Постанова

від 29.06.2019 по справі 855/160/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 червня 2019 року

Київ

справа №855/160/19

адміністративне провадження №А/9901/128/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,

за участі секретаря судового засідання Лещенко Т.П.,

представників позивача Готіна О.М., Івасюк І. Ю. ,

представника відповідача Гугуєвої О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в апеляційній інстанції справу за позовом Комуністичної партії України до Центральної виборчої комісії про визнання протиправною і скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито за апеляційною скаргою Комуністичної партії України на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року (судді Шурко О.І., Ганечко О.М., Літвінова Н.М.),

в с т а н о в и в :

24 червня 2019 року Комуністична партія України (далі - КПУ) звернулася до Шостого апеляційного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центральної виборчої комісії (далі - ЦВК), в якому просила:

визнати протиправною та скасувати повністю постанову ЦВК від 22 червня 2019 року № 1170 про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України, включених до виборчого списку КПУ, у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі та представника цієї партії в ЦВК з правом дорадчого голосу на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року (далі також - Постанова);

зобов`язати ЦВК повторно розглянути документи, подані КПУ 19 червня 2019 року для реєстрації кандидатів у народні депутати України, висунутих 29 травня 2019 року на позачерговому 54-му з`їзді КПУ та включених до виборчого списку кандидатів у народні депутати України вказаної партії, у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі та представника цієї партії в ЦВК з правом дорадчого голосу на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року;

зобов`язати ЦВК зареєструвати кандидатів у народні депутати України, включених до виборчого списку КПУ, у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі та представника цієї партії в ЦВК з правом дорадчого голосу на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна Постанова ґрунтується на помилковому трактуванні пункту 8 частини першої статті 60 Закону України від 17 листопада 2011 року № 4061-VI Про вибори народних депутатів України (далі - Закон № 4061-VI) під час розгляду заяви КПУ та доданих до неї документів щодо реєстрації кандидатів у народні депутати України, висунутих 29 травня 2019 року на позачерговому з`їзді КПУ, та включення їх до виборчого списку кандидатів у народні депутати України цієї партії, у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

Позивач твердить, що для того, щоб відмовити у реєстрації кандидатів у народні депутати України з вказаної підстави, ЦВК мала б з`ясувати наявність одночасно двох юридичних фактів: чи пропагує партія (яка висуває кандидатів у народні депутати України) комуністичний та/або націонал-соціалістичний (нацистський) тоталітарні режими, їхню символіку у поточній своїй діяльності; чи є рішення, ухвалене в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, про невідповідність її діяльності, найменування та/або символіки вимогам Закону України від 09 квітня 2015 року № 317-VIII Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки (далі також - Закон № 317-VIII).

Зазначені факти є взаємопов`язаними і тільки у своїй сукупності створюють визначену пунктом 8 частини першої статті 60 Закону № 4061-VI підставу для відмови у реєстрації кандидатів у народні депутати України. Щодо першого з них, то позивач ствердив, що ЦВК не з`ясовувала питання про те, чи пов`язана (поточна) діяльність КПУ з пропагандою комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, їхньої символіки, зокрема на дату висування кандидатів у народні депутати України від своєї партії. У розумінні позивача, зазначена діяльність партії, для того щоб вважати її забороненою пропагандою, повинна мати характер триваючого (продовжуваного) правопорушення , однак щодо КПУ такого не встановлено.

З приводу наказу Міністерства юстиції України від 23 липня 2015 року № 1312/5, яким затверджено Правовий висновок Комісії з питань дотримання Закону України Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки від 17 липня 2015 року № 1 (на який покликається ЦВК у спірній Постанові), позивач зауважив, що з дати видання цього акта минуло майже чотири роки і за цей період у діяльності КПУ відбулося чимало змін, зокрема в ідейній пропаганді, в якій вже немає закликів до комуністичного тоталітаризму.

Також позивач зазначив, що ЦВК залишила поза увагою, що в пункті 3 згаданого Правового висновку зазначено, що програма партії орієнтує на пропаганду комуністичного тоталітарного режиму, а не про те, що в діяльності КПУ є ознаки пропаганди цього режиму, що, на думку позивача, за своїм змістовним наповненням не одне і те саме.

На думку позивача, спірна Постанова ЦВК є дискримінаційною і такою, що грубо і відверто порушує виборчі права КПУ. На підтвердження переконливості своєї позиції позивач покликається на рішення Європейського суду з прав людини у справах Краснов і Скуратов проти Росії , Гранде Ориенте д`Италия ди Палаццо Джустианни проти Італии , Соціалістична партія та інші проти Туреччини , Об`єднана комуністична партія Туреччини та інші проти Туреччини , Інформаціонсферайн Лентіа та інші проти Австрії , а також зауважує, що 09 травня 2019 року цей Суд відкрив провадження у справі № 11218/19 за заявою КПУ щодо незаконності рішень Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року та Верховного Суду від 09 лютого 2019 року у справі № 855/20/19, якими визнано правомірною відмову ЦВК зареєструвати ОСОБА_2 кандидатом на пост Президента України з покликанням на Закон № 317-VIII. Позивач вважає, що у спірних відносинах пріоритет мають правові акти міжнародного права (Загальна декларація прав людини 1948 року, Конвенція про захист прав та основних свобод людини) і Конституція України, якими і треба керуватися при вирішенні питання про те, чи мають право члени КПУ бути кандидатами у народні депутати України, а не Законом № 317-VIII, який на думку позивача, не відповідає наведеним правовим актам і правозастосовній практиці Європейського суду з прав людини.

Рішенням від 26 червня 2019 року Шостий апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Таке рішення мотивував тим, що підставою для ухвалення спірної Постанови слугував наказ Міністерства юстиції України вiд 23 липня 2015 року № 1312/5 Про затвердження Правового висновку Комісії з питань дотримання Закону України Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки , яким затверджено Правовий висновок цієї Комісії від 17 липня 2015 року № 1 Про невідповідність діяльності, найменування та/або символіки Комуністичної партії України вимогам Закону України Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки та визнано, що статут, найменування та символіка КПУ не відповідають частинам першій та другій статті 3 та частині першій статті 4 Закону № 317-VIII.

Суд першої інстанції зазначив, що цей наказ КПУ оскаржувала в судовому порядку, проте в задоволенні її вимог суди трьох інстанцій відмовили, тож в підсумку цей наказ залишається чинним. З урахуванням зазначеного, а також беручи до уваги вимоги частин четвертої, п`ятої статті 3 Закону № 317-VIII, пункту 8 частини першої статті 60 Закону № 4061-VI, частини другої статті 3 Закону України від 30 червня 2004 року № 1932-IV Про Центральну виборчу комісію (далі - Закон № 1932-IV), суд першої інстанції констатував, що ЦВК правомірно відмовила КПУ у реєстрації кандидатів у народні депутати України, включених до виборчого списку цієї партії, та включених до виборчого списку кандидатів у народні депутати України вказаної партії, у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

Щодо представника цієї партії, якого ЦВК також відмовилась реєструвати спірною Постановою, то з покликанням на частину першу статті 75 Закону № 4061-VI суд першої інстанції зазначив, що наявність підстав для відмови в реєстрації кандидатів у народні депутати України, включених до виборчого списку КПУ у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року, унеможливлює реєстрацію представника цієї партії в ЦВК з правом дорадчого голосу.

Стосовно доводів позивача про неконституційність Закону № 317-VIII та звернення КПУ до Європейського суду з прав людини із заявою про оскарження рішень національних судів у справі № 855/20/19 суд в цій справі зауважив, що на дату вирішення спору Конституційний Суд України не визнав вказаного Закону таким, що не відповідає Конституції України, а судові рішення у справі № 855/20/19 є такими, що набрали законної сили.

Рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року КПУ оскаржила в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі її автор, з покликанням на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення цього суду і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Аргументи, які апелянт навів, обґрунтовуючи апеляційну скаргу, за змістом є подібними до тих, які зазначено в позовній заяві. Зокрема КПУ наголошує на тому, що суд першої інстанції залишив поза увагою доводи з приводу того, як потрібно тлумачити і застосовувати положення пункту 8 частини першої статті 60 Закону № 4061-VI у цих правовідносинах. Твердить, що спірна Постанова порушує виборчі права членів КПУ і не відповідає як національному, так і міжнародному законодавству.

У цьому зв`язку позивач зауважив, що суд першої інстанції не врахував його доводів стосовно дискримінаційного характеру Закону № 317-VIII, свідченням чого є спільний проміжний висновок Європейської комісії За демократію через право (Венеціанська комісія) та Бюро демократичних інститутів та прав людини ОБСЄ, який вони ухвалили 18-19 грудня 2015 року на 105 пленарному засіданні.

Ухвалою від 28 червня 2019 року Верховний Суд відкрив апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою. Тією самою ухвалою суд зобов`язав відповідача подати відзив на апеляційну скаргу.

На виконання вимог суду ЦВК подала відзив, у якому просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін. Відповідач зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив усі фактичні обставини і ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Окрім того, обґрунтовуючи свою позицію відповідач, з-поміж іншого, зазначив, що подібний спір виник у зв`язку з відмовою ЦВК зареєструвати ОСОБА_2 , який є членом КПУ, кандидатом на пост Президента України на чергових виборах 31 березня 2019 року. Мотивом відмови тоді теж слугував згаданий наказ Міністерства юстиції України від 23 липня 2015 року № 1312/5 і суди першої та апеляційної інстанцій, які розглядали справу (№ 855/20/19) про оскарження такого рішення ЦВК дійшли висновку, що остання діяла правомірно.

Іншою ухвалою від 13 лютого 2019 року суд завершив підготовче провадження і призначив справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні на 29 червня 2019 року на 18 год. 30 хв., про що сторони повідомлені належним чином.

У судовому засіданні представники позивача підтримали свої вимоги з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, в яких підтримав доводи зазначені у відзиві, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

З`ясувавши підстави апеляційного перегляду справи, заслухавши пояснення представників сторін колегія суддів при ухваленні постанови виходила з такого.

29 травня 2019 року на позачерговому 54-му з`їзді КПУ вирішили висунути кандидатів у народні депутати України від КПУ у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі.

19 червня 2019 року до ЦВК надійшла заява КПУ разом з іншими документами щодо реєстрації кандидатів у народні депутати України, висунутих 29 травня 2019 року на позачерговому 54-му з`їзді цієї партії та включених до виборчого списку кандидатів у народні депутати України вказаної партії, у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

Одночасно із зазначеною заявою КПУ подала ЦВК заяву разом з іншими документами стосовно реєстрації ОСОБА_3 представником цієї партії в ЦВК з правом дорадчого голосу.

21 червня 2019 року до ЦВК надійшов лист Міністерства юстиції України № 23264/15158-26-19/19.4.3, в якому зазначено, що наказом Міністерства юстиції України від 23 липня 2015 року № 1312/5 затверджено Правовий висновок Комісії з питань дотримання Закону України Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки від 17 липня 2015 року № 1 Про невідповідність діяльності, найменування та/або символіки Комуністичної партії України вимогам Закону України Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки та визнано, що статут, найменування та символіка КПУ не відповідають частинам першій та другій статті 3 та частині першій статті 4 Закону № 317-VIII

З урахуванням зазначеного наказу Міністерства юстиції України від 23 липня 2015 року № 1312/5 ЦВК за наслідками розгляду звернення КПУ ухвалила Постанову, якою відмовила в реєстрації кандидатів у народні депутати України, включених до виборчого списку КПУ, у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року та відмовила в реєстрації ОСОБА_3 представником КПУ у ЦВК з правом дорадчого голосу.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог з мотивів, які зазначено вище. Переглядаючи справу та даючи оцінку цьому судовому рішенню в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів керується таким.

За змістом частини третьої статті 77, пункту 20 частини першої статті 92 Конституції України порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється законом.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1932-IV Центральна виборча комісія (далі - Комісія) є постійно діючим колегіальним державним органом, який діє на підставі Конституції України, цього та інших законів України і наділений повноваженнями щодо організації підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, всеукраїнського і місцевих референдумів в порядку та в межах, встановлених цим та іншими законами України.

Згідно з частиною першою статті 2, частиною другою статті 3 Закону № 1932-IV Комісія відповідно до своїх повноважень забезпечує дотримання передбачених Конституцією України та законами України принципів і засад виборчого і референдумного процесів, реалізацію виборчих прав громадян України та права на участь у референдумі, однакове застосування законодавства України про вибори і референдуми на всій території України.

Комісія та її члени зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, цим та іншими законами України.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 4061-VI право висування кандидатів у народні депутати України належить громадянам України, які мають право голосу. Це право реалізується ними через партії або шляхом самовисування відповідно Закону.

За частиною другою статті 52 Закону № 4061-VI право висування кандидатів у народні депутати України у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі реалізується виборцями через партії у порядку, передбаченому Законом.

Відповідно до частин першої, третьої статті 53 Закону № 4061-VI висування кандидатів, формування та затвердження виборчого списку кандидатів у депутати від партії у загальнодержавному окрузі та висування кандидатів у депутати від партії в одномандатних округах здійснюється партією на з`їзді (зборах, конференції) у порядку, встановленому статутом партії.

Партія може висунути: 1) виборчий список кандидатів у депутати від партії у загальнодержавному окрузі у кількості, яка не перевищує 225 осіб; 2) по одному кандидату у депутати в кожному одномандатному окрузі.

Згідно з частиною першою, шостою статті 58 Закону № 4061-VI кандидати у депутати, включені до виборчого списку партії, реєструються Центральною виборчою комісією за умови подання їй документів, передбачених статтею 54 цього Закону.

Центральна виборча комісія не пізніш як на п`ятий день з дня прийняття заяви про реєстрацію кандидатів у депутати та доданих до неї необхідних документів приймає рішення про реєстрацію кандидатів у депутати або про відмову в їх реєстрації.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 60 Закону № 4061-VI Центральна виборча комісія відмовляє в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати в разі висування кандидата (кандидатів) у депутати від партії, яка здійснює пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, їхньої символіки та щодо якої в установленому Кабінетом Міністрів України порядку прийнято рішення про невідповідність її діяльності, найменування та/або символіки вимогам Закону України Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки .

Згідно з частиною другою статті 60 Закону № 4061-VI рішення про відмову в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати повинно містити вичерпні підстави відмови. Копія цього рішення не пізніше наступного дня після його прийняття видається (направляється) представнику партії або кандидату у депутати, який балотується в одномандатному окрузі.

За частинами першою, третьою статті 75 Закону № 4061-VI партія, кандидати у депутати від якої зареєстровані у загальнодержавному окрузі, має право делегувати одного представника до Центральної виборчої комісії (далі - представник партії у Центральній виборчій комісії) з правом дорадчого голосу, який уповноважений представляти інтереси партії в Центральній виборчій комісії під час виборчого процесу. Кандидатура представника затверджується центральним керівним органом партії.

Заява про реєстрацію представника партії у Центральній виборчій комісії, підписана керівником партії та скріплена печаткою партії, та копія рішення центрального керівного органу партії про затвердження кандидатури представника партії у Центральній виборчій комісії подаються до Центральної виборчої комісії одночасно із заявою про реєстрацію кандидатів у депутати від партії. У заяві про реєстрацію представника партії у Центральній виборчій комісії зазначаються: прізвище, ім`я, по батькові представника партії, його громадянство, день, місяць і рік народження, місце роботи, займана посада (заняття), місце проживання та адреса житла, номер телефону. До заяви додається письмова згода цієї особи представляти інтереси партії в Центральній виборчій комісії.

За частиною першою статті 3 Закону № 317-VIII пропаганда комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки визнається наругою над пам`яттю мільйонів жертв комуністичного тоталітарного режиму, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму та заборонена законом.

Відповідно до частини четвертої, п`ятої статті 3 Закону № 317-VIII рішення про невідповідність діяльності, найменування та/або символіки юридичної особи, політичної партії, іншого об`єднання громадян вимогам цього Закону приймає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державної реєстрації юридичних осіб, реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, громадських спілок, інших громадських формувань, у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку.

Політичні партії, обласні, міські, районні організації або інші структурні утворення, передбачені статутом політичної партії, щодо яких центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державної реєстрації юридичних осіб, реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, громадських спілок, інших громадських формувань, прийнято у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку рішення про невідповідність їх діяльності, найменування та/або символіки вимогам цього Закону, не можуть бути суб`єктом виборчого процесу.

Згiдно з абзацом другим пункту 1, пiдпунктом 83 14 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабiнету Міністрів України вiд 02 липня 2014 року № 228, Міністерство юстиції України є головним органом у системi центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну полiтику, зокрема, з питань реєстрації (легалiзацiї) об`єднань громадян, iнших громадських формувань, та вiдповiдно до покладених на нього завдань приймає рiшення щодо невiдповiдностi дiяльностi, найменування та/або символіки юридичної особи, полiтичної партії, її обласної, міської, районної органiзацiї або iншого структурного утворення, передбаченого статутом полiтичної партії, iншого об`єднання громадян вимогам Закону України Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки .

За пунктом 20 Порядку прийняття рішень щодо невідповідності діяльності, найменування та/або символіки юридичної особи, політичної партії, її обласної, міської, районної організації або іншого структурного утворення, передбаченого статутом політичної партії, іншого об`єднання громадян вимогам Закону України Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 2015 року № 354 (далі - Порядок) правовий висновок про невідповідність діяльності, найменування та/або символіки об`єкта правової експертизи вимогам Закону затверджується наказом Мін`юсту в строк, визначений у пунктах 11 і 12 цього Порядку.

Згідно з пунктом 25 Порядку у разі прийняття рішення про невідповідність діяльності, найменування та/або символіки політичної партії, її обласної, міської, районної організації або іншого структурного утворення, передбаченого статутом політичної партії, вимогам Закону Мін`юст повідомляє у десятиденний строк Центральній виборчій комісії та надсилає копію відповідного рішення.

Аналізуючи наведені положення законодавства у зіставленні з обставинами цієї справи насамперед треба звернути увагу на те, що:

вирішення питання щодо відповідності діяльності партії, її найменування та/або символіки вимогам Закону № 317-VIII віднесено до повноважень Міністерства юстиції України;

наявність рішення Міністерства юстиції України (прийнятого у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку) про невідповідність діяльності партії, її найменування та/або символіки вимогам Закону № 317-VIII позбавляє таку партію права брати участь у виборчому процесі і є підставою для відмови у реєстрації висунених нею кандидатів у депутати (на підставі пункту 8 частини першої статті 60 Закону № 4061-VI);

ЦВК з огляду на свій правовий статус та принципи діяльності у процесі підготовки і проведення виборів не дає правової оцінки такому рішенню Міністерства юстиції України, а так само не може самостійно вирішувати/з`ясовувати питання про те, чи здійснює (на теперішній час) партія пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, їхньої символіки (як підстави, з якою Закон № 4061-VI пов`язує відмову у реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати від партії). Зазначений факт може підтверджувати/встановлювати тільки рішення Міністерства юстиції України про невідповідність діяльності партії, її найменування та/або символіки вимогам Закону № 317-VIII (прийняте у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку) і ЦВК зобов`язана брати його до уваги при вирішенні питання щодо реєстрації кандидатів у депутати, яких висуває така партія.

Суд встановив, що наказом вiд 23 липня 2015 року №1312/5 Міністерство юстиції України: 1) затвердило Правовий висновок Комісії з питань дотримання Закону України Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки від 17 липня 2015 року № 1 Про невідповідність діяльності, найменування та/або символіки Комуністичної партії вимогам Закону України Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки ; 2) визнало, що статут, найменування та символіка КПУ не відповідають частині першій та другій статті 3 та частині першій статті 4 Закону № 317-VIII.

На дату розгляду звернення КПУ до ЦВК щодо реєстрації кандидатів у депутати від цієї партії зазначений наказ Міністерства юстиції України був чинним, тож ЦВК, відповідно до наведених законодавчих норм, цілком правомірно взяла його до уваги при ухваленні спірної Постанови в частині відмови в реєстрації кандидатів у народні депутати України включених до виборчого списку КПУ, у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

Відмова зареєструвати ОСОБА_3 представником КПУ у ЦВК з правом дорадчого голосу на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року є наслідком відмови ЦВК зареєструвати кандидатів у народні депутати України, включених до виборчого списку цієї партії, що з огляду на положення частини першої статті 75 Закону № 4061-VI є цілком обґрунтованим рішенням.

На думку колегії суддів, те, як позивач тлумачить положення пункту 8 частини першої статті 60 Закону № 4061-VI і через призму цього оцінює дії/рішення ЦВК при розгляді звернення КПУ від 19 червня 2019 року, є помилковим, адже запропонований підхід по суті вимагає, щоб ЦВК вийшла за межі своїх повноважень, визначених законом, а це є неприйнятним.

В аспекті спірних правовідносин треба також зауважити, що предметом спору, який власне визначає предмет доказування в цій справі, є Постанова ЦВК. У справах, пов`язаних з виборчим процесом, суд обмежений предметом доказування і не може давати правової оцінки діям інших суб`єктів (не долучених до виборчого процесу), рішення яких опосередковано впливає на виборчі права тих, хто має намір взяти у ньому участь.

У справах, пов`язаних з виборчим процесом адміністративний суд оцінює рішення, дії суб`єктів цього процесу, зокрема виборчої комісії, на відповідність вимогам закону та на цій підставі робить висновок про їх правомірність. У цьому зв`язку варто додати, що порядок проведення виборів народних депутатів України визначає Закон № 4061-VI, на підставі якого ЦВК і ухвалила спірну Постанову. У виборчому процесі ЦВК не може підміняти інший державний орган та/чи переймати на себе його повноваження, які властиво їй і не можуть належати з огляду на її правовий статус.

Тому вимагати від ЦВК під час прийняття рішення щодо реєстрації кандидатів у народні депутати, висунутих від КПУ, вникати у зміст Правового висновку Комісії з питань дотримання Закону України Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки від 17 липня 2015 року № 1, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23 липня 2015 року № 1312/5, зокрема стосовно того, на що спрямована діяльність партії, тобто чи вона орієнтує на пропаганду , а чи пропагує комуністичний тоталітарний режим , немає законних підстав, позаяк це не входить до повноважень ЦВК. Крім того, це суперечило б самій меті прийняття Закону № 317-VIII, викладеній у його преамбулі, і тому, як цей Закон регламентує заборону пропаганди комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки.

Так само немає підстав вважати, що одного цього Правового висновку недостатньо для того, щоб відмовити членам КПУ брати учать у виборах/бути суб`єктами виборчого процесу. Суд наголошує, що таку заборону встановив насамперед Закон № 317-VI; на підставі цього Закону частину першу статті 60 Закону № 4061-VI доповнено пунктом 8; на виконання і на підставі Закону № 317-VI Міністерство юстиції України видало згаданий наказ і за наведеного правового регулювання спірних правовідносин цього рішення було достатньо для того, щоб ЦВК відмовила у реєстрації кандидатів від партії, діяльність, найменування та/або символіка якої не відповідає вимогам Закону № 317-VI.

Зазначені в апеляційній скарзі доводи про те, що при вирішенні цієї справи треба керуватися нормами міжнародних договорів та норм Конституції України, які мають пріоритет над законами, а також про необхідність застосувати при вирішенні цієї справи практику Європейського суду з прав людини, на яку є покликання в позовній заяві та апеляційні скарзі, могли би бути слушними, але за іншого предмета спору та обставин справи.

Апелюючи до норм Конституції України, які гарантують право бути обраним до органів державної влади (стаття 38), до положень міжнародних договорів (статті 1, 2 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 9, 10, 14 Конвенції про захист прав та основних свобод людини) та практики Європейського суду з прав людини позивач в такий спосіб звертає увагу на недопустимості встановлення обмежень виборчих прав громадян через їхню приналежність до КПУ та/чи за те, що вони сповідують ідеологію цієї партії.

В широкому сенсі позивач не погоджується з тим, що діяльність КПУ, її найменування та/або символіка Міністерство юстиції України визнало такою, що пропагує тоталітарний комуністичний режим, тобто не відповідає вимогам Закону № 317-VІІІ, що своєю чергою обмежує право цієї політсили брати участь у виборах, а отже обмежує виборчі права громадян.

Правова оцінка таких аргументів позивача в цій справі передбачатиме зміну підстав та предмета позову, адже суд в такому випадку мав би перевірити згаданий наказ Міністерства юстиції України від 23 липня 2015 року №1312/5 на відповідність Закону № 317-VІІІ, у зіставленні з положеннями Конвенції про захист прав та основних свобод і тим, як ці положення тлумачить Європейський суд з прав людини.

Щодо останнього, то практику цього Суду, на яку покликається позивач ( Краснов і Скуратов проти Росії , Гранде Ориенте д`Италиа ди Палаццо Джустиниани , Об`єднана комуністична партія Туреччини та інші проти Туреччини ) суди безперечно повинні брати до уваги, якщо цього вимагають спірні правовідносини і їхнє правове регулювання. Проте в контексті розгляду цієї справи належить зауважити, що фактичні обставини справ, рішення Європейського суду з прав людини у яких позивач наводить на підтвердження своєї позиції, не є схожими до обставин цієї справи. Ці правозастосовні висновки стосуються спорів щодо обмеження/заборони діяльності політичної партії, що не охоплюється предметом доказування у цій справі.

Суд вкотре нагадує, що предметом спору в цій справі є Постанова ЦВК і вирішувати в рамках цієї справи інший спір процесуальний закон забороняє.

За змістом частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Незгода з тим, як законодавець врегулював проведення виборів народних депутатів України, зокрема участь у цьому процесі політичних партій, як і доводи/твердження у цьому зв`язку про неконституційність Закону № 317-VIII виходить за межі предмету доказування у цій справі та юрисдикції адміністративного суду загалом.

Конституція України містить основні положення щодо проведення виборів народних депутатів України. Механізм їх реалізації визначає Закон № 4061-VI і завданням адміністративного суду є перевірити відповідність рішень/дій ЦВК вимогам цього Закону. Вирішення питання про конституційність законів віднесено до повноважень Конституційного Суду України, який на дату виникнення спірних відносин і судового розгляду цієї справи не ухвалював рішення про невідповідність Конституції України Закону № 317-VIII (повністю чи в частині) та Закону № 4061-VI (в тих його частинах, якими його доповнено на підставі Закону № 317-VIII). Тому робити висновки про конституційність законів при розгляді цієї справи суд адміністративної юрисдикції не може. Звертатися на підставі статті 7 КАС до Конституційного Суду України у цій справі також немає достатніх підстав, адже правове регулювання спірних відносин цього не вимагає.

Спільний проміжний висновок Європейської комісії За демократію через право (Венеціанська комісія) та Бюро демократичних інститутів та прав людини ОБСЄ від 18-19 грудня 2015 року, на який теж покликається позивач, коли доводить порушення Законом № 317-VIII своїх виборчих прав, у розумінні статті 7 КАС не є джерелом права, яке застосовує суд під час вирішення справи.

Стосовно звернення КПУ до Європейського суду з прав людини (після того, як національні суди у справі № 855/20/19 визнали правомірною відмову ЦВК зареєструвати ОСОБА_2 кандидатом на пост Президента України), то зазначений факт не впливає на правомірність оскарженої Постанови ЦВК і висновки суду за наслідками розгляду цієї справи.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, яке є предметом перегляду в цій справі, законне та обґрунтоване, висновки цього суду відповідають нормам матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення суду відсутні.

З урахуванням наведеного та керуючись статтями 271, 272, 273, 278, 310, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Комуністичної партії України залишити без задоволення.

Рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не оскаржується.

Головуючий М. І. Смокович

Судді М. В. Білак

О. В. Калашнікова