місцезнаходженням: вул. Серпова, буд. 3/14, м. Київ, 03115; Орендар: товариство з обмеженою відповідальністю Корм , код 32445631, за місцезнаходженням: вул. Промислова, буд. 40/1, с. Коржі, Баришівській р-н, Київська обл., 07544 .

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25 вересня 2017 року апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Київській області залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Київської від 16 березня 2017 року - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 14 грудня 2017 року касаційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Київській області залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 вересня 2017 року у справі № 911/2/17 Господарського суду Київської області залишено без змін.

11 січня 2018 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Баришівського районного нотаріального округу Київської області Позднякової Н.М. із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме реєстрації іншого речового права - права оренди земельної ділянки, яка розташована на території Паришківської сільської ради Баришівского району Київської області, однак рішенням № 39198467 від 15 січня 2018 року йому відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно встановлено наявність реєстрації права оренди (номер запису 17969887 від 9 грудня 2016 року) та суборенди (номер запису 22161364 від 23 серпня 2017 року) щодо земельної ділянки, право оренди на яку заявлено на державну реєстрацію по заяві, що розглядається та за особами, відмінними від заявника.

Встановлено, що 1 вересня 2016 року між ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру у Київській області було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого головне управління згідно наказу від 1 вересня 2016 року № 10-18236/15-16-сг Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду надало, а відповідач ОСОБА_1 прийняв в строкове платне користування земельну ділянку державної форми власності сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) загальною площею 129,0164 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка знаходиться на території Паришківської сільської ради Баришівський району Київської області.

Право оренди за вказаним договором оренди земельної ділянки, а також за додатковою угодою до цього договору від 14 лютого 2017 року № 11/57-17-ДО,у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване 9 грудня 2016 року за номером запису 17969887.

В подальшому, між ОСОБА_1 та ТОВ Будагро Компані укладено договір суборенди цієї земельної ділянки від 8 серпня 2017 року, який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23 серпня 2017 року за номером запису № 22161364.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка, якою користується ТОВ Корм на підставі договору оренди землі, укладеного 27 травня 2004 рокуз Баришівською РДА та зареєстрованого у Баришівському районному відділі Київської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 9 червня 2004 року № 97, не набула ознак об`єкта цивільних прав, як земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1, яку орендує ОСОБА_1 . Належна реєстрація договору оренди землі від 27 травня 2004 рокуне відбулася у встановленому на той час законодавством порядку, тому право оренди за вказаним договором не виникло, а сам договір так і не був укладеним. Таким чином, переважне право позивача на поновлення неукладеного договору оренди не порушувалося і не могло бути порушене.

Проте із таким висновком повністю погодитися не можна.

Так, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки(частина перша статті 124 ЗК України у редакції станом на травень 2004 року).

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події (частина шоста статті 11 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України). Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частини перша та друга статті 792 ЦК України). Це положення кореспондує статті 13 Закону України Про оренду землі .

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Істотною умовою договору оренди землі є строк дії договору оренди (статті 14, 15 Закону України Про оренду землі ).

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів, встановлюються законом (частини перша та друга статті 210 ЦК України).

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (частини перша та четверта статті 182 ЦК України).

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації (частина третя статті 640 ЦК України).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають, зокрема, право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію (пункт б частини першої статті 95 ЗК України).

По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша статті 33 Закону України Про оренду землі ).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частини друга та третя статті 33 Закону України Про оренду землі ).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 Закону України Про оренду землі ).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону України Про оренду землі ).

У разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (частина шоста статті 33 Закону України Про оренду землі ).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частини вісім та дев`ять статті 33 Закону України Про оренду землі ).

У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця (частина перша статті 34 Закону України Про оренду землі ).

Указом Президента України від 17 лютого 2003 року покладено на Державний комітет України по земельних ресурсах функції з державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру. Зокрема внесено зміни в підпункт 11 пункту 4 Положення про Державний комітет України по земельних ресурсах, затверджене Указом Президента України від 14 серпня 2000 року № 970, якими передбачено здійснення відповідним органом реєстрації договорів оренди земельних ділянок.

Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 1088 Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах проводить реєстрацію земельних ділянок та прав на них.

Згідно частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З матеріалів справи вбачається, що згідно із пунктом 8 нотаріально посвідченого договору оренди землі, укладеного 27 травня 2004 року між ТОВ Корм та Баришівською РДА, цей договір укладено строком на 11 років 6 місяців. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

У зв`язку з тим, що ГУ Держгеокадастру у Київській області, до повноважень якого відноситься подальше надання в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності зволікало з укладенням додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, позивач звернувся до Господарського суду Київської області з відповідним позовом, за результатом розгляду якого 16 березня 2017 року було ухвалено рішення, що набрало законної сили, згідно якого визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 27 травня 2004 року між ГУ Держгеокадастру у Київській області та ТОВ Корм з 10 січня 2016 року, у тому числі в частині строку дії договору оренди землі до 10 січня 2026 року.

Отже, відповідним судовим рішенням встановлено наявність переважного права позивача на поновлення договору оренди землі на новий строк після закінчення строку його дії і ця обставина не підлягає доказуванню згідно вимог статті 82 ЦПК України.

З огляду на вказане вище у сукупності та враховуючи, що одна і та ж сама земельна ділянка не може одночасно бути об`єктом оренди за двома різними договорами, укладеними із різними орендарями, колегія суддів убачає наявність підстав для захисту прав позивача в обраний ним спосіб, зважаючи, що відповідачі допустили недобросовісну поведінку стосовно позивача - попереднього орендаря, порушивши його переважне право на укладення договору оренди на новий строк, яке встановлено в судовому порядку.

Наведене також узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17 (№ 14-330цс18).

Висновки суду першої інстанції про відсутність порушення переважного права позивача з боку відповідачів на поновлення договору з огляду на те, що ТОВ Корм не набуло права оренди земельної ділянки за цим договором, оскільки не зареєструвало його в установленому законом порядку, не відповідають вимогам матеріального закону та обставинам справи.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно положень статті 204 ЦК України, якою встановлена презумпція правомірності правочину, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи, що передана в оренду ТОВ Корм земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 129 га (рілля), яка знаходиться на землях державної власності, перебуває у його постійному користуванні з 2004 року на підставі дійсного договору оренди землі, в якому передбачені усі істотні умови для такого виду правочину, то укладення 1 вересня 2016 року між ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру у Київській області договору оренди вказаної земельної ділянки та додаткової угоди 14 лютого 2017 рокудо цього договорупорушує права позивача, а тому наявні підстави для визнання зазначеного договору недійсним на підставі статей 215, 203 ЦК України.

Колегія суддів зауважує, що державна реєстрація це не підстава набуття права оренди земельної ділянки, а засвідчення державою вже набутого права оренди, яке виникло на підставі договору оренди землі, при цьому факт реєстрації права оренди земельної ділянки є лише елементом юридичного складу, який тягне виникнення права оренди, а не є підставою його набуття. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права оренди, оскільки такої підстави закон не передбачає.

Таким чином, реєстрація є похідною дією від виникнення права оренди земельної ділянки, тому відсутність реєстрації при поновленні договору оренди не припиняє набуття такого права в цілому.

Під час розгляду справи суд не звернув уваги, що 9 червня 2004 року реєстрація нотаріально посвідченого договору оренди землі від 27 травня 2004 року все ж таки відбулася спеціальним органом, а саме Баришівським районним відділом Київської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 9 червня 2004 року № 97.

Невідповідність номера реєстрації, зазначеного в реєстраційному написі, положенням Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель щодо структури реєстраційного номеру не свідчить про те, що реєстрація договору оренди не відбулась, оскільки помилка в реєстраційному номері не є підставою для автоматичного анулювання запису в Книзі реєстрації договору оренди.

Що стосується посилань в оскаржуваному рішенні на те, що спірна земельна ділянка як об`єкт речового права на дату укладення договору не виникала, а позивачем не надано доказів, що технічна документація щодо відведення йому в оренду земельної ділянки розроблялась та в подальшому передавалася до Фонду документації із землеустрою, то вони є юридично не спроможними з огляду на те, що право користування ТОВ Корм земельною ділянкою сільськогосподарського призначення загальною площею 129 га (рілля), яка знаходиться на землях державної власності, було передбачено відповідним договором оренди землі, який пролонговано в судовому порядку, відтак суд першої інстанції, не з`ясувавши предмет та підстави заявленого позову, необгрунтовано вдався до переоцінки правомірності надання цієї земельної ділянки первісному орендарю.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що договір оренди землі від 27 травня 2004 року було укладено Баришівською РДА на підставі розпорядження голови райдержадміністрації від 17 травня 2004 року № 185 Про надання в оренду земельної ділянки ТОВ Корм , пунктом 1 якого була затверджена технічна документація із землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки ТОВ Корм для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на сільськогосподарських землях, що перебувають у запасі Паришівської сільської ради Баришівського району Київської області.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Закону України Про землеустрій (у редакції станом на травень 2004 року) Положення про Державний фонд документації із землеустрою, а також порядок надходження, обліку та зберігання матеріалів у ньому затверджує Кабінет Міністрів України.

Положення про Державний фонд документації із землеустрою було затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1553 від 17 листопада 2004 року, тобто на момент розробки технічної документації із землеустрою, її затвердження та укладення договору оренди, ще не був створений суб`єкт, якому розробники документації із землеустрою повинні були передавати копії матеріалів. Незважаючи на те, що з моменту набрання чинності Законом України Про землеустрій , тобто з 22 травня 2003 року, частина четверта статті 32 цього Закону передбачає обов`язок розробників документації із землеустрою безоплатно передавати копії матеріалів у Державний фонд документації із землеустрою, виконання такого обов`язку стало можливим лише після 17 листопада 2004 року.

У пункті 43 договору оренди землі від 27 травня 2004 року також передбачено, що невід`ємною частиною цього договору є план або схема земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних ресурсів, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та акт приймання передачі об`єкта оренди, які були долучені до позовної заяви.

Доводи представника відповідача про те, що земельна ділянка, якою користувався позивач, та земельна ділянка, яка передана в оренду ОСОБА_1 , а в подальшому в суборенду ТОВ Будагро Компані , є різними земельними ділянками не заслуговують на увагу як безпідставні та такі, що спростовуються наявними доказами у справі, зокрема листом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 14 вересня 2018 року.Та обставина, що після закінчення строку дії договору оренди землі, укладеного 27 травня 2004 року між ТОВ Корм та Баришівською РДА, за зверненням ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Київській області було затверджено технічну документацію із землеустрою та надано земельну ділянку в оренду, внаслідок чого спірна земельна ділянка змінила свої характеристики та набула кадастровий номер, не свідчить про те, що спір стосується відмінних між собою земельних ділянок.

Згідно зі частиною 1 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно допринципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого участині першій статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як передбачено частиною 4 статті 81 ЦПК України, рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

За правилом положень статті 8 Закону України Про оренду землі орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.

У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється. Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Таким чином, з урахуванням встановлення наявності правових підстав для визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, колегія суддів вважає, що договір суборенди цієї земельної ділянки, укладений 8 серпня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ Будагро Компані , має також бути визнаний недійним як похідний від основного правочину, правовідносини сторін за яким припинені.

У свою чергу визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельної ділянки є підставою для вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про інше речове право, а саме про право оренди земельної ділянки № 17969887, внесений 9 грудня 2016 року, та право суборенди земельної ділянки № 22161364, внесений 23 серпня 2017 року, відповідно до вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин, розглядаючи зазначений позов, суд першої інстанції належним чином не визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, не дослідив наявні у справі докази та не надав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому відповідно до положень статті 376 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Згідно пункту 2 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до вимог статтей 141, 382 ЦПК України з відповідачів стягуються документально підтверджені судові витрати, понесені позивачем, а саме 3 524,00 грн судового збору за пред`явлення позову та 13 215,00 грн за подання апеляційної скарги на рішення суду, а всього - 16 739,00 грн.

Керуючись статтями 367 - 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Корм задовольнити.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 30 січня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 1 вересня 2016 року між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) загальною площею 129,0164 га, яка знаходиться на території Паришківської сільської ради Баришівський району Київської області, та додаткову угоду № 11/57-17-ДО до договору оренди земельної ділянки від 1 вересня 2016 року, укладену 14 лютого 2017 року між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області.

Вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право - право оренди земельної ділянки № 17969887, внесений 9 грудня 2016 року.

Визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки, укладений 8 серпня 2017 рокуміж ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю Будагро Компані щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) загальною площею 129,0164 га, яка знаходиться на території Паришківської сільської ради Баришівський району Київської області.

Вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право - право суборенди земельної ділянки№ 22161364, внесений 23 серпня 2017 року.

Стягнути з ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області та товариства з обмеженою відповідальністю Будагро Компані на користь товариства з обмеженою відповідальністю Корм по 5 579,67 грн (п`ять тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять гривень шістдесят сім копійок) з кожного сплаченого судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: В.І. Олійник

С.В. Кулікова